Делегований регламент (ЄС) 2025/1003 Комісії
Цей регламент встановлює обов’язкове використання конкретних ідентифікаційних довідкових даних, включаючи унікальний ідентифікатор продукту ISO 4914 (UPI), для позабіржових (OTC) процентних свопів та OTC кредитних дефолтних свопів. З 1 вересня 2026 року фінансові установи повинні використовувати дані, зазначені в Додатку (Таблиця 1 для OTC процентних свопів), для звітування про прозорість згідно з MiFIR. Це включає такі пункти даних, як клас активів, тип інструменту, тип базового активу, номінальна валюта, тип поставки, графік номіналу, базова довідкова ставка, стандартні комерційні умови, договірний термін, зсув дати набрання чинності та конвенція пролонгації. Таблиця 2 у Додатку визначає стандартні комерційні умови для різних довідкових ставок для OTC процентних свопів, деталізуючи такі аспекти, як конвенції коригування ділових днів, конвенції розрахунку днів і частоту платежів.
Регламент імплементації (ЄС) 2025/929 Комісії
Цей регламент затверджує 1,2-бензізотіазол-3(2H)-он (BIT) як активну речовину для використання в біоцидних продуктах типів продукції 6 (консерванти у банках) та 13 (консерванти для металообробних рідин) за умови дотримання конкретних умов, детально описаних у Додатку. Ці умови включають вимоги до оцінки продукту, що охоплює впливи, ризики та ефективність, пов’язані з використанням BIT для промислових, професійних та непрофесійних користувачів. Регламент також встановлює конкретні вимоги до маркування оброблених виробів, що містять BIT. Для сумішей, призначених для непрофесійного використання, регламент встановлює обмеження концентрації BIT для запобігання сенсибілізації шкіри, якщо тільки впливу можна уникнути за допомогою засобів індивідуального захисту.
Регламент імплементації (ЄС) 2025/935 Комісії
Цей регламент вносить зміни до Регламенту імплементації (ЄС) 2022/918, оновлюючи технічні специфікації для вимог до даних щодо глобальних ланцюгів створення вартості (GVC). Додаток до попереднього регламенту замінено новим додатком до цього регламенту. Основою регламенту є його додаток, який містить детальні технічні специфікації для збору даних, пов’язаних з GVC. Це включає в себе зазначення змінних, одиниць вимірювання, статистичної сукупності, термінів передачі даних (T + 21 місяць, починаючи з базового періоду 2024-2026). Додаток визначає обов’язкові та добровільні змінні та включає детальний розподіл для кожної змінної, щоб забезпечити узгодженість і порівнянність між державами-членами.
Регламент імплементації (ЄС) 2025/937 Комісії
Цей регламент затверджує 2,2-дибромо-2-ціаноацетамід (DBNPA) як активну речовину для використання в біоцидних продуктах типу продукції 6 (консерванти для продуктів під час зберігання). Затвердження здійснюється за умови дотримання умов, викладених у додатку. Ці умови включають обмеження його використання короткочасним консервуванням промисловими користувачами в конкретних сферах застосування та оцінку впливів, ризиків та ефективності. Існують також обмеження на розміщення на ринку оброблених виробів і вимоги до відповідного маркування.
Регламент імплементації (ЄС) 2025/930 Комісії
Цей регламент надає компанії MacDermid Hungary Kft дозвіл Союзу на продукт «Fernox Biocide AF10» за номером дозволу EU-0032996-0000, дійсний з 11 червня 2025 року до 31 жовтня 2034 року. Регламент встановлює, що продукт повинен відповідати резюме характеристик біоцидного продукту (SPC), детально описаному в Додатку. Додаток містить детальний опис характеристик продукту, включаючи дозволені види використання, загальні вказівки щодо використання та заходи щодо зменшення ризиків для PT06, PT11, PT12, PT13.
Регламент імплементації (ЄС) 2025/968 Ради
Цей регламент вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2024/2642, оновлюючи ідентифікаційну інформацію та виклад підстав для Анатолія Прізенка, фізичної особи, зазначеної в розділі «A. Фізичні особи» Додатку I до Регламенту (ЄС) 2024/2642. Додаток замінює запис про Анатолія Прізенка оновленою ідентифікаційною інформацією та детальним викладом підстав для його призначення у зв’язку з його причетністю до російських кампаній з дезінформації.
Регламент імплементації (ЄС) 2025/922 Комісії
Цей регламент встановлює обов’язкову реєстрацію імпорту фанери з хвойних порід деревини, що походить з Бразилії, визначеної кодом CN 4412 39 00. Цей захід дозволяє потенційно застосовувати антидемпінгові мита зворотною дією, якщо поточне розслідування підтвердить демпінг. Реєстрація має закінчитися через дев’ять місяців після набрання чинності регламентом.
Регламент імплементації (ЄС) 2025/910 Комісії
Цей регламент стосується непродовження затвердження флуфенацету, активної речовини, що використовується в засобах захисту рослин. Регламент встановлює, що затвердження флуфенацету не продовжується. Держави-члени повинні відкликати дозволи на засоби захисту рослин, що містять флуфенацет, до 10 грудня 2025 року, і будь-які пільгові періоди, надані для цих продуктів, повинні закінчитися до 10 грудня 2026 року.
Рішення Загального суду – Embassy Sporthandel GmbH проти EUIPO
Загальний суд підтримав рішення EUIPO, встановивши ймовірність плутанини між фігуративним знаком ЄС “BULL’S THE DART SIDE OF LIFE” і попереднім фігуративним знаком Zwibo BV “BULL’S”. Суд постановив, що подібність, особливо спільний елемент “BULL’S”, може спричинити плутанину серед споживачів, особливо враховуючи ідентичні або подібні товари, які вони охоплюють.
Рішення Загального суду – VDK проти Європейської комісії
Загальний суд відхилив позов VDK про анулювання Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2023/340, який встановлює обмеження на рибальство в певних місцях Natura 2000 у межах німецької виключної економічної зони (EEZ) Північного моря. Суд відхилив аргументи про те, що регламент порушує принцип пропорційності та неправильно тлумачить Регламент (ЄС) № 1380/2013.
Рішення Загального суду – Торгова марка “Glubschi”
Загальний суд відхилив запит про визнання недійсною торгової марки ЄС “Glubschi”, дійшовши висновку, що заявник не надав достатніх доказів недобросовісності з боку власника торгової марки на момент подання заявки. Основною правовою підставою для рішення є стаття 52(1)(b) Регламенту № 207/2009 (тепер стаття 59(1)(b) Регламенту 2017/1001), яка стосується недобросовісності як підстави для визнання недійсною.
Рішення Загального суду – Airbnb, Inc. проти Airtasker Pty Ltd (ПРОВАДЖЕННЯ ПРО СКАСУВАННЯ)
Загальний суд частково скасував рішення Апеляційної ради EUIPO щодо відкликання торгової марки AIRBNB. Суд підтримав відкликання торгової марки AIRBNB для кількох послуг у класах 35, 38, 39, 41 і 43, але скасував рішення Апеляційної ради щодо “надання відгуків і коментарів про лістерів і орендарів нерухомості, з віртуальних спільнот і з сайтів соціальних мереж” у класі 36.
Рішення Загального суду – Airbnb, Inc. проти Airtasker Pty Ltd (ПОЗОВ ПРО АНУЛЮВАННЯ)
Загальний суд відхилив позов, поданий Airbnb, Inc. проти рішення Апеляційної ради EUIPO щодо відкликання торгової марки ЄС “AIRBNB”. Суд не знайшов помилок в оцінці Апеляційної ради того, що Airbnb, Inc. не використовувала торгову марку належним чином для всіх товарів і послуг, для яких вона була зареєстрована.
Рішення Загального суду – Литовські медіакомпанії проти Європейської комісії
Загальний суд скасував рішення Комісії не висувати заперечень проти змінених заходів державної допомоги на користь литовського суспільного мовника LRT. Суд встановив, що перевірка Комісією змін до схеми фінансування LRT була недостатньою і що слід було ініціювати офіційну процедуру розслідування.
Рішення Загального суду – Фігуративний знак “ELSEBAE 4011 B552”
Загальний суд відхилив апеляцію заявника, підтвердивши рішення EUIPO про те, що попередній знак “Grand Lion 4011 B552” не використовувався належним чином і що не було вагомих причин для його невикористання. Це залежить від статті 47(2) Регламенту 2017/1001, яка вимагає доказів належного використання або вагомих причин невикористання попередньої торгової марки в опозиційному провадженні.
Рішення Загального суду – Norddeutsche Landesbank – Girozentrale проти Єдиної ради з питань санації
Загальний суд відхилив позов заявника, підтримавши рішення SRB щодо розрахунку внесків ex-ante до Єдиного фонду санації (SRF) за період внесків 2023 року. Суд роз’яснює обсяг зобов’язання SRB надавати детальні обґрунтування своїх рішень і підтримує методологію SRB для оцінки профілів ризику.
Рішення Загального суду – KnitPro International
Суд підтримав рішення Великої апеляційної ради EUIPO, яка визнала торгову марку недійсною через відсутність розрізнювального характеру. Торгова марка, про яку йдеться, є фігуративним знаком, що складається з шевронів між двома паралельними лініями, зареєстрованим для “спиць для в’язання” та “гачків для в’язання”. У рішенні підкреслюється проста геометрична природа знака.
Рішення Загального суду – CaloVital
Суд відхилив апеляцію Kap3 Premium Products UG проти рішення EUIPO, яке відхилило їхню заявку на торгову марку “CaloVital” через ризик плутанини з попередньою торговою маркою “lovital”, що належить CuraProducts GmbH. Важливі положення включають статтю 8(1)(b) Регламенту (ЄС) 2017/1001, яка стосується ймовірності плутанини з боку громадськості на території, на якій охороняється попередня торгова марка.
Постанова Суду EFTA – Справа E-27/24, Орган нагляду EFTA проти Ісландії
У постанові зазначено, що Справу E-27/24 вилучено з реєстру, і кожна сторона несе власні витрати. Це, ймовірно, вказує на те, що справу закрито через те, що Ісландія вжила необхідних заходів, або через врегулювання між сторонами.
Орган нагляду EFTA проти Ісландії (Директива 2018/852)
ESA стверджує, що Ісландія не імплементувала статті 1(2), 1(5) і 1(17) Директиви (ЄС) 2018/852, яка вносить зміни до Директиви 94/62/ЄС про упаковку та відходи упаковки, у встановлені терміни. ESA просить Суд визнати Ісландію такою, що порушила свої зобов’язання, і зобов’язати Ісландію покрити судові витрати.
Рішення Суду EFTA – Директива Solvency II (2009/138/EC)
Суд EFTA постановив, що відступлення страхової вимоги третій стороні не скасовує її пріоритет згідно зі статтею 275(1) Директиви Solvency II. Це означає, що навіть якщо страхова вимога передається іншій особі, вона все одно зберігає свій пріоритет у провадженні у справі про неплатоспроможність.
Рішення Суду EFTA – Ісландія – Регламент 996/2010
Суд EFTA постановив, що Ісландія не виконала свої зобов’язання згідно зі статтею 12(3) Регламенту (ЄС) № 996/2010 щодо попередніх домовленостей між її органами з розслідування безпеки та іншими відповідними органами. Ісландії наказано покрити судові витрати.
Орган нагляду EFTA проти Ісландії (Директива 2018/850)
ESA стверджує, що Ісландія не імплементувала статті 1(2), 1(3) і 1(4)(b) Директиви (ЄС) 2018/850, яка вносить зміни до Директиви 1999/31/ЄС про захоронення відходів, у встановлені терміни. Основною проблемою є ймовірне недотримання Ісландією своїх зобов’язань згідно з Угодою про ЄЕЗ, зокрема щодо своєчасної імплементації директив ЄС.
А тепер розглянемо детальніше кожен з опублікованих сьогодні актів:
Делегований Регламент Комісії (ЄС) 2025/1003 від 24 січня 2025 року, що доповнює Регламент (ЄС) № 600/2014 Європейського Парламенту та Ради щодо ідентифікації базисних даних, які використовуються для цілей вимог прозорості, викладених у статті 8a(2) та статтях 10 і 21
Це Делегований Регламент Комісії (ЄС) 2025/1003, який доповнює Регламент (ЄС) № 600/2014 (MiFIR) щодо ідентифікації базисних даних для позабіржових (OTC) деривативів. Регламент визначає дані, необхідні для ідентифікації OTC процентних свопів та OTC кредитних дефолтних свопів для вимог прозорості згідно з MiFIR. Це має на меті надати можливість учасникам ринку та органам влади належним чином ідентифікувати та розрізняти ці деривативи для регуляторного та ринкового нагляду. Регламент вимагає використання конкретних ідентифікаційних базисних даних та Унікального ідентифікатора продукту ISO 4914 (UPI) для забезпечення послідовної ідентифікації цих фінансових інструментів.
Регламент складається з двох статей та додатка. Стаття 1 визначає, що з 1 вересня 2026 року ідентифікаційні базисні дані для OTC процентних свопів, як детально описано в Таблиці 1 Додатка, повинні використовуватися для вимог прозорості згідно зі статтею 8a(2) та статтями 10 і 21 Регламенту (ЄС) № 600/2014. Вона також зазначає, що Унікальний ідентифікатор продукту ISO 4914 (UPI) повинен бути включений до ідентифікаційних базисних даних для OTC процентних свопів та OTC кредитних дефолтних свопів. Стаття 2 передбачає, що регламент набирає чинності на двадцятий день після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу і є обов’язковим у своїй цілісності та безпосередньо застосовним у всіх державах-членах. Додаток містить дві таблиці: Таблиця 1 перелічує ідентифікаційні базисні дані для OTC процентних свопів, включаючи клас активів, тип інструменту, тип базового активу, номінальну валюту, тип поставки, номінальний графік, базову процентну ставку, стандартні умови ведення бізнесу, строк дії контракту, зміщення дати набрання чинності та правило перенесення. Таблиця 2 визначає стандартні умови ведення бізнесу для базових ставок для OTC процентних свопів, охоплюючи такі аспекти, як конвенція коригування ділових днів, конвенції підрахунку днів, частота платежів, лаг фіксації, календарі, додаткові платежі, правило перенесення та зміщення дати набрання чинності для різних сімейств базових ставок (EUR-EURIBOR, EUR-EuroSTR, USD-SOFR, GBP-SONIA, JPY-TONA).
Найважливішими положеннями для практичного використання є ті, які визначають конкретні точки даних, необхідні для ідентифікації OTC процентних свопів та OTC кредитних дефолтних свопів. До них належать клас активів, тип інструменту, тип базового активу, номінальна валюта, тип поставки, номінальний графік, базова процентна ставка, стандартні умови ведення бізнесу, строк дії контракту, зміщення дати набрання чинності та правило перенесення. Вимога щодо включення Унікального ідентифікатора продукту ISO 4914 (UPI) також є критичною. Учасникам ринку необхідно забезпечити, щоб їхні системи звітності були оновлені для включення цих точок даних до визначеної дати (1 вересня 2026 року) для дотримання вимог прозорості згідно з MiFIR.
Регламент імплементації Комісії (ЄС) 2025/929 від 21 травня 2025 року про затвердження 1,2-бензизотіазол-3(2H)-ону (BIT) як існуючої активної речовини для використання в біоцидних продуктах типів продукції 6 і 13 відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради
Цей Регламент імплементації Комісії (ЄС) 2025/929 стосується затвердження 1,2-бензизотіазол-3(2H)-ону (BIT) як існуючої активної речовини для використання в біоцидних продуктах типів продукції 6 (консерванти в тарі) і 13 (консерванти для металообробних рідин) відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012. Він встановлює умови, за яких BIT може використовуватися в цих типах продукції, зосереджуючись на конкретних вимогах до оцінки продукції та розміщення на ринку оброблених виробів. Регламент має на меті забезпечити, щоб використання BIT у біоцидних продуктах відповідало стандартам безпеки та ефективності, встановленим ЄС.
Регламент складається з двох статей і додатка. Стаття 1 стверджує, що BIT затверджено як активну речовину для типів продукції 6 і 13 за умови дотримання умов, зазначених у додатку. Стаття 2 вказує дату набрання чинності регламентом. Додаток визначає умови затвердження BIT для кожного типу продукції, включаючи вимоги до оцінки продукції, інструкції щодо використання та запобіжні заходи, які необхідно вказувати на етикетці оброблених виробів. Він також встановлює умови для розміщення на ринку оброблених виробів, включаючи вимоги до маркування та обмеження щодо концентрації BIT у сумішах для непрофесійного використання.
Найважливішими положеннями цього регламенту є положення, викладені в Додатку, які деталізують конкретні умови використання BIT у типах продукції 6 і 13. Ці умови включають вимоги до оцінки впливу, ризиків та ефективності, пов’язаних з використанням BIT, а також особливу увагу до промислових, професійних і непрофесійних користувачів. Крім того, регламент вимагає конкретних вимог до маркування оброблених виробів, що містять BIT, забезпечуючи інформування споживачів про наявність речовини та будь-які пов’язані з нею ризики. Для сумішей, призначених для непрофесійного використання, регламент встановлює обмеження концентрації BIT для запобігання сенсибілізації шкіри, якщо впливу можна уникнути за допомогою засобів індивідуального захисту.
Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/935 Комісії від 21 травня 2025 року, що вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2022/918, який встановлює технічні специфікації вимог до даних за темою Глобальних ланцюгів створення вартості згідно з Регламентом (ЄС) 2019/2152 Європейського парламенту та Ради
Цей Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/935 Комісії вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2022/918, який встановлює технічні специфікації для вимог до даних щодо Глобальних ланцюгів створення вартості (ГЛСВ). Регламент має на меті забезпечити збір і надання державами-членами порівнянних і гармонізованих даних про ГЛСВ, як це передбачено Регламентом (ЄС) 2019/2152 про європейську бізнес-статистику. Зміни оновлюють змінні, розбивки та специфікації для збору даних, щоб покращити точність і релевантність статистичних даних про глобальні ланцюги створення вартості.
Структура акту є простою. Він складається з двох статей і додатка. Стаття 1 передбачає, що додаток до попереднього регламенту 2022/918 замінюється текстом у додатку до цього регламенту. Стаття 2 вказує дату набрання чинності та дату застосування. Основною частиною акту є Додаток, який містить детальні технічні специфікації для вимог до даних, пов’язаних з Глобальними ланцюгами створення вартості (ГЛСВ). Це включає визначення змінних, одиниць вимірювання, статистичної сукупності, термінів передачі даних і першого звітного періоду. Додаток деталізує сферу охоплення теми ГЛСВ, включаючи бізнес-функції, глобальні ланцюги створення вартості, міжнародний аутсорсинг, події, що впливають на домовленості ГЛСВ, і переміщення бізнес-функцій. У ньому викладено обов’язкові та добровільні змінні, одиниці вимірювання (абсолютна вартість) і статистичну сукупність (ринкові виробники секцій B – O NACE з 50 або більше працівниками). Термін передачі даних встановлено на рівні T + 21 місяць, а перший звітний період – 2024–2026 роки. Додаток також включає спрощення, такі як правило 1%, яке дозволяє державам-членам пропускати складання змінних, якщо їхній внесок становить менше 1% від загального обсягу ЄС. Він визначає дані, які потрібно збирати або отримувати з реєстрів, такі як основний вид економічної діяльності, кількість працівників та інформація про участь у групі підприємств. Крім того, додаток містить детальні розбивки для кожної змінної, включаючи розбивки за видом діяльності, бізнес-функцією, класом розміру, типом товарів/послуг, географічним районом і статусом групи.
Найважливішими положеннями для користувачів цього акту є детальні розбивки для кожної змінної. Ці розбивки визначають, як слід класифікувати та звітувати дані, забезпечуючи узгодженість і порівнянність між державами-членами. Наприклад, змінна (2) щодо кількості підприємств, які купують товари за кордоном, має розбивки за видом діяльності, типом товарів і географічним районом, а також за типом товарів, статусом групи та географічним районом. Подібним чином, змінна (7) щодо кількості підприємств, що здійснюють міжнародний аутсорсинг, включає розбивки за видом діяльності та класом розміру, бізнес-функцією та видом ділового партнера, бізнес-функцією та географічним районом, бізнес-функцією та статусом групи, а також видом ділового партнера та статусом групи. Ці детальні специфікації мають вирішальне значення для забезпечення узгодженості збору даних і того, щоб отримані статистичні дані точно відображали динаміку глобальних ланцюгів створення вартості в Європейському Союзі.
Регламент (ЄС) 2025/937 Комісії від 21 травня 2025 року про затвердження 2,2-дибромо-2-ціаноацетаміду (DBNPA) як існуючої активної речовини для використання в біоцидних продуктах типу 6 відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради
Цей Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/937 Комісії затверджує 2,2-дибромо-2-ціаноацетамід (DBNPA) як існуючу активну речовину для використання в біоцидних продуктах типу 6, які є консервантами для продуктів під час зберігання. Регламент визнає властивості DBNPA як ендокринного руйнівника, але затверджує його використання за певних умов через його необхідність у певних промислових застосуваннях, де наразі немає відповідних альтернатив. Це затвердження базується на оцінці Європейського хімічного агентства (ECHA) та враховує громадські консультації та погляди держав-членів. Регламент має на меті збалансувати ризики, пов’язані з використанням DBNPA, з потенційними негативними наслідками його незатвердження для суспільства.
Регламент складається з двох статей і додатка. Стаття 1 встановлює, що DBNPA затверджується як активна речовина для використання в біоцидних продуктах типу 6 за умов, викладених у додатку. Стаття 2 визначає, що регламент набуде чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу. Додаток містить конкретні умови для затвердження DBNPA, включаючи вимоги до оцінки продукту, обмеження щодо типів використання, для яких можуть бути дозволені продукти, що містять DBNPA (короткочасне зберігання промисловими користувачами мінеральних суспензій та інших добавок, що використовуються у виробництві паперу, фарб і покриттів та сировини, що використовується для їх виробництва, а також полімерних дисперсій), та умови розміщення на ринку оброблених виробів.
Найважливішими положеннями цього акту є ті, що визначають конкретні умови використання DBNPA. До них належать обмеження на його використання лише для короткочасного зберігання промисловими користувачами у конкретних застосуваннях, вимога до оцінок продукту враховувати експозиції, ризики та ефективність, а також необхідність для держав-членів оцінити, чи задовольняється умова, викладена в пункті (c) статті 5(2) Регламенту (ЄС) № 528/2012. Крім того, обмеження на розміщення на ринку оброблених виробів та вимога щодо відповідного маркування є вирішальними для забезпечення безпечного використання DBNPA та мінімізації потенційних ризиків для здоров’я людини та навколишнього середовища.
Імплементаційний Регламент (ЄС) 2025/930 Комісії від 21 травня 2025 року про надання дозволу Союзу на єдиний біоцидний продукт Fernox Biocide AF10 відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради
Це Імплементаційний Регламент (ЄС) 2025/930 Комісії, який надає дозвіл Союзу на біоцидний продукт «Fernox Biocide AF10». Продукт містить CMIT/MIT як активну речовину та призначений для використання як консервант у різних типах продуктів. Регламент визначає умови розміщення продукту на ринку та його використання в межах Європейського Союзу.
Регламент складається з двох статей та додатку. Стаття 1 надає дозвіл Союзу компанії MacDermid Hungary Kft на «Fernox Biocide AF10» за номером дозволу EU-0032996-0000, дійсний з 11 червня 2025 року до 31 жовтня 2034 року. У ній також зазначено, що продукт повинен відповідати резюме характеристик біоцидного продукту (SPC), детально описаному в Додатку. Стаття 2 визначає, що регламент набуває чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу та є обов’язковим у своїй цілісності та безпосередньо застосовним у всіх державах-членах. Додаток містить детальний опис характеристик продукту, включаючи адміністративну інформацію, склад продукту, заяви про небезпеку та запобіжні заходи, дозволені види використання, загальні вказівки щодо використання та іншу відповідну інформацію.
Найважливіші положення цього регламенту для користувачів містяться в Додатку, в якому детально описані конкретні умови для дозволених видів використання «Fernox Biocide AF10». Це включає типи продуктів, у яких його можна використовувати (PT06, PT11, PT12, PT13), цільові організми, методи застосування, норми застосування, категорії користувачів та конкретні заходи щодо зменшення ризиків. Він також містить інструкції щодо безпечної утилізації, умов зберігання та терміну придатності. Користувачі повинні дотримуватися цих умов для забезпечення безпечного та ефективного використання біоцидного продукту.
Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/968 Ради від 20 травня 2025 року, що імплементує Регламент (ЄС) 2024/2642 стосовно обмежувальних заходів у зв’язку з дестабілізаційною діяльністю Росії
Цей Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/968 Ради вносить зміни до Регламенту (ЄС) 2024/2642, який стосується обмежувальних заходів у зв’язку з дестабілізаційною діяльністю Росії. Новий регламент оновлює ідентифікаційну інформацію та обґрунтування для однієї фізичної особи, зазначеної в Додатку до Рішення (CFSP) 2024/2643. Це оновлення ґрунтується на перегляді попереднього рішення.
Структура регламенту проста: він складається з двох статей та додатку. Стаття 1 визначає, що Додаток I до Регламенту (ЄС) 2024/2642 змінюється згідно з Додатком до цього нового регламенту. Стаття 2 уточнює, що регламент набирає чинності наступного дня після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу і є обов’язковим у повному обсязі та безпосередньо застосовним у всіх державах-членах. Додаток замінює запис щодо Анатолія Прізенка в розділі «A. Фізичні особи» Додатку I до Регламенту (ЄС) 2024/2642, надаючи оновлену ідентифікаційну інформацію та переглянуте обґрунтування для його включення до списку санкцій.
Найважливішим положенням є зміна в Додатку, яка замінює запис щодо Анатолія Прізенка. Вона деталізує його оновлену ідентифікаційну інформацію (дату та місце народження, громадянство, стать) і надає детальне обґрунтування для його внесення до списку. У заяві пояснюється його причетність до координації відправлення громадян Молдови до Франції для малювання Зірок Давида, операції, пов’язаної з російськими дезінформаційними кампаніями та ГРУ, спрямованої на розпалювання напруженості у французькому суспільстві. Ця оновлена інформація підсилює підстави для застосування до нього обмежувальних заходів.
Виконавчий регламент (ЄС) 2025/922 Комісії від 20 травня 2025 року, який передбачає реєстрацію імпорту фанери з хвойних порід деревини, що походить з Бразилії
Цей Виконавчий регламент (ЄС) 2025/922 Комісії запроваджує реєстрацію імпорту фанери з хвойних порід деревини, що походить з Бразилії. Ця дія є попереднім кроком, який дозволяє потенційне ретроактивне накладення антидемпінгових мит, якщо поточне розслідування підтвердить, що цей імпорт демпінгується на ринку ЄС. Реєстрація гарантує, що якщо мита будуть остаточно накладені, їх можна буде застосувати до імпорту, який відбувся протягом періоду реєстрації.
Регламент складається з преамбули, в якій викладено причини реєстрації, та двох статей. Перша стаття наказує митним органам реєструвати імпорт фанери з хвойних порід деревини з Бразилії, конкретно визначеної за її складом і кодом CN (4412 39 00). Реєстрація закінчується через дев’ять місяців після набрання регламентом чинності. Друга стаття визначає, що регламент набирає чинності наступного дня після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу і є обов’язковим у повному обсязі та безпосередньо застосовним у всіх державах-членах.
Найважливішим положенням є стаття 1, яка зобов’язує реєструвати конкретний імпорт фанери з хвойних порід деревини з Бразилії. Це означає, що імпортери цього продукту повинні знати, що їхній імпорт відстежується, і до них потенційно можуть бути застосовані антидемпінгові мита ретроактивно, якщо розслідування встановить, що відбувається демпінг і завдає шкоди промисловості ЄС. Дев’ятимісячний термін дії періоду реєстрації також є ключовим елементом, оскільки він встановлює часові рамки для цього заходу.
Регламент (ЄС) 2025/910 Комісії від 20 травня 2025 року щодо непродовження затвердження активної речовини флуфенацет, відповідно до Регламенту (ЄС) № 1107/2009 Європейського Парламенту та Ради, та внесення змін до Імплементаційних регламентів Комісії (ЄС) № 540/2011 та (ЄС) 2015/408
Цей Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/910 Комісії стосується непродовження затвердження активної речовини флуфенацет, що використовується в засобах захисту рослин, в межах Європейського Союзу. Регламент робить висновок, що флуфенацет не відповідає критеріям для продовження затвердження через занепокоєння щодо його потенціалу як ендокринного руйнівника та ризику забруднення ґрунтових вод його метаболітом, трифтороцтовою кислотою (TFA). Відповідно, регламент вносить зміни до чинних регламентів, щоб вилучити флуфенацет зі списку затверджених активних речовин та кандидатів на заміну.
Регламент складається з 6 статей. У ньому зазначено, що затвердження флуфенацету не продовжується, та вносяться зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) № 540/2011 шляхом вилучення рядка, що стосується флуфенацету, зі списку затверджених активних речовин. Він також вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/408, вилучаючи флуфенацет зі списку кандидатів на заміну. Держави-члени повинні відкликати дозволи на засоби захисту рослин, що містять флуфенацет, до 10 грудня 2025 року, і будь-які пільгові періоди, надані для цих продуктів, повинні закінчитися до 10 грудня 2026 року. Регламент набирає чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу.
Найважливішими положеннями цього регламенту є непродовження затвердження флуфенацету та встановлені терміни для відкликання дозволів та закінчення пільгових періодів для засобів захисту рослин, що містять його. Це означає, що після зазначених дат флуфенацет більше не може використовуватися в засобах захисту рослин в межах ЄС, якщо не буде подано та схвалено нову заявку на затвердження.
Рішення Загального суду (Сьома палата) від 21 травня 2025 року. Embassy Sporthandel GmbH проти Відомства Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності. Торговельна марка ЄС – Провадження щодо заперечення – Заявка на реєстрацію фігуративної торговельної марки ЄС BULL’S THE DART SIDE OF LIFE – Раніша фігуративна торговельна марка ЄС BULL’S – Відносна підстава для відмови – Ймовірність сплутування – Стаття 8(1)(b) Регламенту (ЄС) 2017/1001. Справа T-1054/23.
Це рішення стосується спору між Embassy Sporthandel GmbH та Zwibo BV щодо реєстрації фігуративної торговельної марки ЄС “BULL’S THE DART SIDE OF LIFE”. Загальний суд підтримав рішення Відомства Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності (EUIPO), яке встановило ймовірність сплутування між заявленою маркою та ранішою фігуративною маркою Zwibo BV “BULL’S”. Суд постановив, що подібність між знаками, зокрема спільний елемент “BULL’S”, може спричинити плутанину серед споживачів, особливо враховуючи ідентичні або подібні товари, які вони охоплюють.
Структура рішення є такою: воно починається з викладення передісторії спору, включаючи заявку на реєстрацію торговельної марки ЄС, заперечення, подане Zwibo BV, та рішення Відділу заперечень і Апеляційної ради EUIPO. Далі представлені вимоги сторін. Суд переходить до аналізу справи відповідно до статті 8(1)(b) Регламенту (ЄС) 2017/1001, яка стосується ймовірності сплутування між торговельними марками. Суд оцінює відповідну публіку, подібність товарів і, що найважливіше, порівняння знаків, що розглядаються, включаючи їх відмінні та домінантні елементи, а також їх візуальну, фонетичну та концептуальну подібність. Нарешті, суд проводить глобальну оцінку ймовірності сплутування та ухвалює рішення щодо витрат. Порівняно з попередніми версіями змін немає, оскільки це оригінальне рішення.
Найважливішими положеннями акту для його застосування є ті, що стосуються оцінки ймовірності сплутування між торговельними марками. Суд наголошує, що ця оцінка має бути глобальною, враховуючи всі відповідні фактори, включаючи подібність знаків і товарів чи послуг, які вони охоплюють, а також сприйняття відповідною публікою. Суд також роз’яснює критерії визначення відмінних і домінантних елементів знака, які відіграють вирішальну роль у порівнянні знаків.
Рішення Суду (друга палата) від 21 травня 2025 року. #Verband der Deutschen Kutter- und Küstenfischer eV (VDK) проти Європейської Комісії. #Рибальство – Регламент (ЄС) № 1380/2013 – Збереження біологічних ресурсів моря – Делегований регламент (ЄС) 2023/340 – Заходи з охорони в галузі рибальства – Обмеження – Північне море – Німецька виключна економічна зона – Охорона навколишнього середовища – Директива 92/43/ЄЕС – Збереження природних середовищ існування, а також дикої фауни та флори – Директива 2008/56/ЄС – Стратегія для морського середовища – Рівність ставлення – Пропорційність. #Справа T-265/23.
Це рішення Загального суду (Друга палата) Європейського Союзу від 21 травня 2025 року щодо справи (T-265/23), ініційованої Verband der Deutschen Kutter- und Küstenfischer eV (VDK), німецькою рибальською асоціацією, проти Європейської Комісії. Королівство Нідерланди виступило на підтримку Комісії.
Суть рішення полягає в тому, що суд вирішив відхилити позов VDK про скасування Делегованого регламенту Комісії (ЄС) 2023/340. Цей регламент стосується заходів з охорони, що застосовуються на певних територіях Natura 2000 у межах німецької виключної економічної зони (ВЕЗ) Північного моря. VDK стверджував, що регламент, який накладає обмеження на рибальство, є незаконним.
У рішенні розглядаються два основні аргументи, висунуті VDK: що регламент порушує принцип пропорційності та що Комісія неправильно витлумачила Регламент (ЄС) № 1380/2013, прийнявши заходи з охорони гравійних ділянок відповідно до Рамкової директиви про морську стратегію (2008/56/ЄС). Суд відхиляє обидва аргументи, встановивши, що Комісія не допустила жодної явної помилки в своїй оцінці та що заходи не є непропорційними.
Основні положення рішення обертаються навколо аналізу судом вимог VDK. Суд розглядає, чи перевищила Комісія свої дискреційні повноваження при прийнятті регламенту, чи ґрунтуються заходи на достатніх наукових доказах і чи є вони пропорційними поставленим цілям. Суд наголошує, що Комісія має широкі межі розсуду у питаннях збереження рибальства і що судовий перегляд обмежується перевіркою того, чи допустила Комісія явну помилку або чи перевищила свої повноваження. Суд вважає, що Комісія належним чином обґрунтувала заходи з охорони, враховуючи наукові рекомендації та необхідність збалансувати охорону навколишнього середовища з соціально-економічними міркуваннями. Суд також розглядає конкретні аргументи, висунуті VDK, такі як визначення рифів, межі охоронних зон і поводження з різними рибальськими знаряддями.
Для тих, кого стосуються правила рибальства в Північному морі, зокрема в німецькій ВЕЗ, рішення підтверджує чинність заходів з охорони, встановлених Регламентом (ЄС) 2023/340. Воно роз’яснює обсяг повноважень Комісії при прийнятті таких заходів і межі судового перегляду. Рішення також надає настанови щодо тлумачення ключових понять, таких як “заходи з охорони”, “належний екологічний стан” і “просторові заходи захисту” відповідно до екологічного законодавства ЄС.
Рішення Суду (Друга палата) від 21 травня 2025 року.#Ty, Inc. проти Відомства Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності.#Торговельна марка Європейського Союзу – Провадження щодо визнання недійсною – Словесна торговельна марка Європейського Союзу Glubschi – Міжнародні реєстрації із зазначенням Європейського Союзу – Словесна торговельна марка та образотворча торговельна марка Glubschis – Абсолютна підстава для визнання недійсною – Відсутність недобросовісності – Стаття 52(1)(b) Регламенту (ЄС) № 207/2009 (тепер стаття 59(1)(b) Регламенту (ЄС) 2017/1001).#Справи T-135/24 та T-136/24.
Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо дійсності торговельної марки Європейського Союзу “Glubschi”. Справа стосується клопотання про визнання недійсною цієї торговельної марки на підставі нібито недобросовісності власника торговельної марки на момент подання заявки. Суд зрештою відхиляє клопотання про визнання недійсною, встановивши, що заявник не надав достатніх доказів для демонстрації недобросовісності.
Структура рішення є наступною:
* **Вступ:** Викладає контекст спору, залучені сторони та запити, подані заявником.
* **Передісторія спору:** Описує фактичні обставини, включаючи заявки на торговельну марку, товари та послуги, на які поширюється дія, та підстави для клопотань про визнання недійсною.
* **Процедура в EUIPO:** Деталізує рішення EUIPO (Відомства Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності) та апеляції, подані заявником.
* **Вимоги сторін:** Підсумовує аргументи заявника, EUIPO та сторони, що вступила в справу.
* **Правова база:** Викладає відповідні положення законодавства ЄС про торговельні марки, зокрема щодо недобросовісності як підстави для визнання недійсною.
* **Оцінка недобросовісності:** Аналізує конкретні обставини справи, включаючи походження та використання знака, комерційний контекст заявок на торговельну марку та ймовірне порушення договірних зобов’язань.
* **Висновок:** Відхиляє апеляцію та зобов’язує заявника сплатити витрати.
Найважливіші положення акту для його використання:
* **Стаття 52(1)(b) Регламенту № 207/2009 (тепер стаття 59(1)(b) Регламенту 2017/1001):** Ця стаття є правовою основою для клопотання про визнання недійсною, зазначаючи, що торговельну марку може бути визнано недійсною, якщо заявник діяв недобросовісно під час подання заявки.
* **Міркування щодо оцінки недобросовісності:** Рішення містить вказівки щодо того, як оцінювати недобросовісність у справах про торговельні марки, наголошуючи на необхідності всебічного аналізу всіх відповідних фактичних обставин. У ньому роз’яснюється, що намір заявника на торговельну марку є суб’єктивним елементом, який необхідно визначати об’єктивно. Рішення також підтверджує, що тягар доведення лежить на стороні, яка стверджує про недобросовісність.
Рішення Загального суду (Сьома палата) від 21 травня 2025 року. Airbnb, Inc. проти Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу. Торговельна марка ЄС – Провадження про скасування – Словесна торговельна марка ЄС AIRBNB – Фактичне використання знака – Стаття 58(1)(a) Регламенту (ЄС) 2017/1001. Справа T-94/24.
Це рішення стосується спору між Airbnb, Inc. та Airtasker Pty Ltd щодо торговельної марки ЄС “AIRBNB”. Airtasker подала заяву про скасування знака AIRBNB на підставі аргументу, що Airbnb не здійснювала фактичне використання знака для всіх послуг, для яких він був зареєстрований.
Загальний суд частково скасував рішення Апеляційної ради Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу (EUIPO). Суд підтримав скасування торговельної марки AIRBNB для декількох послуг у класах 35, 38, 39, 41 та 43, встановивши, що Airbnb не надала достатніх доказів фактичного використання для цих послуг. Однак суд скасував рішення Апеляційної ради щодо “надання відгуків та коментарів про тих, хто розміщує оголошення, та орендарів нерухомості, з віртуальних спільнот та сайтів соціальних мереж” у класі 36, дійшовши висновку, що Airbnb продемонструвала фактичне використання для цих конкретних послуг.
Структура рішення наступна:
* Воно починається з викладення передісторії спору, включаючи початкову заявку на торговельну марку, подану Airbnb, подальшу заяву про скасування, подану Airtasker, та рішення Відділу скасування та Апеляційної ради.
* Воно визначає послуги, щодо яких Апеляційна рада встановила фактичне використання, та ті, щодо яких вона цього не встановила.
* Воно представляє форми заявлених вимог Airbnb та EUIPO.
* Потім суд переходить до свого правового аналізу, зосереджуючись на статті 58(1)(a) Регламенту 2017/1001, яка регулює скасування торговельних марок ЄС через відсутність фактичного використання.
* Суд поділяє свій аналіз на дві частини: чи Апеляційна рада необґрунтовано обмежила певні послуги “тимчасовим проживанням та дозвіллям” і чи Апеляційна рада допустила помилку в оцінці щодо послуг, для яких вона скасувала знак.
* Суд розглядає кожен клас послуг (35, 36, 38, 39, 41 та 43) окремо, оцінюючи докази, надані Airbnb, щоб визначити, чи було продемонстровано фактичне використання.
* Нарешті, суд виносить рішення у справі, частково скасовуючи рішення Апеляційної ради та зобов’язуючи кожну сторону нести власні витрати.
Найважливішими положеннями акту для його використання є:
* **Стаття 58(1)(a) Регламенту 2017/1001**: Ця стаття є серцевиною рішення, оскільки вона визначає умови, за яких торговельну марку ЄС може бути скасовано через відсутність фактичного використання. Вона визначає, що якщо торговельну марку не було введено в фактичне використання в Європейському Союзі протягом безперервного періоду в п’ять років, права власника можуть бути скасовані, якщо немає належних причин для невикористання.
* **Інтерпретація судом “фактичного використання”**: Рішення містить детальну інтерпретацію того, що являє собою “фактичне використання” торговельної марки. Воно підкреслює, що знак повинен використовуватися відповідно до його основної функції, яка полягає в гарантуванні ідентичності походження товарів або послуг. Використання має бути реальним, а не просто номінальним, і воно має бути публічним і зовнішнім.
* **Оцінка судом доказів**: Рішення визначає критерії оцінки доказів фактичного використання. У ньому зазначено, що має бути проведена глобальна оцінка з урахуванням усіх відповідних факторів і що фактичне використання не може бути доведено ймовірностями чи презумпціями, а має бути продемонстровано солідними та об’єктивними доказами.
* **Розмежування між різними класами послуг**: Аналіз суду підкреслює важливість розмежування між різними класами послуг та оцінки доказів фактичного використання окремо для кожного класу. Він також роз’яснює, що класифікація послуги згідно з іншими законами ЄС не є вирішальною для її класифікації згідно з Ніццькою угодою.
Рішення Загального суду (сьома палата) від 21 травня 2025 року. Airbnb, Inc. проти Відомства інтелектуальної власності Європейського Союзу. Торговельна марка ЄС – Провадження щодо скасування – Словесна торговельна марка ЄС AIRBNB – Фактичне використання знака – Стаття 58(1)(a) Регламенту (ЄС) 2017/1001. Справа T-1032/23.
Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо скасування торговельної марки ЄС “AIRBNB”. Airtasker Pty Ltd. подала заяву про скасування знака на підставі аргументу, що Airbnb, Inc. не здійснювала фактичного використання знака для всіх товарів і послуг, для яких він був зареєстрований. Суд частково підтримав рішення Апеляційної ради EUIPO, яка скасувала знак для деяких товарів і послуг, але залишила його чинним для інших. Airbnb, Inc. домагалася скасування рішення, але Загальний суд відхилив позов, не виявивши помилок в оцінці Апеляційної ради.
Рішення структуроване навколо єдиної підстави, висунутої Airbnb, Inc., щодо порушення статті 58 Регламенту 2017/1001, яка стосується фактичного використання торговельної марки ЄС. Ця підстава поділена на шість частин, кожна з яких стосується різних аспектів рішення Апеляційної ради щодо конкретних товарів і послуг. Суд розглядає, чи помилилася Апеляційна рада, обмеживши сферу застосування певних товарів і послуг підкатегорією, пов’язаною з “тимчасовим розміщенням і дозвіллям”, в оцінці послуг “реклами”, “послуг з прибирання”, “інформації про подорожі” та “соціальних і спільних” послуг. Суд оцінює докази, надані Airbnb, Inc., щоб визначити, чи демонструють вони фактичне використання знака для оспорюваних товарів і послуг.
Найважливішими положеннями акту є положення, що стосуються тлумачення “фактичного використання” торговельної марки, особливо в контексті онлайн-платформ. Суд наголошує, що використання має бути реальним, а не просто символічним, і має служити для гарантування ідентичності походження товарів або послуг. У рішенні також уточнюється, що широта товарів і послуг, для яких зареєстровано знак, має бути збалансована з фактичним використанням знака. Крім того, аналіз “рекламних” послуг, проведений судом, підкреслює різницю між просуванням власних послуг і наданням рекламних послуг третім особам.
Рішення Загального суду (Дев’ята палата) від 21 травня 2025 року. Interneto žiniasklaidos asociacija та інші проти Європейської Комісії. Державна допомога – Державні заходи, що змінюють існуючу допомогу, надану литовській організації суспільного мовлення LRT – Відхилення скарги – Рішення не висувати жодних заперечень – Позов про анулювання – Статус заінтересованої сторони – Забезпечення процесуальних прав – Прийнятність – Серйозні труднощі – Істотна зміна існуючої допомоги. Справа T-72/22.
Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо справи, порушеної кількома литовськими медіа-компаніями проти Європейської Комісії. Справа стосується державної допомоги, наданої литовському суспільному мовнику LRT. Заявники домагалися скасування рішення Комісії не висувати заперечень проти змінених заходів державної допомоги, що надаються LRT.
Рішення стосується питання, чи правильно Комісія оцінила, що зміни до схеми фінансування LRT, запроваджені у 2015 та 2020 роках, не становили суттєвої зміни існуючої допомоги. Суд розглядає, чи повинна була Комісія ініціювати офіційну процедуру розслідування через “серйозні труднощі” у визначенні того, чи були зміни справді суттєвими.
Загальний суд скасовує рішення Комісії, встановивши, що розгляд Комісією змін до схеми фінансування LRT був недостатнім і неповним. Суд підкреслює, що Комісія не змогла належним чином врахувати наслідки ліквідації доходів від реклами як джерела фінансування LRT і недостатньо дослідила, чи було суттєво змінено обсяг державної компенсації, виділеної LRT, після поправок 2015 та 2020 років. Суд доходить висновку, що Комісія повинна була мати серйозні сумніви щодо класифікації поправок як існуючої допомоги та повинна була ініціювати офіційне розслідування.
Рішення Суду (перша палата) від 21 травня 2025 року.#Bella Tawziaa II, SLU проти Відомства Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності.#Торговельна марка Європейського Союзу – Провадження щодо заперечення – Заявка на фігуративну торговельну марку Європейського Союзу ELSEBAE 4011 B552 – Попередня фігуративна торговельна марка Європейського Союзу Grand Lion 4011 B552 – Відносна підстава для відмови – Відсутність реального використання попередньої торговельної марки – Стаття 47, параграф 2, Регламенту (ЄС) 2017/1001 – Відсутність поважних причин для невикористання.#Справа T-1085/23.
Це рішення Загального суду щодо провадження заперечення у Відомстві Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності (EUIPO). Справа стосується запиту про скасування та зміну рішення EUIPO щодо фігуративної марки “ELSEBAE 4011 B552” через конфлікт з попередньою фігуративною маркою ЄС “Grand Lion 4011 B552”. Суд відхиляє апеляцію заявника, підтверджуючи рішення EUIPO про те, що попередня марка не використовувалася реально і що не було вагомих причин для її невикористання.
Рішення структуроване наступним чином:
1. **Передісторія:** Деталі заявки на торговельну марку ЄС, заперечення, подане заявником на основі попередньої торговельної марки ЄС, та початкове відхилення EUIPO заперечення через недостатність доказів реального використання попередньої марки.
2. **Вимоги Сторін:** Підсумовує вимогу заявника скасувати рішення EUIPO та зустрічні вимоги EUIPO та інтервента (сторони, яка подає заявку на марку “ELSEBAE”) відхилити апеляцію.
3. **Правові Аргументи:**
* **Прийнятність Документів:** Суд відхиляє нові документи, подані заявником під час слухання, оскільки вони були подані занадто пізно і мали на меті змінити фактичну основу спору.
* **Прийнятність Нових Тверджень:** Суд відхиляє твердження, зроблені вперше перед Судом, які раніше не порушувалися під час адміністративного провадження в EUIPO.
* **Суть Апеляції:** Заявник стверджує, що EUIPO неправильно витлумачив “реальне використання” та “поважні причини для невикористання” згідно зі статтею 47(2) Регламенту 2017/1001. Суд поділяє аналіз на дві частини:
* Чи надав заявник достатньо доказів реального використання попередньої марки.
* Чи продемонстрував заявник вагомі причини для невикористання марки.
4. **Рішення:** Суд відхиляє апеляцію в повному обсязі, встановивши, що заявник не довів реальне використання попередньої марки та не надав достатнього обґрунтування її невикористання.
Найважливішими положеннями акту для його використання є:
* **Стаття 47(2) Регламенту 2017/1001**: Ця стаття є центральною для справи, оскільки вона стосується вимоги доведення реального використання попередньої торговельної марки у провадженні щодо заперечення. Вона передбачає, що власник попередньої торговельної марки ЄС повинен довести, що марка була реально використана в Союзі протягом п’яти років, що передують даті подання заявки на оспорювану торговельну марку. Якщо попередня марка не була використана, власник повинен надати вагомі причини для невикористання.
* Рішення роз’яснює, що нові докази та твердження повинні бути подані під час провадження в EUIPO і не можуть бути представлені вперше перед Загальним судом.
* Рішення підтверджує, що EUIPO та Суд не зобов’язані дотримуватися рішень національних органів щодо використання торговельних марок.
* Рішення підтверджує критерії оцінки “реального використання” торговельної марки, включаючи обсяг продажів, тривалість та частоту використання, а також необхідність об’єктивних доказів.
* Рішення підтверджує критерії оцінки “поважних причин для невикористання”, які повинні бути перешкодами, безпосередньо пов’язаними з торговельною маркою та незалежними від волі власника торговельної марки.
Рішення Суду (Друга палата) від 21 травня 2025 року.#Norddeutsche Landesbank – Girozentrale проти Єдиного органу врегулювання.#Економічний і валютний союз – Банківський союз – Єдиний механізм врегулювання для кредитних установ і певних інвестиційних компаній (SRM) – Єдиний фонд врегулювання (SRF) – Рішення SRB щодо розрахунку внесків, зібраних наперед за період внесків 2023 року – Індикатори ризику – Недоступність даних.#Справа T-476/23.
Це рішення Загального суду (Друга палата) щодо справи (T-476/23) між Norddeutsche Landesbank – Girozentrale (позивач) та Єдиним органом врегулювання (SRB) стосовно розрахунку внесків ex-ante до Єдиного фонду врегулювання (SRF) за період внесків 2023 року. Суд відхиляє позов позивача, підтримуючи рішення SRB.
**Структура та основні положення:**
Рішення стосується оскарження позивачем рішення SRB на кількох підставах, включаючи ймовірні порушення права бути заслуханим, недостатнє обґрунтування, порушення права на ефективний судовий захист та помилки в застосуванні індикаторів ризику. Суд систематично розглядає кожен із дев’яти доводів позивача, а також додаткові аргументи, висловлені під час провадження, і зрештою відхиляє їх усі.
Рішення структуровано наступним чином:
1. **Передісторія спору:** Описує контекст справи, включаючи статус позивача як кредитної установи та процес прийняття рішень SRB щодо внесків ex-ante до SRF.
2. **Рішення, що оскаржується:** Викладає ключові елементи рішення SRB, включаючи визначення річного цільового рівня для періоду внесків 2023 року та методологію розрахунку внесків ex-ante.
3. **Аргументи сторін:** Підсумовує вимоги позивача та відповіді SRB.
4. **Юридичний аналіз:** Це ядро рішення, де суд детально розглядає кожен з доводів позивача. Суд розглядає аргументи, пов’язані з процесуальними правами, обов’язком надання обґрунтувань та застосуванням по суті відповідних нормативних актів.
5. **Витрати:** Суд зобов’язує позивача покрити витрати провадження, оскільки він програв справу.
**Основні положення та зміни:**
Рішення не впроваджує нове законодавство та не змінює чинні закони. Замість цього воно тлумачить та застосовує чинні нормативні акти, зокрема Регламент (ЄС) № 806/2014 (Регламент про єдиний механізм врегулювання) та Делегований регламент (ЄС) 2015/63 (щодо внесків ex-ante до механізмів фінансування врегулювання). Суд роз’яснює сферу застосування цих нормативних актів у контексті розрахунку внесків до SRF.
**Основні положення для використання:**
Найважливішими аспектами рішення для практичного використання є тлумачення судом наступного:
* **Обов’язок надання обґрунтувань:** Суд роз’яснює обсяг зобов’язання SRB надавати детальні обґрунтування своїх рішень, збалансовуючи необхідність прозорості із захистом конфіденційної ділової інформації.
* **Застосування індикаторів ризику:** Суд підтримує методологію SRB для оцінки профілів ризику, включаючи використання індикаторів ризику та віднесення установ до різних категорій ризику (“bins”).
* **Перехідні положення:** Суд підтверджує чинність перехідних положень, які дозволяють SRB тимчасово виключати певні індикатори ризику через проблеми з доступністю даних.
* **Дискреція SRB:** Суд визнає широку дискрецію SRB в оцінці ризиків та визначенні внесків, за умови судового контролю на предмет явних помилок в оцінці.
Рішення Загального суду (шоста палата) від 21 травня 2025 року. KnitPro International проти Відомства Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності. Торговельна марка ЄС – Провадження щодо недійсності – Образотворча торговельна марка ЄС, що представляє шеврони між двома паралельними лініями – Абсолютна підстава для недійсності – Відсутність розрізняльної здатності – Стаття 7(1)(b) Регламенту (ЄС) № 207/2009 (тепер стаття 7(1)(b) Регламенту (ЄС) 2017/1001) – Розгляд підстав для недійсності Великою апеляційною радою. Справа T-133/24.
Це рішення Загального суду Європейського Союзу щодо заяви про визнання недійсною торговельної марки ЄС. Суд підтримує рішення Великої апеляційної ради Відомства Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності (EUIPO), яка оголосила торговельну марку недійсною через відсутність розрізняльної здатності. Торговельна марка, про яку йдеться, є образотворчою маркою, що складається з шевронів між двома паралельними лініями, зареєстрованою для “в’язальних спиць” і “гачків для в’язання”.
Справа обертається навколо питання, чи має образотворча марка достатню розрізняльну здатність, щоб слугувати торговельною маркою для в’язальних спиць і гачків для в’язання. Велика апеляційна рада раніше визначила, що марка не має розрізняльної здатності, рішення, яке було оскаржене KnitPro International. У рішенні суду розглядається, чи правильно Велика апеляційна рада застосувала статтю 7(1)(b) Регламенту № 207/2009, яка передбачає, що торговельні марки, які не мають розрізняльної здатності, не підлягають реєстрації.
Суд відхиляє позов KnitPro International, погоджуючись із Великою апеляційною радою, що марка є простою геометричною фігурою, яка суттєво не відрізняється від норм або звичаїв сектору в’язальних спиць і гачків для в’язання. Суд вважає, що марка сприймається як простий, орнаментальний елемент і, отже, не має розрізняльної здатності. Суд також розглядає та відхиляє кілька скарг, поданих KnitPro International, включаючи аргументи щодо сприйняття відповідною громадськістю та декоративного характеру марки.
Рішення Суду (Сьома палата) від 21 травня 2025 року. #Kap3 Premium Products UG (товариство з обмеженою відповідальністю) проти Відомства Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності.#Торговельна марка Європейського Союзу – Провадження щодо заперечення – Заявка на реєстрацію словесної торговельної марки Європейського Союзу CaloVital – Раніша словесна торговельна марка Європейського Союзу lovital – Відносна підстава для відмови в реєстрації – Імовірність сплутування – Стаття 8(1)(b) Регламенту (ЄС) 2017/1001.#Справа T-478/24.
Цей документ є рішенням Загального суду Європейського Союзу щодо спору про торговельну марку. Суд відхиляє апеляцію компанії Kap3 Premium Products UG проти рішення EUIPO (Відомства Європейського Союзу з питань інтелектуальної власності), яке відхилило їхню заявку на торговельну марку “CaloVital” через ризик сплутування з ранішою торговельною маркою “lovital”, що належить CuraProducts GmbH.
У рішенні аналізується, чи існує ймовірність сплутування між торговельною маркою “CaloVital” та ранішою торговельною маркою “lovital”. Заявник, Kap3 Premium Products UG, прагнув скасувати рішення Першої апеляційної ради EUIPO, яка відхилила їхню заявку на торговельну марку “CaloVital”. EUIPO встановило ймовірність сплутування з ранішою торговельною маркою “lovital”, що належить CuraProducts GmbH. Суд розглядає візуальну, фонетичну та концептуальну подібність знаків, а також подібність товарів, які вони охоплюють. Він робить висновок, що існує принаймні середній ступінь візуальної та фонетичної подібності і що товари є ідентичними. Тому він підтверджує рішення EUIPO про наявність ризику сплутування та відхиляє апеляцію.
Найважливішим положенням є стаття 8(1)(b) Регламенту (ЄС) 2017/1001, яка стосується відносних підстав для відмови в реєстрації торговельної марки. У цій статті зазначено, що торговельна марка не підлягає реєстрації, якщо через її ідентичність або подібність до ранішої торговельної марки існує ймовірність сплутування з боку громадськості на території, на якій охороняється раніша торговельна марка. Тлумачення та застосування цієї статті судом є центральним у рішенні. Рішення також роз’яснює, як слід оцінювати подібність торговельних марок, наголошуючи, що це слід робити на основі загального враження, яке справляють знаки, враховуючи їхні відмітні та домінуючі елементи. Суд також роз’яснює обсяг охорони словесної торговельної марки ЄС, зазначаючи, що охорона поширюється на слово як таке, незалежно від використаного шрифту.
НАКАЗ ПРЕЗИДЕНТА – 5 лютого 2025 року – У справі E-27/24 – Наглядовий орган ЄАВТ проти – Ісландії
Це наказ Президента Суду щодо справи E-27/24, Наглядовий орган ЄАВТ проти Ісландії. Справа стосувалася неспроможності Ісландії включити імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2020/1406 до свого національного правопорядку, як цього вимагає Угода про Європейський економічний простір (ЄЕП). У наказі зазначено, що справу вилучено з реєстру, і кожна сторона несе власні витрати.
**Структура та основні положення:**
Наказ структуровано у двох пунктах:
* **Пункт 1:** Зазначає, що справу E-27/24 вилучено з реєстру. Це вказує на те, що справу закрито або відкликано.
* **Пункт 2:** Вказує, що кожна сторона (Наглядовий орган ЄАВТ та Ісландія) несе власні витрати провадження. Це означає, що жодна зі сторін не зобов’язана оплачувати судові витрати іншої сторони.
**Основні положення для використання:**
Ключовий висновок з цього наказу полягає в тому, що справа щодо неспроможності Ісландії включити імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2020/1406 більше не є активною. Це може бути пов’язано з прийняттям Ісландією необхідних заходів, врегулюванням між сторонами або іншими причинами, не зазначеними в наказі. Той факт, що кожна сторона несе власні витрати, свідчить про можливий компроміс або рішення не продовжувати цю справу.
Позов, поданий 9 квітня 2025 року Наглядовим органом ЄАВТ проти Ісландії (Справа E-3/25)
Цей документ окреслює позов, поданий Наглядовим органом ЄАВТ (ESA) проти Ісландії до Суду ЄАВТ. ESA стверджує, що Ісландія не виконала свої зобов’язання за Угодою про ЄЕЗ, не імплементувавши конкретні статті Директиви (ЄС) 2018/852, яка вносить зміни до Директиви 94/62/ЄС про упаковку та відходи упаковки, у встановлений строк. ESA просить Суд визнати Ісландію такою, що порушила свої зобов’язання, та зобов’язати Ісландію покрити судові витрати.
У документі детально описано правову та фактичну основу справи. Він починається з твердження ESA про те, що Ісландія не імплементувала статті 1(2), 1(5) та 1(17) Директиви (ЄС) 2018/852, як цього вимагає Угода про ЄЕЗ. Далі описується серія повідомлень між ESA та Ісландією, починаючи з офіційного повідомлення в березні 2022 року. Після того, як Ісландія не відповіла, ESA видала обґрунтовану думку в травні 2022 року, встановивши термін для дотримання. Ісландія повідомила ESA в червні 2023 року, що Закон був імплементований до її національного правопорядку з 1 січня 2023 року, вказуючи на те, що статті 1(2), 1(5) та 1(17) залишаються неімплементованими. Подальші запити від ESA у 2023 та 2024 роках виявили триваючі затримки в імплементації. Станом на березень 2025 року ESA не отримала підтвердження того, що Ісландія імплементувала ці статті, що призвело до рішення подати справу до Суду ЄАВТ.
Найважливішим аспектом цього документа є твердження про те, що Ісландія не імплементувала статті 1(2), 1(5) та 1(17) Директиви (ЄС) 2018/852, яка вносить зміни до Директиви 94/62/ЄС про упаковку та відходи упаковки. Конкретний зміст цих статей не деталізовано в цьому документі, але їх неімплементація є суттю правового спору. У документі висвітлено процесуальні кроки, зроблені ESA, включаючи офіційне повідомлення, обґрунтовану думку та подальші запити, що демонструє зусилля ESA щодо забезпечення дотримання Ісландією своїх зобов’язань за ЄЕЗ.
РІШЕННЯ СУДУ від 5 лютого 2025 року у справі E-17/24 – Söderberg & Partners AS проти Gable Insurance AG in Konkurs (Директива 2009/138/ЄС (Solvency II) – Стаття 268(1)(g) – Стаття 275(1) – Страхові вимоги – Привілейований статус – Національне провадження у справі про банкрутство)
Це рішення Суду ЄАВТ щодо тлумачення Директиви Solvency II (2009/138/ЄС), зокрема статей 268(1)(g) і 275. Справа стосується питання, чи зберігає страхова вимога свій привілейований статус у національному провадженні у справі про банкрутство після її передачі третій стороні через правову угоду. Князівський апеляційний суд Ліхтенштейну звернувся з проханням про тлумачення. Суд ЄАВТ постановив, що передача страхової вимоги третій стороні не скасовує її пріоритет згідно зі статтею 275(1) Директиви Solvency II.
Рішення стосується конкретного питання щодо тлумачення Директиви Solvency II. Ключовим питанням є те, чи впливає на привілейований статус страхових вимог, як це передбачено статтею 268(1)(g) і статтею 275(1), передача вимоги третій стороні. Рішення дає чітку відповідь, стверджуючи, що така передача не скасовує привілейований статус вимоги.
Найважливішим положенням, роз’ясненим цим рішенням, є те, що передача страхової вимоги третій стороні не призводить до втрати нею привілейованого статусу згідно зі статтею 275(1) Директиви Solvency II. Це означає, що навіть якщо страхова вимога передається іншій особі через правову угоду, вона все одно зберігає свій пріоритет у провадженні у справі про банкрутство, як це спочатку передбачено Директивою. Таке тлумачення забезпечує постійний захист страхових вимог навіть після їх передачі.
РІШЕННЯ СУДУ від 5 лютого 2025 року у справі E-16/24 – Наглядовий орган ЄАВТ проти Ісландії (Невиконання державою ЄАВТ своїх зобов’язань – Регламент (ЄС) № 996/2010 – Розслідування та запобігання авіаційним пригодам та інцидентам у цивільній авіації – Стаття 12(3) – Попередні домовленості)
Це рішення Суду ЄАВТ стосується невиконання Ісландією Регламенту (ЄС) № 996/2010 щодо розслідування та запобігання авіаційним пригодам та інцидентам у цивільній авіації. Наглядовий орган ЄАВТ подав позов проти Ісландії, стверджуючи, що Ісландія не встановила попередніх домовленостей між своїми органами з розслідування безпеки та іншими відповідними органами, а також не повідомила про ці домовленості Наглядовому органу ЄАВТ. Суд ухвалив рішення на користь Наглядового органу ЄАВТ, заявивши, що Ісландія дійсно не виконала свої зобов’язання за статтею 12(3) Регламенту. Ісландія зобов’язана відшкодувати судові витрати.
Рішення має просту структуру: воно ідентифікує справу, сторони, які беруть участь (Наглядовий орган ЄАВТ та Ісландія), і правову основу для позову (стаття 12(3) Регламенту (ЄС) № 996/2010). Потім у ньому викладається рішення Суду, яке складається з двох пунктів: констатація невиконання Ісландією своїх зобов’язань та розпорядження Ісландії сплатити судові витрати. Порівняно з попередніми версіями змін немає, оскільки це первинне рішення у цій справі.
Найважливішим положенням, що випливає з цього рішення, є констатація того, що Ісландія не мала попередніх домовленостей між органами з розслідування безпеки та іншими органами, залученими до діяльності, пов’язаної з розслідуванням безпеки, та не повідомила про такі домовленості Наглядовому органу ЄАВТ. Це підкреслює важливість наявності попередньо встановлених протоколів і каналів зв’язку для забезпечення ефективного та скоординованого реагування на авіаційні пригоди та інциденти в цивільній авіації. Ісландія тепер зобов’язана встановити ці домовленості та повідомити про них Наглядовому органу ЄАВТ для дотримання Регламенту.
Позов, поданий Органом нагляду ЄАВТ проти Ісландії 9 квітня 2025 року (Справа E-4/25)
У цьому документі викладено позов, поданий Органом нагляду ЄАВТ (ESA) проти Ісландії до Суду ЄАВТ. ESA стверджує, що Ісландія не виконала свої зобов’язання за Угодою про ЄЕЗ, не імплементувавши певні статті Директиви (ЄС) 2018/850, яка вносить зміни до Директиви 1999/31/EC про захоронення відходів, у встановлені терміни. ESA стверджує, що Ісландія не прийняла необхідних заходів і не повідомила ESA про таке прийняття. ESA просить Суд визнати Ісландію винною в порушенні своїх зобов’язань і зобов’язати Ісландію понести витрати на провадження.
У документі детально описано юридичну та фактичну основу справи. Він починається з твердження ESA про те, що Ісландія не імплементувала статті 1(2), 1(3) і 1(4)(b) Директиви (ЄС) 2018/850 у встановлений термін. Хронологія включає надсилання ESA листа з офіційним повідомленням у серпні 2022 року, після чого в лютому 2023 року було винесено обґрунтовану думку із встановленням терміну для дотримання. У червні 2023 року Ісландія повідомила ESA, що Закон був імплементований до її національного правового порядку з 1 січня 2023 року, але зазначила, що статті 1(2), 1(3) і 1(4)(b) Директиви будуть імплементовані восени 2023 року. Подальші запити ESA виявили триваючі затримки, причому Ісландія неодноразово відкладала дату імплементації. Станом на дату подання заяви (9 квітня 2025 року) ESA не отримала підтвердження або інформації про те, що Ісландія імплементувала відповідні статті.
Найважливішим аспектом цього документа є твердження ESA про те, що Ісландія не імплементувала конкретні положення Директиви (ЄС) 2018/850, що стосуються захоронення відходів, незважаючи на численні повідомлення та продовження термінів. Основною проблемою є ймовірне недотримання Ісландією своїх зобов’язань за Угодою про ЄЕЗ, зокрема щодо своєчасної імплементації директив ЄС. Результат цієї справи може мати наслідки для дотримання Ісландією екологічних норм ЄС і її ширших зобов’язань за Угодою про ЄЕЗ.
