Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Богдан Шевчук проти України».
**Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 34 та статті 5 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі Богдана Шевчука. Суд дійшов висновку, що Україна перешкоджала праву Шевчука на індивідуальне звернення до Суду. Це було пов’язано з участю судді як у первинному кримінальному провадженні проти Шевчука, яке стало підставою для його звернення до ЄСПЛ, так і в новому кримінальному провадженні проти нього. Суд також визнав затримання Шевчука незаконним, оскільки воно було продовжено судом, який не мав юрисдикції, що становить “грубе та очевидне порушення”.
**Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено суть справи щодо законності тримання заявника під вартою, наявності процедури оскарження цього тримання та ймовірного тиску з метою змусити його відкликати заяву до Суду. Далі детально викладаються факти, розділені на першу та другу сукупність кримінальних проваджень проти Шевчука, а також обставини, пов’язані з проханням Шевчука відкликати свою заяву до ЄСПЛ. У рішенні викладено відповідну українську правову базу, зокрема статті Кримінально-процесуального кодексу (КПК) щодо передачі кримінального провадження між судами, обставини, що перешкоджають участі судді у провадженні, та обов’язки судді щодо захисту прав людини. Далі Суд визначає обсяг справи, розглядає клопотання заявника про виключення справи зі списку справ та ймовірне порушення статті 34 Конвенції. Потім Суд оцінює ймовірне порушення статті 5 Конвенції. Насамкінець, у рішенні розглядається застосування статті 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи Шевчуку 10 000 євро відшкодування моральної шкоди.
**Ключові положення для використання:**
* **Порушення статті 34:** Суд наголошує, що будь-яка форма тиску, включаючи непрямі дії, спрямовані на те, щоб перешкодити заявникам подавати скаргу за Конвенцією, є порушенням. Суд підкреслює важливість того, щоб заявники могли вільно спілкуватися з Судом, не побоюючись репресій.
* **Порушення статті 5 § 1:** Суд повторює, що постанови про тримання під вартою, видані судом, який перевищив свою юрисдикцію, є “грубим та очевидним порушенням” і порушенням статті 5 § 1.
* **Клопотання про відкликання:** Суд зазначає, що до клопотань заявників про відкликання слід ставитися з обережністю, особливо коли заявник може перебувати у вразливому становищі. Суд розглядатиме, чи свідчить клопотання про справжній намір відкликати справу.
Це рішення має наслідки для України, особливо щодо поведінки суддів та захисту осіб, які звертаються зі скаргами до Європейського суду з прав людини. Воно підкреслює важливість неупередженості судової влади та права на справедливий судовий розгляд, а також обов’язок держав забезпечувати, щоб заявники могли здійснювати своє право на індивідуальне звернення, не побоюючись тиску чи залякування.
