Огляд судової практики Верховного Суду за 25/04/2025

Справа №242/2055/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та списання коштів з його рахунку на підставі постанови про адміністративне стягнення.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався наступними аргументами:
* Відповідно до процесуального законодавства, оскарження дій державного виконавця щодо виконання постанови про адміністративне стягнення має розглядатися в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
* Цивільне судочинство передбачає оскарження дій виконавця лише у випадках виконання рішень, ухвалених в межах цивільних справ.
* Оскільки справа стосується оскарження дій виконавця у виконавчому провадженні, відкритого на підставі постанови про адміністративне правопорушення, вона підлягає розгляду в адміністративному суді.
* Суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу в порядку цивільного судочинства, що є порушенням правил юрисдикції.
* Належним способом захисту прав заявника є звернення до адміністративного суду.
* Суд касаційної інстанції зобов’язаний закрити провадження у справі, якщо вона не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

3. Суд вирішив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, а провадження у справі закрити.

Справа №127/37017/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є позов про скасування усиновлення, поданий усиновлювачем до колишнього чоловіка (батька дітей) та третіх осіб, мотивований тим, що усиновлення не забезпечує сімейного виховання дітей та суперечить їхнім інтересам після розірвання шлюбу між усиновлювачем та батьком дітей.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, керуючись тим, що розірвання шлюбу не є підставою для скасування усиновлення, оскільки усиновлювач набула прав та обов’язків щодо дітей в обсязі, як у біологічних батьків, і повинна їх виконувати. Суд зазначив, що позивачем не надано доказів протиправної поведінки усиновленого, яка б загрожувала життю чи здоров’ю усиновлювача або інших членів сім’ї, а також не доведено, що усиновлення не відповідає інтересам дітей. Суд також врахував, що один з усиновлених є повнолітнім, і для скасування усиновлення в такому випадку потрібні докази протиправної поведінки, якої не було надано. Суд апеляційної інстанції критично оцінив заяву відповідача про визнання позову, вказавши на її невідповідність закону та порушення інтересів дітей. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, наголосивши, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для скасування усиновлення, оскільки забезпечення найкращих інтересів дітей має першочергове значення.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Справа №522/17693/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої позивачу, через відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у виплаті щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України.

2. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, керувався тим, що спір виник у публічно-правових відносинах, оскільки стосується нарахування та виплати пенсії державним органом, який здійснює владні управлінські функції. Суд зазначив, що вимога про стягнення недоотриманої пенсії, навіть якщо вона визначена як майнова шкода, є публічно-правовим спором, який має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Оскільки основна вимога стосується публічно-правових відносин, то і вимога про відшкодування моральної шкоди також має розглядатися в адміністративному суді. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що вирішення спору залежить від правомірності дій пенсійного фонду щодо нарахування та виплати пенсії, а такі правовідносини регулюються нормами публічного права. Суд також відхилив аргументи позивача про те, що спір є приватноправовим, оскільки намагання перевести спір у площину деліктних правовідносин не змінює його суті.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши, що спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Справа №296/9480/22 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи вартості донарахованого об’єму природного газу, зумовленого несанкціонованим втручанням в роботу лічильника.

2. Суд задовольнив позов АТ «Житомиргаз», оскільки було встановлено факт несанкціонованого втручання в роботу лічильника газу відповідачем, що призвело до викривлення даних обліку спожитого газу. Суд врахував акт експертизи, який підтвердив пошкодження пломб та інші ознаки втручання, а також висновок експертної повірки, який визнав лічильник непридатним через невідповідність стандартам. Суд зазначив, що сам факт можливості викривлення даних обліку, створений через втручання в лічильник, є порушенням, що тягне за собою нарахування необлікованого газу. Суд також відхилив аргументи відповідача щодо неправильного розрахунку об’єму газу, оскільки відповідач не надав доказів, які б спростовували розрахунки позивача. Крім того, суд визнав правомірним залишення без розгляду відзиву відповідача на позов через пропуск процесуальних строків.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Справа №202/24279/13-ц від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним між банком та фізичною особою.

2. Суд задовольнив позов банку частково, стягнувши з відповідачки заборгованість за кредитом та відсотки, але відмовив у стягненні штрафних санкцій в повному обсязі. Суд виходив з того, що відповідачка неналежно виконувала зобов’язання за кредитним договором, проте застосував строк позовної давності до вимог банку, обмеживши період нарахування заборгованості п’ятьма роками, що передували зверненню до суду. Суд також врахував, що нарахування відсотків за користування кредитом має здійснюватися з урахуванням строку кредитування, визначеного договором. Суд відхилив доводи відповідачки про порушення правил територіальної підсудності, оскільки на момент відкриття провадження у справі одним із відповідачів був інший банк, що дозволяло позивачу визначити підсудність за місцезнаходженням цього банку. Суд також зазначив, що наданий банком розрахунок заборгованості є належним доказом у справі, оскільки підтверджується іншими доказами, зокрема, кредитним договором та виписками по рахунку.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу відповідачки – без задоволення.

Справа №505/3396/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги позивачу у зв’язку з неусуненням недоліків.

2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що позивач не надав доказів направлення копії апеляційної скарги іншому учаснику справи, що було вимогою апеляційного суду для усунення недоліків. Верховний Суд зазначив, що хоча позивач і посилався на звільнення від сплати судового збору як споживач, він не оскаржив невиконання вимоги щодо надсилання копії скарги відповідачу. Суд касаційної інстанції підкреслив, що переглядає справу в межах заявлених вимог, і оскільки вимога про надання доказів відправки скарги відповідачу не була оскаржена, апеляційний суд правомірно повернув скаргу через неусунення всіх недоліків. Також, Верховний Суд вказав, що доводи касаційної скарги зводяться виключно до незгоди заявника із обов`язком зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, проте доводів стосовно зобов`язання надати докази направлення копії апеляційної скарги, сформованої у системі «Електронний суд», іншому учаснику справи не містить.

3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №761/30753/23 від 18/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є оскарження розпорядження Президії НАН України та наказу виконуючого обов’язки директора НДП «Софіївка» НАН України щодо відтермінування виборів директора та призначення виконуючого обов’язки, а також зобов’язання провести другий тур виборів директора.

Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не довів протиправної бездіяльності відповідачів. Суд зазначив, що НАН України вжила всіх належних заходів для проведення виборів, але вони не відбулися не з її вини, оскільки жоден з кандидатів не набрав необхідної кількості голосів, а організаційний комітет не прийняв рішення про проведення другого туру. Суд також врахував, що НАН України мала право відтермінувати вибори на період воєнного стану відповідно до законодавства. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що повторне проведення другого туру виборів не передбачено, і Президія НАН України обґрунтовано призначила виконувача обов’язків директора та відтермінувала вибори.

Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтримавши їх висновки про правомірність дій НАН України у ситуації, що склалася.

Справа №369/13520/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є стягнення грошових коштів за розірваним договором підряду, де замовник вимагав повернення сплачених коштів через невиконання робіт виконавцем.

Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов замовника. Суд виходив з того, що відповідач не надав доказів неможливості подання клопотання про проведення почеркознавчої експертизи в суді першої інстанції, де представник відповідача брав участь у засіданнях і не заперечував проти обставин справи. Також, суд зазначив, що збирання доказів не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених законом, і що кожна сторона несе ризик наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій. Суд підкреслив, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про призначення експертизи, оскільки не було надано доказів неможливості пред’явити його в місцевому суді.

Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №939/1101/23 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між фізичними особами.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що відповідач ввів його в оману щодо стану земельної ділянки, зокрема, щодо її меліоративного стану та можливості підтоплення. Суд зазначив, що договір містить всі істотні умови, передбачені законом, і відсутні докази умислу відповідача на введення позивача в оману. Також, суд врахував, що позивач звернувся до суду лише через шість років після укладення договору, що ставить під сумнів його твердження про невідомість недоліків ділянки на момент укладення угоди. Суд підкреслив, що відсутні докази обмежень у використанні ділянки як меліоративної землі та обізнаності відповідача про існування меліоративної системи. Судді вказали, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Справа №295/7659/15-ц від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та арешту майна у зв’язку з солідарним стягненням заборгованості за кредитними договорами.

2. Суд відмовив у задоволенні скарги, оскільки приватний виконавець діяв у межах Закону України «Про виконавче провадження». Суд зазначив, що виконавчий документ був пред’явлений до виконання у межах встановленого строку, а дії виконавця, зокрема арешт майна, були спрямовані на виконання судового рішення. Важливо, що суд врахував, що на момент вчинення виконавчих дій приватний виконавець мав право здійснювати примусове виконання рішень на відповідну суму. Також, суд зазначив, що визнання договору поруки припиненим не є підставою для скасування виконавчого провадження, оскільки заявник не звертався до суду з вимогою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в цій частині. Судді підкреслили, що завдання цивільного судочинства – ефективний захист прав, а ініціювання судового контролю за виконанням рішень без мети захисту прав є неприпустимим.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №522/142/19 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з відповідачки на користь позивачки суми боргу, що, на думку позивачки, виникла внаслідок невиконання відповідачкою обов’язку відшкодувати позивачці різницю між вартістю іпотечного майна та розміром забезпечених іпотекою вимог.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що позивачка (іпотекодавець) та відповідачка (іпотекодержатель) у встановленому законом порядку уклали правочин про передачу предмету іпотеки у власність іпотекодержателя на підставі застереження в іпотечному договорі. Вартість предмету іпотеки була узгоджена сторонами в договорі іпотеки та підтверджена звітом суб’єкта оціночної діяльності. Позивачка не оспорювала державну реєстрацію права власності за відповідачкою на предмет іпотеки та не заперечувала проти процедури переходу права власності у позасудовому порядку. Суд зазначив, що оспорювання вартості предмету іпотеки у січні 2019 року є непослідовним, оскільки суперечить попереднім заявам та поведінці позивачки як сторони договору. Також, суд врахував, що вартість нерухомого майна, визначена у договорі іпотеки та звіті про оцінку, є меншою, ніж сума заборгованості за договором позики, поручителем за яким виступала позивачка. Суд касаційної інстанції підкреслив, що грошове зобов’язання відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог виникає в момент набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, вартість якого перевищує вартість забезпечених іпотекою вимог.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову.

Справа №420/6951/24 від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ГУПФУ) перерахувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням збільшеного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що для розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці слід застосовувати прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 грн, встановлений на 1 січня 2024 року. Проте, суд підкреслив, що для здійснення перерахунку суддя у відставці повинен подати до пенсійного органу заяву та довідку про суддівську винагороду, видану уповноваженим органом. Оскільки позивач не надав такої довідки, у пенсійного органу не виникло обов’язку здійснювати перерахунок. Суд також відхилив посилання позивача на попередні рішення Верховного Суду, зазначивши, що вони стосувалися інших обставин, зокрема, правового статусу колишніх суддів Верховного Суду України, і тому не є релевантними до даної справи. Суд наголосив, що відсутність довідки про суддівську винагороду є порушенням встановленої процедури перерахунку, що унеможливлює задоволення позовних вимог.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №810/322/18 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Аструм Секьюріті» податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДФС у Київській області, щодо збільшення податкових зобов’язань з податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій.

2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення апеляційного суду в частині податку на прибуток та ПДВ, а рішення суду першої інстанції залишив в силі. Аргументи суду зводились до того, що апеляційний суд не спростував висновки суду першої інстанції щодо відсутності в наданих позивачем документах необхідних відомостей про зміст, час, дату та місце отримання послуг, а також інших важливих деталей, що ставлять під сумнів реальність господарських операцій з контрагентами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для підтвердження реальності господарських операцій платник податків повинен надати належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та свідчать про фактичне здійснення операцій. Водночас, щодо штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом про їх неправомірність, але з інших підстав, а саме: з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, положення Указу Президента України, на підставі якого були застосовані ці санкції, не підлягають застосуванню у зв’язку з набранням чинності Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

3. Суд касаційної інстанції частково скасував рішення апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо податку на прибуток та ПДВ, але змінив мотивувальну частину рішення апеляційного суду щодо скасування штрафних санкцій за порушення ведення касових операцій.

Справа №420/17661/23 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є рішення міграційної служби про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину російської федерації та поновлення дії посвідки на постійне проживання.

2. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що подання СБУ про скасування дозволу на імміграцію було підготовлено в межах її компетенції, а викладена в ньому інформація є достатньою підставою для скасування дозволу. Апеляційний суд погодився з цим рішенням, додатково зазначивши про суспільно-політичну ситуацію в країні, а саме збройну агресію росії проти України, що робить обґрунтованим побоювання щодо загроз національній безпеці. Суд касаційної інстанції, хоч і врахував контекст політичної та безпекової ситуації в Україні, наголосив на важливості дотримання принципу правової процедури та необхідності надання особі можливості надати пояснення. Суд також зазначив, що в рішенні про скасування дозволу на імміграцію мають бути чітко зазначені фактичні дані про дії особи, які становлять загрозу національній безпеці, а не лише загальні посилання на подання СБУ.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №813/702/18 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «ТІР АВТО ТРЕЙД» було збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток.

2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, задовольнив позовні вимоги ТОВ «ТІР АВТО ТРЕЙД», скасувавши податкове повідомлення-рішення, оскільки податковий орган не довів нереальність господарських операцій позивача з контрагентами. Суд зазначив, що наявні первинні документи (договори, ТТН, податкові накладні, банківські виписки) підтверджують факт здійснення господарських операцій. Відсутність сертифікатів якості не є підставою для визнання операцій нереальними. Неможливість проведення зустрічних звірок сама по собі не свідчить про порушення. Відсутність у контрагентів основних засобів та трудових ресурсів також не є безумовною ознакою нереальності операцій, оскільки ресурси можуть залучатися за договорами цивільно-правового характеру або оренди. Важливо, що суд наголосив на індивідуальній відповідальності платника податків, тобто ТОВ «ТІР АВТО ТРЕЙД» не повинно відповідати за порушення своїх контрагентів. **:** Суд також відступив від попередніх висновків щодо доведеності безтоварності операцій на підставі вироку суду щодо контрагента, зазначивши, що наявність вироку щодо контрагента платника податків, лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства, лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) – не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №500/1736/22 від 18/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізував рішення суду. Ось моя відповідь:

1. Предметом спору у справі є оскарження колишнім військовослужбовцем бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги військовослужбовця. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, оскільки при вирішенні спору послались на постанову Великої Палати Верховного Суду у справі, яка стосувалася періоду, коли ще діяла постанова Кабінету Міністрів України № 889, що передбачала виплату щомісячної додаткової грошової винагороди. В даному випадку, позивача було звільнено з військової служби вже після скасування цієї постанови, а отже, виплата щомісячної додаткової грошової винагороди не здійснювалася і не могла бути врахована при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні. Суд також підкреслив, що для перерахунку грошового забезпечення важливо, щоб додаткові виплати мали постійний характер і виплачувалися військовослужбовцю на дату звільнення. Оскільки на момент звільнення позивача щомісячна додаткова грошова винагорода не виплачувалася, то і підстав для її врахування при розрахунку одноразової грошової допомоги не було.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позовних вимог військовослужбовця.

Справа №200/6252/23 від 18/04/2025
1. Предметом спору є правомірність відмови у виплаті помічнику судді щомісячної надбавки за роботу в особливих умовах праці на території можливих бойових дій.

2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що існують дві постанови Кабінету Міністрів України, які регулюють питання оплати праці в умовах воєнного стану: Постанова №391, яка передбачає підвищення посадового окладу працівникам державних органів, які працюють на територіях можливих бойових дій, та Постанова №928, яка передбачає виплату надбавки за роботу з особливими умовами праці працівникам установ, закладів та організацій, що фінансуються з державного бюджету. Суд зазначив, що оскільки позивач є працівником державного органу (суду) і йому вже виплачується підвищений посадовий оклад відповідно до Постанови №391, то додаткова виплата надбавки за роботу з особливими умовами праці на підставі Постанови №928 не передбачена. Суд підкреслив, що ці виплати є однорідними за своєю суттю, оскільки обидві спрямовані на поліпшення матеріального забезпечення працівників, які працюють в умовах підвищеної загрози. Крім того, суд звернув увагу на пункт 5 Постанови №928, який виключає з її дії працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також на пункт 4 Постанови №391, який забороняє встановлення інших виплат за роботу з особливими умовами праці працівникам, яким вже підвищено посадові оклади.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №340/1171/24 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження дій та рішення виконавчого комітету Знам`янської міської ради щодо створення комісії з перевірки фактів, викладених у статті громадського об’єднання.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвали апеляційного суду, які повернули першу апеляційну скаргу позивачки та відмовили у відкритті апеляційного провадження за другою скаргою. Суд зазначив, що апеляційний суд надмірно формально підійшов до питання підтвердження повноважень адвоката, оскільки зазначення в ордері “Апеляційний адміністративний суд” є достатнім для підтвердження повноважень. Крім того, суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував практику Верховного Суду щодо поновлення строку на апеляційне оскарження у разі повторного подання скарги, якщо первісне звернення було здійснено в межах строку і недоліки скарги були оперативно усунені. Також, суд касаційної інстанції наголосив на важливості забезпечення реального доступу до правосуддя та неприпустимості надмірного формалізму, який перешкоджає розгляду справи по суті.

3. Верховний Суд скасував ухвали апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №826/6380/16 від 18/04/2025
Звісно, ось аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким фізичній особі було нараховано податок на доходи фізичних осіб з інвестиційного прибутку.

2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, задовольнив позов фізичної особи, скасувавши податкове повідомлення-рішення, виходячи з того, що загальна сума документально підтверджених витрат позивача на придбання інвестиційного активу перевищує дохід, отриманий від його продажу, а отже, відсутній об’єкт оподаткування. Суд взяв до уваги протоколи загальних зборів учасників товариства, статути товариства, банківські виписки, акти оцінки та приймання-передачі майна, а також договори купівлі-продажу частки, які підтверджували витрати позивача на придбання корпоративних прав. Суд зазначив, що контролюючий орган не спростував належними доказами факт понесення позивачем витрат на придбання інвестиційного активу, а посилання податкового органу на розбіжності в сумах витрат не впливають на факт відсутності інвестиційного прибутку.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції – без змін.

Справа №580/7750/24 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу через пропуск строку звернення до суду. Суд касаційної інстанції наголосив, що до 19.07.2022 року, коли набрали чинності зміни до Кодексу законів про працю України (КЗпП), працівники мали право звертатися до суду з позовами про стягнення заробітної плати без обмеження строком. Оскільки спірні правовідносини виникли до цієї дати, суди попередніх інстанцій мали застосовувати редакцію КЗпП, яка діяла до 19.07.2022, а не нову редакцію, яка обмежує строк звернення до суду трьома місяцями. Суд також врахував попередні рішення Верховного Суду щодо застосування строків звернення до суду у трудових спорах та необхідність забезпечення єдності судової практики.

3. Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Справа №420/3520/24 від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є оскарження висновку Південного офісу Держаудитслужби про порушення у процедурі закупівлі самоскиду Виконавчим комітетом Долматівської сільської ради.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позов, вважаючи порушення формальними, оскільки переможець закупівлі надав аналог необхідного сертифікату, а норма про тимчасово окуповані території не стосується органів місцевого самоврядування. Верховний Суд, однак, не погодився з цими висновками. Він зазначив, що ненадання сертифікату відповідності, як того вимагала тендерна документація, є порушенням, яке не можна вважати формальним, оскільки учасник мав можливість надати технічний паспорт, але не надав сертифікат. Крім того, Верховний Суд підкреслив, що положення Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” стосуються всіх юридичних осіб, включаючи органи місцевого самоврядування, і вимагають зміни податкової адреси для здійснення діяльності на тимчасово окупованій території. **** Суд відступив від попередньої позиції, зазначивши, що Закон про окуповані території стосується також і органів місцевого самоврядування.

3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову Виконавчого комітету Долматівської сільської ради.

Справа №440/18227/23 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження рішення Пенсійного фонду щодо відмови у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення середньої заробітної плати.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що індексація пенсій у 2023 році повинна проводитись із застосуванням коефіцієнта 1,197 до показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії. Суд підкреслив, що Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений Кабміном, має застосовуватися лише в частині, що не суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. **** Суд послався на свою попередню практику, де вже розглядалися аналогічні питання, і підтвердив, що застосування положень Порядку, які обмежують індексацію, є протиправним. Водночас, суд звернув увагу на те, що право на індексацію пенсії не є безстроковим, і позов може бути задоволений лише в межах шестимісячного строку звернення до суду з моменту, коли особа дізналася про порушення своїх прав. Оскільки позивачка звернулася до суду 6 грудня 2023 року, її права підлягають захисту лише з 6 червня 2023 року.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, зобов’язавши Пенсійний фонд здійснити перерахунок пенсії позивачки з 6 червня 2023 року із застосуванням відповідного коефіцієнта індексації.

Справа №460/4401/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням встановлених урядом коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, що враховується при обчисленні пенсії.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи цю справу, зазначив, що індексація пенсій у 2021-2024 роках повинна проводитись шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії, із застосуванням коефіцієнтів збільшення, встановлених урядом. Суд підкреслив, що положення Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого постановою Кабміну № 124, мають застосовуватися виключно в частині, що не суперечить Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Водночас, суд врахував строки звернення до адміністративного суду, встановлені законом, і зазначив, що право на індексацію пенсії не є абсолютним і може бути обмежене строком звернення до суду. Враховуючи, що позивач звернувся до суду 24 квітня 2024 року, його права можуть бути захищені судом лише з 24 жовтня 2023 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, зобов’язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити індексацію пенсії позивача з 24 жовтня 2023 року з урахуванням відповідних коефіцієнтів та провести перерахунок і виплату пенсії, а позовні вимоги за період з 1 березня 2021 року до 23 жовтня 2023 року залишив без розгляду.

Справа №1751/11/2070 від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ти просив:

1. Предметом спору є правомірність ухвали суду першої інстанції про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково відмовив у відкритті апеляційного провадження, вважаючи, що ухвала про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Суд касаційної інстанції підкреслив, що право на апеляційний перегляд є важливою складовою права на справедливий суд, гарантованого Конституцією України. Суд зазначив, що обмеження права на оскарження ухвал, які приймаються на стадії виконання судового рішення, може призвести до порушення прав заявника. Суд касаційної інстанції послався на попередню практику Верховного Суду та рішення Конституційного Суду України, які підтверджують право на оскарження ухвал, що приймаються на стадії виконання судового рішення, навіть якщо вони не зазначені у переліку ухвал, що підлягають оскарженню окремо від рішення суду. Суд касаційної інстанції зазначив, що положення пункту 18 частини першої статті 294 КАС України необхідно розуміти як можливість оскаржити в апеляційному порядку як ухвалу про відмову у поновленні строку, так і ухвалу про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа №260/1955/24 від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження дій ЗВВС щодо нарахування грошового забезпечення військовослужбовцю з використанням застарілого прожиткового мінімуму та вимога про перерахунок виплат.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково застосував тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України в редакції після 19 липня 2022 року, до періоду правовідносин, які виникли до цієї дати, коли діяв безстроковий період для звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати. Водночас, суд касаційної інстанції погодився з необхідністю застосування тримісячного строку до вимог, що стосуються періоду після 19 липня 2022 року, але зазначив, що початок перебігу цього строку слід обчислювати з моменту отримання позивачем достовірної інформації про обсяг і характер виплачених сум, наприклад, з дня отримання розрахункового листа чи довідки. Суд також вказав на необхідність з’ясування, чи було документальне підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими грошового забезпечення до моменту отримання ним копій карток особових рахунків у лютому 2024 року.

3. Суд вирішив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до апеляційної інстанції для з’ясування обставин щодо обізнаності позивача про порушення його прав та правильного застосування строків звернення до суду.

Справа №360/255/24 від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є оскарження дій Військово-медичного клінічного центру щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки позивачці, як військовослужбовцю.

Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми процесуального права, не врахувавши особливості обчислення строків звернення до суду у справах, пов’язаних з виплатою грошового забезпечення військовослужбовцям. Зокрема, суди не врахували, що спірний період охоплює час до та після 19 липня 2022 року, коли набрали чинності зміни до статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП), які обмежують строк звернення до суду трьома місяцями. Суд також зазначив, що суди не врахували, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 КЗпП України, продовжуються на строк дії такого карантину. **** Суд касаційної інстанції послався на постанову Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, в якій було відступлено від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 КЗпП України у подібних справах.

Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, вказавши на необхідність врахування зазначених обставин при вирішенні питання про дотримання строків звернення до суду.

Справа №910/16379/23 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання недійсним договору про передання прав вимоги, укладеного між компанією та фізичною особою-підприємцем, на підставі якого в інших судових справах було здійснено процесуальне правонаступництво.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу, дійшов висновку, що банк обрав неналежний та неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки оскарження договору про передання прав вимоги має відбуватися в межах справи, пов’язаної з основним зобов’язанням. Суд зазначив, що вже є рішення у справі про стягнення заборгованості за основним зобов’язанням, де було здійснено заміну сторони на підставі цього договору, і перегляд цього рішення в іншій справі суперечитиме принципу правової визначеності. Також, суд врахував висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що питання дійсності договору відступлення права вимоги має розглядатися в межах спору за основним зобов’язанням. Суд відхилив доводи скаржниці про порушення процесуального права та незалучення третьої особи, оскільки ці обставини вже були розглянуті судами попередніх інстанцій.

3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій, вказавши на обрання позивачем неналежного способу захисту, але залишив рішення про відмову в задоволенні позову без змін.

Справа №910/9928/19 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є стягнення з банку суми банківської гарантії на користь Департаменту автомобільних доріг Грузії у зв’язку з невиконанням ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” зобов’язань за контрактом.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, керувався такими аргументами:
* Господарський процесуальний кодекс України (ГПК України) встановлює трирічний строк для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, який є преклюзивним і не підлягає поновленню.
* Рішення Господарського суду міста Києва набрало законної сили 10.12.2020, отже, трирічний строк для подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами сплив 10.12.2023, а заява була подана 16.08.2024.
* Рішення Конституційного Суду України від 14.02.2024, яке визнало неконституційними окремі положення ГПК України щодо неможливості поновлення строку на перегляд рішення, не має ретроспективної дії і не поширюється на правовідносини, які виникли до його ухвалення.
* Суд першої інстанції правомірно залишив заяву про перегляд без розгляду, оскільки вона була подана після спливу встановленого законом строку.
* Апеляційний суд помилково вважав, що рішення Конституційного Суду України дає право на поновлення строку для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами у даній справі.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про залишення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами без розгляду.

Справа №927/444/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених Управлінням капітального будівництва Чернігівської міської ради у зв’язку з касаційним розглядом справи щодо припинення правовідносин за нікчемним договором.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, керувався принципом відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене рішення, а також положеннями Господарського процесуального кодексу України щодо критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу. Суд врахував, що розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом, та значенням справи для сторони. Також суд взяв до уваги заперечення прокурора щодо завищеного розміру витрат, враховуючи, що адвокат відповідача вже був обізнаний з матеріалами справи, а відзив на касаційну скаргу містив аналогічні аргументи, що й у судах попередніх інстанцій. Суд зазначив, що акт здачі-прийняття робіт не є безумовною підставою для відшкодування всіх витрат, і суд має керуватися принципами співмірності, достовірності, пропорційності та обґрунтованості цих витрат.

3. Суд задовольнив заяву Управління капітального будівництва Чернігівської міської ради про відшкодування судових витрат частково, стягнувши з Київської міської прокуратури 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Справа №914/744/24 від 17/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором надання послуг з постачання теплової енергії.

2. Суд задовольнив позов, оскільки Товариство надало Санаторію послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується підписаними актами, в яких зазначено відсутність претензій до обсягу та якості послуг. Санаторій не надав доказів оплати послуг. Суд відхилив аргументи Санаторію щодо невідповідності обсягів наданих послуг, оскільки надані акти про зняття показників лічильників стосувалися електричної енергії, а не теплової, облік якої передбачений іншими засобами вимірювання згідно з договором. Суд також відхилив посилання Санаторію на договір про спільне користування майном з третьою особою, оскільки це не звільняє Санаторій від обов’язку оплатити спожиту теплову енергію. Крім того, суд зазначив, що Санаторій не заперечував вартість теплової енергії під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій, а вперше заявив про це лише в касаційній скарзі, що є неприпустимим.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Санаторію без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.

Справа №904/4356/17 (904/4274/23) від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами у господарській справі.

2. Суд, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, керувався такими аргументами: по-перше, врахував, чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; по-друге, оцінив, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, враховуючи ціну позову та значення справи для сторін; по-третє, взяв до уваги договір про надання правової допомоги, де було визначено обсяг послуг та їх вартість, включаючи гонорар успіху у разі задоволення позовних вимог; по-четверте, врахував участь представника заявника у судових засіданнях та подання відзиву на касаційну скаргу; по-п’яте, зважаючи на складність справи та заперечення відповідача, суд зменшив розмір гонорару успіху, вважаючи обґрунтованою іншу суму. Суд зазначив, що судові витрати мають бути обґрунтованими та пропорційними до предмета спору, беручи до уваги ціну позову, значення справи для сторін та інші фактори.

3. Суд частково задовольнив клопотання про розподіл судових витрат, стягнувши з відповідача на користь позивача 50 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Справа №752/20129/16-к від 16/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення для вас.

1. Предметом спору є оскарження прокурором виправдувального вироку відносно двох осіб, обвинувачених у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди (хабара) за сприяння у здійсненні підприємницької діяльності.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який погодився з виправдувальним вироком суду першої інстанції, мотивуючи це наступним:
* Сторона обвинувачення не довела поза розумним сумнівом винуватість обвинувачених.
* Протоколи про результати контролю за вчиненням злочину та протоколи про використання заздалегідь ідентифікованих засобів були визнані недопустимими доказами, оскільки в матеріалах справи відсутня постанова прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії, якою санкціонувалися ці дії.
* Ухвали слідчих суддів про надання дозволу на проведення негласних слідчих дій не були відкриті стороні захисту у порядку ст. 290 КПК України та не були надані суду під час розгляду справи.
* Суд зазначив, що хоча апеляційний суд помилково визнав деякі докази недопустимими з підстав, не передбачених КПК України, це не вплинуло на законність рішення, оскільки ці докази були недостатніми для доведення вини поза розумним сумнівом.
* Суд касаційної інстанції підкреслив важливість дотримання презумпції невинуватості та тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого, посилаючись на практику ЄСПЛ.

3. Суд ухвалив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін, підтвердивши виправдувальний вирок.

Справа №757/908/20-ц від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям квартири.

2. У цій справі Велика Палата Верховного Суду переглядала рішення апеляційного та касаційного судів за заявою відповідача, який посилався на рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Батуров проти України”, де було встановлено порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме – порушення принципу рівності сторін у судовому процесі. Суд встановив, що апеляційний суд не повідомив належним чином відповідача про розгляд справи та не надав йому можливості висловити свою позицію щодо апеляційної скарги позивачів. Велика Палата підкреслила, що Україна зобов’язана виконувати рішення ЄСПЛ, а відновлення порушених прав можливе шляхом повторного розгляду справи апеляційним судом з дотриманням принципу рівності сторін. Суд також зазначив, що для ефективного поновлення прав заявника необхідно скасувати не лише рішення апеляційного суду, але й ухвалу касаційного суду про відмову у відкритті касаційного провадження.

3. Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила заяву відповідача, скасувавши рішення апеляційного та касаційного судів в частині позовних вимог до нього та направила справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Справа №914/61/24 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є розірвання договору про надання послуг у сфері інформатизації, зобов’язання повернути доступ до кабінету “FacebookBusinessManager”, а також відшкодування майнової та моральної шкоди.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, яким було зобов’язано ФОП Пастернак М.І. повернути ФОП Петрусь Н.Ф. доступ до кабінету “FacebookBusinessManager”. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд правильно оцінив електронне листування між сторонами як електронний доказ, а не як письмовий доказ чи електронний документ, і тому обґрунтовано послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо оцінки електронних доказів. Суд також відхилив доводи скаржниці про те, що апеляційний суд встановив обставини на підставі недопустимих доказів, оскільки більшість доказів, на які посилався апеляційний суд, були подані позивачем до суду першої інстанції вчасно і були долучені до матеріалів справи. Крім того, суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження в частині оскарження з підстави неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, оскільки встановив, що висновки, на які посилалася скаржниця, стосуються правовідносин, які не є подібними до тих, що виникли у даній справі.

3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду.

Справа №904/367/24 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є заява ТОВ “АТБ-Інвест” про стягнення з ТОВ “Дубовий гай” витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.

2. Верховний Суд, задовольняючи заяву ТОВ “АТБ-Інвест”, керувався наступними аргументами:
* Відповідно до процесуального законодавства, сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
* ТОВ “АТБ-Інвест” надало докази, що підтверджують понесення витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 40 000 грн, а саме: додаткову угоду до договору про надання правової допомоги, акт здавання-приймання наданих послуг та детальний опис робіт.
* ТОВ “АТБ-Інвест” дотрималося вимог Господарського процесуального кодексу України щодо подання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат та заяви про їх відшкодування з відповідними доказами.
* Розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом. Суд враховує критерії реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру.
* ТОВ “Дубовий гай” не заперечувало проти стягнення витрат на правову допомогу та не подавало клопотання про зменшення їх розміру.
* Суд наголосив, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе лише на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо вона вважає витрати неспівмірними. Суд не має права вирішувати це питання з власної ініціативи.

3. Суд вирішив задовольнити заяву ТОВ “АТБ-Інвест” та стягнути з ТОВ “Дубовий гай” на користь ТОВ “АТБ-Інвест” 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

Справа №398/5351/23 від 21/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є скасування рішення приватного нотаріуса про внесення змін до відомостей про обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову, оскільки позивач намагався оскаржити дії нотаріуса щодо зміни іпотекодержателя в реєстрі. Суди встановили, що вже існують судові рішення, які набрали законної сили, і в них було встановлено, що права вимоги за кредитним та іпотечним договорами не були передані від банку до компанії, на яку позивач хотів здійснити заміну іпотекодержателя. Верховний Суд підкреслив важливість принципу преюдиційності, згідно з яким обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не потребують доказування в іншій справі за участі тих самих осіб. Суд також зазначив, що повторна оцінка обставин, вже встановлених судом, суперечить принципу остаточності судового рішення.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №922/4209/21 (922/721/22) від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання недійсним договору застави рухомого майна, укладеного між Приватним підприємством “Інсам Авто” та Приватним акціонерним товариством “Слобожанський коксовий завод”, оскільки предмет застави вже був обтяжений попереднім договором застави на користь іншого кредитора.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що ПАТ “Слобожанський коксовий завод” не мало права передавати в заставу майно, яке вже було обтяжене попереднім договором застави без згоди першого заставодержателя, що прямо суперечить умовам попереднього договору та законодавству. Суд також врахував, що на момент укладення оспорюваного договору застави, у боржника вже існувала прострочена заборгованість перед іншими кредиторами, що свідчить про недобросовісність дій боржника та зловживання правом з метою уникнення виконання зобов’язань перед іншими кредиторами. Суд підкреслив, що фраудаторні угоди, тобто угоди, що завдають шкоди кредиторам, можуть бути визнані недійсними, і в даному випадку договір застави був укладений на шкоду кредиторам, порушуючи принципи добросовісності та раціонального управління майном. Суд також зазначив, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши недійсність договору застави.

Справа №910/6030/24 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визначення підсудності справи про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення орендаря з асфальтованого майданчика.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції та направив справу на розгляд до Господарського суду Київської області, оскільки спір стосується нерухомого майна (асфальтованого майданчика), фактичне місцезнаходження якого, як було встановлено апеляційним судом, знаходиться в Київській області, а саме в с. Петропавлівська Борщагівка. Суд касаційної інстанції підкреслив, що виключна підсудність поширюється на будь-які спори, які стосуються прав та обов’язків, пов’язаних з нерухомим майном, і нерухоме майно не обов’язково має бути безпосереднім об’єктом спірного матеріального правовідношення. Суд відхилив аргументи позивача про те, що адреса майна, вказана в договорі оренди, визначає підсудність, оскільки важливим є фактичне місцезнаходження майна. Також суд зазначив, що переоцінка доказів не входить до компетенції касаційного суду.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши, що справа підлягає розгляду в Господарському суді Київської області.

Справа №907/480/21 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення коштів у розмірі 602 481,84 грн, що становить вартість майна, переданого на зберігання.

2. У цій справі суд касаційної інстанції розглядав питання про правомірність залишення позову без розгляду у зв’язку з неявкою позивача в судове засідання. Суд зазначив, що згідно з Господарським процесуальним кодексом України, суд має право залишити позов без розгляду, якщо позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з’явився в судове засідання та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Верховний Суд підкреслив, що імперативні формулювання ГПК України вказують на обов’язок суду завершити провадження без винесення рішення за таких обставин. Суд також врахував, що справа розглядається досить тривалий час, і позивач не надав поважних причин неявки свого представника в судове засідання. Суд не погодився з апеляційним судом, який вважав, що суд першої інстанції мав оцінити можливість вирішення спору за відсутності позивача.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.

Справа №914/2554/23 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження рішення комісії “Львівгазу” про донарахування вартості необлікованого газу та зустрічний позов “Львівгазу” про стягнення цієї вартості.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками попередніх судів про те, що експертиза лічильника газу була проведена з порушеннями, оскільки до складу комісії не входив юрист, як це передбачено Кодексом газорозподільних систем. Також, суд підтвердив, що в комісії з розгляду акту про порушення було недостатньо представників інженерно-технічного персоналу. Суд відхилив аргументи “Львівгазу” про те, що попередні суди не врахували висновки Верховного Суду в аналогічних справах, зазначивши, що суди врахували більш пізні правові позиції Верховного Суду, які мають пріоритет. Суд також відхилив посилання “Львівгазу” на справи, де спір виникав між суб’єктами господарювання та органами державної влади, оскільки ці справи не є релевантними до даного спору, який виник у договірних відносинах. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його функція полягає в перевірці правильності застосування норм права, а не в переоцінці доказів, встановлених судами попередніх інстанцій.

3. Суд залишив касаційну скаргу “Львівгазу” без задоволення, а рішення апеляційного суду – без змін.

Справа №916/1721/24 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу будівлі-пам’ятки архітектури та зобов’язання повернути її у комунальну власність через невиконання покупцем умов договору щодо її збереження.

2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки прокурор не довів істотного порушення ТОВ “ОДЕСАБУД” умов договору купівлі-продажу, а саме: не надав доказів руйнування або неналежного утримання об’єкта приватизації. Суд зазначив, що умовами договору купівлі-продажу не передбачено обов’язку покупця проводити протиаварійні, ремонтні та реставраційні роботи, а здійснення таких робіт передбачено охоронним договором, порушення якого не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу. Суд також врахував, що ТОВ “ОДЕСАБУД” сплатило кошти за об’єкт приватизації та не доведено заподіяння шкоди державі. Суд вказав, що не встановлено виключних умов для розірвання договору купівлі-продажу, які передбачені Законом України “Про приватизацію державного майна”. Суд також зазначив, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом на власний розсуд з урахуванням усіх обставин справи, а прокурор не довів, що Одеська обласна рада значною мірою позбавилась того, на що вона очікувала при укладенні договору.

3. Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №911/1845/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності на неї, а також визнання відсутності права вимоги за договором купівлі-продажу.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обставини справи, зокрема, не встановили належним чином факт наявності у попереднього власника (ЗАТ “Київський м’ясопереробний завод”) права власності на спірну земельну ділянку на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Суд касаційної інстанції зазначив, що сам по собі факт згадки про земельну ділянку в договорі купівлі-продажу нерухомості не означає автоматичного переходу права власності на землю до нового власника нерухомості. Також, суди не звернули увагу на відсутність в матеріалах справи належним чином засвідченої копії державного акта на право власності на землю, а також інших доказів, які б підтверджували право власності попереднього власника на землю. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається, і суди не повинні брати до уваги докази, які не стосуються справи або є недостовірними. Враховуючи зазначені порушення норм процесуального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №910/12917/20 від 18/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є правомірність закриття апеляційного провадження за скаргою АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (МГЗК) на рішення суду першої інстанції у справі про визнання припиненими зобов’язань АТ «Нікопольський завод феросплавів» (НЗФ) перед АТ КБ «Приватбанк».

2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який закрив провадження, оскільки рішення суду першої інстанції не вирішувало питання про права, інтереси чи обов’язки АТ «Марганецький ГЗК». Суд наголосив, що право на апеляційне оскарження мають лише ті особи, чиї права безпосередньо зачіпаються судовим рішенням. МГЗК стверджував, що рішення суду впливає на його інтереси, оскільки МГЗК згадується в американському позові разом з НЗФ. Проте, суд зазначив, що зв’язок між судовим рішенням та правами МГЗК має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Суд підкреслив, що апеляційний суд правильно встановив, що рішення суду першої інстанції не містить жодних висновків щодо прав та обов’язків МГЗК, а згадка про МГЗК була лише в контексті опису доказів у справі. Таким чином, МГЗК не довів наявність у нього правового зв’язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням.

3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» без задоволення.

Справа №910/2293/24 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ «Укренерго» на користь ТОВ «Нью Енерджи Юкрейн» заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було частково задоволено позов ТОВ «Нью Енерджи Юкрейн». Суд зазначив, що ПрАТ «Укренерго» неналежно виконувало свої зобов’язання за договором, а саме несвоєчасно та не в повному обсязі оплачувало вартість небалансів електричної енергії. Аргументи ПрАТ «Укренерго» про те, що воно могло здійснювати оплату лише з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, були відхилені судом, оскільки це не звільняє відповідача від відповідальності за порушення грошового зобов’язання. Суд також вказав, що наявність спеціального рахунку не виключає можливості застосування загальних норм цивільного права щодо відповідальності за прострочення виконання грошового зобов’язання, зокрема, нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПрАТ «Укренерго» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №917/277/24 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є вимога ТОВ БВКП “Азалія” про визнання припиненою іпотеки на нерухоме майно, яка була оформлена як забезпечення виконання зобов’язань за договором позики.

2. Суд задовольнив позов, мотивуючи це тим, що основне зобов’язання за договором позики, забезпечене іпотекою, було виконано позичальником в повному обсязі, що підтверджується попереднім рішенням суду у іншій справі, яке має преюдиційне значення. Суд також врахував, що у попередній справі було встановлено факт припинення іпотеки у зв’язку з повним виконанням зобов’язань за договором позики. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права, врахували всі обставини справи та дослідили надані докази. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги відповідача, який стверджував про неврахування певних доказів та висновків Верховного Суду в інших справах, оскільки не було надано належних доказів, які б спростували встановлені судами обставини.

3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову ТОВ БВКП “Азалія” та визнання іпотеки припиненою.

Справа №22/045-10 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є законність відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою прокурора на рішення суду першої інстанції щодо права користування земельними ділянками.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з тим, що прокурор пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, і причини пропуску не були поважними. Суд зазначив, що прокурор не надав достатніх доказів, які б підтверджували неможливість подання апеляційної скарги у встановлений строк, а також не довів, що Сквирська районна державна адміністрація не була обізнана про рішення суду першої інстанції. Суд також врахував, що прокурор мав можливість ознайомитися з матеріалами справи раніше, але не зробив цього вчасно. Суд касаційної інстанції підкреслив, що поновлення процесуального строку є правом суду, яке може бути реалізоване лише за наявності об’єктивних та непереборних обставин. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд правомірно застосував положення Господарського процесуального кодексу України, оскільки прокурор не дотримався вимог процесуального закону, чинного на момент подання апеляційної скарги.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №452/2304/23 від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

Предметом спору у цій справі було оскарження батьківства та виключення запису про особу як батька з актового запису про народження дитини.

Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу через неусунення недоліків у встановлений строк. Суд зазначив, що позивач не надав належних доказів, які б ставили під сумнів отримання ним ухвали про залишення позовної заяви без руху, зокрема, не підтвердив факт перебування в іншій області на момент отримання ухвали та не надав доказів, що підпис у повідомленні про вручення поштового відправлення належить іншій особі. Верховний Суд підкреслив, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, і завдання цивільного судочинства полягає у справедливому та своєчасному розгляді справ, що превалює над іншими міркуваннями. Суд також вказав, що повернення позовної заяви не є перешкодою для повторного звернення до суду з тим самим позовом після усунення недоліків.

Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №910/19537/23 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відмова апеляційного господарського суду ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу, понесених арбітражним керуючим у справі про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, мотивуючи це тим, що арбітражний керуючий особисто подавав відзив на апеляційну скаргу та брав участь у судових засіданнях, а отже, надані докази не підтверджують фактичне понесення ним витрат на правничу допомогу адвоката. Суд зазначив, що для розподілу судових витрат необхідно довести обсяг наданих адвокатом послуг, їх вартість та факт оплати, а в даному випадку участь адвоката у справі не була підтверджена. Також суд відхилив заяву про закриття касаційного провадження, оскільки оскаржувалась саме ухвала про відмову в ухваленні додаткового рішення, а не саме додаткове рішення, що допускається процесуальним законодавством. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права встановлювати нові обставини справи або переоцінювати докази, а лише перевіряє правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №920/482/24 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. **Предмет спору:** Спір стосується повернення зустрічного позову, поданого відповідачем з пропуском встановленого судом строку.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у поновленні строку для подання зустрічного позову та повернули його відповідачу. Суд зазначив, що право на подання зустрічного позову має бути реалізовано у строк, встановлений для подання відзиву на позов. Пропуск цього строку тягне за собою втрату права на вчинення відповідної процесуальної дії. Суд підкреслив, що обставини, на які посилався відповідач як на причину пропуску строку, не є поважними, оскільки розгляд касаційної скарги не перешкоджав йому подати зустрічний позов у встановлений строк. Також, відповідач не скористався правом заявити клопотання про розстрочення або відстрочення сплати судового збору. Суд наголосив, що вирішення питання про поновлення строку є дискреційним повноваженням суду, яке має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи та балансу інтересів сторін. Суд також зазначив, що повернення зустрічного позову не позбавляє відповідача права звернутися до суду з окремим позовом.

3. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Справа №5023/2756/11 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предмет спору – визнання грошових вимог Головного управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС) до Державного підприємства “Харківський завод шампанських вин” (далі – ДП “ХЗШВ”) в межах справи про банкрутство.

Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодившись з тим, що вимоги ГУ ДПС є обґрунтованими та підтвердженими документально. Суд зазначив, що податковий орган, як і інші кредитори, має право заявити свої вимоги в межах процедури банкрутства, а не шляхом направлення податкової вимоги. Також, суд підкреслив, що моментом виникнення грошових вимог податкового органу слід вважати перший день несплати боржником податку, а не дату направлення податкової вимоги. Суд врахував, що на час виникнення спірних правовідносин діяли положення Податкового кодексу України щодо зупинення перебігу строків давності, тому вимоги ГУ ДПС не є простроченими. Крім того, суд погодився з висновком апеляційного суду про часткову відмову у визнанні кредиторських вимог у розмірі 254 603,40 грн, оскільки ГУ ДПС відмовилось від позову щодо стягнення цієї суми в адміністративному суді.

Суд залишив без змін ухвалу Господарського суду Харківської області та постанову Східного апеляційного господарського суду.

Справа №917/777/20(917/561/22) від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання за ТОВ “Темпагробудінвест” права користування земельною ділянкою для обслуговування об’єкта нерухомого майна, розташованого на ділянці, що перебуває у постійному користуванні ДП “Полтавський облавтодор”.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, підкресливши, що право постійного користування земельною ділянкою має обмежений характер, і ДП “Полтавський облавтодор” не має права передавати ділянку в користування іншим особам. Суд зазначив, що вирішення питання про надання земельної ділянки в користування ТОВ “Темпагробудінвест” належить виключно до компетенції Полтавської обласної державної адміністрації, як розпорядника земельної ділянки. Також суд звернув увагу на те, що спірна земельна ділянка не була сформована як об’єкт цивільних прав з присвоєнням кадастрового номеру. Крім того, суд підкреслив, що майно, яке було придбане ТОВ “Темпагробудінвест”, спочатку мало статус рухомого майна (обладнання), а не нерухомості, і що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності. Суд також відхилив посилання скаржника на статтю 120 Земельного кодексу України, оскільки договори купівлі-продажу не обумовили перехід права власності на нерухоме майно.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Темпагробудінвест” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №727/3443/24 від 18/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

Предметом спору у цій справі є встановлення факту здійснення фізичною особою постійного догляду за своєю матір’ю, яка потребує такого догляду, для отримання відстрочки від мобілізації та соціальних пільг.

Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що встановлення факту здійснення догляду за особою, яка потребує сторонньої допомоги, з метою отримання соціальних пільг, виплат і відстрочки від проходження військової служби, має вирішуватися у позасудовому порядку, оскільки існує встановлена законодавством процедура для цього. Суд підкреслив, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, підлягають розгляду в суді лише тоді, коли немає іншого способу встановити ці факти поза судом. У даному випадку, існують адміністративні органи, уповноважені встановлювати факт здійснення догляду для отримання відповідних пільг і відстрочок, що виключає можливість розгляду цієї заяви в порядку цивільного судочинства. Суд також зазначив, що завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, а в даному випадку заявник намагається встановити факт для отримання пільг, а не захистити вже наявне право.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін.

Справа №910/4378/24 (910/8138/24) від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є правомірність закриття апеляційного провадження за скаргою особи, яка не була залучена до справи, але вважає, що рішення суду першої інстанції порушує її права.

2. Верховний Суд наголосив, що кожна особа має право на судовий захист, включаючи можливість оскарження судових рішень. Особа, не залучена до справи, має право на апеляційне оскарження, якщо рішення суду стосується її прав, інтересів чи обов’язків. Для цього необхідно довести наявність правового зв’язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням. Суд апеляційної інстанції, закриваючи апеляційне провадження, не надав належної оцінки доводам скаржника та поданим доказам, зокрема судовим рішенням, які підтверджують право власності скаржника на частку в статутному капіталі товариства. Також, апеляційний суд не з’ясував, чи впливає рішення суду першої інстанції про витребування частки в статутному капіталі товариства на права та інтереси скаржника. Відсутність даних про право власності в Єдиному державному реєстрі не є безумовним доказом відсутності такого права.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Справа №910/19537/23 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження відмови у задоволенні грошових вимог ТОВ “Юфітекс” до боржника у справі про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили ТОВ “Юфітекс” у визнанні його кредиторських вимог до банкрута. Суди встановили, що єдиним доказом, який підтверджує наявність заборгованості, є платіжна інструкція, з якої випливає, що саме “Юфітекс” (кредитор) має заборгованість перед банкрутом, а не навпаки. Крім того, суди взяли до уваги, що керівництво та вплив на боржника і кредитора здійснює одна і та ж особа, що викликає сумніви щодо реальності боргових відносин і може свідчити про штучне створення заборгованості. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у справах про банкрутство діє підвищений стандарт доказування кредиторських вимог, і кредитор не надав достатньо переконливих доказів на підтвердження своєї вимоги. Суд також зазначив, що завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів на підставі поданих заявниками доказів існування та обґрунтованості цих вимог.

3. Суд постановив касаційну скаргу ТОВ “Юфітекс” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №910/19537/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Юфітекс” на користь арбітражного керуючого Корольова В.В. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про часткове задоволення заяви арбітражного керуючого, виходячи з наступного:
* Арбітражний керуючий надав докази понесених витрат на правничу допомогу, а саме договір з адвокатським бюро, додаткову угоду та акт виконаних робіт.
* Суд врахував обсяг наданих адвокатом послуг, їх вартість, а також критерій розумності розміру витрат.
* Суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями співмірності зі складністю справи, часом, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.
* Суд відхилив доводи скаржника про те, що розгляд справи відбувся без його участі, оскільки в матеріалах справи є заперечення ТОВ “Юфітекс” на заяву арбітражного керуючого.
* Суд касаційної інстанції підкреслив, що для відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок іншої сторони необхідно встановити, що такі витрати були необхідними, а їх розмір – розумним та виправданим.

3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ “Юфітекс” залишити без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №915/1704/23 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є стягнення в порядку регресу з ТОВ «Буддуес» як принципала та з ТОВ «Валдпро» і фізичної особи ОСОБА_1 як поручителів суми відшкодування, сплаченої банком за гарантією, та процентів за користування коштами.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими частково задоволено позов АТ «Банк Альянс». Суди встановили, що ТОВ «Буддуес» неналежно виконало зобов’язання за договором підряду, що призвело до виплати банком коштів за гарантією на користь ТОВ «Оператор газотранспортної системи України». Відхиляючи аргументи відповідачів про належне виконання зобов’язань та наявність форс-мажорних обставин, суди послались на обставини, встановлені в іншій судовій справі, де ці питання вже розглядалися. Апеляційний суд додатково оцінив доводи ОСОБА_1, який не був учасником попередньої справи, але також визнав їх необґрунтованими. Верховний Суд підкреслив, що касаційне провадження залежить від доводів касаційної скарги, і скаржник не довів неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції зазначив, що висновки Верховного Суду, на які посилався скаржник, стосуються інших правовідносин і не є релевантними для цієї справи.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №990/160/23 від 21/04/2025
Звісно, ось аналіз рішення, як і обіцяла.

Предметом спору є оскарження Указу Президента України про застосування санкцій, а саме позивач просив визнати протиправним та скасувати Указ Президента в частині, що стосується компанії “Євротрубпласт Холдінг Лтд”.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що Президент діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зокрема Законом України “Про санкції”. Суд врахував інформацію, надану Радою національної безпеки і оборони України та Службою безпеки України, щодо діяльності компанії, яка, на їхню думку, становить загрозу національній безпеці України. Суд зазначив, що повноваження Президента щодо введення санкцій є дискреційними, а завдання суду – перевірити, чи діяла влада на підставі закону, а не оцінювати доцільність прийнятого рішення. Суд також взяв до уваги воєнний стан в Україні та необхідність захисту національних інтересів. Суд підкреслив, що санкції є інструментом захисту національної безпеки, і в умовах збройної агресії їх застосування є виправданим. Суд також зазначив, що позивач не надав достатніх доказів того, що застосування санкцій є необґрунтованим або непропорційним.

Суд вирішив відмовити в задоволенні позову компанії “Євротрубпласт Холдінг Лтд” про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині.