Справа №908/2915/23 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є стягнення вкладу до статутного капіталу в натуральній формі, визнання права власності на об’єкти нерухомого майна та стягнення частини прибутку товариства.
2. Суд задовольнив позовні вимоги частково, мотивуючи це тим, що позивач мав право вийти зі складу учасників товариства з поверненням вкладу в натуральній формі, і всі учасники товариства надали на це згоду, що підтверджується рішенням загальних зборів та актом приймання-передачі нерухомості. Суд зазначив, що законодавство, чинне на момент виникнення спірних відносин, та статут відповідача встановлювали обов’язок товариства при виході учасника виплатити йому вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі, або здійснити розрахунок у натуральній формі за згодою сторін. Суд вказав, що позивач не має іншої можливості захистити свої права, крім як через позов про стягнення вкладу та визнання права власності. Також суд відхилив аргументи відповідача про нікчемність акта приймання-передачі та про порушення прав інших кредиторів, оскільки не було доведено, що на момент передачі майна існували нескасовані обтяження, а також не було надано належних доказів щодо необхідності залучення інших кредиторів до справи.
3. Суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача вклад статутного капіталу в натуральній формі (об’єкти нерухомого майна) та визнав за позивачем право власності на ці об’єкти нерухомого майна, відмовивши в задоволенні вимоги про стягнення частини прибутку.
Справа №910/6626/21 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є оскарження рішення судів попередніх інстанцій про визнання ТОВ БІК «Київ житло-інвест» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
2. Верховний Суд залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодившись з тим, що ТОВ БІК «Київ житло-інвест» є неплатоспроможним, оскільки вартість його активів недостатня для покриття кредиторської заборгованості. Суд врахував, що розпорядник майна провів повну інвентаризацію та аналіз фінансового стану боржника, а кредитори на зборах вирішили перейти до ліквідаційної процедури. Також, не було виявлено зацікавлених інвесторів для проведення санації. Суд зазначив, що кредитори мали достатньо часу та можливостей для оскарження будь-яких сумнівних угод боржника, але не зробили цього. Крім того, Верховний Суд вказав, що навіть після переходу до ліквідаційної процедури, кредитори не втрачають права вживати заходів для притягнення винних осіб до відповідальності за доведення компанії до банкрутства.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №916/393/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном стрілецького стенду, яке, на думку прокуратури, незаконно вибуло з власності держави.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, залишивши касаційну скаргу прокурора без задоволення, виходячи з наступного:
* Він врахував, що у попередній справі № 916/820/20 вже було встановлено, що ТОВ “Спортінг” є добросовісним набувачем спірного майна.
* Оскільки ТОВ “Спортінг” було визнано добросовісним набувачем, воно мало право розпоряджатися майном на власний розсуд, включаючи його відчуження.
* Суд зазначив, що прокурор намагається переглянути обставини справи № 916/820/20, що не передбачено положеннями ГПК України.
* Суд підкреслив, що право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права.
* Суд також послався на практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою повноваження вищих судових органів мають реалізовуватися для виправлення судових помилок, а не для здійснення нового судового розгляду.
3. Суд постановив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №755/21415/21 від 26/02/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання незаконним звільнення працівника з підстав невідповідності займаній посаді за станом здоров’я.
2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивач працював за сумісництвом, і медичною експертизою було встановлено неможливість продовжувати роботу на посаді електромонтера за станом здоров’я. Також було враховано, що позивач сам просив звільнити його у випадку неможливості переведення на іншу роботу. Суд встановив, що на підприємстві не було вакантних посад, на які можна було б перевести позивача з урахуванням його стану здоров’я. Суд також зазначив, що звільнення відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства, позивач був ознайомлений з наказом про звільнення, отримав всі належні виплати і не мав претензій. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підкресливши, що невідповідність працівника займаній посаді має бути документально підтверджена, і в даному випадку такий факт був встановлений медичною експертизою.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №494/1174/20 від 07/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є встановлення факту сумісного проживання, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на спадкове майно.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивач не надав достатніх доказів постійного проживання разом із померлою матір’ю на момент відкриття спадщини, а отже, не вважається таким, що прийняв спадщину. Суд зазначив, що акт обстеження житлово-побутових умов та покази свідків були недостатніми та суперечливими. Також, апеляційний суд врахував, що позивач не звернувся до нотаріуса у встановлений законом строк із заявою про прийняття спадщини. Суд апеляційної інстанції наголосив, що сам факт організації поховання не є доказом спільного проживання. Крім того, суд відхилив аргументи щодо порушення права позивача на правову допомогу, оскільки позивач мав двох адвокатів і достатньо часу для забезпечення їх участі в судовому засіданні.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №644/1350/19 від 07/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору є стягнення витрат на правничу допомогу, понесених відповідачем у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, керувався наступними аргументами: по-перше, представником відповідача було пропущено строк для подання доказів понесення витрат, однак суд визнав причини пропуску поважними і поновив строк. По-друге, суд врахував, що позивачу було відмовлено в задоволенні позову, а отже, судові витрати мають бути покладені на позивача. По-третє, суд взяв до уваги надані відповідачем докази щодо обсягу наданих послуг і їх вартості, однак, зважаючи на фінансовий стан позивача, складність справи та обсяг виконаної роботи, зменшив розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру.
Суд частково задовольнив клопотання відповідача і постановив стягнути з позивача на користь відповідача 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №523/19764/21 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд у зв’язку з несплатою покупцем коштів у встановлений договором строк.
Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи, що несплата коштів є істотним порушенням умов договору, що є підставою для його розірвання. Апеляційний суд скасував це рішення, посилаючись на те, що договір вже частково виконаний (майно передано), тому позивач має право лише на стягнення заборгованості, а не на розірвання договору. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, вказавши, що оскільки договір купівлі-продажу передбачав відстрочення платежу, то до нього застосовуються спеціальні норми, які дозволяють продавцю вимагати повернення неоплаченого майна або розірвання договору, а вибір способу захисту належить позивачу. **** Суд зазначив, що висновок Великої Палати Верховного Суду про безальтернативність вимоги про оплату товару не застосовується до договорів купівлі-продажу в кредит з відстроченням платежу.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №643/1342/17 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених позивачем у зв’язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції.
Суд касаційної інстанції поновив позивачу строк для подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, оскільки позивач заявив клопотання про стягнення судових витрат у відзиві на касаційну скаргу, зазначивши орієнтовний розмір витрат. Суд врахував, що позивач надав докази на підтвердження понесених витрат до моменту оприлюднення постанови Верховного Суду. Суд також зазначив, що зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на заперечення, що виключає ініціативу суду з цього питання. Суд взяв до уваги критерії реальності, розумності та співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом наданих послуг, а також відсутність заперечень з боку відповідача. Враховуючи, що касаційну скаргу відповідача залишено без задоволення, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Суд задовольнив заяву позивача про розподіл судових витрат та стягнув з Фонду державного майна України на користь позивача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №927/966/23 від 14/04/2025
Доброго дня! Розглянемо справу щодо оскарження дій державного виконавця.
1. Предметом спору є оскарження дій державного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження та направлення виконавчого документа до Державної казначейської служби України (ДКСУ) для виконання рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що державний виконавець діяв правомірно, оскільки боржником є державне підприємство, і на нього поширюються особливості виконання рішень, встановлені Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”. Суд зазначив, що після спливу шестимісячного строку з дня відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов’язаний направити виконавчий документ до ДКСУ для виконання за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою. Також, відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження у разі направлення виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Суд підкреслив, що не може скасувати правильне по суті рішення лише через формальні порушення процесуального права, які не вплинули на законність рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/4323/24 від 11/04/2025
Доброго дня! Ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення коштів у сумі 118 744,04 грн.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, яким було повернуто апеляційну скаргу ТОВ «Гарантстройінвест». Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд, повертаючи скаргу, не врахував, що строк на усунення недоліків апеляційної скарги ще не закінчився на момент винесення ухвали про її повернення. Верховний Суд наголосив, що особи, які оскаржують рішення суду, мають право на апеляційний перегляд справи, і держава повинна гарантувати їм це право. Також суд касаційної інстанції врахував, що ГПК України передбачає два способи надсилання судового рішення: в електронній формі – через «Електронний кабінет» та шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд надіслав ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху в електронний кабінет скаржника, і така ухвала доставлена останньому 28.01.2025 о 17:26, а отже, останній день для усунення недоліків, з урахуванням приписів статей 115, 116 та 242 ГПК України, беручи до уваги вихідні дні, припадає на 10.02.2025 (понеділок).
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду в апеляційній інстанції.
Справа №760/34352/21 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі було усунення перешкод у користуванні квартирою та скасування державної реєстрації права власності на неї.
Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційні скарги обох сторін, дійшов наступних висновків: по-перше, договір купівлі-продажу квартири є чинним, оскільки попередні спроби визнати його недійсним були безуспішними; по-друге, власник квартири має право вільно користуватися і розпоряджатися своїм майном, а проживання в ній колишнього члена сім’ї попереднього власника обмежує це право; по-третє, поведінка колишнього власника та його спадкоємця після укладення договору купівлі-продажу була недобросовісною, оскільки вони ініціювали кримінальне провадження та судові спори з метою оскарження дійсності договору; по-четверте, виселення колишнього члена сім’ї попереднього власника з квартири є пропорційним заходом, оскільки воно спрямоване на захист права власності нового власника. Водночас, суд погодився з попередніми рішеннями про відмову у виселенні інших членів сім’ї, які не проживають у спірній квартирі, та відмову у знятті з реєстрації місця проживання, оскільки це питання має вирішуватися після фактичного виселення. Також суд підтвердив законність державної реєстрації права власності на квартиру, оскільки вона була здійснена на підставі чинного договору купівлі-продажу.
Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду в частині відмови в усуненні перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення та залишив в силі рішення суду першої інстанції в цій частині, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишив без змін.
Справа №990/47/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою Указу Президента України про введення в дію рішення РНБО щодо застосування до неї персональних санкцій.
2. Велика Палата Верховного Суду погодилась з рішенням суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, оскільки позивач (його представники) повторно не з’явився в судове засідання, не повідомив про поважні причини неявки та не подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Суд зазначив, що позивач, ініціюючи судовий розгляд, повинен активно використовувати свої процесуальні права та сприяти встановленню обставин справи. Надання адвокатом правничої допомоги іншій особі не є поважною причиною неявки в судове засідання, особливо коли про дату засідання було відомо заздалегідь. Також, суд врахував, що представник позивача не скористався можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд підкреслив, що загальнообов’язкові процесуальні правила мають на меті не допустити свавільного обмеження права особи на судовий розгляд, але водночас встановлюють наслідки для тих, хто не дотримується правил судового провадження.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №317/5192/23 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку щодо особи, засудженої за поширення інформації про переміщення української військової техніки в умовах воєнного стану з метою передачі цих даних представникам держави-агресора.
2. Суд, залишаючи вирок без змін, наголосив, що вина особи повністю доведена на основі зібраних доказів, серед яких були показання самого обвинуваченого, протоколи негласних слідчих дій, інформація від оперативного угрупування військ, протоколи обшуку та тимчасового доступу до мобільного телефону. Суд врахував, що обвинувачений сам ініціював спілкування з особою, яка передавала інформацію ворогу, і усвідомлював, кому саме він передає дані. Також суд зазначив, що кваліфікація дій за ч. 3 ст. 114-2 КК є правильною, оскільки дії були вчинені в умовах воєнного стану з метою надання інформації представникам держави-агресора. Апеляційний суд погодився з оцінкою доказів судом першої інстанції та не знайшов підстав для пом’якшення покарання, враховуючи високу суспільну небезпеку злочину.
3. Рішення суду: касаційну скаргу захисника залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №908/1766/24 від 01/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є відмова Центрального апеляційного господарського суду у відкритті апеляційного провадження за скаргою ТОВ “Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство – 461” на рішення Господарського суду Запорізької області.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки ТОВ “Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство – 461” не довело наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що направлення судових рішень за адресою, вказаною в ЄДР, є належним повідомленням, а неотримання кореспонденції, яка повернулася до суду, не може вважатися поважною причиною пропуску строку. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на обов’язок юридичних осіб реєструвати електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, а невиконання цього обов’язку несе певні негативні наслідки. Суд касаційної інстанції підкреслив, що поновлення процесуального строку є правом суду, яке використовується з урахуванням поважності причин пропуску строку, і сам факт подання клопотання про поновлення строку не зобов’язує суд автоматично його поновлювати.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Запорізьке пусконалагоджувальне підприємство – 461” без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №761/26569/22 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як і обіцяла.
Предметом спору є визнання права власності на квартиру, визнання недійсним правочину та скасування державної реєстрації права власності.
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, відмовивши у відкритті апеляційного провадження, оскільки не було належним чином підтверджено отримання позивачем ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Суд касаційної інстанції підкреслив, що надсилання ухвали на електронну пошту, не є належним повідомленням, якщо особа не зареєстрована в системі “Електронний суд” і справа розглядається в паперовій формі. Суд наголосив, що суди повинні уникати надмірного формалізму та забезпечувати ефективний доступ до правосуддя, особливо у випадках, коли це стосується реалізації права на апеляційне оскарження. Також, суд касаційної інстанції послався на практику Європейського суду з прав людини щодо забезпечення ефективного доступу до суду та на необхідність належного повідомлення про судові рішення. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд повинен був надіслати ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху у паперовій формі рекомендованим листом.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №760/12549/22 від 13/02/2025
Звісно, ось аналіз рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі було відібрання дитини у батька без позбавлення батьківських прав, передання її під опіку органу опіки та піклування та стягнення аліментів на дитину.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які встановили, що існує безпосередня загроза для життя та здоров’я дитини, оскільки батько вчиняв щодо неї психологічне та фізичне насильство, не забезпечував належного догляду та створював небезпечні умови для її проживання. Суд врахував численні докази, зокрема акти оцінки рівня безпеки дитини, висновки психологів, покази свідків та постанову суду про притягнення батька до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства. Суд наголосив, що відібрання дитини є тимчасовим заходом, спрямованим на захист її прав та інтересів, і що батько має право звернутися до суду з позовом про повернення дитини, якщо доведе, що змінив своє ставлення до виконання батьківських обов’язків. Також, суд підкреслив, що втручання у право на повагу до сімейного життя є виправданим, оскільки воно необхідне для захисту прав дитини та відповідає її найкращим інтересам. Суд відхилив аргументи батька про те, що спір виник з бабусею, а не з органом опіки, та про необхідність призначення психологічної експертизи, оскільки вони не стосуються суті спору та предмета доказування.
Суд залишив касаційну скаргу батька без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №715/3205/24 від 09/04/2025
Доброго дня! Ось мій аналіз рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги у кримінальному провадженні щодо засуджених за ч. 2 ст. 201-4 та ч. 1 ст. 204 КК України.
2. Верховний Суд не наводить конкретних аргументів у резолютивній частині, обмежуючись вказівкою на те, що складання повного тексту постанови потребує значного часу, тому оголошується лише резолютивна частина. Мотиви прийняття рішення будуть викладені у повному тексті постанови, який буде оголошено пізніше.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №192/2456/24 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору є визначення юрисдикції щодо розгляду позовних вимог фізичної особи до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), стосовно оскарження дій щодо розгляду скарг та відшкодування моральної шкоди.
Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що спір між фізичною особою та НКРЕКП є публічно-правовим, оскільки НКРЕКП є суб’єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції. Суд зазначив, що неможливо вирішити питання про відшкодування моральної шкоди без оцінки правомірності дій суб’єкта владних повноважень. Позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною від вимоги вирішити публічно-правовий спір, і тому має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Суд підкреслив, що в межах цивільного процесу неможливо досліджувати правомірність дій службовця, оскільки це передбачено лише в адміністративному процесі. Верховний Суд послався на сталу практику Верховного Суду, згідно з якою, якщо з вимогою вирішити публічно-правовий спір заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, такий спір в цілому має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Рішення суду: Касаційну скаргу НКРЕКП задоволено, постанову апеляційного суду скасовано, а ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження залишено в силі.
Справа №465/1067/22 від 14/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є вимога Управління комунальної власності до фізичних осіб про звільнення самовільно зайнятих нежитлових приміщень у підвалі будинку.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки на момент звернення позивача до суду, відповідачі користувалися спірними приміщеннями на законних підставах, а саме на підставі рішення Франківської районної адміністрації від 1996 року, яке надавало їм право користування цими приміщеннями під господарські потреби. Суд зазначив, що для задоволення позову про звільнення самовільно зайнятого приміщення необхідно встановити факт незаконного зайняття приміщення на момент подачі позову. Той факт, що рішення районної адміністрації було скасовано пізніше, вже після подачі позову, не є підставою для задоволення первісних позовних вимог, оскільки це нові обставини, які не існували на момент звернення до суду. Суд також підкреслив, що завданням цивільного судочинства є захист вже порушених прав, а не тих, які можуть бути порушені в майбутньому. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, вказавши, що вони правильно застосували норми матеріального права та не порушили норм процесуального права.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №756/14643/19 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння, оскільки позивач стверджувала, що її квартира вибула з її володіння внаслідок шахрайських дій.
2. Суд задовольнив позов, мотивуючи це тим, що майно вибуло з володіння позивачки поза її волею, оскільки довіреність на продаж квартири була підроблена, що підтверджується висновком експерта у кримінальному провадженні. Суд врахував, що позивачка вчиняла дії для захисту своїх прав, зокрема подавала позови в межах кримінального провадження. Також суд взяв до уваги, що спірна квартира є єдиним житлом позивачки та її неповнолітніх дітей, а кінцевий набувач отримав квартиру в дарунок, тобто безоплатно, і його права не будуть порушені, оскільки він забезпечений житлом. Суд також зазначив, що орган опіки та піклування не реалізував свого права на участь у судових засіданнях під час розгляду цієї справи.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши правомірність витребування майна з чужого незаконного володіння.
Справа №910/15473/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним пункту договору про закупівлю товарів за державні кошти в частині включення ПДВ та стягнення безпідставно набутих коштів.
2. Суд задовольнив позов, мотивуючи це тим, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України, операції з постачання товарів для потреб оборони України у період воєнного стану оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ. Оскільки договір було укладено та виконано після набрання чинності цією постановою, включення ПДВ до вартості товару є неправомірним. Суд також зазначив, що відповідач безпідставно набув кошти у розмірі ПДВ, які підлягають поверненню. Додатково, суд нарахував 3% річних на суму безпідставно набутих коштів, оскільки це є мірою відповідальності за прострочення грошового зобов’язання. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що договір не був укладений на виконання мобілізаційних завдань, оскільки товари постачалися для військової частини в період воєнного стану, що автоматично підпадає під дію постанови уряду. Суд також вказав, що відсутність єдиного висновку Верховного Суду щодо застосування пільгової ставки ПДВ не є перешкодою для задоволення позову, оскільки в даному випадку обставини справи чітко підпадають під дію пільги.
3. Суд вирішив визнати недійсним пункт договору в частині включення ПДВ та стягнути з відповідача безпідставно набуті кошти у розмірі ПДВ та нараховані 3% річних.
Справа №924/866/21 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 315 671 562,71 грн. з акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Хмельницькгаз” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України”.
2. Суд касаційної інстанції розглядав касаційну скаргу Оператора на постанову апеляційного суду, якою було частково змінено додаткове рішення суду першої інстанції щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Апеляційний суд зменшив суму, присуджену до стягнення на користь Оператора, вважаючи, що заявлені витрати не є повністю співмірними з обсягом виконаних робіт адвокатом, враховуючи критерії реальності та необхідності наданих послуг. Суд касаційної інстанції, перевіривши доводи касаційної скарги, погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, якщо вони не відповідають критеріям співмірності, обґрунтованості та пропорційності. Суд касаційної інстанції також врахував, що Оператором не було надано доказів на підтвердження повноважень інших адвокатів, окрім адвоката Степаненко, на ведення справи та формування процесуальних документів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що він не має права переоцінювати обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, а його повноваження обмежуються перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України” без задоволення, а постанову Північно-західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №759/2811/20 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, оскільки встановив, що покарання було призначено з урахуванням ступеня тяжкості злочину, конкретних обставин справи та даних про особу винного. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій врахували відсутність обтяжуючих та наявність пом’якшуючих обставин, а також те, що обвинувачений раніше не був судимий. Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги захисника та надав на них вичерпні відповіді. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що призначене покарання є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів. Також, суд касаційної інстанції врахував, що покарання призначено в межах санкції статті, а доводи захисника про надмірну суворість покарання є необґрунтованими.
3. Верховний Суд постановив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №638/5256/23 від 07/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок апеляційного суду щодо міри покарання засудженому ОСОБА_6 за вчинення злочинів, передбачених ч. 1 ст. 162 (порушення недоторканності житла) та ч. 4 ст. 185 (крадіжка, вчинена у великих розмірах в умовах воєнного стану) КК України.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, мотивуючи це тим, що апеляційний суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, призначивши покарання, яке не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого через його суворість. Суд врахував пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, перерахування застави на потреби ЗСУ, а також відсутність обтяжуючих обставин. Враховуючи ці обставини, а також дані про особу засудженого, Верховний Суд дійшов висновку, що є підстави для застосування ч. 1 ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 185 КК України. При цьому, ВС не знайшов підстав для застосування ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням).
3. Верховний Суд змінив вирок апеляційного суду, зменшивши строк позбавлення волі ОСОБА_6 до 3 років на підставі ч. 1 ст. 69 КК України, але без застосування ст. 75 КК України.
Справа №694/1736/13-к від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку лікарю, якого звинувачено у неналежному виконанні професійних обов’язків, що спричинило смерть дитини.
Суд, залишаючи вирок без змін, зазначив, що вина лікаря доведена сукупністю досліджених доказів, зокрема висновками експертиз, результатами службового розслідування, протоколами надання медичної допомоги та показаннями свідків. Суд підкреслив, що висновок експерта не має переваги над іншими доказами і підлягає оцінці в сукупності з іншими обставинами справи. Також, суд врахував, що лікар порушив протоколи надання медичної допомоги, не провів належного обстеження дитини та не організував консультації з іншими фахівцями. Суд також зазначив, що хоча лікар і не був ознайомлений з посадовою інструкцією, це не знімає з нього відповідальності за порушення протоколів надання медичної допомоги. Щодо закінчення строків давності, суд вказав, що лікар, будучи представленим адвокатами, усвідомлював своє право на звільнення від кримінальної відповідальності, але наполягав на своїй невинуватості.
Суд ухвалив залишити вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.
Справа №759/18856/19 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є поділ майна колишнього подружжя, а саме визнання майна спільною сумісною власністю та визначення часток кожного з подружжя у цьому майні.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, звернув увагу на декілька важливих аспектів. По-перше, він наголосив, що вимога про визнання майна спільною сумісною власністю не є ефективним способом захисту прав у справах про поділ майна, оскільки достатньо вирішити питання про сам поділ майна. По-друге, суд підкреслив важливість добросовісної поведінки сторін, зокрема, не допускаючи суперечностей з їхніми попередніми діями та заявами. У даній справі, суд звернув увагу на те, що відповідач та його мати, укладаючи договір дарування земельної ділянки, запевняли про відсутність на ній забудов, а пізніше, під час спору про поділ майна, стверджували про існування будинку на цій ділянці ще до укладення договору. Суд розцінив такі дії як недобросовісні та зловживання правами. Також, суд нагадав про презумпцію спільності майна подружжя, яку відповідач не зміг спростувати належними доказами. Враховуючи всі ці обставини, суд дійшов висновку про необхідність нового розгляду справи судом першої інстанції.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінив мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні садового будинку об’єктом спільної сумісної власності та скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у визнанні права на 1/2 частку в праві власності на садовий будинок та земельну ділянку, а також в частині розподілу судових витрат, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №760/18065/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є витребування майна (автомобіля) товариством «Порше Лізинг Україна» у приватного нотаріуса Пелех З. Б. та зустрічний позов нотаріуса про визнання права власності на цей автомобіль за набувальною давністю.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що позовні вимоги “Порше Лізинг Україна” про витребування автомобіля не підлягають задоволенню через пропуск позовної давності, оскільки перебіг позовної давності почався з моменту укладення договору лізингу, а не з моменту набрання чинності рішенням суду про нікчемність цього договору. Суд також підкреслив, що договір лізингу був нікчемним, тому до спірних правовідносин застосовуються положення про повернення майна, набутого без достатньої правової підстави. Щодо зустрічного позову нотаріуса, суд зазначив, що для набуття права власності за набувальною давністю необхідна сукупність умов, зокрема добросовісне заволодіння майном, чого в даному випадку не було, оскільки нотаріус володіла автомобілем на підставі договору, хоч і нікчемного. Суд також вказав, що між сторонами тривав спір щодо майна, що виключає можливість набуття права власності за набувальною давністю.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги обох сторін без задоволення, а рішення суду першої інстанції в незміненій частині та постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №824/155/24 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору є заява компанії IEC Industrie Export GmbH про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» заборгованості за поставлений, але не оплачений товар, а також відшкодування понесених витрат.
Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду, яким було задоволено заяву IEC Industrie Export GmbH, виходячи з наступного: по-перше, наявність арбітражної угоди між сторонами, яка передбачала розгляд спорів у Міжнародному комерційному арбітражному суді, і ця угода є чинною, незважаючи на закінчення строку дії основного договору. Суд підкреслив принцип автономності арбітражної угоди, згідно з яким її дійсність не залежить від дійсності основного договору. По-друге, АТ «НАЕК «Енергоатом» не довів наявності підстав для відмови у визнанні та виконанні рішення арбітражу, передбачених статтею V Нью-Йоркської конвенції та Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Зокрема, не було надано доказів того, що виконання рішення арбітражу суперечить публічному порядку України або загрожує її економічним інтересам. Суд також зазначив, що посилання на воєнний стан та обмеження у цивільному обороті не є достатньою підставою для відмови у виконанні арбітражного рішення. По-третє, суд визнав обґрунтованим стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» витрат на правову допомогу, оскільки їх розмір був співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
Суд залишив апеляційну скаргу АТ «НАЕК «Енергоатом» без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №922/854/23 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання грошових вимог ДПЗД “Укрінтеренерго” до КП “Міськелектротранссервіс” у справі про банкрутство останнього.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що між КП “Міськелектротранссервіс” та ДПЗД “Укрінтеренерго” був укладений договір про постачання електроенергії, згідно з яким “Укрінтеренерго” зобов’язалося постачати електроенергію, а “Міськелектротранссервіс” – оплачувати її. Суди встановили, що “Укрінтеренерго” належним чином виконувало свої зобов’язання з постачання електроенергії, а “Міськелектротранссервіс” систематично порушувало умови оплати. Суд відхилив аргументи “Міськелектротранссервіс” про те, що рахунки не були отримані вчасно, оскільки було доведено їх надсилання електронною поштою та поштовим зв’язком. Суд також врахував, що комерційна пропозиція, яка передбачала можливість надсилання рахунків електронною поштою, була невід’ємною частиною договору. Суд відзначив, що “Міськелектротранссервіс” не надав доказів оплати електроенергії або спростування факту заборгованості. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має права втручатися в цю оцінку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу КП “Міськелектротранссервіс” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №753/13379/20 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до відповідачів про усунення перешкод у користуванні його власністю (квартирою), які, на його думку, були спричинені самовільною перебудовою відповідачами належних їм нежитлових приміщень.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що позивач не довів факту порушення його прав діями відповідачів. Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком, зазначивши, що саме по собі посилання на недотримання відповідачами законодавства у сфері містобудівної діяльності, без доведення факту порушення прав позивача, не є підставою для задоволення позовних вимог. Суд також врахував, що позивач не надав належних доказів того, що саме дії відповідачів призвели до порушення системи повітровідводів, появи вологи, тріщин та грибка в його квартирі, а також до створення шуму та вібрації. Важливо, що суд апеляційної інстанції змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, зазначивши, що позивач все ж є власником квартири і має право звертатися до суду з таким позовом, але не довів обґрунтованості своїх вимог.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, тобто в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Справа №758/10107/20 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення страхового відшкодування за договором добровільного страхування здоров’я у зв’язку з настанням хвороби.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що згідно з умовами договору страхування, страховим випадком є настання хвороби, передбаченої додатком № 1 до Умов страхування. Оскільки встановлений позивачці діагноз не був зазначений у цьому додатку, то подія не вважається страховим випадком. Апеляційний суд наголосив, що суд першої інстанції помилково витлумачив умови договору, не врахувавши, що перелік класів хвороб у пункті 6.1 договору має роз’яснення щодо визначення розміру страхових виплат, а не розширює перелік страхових випадків, визначених у додатку № 1. Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками апеляційного суду, зазначивши, що умови договору чітко визначають, що страховим випадком є лише настання хвороби, передбаченої додатком № 1 до Умов страхування, з чим погодився страхувальник, підписуючи договір.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №607/19247/21 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання осіб такими, що втратили право користування службовим житловим приміщенням.
2. Суд задовольнив позов, мотивуючи це тим, що відповідачі тривалий час не проживали у спірній квартирі, використовували її не за призначенням, а також мають інше житло для проживання. Суд врахував, що службове житло надається на час трудових відносин, і після їх припинення підлягає звільненню. Також, суд зазначив, що відповідач вже був забезпечений житлом за попереднім місцем служби, а отже, повторне надання службового житла не є обов’язковим. Суд наголосив, що відсутність триваючих зв’язків відповідачів зі спірною квартирою свідчить про втрату ними інтересу до цього житла. Суд апеляційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що судом першої інстанції було надано належну оцінку всім доказам у справі.
3. Суд вирішив визнати відповідачів такими, що втратили право користування службовим житловим приміщенням.
Справа №199/9720/22 від 05/02/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики та зустрічний позов про визнання зобов’язання припиненим внаслідок його виконання.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про зупинення провадження у справі, оскільки апеляційний суд не обґрунтував об’єктивну неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи, провадження в якій було розпочате раніше і про яку позикодавиця знала під час розгляду справи в суді першої інстанції. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд мав враховувати принцип ефективності судового процесу та дотримання розумних строків розгляду справи. Крім того, апеляційний суд не врахував, що позикодавиця знала про розгляд іншої справи ще до відкриття провадження у цій справі, але звернулася з заявою про зупинення провадження лише в апеляційному суді після ухвалення рішення судом першої інстанції. Суд касаційної інстанції також зазначив, що апеляційний суд не мав повноважень зупиняти провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України після закінчення підготовчих дій та призначення справи до розгляду.
3. Верховний Суд постановив касаційні скарги позичальника та його дружини задовольнити, ухвалу Дніпровського апеляційного суду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №755/5720/24 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є визначення порядку користування квартирою між співвласниками, які не можуть дійти згоди.
2. Суд задовольнив позов частково, встановивши порядок користування квартирою на основі експертного висновку, який визначив технічну можливість розділення житлових приміщень для комфортного проживання сторін, враховуючи їхні частки у власності. Суд також взяв до уваги тривалий конфлікт між сторонами та відсутність запропонованих відповідачем альтернативних варіантів. Суд відмовив у закритті провадження, оскільки вимоги у попередній справі не були повністю тотожними вимогам у цій справі. Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції, зазначивши, що відмова у задоволенні позовних вимог залишила б сторони у стані невизначеності та конфлікту. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення порядку користування спільним майном має враховувати баланс інтересів співвласників і не обов’язково передбачає виділення ізольованого приміщення кожному з них.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №914/1468/24 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору було зобов’язання ТОВ “Холдингова компанія “ІСУ” надати Івано-Франківській КЕЧ супровідні документи на котельню, яку компанія поставила.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки сторони уклали договір поставки, за яким ТОВ “Холдингова компанія “ІСУ” вже передало товар та необхідні документи (акт приймання-передачі, видаткову накладну, сертифікат якості, технічний паспорт та гарантійний талон), як це передбачено умовами договору. Суд зазначив, що додаткові документи, які вимагає позивач, не були передбачені договором. Також суд вказав, що позивач не надав доказів укладення договору на монтажні та пусконалагоджувальні роботи котельні, які б передбачали передачу додаткових документів. Крім того, суд не погодився із застосуванням Правил приймання в експлуатацію енергогенеруючих компаній, оскільки ані позивач, ані відповідач не є такими компаніями. Верховний Суд також зазначив, що не знайшов підтвердження доводам касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних справах.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/340/24 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є розірвання інвестиційного договору та договору оренди, а також усунення перешкод у користуванні майном.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу банку, скасувавши рішення попередніх інстанцій в частині відмови у розірванні договору оренди та усуненні перешкод у користуванні майном, оскільки суди попередніх інстанцій не врахували, що орендар здійснив реконструкцію орендованих нежитлових приміщень без згоди орендодавця, що є істотним порушенням умов договору оренди. Суд касаційної інстанції зазначив, що проведення перепланування орендованого приміщення орендарем без згоди орендодавця свідчить про порушення прав орендаря та є підставою для висновку про користування орендованим майном всупереч умовам договору оренди, що є істотним порушенням договору. При цьому, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання інвестиційного договору, оскільки позивач не довів істотного порушення умов цього договору.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині відмови у розірванні договору оренди та усуненні перешкод у користуванні майном, задовольнивши позовні вимоги в цій частині, та залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні позовних вимог про розірвання інвестиційного договору.
Справа №910/5043/24 від 01/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення з товариства заборгованості за скид стічних вод без отриманих умов на цей скид.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що відповідач вживав усіх залежних від нього заходів для отримання необхідних умов на скид стічних вод, але не міг їх отримати через дії самого позивача. Суди зазначили, що позивач не надав доказів конкретного переліку вимог, які відповідач мав виконати для отримання цих умов. Верховний Суд, однак, не погодився з такими висновками. Він підкреслив, що отримання умов на скид є обов’язком відповідача, і суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, які б підтверджували, що відповідач дійсно вживав усіх необхідних заходів для виконання цього обов’язку. Крім того, Верховний Суд звернув увагу на те, що суди не врахували період заборгованості, заявлений позивачем, і не надали належної оцінки доводам позивача щодо неналежності та недопустимості доказів, наданих відповідачем.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №623/3801/21 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є законність закриття кримінального провадження проти ОСОБА_7 у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, погодившись з тим, що провадження було закрито обґрунтовано. Суди встановили, що обвинувальний акт було складено та передано до суду вже після закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219 КПК. Суд касаційної інстанції підкреслив, що особливості досудового розслідування кримінальних проступків, передбачені главою 25 КПК, не можуть розширювати строки досудового розслідування, встановлені ст. 219 КПК. Також, суд відхилив аргумент прокурора про те, що день повідомлення сторони захисту про завершення досудового розслідування не враховується в строк, посилаючись на практику Верховного Суду, яка говорить про зворотне. Судді також зазначили, що прокурор не надав переконливих доказів неможливості дотримання строків досудового розслідування у цій справі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №990/166/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в допуску кандидата до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на посаду судді апеляційного суду.
2. Суд обґрунтував своє рішення наступним чином:
* ВККС діяла в межах своїх повноважень, оскільки обов’язковою умовою для допуску до конкурсу є подання кандидатом повного пакету документів у встановлений спосіб, чого позивач не зробив.
* Жодна норма не передбачає винятків із правил конкурсу на підставі особистих обставин, навіть таких як мобілізація.
* ВККС не зобов’язана формувати документи за кандидата на основі наявних у неї матеріалів, оскільки пакет документів містить інформацію, яка може бути сформована лише особисто кандидатом (наприклад, мотиваційний лист, анкета).
* Подання документів у неповному обсязі ставить позивача у привілейоване становище порівняно з іншими кандидатами.
* Суд не вважає дискримінацією вимогу про особисте подання документів, оскільки вона є об’єктивним критерієм для допуску до конкурсу та забезпечує рівність можливостей.
* На час подачі документів позивач мав достатньо часу для їх підготовки.
3. Суд вирішив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, підтвердивши законність рішення ВККС.
Справа №522/953/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору у цій справі є визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, керувався тим, що позивачка не надала належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Зокрема, суд зазначив, що необізнаність про смерть спадкодавця сама по собі не є поважною причиною, якщо не підкріплена іншими об’єктивними та непереборними обставинами. Також, суд вказав, що оцінка поважності причин має стосуватися періоду, коли спливав строк для прийняття спадщини, а не пізнішого періоду, на який посилалася позивачка. Суд врахував, що позивачка не мала об’єктивних перешкод для спілкування з матір’ю та отримання інформації про її стан. Крім того, суд наголосив на важливості дотримання правової визначеності та недопустимості порушення прав інших спадкоємців через безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини. Суд також звернув увагу на те, що стан здоров’я має доводитися медичною документацією, якої позивачка не надала.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду і залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову про визначення додаткового строку для прийняття спадщини було відмовлено.
Справа №757/34241/23-ц від 14/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Національного банку України (НБУ) про відшкодування майнової шкоди, завданої, на її думку, неправомірним рішенням НБУ про віднесення ПАТ «КБ «Хрещатик» до категорії неплатоспроможних.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки НБУ, наявності шкоди та причинно-наслідкового зв’язку між діями НБУ та завданою шкодою. Суд зазначив, що позивачка не підтвердила, що саме внаслідок дій чи бездіяльності НБУ вона була позбавлена можливості повернути кошти з депозитного вкладу. Також, суд підкреслив, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в оцінку доказів. Суд також врахував, що між позивачем і ПАТ «КБ «Хрещатик» виникли договірні відносини, і на момент звернення до суду з позовом у банку була розпочата процедура ліквідації, що унеможливлює стягнення коштів понад гарантовану суму, виплачену Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено законом.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №2-1119/2007 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на це майно.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_2, оскільки вона пропустила строк на апеляційне оскарження без поважних причин, будучи обізнаною про рішення суду першої інстанції ще у 2007 році. Також, суд касаційної інстанції підтримав закриття апеляційного провадження за скаргою ОСОБА_3, оскільки рішення суду першої інстанції не стосувалося його прав та обов’язків, адже він надав нотаріально засвідчену згоду на продаж майна своєю дружиною. Суд касаційної інстанції зазначив, що кожна сторона несе ризик наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій, і що право на суд не є абсолютним та може бути обмежене. Суд касаційної інстанції підкреслив, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, а завданням цивільного судочинства є ефективний захист порушених прав.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без задоволення, а ухвали апеляційного суду – без змін.
Справа №910/628/20 від 07/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є визнання грошових вимог Приватного підприємства “Агрофірма “Перше Травня” до Приватного акціонерного товариства “Компанія “Райз” у справі про банкрутство останнього.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що ПП “Агрофірма “Перше Травня” є заінтересованою особою стосовно боржника, оскільки обидві компанії контролювалися однією і тією ж фізичною особою. Враховуючи це, до доказів, поданих ПП “Агрофірма “Перше Травня” для підтвердження своїх грошових вимог, застосовувався підвищений стандарт доказування. Суд зазначив, що надані ПП “Агрофірма “Перше Травня” копії платіжних доручень не містять обов’язкових реквізитів та не є належними доказами проведення платежів. Крім того, ПП “Агрофірма “Перше Травня” не надало виписки з банківського рахунку, які б підтвердили рух коштів. Суд також врахував, що господарські операції між кредитором і боржником здійснювалися через банк, який також контролювався тією ж фізичною особою, що і боржник та кредитор, що ставить під сумнів реальність цих операцій.
3. Суд залишив касаційну скаргу ПП “Агрофірма “Перше Травня” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №904/2990/23 (910/7677/23) від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення з банку на користь ТОВ “Дніпробудмаш” 1 400 000 грн сплачених лізингових платежів у зв’язку з розірванням договору фінансового лізингу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх інстанцій, ґрунтуючись на тому, що договір фінансового лізингу поєднує елементи оренди та купівлі-продажу, а лізингові платежі включають плату за користування майном і частину його вартості. Оскільки договір було розірвано, а майно повернуто банку, у банку зникло зобов’язання передати майно у власність лізингоодержувачу, а отже, і право вимагати оплату його вартості. Суд підкреслив імперативність норми частини 2 статті 693 ЦК України, яка передбачає право покупця вимагати повернення сплачених коштів, якщо товар не передано у власність. Також, суд зазначив, що умови договору лізингу не передбачали, що у разі розірвання договору лізингові платежі вважаються платою за користування майном або іншою відповідальністю. Суд врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, згідно з якою на відносини щодо лізингових платежів поширюються загальні положення про купівлю-продаж.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/4060/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є стягнення солідарно з двох компаній боргу за послуги зберігання вантажу, надані однією з компаній на підставі договору.
2. Суд, розглядаючи справу, встановив, що між позивачем та одним із відповідачів існував договір про надання послуг, який містив елементи транспортно-експедиторського обслуговування та зберігання. Суд визнав, що позивач надав послуги зі зберігання частини вантажу, яка не була завантажена на судно, і відповідач ці послуги не оплатив. Однак, щодо іншої частини вантажу, суд встановив, що він був переданий на відповідальне зберігання іншій організації в рамках кримінального провадження, тому позивач не міг надавати послуги зі зберігання цього вантажу. Щодо солідарної відповідальності іншого відповідача, суд зазначив, що відсутні підстави вважати його солідарним боржником, оскільки договір було укладено від імені іншої компанії, яка не є комерційним агентом. Також, суд відхилив доводи касаційної скарги позивача, оскільки вони зводились до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, частково задовольнивши позов щодо одного з відповідачів на суму, яка відповідає вартості фактично наданих послуг зі зберігання.
Справа №715/1613/24 від 11/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок.
2. Суд задовольнив позов, оскільки встановив, що спірний будинок не належав померлій особі, на чиє ім’я було видано свідоцтво про спадщину, а раніше був визнаний спільною сумісною власністю позивачки та відповідача, з поділом в натурі за рішенням суду. Суд зазначив, що свідоцтво про право на спадщину було видане без відповідних правових підстав, оскільки спадкодавець не був власником майна на момент смерті. Також, суд вказав, що скасування державної реєстрації права власності відповідача відновить права позивачки на її частку в будинку. Суд відхилив аргументи відповідача про неналежний спосіб захисту, оскільки визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації є ефективним способом захисту порушених прав позивачки. Суд також відхилив аргументи про неналежний суб’єктний склад, оскільки спадкоємець, якого не було залучено до справи, відмовився від спадщини.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №753/6070/23 від 13/02/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предмет спору: Чи правомірно ТОВ «Ковальська-Житлосервіс», будучи платником єдиного податку третьої групи, нараховувало ПДВ за послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Аргументи суду: Верховний Суд не погодився з висновком апеляційного суду, який вважав, що нарахування ПДВ було правомірним, оскільки цей податок є складовою тарифу. ВС наголосив, що платник єдиного податку третьої групи не має права нараховувати ПДВ споживачам за послуги, які він надає. Суд зазначив, що згідно з Податковим кодексом України, у період з 1 квітня 2022 року до 1 серпня 2023 року платники податків, які перейшли на спрощену систему оподаткування, звільнялися від сплати ПДВ, а їхні операції не були об’єктом оподаткування цим податком. Суд також вказав, що апеляційний суд не з’ясував важливі обставини, зокрема, період, за який позивач просив перерахунок, тривалість перебування відповідача на спрощеній системі, перелік послуг з утримання будинку та виконавців цих послуг, а також чи нараховував відповідач ПДВ за послуги, які він виконував самостійно, будучи платником єдиного податку.
Рішення суду: Скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №638/19592/21 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є витребування квартири з чужого незаконного володіння, оскільки позивач вважає, що має майнові права на квартиру, яку відповідач незаконно передав у власність третій особі.
2. Суд апеляційної інстанції задовольнив позовні вимоги про витребування майна, виходячи з того, що позивач повністю виконала умови договору про пайову участь у будівництві, сплативши всі необхідні внески, а відповідач, в свою чергу, неправомірно передав квартиру у власність іншій особі. Суд зазначив, що після виконання умов інвестиційного договору інвестор набуває майнові права на об’єкт інвестування, які трансформуються у право власності після завершення будівництва та введення об’єкта в експлуатацію, а забудовник втрачає право відчужувати це майно будь-кому іншому. Суд також врахував, що позивач дізналася про порушення своїх прав лише у 2021 році, і визнав причини пропуску позовної давності поважними. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витребування майна з чужого незаконного володіння є належним способом захисту прав позивача у даній ситуації. Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що інвестор має право вимагати повернення об’єкта інвестування від будь-якої іншої особи, яка незаконно ним заволоділа.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в частині витребування квартири – без змін.
Справа №686/32221/23 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору у цій справі є вимога ОСОБА_1 до держави Україна та російської федерації про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок збройної агресії рф проти України.
2. Суд відмовив у задоволенні вимог щодо відшкодування майнової шкоди, оскільки позивач не надав доказів, що підтверджують заподіяння безпосередньо йому майнової шкоди внаслідок агресії рф, а також не довів порушення саме його майнових прав. Щодо вимог до України, суд вказав на відсутність доказів бездіяльності держави, яка призвела до конфлікту, та причинного зв’язку між цією бездіяльністю та заподіяною шкодою. Водночас, суд частково задовольнив вимоги про відшкодування моральної шкоди, завданої рф, враховуючи душевні страждання позивача через агресію, але зменшив суму компенсації, зважаючи на те, що на території Хмельницької області не велися активні бойові дії, і позивач не надав доказів пошкодження його майна чи вимушеного переміщення. Суд зазначив, що звернення до українського суду є єдиним розумно доступним засобом захисту права, а відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №753/11897/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору є визначення способів участі батька у вихованні дітей та усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, оскільки батьки проживають окремо.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував надмірно деталізовані обмеження для матері у вихованні дітей, встановлені судом першої інстанції, такі як погодження з батьком питань щодо відвідування дітьми гуртків, спортивних секцій, таборів, медичних процедур (окрім невідкладної допомоги), зміни місця проживання, релігійних переконань, а також обмеження на публікацію фото та відео дітей. Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що такі обмеження порушують права дитини на свободу думки, совісті, релігії, відпочинок, дозвілля та спілкування з однолітками. Водночас, апеляційний суд залишив в силі обов’язок матері погоджувати з батьком питання щодо зміни місця проживання дітей, забезпечувати його виїзд з дітьми за кордон, попереджати про виїзд за кордон з дітьми, а також забезпечувати участь батька у шкільному та позашкільному житті дітей. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлений порядок спілкування батька з дітьми відповідає інтересам дітей та забезпечує батьку можливість реалізації його прав на участь у вихованні. Суд також зазначив, що при вирішенні сімейних спорів щодо дітей, першочерговим є забезпечення найкращих інтересів дитини, а надмірна деталізація обов’язків матері може призвести до порушення її прав та прав дітей.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №442/6620/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця щодо розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
2. Суд відмовив у задоволенні скарги, оскільки:
* Державний виконавець при розрахунку заборгованості діяв відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема статті 533 Цивільного кодексу України, здійснюючи перерахунок заборгованості з гривні в євро (валюту, в якій боржник отримував зарплату) на дату зарахування платежу стягувачу.
* Суд врахував, що на момент здійснення розрахунку діє заборона НБУ на купівлю іноземної валюти, тому виконавець правомірно перераховував кошти за курсом НБУ на день виплати стягувачу, маючи її згоду на отримання коштів у національній валюті.
* Суд зазначив, що розрахунок заборгованості відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень.
* Суд також взяв до уваги чинність попереднього розрахунку заборгованості від 29 січня 2018 року, який не був оскаржений стягувачем.
* Суд наголосив, що єдиним доходом боржника, з якого здійснюється стягнення аліментів, є пенсія, і вилучення суми заборгованості у національній валюті може призвести до неможливості виконання рішення органами Пенсійного фонду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №759/9161/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання недійсною довіреності, виданої відповідачем на ім’я позивача, мотивоване тим, що довіреність посвідчена з порушеннями встановленого порядку та неуповноваженою особою.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не було доведено порушення її прав оспорюваною довіреністю. Суд зазначив, що саме по собі ініціювання спору про недійсність правочину без мети захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Суд також вказав, що позивач має захищати свої права та інтереси у справі, в якій була використана ця довіреність, а не ініціювати окремий спір щодо її недійсності. Суд наголосив, що при оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. Суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про порушення судами права на справедливий суд та доступ до правосуддя, оскільки позивач не позбавлена можливості здійснювати захист свого права, яке вона вважає порушеним, під час судового розгляду іншої справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №134/847/23 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 1 ст. 155 КК України (вчинення розпусних дій щодо особи, яка не досягла шістнадцятирічного віку).
2. Суд закрив касаційне провадження, оскільки захисник подав касаційну скаргу, але згодом відмовився від неї, а засуджений надав письмову згоду на цю відмову та просив розглянути справу без його участі. Суд врахував, що згідно зі статтею 432 КПК України, порядок відмови від касаційної скарги регулюється статтею 403 цього ж Кодексу, яка дозволяє особі, що подала скаргу, відмовитися від неї до закінчення касаційного розгляду. Оскільки інших скарг на рішення суду не надходило, а прокурор також підтримав закриття провадження, Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження на підставі заяви про відмову від скарги.
3. Суд постановив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою захисника на вирок апеляційного суду.
Справа №910/2991/24 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором підряду, а саме основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, яким було зменшено розмір 3% річних, нарахованих на суму боргу. Касаційний суд наголосив, що згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, суд має право зменшити розмір відсотків річних, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін та інші інтереси, які заслуговують на увагу. Апеляційний суд не проаналізував всі ці обставини та обмежився лише констатацією того, що позивачем заявлено до стягнення саме 3% річних, передбачених законом. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що він не має права самостійно встановлювати та оцінювати обставини справи, а його завдання полягає лише у перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права. Оскільки апеляційний суд не встановив всіх обставин, необхідних для вирішення питання щодо зменшення відсотків річних, справу необхідно направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині стягнення 3% річних, судового збору та витрат на правничу допомогу і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №904/2796/22 від 14/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі про банкрутство через пропуск строку на апеляційне оскарження.
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що банк пропустив строк на подання апеляційної скарги і не надав поважних причин для поновлення цього строку. Суд зазначив, що посилання банку на технічні проблеми в роботі системи “Електронний суд” не були підтверджені належними доказами. Крім того, суд вказав, що банк, подавши першу апеляційну скаргу, мав проявити інтерес до її подальшого руху і своєчасно звернутися до суду, а не чекати тривалий час. Також, апеляційний суд надав банку можливість усунути недоліки скарги, але банк цього не зробив. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що причини пропуску строку не були об’єктивними та непереборними.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №205/7519/19 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є визнання недійсною угоди про надання послуг системи «АвтоТак» та стягнення заборгованості за цією угодою.
2. Суд відмовив у задоволенні первісного позову, оскільки позивач не довів, що його було введено в оману щодо умов угоди, а також не надав доказів наявності несправедливих умов у договорі або ознак нечесної підприємницької практики. Суд також врахував, що позивач отримав автомобіль у власність та протягом тривалого часу не висловлював незгоди з умовами угоди. Щодо зустрічного позову, суд його задовольнив, оскільки позивач за первісним позовом порушив умови угоди, не сплативши всю суму платежів, і його заборгованість не була спростована. Суд зазначив, що зміна законодавчих вимог щодо ліцензування не впливає на правову природу відносин, які виникли раніше на основі укладеного договору.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №569/11254/22 від 09/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, укладених між фінансовою компанією та фізичною особою, оскільки позивач вважає, що фінансова компанія не мала права продавати майно, частину якого він вважає своєю власністю.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки фінансова компанія мала право продати іпотечне майно, оскільки позивач набув права іпотекодавця в порядку правонаступництва, коли отримав у власність частину майна, яке було предметом іпотеки. Суд також врахував, що позивача було належним чином повідомлено про намір продажу майна. Додатково, суд зазначив, що відсутність дозволу органу опіки та піклування на продаж майна, де зареєстрована дитина, не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним, оскільки не було доведено порушення прав дитини. Суд також взяв до уваги попередні судові рішення, де вже розглядалося питання про права неповнолітніх на це майно. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підкресливши, що позивач не довів порушення його прав або зловмисної домовленості між сторонами договорів.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №299/2363/22 від 11/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів спільного проживання його батьків як сім’ї без реєстрації шлюбу в період з 1966 по 1973 роки, а також доказів, що спірний будинок був придбаний внаслідок їхньої спільної праці. Суд зазначив, що юридичне значення факт проживання однією сім’єю без шлюбу набув лише після 1 січня 2004 року з набранням чинності Сімейним кодексом України, а Кодекс про шлюб та сім’ю Української РСР, який діяв раніше, не передбачав правових наслідків для таких відносин. Суд також врахував, що позивач не довів обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету з батьками. Крім того, суд вказав, що не може встановлювати факт проживання однією сім’єю, оскільки обидва батьки померли, а їх цивільна правоздатність припинилася.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/1690/24 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є визнання грошових вимог Акціонерного товариства “Укрсиббанк” до фізичної особи у справі про неплатоспроможність.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який частково задовольнив вимоги “Укрсиббанку”, але відхилив більшу частину заявленої суми. Суд виходив з того, що банк раніше вже звертався до суду з вимогою про стягнення боргу за цим же кредитним договором, і тоді сума була визначена в гривні. Оскільки банк погодився з таким рішенням і не оскаржував його, він не може зараз вимагати перерахунку боргу у долари за поточним курсом. Крім того, суд зазначив, що після звернення до суду з вимогою про дострокове стягнення кредиту, банк втратив право нараховувати проценти за користування кредитом, але має право на стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання. Суд самостійно перерахував суму 3% річних, оскільки банк зробив розрахунок на всю суму заборгованості, а не тільки на ту, що була доведена.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу “Укрсиббанку” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №562/2660/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Західна агровиробнича компанія” грошових коштів у зв’язку з невиконанням договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди, зобов’язання повернути земельну ділянку та скасування державної реєстрації права оренди.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції щодо стягнення з ТОВ “Західна агровиробнича компанія” неустойки на користь ОСОБА_1. Суд виходив з того, що, незважаючи на закінчення строку дії договору оренди, ТОВ “Західна агровиробнича компанія” продовжувало використовувати земельну ділянку та сплачувати орендну плату, яку ОСОБА_1 приймала. Суд врахував принцип добросовісності, зазначивши, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути чесними та відкритими. Оскільки ОСОБА_1 приймала орендну плату після закінчення строку дії договору і не вимагала повернення ділянки до подання позову, суд визнав її вимоги про стягнення неустойки необґрунтованими. Суд також зазначив, що неустойка є формою відповідальності, яка застосовується за наявності вини, а в даному випадку поведінка позивачки свідчила про відсутність підстав для її застосування. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №946/4349/23 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо покарання ОСОБА_8, засудженого за порушення правил дорожнього руху в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило смерть потерпілого, та за незаконне заволодіння транспортним засобом.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційного суду без змін, оскільки апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину (смерть потерпілого внаслідок ДТП, скоєної в стані алкогольного сп’яніння), що унеможливлює застосування ст. 75 КК України. Апеляційний суд взяв до уваги всі пом’якшуючі обставини (неповнолітній вік на момент скоєння злочину, позитивні характеристики, щире каяття, сприяння розкриттю злочину, відшкодування шкоди), думку потерпілих, які не мали претензій, але обґрунтовано вважав, що виправлення ОСОБА_8 можливе лише за умови реального відбування покарання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що думка потерпілих не є вирішальною і не обмежує дискреційні повноваження суду при призначенні покарання. Також суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано застосував ст. 69 КК України та призначив покарання нижче найнижчої межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 286-1 КК України.
3. Суд ухвалив залишити вирок Одеського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу законного представника засудженого – без задоволення.
Справа №990/52/25 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Президента України та Кабінету Міністрів України (КМУ) щодо незабезпечення реалізації конституційних прав позивача на рівність та соціальний захист, а також оскарження дій КМУ та Національного банку України (НБУ) щодо встановлення дискримінаційних умов участі в державних програмах.
2. Суд першої інстанції повернув позовну заяву, мотивуючи це тим, що позивач об’єднав в одній заяві вимоги, підсудні різним судам: вимоги до Президента України підсудні Верховному Суду як суду першої інстанції, а вимоги до КМУ та НБУ – ні. Велика Палата Верховного Суду погодилася з цим висновком, зазначивши, що КАС України чітко визначає перелік справ, підсудних Верховному Суду як суду першої інстанції, і цей перелік є вичерпним. Об’єднання вимог, підсудних різним судам, є порушенням правил об’єднання позовних вимог, що є підставою для повернення позовної заяви. Суд також відхилив аргумент позивача про те, що суд першої інстанції мав запропонувати заміну неналежних відповідачів, оскільки це призвело б до зміни підсудності справи. Суд підкреслив, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторно звернутися до суду з належно оформленою заявою.
3. Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №916/407/24 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є зобов’язання комунального підприємства прийняти проектну документацію, розроблену товариством, на виконання договору з виготовлення проектно-кошторисної документації.
2. Суд задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного:
* Відповідач пропустив 15-денний строк для надання мотивованої відмови від прийняття документації, як це передбачено договором.
* У листі з зауваженнями відповідач просив виправити недоліки, що свідчить про готовність прийняти документацію в майбутньому.
* Відповідач не надав достатньо вихідних даних для виконання робіт, що ускладнило виконання договору позивачем.
* Завдання на проектування передбачало встановлення медичних лінійних прискорювачів закритого типу, а відповідач надав інформацію про прискорювач іншого типу, що унеможливило розрахунок радіаційного захисту.
* Поведінка відповідача, який спочатку надав відомості на запит позивача, а потім відмовився від прийняття робіт, є недобросовісною.
* Позитивний висновок експертизи підтверджує відсутність недоліків у виконаних роботах, а відповідач не спростував цей висновок.
* Відповідач не довів, що недоліки робіт неможливо виправити.
3. Суд вирішив зобов’язати комунальне підприємство прийняти проектну документацію та супровідні документи, розроблені товариством.
Справа №694/1736/13-к від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження засудженим ОСОБА_6 вироку районного суду та ухвали апеляційного суду щодо нього.
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду. Проте, можна припустити, що суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки залишив їхні рішення без змін. Зазвичай, касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень, виходячи з наявних у справі матеріалів, дотримання норм матеріального та процесуального права. Можливо, засуджений у своїй касаційній скарзі посилався на порушення, допущені під час судового розгляду, або невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі. Однак, оскільки повний текст постанови ще не оголошено, точні підстави рішення залишаються невідомими. Суд міг дійти висновку, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а рішення судів попередніх інстанцій – законними та справедливими.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 без змін, а його касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №753/14677/23 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про визнання припиненим його зобов’язання перед ТОВ «Дебт Форс» за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, вказавши, що для припинення зобов’язання необхідне його належне виконання, а позивач не надав достатніх доказів повного погашення заборгованості за кредитом. Суд врахував, що рішенням суду вже було встановлено розмір заборгованості, і сплата позивачем меншої суми не є належним виконанням зобов’язання. Також було враховано, що виконавче провадження щодо стягнення заборгованості залишається незавершеним. Суд зазначив, що позивач не довів, що сплачені ним кошти покривають всю суму боргу, визначену судовим рішенням, яке має обов’язкову силу. Доводи касаційної скарги про невідповідність обсягу відступлених прав вимоги не були прийняті судом, оскільки позивач не довів виконання тих зобов’язань, які, на його думку, не були передані наступним кредиторам. Суд підкреслив, що тягар доведення належного виконання зобов’язання лежить на позивачеві, і він не надав переконливих доказів цього.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №517/312/20 від 05/02/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є вимога позивача про визнання недійсними договору дарування домоволодіння та заповіту на земельну ділянку, укладених між його матір’ю та братом.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зосередився на трьох ключових аспектах. По-перше, вимога про визнання недійсним договору дарування, якщо його не підписувала спадкодавиця, не є належним способом захисту, оскільки відсутність підпису робить договір неукладеним, а не недійсним. По-друге, аналогічно, вимога про визнання недійсним заповіту, не підписаного спадкодавицею, також не є належним способом захисту, оскільки такий заповіт є нікчемним в силу закону. По-третє, суд підкреслив, що спадкоємець, який не прийняв спадщину, не має права оскаржувати договір дарування та заповіт, вчинені спадкодавцем, на підставі обману, оскільки його права та інтереси не були порушені цими правочинами. Суд зазначив, що для оскарження таких правочинів необхідно довести порушення суб’єктивного цивільного права або інтересу, що вимагає прийняття спадщини.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, виклавши їх у редакції своєї постанови, але залишив рішення по суті без змін.
Справа №635/2400/24 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. **Предмет спору:** Спір стосується вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої, на його думку, бездіяльністю поліції при розгляді його звернення щодо неправомірних дій під час видачі продуктів харчування.
2. **Основні аргументи суду:**
* Суд зазначив, що право на звернення до суду гарантоване Конституцією, але відмова у судовому захисті можлива з чітко визначених підстав, таких як необґрунтованість позовних вимог або обрання неналежного способу захисту.
* Визначення відповідачів є правом позивача, але пред’явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову.
* Суд вказав, що у справах про відшкодування шкоди державою, відповідачем є держава, а не конкретний орган влади.
* Суд підкреслив, що для відшкодування моральної шкоди необхідна наявність самої шкоди, протиправної поведінки особи, яка її завдала, причинного зв’язку між ними та вини цієї особи.
* Суд зазначив, що позивач не надав доказів звернення до суду чи інших органів зі скаргами на бездіяльність поліції та не довів незаконність дій чи бездіяльності посадових осіб поліції.
* Суд вказав, що незгода позивача з прийнятим рішенням, яке не було оскаржене, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки поліція виконала необхідні дії для перевірки заяви позивача.
3. **Рішення суду:** Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій, виклавши їх мотивувальні частини в новій редакції, але залишив в силі рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №910/3782/21 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є стягнення з колишніх посадових осіб банку коштів у розмірі 9 980 000,00 грн, які, на думку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, були збитками, завданими банку через їхні неправомірні рішення.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, наголосивши на тому, що суди не врахували попередні вказівки Верховного Суду, не дослідили належним чином докази, надані сторонами, та не надали належної оцінки діям відповідачів на предмет дотримання ними фідуціарних обов’язків. Суд підкреслив, що суди не оцінили належним чином звіт про незалежну оцінку цінних паперів, не дослідили доводи позивача щодо перевірки інформації про емітента цінних паперів, а також не врахували обов’язок відповідачів довести відсутність їхньої вини у завданні збитків банку. Суд також зазначив, що суди не врахували, що обов’язок діяти в інтересах банку та кредиторів існував на момент ухвалення відповідачами спірних рішень. Суд нагадав про правило ділового рішення (business judgment rule), яке захищає посадових осіб від відповідальності за ділові рішення, якщо вони були прийняті добросовісно та з належною процедурною обачністю, але не захищає очевидно нерозумні рішення.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №289/245/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є відшкодування витрат на правову допомогу, понесених стягувачем у зв’язку з розглядом скарги боржника на дії державного виконавця.
2. Суд відмовив у відшкодуванні витрат на правову допомогу, оскільки не було встановлено необґрунтованості дій боржника при розгляді справи. Суд зазначив, що для стягнення компенсації витрат, пов’язаних з розглядом справи, необхідно довести, що позивач діяв недобросовісно, умисно ущемляв права відповідача або зловживав процесуальними правами. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що оцінка обґрунтованості дій позивача повинна проводитися судом у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин. Оскільки в даній справі не було доведено необґрунтованості дій скаржника, суд не знайшов підстав для стягнення витрат на правову допомогу. Крім того, оскільки Верховний Суд закрив провадження у частині вимог, а в іншій частині залишив рішення апеляційного суду без змін, судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка її подала.
3. Суд ухвалив відмовити у задоволенні клопотань стягувача про відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у зв’язку з розглядом справи у суді першої інстанції та переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Справа №760/13678/21 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є визнання майнових прав на об’єкт інвестування (квартиру) та вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони реєстраційних дій та накладення арешту на спірне майно.
2. Суд задовольнив заяву про забезпечення позову, оскільки спірне майно двічі відчужувалося після звернення позивача до суду, що свідчить про ризик подальшого відчуження та ускладнення виконання рішення суду. Суд врахував, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову власниками майна були треті особи, а згодом майно було відчужено на користь іншої особи, залученої до справи як відповідач. Суд зазначив, що заходи забезпечення позову є співмірними з позовними вимогами та не порушують права власників на володіння та користування майном, а лише обмежують можливість розпорядження ним. Суд також відхилив доводи про те, що забезпечення позову застосовано до майна, яке не є предметом спору, оскільки адреса квартири, вказана в заяві, є юридичною адресою, а предметом спору є майнові права на об’єкт інвестування. Суд наголосив, що відсутність обмежень щодо застосування арешту на майно у майнових спорах.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №522/10542/18 від 02/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання недійсним кредитного договору та іпотечного договору, укладених між фізичною особою та банком.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у заміні сторони відповідача (банку) на його правонаступника (ТОВ “Вердикт Капітал”) та закрив апеляційне провадження. Апеляційний суд мотивував це тим, що на момент відступлення права вимоги за кредитним договором, цей договір вже був визнаний недійсним, тому право вимоги не могло бути передано. Верховний Суд не погодився з цим, вказавши, що правонаступник має право на судовий захист прав, які перейшли до нього, навіть якщо ці права випливають з оспорюваного правочину. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що на момент звернення позивача до суду з позовом, банк вже перебував у стані припинення, а право вимоги за кредитним договором було відступлено іншій фінансовій установі, яка згодом передала це право ТОВ “Вердикт Капітал”. Тому, на думку Верховного Суду, апеляційний суд мав вирішити питання про заміну сторони у справі її правонаступником.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і передав справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №197/757/20 від 12/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предмет спору – розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення через використання не за цільовим призначенням.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову прокурора, вважаючи, що відповідач проводив заходи для поліпшення землі з метою переведення пасовища в ріллю згідно з проєктною документацією, а згодом уклав додаткову угоду з сільрадою, змінивши цільове призначення землі на “рілля”. Суди також врахували, що орендна плата сплачувалася вчасно, а власник землі не підтримував вимоги прокурора. Проте, суди не врахували, що факт нецільового використання землі на момент перевірки був встановлений, що є достатньою підставою для розірвання договору. Також, суди не дослідили питання створення фермерського господарства відповідачем, що має значення для визначення юрисдикції спору. Крім того, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо порушення умов договору оренди.
Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №720/414/24 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки, що належать відповідачу, та заборони вчиняти певні дії щодо цих ділянок.
2. Суд першої інстанції задовольнив заяву частково, наклавши арешт на земельні ділянки відповідача та заборонивши державним кадастровим реєстраторам вносити будь-які зміни до відомостей про ці ділянки в Державному земельному кадастрі. Апеляційний суд скасував ухвалу суду першої інстанції в частині накладення арешту на земельні ділянки, вважаючи, що такі заходи є неспівмірними з позовними вимогами та можуть порушити права відповідача. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, зазначивши, що накладення арешту на спірні земельні ділянки є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки це забезпечить збереження існуючого становища до вирішення спору по суті та унеможливить ускладнення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Верховний Суд також підкреслив, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, спрямованим на захист майнових інтересів позивача, і не є безпідставним обмеженням прав відповідача.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.
Справа №750/16665/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання незаконним акту спеціального розслідування гострого професійного захворювання зі смертельним наслідком лікарки, яка померла від COVID-19.
2. Суд задовольнив позов частково, скасувавши акт спеціального розслідування, оскільки комісія провела розслідування неповно, не врахувала всіх обставин і не надала належної оцінки всім матеріалам. Суд зазначив, що до компетенції комісії належить встановлення зв’язку нещасного випадку з виробництвом, і суд не може перебирати на себе ці функції. Суд також врахував, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, і оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що доводи касаційної скарги не спростовують цих висновків і не впливають на законність судових рішень. **:** Суд касаційної інстанції послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року, в якій зазначено, що саме комісія встановлює факт пов`язаності чи непов`язаності нещасного випадку з виробництвом, а суд не уповноважений встановлювати або вважати доведеним цей факт. У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сформульованого в постанові від 13 грудня 2023 року у справі № 459/1639/22 про наявність у суду повноважень щодо визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний із виробництвом.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №522/8882/22-Е від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору у цій справі є вселення до житлового приміщення та усунення перешкод у користуванні цим житлом.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду в частині усунення перешкод у користуванні житлом, виходив з того, що між позивачкою та попереднім власником (санаторієм) було укладено договір найму житла на невизначений строк на підставі рішення суду. Зміна власника (перехід майна до Міністерства оборони) не припинила дію цього договору, оскільки новий власник не звертався з вимогою про його розірвання. Відповідно до Цивільного кодексу України, якщо після закінчення строку договору найму, жодна зі сторін не виявила бажання його розірвати, договір автоматично продовжується на той самий строк і на тих самих умовах. Враховуючи, що позивачі законно проживають у спірному житловому приміщенні на підставі чинного договору найму, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необхідність усунення перешкод у користуванні цим житлом. Щодо вимоги про вселення, суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки позивачі вже проживають у спірному житловому приміщенні, вимога про вселення є неналежним способом захисту їхніх прав.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та залишив в силі рішення суду першої інстанції; постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про вселення змінив, виклавши мотиви відмови в іншій редакції.
Справа №911/1119/22 (911/3838/23) від 02/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ “Август-Україна”, ТОВ “Південь Агро Інвест” та ТОВ “Аграрний альянс” у межах справи про банкрутство останнього.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які визнали договір недійсним, з огляду на наступне:
* Суди попередніх інстанцій не дослідили повно та всебічно всі обставини справи, зокрема, не надали належної оцінки ланцюгу правочинів, включаючи договір про переведення боргу та угоду про припинення грошових зобов’язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
* Не було з’ясовано, чи дійсно ТОВ “Аграрний альянс” відмовилось від власних майнових вимог, враховуючи подальші операції з переведення боргу та припинення зобов’язань.
* Суди не дослідили первинну документацію, платіжні інструкції та відомості бухгалтерського обліку, які б підтверджували або спростовували вчинення господарських операцій.
* Суди не з’ясували належність обраного позивачем способу захисту, а саме, чи є ефективним звернення з позовом про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №134/847/23 від 08/04/2025
Вітаю! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок апеляційного суду щодо засудженого.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження, не вдаючись до детального розгляду скарги по суті. В ухвалі зазначено, що повний текст рішення буде оголошено пізніше, що свідчить про необхідність додаткового часу для його обґрунтування. Судді обмежились лише оголошенням резолютивної частини, посилаючись на значний обсяг роботи, необхідний для складання повного тексту ухвали. Таке рішення може бути пов’язане з формальними недоліками касаційної скарги, закінченням строків оскарження, або ж з тим, що питання, порушені в касаційній скарзі, вже були вирішені в попередніх рішеннях суду.
3. Верховний Суд постановив закрити касаційне провадження за скаргою захисника.
Справа №757/46417/20-ц від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь фізичної особи грошових коштів за договорами банківського вкладу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки суди не дослідили належним чином докази, надані позивачкою на підтвердження укладення договорів банківського вкладу та внесення грошових коштів, а саме – були надані лише копії документів, засвідчені представником позивачки, без надання оригіналів договорів або квитанцій. Суд зазначив, що за відсутності оригіналів документів, немає підстав для висновку про автоматичну пролонгацію договорів та умови нарахування відсотків. Водночас, суд відхилив аргументи банку про те, що він є неналежним відповідачем у зв’язку з переведенням боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», оскільки згідно з ЦК України, переведення боргу можливе лише за згодою кредитора, якої в даному випадку не було. Суд також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду, яка підтверджує, що договір про переведення боргу, укладений банком і ТОВ «ФК «Фінілон» без згоди вкладників, не створює правових наслідків для вкладників.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №345/5811/23 від 02/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є позов про позбавлення батьківських прав батька щодо його неповнолітньої дочки.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки встановив порушення норм процесуального права, а саме неналежне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання в апеляційній інстанції. Суд зазначив, що повідомлення через додаток “Viber” без відповідної письмової заяви учасника справи не є належним повідомленням. Суд наголосив, що обов’язок суду повідомити учасників справи про розгляд справи є реалізацією принципу відкритості судового процесу. Суд також врахував практику Верховного Суду, згідно з якою суд може повідомляти учасника справи про розгляд справи з використанням засобів мобільного зв’язку лише за наявності відповідної письмової заяви. Оскільки позивач не була належним чином повідомлена про засідання, це стало підставою для скасування рішення апеляційного суду.
3. Суд ухвалив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №336/282/22 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за скаргою на додаткове рішення суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат у справі, де було ухвалено заочне рішення.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд помилково закрив апеляційне провадження, вважаючи, що оскарження додаткового рішення можливе лише після перегляду заочного рішення судом першої інстанції. Верховний Суд підкреслив, що ЦПК України передбачає дві форми перегляду заочного рішення: загальну (апеляційну) та спеціальну (перегляд судом, що ухвалив рішення, за заявою відповідача), і апеляційну скаргу можуть подавати сторони, які беруть участь у справі. Суд також вказав, що додаткове рішення щодо розподілу судових витрат не може бути ухвалене в межах процедури заочного рішення, тому при його оскарженні діє загальний порядок. Системне тлумачення положень ЦПК України дозволяє дійти висновку, що нормами ЦПК України не передбачено ухвалення додаткового заочного рішення за результатами вирішення питання про розподіл судових витрат. Враховуючи, що відповідач оскаржував лише додаткове рішення, апеляційний суд мав розглянути скаргу по суті.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Справа №285/2070/15-ц від 19/02/2025
1. Предметом спору є стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором, укладеним між банком та ТОВ.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що Господарський суд міста Києва у іншій справі вже відмовив ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Фактор» у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Юнік Фарма» про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором, вказавши на відсутність доказів надання кредиту. Верховний Суд підкреслив, що оскільки порука є акцесорним зобов’язанням, вона не може існувати окремо від основного зобов’язання, і якщо основне зобов’язання не підлягає задоволенню (в даному випадку, через відмову в стягненні боргу з позичальника), то і вимога до поручителя також не може бути задоволена. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги наявне рішення Господарського суду міста Києва, яке має значення для вирішення даного спору. Таким чином, Верховний Суд підтвердив принцип акцесорності поруки, згідно з яким доля поруки залежить від долі основного зобов’язання.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про стягнення заборгованості з поручителя.
Справа №766/2199/24 від 09/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є розірвання шлюбу між громадянином України та громадянкою Франції, при цьому обидва звернулися до судів різних країн (України та Франції) з аналогічними позовами.
2. Суд касаційної інстанції залишив позов громадянина України без розгляду, оскільки аналогічна справа вже розглядається у Франції. Суд врахував, що на момент подання позову в Україні обидві сторони були громадянами Франції та проживали там. Крім того, суд у Франції вже розглянув питання підсудності та визнав, що саме французька юрисдикція була залучена до справи першою. Суд також зазначив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має повноважень втручатися в цю оцінку. Суд наголосив на тому, що сторонам було надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, і доводи касаційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/19226/23 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) про визнання дій Приватного підприємства “Корпорація Радіан” антиконкурентними узгодженими діями, що стосуються спотворення результатів торгів.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення АМКУ в силі, підтримавши позицію попередніх судових інстанцій. Суд зазначив, що для кваліфікації дій як антиконкурентних узгоджених не обов’язково доводити наявність негативних наслідків у вигляді збитків, достатньо встановити сам факт погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію. Суд також підкреслив, що строки оскарження рішень АМКУ, встановлені законом, є присічними і не підлягають відновленню, а їх недотримання є самостійною підставою для відмови в позові. Суд врахував, що скаржник вже звертався з аналогічним позовом, але не усунув недоліки, що призвело до повернення заяви, і це не є підставою для поновлення строку. Суд також зазначив, що обов’язок юридичних осіб реєструвати електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС) був встановлений законодавчо, і невиконання цього обов’язку є ризиком сторони.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №925/1279/19 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
2. У цій справі ТОВ “Управління механізації “Аерошляхбуд” просило стягнути з Департаменту архітектури та містобудування 75 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд відмовив у задоволенні заяви, посилаючись на те, що позивач не надав попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат разом із першою заявою по суті спору, як це передбачено статтею 124 Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначив, що зазначення в позовній заяві прохання покласти судові витрати на відповідача не є виконанням вимог статті 124 ГПК України. Суд також врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими у відшкодуванні судових витрат відмовляється, якщо позивач не подав попередній розрахунок витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відповідач, у свою чергу, заперечував проти задоволення заяви, стверджуючи, що позивач не надав доказів оплати гонорару адвокату, а також посилаючись на дефіцит бюджету.
3. Суд постановив відмовити в задоволенні заяви ТОВ “Управління механізації “Аерошляхбуд” щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №946/8076/19 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за кримінальним правопорушенням.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду, але не вирок суду першої інстанції. Це означає, що Суд виявив певні порушення або недоліки в процесі розгляду справи апеляційним судом, які потребують виправлення. При цьому, Суд не встановив підстав для скасування вироку суду першої інстанції, що свідчить про те, що цей вирок, можливо, є обґрунтованим. Рішення про скасування ухвали апеляційного суду може бути пов’язане з неправильним застосуванням норм матеріального чи процесуального права апеляційним судом, неповнотою дослідження доказів або іншими порушеннями, які вплинули на законність і обґрунтованість ухвали. Призначення нового розгляду в апеляційційній інстанції має на меті усунення цих порушень та забезпечення справедливого розгляду справи.
3. Суд ухвалив скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду щодо ОСОБА_6 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Справа №2а-9677/08/0470 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є перегляд за виключними обставинами судових рішень у справі про незаконне звільнення судді, ініційований на підставі рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
2. Велика Палата Верховного Суду відмовила в задоволенні заяви про перегляд, мотивуючи це тим, що, хоча ЄСПЛ і встановив порушення Україною статей 6 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через надмірну тривалість розгляду справи, це не ставить під сумнів законність і обґрунтованість рішень національних судів по суті спору. Суд зазначив, що ЄСПЛ присудив заявнику справедливу сатисфакцію за порушення строків розгляду, і додатковий перегляд справи не відновить попередній юридичний стан заявника краще, ніж вже зроблено. Крім того, Велика Палата підкреслила, що рішення ЄСПЛ не містить вказівок на неправильне застосування національними судами матеріального права при вирішенні справи по суті. Суд також врахував, що наслідки судових рішень, про перегляд яких просив заявник, не пов’язані з установленим ЄСПЛ порушенням права на ефективний засіб юридичного захисту у зв’язку з недотриманням правила “розумного строку розгляду”.
3. Суд відмовив у задоволенні заяви про перегляд судових рішень за виключними обставинами.
Справа №911/2366/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є зобов’язання колишнього настоятеля релігійної громади передати майно громаді після його звільнення з посади.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, який частково задовольнив позов релігійної громади, зобов’язавши колишнього настоятеля передати певні документи та майно. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, зокрема, чи було передано відповідачу майно та документи, коли він обіймав посаду, та чи є у відповідача можливість передати ці документи зараз. Також суд касаційної інстанції звернув увагу на необхідність врахування ієрархічної структури релігійної організації та можливого втручання держави в її діяльність. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання принципу змагальності та всебічного дослідження доказів, а також на тому, що судове рішення має бути виконуваним і забезпечувати поновлення порушених прав. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд не обґрунтував належним чином можливість застосування певних законодавчих актів до спірних правовідносин, враховуючи їх специфіку.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №753/9005/22 від 09/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення з відповідача коштів, які він отримав від продажу автомобіля позивачки, діючи на підставі довіреності.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов позивачки, виходячи з наступного:
* Відповідач, як представник позивачки за довіреністю, зобов’язаний діяти в її інтересах.
* Відповідно до Цивільного кодексу України, представник не може вчиняти правочини у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, якщо це суперечить інтересам довірителя.
* Відповідач був зобов’язаний передати позивачці кошти, отримані від продажу автомобіля, і не мав права розпоряджатися ними на власний розсуд, навіть якщо вважав, що ці кошти мали бути спрямовані на погашення боргу позивачки перед третьою особою.
* Суд відхилив аргумент відповідача про нікчемність договору доручення через відсутність письмової форми, зазначивши, що видача довіреності підтверджує наявність договірних відносин між сторонами.
* Суд також врахував, що відповідач одночасно представляв інтереси позикодавця, що суперечить інтересам позичальника.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/6093/22 від 09/04/2025
1. Предметом спору є визнання інформації недостовірною, такою, що порочить честь, гідність і ділову репутацію, зобов’язання видалити цю інформацію з вебсайту та відшкодування моральної шкоди.
2. Верховний Суд, задовольняючи касаційну скаргу, наголосив, що належним відповідачем у справах про захист честі, гідності та ділової репутації, у разі поширення недостовірної інформації в інтернеті, є автор відповідного матеріалу та власник вебсайту. Якщо автора встановити неможливо, то відповідальність несе власник вебсайту, оскільки саме він створив умови для поширення інформації. Суд встановив, що згідно з наданими доказами, власником вебсайту є компанія, а не заявник, тому заявник не є належним відповідачем у даній справі. Апеляційний суд помилково застосував висновок про заявника як “ймовірного власника” вебсайту, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Також, Верховний Суд зазначив, що заявлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження, але суд зобов’язаний встановити належність відповідачів під час розгляду справи. Враховуючи, що апеляційний суд неправильно визначив належного відповідача, його рішення підлягає скасуванню.
3. Суд скасував постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог до заявника та залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову до заявника, а також скасував додаткову постанову апеляційного суду та стягнув з позивача на користь заявника судові витрати.
Справа №922/2381/21 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є витребування нежитлових приміщень з власності фізичної особи на користь територіальної громади, оскільки прокуратура вважає, що приватизація цих приміщень відбулася з порушенням законодавства.
2. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з тим, що приватизація відбулася з порушеннями, все ж відмовив у задоволенні позову про витребування майна. Суд зазначив, що хоча майно і вибуло з комунальної власності незаконно, кінцевий набувач, фізична особа, набула його добросовісно, не знаючи і не маючи можливості знати про порушення при приватизації. Суд наголосив, що витребування майна у добросовісного набувача покладе на нього надмірний індивідуальний тягар і не відповідатиме принципу пропорційності. Суд також вказав, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту, вимагаючи визнання незаконним рішення міської ради та недійсним договору купівлі-продажу, замість зосередження на витребуванні майна. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що задоволення вимог про визнання незаконним рішення міської ради та договору купівлі-продажу не призведе до відновлення володіння спірними нежитловими приміщеннями.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги прокуратури.
Справа №570/592/15-ц від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є захист честі, гідності та ділової репутації судді, який вважав, що інформація, поширена про нього в засобах масової інформації, є недостовірною та принижує його.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався такими аргументами:
* Суди попередніх інстанцій не в повній мірі врахували характер оскаржуваних публікацій та не провели розрізнення між твердженнями щодо фактів, оціночними судженнями та образами у всіх публікаціях, щодо яких заявлено позовні вимоги.
* Суди не врахували важливість питання, яке становило суспільний інтерес, а саме обговорення питання хабарництва в національних судах, що є темою, яка явно становить законний інтерес для широкої громадськості.
* Суди не забезпечили баланс між правом позивача на повагу до його честі та гідності і правом відповідача на свободу думки та слова, не врахувавши основну функцію, яку преса виконує в демократичному суспільстві.
* Суди не з’ясували, чи могла настати відповідальність згідно із застосовним законодавством за посилання на твердження іншої особи, чітко вказуючи, ким був автор цих тверджень.
* Суди, частково задовольняючи позовні вимоги, в резолютивній частині зробили висновки, які стосувалися публікацій в цілому і не містили жодних конкретних посилань на те, яку саме інформацію чи висловлювання, поширену в зазначених вище публікаціях, слід визнати недостовірною.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог і відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання інформації недостовірною і такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію.
Справа №569/14569/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної особі, засудженій за незаконний обіг наркотичних речовин.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд, застосовуючи статтю 69 Кримінального кодексу України, недостатньо обґрунтував перехід до більш м’якого виду покарання (пробаційного нагляду) замість позбавлення волі, враховуючи тяжкість злочину та обставини справи. Суд зазначив, що апеляційний суд не пояснив, яким чином пом’якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, щоб виправдати призначення такого м’якого покарання. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що вказівки касаційного суду, надані при попередньому перегляді справи, не були повною мірою враховані апеляційним судом при повторному розгляді. Щодо аргументів прокурора про зміни в переліку наркотичних засобів, Верховний Суд зазначив, що зміни до підзаконних актів не змінюють кримінальний закон і не мають зворотної сили.
3. Верховний Суд скасував вирок апеляційного суду і призначив новий розгляд справи в апеляційційній інстанції.
Справа №179/1514/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним договору оренди землі, скасування державної реєстрації цього договору та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, оскільки позивач стверджував, що не підписував договір оренди і не давав згоди на його укладення.
Суд, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що, хоча договір оренди і не був підписаний особисто позивачем, він був обізнаний про його укладення, вносив зміни до умов договору через додаткові угоди, особисто і через представника, а також отримував орендну плату протягом тривалого часу. Суд врахував, що позивач тривалий час отримував вигоду від договору, і його поведінка свідчить про визнання чинності договору. Суд розцінив дії позивача як недобросовісні, оскільки він, отримуючи орендну плату, одночасно заперечував дійсність договору. Апеляційний суд додатково зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання договору недійсним через неукладеність) є неналежним, оскільки договір фактично виконувався сторонами. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в оцінку доказів.
Суд прийняв рішення залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №522/15437/19 від 19/02/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору у цій справі є визнання нікчемним заповіту, складеного у 2000 році.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, виходив з того, що позивачка просила визнати заповіт нікчемним, оскільки вважала, що підпис на ньому не належить спадкодавцю, а особа, вказана як спадкоємець, не може бути ідентифікована. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, застосував до спірних правовідносин положення Цивільного кодексу УРСР, оскільки заповіт було складено у 2000 році. Верховний Суд підкреслив, що на момент складання заповіту ЦК УРСР не передбачав такого поняття, як “нікчемність правочину”, і єдиним способом оскарження була процедура визнання недійсності через суд. Суд також врахував, що вимоги до форми та змісту правочинів визначаються законодавством, чинним на момент їх вчинення. Враховуючи, що ЦК УРСР не містив положень про нікчемність заповіту, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання заповіту нікчемним.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду.
Справа №464/192/24 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження ухвали Львівської міської ради щодо зменшення площі земельної ділянки, що належить позивачам, та зобов’язання усунути перешкоди у користуванні цією ділянкою шляхом демонтажу самочинної споруди.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався такими аргументами:
* По-перше, позивачі подали “доповнення до позовної заяви” з новими вимогами після початку підготовчого засідання, що суперечить статті 188 ЦПК України, яка вимагає подання таких заяв до початку підготовчого засідання.
* По-друге, позивачі не надали доказів направлення копій “доповнення до позовної заяви” всім учасникам справи, як того вимагає частина 5 статті 49 ЦПК України. Було підтверджено направлення копій лише двом учасникам, а не всім.
* По-третє, суд першої інстанції правильно закрив провадження у справі, оскільки між тими самими сторонами вже існує остаточне судове рішення щодо ідентичного спору (пункт 3 частини 1 статті 255 ЦПК України).
* По-четверте, касаційний суд відхилив доводи скаржника щодо порушення його права на участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, оскільки ризики технічних проблем несе учасник, який обрав такий спосіб участі. Суд створив належні технічні можливості, але обов’язок забезпечити безперебійне інтернет-з’єднання та справність власних технічних засобів покладається на сторони.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
Справа №947/19113/20 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні домоволодінням, а саме зобов’язання відповідача перебудувати житловий будинок, щоб він відповідав будівельним нормам і не порушував права позивача.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову, зважаючи на наступне:
* Позивач не надав достатніх доказів того, що будівництво відповідачем будинку істотно порушує будівельні норми та правила.
* Позивач не довів, що будівництво відповідачем будинку створює йому значні перешкоди у користуванні його власним домоволодінням.
* Суд врахував, що відповідач отримав усі необхідні дозволи на будівництво та ввів об’єкт в експлуатацію, що свідчить про законність будівництва.
* Вимога позивача про перебудову будинку фактично призведе до знесення частини або всього будинку, що є надмірним заходом, який не відповідає обставинам справи.
* Суд касаційної інстанції зазначив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і він не має повноважень втручатися в цю оцінку.
* Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду в частині розподілу судових витрат, оскільки апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права та надмірний формалізм при вирішенні цього питання.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу позивача без задоволення в частині основних позовних вимог, а в частині розподілу судових витрат скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №522/1506/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру, припинення права власності банку та поновлення права власності позивача на цю квартиру.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався такими аргументами:
* Іпотечний договір містив застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що є правовою підставою для реєстрації права власності банку на квартиру.
* Банк належним чином повідомив іпотекодавця про вимогу усунення порушення основного зобов’язання, оскільки повідомлення було надіслано рекомендованим листом за адресою, вказаною в договорі, що відповідає умовам договору.
* Факт отримання іпотекодавцем повідомлення підтверджується поштовими повідомленнями, а відсутність штрихкоду на описі вкладення не впливає на можливість ідентифікувати зміст листа.
* Позивачка не спростувала презумпцію належного повідомлення про необхідність усунення порушень.
* Суди попередніх інстанцій не встановили порушень у процедурі державної реєстрації права власності банком на квартиру.
* Позивачка не довела виконання зобов’язань за кредитним договором, що давало банку підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
* Суд відступив від попередньої позиції, згідно з якою для належного повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно було встановити факт отримання іпотекодавцем вимоги про усунення порушення основного зобов’язання, а не лише факт її направлення.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог до банку та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, залишивши в силі рішення щодо відмови в задоволенні позовних вимог до приватного нотаріуса.
Справа №760/8155/21 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором позики, а також трьох процентів річних від простроченої суми.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, мотивуючи це наступним:
* Порука – це строкове зобов’язання, і строк її дії, встановлений договором, припиняє суб’єктивне право кредитора.
* Укладення мирової угоди, за якою поручителі передають майно кредитору в рахунок погашення боргу, свідчить про домовленість сторін щодо виконання зобов’язання, що припиняє зобов’язання поручителя з моменту набрання мировою угодою чинності.
* Кредитор погодився прийняти виконання зобов’язання за договором позики шляхом передачі майна, що припиняє зобов’язання поручителя і виключає нарахування трьох відсотків річних.
* Суд касаційної інстанції не має повноважень втручатися в оцінку доказів, якщо суди попередніх інстанцій не порушили порядок їх надання та отримання.
* Відсутність доказів перевищення суми боргу вартістю нерухомого майна поручителів не є підставою для відхилення посилань на обмежену відповідальність поручителів.
* Позичальник та інший поручитель не оскаржували рішення суду, тому касаційний перегляд здійснюється лише в межах доводів касаційної скарги одного з поручителів.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів у частині стягнення трьох процентів річних з одного з поручителів, але залишив в силі рішення в частині стягнення основної суми боргу з цього ж поручителя та в повному обсязі щодо інших відповідачів.
Справа №460/1484/19 від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є витребування Яворівською КЕЧ району у ОСОБА_1 майна (24/100 частини житлового будинку), яке, на думку позивача, вибуло з державної власності поза волею власника.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, вказав на те, що апеляційний суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема, апеляційний суд не перевірив належним чином правовий статус спірного майна та повноваження Яворівської КЕЧ звертатися до суду з позовом про витребування цього майна на свою користь, оскільки згідно з положеннями статей 387, 388 ЦК України з віндикаційним позовом може звернутися саме власник майна або законний користувач. Крім того, апеляційний суд не врахував заяву представника відповідача про застосування строків позовної давності та не надав жодної правової оцінки щодо цього. Враховуючи, що суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати нові обставини справи, справу було вирішено направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову Львівського апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №824/155/24 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є заява компанії IEC Industrie Export GmbH про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду про стягнення боргу з АТ “НАЕК “Енергоатом”.
2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, підтримавши таким чином рішення про визнання та дозвіл на виконання арбітражного рішення. Суд, ймовірно, виходив з того, що рішення міжнародного комерційного арбітражу є чинним і підлягає виконанню на території України, оскільки не було встановлено жодних підстав для відмови у визнанні та виконанні, передбачених законом. Також, суд міг врахувати доводи сторін та перевірити дотримання процесуальних норм під час розгляду справи в апеляційному суді. Відсутність задоволення апеляційної скарги “Енергоатому” свідчить про те, що аргументи компанії не були переконливими для суду касаційної інстанції. Судді могли взяти до уваги міжнародні зобов’язання України щодо визнання та виконання арбітражних рішень, а також важливість забезпечення стабільності цивільного обороту та виконання договірних зобов’язань.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу АТ “НАЕК “Енергоатом” без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №757/2060/23-ц від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення інфляційних втрат та 3% річних з Офісу Генерального прокурора за несвоєчасне виконання рішення суду щодо виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався тим, що спір про стягнення інфляційних втрат та 3% річних є похідним від основного спору, який виник з адміністративних правовідносин щодо поновлення на роботі та виплати середнього заробітку. Верховний Суд підкреслив, що згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, зокрема, у справах № 910/4590/19, № 520/17342/18 та № 366/203/21, акцесорні зобов’язання, такі як стягнення інфляційних втрат та процентів річних, розглядаються в межах тієї ж юрисдикції, що й основний спір. Оскільки основний спір вирішувався в порядку адміністративного судочинства, то і похідні вимоги також підлягають розгляду адміністративним судом. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував акцесорний характер цих зобов’язань та дійшов помилкового висновку про можливість їх розгляду в порядку цивільного судочинства. Враховуючи це, Верховний Суд визнав обґрунтованим рішення суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі.
Справа №946/8076/19 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предмет спору:
Прокурор оскаржує виправдувальний вирок щодо особи, обвинуваченої в отриманні неправомірної вигоди за передачу заборонених речей до слідчого ізолятора.
Основні аргументи суду:
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, вказавши на те, що апеляційний суд не виконав вимоги кримінального процесуального закону щодо всебічного розгляду доводів апеляційної скарги. Зокрема, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо необґрунтованості визнання недопустимими доказів, отриманих в результаті негласних слідчих (розшукових) дій (НСРД), а також щодо відсутності провокації злочину. Суд також не розглянув доводи прокурора щодо відсутності відеозапису судового засідання та невідповідності тексту вироку. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд зобов’язаний перевірити всі доводи апеляційної скарги, в тому числі за необхідності і шляхом дослідження доказів, та надати на них вичерпні відповіді, чого в даному випадку зроблено не було.
Рішення суду:
Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.
Справа №607/5191/24 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
Предметом спору було відібрання неповнолітньої дитини від матері без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дитини.
Суд ухвалив рішення про відібрання дитини, оскільки встановив, що залишення дитини з матір’ю є небезпечним для її морального виховання, враховуючи факти домашнього насильства з боку матері, небажання дитини проживати з матір’ю, а також інші конфліктні ситуації. Суд також врахував, що батько дитини відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а дитина виявила бажання проживати в сім’ї її класного керівника, з якою у неї склалися довірливі стосунки. Суд зазначив, що відібрання дитини є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення найкращих інтересів дитини, та зобов’язав орган опіки та піклування вжити заходів для налагодження відносин між дитиною та матір’ю. Також, суд стягнув з матері аліменти на утримання дитини у твердій грошовій сумі, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд вирішив частково задовольнити позов: тимчасово відібрати дитину від матері, залишити її в сім’ї класного керівника та стягнути аліменти з матері на утримання дитини.
Справа №552/2179/16-ц від 02/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов про визнання кредитного договору недійсним.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що апеляційний суд не врахував наступне:
* Висновок експерта, на якому ґрунтувалося рішення апеляційного суду про неукладеність договору, не містив відомостей про попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що є обов’язковою умовою належності такого доказу.
* Висновок експерта був зроблений на основі дослідження копії кредитного договору, що не відповідає вимогам до проведення почеркознавчої експертизи.
* Не можна вважати неукладеним договір, який частково виконувався сторонами. Оскільки ОСОБА_1 здійснював платежі за кредитним договором, це свідчить про його фактичне укладення та схвалення умов договору.
* Суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 виконував умови кредитного договору, тому відмову в задоволенні зустрічного позову слід було мотивувати необґрунтованістю вимог, а не пропуском позовної давності.
* Дії ОСОБА_1, який спочатку виконував умови кредитного договору, а потім намагався уникнути відповідальності, не можуть вважатися добросовісними.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором та залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову банку, а також змінив мотивувальну частину рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.
Справа №756/12421/19 від 14/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням кількох осіб у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 та ч. 4 ст. 296 КК України (хуліганство).
2. У резолютивній частині рішення не наведено аргументів суду. З тексту видно лише те, що прокурор подав касаційну скаргу, а Верховний Суд її розглянув. Оскільки повний текст постанови буде оголошено пізніше, наразі неможливо дізнатися, якими саме аргументами керувався суд, залишаючи ухвалу апеляційного суду без змін. Можна припустити, що суд погодився з висновками апеляційного суду, але для точного аналізу потрібен повний текст рішення.
3. Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 03 липня 2024 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_9 – без зміни.
