Справа №200/3223/20-а від 08/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детальніше цю справу.
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених податковим органом на адресу ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод».
2. У цій справі суди попередніх інстанцій стали на бік платника податків, визнавши податкові повідомлення-рішення протиправними та скасувавши їх. Податковий орган, не погодившись із цим, подав касаційну скаргу до Верховного Суду. Верховний Суд, переглянувши матеріали справи, погодився з висновками судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування їх рішень. Зокрема, суди попередніх інстанцій встановили, що податковий орган не довів належними доказами порушення платником податків податкового законодавства. Також, суди врахували специфіку діяльності підприємства та економічну обґрунтованість здійснених ним господарських операцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/3570/22 від 08/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «РЕГІОНПРОДУКТ» заборгованості з відшкодування ПДВ за квітень та травень 2008 року, а також пені, нарахованої на цю заборгованість.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково вирішив, що Головне управління ДПС у Київській області (ГУ ДПС) не оскаржило ухвалу суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду, тому неможливо перевірити доводи про пропуск строку. Насправді, в апеляційній скарзі ГУ ДПС були викладені заперечення на цю ухвалу, і апеляційний суд мав їх розглянути. Колегія суддів зазначила, що КАС України не вимагає окремо оскаржувати ухвалу про поновлення строку, а достатньо викласти заперечення в апеляційній скарзі на рішення суду. Оскільки апеляційний суд не надав належної оцінки цим доводам, це призвело до неповноцінного апеляційного перегляду. Через це Верховний Суд не може зараз вирішувати питання про дотримання строків звернення до суду та поважність причин їх пропуску, оскільки це питання ще не було належним чином розглянуто апеляційним судом.
3. Верховний Суд скасував постанову Шостого апеляційного адміністративного суду та направив справу на новий розгляд до цього ж суду.
Справа №320/31367/23 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є оскарження наказу Міністерства економіки України про нарахування пені АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект» за несвоєчасну сплату дивідендів до державного бюджету.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження у справі, мотивуючи це тим, що спір має публічно-правовий характер і підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Суд зазначив, що Міністерство економіки України, нараховуючи пеню за несвоєчасну сплату дивідендів, діяло як суб’єкт владних повноважень, виконуючи функції з реалізації державної політики у сфері управління об’єктами державної власності. Суд підкреслив, що спірний наказ є індивідуальним актом, який породжує обов’язки для окремого суб’єкта – АТ «Харківський НДПКІ «Енергопроект», а отже, справа має розглядатися в адміністративному суді. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26 липня 2022 року у справі № 640/9680/19, де було зазначено, що наказ Мінекономіки про нарахування пені суб’єкту господарювання відповідає ознакам індивідуального акту.
3. Суд постановив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №320/18202/24 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є оскарження рішень податкової служби про відмову в реєстрації податкових накладних та вимога зобов’язати податкову службу їх зареєструвати.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції помилково повернув позовну заяву в повному обсязі, оскільки частина вимог була заявлена в межах встановлених строків. Суд підкреслив, що при отриманні адміністративного позову, особливо з декількома вимогами, суд зобов’язаний перевірити дотримання строків звернення до суду по кожній вимозі окремо і приймати рішення відповідно до цього. Повернення позову в повному обсязі через пропуск строку по деяких вимогах, за наявності вимог, поданих вчасно, є надмірним формалізмом та обмежує право на справедливий судовий розгляд. Також, суд звернув увагу на те, що суд першої інстанції не надав позивачу можливості уточнити позовні вимоги, виявивши неточності в документах. Крім того, ухвалу про повернення позову було винесено через значний проміжок часу після закінчення строку на усунення недоліків, що позбавило позивача можливості повторно звернутися до суду в межах встановленого строку.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/11819/23 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Імперія Грандіс» податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо нарахування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався наступними аргументами:
* Платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.
* Якщо податкові накладні складені платником в період з 01 лютого по 31 травня 2022 року, а зареєстровані в ЄРПН з порушенням строку після 15 липня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних санкцій.
* Закон № 2876-IX, яким було доповнено Податковий кодекс пунктами 89 та 90 щодо зменшення розміру штрафних санкцій на період воєнного стану, не має зворотної дії в часі, оскільки не містить прямої вказівки про це.
* Відповідальність, встановлена пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосовується за порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу, тобто прямо пов’язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних.
* Визначальним критерієм для вирішення питання про відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних після скасування дії мораторіїв є можливість виконання платником своїх зобов’язань, і всі платники повинні мати однакові умови для уникнення відповідальності шляхом реєстрації податкових накладних у відповідний перехідний період – до 15 липня 2022 року.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ТОВ «Імперія Грандіс» та відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Справа №903/43/22 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є стягнення солідарної шкоди з відповідачів, які, на думку позивача, своїми діями завдали збитків банку.
2. Суд касаційної інстанції розглядав касаційні скарги на ухвалу про залишення позову без розгляду в частині одного з відповідачів, який помер. Суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, задовольнив заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про залишення позову без розгляду щодо померлого відповідача, посилаючись на те, що позивач має абсолютне право на таку заяву до початку розгляду справи по суті. Суд касаційної інстанції підкреслив, що принцип диспозитивності в господарському процесі дає позивачу право розпоряджатися своїми вимогами, і суд не може відмовити у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду. Також суд касаційної інстанції зазначив, що залишення позову без розгляду щодо одного з солідарних боржників не позбавляє позивача права вимагати від інших боржників виконання зобов’язання в повному обсязі. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи скаржників, оскільки вони не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо задоволення заяви позивача.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції – без змін.
Справа №602/563/19 від 27/03/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку щодо особи, засудженої за незаконний збут та зберігання наркотичних речовин.
2. Суд касаційної інстанції розглянув касаційні скарги захисника, засудженого та прокурора. Аргументи сторони захисту щодо провокації злочину та недопустимості доказів були відхилені, оскільки суди попередніх інстанцій ретельно перевірили ці доводи та надали їм належну оцінку. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності ознак провокації злочину та належної кваліфікації дій засудженого. Водночас, суд касаційної інстанції встановив, що на момент розгляду справи судом першої інстанції закінчився строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК, що є кримінальним проступком. Суди попередніх інстанцій не роз’яснили особі її право на звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності, як це передбачено ст. 285 КПК, що є порушенням процесуального закону. Проте, оскільки засуджений заперечив проти закриття кримінального провадження за нереабілітуючою підставою, суд касаційної інстанції продовжив розгляд справи в загальному порядку.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, змінив судові рішення, звільнивши особу від покарання за ч. 1 ст. 309 КК у зв’язку із закінченням строків давності, але залишив в силі вирок в частині засудження за ч. 2 ст. 307 КК.
Справа №756/12099/20 від 03/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило тілесні ушкодження середньої тяжкості потерпілому.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали особу винною у порушенні ПДР, що призвело до ДТП і травмування велосипедиста. Суд касаційної інстанції підтвердив, що висновки судів ґрунтуються на сукупності доказів, включаючи покази потерпілого, свідка, відеозапис з місця події та висновки експертиз. Суд касаційної інстанції відхилив доводи захисту про недопустимість доказів, зокрема протоколу огляду місця ДТП, відеозапису з камери спостереження, висновків судово-медичної та автотехнічної експертиз, зазначивши, що порушення, допущені під час збору доказів, не були істотними та не вплинули на обґрунтованість вироку. Також суд касаційної інстанції відхилив доводи про порушення права на захист, оскільки захиснику було надано можливість ознайомитися з матеріалами справи. Суд касаційної інстанції наголосив, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали належну оцінку доказам і правильно застосували норми матеріального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №404/4869/23 від 03/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження вироку суду щодо засудження ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 КК України (грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану).
2. Верховний Суд залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали доведеною вину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні грабежу. Суд касаційної інстанції зазначив, що висновки судів ґрунтуються на показаннях потерпілого, свідків, протоколах слідчих дій та відеозаписах, які підтверджують попередню змову між засудженими та їхні умисні дії, спрямовані на заволодіння майном потерпілого із застосуванням насильства. ВС відхилив доводи захисту про відсутність корисливого мотиву в діях ОСОБА_6, вказавши на наявність доказів, що підтверджують їхню попередню домовленість про викрадення телефону. Суд також відхилив аргумент про необхідність перекваліфікації дій на ст. 185 КК України (крадіжка), оскільки встановлено факт відкритого викрадення майна із застосуванням насильства. ВС підкреслив, що наявність насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, не виключає кваліфікації за ч. 4 ст. 186 КК України, якщо є інші кваліфікуючі ознаки, такі як вчинення злочину в умовах воєнного стану.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційні скарги захисників без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №370/1341/23 від 27/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення:
Предметом спору у цій справі було оскарження вироків судів першої та апеляційної інстанцій щодо засудження особи за крадіжку, вчинену повторно, в умовах воєнного стану.
Суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу прокурора, мотивуючи це тим, що після вчинення злочину, а саме крадіжки, було внесено зміни до законодавства, які збільшили розмір суми, що кваліфікується як дрібне викрадення, і відповідно, декриміналізували діяння, вчинені засудженим. Суд врахував, що згідно зі ст. 5 КК України, закон, який скасовує кримінальну протиправність діяння, має зворотну дію в часі. Також, суд послався на правову позицію об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, викладену в постанові від 07 жовтня 2024 року в справі № 278/1566/21. Оскільки вартість викраденого майна не перевищувала 2684 грн, що є межею для настання кримінальної відповідальності на момент розгляду справи, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Суд скасував вироки судів попередніх інстанцій та закрив кримінальне провадження, звільнивши засудженого з-під варти.
Справа №463/9168/23 від 01/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детальніше цю постанову Верховного Суду.
1. Предметом спору є відмова Львівського апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження за скаргою Славської селищної ради на ухвалу слідчого судді щодо тимчасового доступу до речей і документів.
2. У резолютивній частині постанови не наведено аргументи суду. Повний текст постанови буде оголошено пізніше, і тоді можна буде зрозуміти логіку суду. Наразі, можна лише констатувати, що Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, який не побачив підстав для відкриття апеляційного провадження. Можливо, апеляційний суд вважав, що скарга подана неналежним суб’єктом, або були пропущені строки на апеляційне оскарження, або ж апеляційна скарга не відповідала вимогам закону.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Львівського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу Славської селищної ради – без задоволення.
Справа №910/17462/23 від 19/03/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “РАЗБОРН-АДВ” щодо внесення майна до статутного капіталу, визнання недійсним акту приймання-передачі цього майна та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на це майно.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу банку, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал ТОВ “РАЗБОРН-АДВ” та скасування рішення державного реєстратора, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій не встановили всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи була наявна у поручителя заборгованість на момент передачі майна, чи перестала вона бути платоспроможною після цього, чи зверталася вона до банку за погодженням на відчуження майна, як змінився розмір статутного капіталу ТОВ “РАЗБОРН-АДВ” після внесення майна, чи змінився склад учасників товариства, якій частці у статутному капіталі відповідає вартість внесеного майна, та чи є пов’язаність між поручителем та ТОВ “РАЗБОРН-АДВ”. Щодо вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні цієї вимоги, але з інших підстав, зазначивши, що рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру, і оскаржувати слід кінцевий результат комплексу дій з передачі майна – правочин, оформлений актом приймання-передачі.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним акта приймання-передачі додаткового внеску в статутний капітал ТОВ “РАЗБОРН-АДВ” та скасування рішення державного реєстратора, а справу в цій частині направив на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №561/797/23 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на вирок та ухвалу щодо засудження особи за передачу інформації про ЗСУ представнику іноземної держави.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження у зв’язку зі смертю засудженого, керуючись правовим висновком Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду, згідно з яким касаційне провадження підлягає закриттю у випадку смерті засудженого, якщо немає необхідності в його реабілітації. Суд зазначив, що реабілітація передбачає можливість довести невинуватість померлого, але для цього необхідна заява від членів сім’ї або близьких осіб, якої в даному випадку не було. Оскільки інших скарг на рішення судів попередніх інстанцій не надходило, Верховний Суд не знайшов підстав для продовження касаційного розгляду.
3. Суд постановив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою захисника на вирок та ухвалу щодо засудженого.
Справа №910/1152/24 від 01/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання недійсним договору між Міністерством соціальної політики України та консорціумом компаній щодо розробки програмного забезпечення.
2. Суд залишив позов без розгляду, оскільки в договорі міститься арбітражне застереження, яке передбачає вирішення спорів у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України. Відповідач, ПрАТ “Центр комп`ютерних технологій “Інфоплюс”, до початку розгляду справи по суті подав заперечення проти розгляду спору в господарському суді, посилаючись на це арбітражне застереження. Суд врахував, що позивач не надав доказів недійсності, втрати чинності або неможливості виконання арбітражної угоди. Суд також послався на статтю 22 Господарського процесуального кодексу України, яка допускає передачу спору на розгляд міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін. Суд зазначив, що будь-які неточності в тексті угоди про передачу спору на вирішення до третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу та (або) сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності повинні тлумачитися судом на користь її дійсності, чинності та виконуваності. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підкресливши, що він є судом права, а не факту, і не може переоцінювати обставини справи.
3. Суд залишив касаційну скаргу Міністерства соціальної політики України без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/407/24 від 08/04/2025
Вітаю! Ось мій аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є зобов’язання Комунального некомерційного підприємства “Одеський регіональний клінічний протипухлинний центр” вчинити певні дії на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “В.С. ПРОЕКТ”.
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження за однією з підстав касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, і залишив касаційну скаргу без задоволення за іншою підставою, передбаченою пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України. Це означає, що суд визнав, що касаційна скарга не містить достатніх правових аргументів для перегляду рішень судів попередніх інстанцій. Суд, ймовірно, погодився з висновками попередніх судів щодо обставин справи та застосування норм матеріального і процесуального права. Відсутність конкретних мотивів у постанові ВС не дозволяє точно визначити, які саме аргументи скаржника були відхилені, але можна припустити, що вони не переконали суд у неправильності застосування закону або неправильній оцінці доказів судами попередніх інстанцій. Суд міг дійти висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали належну оцінку доказам і правильно застосували норми права.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення Господарського суду Одеської області та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду.
Справа №916/5766/23 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним договору про надання послуг, який прокуратура вважає удаваним правочином, що приховує договір оренди державного майна.
2. Суд погодився з доводами прокуратури, зазначивши, що договір між Концерном “Військторгсервіс” та ТОВ “Бізнес Матриця” фактично передає право володіння та користування державним майном за плату, що є ознакою орендних відносин, а не надання послуг зі зберігання. Суд підкреслив, що у договорі відсутні істотні умови, характерні для договору зберігання, зокрема, обов’язки зберігача щодо забезпечення схоронності майна та відповідальності за його втрату чи пошкодження. Натомість, умови договору вказують на передачу майна для розміщення та складування, що передбачає фактичне володіння та користування цим майном. Суд також врахував, що сторони не дотрималися встановленої законом процедури передачі державного майна в оренду, зокрема, не було проведено оцінку майна для визначення орендної плати та не було отримано необхідних дозволів. Суд відхилив аргументи Концерну щодо свободи договору, наголосивши, що приватні угоди не можуть порушувати публічне право та ухилятися від обов’язкових вимог законодавства щодо оренди державного майна.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, визнавши договір недійсним та зобов’язавши ТОВ “Бізнес Матриця” звільнити займане приміщення.
Справа №260/3370/24 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
Предметом спору є оскарження відмови Ужгородського міськрайонного суду в особі голови суду у наданні судді ОСОБА_1 щорічної основної та додаткової відпусток поза графіком, а також виплата моральної шкоди.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, посилаючись на законність дій голови суду, оскільки позивачка була обізнана з графіком відпусток. Апеляційний суд скасував це рішення, визнавши протиправною відмову у наданні відпустки, оскільки відповідачі не врахували інтереси дитини позивачки, яка потребувала медичного обстеження, та порушили статтю 3 Конвенції про права дитини. Верховний Суд, скасовуючи рішення апеляційного суду, підкреслив, що графіки відпусток необхідні для забезпечення безперервного здійснення правосуддя, особливо в умовах воєнного стану та кадрового дефіциту. Суд також зазначив, що позивачка не була позбавлена можливості отримати відпустку поза графіком, але не скористалася можливістю узгодити її терміни. Крім того, суд вказав, що хоча позивачка має право на соціальну відпустку як мати двох дітей, вона не ініціювала питання про її надання.
Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову ОСОБА_1.
Справа №400/6692/23 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Миколаївській області щодо ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-САЙЛОС».
2. Верховний Суд, розглядаючи справу в касаційному порядку, встановив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою з’ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, судам необхідно було ретельніше дослідити первинні документи, на підставі яких було винесено податкове повідомлення-рішення, та надати оцінку доводам платника податків щодо правомірності його дій. Також, суди не врахували попередню практику Верховного Суду щодо подібних правовідносин. Враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними та необґрунтованими, а для всебічного, повного та об’єктивного розгляду справи необхідний її повторний розгляд судом першої інстанції.
3. Верховний Суд касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнив частково, скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/23229/23 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій до Товариства за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення щодо мораторію на штрафні санкції, які були введені на період карантину та воєнного стану. Суд також вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини, пов’язані з можливим звільненням Товариства від відповідальності на підставі пункту 69.1-2 статті 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, який передбачає звільнення від відповідальності виконавців договорів, фінансування яких здійснюється з державного бюджету, у разі несвоєчасної сплати податкових зобов’язань, пов’язаних з виконанням таких договорів. Суд наголосив, що суди не встановили, чи було призупинено фінансування будівельних робіт, що могло бути підставою для несвоєчасної реєстрації податкової накладної, та не надали оцінку доводам Товариства щодо цього. Враховуючи, що суди попередніх інстанцій не дослідили всі обставини справи та не надали належної оцінки доказам, це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №464/7111/14-к від 07/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого ОСОБА_11 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року.
2. У резолютивній частині постанови Об’єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду не наводить жодних аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення. Зазначено лише, що складання повного тексту постанови вимагає значного часу, тому суд обмежився оголошенням резолютивної частини. Суд посилається на статті Кримінального процесуального кодексу України, які регулюють порядок касаційного провадження та ухвалення рішень. Фактично, в цій частині рішення відсутні будь-які мотиви чи обґрунтування позиції суду. Повний текст постанови, з якого можна буде зрозуміти логіку суду, буде оголошено пізніше.
3. Суд ухвалив: Ухвалу Львівського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_11 – без задоволення.
Справа №2306/35/2012 від 03/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
Предметом спору є заява засудженого про перегляд ухвали апеляційного суду за нововиявленими обставинами, пов’язаними з порушенням таємниці нарадчої кімнати суддями суду першої інстанції під час ухвалення вироку.
Суд касаційної інстанції залишив без задоволення касаційну скаргу засудженого, оскільки апеляційний суд обґрунтовано встановив, що обставини, на які посилався засуджений, не є нововиявленими, оскільки вже були предметом перевірки та спростовані інформацією, отриманою від суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції встановив, що відсутні достовірні дані, які б свідчили про те, що судді під час перебування в нарадчій кімнаті проводили судовий розгляд інших справ, вчиняли процесуальні дії або вносили судові рішення до ЄДРСР. Суд касаційної інстанції також зазначив, що посилання засудженого на попередні постанови Верховного Суду є безпідставними, оскільки вони були ухвалені з урахуванням конкретних обставин, які відрізняються від обставин у цій справі. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд дотримався вимог кримінального процесуального закону та надав належну оцінку доводам заяви засудженого.
Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №2306/35/2012 від 03/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
Предмет спору – це оскарження прокурором ухвали апеляційного суду про відмову в перегляді за нововиявленими обставинами вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи до довічного позбавлення волі.
Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не взяв до уваги доводи засудженого про те, що апеляційному суду на час постановлення ухвали не було відомо про порушення, допущені суддями суду першої інстанції під час перебування в нарадчій кімнаті. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд, залишаючи заяву без задоволення, не спростував доводи засудженого, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд мав врахувати ці доводи та прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, чого зроблено не було. Таким чином, суд касаційної інстанції визнав, що апеляційний суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що могло перешкодити ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Суд вирішив задовольнити касаційну скаргу прокурора, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №911/1552/23 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності, шляхом знесення самочинно збудованого майна та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на це майно.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, вказавши на необхідність з’ясування ключових обставин справи, а саме:
* Встановлення власника спірної земельної ділянки, оскільки це визначає наявність порушеного права, яке підлягає захисту.
* Перевірка правомірності прийняття апеляційним судом нових доказів, які не були подані до суду першої інстанції, з огляду на обмежені випадки, коли це дозволяється процесуальним законодавством.
* Надання оцінки доводам прокурора щодо порушення відповідачем вимог земельного та водного законодавства щодо будівництва в межах прибережної захисної смуги.
* Врахування всіх доводів сторін та наявних у матеріалах справи доказів для всебічного та об’єктивного вирішення спору.
Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не встановив усіх обставин справи, не дослідив важливі докази та не врахував практику Верховного Суду, що унеможливило прийняття законного та обґрунтованого рішення.
3. Суд вирішив касаційну скаргу задовольнити частково, скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №620/13779/21 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження рішень Чернігівської міської ради та її управління архітектури щодо затвердження та надання містобудівних умов і обмежень для будівництва багатоповерхового житлового будинку.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов прокурора, пославшись на те, що прокурор не мав достатніх підстав для представництва інтересів держави в суді. Суд зазначив, що для звернення до суду прокурор повинен довести, що уповноважений орган (Державна інспекція архітектури та містобудування України) не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави. У даній справі не було встановлено, що ДІАМ України виявила порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, а отже, не виникло підстав для її звернення до суду, а відповідно, і для представництва прокурором інтересів держави. Суд підкреслив, що прокурор не може перебирати на себе функції уповноваженого органу, а повинен довести бездіяльність або неналежне здійснення цим органом своїх повноважень. Суд також послався на попередню практику Верховного Суду у подібних справах, де наголошувалося на необхідності доведення бездіяльності компетентного органу для обґрунтування представництва прокурором інтересів держави.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та залишив позовну заяву прокурора без розгляду.
Справа №380/12053/23 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
Предмет спору – оскарження приватним виконавцем рішення Міністерства юстиції про зупинення його діяльності строком на один місяць через порушення правил територіальної підсудності виконавчих проваджень.
Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які стали на сторону приватного виконавця, мотивуючи це тим, що під час дії воєнного стану Міністерство юстиції має право контролювати діяльність приватних виконавців, зокрема, шляхом моніторингу автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі виявлення грубих порушень, таких як відкриття виконавчих проваджень поза межами виконавчого округу, Міністерство може застосувати стягнення у вигляді зупинення діяльності виконавця. Суд зазначив, що визначення ознак грубого порушення є дискреційним повноваженням Міністерства, і в даному випадку порушення були не тільки виявлені, а й мали системний характер. Також суд підкреслив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували закон, який ще не набрав чинності.
Суд прийняв рішення – скасувати рішення попередніх судів та відмовити приватному виконавцю в задоволенні позову.
Справа №9901/374/21 від 07/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Президента України щодо непризначення позивача на посаду судді.
2. Суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що позивач пройшла всі необхідні етапи для призначення на посаду судді, а Вища рада правосуддя своєчасно внесла подання Президенту України про її призначення. Суд наголосив, що згідно з Конституцією та законами України, Президент зобов’язаний розглянути подання ВРП протягом 30 днів. Суд визнав, що строк з моменту отримання подання до введення воєнного стану був достатнім для розгляду цього питання. Суд також зазначив, що навіть в умовах воєнного стану, роль Президента в цьому питанні залишається “церемоніальною”, а відтак, його завантаженість не є достатнім виправданням для ігнорування встановленого законом строку. Суд відхилив аргументи відповідача про надмірну завантаженість Президента у зв’язку з воєнним станом, оскільки подання було внесене задовго до початку повномасштабної агресії. Водночас, суд відмовив у задоволенні вимоги про зобов’язання Президента призначити позивача на посаду судді новоствореного суду, оскільки ВРП не вносила подання щодо цього суду.
3. Суд визнав протиправною бездіяльність Президента України та зобов’язав його розглянути подання Вищої ради правосуддя про призначення позивача на посаду судді.
Справа №640/1266/20 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та прокурора, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, зокрема, щодо оцінки обґрунтованості рішення кадрової комісії. Суд зазначив, що кадрові комісії повинні доводити і обґрунтовувати свої рішення, особливо коли йдеться про звільнення прокурорів. Суд підкреслив, що рішення кадрової комісії має містити обґрунтований висновок про те, за якими саме критеріями (компетентності, професійної етики або доброчесності) та на підставі яких доведених фактів прокурор не відповідає займаній посаді. У даній справі, як встановили суди, оскаржуване рішення кадрової комісії не містило посилань на конкретні документи та докази, які б підтверджували висновки комісії про невідповідність прокурора вимогам професійної етики та доброчесності. Суд також відхилив аргументи про дискреційні повноваження кадрових комісій, наголосивши, що така дискреція не може бути свавільною і повинна ґрунтуватися на законі. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо порушення вимог при створенні кадрової комісії, зазначивши, що відповідачем було дотримано вимоги законодавства при її формуванні.
3. Верховний Суд змінив рішення судів попередніх інстанцій в частині мотивів, але залишив без змін рішення про задоволення позову прокурора.
Справа №991/709/25 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченими у справі про пособництво у заволодінні коштами комунального підприємства шляхом зловживання службовим становищем.
2. Суд, затверджуючи угоди про визнання винуватості, керувався такими аргументами:
* Угоди укладені добровільно, за ініціативою обвинувачених та за участі захисників.
* Дії обвинувачених кваліфіковано правильно, згідно з Кримінальним кодексом України.
* Умови угод відповідають інтересам суспільства, оскільки сприяють швидкому розслідуванню та викриттю інших учасників злочинної схеми.
* Обвинувачені активно сприяли розкриттю злочину, надаючи викривальні покази щодо інших осіб.
* Умови угод не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
* Обвинувачені мають можливість виконати взяті на себе зобов’язання, зокрема щодо відшкодування завданих збитків.
* Узгоджене сторонами покарання відповідає тяжкості злочину та пом’якшуючим обставинам.
* Чинна редакція ст. 75 КК України дозволяє звільнення від відбування покарання з випробуванням у разі затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних кримінальних правопорушень.
3. Суд ухвалив затвердити угоди про визнання винуватості та призначив обвинуваченим узгоджені угодами покарання, звільнивши їх від відбування основного покарання з випробуванням.
Справа №295/8165/23 від 31/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як і обіцяла:
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо військовослужбовця ОСОБА_6, якого засуджено за самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану (ч. 5 ст. 407 КК України).
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, враховуючи тяжкість злочину, обставини його вчинення в умовах воєнного стану та необхідність підтримання військової дисципліни. Суд зазначив, що доводи захисника про пом’якшуючі обставини, такі як щире каяття та стан здоров’я, були враховані при призначенні покарання, але не є достатніми підставами для застосування ст. 75 КК України. Також, суд відхилив аргументи про порушення права на захист, незаконність складу суду та неврахування всіх пом’якшуючих обставин, вказавши на дотримання судами процесуальних норм. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що звільнення від відбування покарання з випробуванням в умовах воєнного стану не сприятиме підтриманню належної боєздатності та рівня військової дисципліни Збройних сил України, а також попередив би нові кримінальні правопорушення.
3. Верховний Суд залишив вирок без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №761/3302/21 від 02/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є касаційні скарги захисника та прокурора на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо засудження особи за умисне вбивство та умисне пошкодження майна шляхом підпалу.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки встановив істотне порушення кримінального процесуального закону, а саме залишення без розгляду заяви захисника про відвід судді місцевого суду. Суддя, розглядаючи справу, вже була об’єктом рішення Європейського суду з прав людини, що ставило під сумнів її неупередженість. Замість розгляду відводу іншим суддею, як цього вимагає закон, суддя безпідставно визнала заяву зловживанням процесуальними правами. Апеляційний суд не виправив цю помилку, що призвело до порушення права на справедливий суд. Суд також врахував рішення ЄСПЛ щодо порушення прав засудженого під час тримання під вартою та його незадовільний стан здоров’я.
3. Суд скасував вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд у суді першої інстанції, змінивши запобіжний захід на особисте зобов’язання.
Справа №911/915/22 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є витребування прокуратурою в інтересах держави земельної ділянки з незаконного володіння товариства, яке придбало її для забудови.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про витребування земельної ділянки, виходячи з того, що товариство є добросовісним набувачем, оскільки на момент придбання ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не було інформації про будь-які обмеження чи обтяження. Суд врахував, що товариство вчинило всі необхідні юридичні дії для отримання дозволу на будівництво житлового комплексу, і витребування ділянки призведе до непропорційного втручання в право на мирне володіння майном не лише товариства, а й інвесторів будівництва. Суд також зазначив, що прокуратура не довела, що витребування ділянки відповідає суспільним інтересам і є пропорційним заходом. Суд апеляційної інстанції підкреслив, що поведінка товариства після придбання земельної ділянки повністю узгоджується з критеріями добросовісності, а нотаріус при посвідченні договору купівлі-продажу здійснив перевірку наявності необхідних повноважень продавця на продаж земельної ділянки та відсутності будь-яких обмежень.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення апеляційного суду без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги прокуратури.
Справа №561/797/23 від 01/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у даній справі є оскарження вироку районного суду та ухвали апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_7.
2. На жаль, у наданій резолютивній частині ухвали відсутні будь-які аргументи суду. З тексту можна зрозуміти лише те, що касаційне провадження було закрито, але не зрозуміло чому. Для аналізу аргументів суду необхідно ознайомитися з повним текстом ухвали, який буде оголошено пізніше. Тоді можна буде зрозуміти, чи погодився суд з рішеннями попередніх інстанцій, чи ні, і на підставі яких норм права він дійшов такого висновку.
3. Суд постановив закрити касаційне провадження за касаційною скаргою захисника на вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7.
Справа №917/603/24 від 08/04/2025
Доброго дня! Ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ “Європабуд” надати документи та вчинити певні дії на вимогу фізичної особи ОСОБА_1.
2. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження в частині оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, ймовірно, через відсутність належного обґрунтування порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В іншій частині, де касаційна скарга була прийнята до розгляду на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України (тобто, наявності виключної правової проблеми), суд не знайшов підстав для її задоволення, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій. Суд відмовив у задоволенні заяви ТОВ “Європабуд” про зупинення провадження у справі, що може свідчити про відсутність достатніх правових підстав для такого зупинення. Суд, ймовірно, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості вимог позивача та відсутності порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення Господарського суду Полтавської області та постанову Східного апеляційного господарського суду.
Справа №914/1468/24 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю “Холдингова компанія “ІСУ” вчинити певні дії за позовом Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини (району).
2. Верховний Суд закрив касаційне провадження, відкрите на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, і залишив без задоволення касаційну скаргу, подану на підставі пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Суд, ймовірно, дійшов висновку, що підстави для касаційного оскарження, передбачені пунктом 1, відсутні, а доводи касаційної скарги, поданої на підставі пункту 4, є необґрунтованими та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. Таким чином, суди попередніх інстанцій, ймовірно, правильно застосували норми матеріального та процесуального права, а їхні рішення є законними та обґрунтованими. Відсутність представників сторін у судовому засіданні, ймовірно, не вплинула на об’єктивність розгляду справи, оскільки суд дослідив усі наявні матеріали. Суд касаційної інстанції, залишаючи рішення попередніх судів без змін, підтвердив їхню правомірність та обґрунтованість.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення Господарського суду Львівської області та постанову Західного апеляційного господарського суду.
Справа №640/1266/20 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є оскарження рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, зазначив, що кадрові комісії були сформовані правомірно, з дотриманням вимог законодавства. Водночас, суд підкреслив, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації має бути обґрунтованим та містити чіткі підстави, чому прокурор не відповідає вимогам професійної компетентності, етики та доброчесності. Суд вказав, що рішення кадрової комісії не повинно базуватися на припущеннях чи сумнівах, а має підтверджуватися конкретними доказами. У даній справі, як встановили суди попередніх інстанцій, оскаржуване рішення кадрової комісії не містило достатнього обґрунтування та посилань на конкретні докази, що стало підставою для визнання його протиправним. Суд також погодився з тим, що участь прокурора у певних судових засіданнях не може автоматично свідчити про його невідповідність вимогам професійної етики та доброчесності.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, змінивши рішення судів попередніх інстанцій лише в мотивувальній частині, залишивши в силі рішення про задоволення позову прокурора.
Справа №991/1186/25 від 28/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є апеляційна скарга на ухвалу Вищого антикорупційного суду про забезпечення позову шляхом арешту майна у справі про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх в дохід держави.
2. Суд апеляційної інстанції залишив ухвалу ВАКС без змін, погодившись з тим, що існує обґрунтований ризик відчуження майна відповідачем з метою уникнення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Суд врахував посаду батька відповідачки, який є особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а також факт продажу автомобіля після початку розслідування НАЗК. Суд зазначив, що вжиті заходи забезпечення позову є співмірними з заявленими вимогами, оскільки арешт майна не перешкоджає праву користування ним, а лише обмежує право розпорядження. Суд також підкреслив, що на стадії забезпечення позову не здійснюється розгляд справи по суті, а лише вирішується питання про наявність підстав для вжиття такого заходу. Заборона на виїзд автомобіля за кордон є обґрунтованою, враховуючи близькість регіону проживання відповідачки до державного кордону та факт продажу нею спірного майна після початку розслідування.
3. Суд постановив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду – без змін.
Справа №870/21/24 від 02/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження рішення третейського суду щодо стягнення з ТОВ «Успіх Слобожанщини» на користь ТОВ «Полетехніка» 4 979 316,75 грн.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення суду апеляційної інстанції, яким було відмовлено в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду, мотивуючи це наступним:
* Спір між ТОВ «Полетехніка» та ТОВ «Успіх Слобожанщини» підвідомчий третейському суду, оскільки випливає з господарських правовідносин і не містить винятків, передбачених законом.
* Третейська угода укладена у формі третейського застереження в договорі поставки, що є чинною та дійсною.
* Предметом розгляду третейського суду була вимога про стягнення штрафних санкцій, передбачених умовами договору поставки, отже, рішення не виходить за межі третейської угоди.
* Порушення третейським судом норм свого регламенту щодо порядку повідомлення сторін не стосується змісту та меж третейського застереження.
* Відсутність реєстраційного індексу в розпорядженні голови третейського суду не свідчить про невідповідність складу суду вимогам закону, оскільки наявні інші реквізити, що дозволяють ідентифікувати документ.
* ТОВ «Успіх Слобожанщини» було учасником третейського розгляду, тому положення про захист прав осіб, які не брали участі у справі, не застосовуються.
* Направлення третейським судом повідомлень відповідачу за юридичною адресою, вказаною в ЄДР, спростовує доводи про неналежне повідомлення.
3. Верховний Суд постановив залишити апеляційну скаргу ТОВ «Успіх Слобожанщини» без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №404/2548/24 від 03/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної особі, засудженій за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт.
2. У своєму рішенні Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд, погіршивши становище засудженого, не обґрунтував належним чином посилення покарання з арешту на обмеження волі, враховуючи, що місцевий суд призначив мінімальне покарання у виді арешту, зважаючи на обставини справи та особу винного. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд повинен був навести конкретні підстави, чому призначене місцевим судом покарання є недостатнім для виправлення засудженого або запобігання новим злочинам. Крім того, Верховний Суд вказав, що апеляційний суд неправильно застосував норми кримінального процесуального закону, оскільки на момент ухвалення вироку місцевим судом, зміни до КК України, які виключали можливість призначення покарання у виді арешту за ч. 2 ст. 389 КК України, ще не набрали чинності. Враховуючи, що зміни до закону пом’якшують відповідальність, суд касаційної інстанції застосував положення про зворотну дію закону в часі та пом’якшив покарання до пробаційного нагляду.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши вирок апеляційного суду та призначивши засудженому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік з частковим приєднанням невідбутої частини покарання за попереднім вироком, остаточно визначивши покарання у виді 1 року 5 днів пробаційного нагляду.
Справа №750/7064/23 від 03/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за крадіжку, вчинену повторно та в умовах воєнного стану.
2. Апеляційний суд, призначаючи реальне покарання у вигляді позбавлення волі, врахував тяжкість злочину, обсяг протиправних дій, негативну поведінку засудженого в минулому (попередні судимості за корисливі злочини), а також те, що до нього вже застосовувалося умовне звільнення, яке не дало позитивних результатів. Суд також взяв до уваги досудову доповідь органу пробації, яка вказувала на високу ймовірність вчинення повторного правопорушення та неможливість виправлення без позбавлення волі. Водночас, апеляційний суд врахував визнання вини, часткове відшкодування шкоди потерпілим та призначив покарання в мінімальних межах санкції статті. Суд касаційної інстанції погодився з такими висновками, зазначивши, що апеляційний суд дотримався вимог статей 50, 65, 75 КК України, врахував усі обставини, що мають правове значення при виборі покарання та способу його відбування, і дійшов обґрунтованого висновку про необхідність ізоляції засудженого від суспільства.
3. Верховний Суд залишив вирок апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №463/9168/23 від 01/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження ухвали слідчого судді про надання тимчасового доступу до документів Славської селищної ради.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, оскаржити ухвалу слідчого судді про тимчасовий доступ до документів можливо лише у випадку, якщо ці документи безпосередньо пов’язані зі здійсненням підприємницької діяльності фізичною або юридичною особою, і їх вилучення унеможливлює цю діяльність. У даному випадку, суд не встановив, що витребувані документи є правовстановлюючими або фінансовими, вилучення яких призведе до зупинки діяльності органу місцевого самоврядування. Суд підкреслив, що відмова у відкритті апеляційного провадження не є обмеженням доступу до правосуддя, оскільки оскарження таких ухвал на даній стадії кримінального провадження законом не передбачено.
3. Суд ухвалив залишити без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, а касаційну скаргу Славської селищної ради – без задоволення.
Справа №640/17196/21 від 08/04/2025
Доброго дня! Розглянемо справу щодо оскарження додаткової постанови про розподіл судових витрат.
1. Предметом спору є оскарження додаткової постанови апеляційного суду про часткове задоволення заяви ТОВ “Комбінат Каргілл” про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права при розгляді заяви про розподіл судових витрат. Зокрема, апеляційний суд не встановив належним чином, чи були понесені витрати саме стороною у справі, ТОВ “Комбінат Каргілл”, оскільки договір про надання правової допомоги та акти виконаних робіт були укладені з іншою юридичною особою, яка не є стороною у справі. Також, апеляційний суд не з’ясував, чому кошти за правову допомогу мають бути стягнуті на користь іншої юридичної особи, яка взагалі не є учасником справи. Суд касаційної інстанції наголосив, що розподілу підлягають лише ті витрати, які понесені саме сторонами у справі. Враховуючи зазначені порушення, Верховний Суд вказав на неможливість розподілу судових витрат між особами, які не брали участі у здійсненні таких витрат.
3. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №260/3370/24 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження відмови Ужгородського міськрайонного суду в особі голови суду у наданні судді відпустки поза межами затвердженого графіку відпусток.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, керувався такими аргументами:
* Суддя була обізнана з графіком відпусток, затвердженим зборами суддів, і її черга на відпустку наставала пізніше, ніж бажана дата.
* Попереднє рішення зборів суддів мало на меті оптимізувати роботу суду та рівномірно розподілити навантаження між суддями.
* Суддя не була позбавлена можливості отримати відпустку поза графіком, і їй вже надавалися такі відпустки раніше.
* Суддя не скористалася пропозицією зменшити тривалість відпустки, що могло б сприяти позитивному вирішенню питання.
* Суд апеляційної інстанції не врахував, що реалізація пільг з надання відпустки у зручний час здійснюється на стадії складання та погодження графіку.
* Відмова у наданні відпустки була зумовлена об’єктивними причинами, пов’язаними з організацією роботи суду, а не свавіллям керівництва.
* Довідка ЛКК не містила конкретних дат та строків необхідності обстеження дитини, тому суддя самостійно визначила дату початку відпустки.
* Суд апеляційної інстанції неправомірно врахував додаткові пояснення до апеляційної скарги, подані з пропуском строку.
3. Суд вирішив касаційні скарги задовольнити частково, скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову було відмовлено.
Справа №753/21898/20 від 07/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на спільне майно та виключення цього майна зі складу спадкового майна.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивачка не надала достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували факт проживання однією сім’єю з померлим. Суд зазначив, що відсутні документальні підтвердження придбання майна в інтересах сім’ї, спільних витрат, реєстрації місця проживання за однією адресою, а також докази участі в утриманні майна один одного. Наявні докази, такі як фотографії та покази свідків, не дозволяють достовірно встановити, чи проживали сторони як подружжя протягом усього заявленого періоду. Суд апеляційної інстанції, оцінивши всі докази в сукупності, дійшов висновку, що між сторонами були певні відносини, але вони не мали характеру, притаманного подружжю. Верховний Суд погодився з такими висновками апеляційного суду, підкресливши, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/16244/23 від 07/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є розподіл судових витрат, понесених ОСББ у зв’язку з розглядом справи про стягнення заборгованості з ТОВ “Фантаун”.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи заяву ОСББ про розподіл судових витрат, виходив з того, що ОСББ надало достатні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, а ТОВ “Фантаун” не довело неспівмірність цих витрат. Також, оскільки Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, то підлягають розподілу і судові витрати, присуджені судом першої інстанції, включаючи витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір. Суд врахував, що у випадку скасування рішення апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, розподіл судових витрат має бути здійснений відповідно до рішення суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання вимог щодо доведення розміру та обґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу.
3. Верховний Суд постановив задовольнити заяви ОСББ про розподіл судових витрат, стягнути з ТОВ “Фантаун” на користь ОСББ 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за представництво в суді касаційної інстанції, а також скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні 3 976,51 грн судового збору та 10 396 грн витрат на професійну правничу допомогу, залишивши в силі рішення суду першої інстанції в цій частині.
Справа №554/1326/24 від 07/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої невиконанням рішень суду щодо перерахунку пенсії.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що спір є публічно-правовим, оскільки виник у зв’язку з виконанням суб’єктом владних повноважень владних управлінських функцій щодо нарахування та виплати пенсії, а отже, має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначив, що вимога про відшкодування різниці між присудженим розміром пенсії та фактично отриманими виплатами має публічно-правовий характер. Також, оскільки позов про відшкодування моральної шкоди пред’явлено в одному провадженні з вимогою про стягнення коштів за публічно-правовим зобов’язанням, обидві вимоги підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Суд відхилив посилання заявника на практику Великої Палати Верховного Суду, оскільки обставини в наведених прикладах відрізняються від даної справи. Суд також вказав, що не є “судом, встановленим законом” для розгляду спору по суті, оскільки спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №127/30563/23 від 01/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання, призначеної водію автобуса, визнаному винним у порушенні ПДР, що спричинило травмування пасажирів.
2. Суд апеляційної інстанції скасував вирок суду першої інстанції та призначив засудженому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, мотивуючи це тим, що непризначення такого покарання не відповідатиме тяжкості вчиненого злочину. Засуджений і потерпілі оскаржили це рішення, стверджуючи, що суд не врахував пом’якшуючі обставини, зокрема визнання вини, каяття, відшкодування шкоди, позитивні характеристики засудженого, його пенсійний вік та роботу водієм в умовах воєнного стану. Верховний Суд погодився з тим, що апеляційний суд врахував ступінь тяжкості злочину та пом’якшуючі обставини, але визнав додаткове покарання надмірно суворим, зважаючи на необережний характер злочину, позицію потерпілих, які просили не позбавляти засудженого водійських прав, та його роль у забезпеченні перевезень в умовах воєнного стану.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, пом’якшивши додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами до 1 року.
Справа №917/814/16 від 04/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження у справі про банкрутство ПрАТ “АвтоКраз” за скаргою кредитора, компанії “ООО ПКП Альфатекс ЛТД”, через нібито відсутність у адвоката належних повноважень на представництво інтересів компанії.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з наступного:
* Кожна особа має право на судовий захист, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді.
* У справі про банкрутство важливо забезпечити баланс інтересів усіх учасників, включаючи кредиторів і боржника.
* Іноземні юридичні особи мають право брати участь у справах про банкрутство в Україні, і їх процесуальна правоздатність визначається українським законодавством.
* Компанія “ООО ПКП Альфатекс ЛТД” вже була визнана кредитором у справі про банкрутство ПрАТ “АвтоКраз” і брала участь у попередніх судових засіданнях.
* Ордер, виданий адвокатом, є самостійним документом, що підтверджує його повноваження на представництво інтересів клієнта в суді.
* Апеляційний суд не обґрунтував, чому виникли сумніви щодо правосуб’єктності компанії “ООО ПКП Альфатекс ЛТД” на етапі апеляційного перегляду, враховуючи її попередню участь у справі.
* Суд апеляційної інстанції не надав повної та всебічної оцінки доводам заявника та наявним у матеріалах справи доказам.
3. Верховний Суд постановив скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Справа №910/19226/23 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження рішення Антимонопольного комітету України.
2. У рішенні суду не наведено жодних аргументів, якими керувався суд при винесенні рішення, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Відсутність мотивувальної частини унеможливлює аналіз міркувань суду, на підставі яких касаційну скаргу було залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін. Для надання повної відповіді необхідний повний текст судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Приватного підприємства “Корпорація Радіан” без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №927/222/24 від 19/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі є вимога прокурора про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка, на його думку, незаконно перейшла у власність сільської ради.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні агролісгоспу та незаконно вибула з власності територіальної громади. Верховний Суд підкреслив, що у таких випадках належним способом захисту є віндикаційний позов, тобто витребування майна з чужого незаконного володіння. Задоволення такого позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість, вимога про скасування державної реєстрації права власності за відповідачем не є необхідною для ефективного відновлення порушеного права. Суд також послався на сталу практику Великої Палати Верховного Суду щодо застосування віндикаційного позову у подібних справах.
Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог та відмовив у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Справа №280/9920/21 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою податкових повідомлень-рішень про донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та штрафу у зв’язку з отриманням додаткового блага у вигляді прощеного банком боргу за кредитним договором.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що для правильного вирішення справи необхідно з’ясувати, чи було анулювання боргу здійснено до закінчення строку позовної давності, оскільки це впливає на кваліфікацію доходу як додаткового блага. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обставини щодо направлення банком вимоги про дострокове погашення кредиту, що могло змінити строк виконання основного зобов’язання та, відповідно, початок перебігу позовної давності. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що укладення договору про припинення зобов’язань не завжди свідчить про переривання позовної давності, особливо якщо договір укладено після спливу цієї давності. Щодо застосування змін до Податкового кодексу, внесених Законом № 1383-IX, суд погодився з попередніми інстанціями, що ці зміни не мають зворотної сили, оскільки не пом’якшують відповідальність платника податків, а лише змінюють базу оподаткування.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для з’ясування всіх обставин, пов’язаних зі строком позовної давності та правомірністю нарахування податкових зобов’язань.
Справа №990/341/23 від 07/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади на підставі невідповідності займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності.
2. Суд обґрунтував своє рішення тим, що Вища рада правосуддя (ВРП) діяла в межах своїх повноважень, дотримуючись процедури, встановленої законом. Суддя був належним чином повідомлений про засідання ВРП, і його повторна неявка не перешкоджала розгляду питання про звільнення. ВРП обґрунтовано погодилася з висновками Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про те, що суддя не надав повних та обґрунтованих пояснень щодо джерел походження свого майна, що викликало сумніви в його доброчесності. Суд також зазначив, що підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV “Перехідні положення” Конституції України є самостійною підставою для звільнення судді, відмінною від тих, що передбачені статтею 126 Конституції України. Суд підкреслив, що кваліфікаційне оцінювання є компетенцією ВККС, а рішення ВРП про звільнення є закономірним наслідком непроходження суддею цього оцінювання.
3. Суд відмовив у задоволенні позову судді, визнавши правомірним рішення Вищої ради правосуддя про його звільнення.
Справа №925/1528/23 від 26/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу дитячого оздоровчого комплексу “Придніпровський” та повернення його у державну власність.
2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки не було доведено порушення інтересів держави внаслідок приватизації комплексу. Суд зазначив, що сам по собі факт приватизації дитячого оздоровчого комплексу не є порушенням, оскільки законодавство не містить прямої заборони на це. Важливо, що комплекс тривалий час не функціонував за призначенням і перебував у занедбаному стані. Також, суд врахував, що умови приватизації дозволяли перепрофілювання комплексу, а прокурор не надав доказів намірів нового власника використовувати його не за цільовим призначенням. Крім того, відсутність оформлених прав на земельну ділянку під комплексом не робить договір недійсним, оскільки покупець зобов’язаний самостійно вирішити це питання з органами влади. Суд також звернув увагу на те, що прокурор не запропонував механізм повернення коштів покупцю в разі реституції, хоча це і не стало основною причиною відмови в позові.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, але змінив їх мотивувальну частину.
Справа №629/6198/21 від 01/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та повернення цієї ділянки територіальній громаді.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі та зобов’язання повернути земельну ділянку, мотивуючи це тим, що прокурор звернувся до суду з пропуском позовної давності. Суд зазначив, що прокурор мав можливість дізнатися про порушення ще у 2015-2016 роках, коли були видані спірні накази та укладено договір оренди, але не зробив цього. Суд також врахував, що прокурор звертався до суду з подібним позовом у 2015 році, що свідчить про його обізнаність щодо спірних правовідносин. Крім того, суд відхилив аргумент прокурора про те, що вимога про повернення земельної ділянки є негаторним позовом, до якого не застосовується позовна давність, оскільки між сторонами існують договірні відносини. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що прокурор не довів наявності поважних причин пропуску позовної давності.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, тобто відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
Справа №521/14544/23 від 03/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є законність закриття кримінального провадження проти ОСОБА_6 у зв’язку із закінченням строку досудового розслідування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, залишивши в силі ухвалу про закриття кримінального провадження, оскільки строк досудового розслідування закінчився, а доводи прокурора про неможливість завершення слідчих дій через воєнні дії та окупацію були визнані необґрунтованими. Суд зазначив, що сторона захисту була належним чином повідомлена про завершення досудового розслідування та мала достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи, а факт ознайомлення був письмово підтверджений. Суд також вказав, що ухвала слідчого судді про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження була винесена вже після закінчення строку досудового розслідування і не може вважатися підставою для його продовження. Суд відхилив посилання прокурора на неповне ознайомлення одного з адвокатів з матеріалами справи, оскільки це не вплинуло на правомірність рішення про закриття провадження.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №602/563/19 від 27/03/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо особи, засудженої за злочини, пов’язані з наркотичними речовинами.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, а скарги захисника та засудженого залишив без задоволення, мотивуючи це наступним:
* Суд погодився з доводами прокурора щодо необхідності звільнення особи від покарання за ч. 1 ст. 309 КК у зв’язку із закінченням строків давності.
* Відповідно, було виключено рішення про призначення покарання за сукупністю злочинів, оскільки один із злочинів було декриміналізовано у зв’язку із закінченням строків давності.
* Суд визнав обґрунтованим покарання, призначене за ч. 2 ст. 307 КК, і залишив його без змін.
* Аргументи захисника та засудженого щодо неправильної кваліфікації дій та надмірної суворості покарання були відхилені як необґрунтовані.
* Суд виходив з того, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, дали належну оцінку доказам і правильно застосували кримінальний закон.
3. Верховний Суд змінив вирок та ухвалу апеляційного суду, звільнивши особу від покарання за ч. 1 ст. 309 КК у зв’язку із закінченням строків давності, та уточнив рішення про призначення покарання за сукупністю злочинів, залишивши в силі покарання за ч. 2 ст. 307 КК.
Справа №991/1932/25 від 04/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення Вищого антикорупційного суду:
1. Предметом спору є позов Міністерства юстиції України про застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів, що належать російському олігарху ОСОБА_1 та пов’язаній з ним компанії “РУСАЛ”.
2. Суд задовольнив позовні вимоги, спираючись на доведені факти зв’язку відповідачів з діями, що підривають національну безпеку України. Зокрема, було встановлено, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником “РУСАЛУ” і має вирішальний вплив на його діяльність, а компанія постачала алюмінієву продукцію російським підприємствам оборонного комплексу. Суд також врахував, що на відповідачів вже накладено санкції у вигляді блокування активів. Важливим аргументом стало те, що активи, які підлягають стягненню, фактично контролюються відповідачами через ланцюг компаній, зокрема швейцарську “RS International GmbH”. Суд підкреслив, що стягнення активів є пропорційним заходом, оскільки відповідачі своїми діями завдають істотної шкоди національній безпеці України. Також, суд зазначив, що накладення арешту на спірне майно в рамках кримінального провадження не є перешкодою для його стягнення в дохід держави.
3. Суд вирішив стягнути в дохід держави боксити, глинозем та право вимоги компанії “RS International GmbH” за контрактом з Миколаївським глиноземним заводом.
Справа №991/2148/25 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення Вищого антикорупційного суду:
Предметом спору є застосування санкції, передбаченої Законом України «Про санкції», до Відкритого акціонерного товариства «Білоруськалій».
Суд задовольнив позовні вимоги Міністерства юстиції України, спираючись на докази причетності ВАТ «Білоруськалій» до підтримки дій, що підривають суверенітет і територіальну цілісність України. Суд врахував інформацію про те, що компанія продовжує економічну діяльність в Україні, незважаючи на введені санкції, і що її продукція використовується, зокрема, військовими формуваннями країни-агресора. Також суд взяв до уваги зв’язки компанії з режимом Лукашенка, який підтримує агресію Росії проти України. Суд дійшов висновку, що застосування санкції у вигляді стягнення в дохід держави активів ВАТ «Білоруськалій» є обґрунтованим і пропорційним заходом, спрямованим на захист національної безпеки України. Суд також врахував думки третіх осіб, зокрема ТОВ «МСП «Ніка-Тера» та АТ «Українська залізниця», які підтримали позицію позивача.
Суд вирішив задовольнити позов Міністерства юстиції України та застосувати до Відкритого акціонерного товариства «Білоруськалій» санкцію, передбачену п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції», стягнувши в дохід держави перелічені в рішенні активи.
