Предмет спору: Встановлення юридичного факту самостійного утримання та виховання батьком малолітньої дитини та визнання матері дитини безвісно відсутньою.
Основні аргументи суду: Верховний Суд звернув увагу, що суди попередніх інстанцій неправильно оцінили заяву, вважаючи її суто про встановлення факту виховання дитини батьком. Насправді заявник (батько) діяв як законний представник дитини і просив також визнати матір безвісно відсутньою, що є окремою процесуальною дією в порядку окремого провадження. Суди не з’ясували процесуальний статус заявника, не дослідили докази щодо місцезнаходження матері дитини та необхідності її визнання безвісно відсутньою.
Рішення суду: Скасувати рішення судів попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного дослідження обставин.
