Предмет спору: Визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на частину спадкового майна.
Основні аргументи суду:
1. Суд відступив від попередньої позиції Верховного Суду щодо строків спадкування та визнав, що до вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину застосовується трирічний строк позовної давності.
2. Початок перебігу позовної давності пов’язується з датою видачі свідоцтва про право на спадщину – 25 лютого 1984 року, а не з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права.
3. Факт неотримання позивачем свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для неприйняття позовної давності, оскільки видача свідоцтва іншому спадкоємцю перешкоджає оформленню спадкових прав.
Рішення суду: Залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій – без змін.
