СПРАВА “Н.С. проти СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА”
Переклад судового рішення Європейського суду з прав людини:
Справа стосувалася оскарження ухвали про усиновлення дитини (Y) всупереч бажанню матері, яка мала проблеми з психічним здоров’ям. Суд не виявив порушення статті 8 (право на повагу до сімейного життя), постановивши, що рішення національних судів про надання ухвали про усиновлення було виправданим і пропорційним. Ключовими факторами були те, що Y протягом понад 3 років проживав з потенційним усиновлювачем без контакту з біологічною матір’ю, сформував там міцні прив’язаності та потребував стабільності та постійності, яких можна було досягти лише через усиновлення, а не через спеціальне опікунство.
Структура та основні положення рішення:
– Аналіз того, чи було усиновлення “необхідним у демократичному суспільстві” згідно зі статтею 8
– Основна увага на двох аспектах:
* Релевантність і достатність наданих причин
* Справедливість процесу прийняття рішення
– Важливе розмежування між етапом розміщення та етапом усиновлення
– Детальний аналіз:
* Межі розсуду, що надаються державам
* Принцип найкращих інтересів дитини
* Обов’язок сприяти возз’єднанню сім’ї
* Процесуальні гарантії
– Новий акцент порівняно з попередніми справами на вивченні рішення про усиновлення в контексті попередньої ухвали про розміщення
Найважливіші положення для використання:
a) Роз’яснення двоетапного процесу усиновлення:
– Суд чітко розрізняє ухвалу про розміщення та ухвалу про усиновлення як окремі правові кроки
– Неможливість оскарження ухвали про розміщення обмежує можливість пізнішого оскарження ухвали про усиновлення
– На різних етапах діють різні зобов’язання щодо контакту/возз’єднання
b) Структура найкращих інтересів:
– Підтверджує, що контрольний перелік щодо благополуччя у Законі Сполученого Королівства 2002 року відображає вимоги статті 8
– Інтерес дитини в недопущенні порушення фактичної сімейної ситуації може мати перевагу над возз’єднанням
– Спеціальне опікунство має бути розглянуте, але його відхилення може бути виправданим, якщо усиновлення краще забезпечує потребу в стабільності
c) Процесуальні вимоги:
– Необхідні нові експертні докази перед усиновленням
– Батьки мають бути повністю залучені до процесу
– Причини мають пояснювати, чому менш інвазивні варіанти є неадекватними
– Потреба розглядати як негайні, так і довгострокові наслідки для дитини
Це рішення надає важливі настанови щодо того, як суди мають підходити до справ про усиновлення без згоди, особливо стосовно зв’язку між ухвалами про розміщення та усиновлення і факторів, що можуть виправдати відхилення альтернатив усиновленню.
СПРАВА “АЛІ ПРОТИ СЕРБІЇ”
Переклад судового рішення Європейського суду з прав людини:
1. Суть рішення:
Справа стосується екстрадиції Сербією громадянина Бахрейну до Бахрейну, незважаючи на його твердження про ризик катування та поганого поводження через його статус шиїтського політичного активіста. Суд встановив, що сербські органи влади не провели належного вивчення тверджень заявника про ризик поганого поводження перед екстрадицією, чим порушили статтю 3 Конвенції. Крім того, Сербія порушила статтю 34 Конвенції, здійснивши екстрадицію всупереч тимчасовому заходу Суду, який наказував призупинити екстрадицію.
2. Структура та основні положення:
– Рішення розглядає два основні питання: порушення статті 3 (заборона катування) та статті 34 (право на індивідуальну заяву)
– За статтею 3 Суд зосередився на процесуальному обов’язку держав ретельно вивчати твердження про ризик поганого поводження перед екстрадицією
– Суд встановив, що сербські органи влади:
* Не провели жодного ретельного вивчення тверджень заявника
* Не розглянули міжнародні звіти про ситуацію в Бахрейні
* Не дозволили заявникові підтвердити свої твердження
* Формально перевірили лише статутні вимоги до екстрадиції
– За статтею 34 Суд встановив, що:
* Сербія не виконала тимчасовий захід, незважаючи на наявність часу
* Пояснення органів влади про робочі години не є переконливими
* Нічого об’єктивно не перешкоджало виконанню заходу
3. Найважливіші положення:
– Держави повинні проводити ретельне вивчення тверджень про ризик поганого поводження перед екстрадицією, включаючи:
* Оцінку загальної ситуації в країні призначення
* Аналіз особистих обставин
* Огляд міжнародних звітів та доказів
* Надання особі можливості підтвердити твердження
– Дипломатичні запевнення про повторний судовий розгляд недостатні – необхідно оцінити практичний захист від поганого поводження
– Держави повинні виконувати тимчасові заходи Суду незалежно від робочих годин чи адміністративних процедур
– Конституційні апеляції або заяви про надання притулку без автоматичної зупиняючої дії не вважаються ефективними засобами проти екстрадиції
– Суд присудив €9,800 немайнової шкоди за встановлені порушення
Рішення встановлює важливі стандарти розгляду справ про екстрадицію з твердженнями про ризик поганого поводження та підтверджує обов’язковий характер тимчасових заходів Суду.
СПРАВА ДЕМІРЕР ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Справа стосується засудження пані Демірер за членство в озброєній терористичній організації на підставі її арешту під час незаконного перетину турецько-сирійського кордону разом з іншою особою, яка зізналася в членстві в YPG. Суд розглянув, чи надали внутрішньодержавні суди достатнє обґрунтування її засудження відповідно до статті 6 § 1 Конвенції. Більшість (5-2) не виявила порушення, постановивши, що турецькі суди належно пояснили підстави для засудження на основі непрямих доказів і належним чином розглянули заперечення заявниці.
Структура та основні положення:
– Рішення досліджує, чи виконали турецькі суди зобов’язання щодо надання мотивованих судових рішень у кримінальних справах
– Суд проаналізував рішення суду першої інстанції та апеляційного суду для оцінки відповідності стандартам статті 6 § 1
– Більшість визнала обґрунтування суду першої інстанції достатнім на підставі:
* Спільного арешту з особою, яка зізналася в членстві в терористичній організації
* Неправдивої ідентифікації як сирійських громадян
* Ворожої реакції заявниці на перекладача
– Два судді, що не погодилися з рішенням, стверджували, що обґрунтування є недостатнім, оскільки не було належно застосовано встановлені критерії членства в терористичній організації
Найважливіші положення для використання:
– Суд підтвердив, що внутрішньодержавні суди повинні надавати адекватне обґрунтування, але обсяг залежить від обставин справи
– У справах про членство в терористичній організації суди повинні:
* Пояснювати, як докази відповідають встановленим правовим критеріям
* Розглядати ключові аргументи захисту
* Надавати індивідуальне обґрунтування для кожного обвинуваченого
– Один акт може бути достатнім для встановлення членства, якщо належно пояснений з огляду на природу, спосіб вчинення та тяжкість
– Апеляційні суди можуть схвалити обґрунтування нижчестоящого суду без детальних додаткових пояснень, якщо немає нових питань, що вимагають спеціальної відповіді
Рішення надає важливі настанови щодо стандартів мотивованих судових рішень у справах про тероризм, демонструючи водночас поступливість Суду щодо фактичних оцінок внутрішньодержавних судів, коли дотримано основних процесуальних гарантій.
СПРАВА ОНАТ ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Справа стосується звільнення семи турецьких працівників, найнятих приватними компаніями за субпідрядними договорами муніципальних органів, після оголошення надзвичайного стану в Туреччині. Звільнення було здійснено на підставі їхніх передбачуваних зв’язків з незаконними структурами, і Суд розглянув питання про те, чи був судовий нагляд за цими звільненнями належним. Суд не виявив порушення презумпції невинуватості (стаття 6 § 2), але встановив порушення права на справедливий судовий розгляд (стаття 6 § 1) через неспроможність внутрішніх судів належним чином оцінити релевантність кримінальних проваджень проти заявників при обґрунтуванні їхніх звільнень.
Рішення розглядає два основні аспекти статті 6 Конвенції:
– Презумпцію невинуватості (стаття 6 § 2)
– Право на справедливий судовий розгляд (стаття 6 § 1)
Суд розрізнив дві категорії заявників:
– Ті, щодо яких на момент звільнення були розпочаті кримінальні провадження
– Ті, щодо яких не було розпочато проваджень або провадження закінчилися без винесення обвинувального вироку
Суд присудив кожному заявнику €1,500 як відшкодування немайнової шкоди.
Рішення встановлює нові стандарти судового нагляду за звільненнями, що ґрунтуються на передбачуваних зв’язках з незаконними структурами:
– Внутрішні суди повинні надавати адекватне обґрунтування при використанні попередніх кримінальних проваджень для виправдання звільнень
– Суди повинні оцінювати релевантність і зміст кримінальних проваджень у контексті припинення трудових відносин
– Саме існування кримінальних проваджень (поточних або завершених) не є достатнім для виправдання звільнення без належної оцінки
– Трудові суди повинні пояснювати, як кримінальні провадження призвели до втрати довіри між роботодавцями та працівниками
– Навіть під час надзвичайного стану суди повинні проводити належний судовий нагляд за звільненнями, що ґрунтуються на передбачуваних зв’язках з незаконними структурами
Рішення є значущим, оскільки встановлює чіткі стандарти судового нагляду за звільненнями, що ґрунтуються на міркуваннях безпеки, забезпечуючи баланс між правами працівників та інтересами національної безпеки.
