Справа стосується порушення статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) у провадженні проти українського громадянина за керування транспортним засобом під впливом наркотичних речовин. Європейський суд з прав людини встановив, що Апеляційний суд України не мав неупередженості при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо заявника. Суд визначив декілька ключових питань у цьому рішенні:
- Відсутність сторони обвинувачення на засіданнях Апеляційного суду, де ніхто не підтримував обвинувачення проти заявника
- Дії Апеляційного суду з власної ініціативи збирати докази, що були шкідливими для заявника
- Плутанина між ролями прокурора та судді, оскільки Апеляційний суд активно шукав докази для спростування аргументів захисту
Суд відрізнив цю справу від попереднього рішення у справі Фігурки проти України, підкресливши, що в цій справі заявник визначив конкретні обставини, які викликали обґрунтовані сумніви щодо неупередженості суду. Суд встановив, що дії Апеляційного суду з незалежного збирання та використання доказів проти заявника створили обґрунтовані сумніви щодо його об’єктивної неупередженості, що порушило статтю 6 § 1 Конвенції.
Найбільш значущими аспектами цього рішення є:
- Наголос Суду на важливості збереження чіткого розмежування між функціями обвинувачення та судочинства
- Визнання того, що активна роль суду у зборі доказів проти обвинуваченого може компрометувати його неупередженість
- Роз’яснення, що навіть у незначних адміністративних справах мають дотримуватися основні вимоги судової неупередженості
