Це судове рішення стосується тлумачення конкурентного права ЄС та права на компенсацію шкоди, заподіяної порушеннями конкурентного законодавства. Ось ключові моменти:
1. Справа розглядає питання про те, чи дозволяє право ЄС постраждалим сторонам передавати свої вимоги про компенсацію постачальнику юридичних послуг для колективного правозахисту, особливо у випадках, коли індивідуальні позови були б непрактичними.
2. Суд проаналізував, чи є німецьке законодавство, яке забороняє такі поступки у справах про конкуренцію, сумісним з принципами ефективності права ЄС та права на судовий захист. Були розглянуті ключові положення статті 101 ДФЄС, Директиви 2014/104/ЄС про позови про відшкодування шкоди внаслідок антимонопольних порушень та статті 47 Хартії основоположних прав ЄС.
3. Суд постановив, що національні закони, які забороняють передачу вимог про компенсацію у справах про конкуренцію постачальникам юридичних послуг для колективного правозахисту, забороняються правом ЄС, якщо:
• Немає інших ефективних механізмів колективного правозахисту вимог
• Індивідуальні позови були б неможливими або надмірно складними, позбавляючи постраждалих сторін ефективного судового захисту
Суд підкреслив, що національні суди повинні оцінити всі відповідні обставини, щоб визначити, чи виконані ці умови. Якщо національне законодавство не може бути інтерпретоване відповідно до вимог права ЄС, суперечливі національні положення мають бути не застосовані.