Це судове рішення стосується кількох заяв проти Грузії та Росії щодо порушень права власності в Абхазії. Ключові аспекти: 1. Справа включає скарги кількох заявників, яких змусили залишити свої домівки в Абхазії під час конфлікту 1992-1993 років і які з того часу не можуть повернутися або отримати доступ до своєї власності. Заявники стверджували про порушення їхніх майнових прав, права на житло та сімейне життя, а також дискримінацію за етнічною ознакою. 2. Суд встановив, що Росія здійснювала ефективний контроль над Абхазією у відповідний період (1998-2022) через свою військову, економічну та політичну підтримку. Грузія, не маючи ефективного контролю над Абхазією, зберігала позитивні зобов’язання щодо захисту прав людей з цієї території. Суд визначив, що обидві держави мали юрисдикцію, але в різних якостях. 3. Суд встановив порушення Росією статті 1 Протоколу 1 (майнові права) та статті 8 (право на житло) шляхом безперервного позбавлення заявників доступу до їхньої власності та житла в Абхазії. Однак щодо Грузії порушень не виявлено, оскільки вона виконала свої позитивні зобов’язання, вживши відповідних заходів у межах своїх обмежених можливостей. Суд призначив компенсацію, яку має сплатити Росія заявникам. Це судове рішення особливо важливе для України, оскільки воно розглядає питання державної відповідальності та юрисдикції в ситуаціях окупації території та ефективного контролю з боку іншої держави, а також зобов’язання держави, яка втратила контроль над частиною своєї території. Крім того, воно торкається питань захисту майнових прав на окупованих територіях.
