Справа №460/14031/22 від 26/11/2024
Суд керувався тим, що неповнолітні діти, яким призначена пенсія по інвалідності, є непрацюючими пенсіонерами через їх непрацездатність і мають право на підвищення до пенсії як компенсацію ризику втрати здоров’я. При цьому розмір такого підвищення має розраховуватися виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не мінімальної заробітної плати.
Справа №140/1069/24 від 26/11/2024
Суд керувався тим, що неповнолітні діти, яким призначена пенсія у зв’язку з втратою годувальника, є непрацюючими пенсіонерами через їх непрацездатність. Закон не пов’язує право на доплату до пенсії непрацюючого пенсіонера з конкретним видом пенсії, віком чи працездатністю. Також суд врахував, що такі доплати є компенсацією ризику втрати здоров’я внаслідок Чорнобильської катастрофи незалежно від наявності права на інші пільги.
Справа №761/15604/17 від 27/11/2024
Суд встановив, що посадовці податкової міліції разом з адвокатом організували злочинну схему отримання хабара у розмірі 36 000 доларів США, з яких встигли отримати 10 000 доларів. Гроші вимагались за обіцянку кваліфікувати дії підозрюваних за більш м’якими статтями КК України та посприяти у поверненні арештованих коштів через вплив на рішення прокуратури і суду. Вина обвинувачених була повністю доведена комплексом доказів, включаючи результати негласних слідчих дій та показання свідків.
Справа №613/820/19 від 21/11/2024
Предмет спору – оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за привласнення майна та підробку документів.Суд розглянув касаційну скаргу захисника, який діяв в інтересах засудженої особи, щодо перегляду рішень судів нижчих інстанцій у кримінальному провадженні за обвинуваченням у злочинах, передбачених статтями про привласнення майна, службове підроблення та незаконні дії з платіжними картками. Верховний Суд не знайшов підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а попередні судові рішення – без змін.
Справа №991/12742/24 від 28/11/2024
Основні аргументи суду: 1) Обвинувачений ОСОБА_4 уклав угоду про визнання винуватості, в якій беззастережно визнав свою вину та зобов’язався співпрацювати зі слідством; 2) Завдана державі шкода була повністю відшкодована через скасування незаконного відчуження майна ДП «НКУ» в судовому порядку; 3) Потерпілий (Державне агентство України з питань кіно) надав письмову згоду на укладення угоди про визнання винуватості.
Справа №991/12742/24 від 28/11/2024
Основні аргументи суду: 1) Обвинувачений ОСОБА_4 уклав угоду про визнання винуватості з прокурором, визнав свою вину та активно сприяв розкриттю злочину; 2) Завдана державі шкода була повністю відшкодована через скасування незаконного відчуження майна ДП «НКУ» в судовому порядку; 3) Потерпілий (Державне агентство України з питань кіно) надав згоду на укладення угоди про визнання винуватості.
Справа №446/1501/22 від 21/11/2024
Суд першої інстанції виправдав обвинуваченого за статтею про заволодіння майном (ч.2 ст.191 КК), оскільки не було доведено наявність корисливого мотиву та умислу на заволодіння коштами – роботи продовжували виконуватися після підписання акту, а затримка була спричинена об’єктивними обставинами. Апеляційний суд додатково скасував вирок за службове підроблення (ч.1 ст.366 КК).
Справа №166/865/23 від 25/11/2024
Предмет спору – оскарження вироку суду щодо засудження особи за хуліганство, вчинене на автозаправці, де обвинувачений побив потерпілого та пошкодив його автомобіль.Суд керувався тим, що хоча потерпілому була відшкодована шкода і він не мав претензій, хуліганство є злочином проти громадського порядку, а не проти конкретної особи. При цьому суд встановив наявність всіх ознак дійового каяття – щире каяття обвинуваченого, його активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування шкоди. Також суд врахував, що нижчі інстанції не роз’яснили обвинуваченому його право на звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та звільнив обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям.
Справа №344/4932/22 від 21/11/2024
Суд керувався тим, що вина обвинуваченого підтверджується показаннями потерпілих, які впізнали його як особу, що телефонувала їм, представлялася їх родичами та виманювала гроші під приводом ДТП. Також вина підтверджується показаннями свідків-правоохоронців, які затримали обвинуваченого, та документальними доказами. Щодо втечі з-під варти – факт втечі підтверджується показаннями конвоїрів та відеозаписами.
Справа №686/5401/15-к від 20/11/2024
Суд касаційної інстанції встановив, що після повернення обвинувального акта прокурору були неправомірно проведені додаткові слідчі дії та зібрані нові докази, які суди першої та апеляційної інстанцій врахували при винесенні рішень. Це суперечить правовій позиції об’єднаної палати Верховного Суду, згідно з якою після повернення обвинувального акта не допускається відновлення досудового розслідування та отримання нових доказів. Також апеляційний суд не дав належної оцінки допустимості доказів, отриманих після повернення обвинувального акта.
Справа №748/1972/19 від 21/11/2024
Суд при винесенні рішення керувався тим, що: 1) виділення матеріалів в окреме провадження було обґрунтованим через неможливість залучення перекладача; 2) відмова суду прийняти відмову засудженого від захисника була законною, оскільки участь захисника була обов’язковою, а докази неналежного виконання ним обов’язків відсутні; 3) порядок обрання запобіжного заходу суддею-доповідачем відповідав вимогам закону.
Справа №446/1501/22 від 21/11/2024
Предмет спору – оскарження прокурором виправдувального вироку щодо службового підроблення та розтрати майна.Суд апеляційної інстанції скасував вирок в частині обвинувачення за службове підроблення (ст. 366 КК) та закрив провадження за відсутністю складу злочину. Верховний Суд, розглянувши касаційну скаргу прокурора, дійшов висновку про необхідність нового апеляційного розгляду в частині обвинувачення за службове підроблення, оскільки рішення про закриття провадження потребує додаткової перевірки.За результатами розгляду Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасував ухвалу апеляційного суду в частині закриття провадження за ст. 366 КК та призначив новий апеляційний розгляд у цій частині.
Справа №613/820/19 від 21/11/2024
Предмет спору – касаційне оскарження вироку щодо працівниці банку, яка шляхом підробки платіжних карток заволоділа кредитними коштами банку на суму 221 400 гривень.Суд відхилив касаційну скаргу, оскільки: 1) засуджена повністю визнала свою вину та погодилась на спрощений розгляд справи; 2) завдані збитки були повністю відшкодовані, що підтверджено банком; 3) покарання призначено в межах найнижчих санкцій відповідних статей; 4) порушення процесуального закону, на які посилався захисник, мали формальний характер і не вплинули на законність вироку.Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, якими засуджену визнано винною у вчиненні корупційних та інших кримінальних правопорушень.
Справа №560/20682/23 від 27/11/2024
Суд встановив, що позивач пропустив місячний строк звернення до суду більш ніж на 5 років. Наведені ним причини пропуску строку (перебування під домашнім арештом, тривале кримінальне провадження, стан здоров’я, карантинні обмеження, воєнний стан) не були визнані поважними, оскільки не доведено їх безпосередній причинно-наслідковий зв’язок із неможливістю звернутись до суду своєчасно. Крім того, позивач протягом цього часу активно звертався до різних органів, що свідчить про його реальну можливість захищати свої права.
Справа №645/3612/15-к від 20/11/2024
Предмет спору: оскарження вироку суду щодо засудження особи за вчинення терористичного акту та незаконне зберігання вибухових речовин.Суд керувався наступними аргументами: 1) наявністю численних доказів, включаючи показання свідків, результати експертиз, протоколи слідчих дій та технічні дані, які підтверджують причетність обвинуваченого до закладення вибухового пристрою; 2) належним чином проведеними слідчими діями, включаючи обшуки та негласні слідчі дії; 3) відсутністю доказів застосування недозволених методів слідства, про які заявляв обвинувачений.Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та апеляційного суду, яким ОСОБА_9 засуджено до довічного позбавлення волі за вчинення терористичного акту та незаконне зберігання вибухових речовин.
Справа №276/831/20 від 21/11/2024
Предмет спору – оскарження вироку апеляційного суду щодо призначення реального покарання у виді позбавлення волі за крадіжку та викрадення вогнепальної зброї.Суд при винесенні рішення керувався тим, що засуджений ОСОБА_7 раніше не судимий, вчинив злочини у молодому віці (20 років), частково визнав провину та відшкодував третину завданої шкоди, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи. Важливим фактором стало те, що протягом трьох років після вчинення злочину він не вчиняв нових правопорушень, а за висновком органу пробації його виправлення можливе без реального позбавлення волі.Верховний Суд змінив вирок апеляційного суду та звільнив засудженого від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 рік 6 місяців.
Справа №574/726/22 від 19/11/2024
Предмет спору – оскарження вироку суду щодо військовослужбовця, який самовільно залишив місце служби в умовах воєнного стану.Суд керувався тим, що обвинувачений ОСОБА_7, будучи мобілізованим військовослужбовцем, без поважних причин самовільно залишив місце служби на 13 днів (з 28 вересня по 11 жовтня 2022 року) в умовах воєнного стану. Його вина була доведена показаннями свідків, документами військової частини та іншими доказами. Суд також врахував, що обвинувачений негативно характеризується за місцем служби та схильний до зловживання алкоголем.Верховний Суд залишив без змін вирок першої інстанції, яким ОСОБА_7 засуджено до 5 років позбавлення волі за самовільне залишення військової частини в умовах воєнного стану.
Справа №420/29256/23 від 27/11/2024
Предмет спору – відмова Пенсійного фонду у призначенні пенсії за вислугу років колишньому працівнику Державної кримінально-виконавчої служби.Суд керувався тим, що позивач набув право на пільгову пенсію ще у 2017 році, коли мав 27 років пільгового стажу при необхідних 23,5 роках. Хоча в 2022 році були внесені зміни до порядку обчислення вислуги років, вони не можуть застосовуватись до правовідносин, які виникли раніше. Також суд врахував, що право на пільгове обчислення вислуги років передбачено спеціальним законом про Державну кримінально-виконавчу службу.Верховний Суд залишив у силі рішення апеляційного суду про задоволення позову та зобов’язання Пенсійного фонду призначити позивачу пенсію за вислугу років.
Справа №296/1291/22 від 21/11/2024
Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_7 добровільно став учасником терористичної організації «ДНР», перебуваючи на посаді в протитанковому дивізіоні її підрозділу ГОТГ «ІНФОРМАЦІЯ_2». Судом було належним чином досліджено докази участі обвинуваченого в незаконному збройному формуванні, включаючи відеоматеріали та експертні висновки. Суд також визнав законним проведення спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого, оскільки він переховується на окупованій території.
Справа №554/10204/15-к від 21/11/2024
Предмет спору: оскарження виправдувального вироку щодо директора приватного підприємства, яку обвинувачували у шахрайському заволодінні частиною готельного комплексу вартістю понад 4 млн грн.Суд керувався такими аргументами: 1) Перехід права власності на нерухоме майно відбувся не через добровільну передачу, а на підставі судового рішення в цивільній справі; 2) Не доведено наявність умислу на заволодіння майном у момент його отримання – умисел виник вже після реєстрації права власності за потерпілим; 3) Звернення до суду з цивільним позовом не може розглядатися як обман або зловживання довірою в контексті складу злочину шахрайства.Верховний Суд залишив без змін виправдувальний вирок, оскільки не було доведено поза розумним сумнівом наявність у діях обвинуваченої складу кримінального правопорушення.
Справа №991/1512/23 від 27/11/2024
Предмет спору: Кримінальне провадження щодо оперативного співробітника СБУ ОСОБА_10, який обвинувачується в отриманні неправомірної вигоди в розмірі 60 000 доларів США за повернення обладнання для майнінгу криптовалюти, вилученого під час обшуку. Основні аргументи суду: 1) ОСОБА_10, використовуючи службове становище, зібрав інформацію про діяльність криптоферми та її власників, створив умови для порушення кримінального провадження і вилучення майна під час обшуку; 2) через посередників висунув вимогу про передачу 60 000 доларів США за повернення вилученого обладнання; 3) організував отримання неправомірної вигоди через криптообмінник, використовуючи заходи конспірації. Суд відхилив аргументи захисту про провокацію злочину та про те, що кошти призначалися як благодійний внесок на потреби ЗСУ. Рішення суду: ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, та призначено покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах на 3 роки, з конфіскацією майна та позбавленням військового звання полковник.
Справа №910/11976/23 від 28/11/2024
Предмет спору – стягнення АТ «ДТЕК Дніпроенерго» з ПрАТ «НЕК Укренерго» заборгованості у розмірі 186,6 млн грн.Суд не навів детальних аргументів у резолютивній частині, але підтримав позицію судів нижчих інстанцій, які задовольнили позовні вимоги. Касаційний суд визнав, що рішення попередніх інстанцій були законними та обґрунтованими, а аргументи скаржника у касаційній скарзі не знайшли свого підтвердження.За результатами розгляду справи Верховний Суд закрив касаційне провадження в частині однієї з підстав оскарження, відмовив у задоволенні касаційної скарги по іншим підставам та залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.
Справа №127/9377/21 від 27/11/2024
Суд при винесенні рішення керувався тим, що батько (ОСОБА_1) добросовісно виконував свої батьківські обов’язки, забезпечував сину необхідні умови для проживання та розвитку, фінансово утримував його. Також суд врахував більшу прихильність сина до батька через їх тривале спільне проживання. При цьому суд зазначив, що факт проживання дитини за кордоном не впливає на вирішення спору про визначення місця її проживання, а мати не надала доказів створення належних умов проживання сина за кордоном.
Справа №607/18630/22 від 27/11/2024
Предмет спору – зміна формулювання причини звільнення працівника та стягнення заборгованості із заробітної плати й інших виплат при звільненні.Суд керувався тим, що: 1) роботодавець не мав права самостійно змінювати вказану працівником підставу звільнення з ч.3 ст.38 КЗпП на ч.1 ст.38 КЗпП; 2) наявність заборгованості із зарплати та порушення порядку зміни істотних умов праці підтверджують факт порушення роботодавцем трудового законодавства; 3) при звільненні за ч.3 ст.38 КЗпП працівнику належить вихідна допомога в розмірі трьох середніх заробітків.Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду про задоволення позову працівника щодо зміни формулювання звільнення та стягнення заборгованості по зарплаті, вихідної допомоги і компенсації за затримку розрахунку при звільненні.
Справа №521/6725/22 від 26/11/2024
Суд встановив, що звільнення відбулось на законних підставах, оскільки працівниця порушила митні правила при перетині кордону (намагалась незаконно провезти 1190 пачок цигарок до Польщі), що було прямо передбачено як підстава для розірвання контракту в пункті 18 трудового контракту. Суд також зазначив, що сам факт порушення митних правил позивачкою не спростовувався, а відсутність в наказі про звільнення конкретного посилання на пункт контракту не є підставою для визнання звільнення незаконним.
Справа №759/19105/22 від 27/11/2024
Суд керувався тим, що особа, яка не була залучена до справи, має право оскаржити судове рішення лише якщо воно безпосередньо стосується її прав та інтересів. ОСОБА_2 не надала жодних доказів того, що вона проживала зі спадкодавцем однією сім’єю не менше 5 років, а отже не довела, що рішення суду першої інстанції про визнання спадщини відумерлою порушує її права як спадкоємиці. Суд також врахував, що приватний нотаріус раніше відмовив цій особі у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність підтверджуючих документів.
Справа №718/1862/22 від 26/11/2024
Суд встановив, що між позивачем та банком були укладені договори банківського вкладу, за якими позивач вніс кошти на депозит. Хоча начальник відділення банку привласнила ці кошти, що підтверджується матеріалами кримінального провадження, це не звільняє банк від обов’язку повернути вклад, оскільки саме банк відповідає за дії своїх працівників. Також суд врахував, що позивач правомірно розраховував на належне оформлення депозитного договору, а контроль за діями працівників – це обов’язок банку.
Справа №400/3003/21 від 28/11/2024
Предмет спору – оскарження прокурором рішення про його звільнення та вимога поновлення на посаді з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу.На жаль, з наданої резолютивної частини рішення неможливо встановити конкретні аргументи суду, оскільки відсутня мотивувальна частина. Проте очевидно, що Верховний Суд дійшов висновку про законність звільнення прокурора, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, які були на користь позивача.Верховний Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, визнавши законним його звільнення.
Справа №520/28329/23 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що позивачка пропустила 15-денний строк на оскарження наказу про звільнення, встановлений Дисциплінарним статутом Національної поліції. Хоча вона отримала наказ 18 вересня 2023 року, позов подала лише 7 жовтня 2023 року, тобто після закінчення строку, який сплив 3 жовтня. При цьому позивачка не надала суду переконливих доказів поважності причин пропуску строку та не пояснила, чому після деокупації території протягом року не прибувала на службу.
Справа №420/23119/23 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що військовослужбовець був позбавлений додаткової винагороди на підставі окремого доручення Міністра оборони України, яке передбачає невключення до наказів про виплату додаткової винагороди військовослужбовців, які відмовилися виконувати бойові накази. Факт відмови позивача виконувати бойові завдання та накази командира в січні та лютому 2023 року був підтверджений наказами про притягнення до дисциплінарної відповідальності, які не оскаржувались. Суд також зазначив, що позбавлення додаткової винагороди не є видом дисциплінарного стягнення і може застосовуватися паралельно з дисциплінарною відповідальністю.
Справа №440/2847/24 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що військова частина подала апеляційну скаргу з пропуском строку оскарження (після 21 червня 2024 року) і при цьому не подала заяву про поновлення пропущеного строку, хоча суд надав таку можливість. Суд наголосив, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлений лише за заявою учасника справи, а не за ініціативою суду. Оскільки військова частина не скористалась своїм правом подати таку заяву, суд правомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Справа №906/1290/23 від 12/11/2024
Суд керувався тим, що у випадку часткового накладення земельних ділянок, коли лише частина спірної ділянки належить позивачу, а інша – відповідачу, належним способом захисту є не віндикаційний позов (витребування майна), а негаторний позов про усунення перешкод у користуванні через визнання незаконними та скасування наказів про формування ділянки, скасування її державної реєстрації та реєстрації речових прав. Суд також врахував, що повернути частину вже сформованої єдиної земельної ділянки неможливо.
Справа №198/23/22 від 27/11/2024
Суд керувався тим, що позивачка не довела, що порушення при проведенні торгів вплинули на їх результат. Її аргументи про неналежне повідомлення та занижену оцінку майна стосуються дій державного виконавця у виконавчому провадженні, які мають окремий порядок оскарження і не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними. Крім того, суд встановив, що позивачка фактично отримувала повідомлення про виконавче провадження.
Справа №730/1097/23 від 13/11/2024
Предмет спору: захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди через публікації відповідачки у соціальній мережі Facebook. Суд при винесенні рішення керувався тим, що: 1) позивач є публічною особою (підприємець, футбольний функціонер, екс-депутат), тому межі допустимої критики щодо нього є ширшими; 2) оспорювані висловлювання відповідачки є оціночними судженнями та критичними зауваженнями, а не фактичними твердженнями, які можна перевірити на достовірність; 3) законодавство не передбачає відповідальності за висловлення оціночних суджень, навіть якщо вони є різкими чи образливими. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу позивача та підтримав рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову.
Справа №761/22018/17 від 14/02/2024
Предмет спору – визнання права власності на квартиру в новобудові за інвестором фонду фінансування будівництва.Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не змогла надати оригінал договору про участь у фонді фінансування будівництва та не довела існування правовідносин між нею як довірителем та новим управителем фонду. Суд зазначив, що хоча позивачка надала копію договору та свідоцтво про участь у фонді, цих доказів недостатньо, оскільки відповідачі поставили під сумнів їх достовірність, а оригінали документів втрачені.Верховний Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, оскільки позивачка не довела належними доказами факт інвестування коштів та набуття прав на квартиру.
Справа №910/6947/24 від 21/11/2024
Суд першої та апеляційної інстанцій помилково вважали, що електронна довіреність, видана через систему ‘Електронний суд’, потребує нотаріального посвідчення. Верховний Суд роз’яснив, що електронне доручення, сформоване в підсистемі ‘Електронний суд’, не вимагає додаткового засвідчення і є належним документом для підтвердження повноважень представника. Також суд вказав, що до електронних доручень неможливо застосовувати правила засвідчення паперових довіреностей.
Справа №926/4788/21 від 27/11/2024
Суд керувався тим, що цей спір вже був предметом судового розгляду у справі №926/1242/15, де було відмовлено у задоволенні позову. Повторний розгляд того самого спору між тими самими сторонами суперечить принципу юридичної визначеності та res judicata. Подання нових доказів не змінює підстав позову і не дає права на повторний розгляд справи.
Справа №910/14138/22 від 12/11/2024
Суд касаційної інстанції зосередився на процесуальному питанні – чи мало право КП ‘Харківські теплові мережі’ подавати апеляційну скаргу як особа, що не брала участі у справі. Суд вказав, що апеляційний суд повинен був детально дослідити, яким чином оскаржуване рішення впливає на права та обов’язки цього підприємства, а не просто констатувати наявність такого впливу.
Справа №916/111/24 від 28/11/2024
Предмет спору – стягнення 3 051 054,21 грн з ТОВ «Одесенерготрейд» на користь ТОВ «Електротрейдінг Груп».На жаль, в наданому тексті судового рішення відсутня мотивувальна частина, тому неможливо визначити аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення. Для повного аналізу потрібен повний текст судового рішення з описом обставин справи та правовим обґрунтуванням позиції суду.За результатами розгляду справи Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Електротрейдінг Груп» та залишив без змін постанову апеляційного суду.
Справа №2-42/2011 від 21/11/2024
Суд встановив, що державний виконавець правомірно закінчив виконавче провадження, оскільки боржник фактично виконав рішення суду в повному обсязі – демонтував металеву драбину, двері, вікно та нежитлове приміщення на горищі, а також привів технічне підпілля до попереднього стану. Суд відхилив аргументи скаржника про те, що залишення фундаменту та підпор на горищі свідчить про неповне виконання рішення, оскільки рішення суду не містило вимог про їх демонтаж.
Справа №534/1153/19 від 21/11/2024
Суд керувався тим, що наявність розписки від позичальника є належним доказом укладення договору позики та отримання коштів. Суд зазначив, що розписка підтверджує як факт укладення договору, так і факт отримання грошей. Відповідач не надав доказів повернення позики або непідписання розписки. Суд також відхилив аргументи про неможливість укладення договору позики між резидентом та нерезидентом, оскільки законом це не заборонено.
Справа №420/35487/23 від 28/11/2024
Предмет спору: оскарження державним службовцем категорії Б негативної оцінки результатів його службової діяльності та наказу про звільнення.Суд при розгляді справи керувався тим, що: 1) обґрунтування негативної оцінки було формальним і не містило конкретних підстав виставлення балів за кожне завдання; 2) суб’єкт призначення не надав можливості державному службовцю висловитись щодо результатів оцінювання, хоча той не зміг взяти участь в оціночній співбесіді з об’єктивних причин (перебував на лікарняному); 3) оцінювання проведено без дотримання права особи на участь у процесі прийняття рішення щодо неї.Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і залишив в силі рішення суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності та наказів про затвердження цього висновку і про звільнення позивача.
Справа №640/14430/21 від 28/11/2024
Суд при винесенні рішення керувався тим, що у спірний період заробітна плата нараховувалась відповідно до чинного на той час законодавства та в межах бюджетних призначень. Рішення Конституційного Суду від 26.03.2020, яким визнано неконституційним обмеження розміру зарплати прокурорів, не має зворотної дії та не може бути підставою для перерахунку зарплати за попередні періоди.
Справа №160/24663/23 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що спори щодо відшкодування шкоди внаслідок отриманого захворювання в результаті проходження публічної служби за своєю суттю є публічно-правовими спорами. Проходження публічної служби включає всі обставини і факти, які супроводжують таку діяльність, включаючи питання компенсацій та відшкодувань. Тому такі спори підлягають розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
Справа №360/1446/23 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що додаткова винагорода є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і виплачується пропорційно відпрацьованому часу. Зміни, внесені постановою КМУ №793 до постанови №168, не змінили принципу пропорційності виплати винагороди. Оскільки позивач прослужив лише 1 день у березні 2022 року, йому правомірно нарахували винагороду пропорційно – 967,74 грн.
Справа №160/26624/23 від 28/11/2024
Суд зазначив, що для отримання такої винагороди необхідно документально підтвердити безпосередню участь у бойових діях відповідними наказами, журналами бойових дій та рапортами командирів. Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили належним чином всі обставини справи – не з’ясували, які саме завдання і де виконував військовослужбовець у спірний період, не оцінили накази про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Справа №280/5064/20 від 27/11/2024
Предмет спору – стягнення витрат на правову допомогу, включаючи ‘гонорар успіху’ адвоката.Суд керувався тим, що: 1) витрати на правову допомогу підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи; 2) ‘гонорар успіху’ є складовою частиною гонорару адвоката і належить до судових витрат; 3) позивач не міг заздалегідь подати докази остаточного розміру витрат, оскільки гонорар залежав від результату справи.Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду про часткове задоволення вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу, включаючи ‘гонорар успіху’ у розмірі 2500 грн.
Справа №730/628/22 від 13/11/2024
Суд встановив, що голова сільради діяла від імені органу місцевого самоврядування та звернулася до компетентних органів (військової адміністрації, СБУ) для перевірки певної інформації. Таке звернення є реалізацією конституційного права на звернення до органів влади (ст. 40 Конституції України), а не поширенням недостовірної інформації. Крім того, позивач не довів, що саме голова сільради є власником акаунту в Facebook, де було розміщено спірне відео.
Справа №824/41/24 від 25/11/2024
Суд при винесенні рішення керувався тим, що: 1) відсутні передбачені законом підстави для відмови у визнанні та виконанні арбітражного рішення; 2) виконання рішення не суперечить публічному порядку України, оскільки стосується звичайних комерційних відносин між сторонами; 3) хоча виконання рішення тимчасово зупиняється на період воєнного стану, це не є підставою для відмови у його визнанні.
Справа №400/3003/21 від 28/11/2024
Предмет спору – оскарження прокурором рішення про його звільнення та вимога поновлення на посаді з виплатою заробітку за час вимушеного прогулу.На жаль, з наданої резолютивної частини рішення неможливо встановити конкретні аргументи суду, оскільки відсутня мотивувальна частина. Проте очевидно, що Верховний Суд дійшов висновку про законність звільнення прокурора, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, які були на користь позивача.Верховний Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, визнавши його звільнення законним.
Справа №560/10068/23 від 28/11/2024
Суд встановив, що апеляційний суд порушив процесуальний порядок, надіславши ухвалу про усунення недоліків через Viber, що не передбачено КАС України. Суд наголосив, що копія ухвали мала бути направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в електронній формі на офіційну електронну адресу. Оскільки належне вручення ухвали не було підтверджено, суд апеляційної інстанції передчасно повернув апеляційну скаргу.
Справа №420/19827/23 від 28/11/2024
Суд встановив, що військовослужбовець самовільно залишав військову частину у періоди з 30.07.2022 по 23.08.2022 та з 07.10.2022, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Згідно з окремим дорученням Міністра оборони України, військовослужбовці, які самовільно залишили частину, не включаються до наказів про виплату додаткової винагороди за місяць порушення та весь період відсутності. Також виплата всіх видів грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення частини до дня повернення.
Справа №520/12940/23 від 28/11/2024
Суд встановив, що Служба у справах дітей діяла правомірно, прийнявши рішення про взяття дитини на облік на підставі документів від Центру соціальних служб, який виявив факт психологічного насильства. При цьому суд зазначив, що оскільки пізніше дитину було знято з обліку у зв’язку з виїздом за кордон, то оскаржуваний наказ вже вичерпав свою дію і його скасування не відновить жодних прав позивача.
Справа №420/6552/24 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що позивач вже має закордонний паспорт, при оформленні якого надав згоду на обробку персональних даних та отримав унікальний номер в Єдиному державному демографічному реєстрі. Тому видача ID-картки замість паспорта-книжечки не порушує його прав та не є втручанням у приватне життя. Суд також зазначив, що ця справа відрізняється від зразкової справи №806/3265/17, де захищалось право особи, яка ніколи не надавала згоду на обробку персональних даних.
Справа №120/2647/23 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що військова частина пропустила строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції і не подала вчасно заяву про поновлення цього строку. Хоча частина посилалась на воєнний стан як поважну причину, але повторна апеляційна скарга була подана лише через 9 місяців після повернення першої скарги, що свідчить про невиправдане зволікання.
Справа №910/12257/13 (910/18736/21) від 14/11/2024
Предмет спору: визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута (будівельних матеріалів та обладнання, використаних при будівництві житлового комплексу).Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позову СБУ, мотивуючи це тим, що позивач не обґрунтував кінцеву мету позову та не довів, як визнання недійсним результатів аукціону може захистити його порушені права. Також суд вказав, що на аукціоні реалізовувались лише будівельні матеріали, а спір про право власності існує між іншими особами.Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд, оскільки суд не дослідив належним чином наявність правового зв’язку між реалізованим майном та майновими інтересами позивача, а також не врахував, що СБУ як кредитор у справі про банкрутство має законний інтерес щодо збільшення ліквідаційної маси боржника.
Справа №917/602/21 від 28/11/2024
Предмет спору – стягнення АТ «Полтаваобленерго» з ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об’єднання» заборгованості у розмірі 1,1 млн грн та зустрічний позов про визнання недійсним акту.На жаль, з наданого тексту судового рішення неможливо визначити основні аргументи суду, оскільки документ містить лише резолютивну частину без мотивувальної частини.Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу ПрАТ «Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об’єднання», скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції.
Справа №908/1323/23 від 19/11/2024
Суд у своєму рішенні керувався тим, що податковий орган має право оскаржувати ухвалу про ліквідацію банкрута навіть не маючи статусу учасника справи, оскільки це прямо передбачено процесуальним законодавством. Важливим аргументом стало те, що податковий орган може виявити ознаки фіктивного банкрутства чи недобросовісної поведінки учасників справи. Також суд зазначив, що ухвала про ліквідацію банкрута є важливим підсумковим документом, який має оцінювати всю процедуру банкрутства.
Справа №902/966/22 від 27/11/2024
Суд при вирішенні питання про розмір відшкодування витрат на правничу допомогу керувався трьома основними критеріями: 1) пропорційністю задоволення вимог скаржника (апеляційна скарга була задоволена лише на 0,89%); 2) розумністю і реальністю таких витрат; 3) їх співмірністю зі складністю справи та виконаними роботами. Суд також врахував, що доводи апеляційної скарги не потребували комплексного вивчення і зводились переважно до арифметичних розрахунків.
Справа №921/275/19 від 21/11/2024
Суд керувався тим, що згідно з п.12 ч.1 ст.34 Закону України ‘Про виконавче провадження’ виконавець зобов’язаний зупинити вчинення виконавчих дій у разі включення державного підприємства до переліку об’єктів приватизації. Ця норма не містить жодного розмежування виконавчих проваджень і є обов’язковою до застосування. Зупинення виконавчих дій на час приватизації є законним обмеженням для забезпечення суспільного інтересу в контролі за реалізацією державного майна.
Справа №521/9280/18 від 26/11/2024
Предмет спору – відшкодування моральної шкоди та шкоди у зв’язку з втратою годувальника внаслідок смерті особи в ДТП.Суд керувався тим, що: 1) Страхова компанія має відшкодувати моральну шкоду чоловіку та дітям загиблої в розмірі 12 мінімальних зарплат, поділених порівну між ними (по 11,169 грн кожному); 2) Неповнолітнім дітям загиблої має бути відшкодована шкода через втрату годувальника в розмірі 36 мінімальних зарплат одноразово (по 134,028 грн); 3) Вина потерпілої в ДТП не впливає на розмір відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника.Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій про стягнення зі страхової компанії відшкодування на користь чоловіка та дітей загиблої.
Справа №461/31/22 від 26/11/2024
Суд керувався тим, що позивач не довів факт розгляду його заяви про приватизацію саме Юридичним департаментом Львівської міської ради. В матеріалах справи відсутні докази того, що цей департамент розглядав заяву позивача та відмовляв йому у приватизації. Хоча позивач отримав відмову від Комунальної установи ‘Львівський міський центр приватизації’, він обрав неналежного відповідача для свого позову.
Справа №757/7861/18-ц від 31/07/2024
Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, вважаючи що позов подано до неналежного відповідача та що існує тотожний спір між тими самими сторонами. Однак Верховний Суд встановив, що апеляційний суд не перевірив належним чином, чи мала особа, яка подала апеляційну скаргу, право на таке оскарження, та чи дійсно позови є тотожними, оскільки позивач змінював свої вимоги в іншій справі.
Справа №520/35517/23 від 28/11/2024
Предмет спору стосується оскарження військовою частиною ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги через її підписання неуповноваженою особою.Суд керувався тим, що апеляційна скарга була підписана особою (ОСОБА_2), яка не надала документів, що підтверджують її повноваження діяти від імені військової частини. Згідно з КАС України та Інструкцією Міноборони, апеляційна скарга має підписуватися командиром військової частини або уповноваженою довіреністю особою. Оскільки такі повноваження не були підтверджені належним чином, суд правомірно повернув апеляційну скаргу.Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №320/10744/21 від 28/11/2024
Суд встановив, що заява позивача про перерахунок пенсії була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням ПФУ в Харківській області, а не ГУ ПФУ в Київській області, до якого був поданий позов. Тому позов був поданий до неналежного відповідача, а суд першої інстанції порушив процесуальні норми, не залучивши належного відповідача до справи. Апеляційний суд не мав повноважень усунути це порушення.
Справа №240/31523/23 від 28/11/2024
Предмет спору – оскарження військовою частиною відмови апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на оскарження рішення першої інстанції.Суд керувався тим, що: 1) військова частина пропустила 30-денний строк на апеляційне оскарження, оскільки рішення було доставлено до її електронного кабінету 11 березня 2024 року; 2) наведені причини пропуску строку (воєнний стан, неукомплектованість штату юристів, велика завантаженість) не є поважними, оскільки це внутрішні організаційні проблеми військової частини; 3) сам факт воєнного стану без доведення конкретних обставин, які унеможливили подання апеляції вчасно, не є підставою для поновлення строку.Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №240/26235/23 від 28/11/2024
Суд при винесенні рішення керувався тим, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород на період воєнного стану. За правилами Порядку №260 до розміру грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова допомога для оздоровлення та матеріальна допомога, не включаються винагороди, незалежно від їхнього виду. Також суд врахував, що саме Порядок №260 унормував приписи Закону №2011-ХІІ, встановивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії складових грошового забезпечення.
Справа №317/3206/23 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що рішення було належним чином доставлене в електронний кабінет Укртрансбезпеки 8 грудня 2023 року, тому строк оскарження спливав 10 січня 2024 року. Посилання на реєстрацію рішення у внутрішній системі документообігу Укртрансбезпеки 29 січня 2024 року та загальні проблеми роботи електронного суду не є поважними причинами пропуску строку, оскільки рішення було доступне для ознайомлення в електронному кабінеті.
Справа №743/242/24 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що у справах про адміністративні правопорушення встановлено спеціальний 10-денний строк на апеляційне оскарження, який обчислюється з дня проголошення судового рішення. Департамент патрульної поліції пропустив цей строк, подавши апеляцію через місяць після проголошення рішення. При цьому суд встановив, що рішення було належним чином доставлено до електронного кабінету відповідача, тому причини пропуску строку визнані неповажними.
Справа №380/17385/23 від 27/11/2024
Суд зазначив, що не можна зобов’язати суб’єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення іншого судового рішення, оскільки примусове виконання здійснюється в рамках виконавчого провадження. Для контролю за виконанням судових рішень існують спеціальні механізми, передбачені КАС України – подання звіту про виконання, накладення штрафу тощо. Новий позов не є належним способом захисту в такій ситуації.
Справа №460/19110/22 від 27/11/2024
Суд керувався тим, що неповнолітні діти-інваліди є непрацюючими пенсіонерами через їх непрацездатність, тому мають право на підвищення до пенсії як особи, що проживають на території радіоактивного забруднення. При цьому розмір доплати має розраховуватись виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а не мінімальної заробітної плати, відповідно до Закону №1774-VIII. Також суд зазначив, що право на таку доплату не залежить від наявності інших пільг чи компенсацій за Чорнобильським законом.
Справа №906/1274/20 (906/633/22) від 21/11/2024
Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам та доводам ліквідатора щодо недобросовісних дій керівника, зокрема: розірвання договорів оренди земельних ділянок та укладення їх на власну користь, невиконання вимог з передачі новому директору документації та майна підприємства, привласнення коштів. Суди обмежились лише констатацією наявності у керівника повноважень на укладення правочинів, не дослідивши питання завдання шкоди інтересам боржника та кредиторів.
Справа №906/1318/19 (906/244/23) від 20/11/2024
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про задоволення позову, не надав належної оцінки доказам щодо фактичного продовження працівником виконання своїх обов’язків після дати звільнення, не перевірив належним чином обставини щодо строковості трудового договору та не спростував висновки суду першої інстанції. Апеляційний суд також не врахував, що зміна підстави звільнення з ч.3 ст.38 КЗпП (за власним бажанням) на п.2 ст.36 КЗпП (закінчення строку трудового договору) потребує встановлення додаткових обставин.
Справа №902/1546/23 від 12/11/2024
Предмет спору: усунення перешкод у користуванні земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права суборенди ТОВ ‘Арамазд’ на три земельні ділянки сільськогосподарського призначення. Основні аргументи суду: 1) Після створення фермерського господарства права орендаря земельних ділянок перейшли від фізичної особи до фермерського господарства, тому договори суборенди мало укладати саме господарство, а не фізична особа. 2) Однак оскільки договори суборенди фактично виконувались сторонами (використання ділянок, сплата орендної плати), вони не можуть вважатись неукладеними. 3) Позивач обрав неналежний спосіб захисту – негаторний позов замість віндикаційного, оскільки він не володіє спірними ділянками, а право суборенди зареєстроване за відповідачем. Рішення суду: У задоволенні позову відмовлено через обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права.
Справа №335/5729/20 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що стаття 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошового зобов’язання (інфляційні втрати та 3% річних) поширюється на всі види грошових зобов’язань, включаючи виплати за судовими рішеннями. При цьому спадкоємець має право на стягнення цих коштів з моменту виникнення заборгованості перед спадкодавцем, а не з моменту оформлення правонаступництва.
Справа №480/9739/21 від 28/11/2024
Суд при винесенні рішення керувався тим, що на момент спірних правовідносин позивач не пройшов атестацію та не був призначений на посаду в новоствореному (реформованому) органі прокуратури. Відповідно до законодавства, що діяло в спірний період, оплата праці працівників місцевих прокуратур здійснювалась за постановою Кабінету Міністрів України №505, а не за статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», яка застосовувалась лише до прокурорів, які успішно пройшли атестацію та були переведені до нових органів прокуратури.
Справа №440/7176/21 від 28/11/2024
Суд встановив, що Закон ‘Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності’ не поширюється на перевірки суб’єктів електроенергетики. Тому Держпродспоживслужба неправомірно керувалась цим законом при проведенні перевірки та винесенні припису АТ ‘Полтаваобленерго’.
Справа №909/550/23 від 26/11/2024
Суд при винесенні рішення керувався тим, що: 1) заявник надав всі необхідні документи на підтвердження понесених витрат (договір про правову допомогу, акти наданих послуг, протокол наданих послуг тощо); 2) позивач не надав заперечень щодо неспівмірності чи необґрунтованості заявлених витрат; 3) розмір витрат є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Справа №910/15342/23 від 26/11/2024
Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій допустили порушення процесуального права, зокрема: 1) неправильно прийняли заяву про збільшення позовних вимог, яка фактично містила нові самостійні вимоги; 2) не перевірили належним чином розрахунок 3% річних та інфляційних втрат та не надали оцінку запереченням відповідача щодо бази їх нарахування.
Справа №910/12559/20 від 19/11/2024
Предмет спору: визнання припиненими всіх зобов’язань АТ «Нікопольський завод феросплавів» перед АТ КБ «ПриватБанк» за кредитними договорами у зв’язку з їх повним виконанням.Суд у своєму рішенні керувався тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми права, не врахувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо можливості захисту інтересу позивача у правовій визначеності стосовно належного виконання зобов’язань за кредитними договорами. Апеляційний суд не дослідив, чи існує у позивача законний інтерес у цих правовідносинах та чи має місце його порушення відповідачем.Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Справа №910/17566/17 від 22/11/2024
Суд керувався тим, що відбулося правонаступництво юридичної особи шляхом реорганізації (перетворення) ДП «НАЕК «Енергоатом» в АТ «НАЕК «Енергоатом» згідно постанови Кабінету Міністрів України. При цьому до нового товариства перейшли всі права та обов’язки попереднього підприємства. Оскільки виконавчі провадження не були закінчені, суд визнав необхідним здійснити заміну боржника на правонаступника.
Справа №904/5748/18 від 21/11/2024
Предмет спору: скарга банку на дії ліквідатора банкрута щодо неперерахування коштів від реалізації заставного майна та клопотання ліквідатора про затвердження звіту про витрати ліквідаційної процедури.Основні аргументи суду: 1) Вимоги про відшкодування шкоди, завданої арбітражним керуючим, мають розглядатися за правилами позовного провадження в межах справи про банкрутство, а не в порядку розгляду скарги на дії ліквідатора. 2) Суди попередніх інстанцій помилково розглянули вимоги банку як скаргу на дії ліквідатора, хоча фактично це був спір про відшкодування шкоди. 3) Касаційне оскарження постанови апеляційного суду щодо затвердження звіту ліквідатора про витрати не допускається згідно з КУзПБ.Рішення суду: Касаційну скаргу задоволено частково – закрито провадження в частині оскарження затвердження звіту про витрати та скасовано рішення попередніх інстанцій щодо розгляду скарги на дії ліквідатора з відмовою в її задоволенні.
Справа №916/19/24 від 30/10/2024
Предмет спору: розірвання договору з виготовлення проектно-кошторисної документації та стягнення 146 216 грн збитків.Основні аргументи суду: 1) Позивач не довів факт істотного порушення договору відповідачем, оскільки затримка у виконанні робіт виникла через несвоєчасне надання замовником необхідної документації. 2) Недоліки в проектній документації не доведені належними доказами, а навіть якщо б були – вони могли бути усунуті виконавцем відповідно до закону. 3) Поведінка позивача була непослідовною – спочатку він надавав додаткові дані на запит виконавця, а потім заперечував факт недостатності вихідних даних.Рішення суду: відмовлено в задоволенні позову про розірвання договору та стягнення збитків, оскільки не доведено істотного порушення умов договору з боку виконавця.
Справа №460/7479/21 від 28/11/2024
Суд встановив, що Держаудитслужба безпідставно вимагала розірвання договору, оскільки переможець тендеру (ПрАТ «Рівнеавтошляхбуд») надав усі необхідні документи відповідно до тендерної документації, включаючи договір поставки асфальтобетону та гарантійний лист від постачальника. Суд зазначив, що замовник діяв обґрунтовано при оцінці тендерних пропозицій та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель.
Справа №910/14483/23 від 26/11/2024
Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, визнав правомірним стягнення 21,6 млн грн безпідставно отриманого ПДВ, оскільки при постачанні товарів для державних потреб мала застосовуватись нульова ставка ПДВ. Також суд частково задовольнив вимоги щодо стягнення інфляційних втрат (714,8 тис. грн замість 1,03 млн грн) та 3% річних (471,6 тис. грн), врахувавши при розрахунку дефляцію за серпень 2023 року.
Справа №904/37/24 від 20/11/2024
Суд при винесенні рішення керувався тим, що: 1) між сторонами не було належним чином укладено договір, оскільки не погоджені всі істотні умови; 2) кошти були перераховані не на той рахунок, який вказаний у рахунку-фактурі; 3) наявні всі умови для застосування інституту безпідставного збагачення – збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої без достатньої правової підстави.
Справа №340/4870/23 від 28/11/2024
Суд при винесенні рішення керувався тим, що позивач вже звертався з аналогічними вимогами в іншій справі (№340/767/22), яка була розглянута і по ній було прийняте рішення, що набрало законної сили. Суд встановив, що новий позов є тотожним попередньому, оскільки стосується тих самих сторін, предмету та підстав. Той факт, що позивач по-іншому сформулював свої вимоги, не змінює їх суті.
Справа №200/3599/23 від 28/11/2024
Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті провадження, вважаючи що введення воєнного стану не є поважною причиною для пропуску строку. Верховний Суд не погодився з таким висновком, зазначивши що апелянт надав достатні докази того, що пропуск строку був зумовлений залученням юридичної служби військової частини до виконання бойових завдань, що підтверджується наказами про відрядження.
Справа №440/2653/24 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що оскарження процесуальних дій слідчого має відбуватися виключно в рамках кримінального провадження за правилами КПК України, а не в порядку адміністративного судочинства. Крім того, суд наголосив, що судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій при здійсненні правосуддя, оскільки такі дії можуть бути оскаржені лише в порядку апеляційного та касаційного перегляду. Також суд зазначив, що слідчий при проведенні слідчих дій не здійснює владних управлінських функцій, а тому спір не є публічно-правовим.
Справа №280/4401/21 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що прокурори, які не пройшли атестацію під час реформи прокуратури, отримують заробітну плату відповідно до Постанови КМУ №505, а не за статтею 81 Закону «Про прокуратуру». Оскільки позивач не пройшов атестацію успішно, то на нього не поширюються нові умови оплати праці, передбачені для прокурорів реформованих прокуратур. Рішення Конституційного Суду про неконституційність обмеження виплат прокурорам стосується лише тих прокурорів, які успішно пройшли атестацію.
Справа №620/5917/24 від 28/11/2024
Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки військова частина пропустила строк на оскарження та не подала заяву про його поновлення. Верховний Суд погодився з цим рішенням, зазначивши, що фіскальний чек про відправлення листа не може підтвердити його зміст, а тому немає доказів, що військова частина дійсно надіслала заяву про поновлення строку. Також суд наголосив, що питання дотримання строку оскарження є першочерговим порівняно зі сплатою судового збору.
Справа №757/6117/20-ц від 27/11/2024
Суд керувався тим, що апеляційна скарга була подана через рік після ухвалення рішення суду першої інстанції, при цьому відповідач був обізнаний про розгляд справи, брав у ній участь через адвоката та не довів наявності обставин непереборної сили, які б завадили своєчасному оскарженню. Суд також врахував, що річний строк на апеляційне оскарження є імперативним обмеженням, яке не може бути подовжене навіть з поважних причин, крім чітко визначених законом винятків.
Справа №756/16950/21 від 25/11/2024
Суд керувався тим, що клієнтка повністю повернула отримані кредитні кошти (використала 103 679,59 грн, повернула 103 705,00 грн). При цьому в анкеті-заяві не було зазначено процентну ставку та умови щодо неустойки, а банк не довів, що клієнтка була ознайомлена та погодилась з додатковими умовами договору, які передбачали такі платежі. Оскільки основні умови договору не містили положень про проценти та штрафи, а сума кредиту була повністю повернута, суд визнав зобов’язання виконаними.
Справа №202/3575/22 від 26/11/2024
Предмет спору: стягнення з банку відсотків за депозитними вкладами, інфляційних втрат та моральної шкоди за прострочення виплати депозитів спадкоємцю вкладника.Суд керувався тим, що після розірвання договорів банківського вкладу за заявою спадкоємця від 22.07.2014 нарахування відсотків за депозитами припинилося, оскільки умови договорів перестали діяти. За період прострочення виплати депозитів банк зобов’язаний сплатити 3% річних та інфляційні втрати за гривневим вкладом згідно ст.625 ЦК України. При цьому суд врахував заяву банку про застосування позовної давності щодо 3% річних, але відхилив вимоги про стягнення інфляційних втрат за валютним вкладом, оскільки такі нараховуються лише на зобов’язання в гривні.Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій про часткове задоволення позову в частині стягнення відсотків за депозитами до дати розірвання договорів, 3% річних в межах позовної давності та інфляційних втрат за гривневим вкладом.
Справа №520/20975/23 від 28/11/2024
Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд допустив процесуальне порушення, застосувавши неправильний процесуальний наслідок (повернення апеляційної скарги) замість відмови у відкритті апеляційного провадження у випадку неподання заяви про поновлення строку на оскарження. Верховний Суд також зазначив, що у справах щодо оскарження рішень виконавчої служби діє спеціальний 10-денний строк на апеляційне оскарження, а не загальний 30-денний.
Справа №520/13239/2020 від 28/11/2024
Суд встановив, що Міністерство юстиції порушило процедуру розгляду скарги, оскільки не забезпечило належне повідомлення державного реєстратора про розгляд скарги. Розміщення інформації лише на веб-сайті міністерства не є достатнім способом повідомлення, оскільки реєстратор не зобов’язаний постійно моніторити сайт. Міністерство мало використати додаткові способи повідомлення (телефоном чи електронною поштою) та надати можливість реєстратору ознайомитись зі скаргою і надати пояснення.
Справа №120/10959/23 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що довідка військової частини від 05.08.2022 №1736 є достатнім підтвердженням участі позивача у бойових діях та його права на отримання додаткової винагороди. Суд наголосив, що порушення порядку передачі документів між військовими частинами не може позбавляти військовослужбовця права на винагороду, а надсилання списків є лише елементом процедури виплати, а не підставою для визначення самого права на неї.
Справа №140/2458/23 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що прокурор має право представляти інтереси держави в суді у випадку, коли відповідний державний орган неналежно здійснює захист цих інтересів. Сам факт незвернення Волинської обласної військової адміністрації з апеляційною скаргою свідчить про нездійснення захисту інтересів держави, що є достатньою підставою для представництва прокурором. Також суд врахував, що скасування реєстрації лісової ділянки може призвести до порушення прав держави та створити загрозу знищення лісів.
Справа №440/16163/23 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що військова частина пропустила 30-денний строк на апеляційне оскарження, оскільки копія рішення була доставлена до її електронного кабінету 14 лютого 2024 року. Наведені військовою частиною причини пропуску строку (воєнний стан, велика завантаженість, неукомплектованість штату юристів) не були визнані поважними, оскільки це внутрішні організаційні проблеми, які не мають об’єктивного характеру. Сам факт воєнного стану без доведення конкретних перешкод не є підставою для поновлення строку.
Справа №260/7974/21 від 28/11/2024
Суд керувався тим, що відбулось лише перейменування органу з Управління Державного агентства рибного господарства у Закарпатській області на Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області, а не його реорганізація чи ліквідація. На момент звільнення позивач фактично обіймав посаду начальника вже перейменованого органу, що підтверджується документально. Тому його необхідно поновити саме на посаді начальника Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Закарпатській області.
Справа №953/21577/20 від 20/11/2024
Суд керувався тим, що хоча строк виконання договору позики настав 19 листопада 2016 року, додаткова угода від 10 жовтня 2018 року є дійсною, оскільки була укладена до припинення зобов’язання. Водночас суди не встановили справжньої природи квитанцій та розписок про повернення коштів, не з’ясували дійсного змісту позовних вимог та не дослідили інформацію про наявність іншої справи між тими самими сторонами щодо того ж предмету.
Справа №127/8670/21 від 27/11/2024
Суд керувався тим, що банк втратив право нараховувати проценти та пеню після того, як у 2015 році звернувся з позовом про дострокове стягнення кредиту, оскільки цим змінив строк виконання зобов’язання. Крім того, позовна давність щодо вимог про стягнення основної суми боргу та процентів спливла ще до смерті позичальника – 16 червня 2018 року (через 3 роки після зміни строку виконання зобов’язання). Оскільки спадкоємці заявили про застосування позовної давності, а поважних причин її пропуску банк не навів, вимоги задоволенню не підлягають.
Справа №489/115/22 від 26/11/2024
Предмет спору – визнання припиненою іпотеки квартири після повного погашення кредитної заборгованості позичальником.Суд керувався тим, що іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і припиняється у разі припинення основного зобов’язання. Оскільки позичальник повністю виконав рішення судів про стягнення заборгованості за кредитним договором (як основної суми боргу, так і відсотків та пені), а банк не надав доказів існування додаткової заборгованості, суд дійшов висновку про припинення основного зобов’язання належним виконанням. При цьому законодавство не вимагає від іпотекодавця будь-яких додаткових дій для припинення іпотеки після виконання основного зобов’язання.Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про визнання іпотеки припиненою.
Справа №910/7335/23 від 26/11/2024
Суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму про повернення попередньої оплати (ст.693 ЦК України). Зокрема, суд не врахував, що право вибору між вимогою поставки товару або поверненням передоплати належить виключно покупцю. Суд не може самостійно вирішувати питання доцільності обрання покупцем одного з цих варіантів та на цій підставі відмовляти в позові. Також суд помилково ототожнив поняття «строк дії договору» та «строк виконання зобов’язання».
Справа №911/3072/23 від 26/11/2024
Предмет спору: стягнення штрафу в розмірі 4,7 млн грн за ненадання векселя або іншого забезпечення виконання зобов’язання за договором купівлі-продажу насіння.Основні аргументи суду: 1) Розмір штрафу (100% від вартості товару) є надмірним та непропорційним, оскільки позивач вже отримав оплату за товар в іншій справі; 2) Ненадання забезпечення не спричинило збитків позивачу; 3) Накладення такого великого штрафу буде надмірним тягарем для відповідача – державного підприємства, особливо в умовах воєнного стану.Рішення суду: Зменшено розмір штрафу з 4,7 млн грн до 100 тис грн, що є справедливим та пропорційним порушенню з урахуванням всіх обставин справи.
