Судове рішення Суду (Третя палата) від 14 листопада 2024 року. Європейська Комісія проти Федеративної Республіки Німеччина. Невиконання державою-членом своїх зобов’язань – Навколишнє середовище – Директива 92/43/ЄЕС – Збереження природних середовищ існування та дикої фауни і флори – Стаття 6(2) – Відповідні заходи для запобігання погіршенню природних середовищ існування на спеціальних природоохоронних територіях – Типи середовищ існування 6510 (низинні сінокісні луки) та 6520 (гірські сінокісні луки), що охороняються мережею Natura 2000 – Втрата площі – Відсутність спеціального нагляду за природними середовищами існування – Загальне та структурне невиконання – Стаття 4(1) – Пропозиція кожною державою-членом переліку ділянок з зазначенням типів природних середовищ існування та місцевих видів – Регулярне оновлення інформації про такі ділянки. Справа C-47/23.

Це судове рішення стосується справи, порушеної Європейською Комісією проти Німеччини щодо захисту природних середовищ існування, зокрема низинних і гірських сінокісних луків, що охороняються згідно з Директивою ЄС про середовища існування.

Суд встановив, що Німеччина не забезпечила належний захист цих середовищ існування у двох ключових аспектах:

• Мали місце значні втрати охоронюваних лучних площ на численних ділянках у Німеччині, з втратами до 49-51% на постраждалих територіях
• Німеччина не впровадила адекватного нагляду та юридично обов’язкових захисних заходів проти шкідливих практик, таких як надмірне удобрення та ранній покіс

Основні положення, досліджені Судом, включали:

• Стаття 6(2) Директиви про середовища існування, яка вимагає від держав-членів вживати відповідних заходів для запобігання погіршенню природних середовищ існування на спеціальних природоохоронних територіях
• Стаття 4(1) щодо зобов’язань держав-членів надавати та оновлювати інформацію про охоронювані ділянки

Суд постановив, що Німеччина порушила статтю 6(2), не вживши належних захисних заходів, але відхилив вимогу Комісії щодо оновлення інформації відповідно до статті 4(1). Судове рішення роз’яснює зобов’язання держав-членів стосовно активного захисту та моніторингу природних середовищ існування згідно з екологічним правом ЄС.