Справа стосується расовомотивованого нападу на 16-річного українського громадянина афро-українського походження на станції метро в Києві у 2015 році. Група з приблизно двадцяти осіб словесно ображала його расистськими образами, а потім фізично напала на нього, внаслідок чого він отримав різні ушкодження. Суд встановив, що Україна порушила статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) у поєднанні зі статтею 14 (заборона дискримінації) Конвенції через неналежне проведення ефективного розслідування расистського нападу. Суд присудив заявникові 4 500 євро відшкодування немайнової шкоди та 1 200 євро витрат.
Ключові елементи рішення включають:
• Суд визначив, що фізичні страждання, враховуючи вік потерпілого та расистські мотиви, були достатньо серйозними для застосування статті 3 Конвенції
• Розслідування було визнане неефективним через низку недоліків:
– Затримана судово-медична експертиза, яка не змогла належним чином задокументувати ушкодження
– Відсутність подальших дій після встановлення особи одного з правопорушників
– Трирічна затримка з призначенням лінгвістичної експертизи расистських висловлювань
– Неналежне розслідування расистських мотивів попри наявні докази
• Суд підкреслив обов’язок держави викривати можливі расистські мотиви у таких справах та проводити ретельні розслідування за наявності доказів расистських словесних образ
Найбільш значущі положення цього рішення стосуються наголосу Суду на обов’язку держави ефективно розслідувати злочини на ґрунті ненависті, особливо якщо вони стосуються неповнолітніх, та вимоги ретельно досліджувати потенційні расистські мотиви за наявності доказів дискримінаційної поведінки.
