Справа стосується відсутності ефективного розслідування жорстокого поводження з 73-річною українкою, яка зазнала фізичного насильства в контексті сімейного спору щодо квартири в Нікополі. Суд встановив, що Україна порушила статтю 3 Конвенції (заборона катувань та нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) в процесуальному аспекті через неефективне розслідування інциденту.
Суд встановив, що 19 травня 2014 року заявниця отримала чотирнадцять синців на голові та верхній частині тіла, завданих її колишньою невісткою та онуком, які намагалися примусово виселити її з квартири. Поліція розпочала кримінальне розслідування, але не змогла провести його ефективно протягом більш ніж десяти років.
Ключові висновки Суду включають:
• Тілесні ушкодження, завдані літній заявниці, досягли мінімального рівня тяжкості, необхідного за статтею 3 Конвенції
• Розслідування характеризувалося значними затримками, включаючи місячну затримку в призначенні судово-медичної експертизи
• Численні слідчі закривали справу без вжиття необхідних процесуальних дій, їхні рішення згодом скасовувалися
• Критичні свідки не були опитані роками, що потенційно могло компрометувати їхню здатність пригадати події
• Незважаючи на неодноразові висновки про неефективність з боку прокуратури, жодних ефективних коригувальних заходів не було вжито
Суд присудив заявниці 4 500 євро відшкодування немайнової шкоди та 29,58 євро поштових витрат, плюс будь-які застосовні податки.
