Справа стосується спору між громадянкою України, пані Ольгою Гаврилюк, та її племінником щодо alleged поганого поводження та права власності на будинок у Львівській області. Заявниця стверджувала, що її племінник фізично напав на неї 4 серпня 2014 року, внаслідок чого вона отримала легкі тілесні ушкодження під час суперечки про продаж її будинку. Рішення Суду зосереджене на двох основних аспектах: скарзі за статтею 3 (заборона катування) та статтею 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Конвенції. Суд визнав скаргу за статтею 3 неприйнятною через недостатні докази тяжкості ушкоджень, але підтримав скаргу за статтею 8 щодо невиконання державою ефективного розслідування.
Ключові положення рішення включають:
• Суд встановив порушення процесуального аспекту статті 8 Конвенції через неефективне розслідування українськими органами влади
• Розслідування, яке розпочалося у серпні 2014 року, залишалося невирішеним майже десять років, з численними закриттями та поновленнями
• Суд зазначив, що надмірна тривалість провадження практично унеможливила подальше ефективне розслідування
• Внутрішні суди неодноразово визнавали розслідування неповним і визначали необхідні процесуальні кроки, які не були здійснені
Найбільш значущі аспекти цього рішення:
• Встановлено, що тривалі розслідування без вирішення (у цьому випадку майже 10 років) становлять порушення позитивних зобов’язань держави за статтею 8
• Суд підкреслює відповідальність держави щодо проведення своєчасних та ефективних розслідувань у справах, що стосуються приватних осіб
• Рішення висвітлює відмінність порогів тяжкості, необхідних для порушень за статтями 3 та 8 у справах про фізичне насильство
