СПРАВА “АФГАН МАМАДОВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ”
СПРАВА “ЗАКРЖЕВСЬКИЙ ПРОТИ ПОЛЬЩІ”
СПРАВА “Г.Х. ПРОТИ УГОРЩИНИ”
Справа стосується незаконного затримання іракського громадянина в Угорщині під час імміграційного провадження. Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 5 § 1 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність). Суд визначив, що угорські органи влади не змогли належним чином обґрунтувати затримання заявника з січня по квітень 2017 року, яке було призначене через імовірний ризик ухилення від правосуддя. Органи влади не розглянули належним чином менш обмежувальні альтернативи затримання та не перевірили, чи може бути здійснене видворення заявника.
Ключові аспекти рішення включають:
• Обґрунтування імміграційного органу щодо затримання не відповідало визначенню “ризику ухилення” за угорським законодавством
• Органи влади не врахували відповідних обставин, що демонструють співпрацю заявника та його стабільне становище в Угорщині
• Судовий перегляд затримання був неналежним, оскільки суди обмежили розгляд поданнями імміграційного органу без належного розгляду аргументів заявника
• Органи влади не перевірили реалістичність депортації протягом періоду затримання
Суд присудив заявникові 500 євро судових витрат, але визнав, що саме рішення становить достатню справедливу сатисфакцію за немайнову шкоду. Це рішення підтверджує принцип, що імміграційне затримання має бути належним чином обґрунтованим, необхідним і підлягати змістовному судовому контролю.
СПРАВА “ВАЛІЄВ І ГАРАЄВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ”
Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі “Валієв і Гараєв проти Азербайджану”, що стосується несправедливого провадження у справі про адміністративне правопорушення. Суд встановив порушення статті 6 Конвенції (право на справедливий суд) в обох справах, де заявників було піддано адміністративному затриманню на 30 та 25 днів відповідно. Рішення об’єднує дві окремі заяви (№ 58689/17 та 68581/17) через їхню подібну суть. Суд розглянув скарги щодо несправедливих судових процесів, включаючи відсутність належного обґрунтування рішень національних судів та відмову в доступі до адвокатів за власним вибором. Суд визнав ці скарги прийнятними та встановив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення порушило статтю 6 § 1 Конвенції.Ключові положення рішення включають:
- Висновок Суду про те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення проти обох заявників не відповідали гарантіям справедливого судового розгляду
- Присудження кожному заявнику 1 000 євро за немайнову шкоду
- Присудження 250 євро за кожною заявою на покриття витрат
- Вимога до Азербайджану сплатити присуджені суми протягом трьох місяців
Найбільш значущими аспектами цього рішення є підтвердження Судом попередньої судової практики щодо проваджень у справах про адміністративні правопорушення в Азербайджані, особливо стосовно недостатнього обґрунтування судових рішень та відсутності доступу до правової допомоги за власним вибором. Суд посилався на кілька провідних справ, включаючи Гафгаз Мамадов проти Азербайджану та Гусейнлі та інші проти Азербайджану, де були встановлені подібні порушення.
СПРАВА ВОТТА РОНЗА ПРОТИ ІТАЛІЇ
Справа стосується невиконання внутрішнього судового рішення в Італії щодо компенсації за незаконне зайняття земельної ділянки заявника для експропріації. Рішення залишалося невиконаним понад 10 років, що Суд визнав порушенням прав заявника. Рішення Суду структуроване навколо двох основних порушень:
- Порушення статті 6 § 1 Конвенції щодо права на справедливий суд, зокрема стосовно невиконання внутрішніх рішень
- Порушення статті 1 Протоколу № 1 щодо захисту власності через відсутність сплати компенсації, призначеної внутрішніми судами
Ключові положення цього рішення:
- Суд підтверджує, що виконання судового рішення має вважатися невід’ємною частиною “судового засідання” за статтею 6
- Італійські органи влади не вжили всіх необхідних зусиль для повного та своєчасного виконання внутрішнього рішення
- Суд наказав Італії забезпечити виконання невирішеного внутрішнього рішення протягом трьох місяців
- Суд вважав виконання внутрішнього рішення достатньою компенсацією, не присуджуючи додаткової компенсації
СПРАВА ТРАПЕЗНІКОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ УКРАЇНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення щодо трьох заяв проти України стосовно незаконного затримання. Справи стосувалися Ігоря Трапезнікова, Романа Насірова та Бориса Кауфмана, які скаржилися на порушення статті 5 § 1 Конвенції (право на свободу та особисту недоторканність).
Суд встановив порушення статті 5 § 1 у всіх трьох справах, головним чином…Переклад:
Порушення головним чином через затримання без належних судових наказів та перевищення законних строків затримання. Судове рішення конкретно розглядає:
- Справа Трапезнікова: затримання без судового наказу понад 72 години (23-26 травня 2011 року)
- Справа Насірова: незаконне затримання з 2-5 березня 2017 року
- Справа Кауфмана: незаконне затримання з 5-7 грудня 2022 року
Суд присудив компенсацію за немайнову шкоду в розмірі від 1 800 до 2 600 євро на кожного заявника, плюс 250 євро на витрати у кожній справі. Додаткові порушення були виявлені у справі Трапезнікова (відсутність підстав для затримання та неналежна компенсація) та справі Насірова (неналежне поводження в залі суду шляхом розміщення його в клітці під час перебування на медичних ношах).
Судове рішення підкреслює, що дотримання лише національного законодавства є недостатнім; будь-яке позбавлення свободи має захищати осіб від свавілля. Суд посилався на усталену судову практику, зокрема на справи Строгана проти України та Грубника проти України, щодо незаконності арештів без попередніх судових рішень.
СПРАВА ГЕОРГАКАКІ ТА ІНШИХ ПРОТИ ГРЕЦІЇ
Справа стосується затриманої реалізації судового рішення щодо експропріації землі в Греції та відсутності ефективних засобів правового захисту від таких затримок. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув скарги від кількох заявників, які були співвласниками земельної ділянки.
Суд встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції через невиконання грецькими органами влади судового рішення Адміністративного суду Салонік від 2009 року протягом розумного строку. Затримка виконання тривала приблизно 11 років, з 2010 по 2021 рік, коли нарешті були видані платіжні доручення на компенсацію.
Ключові положення рішення включають:
- Суд підтвердив, що виконання судового рішення має розглядатися як невід’ємна частина судового процесу відповідно до статті 6
- Суд відхилив заперечення Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту та статусу потерпілого
- Суд присудив грошову компенсацію заявникам за немайнову шкоду: 2 000 євро одному заявнику та 4 000 євро спільно двом іншим заявникам
Найбільш значущими аспектами цього рішення є:
- Підтвердження того, що надмірні затримки у виконанні судового рішення становлять порушення Конвенції
- Визнання того, що органи влади повинні докласти всіх необхідних зусиль для повного та своєчасного виконання рішень
- Встановлення, що відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту від затримки виконання є окремим порушенням Конвенції
