СПРАВА “E.T. проти РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА”
Суть рішення:
Справа стосується молдовської жінки, яка була визнана повністю недієздатною через психічне захворювання та поміщена під опіку. Суд встановив порушення статті 6 § 1 (право на доступ до суду) та статті 14 у поєднанні зі статтею 8 (дискримінація), оскільки заявниця не мала можливості безпосередньо домагатися поновлення своєї правоздатності та була підпорядкована жорсткій системі повної недієздатності. Суд підкреслив, що повне позбавлення правоздатності без можливості проміжних рішень або періодичного перегляду є непропорційним.
Структура та основні положення:
1. Щодо порушення статті 6 § 1:
– Суд встановив, що перешкоджання безпосередньому доступу до суду для поновлення дієздатності порушує саму суть права
– Відсутність періодичного перегляду та проміжних рішень для різних ступенів недієздатності була проблематичною
– Жорсткі правила призвели до повного обмеження доступу до суду
2. Щодо порушення статті 14 у поєднанні зі статтею 8:
– Суд виявив дискримінаційне ставлення на підставі психічної інвалідності
– Режим заміщення прийняття рішень повністю позбавив заявницю правоздатності на невизначений термін
– Не було враховано різні рівні інвалідності або можливість підтриманого прийняття рішень
Ключові положення для практичного використання:
– Держави повинні забезпечити безпосередній доступ до судів особам, які прагнуть поновити правоздатність
– Повна недієздатність має бути замінена більш гнучкими системами підтриманого прийняття рішень
– Необхідний регулярний перегляд обмежень дієздатності
– Особи з інвалідністю повинні мати змогу брати участь у рішеннях про своє життя
– Будь-які обмеження мають бути пропорційними та враховувати індивідуальні обставини
СПРАВА “ASSOCIATED NEWSPAPERS LIMITED проти СПОЛУЧЕНОГО КОРОЛІВСТВА”
Рішення стосується сумісності режиму умовної оплати гонорару (CFA) Сполученого Королівства зі статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, зокрема щодо обов’язку медійних відповідачів сплачувати гонорари за успіх та страхові премії After the Event (ATE).
Основні висновки:
– Вимога до медійних відповідачів сплачувати гонорари за успіх є непропорційною та порушує статтю 10 Конвенції
– Вимога сплачувати страхові премії ATE не порушує статтю 10, оскільки страхування ATE може бути корисним для успішних відповідачів
– Пропорційність премій ATE має оцінюватися в кожному конкретному випадку
Основні положення:
– Суд встановив порушення статті 10 щодо гонорарів за успіх, але не встановив порушення щодо премій ATE
– Заявникові присуджено 15 000 євро судових витрат
– Питання матеріальної шкоди залишено відкритимРішення є значущим, оскільки воно підтверджує та розвиває попередню судову практику щодо гонорарів за успіх, водночас проводячи важливе розмежування стосовно страхових премій ATE. Воно встановлює, що хоча гонорари за успіх зазвичай є несумісними з Статтею 10 для медійних відповідачів, страхові премії ATE вимагають постатейного аналізу пропорційності.
СПРАВА ШАРАФАНЕ ПРОТИ ДАНІЇ
Справа стосується рішення Європейського суду з прав людини щодо вислання іракського громадянина з Данії з забороною в’їзду строком на шість років. Суд встановив, що Данія порушила Статтю 8 Європейської конвенції з прав людини (право на повагу до приватного життя). Ключові аспекти рішення:
• Заявник народився в Данії та прожив там 23 роки до засудження за наркотичні злочини та призначення покарання у вигляді 2,5 років позбавлення волі
• Датські суди призначили його вислання з забороною в’їзду на 6 років замість постійної заборони, вважаючи, що постійна заборона порушуватиме міжнародні зобов’язання
• Суд встановив, що для іракських громадян (група віз 5) заборона в’їзду на 6 років фактично означає постійну заборону через надзвичайно обмежені можливості повернення навіть на короткий час
Основні положення рішення включають:
• Суд встановив, що коли внутрішньодержавні суди скорочують термін заборони в’їзду для забезпечення сумісності зі Статтею 8, це можна розглядати пом’якшувальним фактором лише за наявності реальної перспективи повернення
• Для громадян країн групи віз 5 (включаючи Ірак) без дружини/партнера можливість повернення до Данії залишається суто теоретичною
• Суд відхилив аргумент про дискримінаційне ставлення за ознакою громадянства, оскільки вплив на приватне життя є більш серйозним для тих, у кого немає реальної перспективи повернення
• Суд встановив, що оскільки 6-річна заборона фактично означала постійну заборону в цій справі, вислання було непропорційним і порушувало Статтю 8
Найважливіші положення для практичного застосування:
• Термін заборони в’їзду може розглядатися як пом’якшувальний фактор лише за наявності реальної перспективи повернення
• Суди повинні враховувати, чи не означають обмежені в часі заборони фактично постійну заборону для певних громадянств
• Оцінка перспектив повернення стає релевантною у справах, де тривалість заборони в’їзду є визначальною для сумісності зі Статтею 8
• Статистичні докази фактичних можливостей повернення для різних груп громадянств можуть бути важливими при оцінці реалістичності перспектив повернення
СПРАВА АЛЬ-ХАБІБА ПРОТИ ДАНІЇ
Справа стосується вислання іракського громадянина з Данії з забороною в’їзду строком на 12 років.
