1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо зупинення виконавчого провадження та зняття арешту з майна АТ «ОГС «Волиньгаз» у зв’язку з його участю у процедурі врегулювання заборгованості на ринку природного газу.
2. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, виходячи з того, що приватний виконавець зобов’язаний зупинити виконавче провадження, якщо боржник включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості на ринку природного газу, і сума стягнення підлягає врегулюванню відповідно до Закону України № 1639-IX. Суд зазначив, що виконавець не має повноважень оцінювати обсяг заборгованості, яка підлягає врегулюванню, оскільки це є компетенцією інших органів. Також, суд відступив від попередньої правової позиції, згідно з якою управління активами прирівнювалося до права власності, наголосивши, що власник активу зберігає право власності навіть у разі передачі майна в управління АРМА. Суд підкреслив, що управління активами не змінює титулу власності, а лише обмежує реалізацію окремих правомочностей на час дії арешту. Суд вказав, що наявність АТ «ОГС «Волиньгаз» у реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, є підставою для зупинення виконавчого провадження, а дії приватного виконавця відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні касаційної скарги ТОВ «ГК «Нафтогаз України».
****: Суд в рішенні зазначає, що він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду.
