Огляд правових актів ЄС
Делегований регламент Комісії (ЄС) 2025/1048
Цей регламент встановлює рамки для табло Реформи та зростання для Західних Балкан. Табло призначене для вимірювання та відображення прогресу у впровадженні Програм реформ у країнах-бенефіціарах з використанням ключових показників, таких як виконання етапів та виплата фінансової підтримки. Це табло є загальнодоступним онлайн та оновлюється двічі на рік для забезпечення прозорості впровадження Інструменту.
Делегований регламент Комісії (ЄС) 2025/1003
Цей регламент визначає дані, необхідні для ідентифікації позабіржових (OTC) деривативів, зокрема OTC процентних свопів та OTC кредитних дефолтних свопів, для цілей прозорості відповідно до MiFIR (Регламент (ЄС) № 600/2014). Він передбачає обов’язкове використання ідентифікаційних довідкових даних, включаючи унікальний ідентифікатор продукту ISO 4914 (UPI), з 1 вересня 2026 року. Регламент деталізує конкретні елементи даних для OTC процентних свопів, охоплюючи клас активів, тип інструменту, тип базового активу та різні бізнес-умови для різних еталонних ставок.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/1093
Цей регламент встановлює перелік країн, класифікованих як країни з низьким або високим ризиком щодо виробництва товарів, пов’язаних зі знелісненням, відповідно до Регламенту ЄС 2023/1115. Він спрямований на мінімізацію внеску ЄС у знеліснення шляхом класифікації країн на основі їх рівнів ризику, що, в свою чергу, визначає рівень належної обачності, необхідний для операторів і трейдерів, які мають справу з певними товарами, такими як велика рогата худоба, какао, кава, олійна пальма, каучук, соя та деревина. Додаток містить перелік країн, класифікованих як “низький ризик” або “високий ризик”, що безпосередньо впливає на зобов’язання операторів і трейдерів щодо належної обачності.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/1072
Цей регламент оновлює зони обмеження, пов’язані з африканською чумою свиней (АЧС) у Німеччині, Латвії, Польщі та Словаччині. Він вносить зміни до Додатку I Імплементаційного регламенту (ЄС) 2023/594 і ґрунтується на останніх епідеміологічних подіях. Ключове положення передбачає детальні переліки зон обмеження (I, II та III), зазначені в Додатку, які мають вирішальне значення для моніторингу переміщення живих свиней та продуктів зі свинини.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/975
Цей регламент надає дозвіл Союзу на родину біоцидних продуктів «Випромінювачі трансфлутрину UA BPF», що містить трансфлутрин як активну речовину. Він дозволений для використання як інсектицид, акарицид і для боротьби з іншими членистоногими. Додаток I визначає умови дозволу, включаючи вимогу до власника дозволу провести тест на стабільність при тривалому зберіганні та подати результати до Агентства.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/956
Цей регламент реєструє «Sal de Rio Maior / Flor de Sal de Rio Maior» як захищене позначення походження (PDO) у реєстрі географічних зазначень Союзу. Якість або характеристики продукту в основному або виключно обумовлені певним географічним середовищем з його природними та людськими факторами, і всі етапи виробництва відбуваються у визначеній географічній зоні.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/955
Цей регламент реєструє «Savolainen mustikkakukko» як захищене географічне зазначення (PGI) у реєстрі Союзу. Це означає, що лише продукти, які відповідають певним критеріям і виробляються у визначеній географічній зоні, можуть продаватися під цією назвою, захищаючи репутацію продукту та запобігаючи зловживанню назвою.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/929
Цей регламент схвалює 1,2-бензизотіазол-3(2H)-он (BIT) як активну речовину для використання в біоцидних продуктах типів продукції 6 і 13. У Додатку зазначено умови схвалення BIT для кожного типу продукції, включаючи вимоги щодо оцінки продукту, інструкції щодо використання, запобіжні заходи, які слід вказувати на етикетці оброблених виробів, та умови розміщення оброблених виробів на ринку.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/935
Цей регламент вносить зміни до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2022/918, оновлюючи технічні специфікації щодо вимог до даних щодо глобальних ланцюгів створення вартості (GVC). Він зосереджується на забезпеченні збору державами-членами порівнянних і гармонізованих даних про GVC. Додаток містить оновлені технічні специфікації вимог до даних для теми глобальних ланцюгів створення вартості (GVC).
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/930
Цей регламент надає дозвіл Союзу на біоцидний продукт «Fernox Biocide AF10», що містить CMIT/MIT як активну речовину. Додаток містить резюме характеристик біоцидного продукту, включаючи адміністративну інформацію, склад продукту, заяви про небезпеку та застереження, дозволені види використання, загальні інструкції щодо використання та іншу відповідну інформацію.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/937
Цей регламент схвалює 2,2-дибром-2-ціаноацетамід (DBNPA) як активну речовину для використання в біоцидних продуктах типу продукції 6, консерванти для продуктів під час зберігання. До них належать обмеження щодо його використання для короткочасного зберігання в конкретних промислових застосуваннях, вимога до держав-членів оцінювати постійну потребу в DBNPA та обмеження на розміщення на ринку оброблених виробів, що містять DBNPA.
Рішення щодо невиконання зобов’язання щодо імплементації Директиви (ЄС) 2019/1024 (Нідерланди)
Суд ЄС встановив, що Королівство Нідерланди не імплементувало Директиву (ЄС) 2019/1024 про відкриті дані та повторне використання інформації державного сектора. Суд вирішив накласти паушальну суму в розмірі 10 000 000 євро.
Рішення щодо тлумачення Директиви 2003/87/ЄС (ETS)
Суд ЄС підтримав рішення Загального суду, встановивши, що Комісія діяла в межах своїх повноважень, визначаючи, що окатиші залізної руди та агломерована руда не є безпосередньо взаємозамінними для цілей розподілу безкоштовних квот. Рішення роз’яснює обсяг терміну “замінники” в контексті ETS та обсяг дискреції Комісії у встановленні бенчмарків.
Рішення за апеляцією Trasta Komercbanka AS (Рішення ЄЦБ)
Суд ЄС відхиляє апеляцію TKB, підтримуючи рішення Загального суду. Воно роз’яснює важливість права на представництво в адміністративному провадженні, належне повідомлення про рішення зацікавленим сторонам, а також роз’яснює зворотну силу рішень.
Рішення щодо невиконання зобов’язання щодо імплементації Директиви (ЄС) 2019/1024 (Латвія)
Суд ЄС встановив, що Латвія не повністю імплементувала Директиву 2019/1024 та не повідомила Комісії про необхідні заходи до встановленого терміну. Суд зобов’язав Латвію сплатити паушальну суму в розмірі 250 000 євро.
Рішення щодо тлумачення Директиви 2012/34/ЄС (Залізниця)
Суд ЄС роз’яснив ролі держав-членів, керуючих інфраструктурою та регуляторних органів у встановленні тарифів і забезпечує прозорість і недискримінацію в цьому процесі. Суд роз’яснює, що Комісія має право визначати, чи є продукти “безпосередньо взаємозамінними”.
Рішення № 1/2024 про поєднання ETS ЄС та Швейцарії
Це рішення оновлює технічні та операційні рамки для поєднання Системи торгівлі викидами Європейського Союзу (EU ETS) з ETS Швейцарії. Оновлені Технічні стандарти поєднання (LTS) та Загальні операційні процедури (COP) визначають технічні вимоги для постійного поєднання.
Ухвала у справі E-27/24 (Орган нагляду ЄАВТ проти Ісландії)
Справу E-27/24 вилучено з реєстру Суду. Це вказує на те, що справа закрита і не буде розглядатися далі в цьому суді, кожна сторона нестиме відповідальність за власні витрати.
Позов проти Ісландії за неімплементацію Директиви (ЄС) 2018/852
ESA стверджує, що Ісландія не виконала свої зобов’язання за Угодою про ЄЕП, не імплементувавши статті 1(2), 1(5) та 1(17) Директиви (ЄС) 2018/852. ESA просить Суд ЄАВТ визнати Ісландію порушником своїх зобов’язань та зобов’язати Ісландію нести витрати провадження.
Рішення щодо тлумачення Директиви Solvency II (2009/138/ЄС)
В резолютивній частині рішення зазначено, що страхова вимога, як визначено в статті 268(1)(g) Директиви Solvency II, зберігає свій пріоритет згідно зі статтею 275(1), навіть якщо вимога була передана третій стороні через юридичну операцію.
Рішення проти Ісландії за недотримання Регламенту (ЄС) № 996/2010
Суд постановив, що Ісландія порушила свої зобов’язання, та зобов’язав її нести витрати провадження. Це підкреслює важливість наявності попередніх домовленостей між органами з розслідування безпеки та іншими залученими організаціями та повідомлення про ці домовленості Органу нагляду ЄАВТ.
Позов проти Ісландії за неімплементацію Директиви (ЄС) 2018/850
ESA стверджує, що Ісландія не виконала свої зобов’язання за Угодою про ЄЕП, не імплементувавши статті 1(2), 1(3) та 1(4)(b) Директиви (ЄС) 2018/850, яка вносить зміни до Директиви 1999/31/ЄС про захоронення відходів, у встановлений термін.
А тепер розглянемо детальніше кожен з опублікованих сьогодні актів:
Делегований Регламент (ЄС) 2025/1048 Комісії від 28 березня 2025 року, що доповнює Регламент (ЄС) 2024/1449 Європейського Парламенту та Ради про створення Механізму реформ та зростання для Західних Балкан шляхом встановлення елементів інформаційного табло для Механізму реформ та зростання
Цей Делегований Регламент (ЄС) 2025/1048 Комісії доповнює Регламент (ЄС) 2024/1449, деталізуючи елементи інформаційного табло для Механізму реформ та зростання для Західних Балкан. Регламент визначає, як буде вимірюватися та відображатися прогрес у реалізації Програм реформ бенефіціарів. Він забезпечує прозорість та публічний доступ до інформації щодо реалізації Механізму та виплати коштів.
Регламент складається з двох статей. Стаття 1 визначає зміст інформаційного табло Механізму, зосереджуючись на прогресі в реалізації Програм реформ, який вимірюється виконанням кроків та виплатою фінансової підтримки. Вона також зобов’язує відображати Програми реформ, оцінки, затверджені інвестиції та посилання на вебсторінки бенефіціарів з даними про одержувачів фінансування. Інформаційне табло має бути загальнодоступним онлайн та оновлюватися двічі на рік до кінця реалізації Механізму. Стаття 2 стверджує, що регламент набирає чинності наступного дня після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу. Порівняно з попередніми версіями змін немає, оскільки це перший регламент, який деталізує елементи інформаційного табло.
Найважливіші положення для його використання містяться у статті 1, яка визначає ключові показники ефективності та інформацію, що має бути включена до інформаційного табло. Це включає відсоток виконаних кроків у Програмах реформ, прогрес у виплаті фінансової підтримки та посилання на детальні дані про одержувачів фінансування. Це забезпечує прозорість реалізації Механізму реформ та зростання та можливість для зацікавлених сторін легко відстежувати прогрес.
Делегований Регламент Комісії (ЄС) 2025/1003 від 24 січня 2025 року, що доповнює Регламент (ЄС) № 600/2014 Європейського Парламенту та Ради щодо позабіржових деривативів, який визначає еталонні дані, що використовуються для цілей вимог прозорості, викладених у статті 8a(2) та статтях 10 і 21
Це Делегований Регламент Комісії (ЄС) 2025/1003, який доповнює Регламент (ЄС) № 600/2014 (MiFIR) щодо ідентифікації еталонних даних для позабіржових (OTC) деривативів. Регламент визначає дані, необхідні для ідентифікації позабіржових процентних свопів і позабіржових кредитних дефолтних свопів для цілей вимог прозорості відповідно до MiFIR. Це має на меті надати можливість учасникам ринку та органам влади ефективно ідентифікувати та розрізняти ці деривативи. Регламент передбачає обов’язкове використання цих ідентифікаційних еталонних даних з 1 вересня 2026 року.
Регламент складається з двох статей та додатку. Стаття 1 визначає, що з 1 вересня 2026 року ідентифікаційні еталонні дані для позабіржових процентних свопів, як зазначено в Таблиці 1 Додатку, повинні використовуватися для цілей вимог прозорості відповідно до статті 8a(2) та статей 10 і 21 Регламенту (ЄС) № 600/2014. Вона також передбачає обов’язкове включення Унікального ідентифікатора продукту ISO 4914 (UPI) як для позабіржових процентних свопів, так і для позабіржових кредитних дефолтних свопів. Стаття 2 встановлює, що регламент набирає чинності на двадцятий день після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу, і підтверджує, що регламент є обов’язковим для виконання та застосовується безпосередньо в усіх державах-членах. Додаток містить дві таблиці: Таблиця 1 перелічує ідентифікаційні еталонні дані для позабіржових процентних свопів, включаючи клас активів, тип інструменту, тип базового активу, номінальну валюту, тип поставки, номінальний графік, базову еталонну ставку, стандартні комерційні умови, строк дії контракту, зміщення дати набрання чинності та конвенцію пролонгації. Таблиця 2 визначає стандартні комерційні умови для еталонних ставок для позабіржових процентних свопів, включаючи конвенцію коригування ділових днів, конвенції розрахунку днів фіксованої та плаваючої ставок, частоту платежів, лаг фіксації, календарі фіксації та платежів, додаткові платежі, конвенцію пролонгації та зміщення дати набрання чинності для різних сімейств еталонних ставок (EUR-EURIBOR, EUR-EuroSTR, USD-SOFR, GBP-SONIA, JPY-TONA).
Найважливішими положеннями для практичного використання є ті, що визначають конкретні ідентифікаційні еталонні дані, необхідні для позабіржових процентних свопів і позабіржових кредитних дефолтних свопів, як зазначено в статті 1 і деталізовано в Додатку. Вимога щодо включення Унікального ідентифікатора продукту ISO 4914 (UPI) разом з іншими еталонними даними також є вирішальною. Ці положення забезпечують, щоб учасники ринку та компетентні органи могли точно ідентифікувати та контролювати ці деривативи для цілей прозорості, як це передбачено Регламентом (ЄС) № 600/2014.
Регламент (ЄС) 2025/1093 Комісії від 22 травня 2025 року, що встановлює правила застосування Регламенту (ЄС) 2023/1115 Європейського Парламенту та Ради щодо переліку країн, які мають низький або високий ризик виробництва відповідних товарів, для яких відповідна продукція не відповідає пункту (а) статті 3
Цей імплементаційний Регламент (ЄС) 2025/1093 Комісії встановлює перелік країн, класифікованих як такі, що мають низький або високий ризик щодо виробництва товарів, пов’язаних зі знелісненням, забезпечуючи відповідність продукції Регламенту (ЄС) 2023/1115. Регламент спрямований на мінімізацію внеску ЄС у знеліснення та деградацію лісів шляхом встановлення зобов’язань щодо належної обачності для операторів і трейдерів, які мають справу з великою рогатою худобою, какао, кавою, олійною пальмою, каучуком, соєю та деревиною. Він класифікує країни на основі їхніх рівнів ризику, що визначає рівень контролю, який застосовується до товарів і продукції, що походять із цих країн.
Регламент складається з двох статей і додатка. Стаття 1 визначає, що країни, перелічені в Додатку, визначаються як такі, що мають низький або високий ризик. Стандартний рівень ризику застосовується до всіх країн, які не зазначені в переліку. Стаття 2 передбачає, що регламент набирає чинності через три дні після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу. Додаток містить перелік країн, класифікованих як країни з низьким або високим ризиком на основі оцінки згідно зі статтею 29 Регламенту (ЄС) 2023/1115.
Найважливішим положенням є Додаток, в якому перелічено країни, класифіковані як “країни з низьким ризиком” або “країни з високим ризиком”. Ця класифікація безпосередньо впливає на зобов’язання операторів і трейдерів щодо належної обачності. На тих, хто закуповує з країн з низьким ризиком, поширюється спрощена належна обачність, а ті, хто має справу з продукцією з країн з високим ризиком, стикаються з більш жорсткими вимогами. Наприклад, Україна входить до переліку країн з низьким рівнем ризику.
Регламент імплементації Комісії (ЄС) 2025/1072 від 22 травня 2025 року, що вносить зміни до Додатку I до Регламенту імплементації (ЄС) 2023/594, який встановлює спеціальні заходи контролю африканської чуми свиней
Ось роз’яснення щодо Регламенту імплементації Комісії (ЄС) 2025/1072:
**1. Суть акту:**
Цей регламент вносить зміни до Додатку I до Регламенту імплементації (ЄС) 2023/594, який визначає спеціальні заходи контролю африканської чуми свиней (АЧС). Зміна передбачає оновлення переліків зон обмеження (I, II та III) у різних державах-членах (Німеччина, Латвія, Польща та Словаччина) на основі найновішої епідеміологічної ситуації з АЧС. Деякі області додаються до зон обмеження через нові спалахи, тоді як інші вилучаються або перекласифікуються через покращення епідеміологічної ситуації.
**2. Структура та основні положення:**
* **Стаття 1:** Ця стаття є суттю регламенту. Вона визначає, що Додаток I до Регламенту імплементації (ЄС) 2023/594 замінюється текстом, наведеним у Додатку до цього нового регламенту. Це означає, що весь перелік зон обмеження оновлено.
* **Стаття 2:** Встановлює дату набрання чинності, яка настає наступного дня після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу. Це забезпечує швидке впровадження змін через нагальний характер епідеміологічної ситуації.
* **Додаток:** Це найважливіша частина. Він містить новий, повний перелік зон обмеження I, II та III для кожної постраждалої держави-члена. Переліки є дуже деталізованими, часто вказуючи регіони, райони та навіть конкретні муніципалітети або їх частини.
**Зміни порівняно з попередніми версіями:**
Регламент реагує на мінливу ситуацію з АЧС. Він відображає:
* Нові спалахи у диких свиней у Польщі та Словаччині.
* Спалах у домашніх свиней у Латвії.
* Покращення епідеміологічної ситуації в певних районах Німеччини, Польщі та Словаччини, що дозволяє виключити або перекласифікувати зони.
**3. Основні положення, важливі для використання:**
* **Географічний обсяг:** Детальні переліки в Додатку є вирішальними. Будь-хто, хто бере участь у переміщенні живих свиней або продуктів із свинини, повинен уважно ознайомитися з цими переліками, щоб визначити, чи їхня діяльність підпадає під обмеження, що діють для зазначених зон.
* **Рівні зон обмеження:** Розуміння різних рівнів обмеження (зони I, II та III) є важливим, оскільки кожна зона, ймовірно, має конкретні заходи контролю, які застосовуються (хоча ці заходи не деталізовані в цьому конкретному регламенті, їх можна знайти в загальному Регламенті імплементації (ЄС) 2023/594 та Делегованому регламенті (ЄС) 2020/687).
* **Динамічний характер:** Регламент визнає, що ситуація з АЧС є дуже динамічною. Це означає, що зони обмеження можуть змінюватися, і зацікавлені сторони повинні бути в курсі останніх змін до Регламенту імплементації (ЄС) 2023/594.
Регламент (ЄС) 2025/975 про виконання Комісією від 16 травня 2025 року про надання дозволу Союзу на сімейство біоцидних продуктів Transfluthrin emanators UA BPF відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради
Цей Регламент (ЄС) 2025/975 про виконання Комісією надає дозвіл Союзу на сімейство біоцидних продуктів «Transfluthrin emanators UA BPF». Сімейство продуктів, що містить трансфлутрин як активну речовину, дозволено для використання як інсектицид, акарицид і для боротьби з іншими членистоногими. Дозвіл дійсний з 12 червня 2025 року до 31 травня 2035 року і підлягає дотриманню умов, викладених у регламенті.
Регламент складається з двох статей і двох додатків. Стаття 1 надає дозвіл Союзу компанії Henkel AG & Co. KGaA на сімейство біоцидних продуктів «Transfluthrin emanators UA BPF», вказуючи номер дозволу та термін дії. У статті 2 зазначено дату набрання регламентом чинності. У Додатку I викладено умови дозволу, включаючи вимогу до власника дозволу провести довгостроковий тест на стабільність зберігання та подати результати до Агентства до 12 вересня 2025 року. Додаток II містить резюме характеристик біоцидного продукту, включаючи адміністративну інформацію, склад сімейства продуктів, заяви про небезпеку та запобіжні заходи, дозволені способи використання, загальні вказівки щодо використання та іншу відповідну інформацію.
Найважливішими положеннями цього акту є ті, що визначають умови дозволу, а також резюме характеристик продукту. Зокрема, вимога щодо проведення довгострокового тесту на стабільність зберігання забезпечує ефективність і безпечність продукту протягом терміну його придатності. Резюме характеристик продукту надає важливу інформацію для користувачів, включаючи інструкції з використання, заходи щодо зменшення ризиків та інструкції з надання першої допомоги.
Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/956 Комісії від 22 травня 2025 року про реєстрацію географічного зазначення Sal de Rio Maior / Flor de Sal de Rio Maior (PDO) у реєстрі географічних зазначень Союзу відповідно до Регламенту (ЄС) 2024/1143 Європейського Парламенту та Ради
Цей Імплементаційний регламент (ЄС) 2025/956 Комісії реєструє ‘Sal de Rio Maior / Flor de Sal de Rio Maior’ як захищене позначення походження (PDO) у реєстрі географічних зазначень Союзу. Ця реєстрація ґрунтується на заявці з Португалії та відповідає процедурам, викладеним у Регламенті (ЄС) 2024/1143, який регулює географічні зазначення для різних продуктів. Відсутність будь-яких заперечень проти реєстрації призвела до прийняття цього регламенту.
Структура акта є простою, містить преамбулу, яка посилається на відповідні регламенти та обґрунтування рішення, за якою слідують дві статті. Стаття 1 офіційно реєструє географічне зазначення ‘Sal de Rio Maior / Flor de Sal de Rio Maior’ (PDO). Стаття 2 визначає, що регламент набирає чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному віснику Європейського Союзу, та забезпечує його пряму застосовність у всіх державах-членах. Цей регламент скасовує Регламент (ЄС) № 1151/2012.
Найважливішим положенням є стаття 1, яка надає ‘Sal de Rio Maior / Flor de Sal de Rio Maior’ статус захищеного позначення походження (PDO). Це означає, що якість або характеристики продукту істотно або виключно зумовлені конкретним географічним середовищем з його невід’ємними природними та людськими факторами, і всі етапи виробництва відбуваються у визначеній географічній зоні. Ця реєстрація захищає назву від зловживання та імітації та гарантує, що споживачі отримують продукт, який справді пов’язаний з регіоном Ріо-Майор.
Регламент (ЄС) 2025/955 про виконання Комісією від 22 травня 2025 року про реєстрацію географічного зазначення Savolainen mustikkakukko (PGI) в реєстрі географічних зазначень Союзу відповідно до Регламенту (ЄС) 2024/1143 Європейського Парламенту та Ради
Цей Регламент (ЄС) 2025/955 про виконання Комісією офіційно реєструє «Savolainen mustikkakukko» як Захищене географічне зазначення (PGI) в реєстрі Союзу. Ця реєстрація базується на заявці з Фінляндії та відповідає процедурам, викладеним у Регламенті (ЄС) 2024/1143, який регулює географічні зазначення для різних продуктів. Відсутність будь-яких заперечень проти реєстрації призвела до введення в дію цього регламенту.
Регламент складається з двох статей. Стаття 1 офіційно вносить назву «Savolainen mustikkakukko» (PGI) до реєстру географічних зазначень Союзу, як це визначено статтею 22 Регламенту (ЄС) 2024/1143. Стаття 2 визначає, що регламент набирає чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу, та гарантує, що регламент є обов’язковим і безпосередньо застосовним у всіх державах-членах. Цей регламент імплементує положення нового Регламенту (ЄС) 2024/1143, скасовуючи та замінюючи попередній Регламент (ЄС) № 1151/2012.
Найважливішим положенням є стаття 1, яка надає правовий захист назві «Savolainen mustikkakukko» як PGI в межах ЄС. Це означає, що лише продукти, які відповідають конкретним критеріям і виробляються у визначеній географічній зоні, можуть продаватися під цією назвою, захищаючи репутацію продукту та запобігаючи зловживанню назвою.
Регламент (ЄС) 2025/929 Комісії від 21 травня 2025 року про затвердження 1,2-бензизотіазол-3(2H)-ону (BIT) як існуючої активної речовини для використання в біоцидних продуктах типів продукції 6 і 13 відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради
Цей імплементаційний регламент (ЄС) 2025/929 Комісії стосується затвердження 1,2-бензизотіазол-3(2H)-ону (BIT) як існуючої активної речовини для використання в біоцидних продуктах типів продукції 6 (консерванти в тарі) і 13 (консерванти для металообробних рідин) у рамках Регламенту (ЄС) № 528/2012. Він визнає оцінку та висновки Європейського хімічного агентства (ECHA), яке дійшло висновку, що BIT може бути затверджено для цих типів продукції за певних умов. Регламент має на меті забезпечити, щоб біоцидні продукти, що містять BIT, відповідали вимогам безпеки та ефективності, а також усували потенційні ризики для здоров’я людини та навколишнього середовища. Крім того, він встановлює умови для розміщення на ринку оброблених виробів, що містять BIT.
Регламент складається з двох статей та додатка. Стаття 1 стверджує, що BIT затверджено як активну речовину для використання в біоцидних продуктах типів продукції 6 і 13, за умови дотримання умов, викладених у додатку. Стаття 2 визначає, що регламент набирає чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу. У додатку детально описано конкретні умови для затвердження BIT для кожного типу продукції, включаючи вимоги до оцінки продукції, інструкції з використання, запобіжні заходи, які повинні бути зазначені на етикетці оброблених виробів, та умови для розміщення оброблених виробів на ринку.
Найважливіші положення цього акта містяться в Додатку, який визначає умови, за яких BIT може використовуватися в біоцидних продуктах типів продукції 6 і 13. Для типу продукції 6 оцінка продукції повинна приділяти особливу увагу впливу, ризикам та ефективності, пов’язаним з будь-яким використанням, охопленим заявкою на авторизацію, але не розглянутим в оцінці активної речовини на рівні Союзу. Він також підкреслює необхідність ретельного розгляду промислових, професійних та непрофесійних користувачів, а також впливу на очисні споруди, поверхневі та підземні води. Подібні умови застосовуються до типу продукції 13, з акцентом на промислових або професійних користувачах, поверхневих водах, очисних спорудах та осадах. Крім того, регламент включає конкретні вимоги до маркування оброблених виробів та концентрації BIT у сумішах, призначених для використання непрофесіоналами, щоб запобігти сенсибілізації шкіри.
Регламент імплементації Комісії (ЄС) 2025/935 від 21 травня 2025 року, що вносить зміни до Регламенту імплементації (ЄС) 2022/918, який встановлює технічні специфікації вимог до даних за темою «Глобальні ланцюги вартості» відповідно до Регламенту (ЄС) 2019/2152 Європейського Парламенту та Ради
Цей Регламент імплементації Комісії (ЄС) 2025/935 вносить зміни до Регламенту імплементації (ЄС) 2022/918, який встановлює технічні специфікації для вимог до даних щодо Глобальних ланцюгів вартості (ГЛВ). Регламент має на меті забезпечити, щоб держави-члени збирали порівнянні та гармонізовані дані про ГЛВ кожні три роки, як це передбачено Регламентом (ЄС) 2019/2152 про європейську бізнес-статистику. Зміни стосуються змінних, одиниць вимірювання, статистичної сукупності, класифікацій, термінів передачі даних і першого звітного періоду для збору даних про глобальні ланцюги вартості.
Структура акту є простою. Він складається з двох статей і додатка. Стаття 1 зазначає, що Додаток до Регламенту імплементації (ЄС) 2022/918 замінюється текстом у Додатку до цього нового регламенту. Стаття 2 визначає дату набрання чинності та дату застосування. Додаток містить оновлені технічні специфікації вимог до даних за темою «Глобальні ланцюги вартості» (ГЛВ). Основні положення визначають обсяг збору даних, включаючи конкретні змінні, пов’язані з бізнес-функціями, глобальними ланцюгами вартості, міжнародним сорсингом, подіями, що впливають на механізми ГЛВ, і переміщенням бізнес-функцій. Він визначає обов’язкові та добровільні змінні, одиниці вимірювання (абсолютна вартість), статистичну сукупність (ринкові виробники розділів B–O NACE з 50 або більше працівниками), терміни передачі даних (T + 21 місяць) і перший звітний період (2024–2026). Він також деталізує розбивку для кожної змінної за діяльністю, бізнес-функцією, класом розміру, типом товарів/послуг, географічною зоною, статусом групи та іншими відповідними факторами.
Найважливішими положеннями для практичного використання є ті, що деталізують конкретні вимоги до даних і розбивку для кожної змінної. Наприклад, регламент визначає, які розділи NACE включені, типи товарів і послуг, які слід враховувати, географічні зони для торгівлі та критерії для категоризації підприємств за статусом групи (незалежні, національні, багатонаціональні). Регламент також уточнює, що змінні, пов’язані з торгівлею товарами та послугами, застосовуються лише до підприємств, які повідомляють про значення, вищі за 100 000 євро. Правило 1% дозволяє державам-членам з невеликим внеском у загальний обсяг ЄС бути звільненими від складання певних змінних. Ці детальні специфікації мають вирішальне значення для держав-членів для забезпечення послідовного та порівнянного збору даних про глобальні ланцюги вартості в усьому ЄС.
Регламент (ЄС) 2025/930 Виконавчої комісії від 21 травня 2025 року про надання дозволу Союзу на окремий біоцидний продукт Fernox Biocide AF10 відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради
Це Регламент (ЄС) 2025/930 Виконавчої комісії, який надає дозвіл Союзу на біоцидний продукт «Fernox Biocide AF10». Цей регламент підтверджує, що «Fernox Biocide AF10», який містить CMIT/MIT як активну речовину, відповідає необхідним умовам для використання в межах Європейського Союзу відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012. Дозвіл надається компанії MacDermid Hungary Kft, що дозволяє їй надавати продукт на ринку та використовувати його по всьому Союзу. Регламент узгоджує дату закінчення терміну дії цього дозволу з датою закінчення терміну дії відповідної родини еталонних біоцидних продуктів.
Регламент складається з двох статей та додатку. Стаття 1 надає дозвіл Союзу компанії MacDermid Hungary Kft на «Fernox Biocide AF10» та визначає номер дозволу (EU-0032996-0000) і термін дії, з 11 червня 2025 року до 31 жовтня 2034 року. Стаття 2 встановлює, що регламент набирає чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу і є обов’язковим у своїй повноті та безпосередньо застосовним у всіх державах-членах. Додаток містить резюме характеристик біоцидного продукту, включаючи адміністративну інформацію, склад продукту, заяви про небезпеку та запобіжні заходи, дозволені види використання, загальні інструкції з використання та іншу відповідну інформацію.
Найважливіші положення для користувачів включають дозволені види використання, зазначені в Додатку, які деталізують типи продуктів (PT06, PT11, PT12, PT13) і конкретні норми застосування та умови для кожного виду використання. Він також включає важливі заяви про небезпеку та запобіжні заходи, яких необхідно дотримуватися для забезпечення безпечного поводження та застосування продукту. Загальні інструкції з використання містять важливі вказівки та заходи щодо зменшення ризиків, яких повинні дотримуватися користувачі, включаючи використання засобів індивідуального захисту та належні методи утилізації.
Регламент (ЄС) 2025/937 про імплементацію Комісії від 21 травня 2025 року про затвердження 2,2-дибромо-2-ціаноацетаміду (DBNPA) як існуючої активної речовини для використання в біоцидних продуктах типу 6 відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради
Цей Регламент (ЄС) 2025/937 про імплементацію Комісії затверджує 2,2-дибромо-2-ціаноацетамід (DBNPA) як існуючу активну речовину для використання в біоцидних продуктах типу 6, які є консервантами для продуктів під час зберігання. Регламент визнає властивості DBNPA як ендокринного руйнівника, але затверджує його використання за певних умов через необхідність для деяких промислових застосувань, де відсутні відповідні альтернативи. Затвердження дійсне протягом обмеженого періоду в п’ять років, протягом якого держави-члени повинні оцінити, чи продовжують виконуватися умови для його використання. Регламент також встановлює обмеження та умови для оброблених виробів, що містять DBNPA, щоб забезпечити безпеку та рівне ставлення до продуктів в межах Союзу.
Регламент складається з двох статей і додатка. Стаття 1 стверджує, що DBNPA затверджено як активну речовину для продукту типу 6, з урахуванням умов, зазначених у додатку. Стаття 2 визначає, що регламент набирає чинності через двадцять днів після його опублікування в Офіційному журналі Європейського Союзу. Додаток містить конкретні умови для затвердження, включаючи те, що під час оцінки продукту необхідно звертати увагу на вплив, ризики та ефективність, а також те, що продукти можуть бути дозволені в державах-членах лише тоді, коли виконується умова, викладена в пункті (c) статті 5(2) Регламенту (ЄС) № 528/2012. Він також обмежує використання DBNPA короткочасним консервуванням промисловими користувачами мінеральних суспензій та інших добавок, що використовуються у виробництві паперу, фарб і покриттів, а також сировини, що використовується для їх виробництва, і полімерних дисперсій. Крім того, він встановлює умови для розміщення на ринку оброблених виробів, що містять DBNPA, обмежуючи їх використання тими ж категоріями та вимагаючи спеціального маркування.
Найважливішими положеннями цього акту є ті, що визначають конкретні умови, за яких може використовуватися DBNPA. До них належать обмеження на його використання для короткочасного консервування в конкретних промислових застосуваннях, вимога до держав-членів оцінювати подальшу необхідність DBNPA та обмеження на розміщення на ринку оброблених виробів, що містять DBNPA. Ці положення забезпечують, що DBNPA використовується лише там, де це необхідно, і що ризики для здоров’я людини та навколишнього середовища мінімізовані.
Рішення Суду (десята палата) від 22 травня 2025 року. #Європейська комісія проти Королівства Нідерландів. #Невиконання державою зобов’язань – Стаття 258 ДФЄС – Директива (ЄС) 2019/1024 – Відкриті дані та повторне використання інформації державного сектору – Неповна імплементація цієї директиви та відсутність негайного повідомлення про заходи з імплементації – Стаття 260, параграф 3, ДФЄС – Вимога про засудження до сплати фіксованої суми та штрафу – Часткова відмова. #Справа C-213/23.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо невиконання Королівством Нідерландів зобов’язання щодо транспонування Директиви (ЄС) 2019/1024 про відкриті дані та повторне використання інформації державного сектору (“Директива”) у національне законодавство до встановленого терміну. Європейська комісія подала позов проти Нідерландів за те, що вони не прийняли та не повідомили про необхідні імплементаційні заходи. Суд встановив, що Нідерланди дійсно не виконали свої зобов’язання за Директивою, і зобов’язав Нідерланди сплатити фіксовану суму в розмірі 10 000 000 євро.
Рішення структуровано наступним чином:
* **I. Правова база:** У цьому розділі викладено відповідні статті та преамбули Директиви 2019/1024, а також положення Імплементаційного регламенту (ЄС) 2023/138 та повідомлення Комісії про фінансові санкції. Тут пояснюється мета та сфера застосування Директиви, зосереджуючись на сприянні відкритим даним та повторному використанню інформації державного сектору, включаючи динамічні дані та дані досліджень. Також підкреслюється важливість захисту даних та необхідність збалансування відкритості з конфіденційністю.
* **II. Досудова процедура та процедура в Суді:** У цьому розділі детально описано кроки, зроблені Комісією перед поданням справи до CJEU, включаючи надсилання офіційного повідомлення та обґрунтованої думки Нідерландам. Також описується хід провадження в Суді, включаючи часткове відкликання Комісією свого позову після того, як Нідерланди нарешті повідомили про заходи з транспонування.
* **III. Щодо позову:** Це основна частина рішення, де Суд оцінює обґрунтованість претензій Комісії.
* **A. Щодо невиконання за статтею 258 ДФЄС:** Суд встановлює, що Нідерланди не транспонували Директиву до встановленого терміну та не повідомили Комісію про імплементаційні заходи, тим самим порушивши свої зобов’язання за статтею 17 Директиви.
* **B. Щодо вимоги про сплату фіксованої суми:** Суд розглядає питання про те, чи слід накладати на Нідерланди фіксовану суму відповідно до статті 260(3) ДФЄС. Він обговорює критерії визначення розміру фіксованої суми, включаючи серйозність та тривалість порушення, а також платоспроможність держави-члена. Суд також розглядає аргументи, висунуті Нідерландами на свій захист, включаючи пом’якшувальні обставини та вплив порушення. Зрештою, Суд вирішує накласти фіксовану суму в розмірі 10 000 000 євро.
* **IV. Про витрати:** Суд зобов’язує Нідерланди сплатити витрати провадження, включаючи ті, що понесла Комісія.
Найважливішими положеннями акту є:
* Висновок про те, що Нідерланди не транспонували Директиву 2019/1024 до встановленого терміну.
* Наказ Нідерландам сплатити фіксовану суму в розмірі 10 000 000 євро.
* Детальне обговорення критеріїв визначення розміру фіксованої суми, включаючи серйозність та тривалість порушення, а також платоспроможність держави-члена.
* Відхилення Судом більшості аргументів, висунутих Нідерландами на свій захист, включаючи вплив пандемії COVID-19 та складність збалансування відкритих даних із захистом даних.
Рішення Суду (п’ята палата) від 22 травня 2025 року. Luossavaara-Kiirunavaara AB проти Європейської Комісії.Апеляція – Навколишнє середовище – Директива 2003/87/ЄС – Система торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах Європейського Союзу – Безкоштовний розподіл квот – Стаття 10a(1) – Поняття «замінники» – Національні імплементаційні заходи – Стаття 11(1) – Переліки установок, на які поширюється дія Директиви 2003/87, подані Європейській Комісії державами-членами – Рішення (ЄС) 2021/355 – Пропозиція відповідної держави-члена охопити еталонним показником для агломерату пічної руди субінсталяцію з виробництва окатишів залізної руди – Рішення про відхилення – Встановлення Комісією еталонних показників – Загальна мета стимулювання скорочення викидів парникових газів – Відсутність зобов’язання щодо результату – Стаття 296 ДФЄС – Обов’язок обґрунтування рішень інституцій ЄС.Справа C-621/23 P.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Директиви 2003/87/ЄС, яка встановлює систему торгівлі квотами на викиди парникових газів у межах ЄС (далі – «СТВ»). Справа конкретно стосується безкоштовного розподілу квот на викиди промисловим установкам і питання, чи правильно Європейська Комісія відхилила пропозицію Швеції класифікувати виробництво окатишів залізної руди за еталонним показником для агломерату пічної руди. Суд підтримує рішення Загального суду, вважаючи, що Комісія діяла в межах своїх повноважень, визначаючи, що окатиші залізної руди та агломерат пічної руди не є безпосередньо взаємозамінними для цілей безкоштовного розподілу квот. Рішення роз’яснює сферу застосування терміну «замінники» в контексті СТВ і ступінь свободи розсуду Комісії при встановленні еталонних показників.
Рішення структуровано наступним чином:
1. **Вступ:** Визначає контекст апеляції, рішення, що оскаржується, і рішення, що розглядається (Рішення Комісії (ЄС) 2021/355).
2. **Правовий контекст:** Підсумовує відповідні статті Директиви 2003/87/ЄС, Директиви 2009/29/ЄС, Делегованого регламенту (ЄС) 2019/331 і Рішення 2011/278/ЄС, зосереджуючись на положеннях, що стосуються безкоштовного розподілу квот на викиди, еталонних показників і визначення «замінників».
3. **Передісторія спору:** Описує фактичні обставини, включаючи діяльність апелянта (Luossavaara-Kiirunavaara AB), пропозицію шведських національних імплементаційних заходів (NIMs) і відхилення цієї пропозиції Комісією.
4. **Процедура в Загальному суді та рішення, що оскаржується:** Описує провадження в Загальному суді та підсумовує рішення Загального суду про відхилення позову апелянта.
5. **Форми судового наказу, яких вимагають сторони апеляції:** Зазначає судові накази, яких вимагають апелянт і Комісія.
6. **Апеляція:** Детально описує п’ять підстав для апеляції, висунутих апелянтом, і аналіз Суду та висновки щодо кожної підстави.
7. **Витрати:** Розглядає розподіл витрат між сторонами.
Основні положення та зміни порівняно з попередніми версіями тут не застосовуються, оскільки це рішення суду, яке тлумачить чинне законодавство, а не новий законодавчий акт.
Найважливішими положеннями для його використання є:
* **Тлумачення «Замінників» (Стаття 10a(1) Директиви 2003/87/ЄС):** Суд роз’яснює, що Комісія має право визначати, чи є продукти «безпосередньо взаємозамінними» для цілей встановлення еталонних показників для безкоштовного розподілу квот на викиди. Суд підтримує висновок Загального суду про те, що Комісія мала підстави вважати, що окатиші залізної руди та агломерат пічної руди не є безпосередньо взаємозамінними, виходячи з відмінностей у їх характеристиках, складі та виробничих процесах.
* **Свобода розсуду Комісії при встановленні еталонних показників:** Рішення підсилює широку свободу розсуду Комісії при визначенні еталонних показників для окремих секторів або підсекторів відповідно до статті 10a(2) Директиви 2003/87/ЄС. Суд підкреслює, що законність заходу, прийнятого в цій сфері, може бути поставлена під сумнів лише в тому випадку, якщо захід є явно недоречним.
* **Збалансування екологічних та економічних цілей:** Суд визнає, що хоча скорочення викидів парникових газів є основною метою Директиви 2003/87/ЄС, ця мета має бути збалансована з іншими міркуваннями, такими як економічна ефективність, господарська доцільність і запобігання відтоку вуглецю. Комісія не зобов’язана ставити пріоритет скороченню викидів над усіма іншими факторами при встановленні еталонних показників.
Рішення Суду (Дев’ята палата) від 22 травня 2025 року. Trasta Komercbanka AS проти Європейського центрального банку. Апеляція – Економічна та монетарна політика – Пруденційний нагляд за кредитними установами – Регламент (ЄС) № 1024/2013 – Конкретні наглядові завдання, покладені на Європейський центральний банк (ЄЦБ) – Стаття 24 – Рішення про відкликання дозволу кредитної установи на доступ до діяльності кредитної установи – Процедура адміністративного перегляду – Позов про анулювання. Справа C-90/23 P.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо апеляції Trasta Komercbanka AS (TKB), латвійської кредитної установи, проти рішення Європейського центрального банку (ЄЦБ) про відкликання її дозволу на здійснення діяльності як кредитної установи. Справа стосується процесуальної та матеріальної законності рішення ЄЦБ, зокрема щодо права бути заслуханим, права на представництво та зворотної сили рішень, прийнятих після процедури адміністративного перегляду. Зрештою, CJEU відхиляє апеляцію TKB, підтримуючи рішення Загального суду.
Рішення структуровано наступним чином:
1. **Передісторія:** У ньому викладено контекст справи, включаючи рішення ЄЦБ про відкликання дозволу TKB, процедуру адміністративного перегляду та попередні судові провадження.
2. **Правовий контекст:** У ньому цитуються відповідні статті з Регламенту SSM (Регламент (ЄС) № 1024/2013), Регламенту (ЄС) № 468/2014 та Регламенту (ЄС) № 1049/2001, які становлять правову основу для наглядових повноважень ЄЦБ та процедури адміністративного перегляду.
3. **Позов у Загальному суді та рішення, що оскаржується:** У ньому підсумовується провадження в Загальному суді, який спочатку відхилив позов TKB про анулювання рішення ЄЦБ.
4. **Форми судового наказу, які вимагають сторони в Суді:** У ньому викладено вимоги, подані TKB та ЄЦБ до CJEU.
5. **Апеляція:** У ньому детально описано три підстави для апеляції, висунуті TKB: порушення права на ефективне представництво, недотримання принципу захисту обґрунтованих очікувань та порушення статті 24(7) Регламенту SSM.
6. **Аналіз Суду:** CJEU розглядає кожну підставу для апеляції, вивчаючи аргументи, представлені TKB та ЄЦБ. Він розглядає такі питання, як прийнятність доказів, право бути заслуханим, право на представництво та зворотна сила рішень ЄЦБ.
7. **Витрати:** Він визначає, яка сторона несе відповідальність за покриття витрат на провадження.
Основні положення акту, які можуть бути найважливішими для його використання:
* **Право на представництво:** Рішення роз’яснює важливість права на представництво в адміністративних провадженнях, особливо щодо рішень, які суттєво впливають на фізичних або юридичних осіб.
* **Повідомлення про рішення:** Рішення підкреслює важливість належного повідомлення про рішення зацікавленим сторонам, забезпечуючи їм можливість зрозуміти та оскаржити рішення.
* **Зворотна сила рішень:** Рішення роз’яснює, що скасування акту інституції ЄС не означає визнання його незаконності та набирає чинності ex nunc, на відміну від рішення про анулювання акту, в силу якого анульований акт вилучається з правового порядку ЄС із зворотною силою та вважається таким, що ніколи не існував. У зв’язку з цим, той факт, що за цим скасуванням послідувала заміна початкового акту новим актом, не може надати останньому зворотної сили.
* **Підстави для апеляції:** Рішення підкреслює необхідність того, щоб апелянти чітко визначали оскаржувані елементи рішення та правові аргументи, що підтверджують апеляцію.
Рішення Суду (десята палата) від 22 травня 2025 року. #Європейська комісія проти Латвійської Республіки. #Невиконання державою зобов’язань – Стаття 258 ДФЄС – Директива (ЄС) 2019/1024 – Відкриті дані та повторне використання інформації державного сектору – Неповна імплементація цієї директиви та відсутність повідомлення про заходи з імплементації – Стаття 260, пункт 3, ДФЄС – Вимога про стягнення фіксованої суми та штрафу. #Справа C-238/23.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо невиконання Латвією належного перенесення Директиви (ЄС) 2019/1024 про відкриті дані та повторне використання інформації державного сектору в національне законодавство. Європейська комісія подала позов проти Латвії, стверджуючи, що Латвія не повністю імплементувала Директиву до встановленого терміну та не повідомила про необхідні заходи з імплементації. Суд погодився з Комісією, визнавши Латвію винною у порушенні своїх зобов’язань.
Рішення структуровано наступним чином:
1. **Передісторія:** Комісія звернулася до Суду з проханням визнати, що Латвія не прийняла та не опублікувала всі закони, положення та адміністративні приписи, необхідні для дотримання Директиви (ЄС) 2019/1024, або, принаймні, не повідомила про ці положення Комісію. Комісія також просила зобов’язати Латвію виплатити фіксовану суму та щоденний штраф.
2. **Правова база:** У рішенні викладено ключові статті та преамбули Директиви 2019/1024, зосереджуючись на таких аспектах, як сфера застосування директиви, визначення (наприклад, “документ”, “динамічні дані”, “дослідницькі дані”), принципи плати за повторне використання, вимоги прозорості та поводження з ексклюзивними угодами. У ньому також згадується імплементаційний регламент (ЄС) 2023/138, який містить перелік конкретних наборів даних високої цінності.
3. **Досудова процедура та процедура в Суді:** У цьому розділі детально описано обмін інформацією між Комісією та Латвією, включаючи початковий лист Комісії з офіційним повідомленням, відповіді Латвії та обґрунтований висновок Комісії. У ньому висвітлюється хронологія повідомлень та спірні питання.
4. **Позов:**
* **Предмет позову:** Латвія стверджувала, що Комісія розширила сферу застосування справи, порушивши у своїй заяві питання, які спочатку не були порушені в обґрунтованому висновку. Суд відхилив цей аргумент, зазначивши, що Комісія лише деталізувала первісну вимогу про неповну імплементацію.
* **Невиконання згідно зі статтею 258 ДФЄС:** Суд встановив, що Латвія дійсно не змогла повністю транспонувати Директиву та повідомити про необхідні заходи Комісії до встановленого терміну.
* **Вимоги згідно зі статтею 260(3) ДФЄС:** Комісія вимагала від Латвії виплати фіксованої суми та щоденного штрафу за невиконання Директиви. Суд зобов’язав Латвію виплатити фіксовану суму в розмірі 250 000 євро.
Основні положення акту, які є найбільш важливими для його використання:
* **Стаття 17:** Ця стаття визначає термін, до якого держави-члени повинні були транспонувати Директиву в національне законодавство, а саме **17 липня 2021 року**. Вона також вимагає від держав-членів негайно повідомляти Комісії тексти цих положень.
* **Стаття 1:** Ця стаття визначає сферу застосування Директиви, вказуючи, що вона застосовується до повторного використання існуючих документів, що знаходяться у розпорядженні органів державного сектору та державних підприємств, а також дослідницьких даних.
* **Стаття 5:** Ця стаття стосується доступних форматів даних, включаючи надання динамічних даних через API та масове завантаження.
* **Стаття 6:** Ця стаття встановлює принципи ціноутворення, як правило, встановлюючи нульову вартість повторного використання документів, з деякими винятками для граничних витрат.
* **Стаття 14:** Ця стаття уповноважує Комісію приймати імплементаційні акти, що містять перелік конкретних наборів даних високої цінності та визначають порядок їх публікації та повторного використання.
Рішення Суду (Друга палата) від 22 травня 2025 року.ÖBB-Infrastruktur AG та WESTbahn Management GmbH проти Schienen-Control Kommission.Запит про попереднє рішення – Залізничний транспорт – Директива 2012/34/ЄС – Стягнення плати за користування залізничною інфраструктурою – Встановлення, визначення та стягнення плати – Стаття 29 – Винятки із принципів стягнення плати – Стаття 32 – Націнки – Способи розрахунку та оприлюднення – Стаття 56 – Функції регуляторного органу – Процедура авторизації націнок, передбачена національним законодавством – Умови.Справа C-538/23.
Це рішення Суду Європейського Союзу (CJEU) щодо тлумачення Директиви 2012/34/ЄС, яка встановлює єдиний європейський залізничний простір. Справа стосується спору в Австрії щодо стягнення плати за користування залізничною інфраструктурою, зокрема встановлення та авторизації “націнок” на ці збори. CJEU роз’яснює ролі держав-членів, менеджерів інфраструктури та регуляторних органів у встановленні цих зборів і забезпечує прозорість і недискримінацію в цьому процесі.
Рішення стосується п’яти ключових питань, порушених австрійським судом. Ці питання обертаються навколо тлумачення конкретних статей Директиви 2012/34/ЄС, зокрема статті 32, що стосується винятків із принципів стягнення плати, та статті 56, що стосується функцій регуляторного органу. Структура рішення передбачає детальний аналіз кожного питання з посиланням на відповідні статті та преамбули Директиви, а також попередню судову практику. CJEU роз’яснює розподіл повноважень між державами-членами, менеджерами інфраструктури та регуляторними органами в контексті плати за залізничну інфраструктуру. Він наголошує на необхідності прозорості, недискримінації та управлінської незалежності в процесі стягнення плати.
Основні положення, роз’яснені CJEU:
1. Держави-члени можуть мати процедуру авторизації націнок, але вона повинна поважати незалежність менеджера інфраструктури та не перешкоджати функціям регуляторного органу.
2. У заяві про мережу необхідно вказувати націнки окремо від прямих витрат.
3. Зміни лише розміру націнок не вважаються змінами істотних елементів системи стягнення плати.
4. Регуляторні органи зобов’язані дотримуватися націнок, опублікованих у заяві про мережу, але можуть вимагати змін для усунення несумісностей з Директивою.
5. Держави-члени не можуть встановлювати загальні цільові показники доходів для менеджерів інфраструктури під час встановлення націнок, а державні субсидії повинні враховуватися під час розрахунку загальних витрат.
Рішення № 1/2024 Спільного комітету, створеного Угодою між Європейським Союзом і Швейцарською Конфедерацією про поєднання їхніх систем торгівлі квотами на викиди парникових газів від 4 грудня 2024 року, щодо внесення змін до Додатку II до Угоди та Спільних операційних процедур і Технічних стандартів поєднання [2025/908]
Ось роз’яснення рішення щодо поєднання систем торгівлі квотами на викиди парникових газів ЄС і Швейцарії:
**1. Суть акту:**
Це рішення (Рішення № 1/2024) оновлює технічну та операційну базу для поєднання системи торгівлі викидами Європейського Союзу (EU ETS) з ETS Швейцарії. Воно спрямоване на встановлення постійного, більш ефективного та безпечного зв’язку між реєстрами обох систем. Це дозволить здійснювати безперешкодну торгівлю квотами на викиди між ЄС і Швейцарією, як якщо б це був єдиний ринок, і замінює попереднє тимчасове рішення постійним. Рішення переглядає технічні стандарти та операційні процедури, щоб відобразити технологічні досягнення та забезпечити безперебійне функціонування пов’язаних систем.
**2. Структура та основні положення:**
Рішення структуроване навколо внесення змін до ключових елементів первинної угоди:
* **Стаття 1:** Ця стаття є серцем рішення, замінюючи Додаток II первинної угоди новим текстом (Додаток I цього рішення). Вона також замінює Спільні операційні процедури (COP) і Технічні стандарти поєднання (LTS) оновленими версіями (Додаток II і Додаток III відповідно).
* **Додаток I:** Замінює старий Додаток II Угоди. Він визначає оновлені Технічні стандарти поєднання (LTS). Ці стандарти визначають технічні вимоги для постійного зв’язку між реєстрами ЄС і Швейцарії, включаючи архітектуру зв’язку, безпеку передачі даних, функції, ведення журналів даних та оперативні домовленості.
* **Додаток II:** Встановлює оновлені Спільні операційні процедури (COP). Ці процедури детально описують, як адміністратори реєстрів ЄС і Швейцарії будуть обробляти різні операційні аспекти пов’язаних систем, такі як управління інцидентами, вирішення проблем, управління змінами та протоколи безпеки.
* **Додаток III:** Представляє оновлені Технічні стандарти поєднання (LTS). Ці стандарти надають детальні технічні специфікації для встановлення надійного та безпечного зв’язку між журналами транзакцій ЄС і Швейцарії, охоплюючи такі аспекти, як протоколи зв’язку, шифрування даних та заходи безпеки.
**Ключові зміни порівняно з попередніми версіями:**
* **Перехід до постійного зв’язку:** Рішення формалізує перехід від тимчасового рішення щодо поєднання до постійного, спрямованого на більшу ефективність та інтеграцію.
* **Посилена безпека:** Оновлений LTS робить сильний акцент на безпеці, з детальними вимогами до шифрування даних, виявлення вторгнень та реагування на інциденти.
* **Оптимізовані процедури:** Переглянутий COP спрямований на оптимізацію операційних процесів, полегшуючи адміністраторам управління пов’язаними системами.
**3. Основні положення, важливі для використання:**
* **Технічні стандарти поєднання (LTS):** Ці стандарти (Додаток I і Додаток III) мають вирішальне значення для ІТ-фахівців та адміністраторів, відповідальних за підтримку технічної інфраструктури пов’язаних систем. Вони визначають конкретні протоколи, заходи безпеки та архітектури зв’язку, які необхідно впровадити.
* **Спільні операційні процедури (COP):** COP (Додаток II) є важливим для адміністраторів реєстрів і команд підтримки, які керують щоденними операціями пов’язаних систем. Він визначає процедури обробки інцидентів, вирішення проблем, управління змінами та забезпечення безпеки систем.
* **Положення про безпеку:** Рішення робить значний акцент на безпеці, вимагаючи від адміністраторів впроваджувати надійні заходи безпеки та регулярно перевіряти свої системи на наявність вразливостей. Це має вирішальне значення для підтримки цілісності та конфіденційності пов’язаних систем.
* **Протоколи зв’язку:** Рішення визначає протоколи зв’язку, які необхідно використовувати для обміну даними між реєстрами ЄС і Швейцарії. Це важливо для забезпечення ефективного та безпечного зв’язку між системами.
* **Вимоги до ведення журналів даних:** Рішення визначає вимоги до ведення журналів даних як для реєстрів ЄС, так і для Швейцарії. Це важливо для цілей аудиту та усунення несправностей.
РОЗПОРЯДЖЕННЯ ПРЕЗИДЕНТА – 5 лютого 2025 року – Справа E-27/24 – Наглядовий орган ЄАВТ проти – Ісландії
Це розпорядження Президента Суду щодо справи E-27/24, Наглядовий орган ЄАВТ проти Ісландії. Справа стосувалася неспроможності Ісландії включити імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2020/1406 до свого національного правопорядку, як цього вимагає Угода про Європейський економічний простір (ЄЕП). У розпорядженні зазначено, що справу вилучено з реєстру, і кожна сторона несе власні витрати.
**Структура та основні положення:**
Розпорядження має просту структуру, що містить два пункти.
* **Пункт 1:** Цей пункт визначає основне рішення: справу E-27/24 вилучено з реєстру Суду. Це вказує на те, що справу закрито і вона не буде розглядатися далі в цьому суді.
* **Пункт 2:** Цей пункт стосується витрат, пов’язаних із провадженням, і передбачає, що кожна сторона (Наглядовий орган ЄАВТ та Ісландія) несе відповідальність за власні витрати.
**Основні положення для використання:**
Ключовий висновок з цього розпорядження полягає в тому, що судовий позов проти Ісландії за неспроможність включити імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2020/1406 було відкликано з розгляду судом. Це могло статися тому, що Ісландія згодом виконала вимоги, або тому, що Наглядовий орган ЄАВТ відкликав свою заяву з інших причин. У розпорядженні не зазначено причин вилучення. Той факт, що кожна сторона несе власні витрати, свідчить про можливу мирову угоду або зміну обставин, що зробила подальший судовий процес непотрібним.
Позов, поданий 9 квітня 2025 року Наглядовим органом ЄАВТ проти Ісландії (Справа E-3/25)
Цей документ окреслює позов, поданий Наглядовим органом ЄАВТ (ESA) проти Ісландії до Суду ЄАВТ. ESA стверджує, що Ісландія не виконала свої зобов’язання за Угодою про ЄЕП, не імплементувавши статті 1(2), 1(5) та 1(17) Директиви (ЄС) 2018/852, яка вносить зміни до Директиви 94/62/EC про упаковку та відходи упаковки, у встановлений термін. ESA просить Суд ЄАВТ визнати Ісландію винною в порушенні її зобов’язань і зобов’язати Ісландію відшкодувати судові витрати.
У документі детально описано юридичне та фактичне підґрунтя справи. Він починається з заяви ESA про те, що Ісландія не імплементувала конкретні статті Директиви (ЄС) 2018/852, що стосуються упаковки та відходів упаковки. Хронологія включає початковий лист офіційного повідомлення ESA до Ісландії від 15 березня 2022 року, за яким послідував обґрунтований висновок від 31 травня 2022 року, на який Ісландія не відповіла у встановлений термін. Ісландія повідомила ESA 7 червня 2023 року, що Закон було імплементовано в її національний правовий порядок станом на 1 січня 2023 року, вказуючи на те, що статті 1(2), 1(5) та 1(17) залишаються неімплементованими. Подальші запити ESA у 2023 та 2024 роках щодо статусу імплементації були зустрінуті запевненнями від Ісландії, що імплементація відбудеться найближчим часом, але станом на дату подання заяви (9 квітня 2025 року) ESA не отримала підтвердження або доказів того, що ці статті були імплементовані.
Головним предметом спору є нездатність Ісландії імплементувати статті 1(2), 1(5) та 1(17) Директиви (ЄС) 2018/852 у встановлений термін. Ці статті є вирішальними, оскільки вони стосуються змін у положеннях щодо упаковки та відходів упаковки, які є важливими для дотримання екологічних норм у межах ЄЕП. Рішення ESA передати справу до Суду ЄАВТ підкреслює важливість дотримання узгоджених термінів імплементації директив ЄС у національне законодавство.
РІШЕННЯ СУДУ від 5 лютого 2025 року у справі E-17/24 – Söderberg & Partners AS проти Gable Insurance AG in Konkurs (Директива 2009/138/ЄС (Solvency II) – Стаття 268(1)(g) – Стаття 275(1) – Страхові вимоги – Привілейований статус – Національне провадження у справі про неплатоспроможність)
Це рішення Суду ЄАВТ щодо тлумачення Директиви Solvency II (2009/138/ЄС), зокрема щодо привілейованого статусу страхових вимог у національному провадженні у справі про неплатоспроможність. Головне питання полягає в тому, чи втрачає страхова вимога свій привілейований статус згідно зі статтями 268(1)(g) та 275 Директиви, якщо вона була передана третій стороні шляхом правочину.
**Структура та основні положення:**
Рішення стосується запиту Князівського апеляційного суду Ліхтенштейну щодо тлумачення конкретних статей Директиви Solvency II. Основне питання стосується пріоритетності страхових вимог під час провадження у справі про неплатоспроможність страхової компанії. Стаття 268(1)(g) Директиви стосується страхових вимог, тоді як стаття 275(1) визначає пріоритетність, яка надається цим вимогам. Рішення роз’яснює, чи впливає відступлення страхової вимоги третій стороні на її привілейований статус.
**Ключові положення та наслідки:**
В резолютивній частині рішення зазначено, що страхова вимога, як це визначено в статті 268(1)(g) Директиви Solvency II, зберігає свій пріоритет згідно зі статтею 275(1), навіть якщо вимога була відступлена третій стороні шляхом правочину. Це означає, що відступлення вимоги не зменшує її привілейований статус у провадженні у справі про неплатоспроможність. Це роз’яснення є вирішальним для третіх сторін, які набувають страхові вимоги, оскільки воно гарантує, що їхні вимоги зберігають той самий пріоритет, як якщо б вони належали первісному страхувальнику.
РІШЕННЯ СУДУ від 5 лютого 2025 року у справі E-16/24 – Наглядовий орган ЄАВТ проти Ісландії (Невиконання державою ЄАВТ своїх зобов’язань – Регламент (ЄС) № 996/2010 – Розслідування та запобігання авіаційним пригодам та інцидентам у цивільній авіації – Стаття 12(3) – Попередні домовленості)
Це рішення Суду ЄАВТ проти Ісландії за невиконання своїх зобов’язань згідно з Регламентом (ЄС) № 996/2010 щодо розслідування та запобігання авіаційним пригодам та інцидентам у цивільній авіації. Зокрема, Ісландія не встановила та не повідомила про попередні домовленості між своїми органами з розслідування безпеки та іншими відповідними органами, як цього вимагає стаття 12(3) Регламенту. Суд постановив, що Ісландія порушила свої зобов’язання, і зобов’язав її відшкодувати судові витрати.
Рішення складається з короткого вступу, в якому викладено суть справи, сторони (Наглядовий орган ЄАВТ проти Ісландії) та правову основу позову (стаття 12(3) Регламенту (ЄС) № 996/2010). Резолютивна частина рішення містить два пункти: 1) констатацію, що Ісландія не виконала свої зобов’язання, і 2) розпорядження про те, щоб Ісландія відшкодувала судові витрати. Порівняно з попередніми версіями змін немає, оскільки це оригінальне рішення.
Найважливішим положенням для практичного застосування є констатація, що Ісландія не виконала свої зобов’язання згідно зі статтею 12(3) Регламенту (ЄС) № 996/2010. Це підкреслює важливість наявності попередніх домовленостей між органами з розслідування безпеки та іншими залученими сторонами та повідомлення про ці домовленості Наглядовому органу ЄАВТ. Це рішення слугує нагадуванням державам ЄАВТ про їхні зобов’язання згідно з регламентами ЄС, включеними до Угоди про ЄЕЗ.
Позов, поданий 9 квітня 2025 року Наглядовим органом ЄАВТ проти Ісландії (Справа E-4/25)
Цей документ викладає позов, поданий Наглядовим органом ЄАВТ (ESA) проти Ісландії до Суду ЄАВТ. ESA стверджує, що Ісландія не виконала свої зобов’язання за Угодою про ЄЕЗ, не імплементувавши статті 1(2), 1(3) та 1(4)(b) Директиви (ЄС) 2018/850, яка вносить зміни до Директиви 1999/31/ЄC про захоронення відходів, у встановлений термін. ESA просить Суд ЄАВТ оголосити Ісландію порушницею своїх зобов’язань та зобов’язати Ісландію покрити судові витрати.
У документі детально описано хронологію листування між ESA та Ісландією щодо імплементації Директиви. Він починається з офіційного повідомлення, надісланого ESA Ісландії 22 серпня 2022 року, за яким послідував обґрунтований висновок 8 лютого 2023 року, який надав Ісландії два місяці для виконання. 7 червня 2023 року Ісландія повідомила ESA, що Закон було імплементовано до її національного правопорядку з 1 січня 2023 року, але зазначила, що статті 1(2), 1(3) та 1(4)(b) Директиви будуть імплементовані восени 2023 року. Незважаючи на численні запити від ESA, Ісландія не надала підтвердження того, що ці конкретні статті були повністю імплементовані.
Основною проблемою є затримка Ісландією імплементації конкретних статей Директиви (ЄС) 2018/850, пов’язаних із захороненням відходів. Справа ESA ґрунтується на тому факті, що Ісландія не надала достатніх доказів або повідомлень про імплементацію статей 1(2), 1(3) та 1(4)(b) Директиви, незважаючи на неодноразові запити та обґрунтований висновок. Суд ЄАВТ тепер оцінить, чи справді Ісландія не виконала свої зобов’язання за Угодою про ЄЕЗ.
