СПРАВА “SEKSIMP GROUP SRL ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Seksimp Group SRL проти Республіки Молдова:
**1. Суть рішення:**
Справа стосується молдовської компанії Seksimp Group SRL та спору щодо договору оренди. Компанія скаржилася на те, що її несправедливо зобов’язали виплатити непропорційну суму компенсації через нібито порушення контракту. ЄСПЛ встановив, що хоча первісний судовий розгляд відбувся без участі компанії, це було згодом виправлено повноцінним апеляційним слуханням. Однак, Суд виявив два ключові порушення: національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, зокрема щодо пропорційності компенсації, і держава не змогла ефективно захистити майнові права компанії, що призвело до порушення статті 1 Протоколу № 1.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає суть справи, окреслюючи предмет спору: приватний спір щодо договірних зобов’язань та вимоги заявника за статтею 6 § 1 та статтею 1 Протоколу № 1.
* **Факти:** Детально описує фактичні обставини, включаючи договори оренди, первісне судове провадження, проведене за відсутності заявника, аукціон з продажу майна компанії та подальші апеляції.
* **Відповідне національне законодавство:** Цитує конкретні статті Цивільного кодексу Молдови, що мають відношення до справи, особливо ті, що стосуються розміру компенсації та відповідальності за збитки.
* **Право:**
* **Попередні заперечення Уряду:** Розглядає та відхиляє заперечення Уряду щодо статусу заявника як жертви та передчасності скарг через триваючі національні провадження.
* **Імовірне порушення статті 6 § 1:** Розглядає скарги заявника щодо справедливості провадження, зокрема судового розгляду за відсутності та відсутності належного обґрунтування в судових рішеннях.
* **Імовірне порушення статті 1 Протоколу № 1:** Оцінює, чи були порушені майнові права заявника, зосереджуючись на пропорційності рішення про компенсацію та позитивних зобов’язаннях держави щодо захисту майнових прав.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, але відкладає рішення, пропонуючи обом сторонам надати додаткові матеріали.
* **Резолютивна частина:** Оголошує заяву прийнятною, встановлює, що не було порушення статті 6 Конвенції у зв’язку з провадженням за відсутності у суді першої інстанції, встановлює, що було порушення статті 6 Конвенції у зв’язку з відсутністю належного обґрунтування в рішеннях національних судів, встановлює, що було порушення статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції, постановляє, що питання про застосування статті 41 Конвенції не готове для вирішення, і відповідно резервує зазначене питання.
**3. Основні положення для використання:**
* **Справедливий судовий розгляд та обґрунтування:** Рішення підкреслює важливість надання національними судами чіткого та достатнього обґрунтування своїх рішень, особливо при розгляді аргументів, що мають вирішальне значення для результату справи.
* **Позитивні зобов’язання та майнові права:** Воно підкреслює обов’язок держави забезпечити справедливу правову базу, яка дозволяє особам ефективно відстоювати свої майнові права, навіть у спорах між приватними сторонами. Держава повинна забезпечити, щоб судові рішення не були свавільними або явно необґрунтованими.
* **Пропорційність:** Рішення наголошує на необхідності оцінки національними судами пропорційності присуджених компенсацій, особливо у зв’язку з фактичною поведінкою сторін та прийнятими ризиками.
* **Провадження за відсутності:** Суд підтверджує, що недолік у першій інстанції може бути виправлений в апеляційному порядку, якщо апеляційний орган має повну юрисдикцію скасувати оскаржуване рішення та або прийняти рішення самому, або повернути справу на новий розгляд.
Це рішення може бути актуальним для України, особливо в контексті забезпечення справедливих судових розглядів, захисту майнових прав та надання належного обґрунтування в судових рішеннях, особливо у справах, що стосуються економічних спорів.
### **СПРАВА ВАЧІКА КАРАПЕТЯНА ТА ІНШИХ ПРОТИ ВІРМЕНІЇ**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Вачіка Карапетяна та інших проти Вірменії, що стосується трьох окремих заяв, в яких заявники стверджували, що їм було відмовлено в доступі до судів вищої інстанції через необґрунтоване застосування процесуальних строків, що порушує статтю 6 § 1 Конвенції. ЄСПЛ встановив порушення у всіх трьох справах, наголошуючи, що право заявників на доступ до суду було порушено. Суд підкреслив проблеми з передбачуваністю застосування строків, надмірним формалізмом Касаційного суду та процесуальними помилками Цивільного апеляційного суду. Він підкреслив, що спосіб обчислення строків оскарження створював невизначеність і що національні суди не змогли належним чином розглянути клопотання заявників. В результаті ЄСПЛ присудив двом заявникам відшкодування моральної шкоди та витрат.
Рішення структуровано наступним чином:
* Вступ: Коротко описує суть заяв.
* Факти: Детально описує фактичні обставини кожної заяви, включаючи судові провадження та відповідні дати.
* Відповідна правова база: Викладає національні закони та рішення Конституційного суду, що стосуються цих справ.
* Право:
* Об’єднання заяв: Пояснює рішення про спільний розгляд заяв.
* Ймовірне порушення статті 6 § 1 Конвенції:
* Прийнятність: Оцінює застосовність статті 6 § 1 та прийнятність скарг.
* Суть: Розглядає аргументи заявників, подання Уряду та оцінку Суду на основі встановлених принципів.
* Застосування статті 41 Конвенції: Розглядає питання справедливої сатисфакції.
* З цих причин Суд: Викладає рішення Суду, включаючи встановлення порушень та присудження відшкодування.
* Додаток: Надає перелік справ із зазначенням даних заявників.
Основні положення рішення:
* **Порушення статті 6 § 1:** Суд встановив, що Вірменія порушила статтю 6 § 1 Конвенції у всіх трьох заявах, оскільки заявникам було відмовлено у справедливому доступі до судів.
* **Передбачуваність обмежень:** Суд визначив, що застосування строків для оскарження не завжди було передбачуваним для заявників, враховуючи непослідовність у практиці національних судів та тлумаченні рішень Конституційного суду.
* **Надмірний формалізм:** Суд розкритикував Касаційний суд за надмірно формалістичний підхід у відхиленні клопотань заявників про поновлення строків.
* **Процесуальні помилки:** В одній зі справ Цивільний апеляційний суд зробив некоректні фактичні твердження, що призвело до відхилення апеляції без належного розгляду.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд присудив двом заявникам відшкодування моральної шкоди та витрат, відхиливши вимогу третього заявника, який не подав вимогу про справедливу сатисфакцію.
СПРАВА VERSACI ПРОТИ ІТАЛІЇ
Гаразд, я надам вам детальний опис рішення у справі Versaci проти Італії.
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справу пана Версачі, якому було відмовлено у видачі ліцензії на здійснення букмекерської діяльності в Італії на підставі відсутності “доброї репутації” відповідно до італійського законодавства. Відмова була обґрунтована його сімейними зв’язками та зв’язками з особами, які мали кримінальне минуле. Пан Версачі стверджував, що це рішення порушує його право на повагу до приватного та професійного життя відповідно до статті 8 Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ встановив, що стаття 8 є застосовною, оскільки підстави для відмови у видачі ліцензії були пов’язані з його приватним життям. Однак Суд дійшов висновку, що рішення італійської влади було “відповідним до закону” та “необхідним у демократичному суспільстві”, не встановивши порушення статті 8.
**2. Структура та основні положення:**
Рішення починається з вступу, в якому викладено предмет справи: відмова у видачі ліцензії на здійснення діяльності у сфері публічної безпеки через вимогу “доброї репутації”. Далі детально описуються факти, включаючи адміністративні та судові процедури, які пан Версачі пройшов в Італії. У рішенні ретельно розглядаються відповідні внутрішні правові рамки та практика, включаючи королівські укази, закони, циркуляри Міністерства внутрішніх справ та прецедентне право Конституційного суду та адміністративних судів.
Далі ЄСПЛ розглядає передбачуване порушення статті 8, спочатку розглядаючи прийнятність скарги, включаючи вичерпання внутрішніх засобів правового захисту та застосовність статті 8. Після визнання скарги прийнятною Суд оцінює суть справи, розглядаючи, чи був захід “відповідним до закону”, чи переслідував “законну мету” та чи був “необхідним у демократичному суспільстві”. Нарешті, Суд розглядає передбачуване порушення статті 6 § 1, визнаючи його явно необґрунтованим. Рішення завершується рішенням Суду та окремими думками суддів, які не погодилися з рішенням.
**3. Основні положення для використання:**
ЄСПЛ уточнив декілька ключових моментів:
* **Застосовність статті 8:** Рішення підтверджує, що стаття 8 може бути задіяна, коли професійне обмеження ґрунтується на причинах, пов’язаних з приватним життям особи, таких як сімейні зв’язки та соціальні асоціації.
* **Вимога “відповідності до закону”:** Суд встановив, що вимога “доброї репутації”, незважаючи на її розпливчастість, була достатньо передбачуваною завдяки роз’ясненням в адміністративних настановах та внутрішньому прецедентному праві.
* **Судовий перегляд:** ЄСПЛ підкреслив важливість достатнього судового перегляду для захисту від свавільних втручань з боку національної влади, але встановив, що такий перегляд був присутній у цій справі.
* **Межі розсуду:** Суд визнав широкі межі розсуду, надані національній владі у таких сферах, як регулювання азартних ігор, де існує необхідність запобігання злочинності та відмиванню грошей.
* **Вимога “необхідності в демократичному суспільстві”:** ЄСПЛ встановив, що італійська влада надала відповідні та достатні підстави для відмови у видачі ліцензії, і захід був пропорційним законній меті запобігання безладу та злочинності.
Сподіваюся, цей опис буде корисним для ваших журналістських цілей.
СПРАВА БІКБУЛАТОВА ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі “Бікбулатов проти Росії” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини визнав Росію винною у порушенні статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежні умови тримання під вартою під час транспортування заявника, Олександра Дмитровича Бікбулатова. Суд встановив, що умови, включаючи переповненість і обмежений доступ до основних зручностей, не відповідали прийнятним стандартам. Це рішення ґрунтується на фактах, що мали місце до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року, тому Суд зберіг юрисдикцію. Хоча заявник порушував інші скарги, Суд визнав їх неприйнятними. В результаті порушення Суд зобов’язав Росію виплатити заявнику 1000 євро компенсації за моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Детально описує процес подання заяви, зазначаючи дату її подання та повідомлення Уряду Росії.
* **Факти:** Надає довідкову інформацію про заявника та специфіку скарги.
* **Право:**
*Юрисдикція:* Підтверджує юрисдикцію Суду щодо справи, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції.
*Передбачуване порушення статті 3:* Зосереджується на скарзі заявника щодо неналежних умов тримання під вартою під час транспортування, посилаючись на попередню судову практику з аналогічних питань. Суд наголошує на презумпції порушення, коли затримані мають менше 0,5 квадратних метрів площі на особу під час транспортування.
*Решта скарг:* Зазначає, що інші скарги, подані заявником, були або неприйнятними, або не виявили порушення Конвенції.
*Застосування статті 41:* Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику компенсацію та відхиляючи решту вимог.
* **Додаток:** Містить таблицю з конкретними деталями справи заявника, такими як дати транспортування, площа на одного ув’язненого та сума присудженої компенсації.
3. **Основні положення для використання:**
* **Юрисдикція:** Суд чітко заявляє про свою юрисдикцію щодо справ, пов’язаних з подіями, що відбулися до 16 вересня 2022 року, навіть після припинення участі Росії в Конвенції.
* **Порушення статті 3:** Рішення підкріплює усталену судову практику Суду щодо мінімальних стандартів умов тримання під вартою під час транспортування, особливо щодо особистого простору (не менше 0,5 квадратних метрів на особу).
* **Компенсація:** Рішення створює прецедент для компенсації в аналогічних справах, присуджуючи 1000 євро за моральну шкоду, завдану внаслідок неналежних умов тримання під вартою під час транспортування.
СПРАВА «ЧЕЛІК ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Челiк проти Туреччини» (заява № 19840/21), встановивши порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у зв’язку з надмірною тривалістю провадження у Конституційному суді Туреччини. Заявник, Юджел Челік, поскаржився, що тривалість кримінального провадження, особливо в Конституційному суді, перевищувала розумний строк. ЄСПЛ визначив, що пункт 1 статті 6 є застосовним, оскільки провадження в Конституційному суді стосувалося правової підстави його засудження та справедливості кримінального провадження. Суд врахував складність справи, поведінку сторін і те, що було поставлено на карту для заявника. Зрештою, ЄСПЛ постановив, що тривалість понад вісім років для провадження в одній судовій інстанції була надмірною та невиправданою, навіть з огляду на надзвичайний стан, збільшення обсягу роботи, пандемію COVID-19 та відкладення розгляду в очікуванні провідного рішення. Суд присудив заявнику 5000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з історії провадження, в якій викладено звернення до Суду. Далі представлено факти справи, включаючи дані заявника та суть скарги. Основна частина рішення стосується ймовірного порушення пункту 1 статті 6, де наведено обґрунтування Суду щодо встановлення порушення. Цей розділ містить посилання на відповідну судову практику, встановлюючи застосовність пункту 1 статті 6 до провадження в Конституційному суді та повторюючи критерії оцінки обґрунтованості тривалості провадження. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41, визначаючи належну компенсацію. У тексті немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що пункт 1 статті 6 Конвенції, який гарантує право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку, застосовується до провадження в Конституційному суді, коли це провадження стосується визначення цивільних прав та обов’язків особи або кримінального обвинувачення. Рішення також підкреслює, що навіть виняткові обставини, такі як надзвичайний стан або збільшення навантаження на суди, не виправдовують автоматично надмірно тривале провадження. Це рішення слугує нагадуванням Туреччині та іншим державам-членам про їхній обов’язок забезпечувати, щоб судові провадження, включно з провадженнями в конституційних судах, здійснювалися оперативно та без зайвих зволікань.
СПРАВА ДЖАЧВЛІАНІ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джачвліані та інші проти України»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежне медичне забезпечення трьох заявників під час їхнього перебування під вартою. Суд також встановив порушення, пов’язані з надмірною тривалістю досудового тримання під вартою та кримінального провадження у двох справах, а також відсутність ефективних засобів правового захисту щодо цих питань. Заявники страждали від серйозних захворювань, які не були належним чином усунені українською владою під час їхнього перебування під вартою. В результаті Суд присудив заявникам суми для відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків. Суд об’єднав три заяви у зв’язку з їхньою подібною тематикою.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу обставин справи, зазначаючи, що заяви були подані проти України на підставі статті 34 Конвенції. У ньому згадується, що український уряд був повідомлений про заяви.
* **Факти:** У цьому розділі ідентифікуються заявники та надаються відповідні деталі про їхні заяви. Основна скарга полягає в тому, що заявники не отримували належної медичної допомоги під час перебування під вартою.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Оскаржуване порушення статті 3:** Це центральний правовий аналіз, зосереджений на скаргах заявників щодо неналежного медичного лікування під час перебування під вартою, з посиланням на статтю 3 Конвенції. Суд посилається на свою усталену практику, наголошуючи на тому, що медичне лікування у в’язниці має бути адекватним і порівнянним з якістю лікування, доступного для населення в цілому.
* **Інші заявлені порушення згідно з усталеною практикою:** У двох заявах Суд встановив додаткові порушення, пов’язані з тривалістю досудового тримання під вартою, кримінального провадження та відсутністю ефективних засобів правового захисту.
* **Решта скарг:** Суд відхилив деякі додаткові скарги, подані на підставі статті 5 Конвенції, встановивши, що вони не відповідають критеріям прийнятності.
* **Застосування статті 41:** Суд розглянув питання справедливої сатисфакції, присудивши заявникам суми для відшкодування збитків та витрат на підставі своєї практики та документів, що були в його розпорядженні.
* **З цих причин Суд одноголосно:** У цьому розділі викладено рішення Суду, включаючи об’єднання заяв, прийнятність певних скарг, висновки про порушення та розпорядження державі-відповідачу виплатити заявникам зазначені суми.
* **Додаток:** Додаток містить детальний перелік заяв, включаючи імена заявників, дати подання, медичні стани, недоліки в медичному лікуванні, інші скарги та присуджені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* **Неналежна медична допомога (порушення статті 3):** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким держави повинні забезпечувати належну медичну допомогу затриманим особам, порівнянну з тією, що доступна для населення в цілому. Такі недоліки, як затримки з медичними оглядами, відсутність консультацій у спеціалістів та неналежна медикаментозна терапія, можуть становити порушення статті 3.
* **Надмірна тривалість тримання під вартою/провадження:** Рішення підкреслює, що надмірно тривале досудове тримання під вартою та кримінальне провадження, а також відсутність ефективних засобів правового захисту можуть призвести до порушень Конвенції.
* **Справедлива сатисфакція (стаття 41):** Суд присудив заявникам грошову компенсацію за встановлені порушення, що покриває як матеріальну, так і моральну шкоду, а також витрати та видатки.
Це рішення особливо важливе для України, оскільки воно стосується системних проблем, пов’язаних з медичним обслуговуванням у місцях позбавлення волі та здійсненням правосуддя. Воно слугує нагадуванням про зобов’язання держави забезпечувати здоров’я та права осіб, позбавлених волі, а також забезпечувати своєчасне та ефективне судове провадження.
СПРАВА F.D. ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі F.D. та інші проти Росії:
**1. Суть Рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод через неефективні розслідування заяв про жорстоке поводження, скоєне приватними особами, включно з випадками домашнього насильства. Суд наголосив, що держави зобов’язані проводити ефективні розслідування таких заяв, навіть якщо жорстоке поводження вчинене приватними особами. Суд встановив, що правова база Росії не забезпечує достатніх гарантій для жертв домашнього насильства та не створила ефективної системи покарання за всі форми такого насильства. Суд також розглянув інші скарги, подані деякими заявниками відповідно до Конвенції, і встановив порушення на основі своєї усталеної практики. В результаті Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
**2. Структура та Основні Положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується численних заяв, поданих проти Росії щодо неефективних розслідувань заяв про жорстоке поводження.
* **Факти:** Розділ фактів посилається на додану таблицю, в якій перелічено заявників та деталі їхніх заяв.
* **Об’єднання Заяв:** Суд вирішив розглянути заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію розглядати заяви, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Заявлене Порушення Статті 3:** Суд зосередився на скаргах заявників щодо неефективних розслідувань жорстокого поводження, особливо домашнього насильства. Він підтвердив, що держави повинні проводити ефективні розслідування таких заяв, навіть якщо винуватцями є приватні особи.
* **Інші Заявлені Порушення:** Суд розглянув інші скарги, подані деякими заявниками, і встановив порушення на основі своєї усталеної практики, зокрема, щодо відсутності належної правової бази для боротьби з домашнім насильством в Росії.
* **Застосування Статті 41:** Суд зобов’язав Росію виплатити заявникам суми, зазначені в доданій таблиці, як компенсацію за збитки.
* **Додаток:** Додаток містить детальний перелік заяв, включно з інформацією про заявників, фактичними обставинами, конкретними скаргами, іншими скаргами та сумою, присудженою кожному заявнику.
**3. Основні Положення для Використання:**
* **Обов’язок Держави Проводити Розслідування:** Рішення підкреслює обов’язок держави проводити ефективні розслідування заяв про жорстоке поводження, навіть якщо воно скоєне приватними особами.
* **Домашнє Насильство:** Рішення висвітлює проблему домашнього насильства як загальну проблему, що зачіпає всі держави-члени, і наголошує на необхідності активної участі держави у захисті жертв.
* **Критерії Ефективного Розслідування:** Суд підтверджує, що ефективне розслідування повинно бути здатним встановити факти справи, виявити та покарати винних.
* **Правова База Росії:** Рішення критикує правову базу Росії за те, що вона не визначає домашнє насильство як окремий злочин або обтяжуючий елемент інших злочинів, а також за встановлення мінімального порогу тяжкості тілесних ушкоджень, необхідного для порушення кримінального провадження.
* **Компенсація:** Суд присудив компенсацію заявникам, визнаючи збитки, яких вони зазнали через неефективні розслідування та відсутність належного правового захисту.
Це рішення може мати наслідки для українців, які постраждали від домашнього насильства або інших форм жорстокого поводження в Росії, оскільки воно підкреслює обов’язок держави проводити ефективні розслідування та забезпечувати належний правовий захист жертвам.
СПРАВА К.К. ПРОТИ РОСІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі К.К. проти Росії:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ визнав Росію винною в порушенні статті 5 § 1 Конвенції через незаконне та незареєстроване затримання заявника, К.К., в очікуванні його видворення з країни. Суд також постановив, що Росія порушила статтю 34 Конвенції, не виконавши тимчасовий захід (Правило 39), який забороняв видворення заявника, поки його справа перебувала на розгляді. Заявника було насильно видворено до Киргизстану, незважаючи на вказівку Суду. Інші скарги, подані заявником, були визнані неприйнятними або не виявили порушення Конвенції. Суд присудив заявнику 5000 євро відшкодування збитків.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з процесуальної інформації, включаючи дані заявника та представництво. Потім викладаються факти справи, зосереджуючись на скарзі заявника щодо незаконного затримання. Суд розглядає свою юрисдикцію, зазначаючи, що він може розглядати справу, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. Далі в рішенні розглядається ймовірне порушення статті 5 § 1, підкреслюючи важливість захисту осіб від свавільного затримання та необхідність реєстрації та законності затримання. Суд також розглядає порушення статті 34, зазначаючи, що Росія не виконала тимчасовий захід, вказаний Судом. Нарешті, в рішенні розглядаються інші скарги та застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику відшкодування збитків.
3. **Основні положення для використання:**
Найважливішими аспектами цього рішення є підтвердження права на свободу від свавільного та незареєстрованого затримання згідно зі статтею 5 § 1 та наголос на обов’язковому характері тимчасових заходів, зазначених Судом згідно з Правилом 39, що захищається статтею 34. Рішення підкреслює, що будь-яке затримання особи має здійснюватися відповідно до національних процедур і що органи влади зобов’язані звітувати про місцезнаходження особи, коли вони взяли її під контроль. Рішення також підкреслює, що держави повинні дотримуватися тимчасових заходів, виданих Судом, щоб забезпечити ефективність права на індивідуальну петицію.
СПРАВА “КАРТИЖЕВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Картижев та інші проти Росії*, що стосується 16 заяв, пов’язаних з обмеженнями свободи вираження поглядів. Заявники скаржилися на те, що їх було засуджено згідно з Кодексом Російської Федерації про адміністративні правопорушення за вираження неповаги до Президента Росії, державних і муніципальних посадових осіб та широкої громадськості. ЄСПЛ встановив, що ці засудження порушили статтю 10 Конвенції, яка захищає свободу вираження поглядів. Суд наголосив, що політичні висловлювання, включно з критикою глави держави, користуються високим рівнем захисту і що політики повинні бути більш терпимими до критики, ніж приватні особи. ЄСПЛ також встановив порушення статей 5 і 6 Конвенції в деяких випадках, пов’язані з незаконним позбавленням волі та відсутністю неупередженості в адміністративному провадженні. Суд присудив кожному із заявників від 10 000 до 13 000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків.
Рішення починається з викладу процедури, фактів справи та правових рамок. Потім у ньому розглядається питання об’єднання заяв і підтверджується юрисдикція Суду, зазначаючи, що події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. У рішенні також розглядається питання процесуального правонаступництва в одній із заяв після смерті первісного заявника. Основна частина рішення зосереджена на ймовірному порушенні статті 10, де Суд аналізує скарги заявників щодо обмежень їхньої свободи вираження поглядів. Крім того, у рішенні розглядаються інші ймовірні порушення згідно з усталеною практикою, зокрема щодо статей 5 і 6 Конвенції. Нарешті, у рішенні викладено застосування статті 41, яка стосується справедливої сатисфакції, і зазначено суми, які мають бути присуджені заявникам.
Основні положення цього рішення підкреслюють важливість захисту свободи вираження поглядів, особливо в контексті політичних дебатів і критики державних посадовців. ЄСПЛ підтвердив, що сатира та провокативні висловлювання є законними формами вираження поглядів і що кримінальні санкції за такі висловлювання можуть мати стримуючий вплив на публічний дискурс. Рішення також підкреслює необхідність справедливого та неупередженого судового розгляду, особливо у справах, пов’язаних з адміністративними правопорушеннями. Рішення роз’яснює, що навіть після виходу Росії з Конвенції ЄСПЛ зберігає юрисдикцію щодо справ, які стосуються подій, що відбулися до 16 вересня 2022 року. **** Це рішення може бути важливим для українців, оскільки воно стосується свободи вираження поглядів і критики політичних лідерів, що є актуальним у контексті триваючого конфлікту та політичної ситуації в Україні.
СПРАВА КАШАПОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення у справі “Кашапов та інші проти Росії”:
1. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення на користь численних заявників проти Росії, встановивши порушення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує свободу вираження поглядів. Справи стосуються різних обмежень, накладених російською владою на право заявників висловлювати свою думку, часто пов’язаних зі звинуваченнями в екстремізмі. ЄСПЛ встановив, що російські суди надто широко тлумачили поняття “екстремізм”, не забезпечивши адекватних запобіжників від надмірно обмежувальних заходів. Суд підкреслив, що національні суди не застосували належним чином принципи, встановлені в його власній прецедентній практиці. Крім того, Суд розглянув інші скарги, подані деякими заявниками відповідно до різних статей Конвенції, встановивши порушення на основі своєї усталеної прецедентної практики. Суд присудив заявникам грошову компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. Рішення починається з процедурного огляду, в якому викладено походження справи та повідомлення Російському уряду. Далі представлено факти, підсумовуються скарги заявників щодо обмежень свободи вираження поглядів та інших передбачуваних порушень. Юридичний аналіз включає об’єднання заяв у зв’язку з їх подібною тематикою та підтверджує юрисдикцію Суду у справах, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. Основна частина рішення стосується передбачуваного порушення статті 10, з посиланням на попередні подібні справи, в яких Суд встановив порушення, пов’язані з надмірно широким тлумаченням “екстремізму” в Росії. Рішення також розглядає інші передбачувані порушення відповідно до усталеної прецедентної практики та розглядає решту скарг, заявляючи, що немає необхідності розглядати їх окремо. Нарешті, в ньому викладено застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи суми заявникам. Рішення містить додаток з детальним переліком заяв, в якому підсумовуються факти, юридичні питання, відповідна прецедентна практика та суми, присуджені кожному заявнику.
3. Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження того, що застосування Росією своїх законів про екстремізм було надмірно широким і призвело до порушень свободи вираження поглядів відповідно до статті 10 Конвенції. Це підтверджує послідовну позицію ЄСПЛ з цього питання, як це видно в попередніх справах, таких як *Taganrog LRO and Others v. Russia*. Рішення також підкреслює ретроспективне застосування заборон, коли особи були покарані за дії, які не були незаконними на момент їх вчинення, що є вирішальним моментом для оцінки справедливості та законності таких заходів. Крім того, рішення присуджує грошову компенсацію заявникам, посилюючи відчутні наслідки для Російської держави за порушення Конвенції.
СПРАВА KıR ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі Kır проти Туреччини постановив, що було порушено статтю 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через надмірну тривалість цивільного провадження в Туреччині. Заявник, Огузхан Кир, скаржився на те, що тривалість його цивільного провадження в адміністративних судах була необґрунтовано тривалою. Суд встановив, що тривалість провадження, яке тривало сім років, два місяці і десять днів, не була виправданою, навіть з огляду на надзвичайний стан і пандемію COVID-19. Посилаючись на свою попередню судову практику з аналогічних питань, ЄСПЛ дійшов висновку, що провадження не відповідало вимозі “розумного строку”, передбаченій статтею 6 § 1. В результаті Суд визнав заяву прийнятною та присудив заявнику 3000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди та 250 євро відшкодування витрат і видатків.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з історії процедури, в якій викладено звернення до Суду. Далі представлено факти справи, за якими слідує скарга заявника щодо надмірної тривалості цивільного провадження відповідно до статті 6 § 1 Конвенції. Суд оцінює скаргу, посилаючись на відповідну судову практику та враховуючи аргументи, представлені урядом Туреччини. Зрештою, Суд констатує порушення статті 6 § 1 і переходить до застосування статті 41 Конвенції, яка стосується справедливої сатисфакції. Рішення завершується резолютивною частиною, в якій заяву визнано прийнятною, констатовано порушення статті 6 § 1 і зобов’язано державу-відповідача виплатити заявнику зазначені суми відшкодування збитків і витрат. У додатку наведено зведену таблицю заяви, включаючи ключові дати, імена та присуджені суми.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження позиції ЄСПЛ щодо вимоги “розумного строку” в цивільному провадженні відповідно до статті 6 § 1 Конвенції. Суд підкреслює, що тривалість провадження повинна оцінюватися в кожному конкретному випадку, з урахуванням складності справи, поведінки сторін і органів влади, а також того, що було поставлено на карту для заявника. Це рішення слугує нагадуванням Туреччині та іншим державам-членам про їхнє зобов’язання забезпечувати, щоб судові провадження здійснювалися ефективно і без зайвих зволікань.
СПРАВА КЛІМОВА ПРОТИ РОСІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Клімов проти Росії:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ постановив, що Росія порушила статтю 9 (свобода думки, совісті та релігії) Конвенції про права людини через кримінальне переслідування пана Клімова, Свідка Єгови, за участь у діяльності ліквідованої місцевої релігійної організації. Суд встановив, що російське законодавство про екстремізм було застосовано надто широко в цій справі. Крім того, Суд виявив порушення, пов’язані з триманням пана Клімова під вартою, пославшись на відсутність обґрунтованої підозри та недостатнє обґрунтування для продовження строку тримання під вартою, посилаючись на попередню судову практику. Суд зобов’язав Росію виплатити пану Клімову 15 000 євро за моральну шкоду та 250 євро за витрати та видатки. Суд має юрисдикцію, оскільки факти мали місце до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу походження справи, представництва заявника та повідомлення російського уряду.
* **Факти:** У ньому підсумовуються відповідні деталі заяв, зосереджуючись на кримінальному переслідуванні заявника за екстремізм, пов’язаний з його діяльністю як Свідка Єгови.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* **Імовірне порушення статті 9:** Суд послався на своє попереднє рішення у справі «Таганрозька МРО та інші проти Росії», яке встановило, що переслідування Свідків Єгови за мирне сповідування своєї релігії на підставі широко застосовуваного законодавства про екстремізм порушує статтю 9. Суд не знайшов підстав відступати від цього прецеденту у справі Клімова.
* **Інші ймовірні порушення:** Суд розглянув інші скарги, пов’язані з триманням заявника під вартою, визнавши їх прийнятними, а також виявивши порушення Конвенції, посилаючись на усталену судову практику.
* **Решта скарг:** Деякі скарги були визнані неприйнятними або такими, що не потребують окремого розгляду.
* **Застосування статті 41:** Суд визначив справедливу сатисфакцію, яка має бути присуджена заявнику, посилаючись на попередню судову практику.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується рішенням Суду об’єднати заяви, підтвердити свою юрисдикцію, оголосити певні скарги прийнятними, встановити порушення статті 9 та інших статей Конвенції, зобов’язати державу-відповідача виплатити заявнику визначені суми за збитки та витрати та відхилити решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 9:** Основним висновком є те, що переслідування осіб за мирне сповідування своєї релігії як Свідків Єгови на підставі широко визначених законів про екстремізм порушує статтю 9 Конвенції.
* **Незаконне тримання під вартою:** У рішенні підкреслюється, що постанови про тримання під вартою повинні ґрунтуватися на конкретних доказах і достатніх підставах, що узгоджується з усталеною судовою практикою Суду щодо статті 5.
* **Прецедент:** Рішення підкріплює прецедент, встановлений у справі «Таганрозька МРО та інші проти Росії», що робить його ключовим орієнтиром для подібних справ за участю Свідків Єгови в Росії.
* **Юрисдикція:** Підтвердження Судом юрисдикції щодо подій, що сталися до виходу Росії з Конвенції, має вирішальне значення для поточних і майбутніх справ, пов’язаних з цим періодом.
СПРАВА КУРКОВА ПРОТИ РОСІЇ
Ось аналіз рішення у справі «Курков проти Росії» Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію винною в порушенні статті 5 § 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через необґрунтовано тривале досудове тримання під вартою заявника, пана Куркова. Суд визнав, що тримання пана Куркова під вартою протягом одного року, трьох місяців і семи днів було надмірно тривалим. Російські суди використовували слабкі аргументи, робили необґрунтовані припущення щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю та не проводили провадження з належною ретельністю. Незважаючи на вихід Росії з Конвенції 16 вересня 2022 року, Суд заявив про свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до цієї дати. У результаті Суд присудив пану Куркову 1400 євро компенсації.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу історії справи, зазначаючи, що заяву було подано 20 грудня 2021 року і що заявника представляв адвокат у Москві. Також згадується, що російський уряд був повідомлений про заяву.
* **Факти:** У цьому розділі коротко описуються дані заявника та міститься посилання на додаток із конкретною інформацією, що стосується заяви, особливо зосереджуючись на скарзі заявника щодо тривалості його досудового тримання під вартою.
* **Юрисдикція:** Суд чітко заявляє про свою юрисдикцію розглядати заяву, підкреслюючи, що відповідні події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Імовірне порушення статті 5 § 3:** Цей розділ є основним у рішенні. У ньому повторюється скарга заявника щодо надмірної тривалості його досудового тримання під вартою та містяться посилання на попередні рішення, які встановлюють принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення до суду.
* **Застосування статті 41:** Суд розглядає питання справедливої сатисфакції, посилаючись на свою прецедентну практику та документи, які є в його розпорядженні, щоб обґрунтувати присуджену суму в розмірі 1400 євро за матеріальну та моральну шкоду.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується рішенням Суду, який одноголосно постановив, що він має юрисдикцію, визнав заяву прийнятною, встановив порушення статті 5 § 3 і зобов’язав Росію виплатити заявнику 1400 євро протягом трьох місяців з нарахуванням відсотків після цього.
* **Додаток:** Таблиця містить конкретні дані, такі як ім’я заявника, дата народження, інформація про представника, строк тримання під вартою, залучені суди, конкретні недоліки тримання під вартою та присуджена сума.
3. **Основні положення для використання:**
* **Юрисдикція після виходу:** Рішення підтверджує юрисдикцію Суду щодо справ, які стосуються подій, що відбулися до виходу Росії з Конвенції, що має вирішальне значення для поточних і майбутніх заяв проти Росії.
* **Порушення статті 5 § 3:** Висновок Суду про порушення через необґрунтовано тривале досудове тримання під вартою, підкріплене конкретними прикладами недоліків у міркуваннях і процедурах національного суду, забезпечує чіткий стандарт для оцінки подібних справ.
* **Відшкодування збитків:** Рішення про присудження 1400 євро пропонує орієнтир для компенсації у справах, що стосуються подібних порушень і обставин.
* **Конкретні недоліки:** Виявлені недоліки, такі як “слабкість аргументів, використаних судами” та “використання припущень… щодо ризиків втечі або перешкоджання правосуддю”, слугують конкретними показниками того, що становить порушення статті 5 § 3.
: Це рішення може мати наслідки для українців, які зазнали подібних порушень, пов’язаних із досудовим триманням під вартою Росією до 16 вересня 2022 року.
СПРАВА “ЛЕОНОВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Леонов та інші проти Росії” від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Це рішення стосується численних заяв щодо неналежного поводження із заявниками в російських судах через їх утримання в металевих клітках або скляних кабінах під час кримінального провадження. Суд об’єднав ці справи, стверджуючи свою юрисдикцію, незважаючи на вихід Росії з Конвенції, оскільки події відбулися до її виходу. Суд встановив, що таке утримання, поряд з іншими порушеннями, пов’язаними з умовами тримання під вартою, тривалістю досудового ув’язнення, обмеженнями на участь у публічних зібраннях та відсутністю на цивільних судових засіданнях, є порушеннями Європейської конвенції з прав людини. Суд присудив виплатити заявникам певні суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Деталі ініціювання справи та повідомлення російського уряду.
* **Факти:** Перелік заявників та надання відповідної інформації про їхні заяви.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Пояснює рішення про спільний розгляд заяв.
* **Юрисдикція:** Підтверджує повноваження Суду розглядати справи на підставі часу, коли відбулися події.
* **Імовірне порушення статті 3:** Зосереджується на скаргах щодо утримання в металевих клітках або скляних кабінах, посилаючись на попередню судову практику, яка встановлює, що така практика може становити принизливе поводження.
* **Інші заявлені порушення:** Розглядає додаткові скарги, пов’язані зі швидкістю перегляду досудового ув’язнення, одиночним ув’язненням, необґрунтованим досудовим ув’язненням, правом ув’язнених голосувати, непропорційними заходами проти учасників публічних зібрань та відсутністю на цивільних судових засіданнях.
* **Решта скарг:** Розглядає та відхиляє інші скарги, подані деякими заявниками.
* **Застосування статті 41:** Визначає справедливу сатисфакцію, яка підлягає виплаті заявникам.
* **Рішення:** Офіційно проголошує рішення Суду, включаючи прийнятність певних скарг, встановлення порушень та розпорядження про виплату компенсації.
* **Додаток:** Надає перелік заяв, відомості про заявників та суми, присуджені до виплати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Принизливе поводження:** Підтвердження того, що утримання обвинувачених у металевих клітках або скляних кабінах у залах суду саме по собі може становити принизливе поводження відповідно до статті 3 Конвенції.
* **Юрисдикція після виходу:** Підтвердження Судом юрисдикції щодо справ, що стосуються подій, які відбулися до виходу Росії з Конвенції.
* **Інші порушення Конвенції:** Рішення висвітлює кілька інших потенційних порушень, пов’язаних з умовами тримання під вартою, досудовим ув’язненням та обмеженнями основних прав, посилаючись на відповідну судову практику для кожного з них.
* **Компенсація:** Суми, присуджені заявникам, забезпечують орієнтир для аналогічних справ.
**** Це рішення стосується Росії, але воно може мати наслідки для України та українців, оскільки воно стосується порушень прав людини під час кримінального провадження, зокрема щодо принизливого поводження та справедливості судових процесів.
СПРАВА “МАГЛЕВАННА І ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі *Маглеванна та інші проти Росії*:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила статтю 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (свобода вираження поглядів) у низці справ. Ці справи стосуються різних обмежень, накладених російською владою на право заявників висловлювати свою думку, насамперед через онлайн-публікації та заяви. Суд встановив, що російські суди не змогли дотриматися справедливого балансу між захистом прав і репутації інших осіб та захистом свободи вираження поглядів заявників. ЄСПЛ встановив, що національні суди часто не проводили належного аналізу фактів, не розрізняли констатації фактів та оціночні судження, а також не враховували ширший контекст висловлювань. Як наслідок, заявники були несправедливо покарані за висловлювання своєї думки або поширення інформації з питань, що становлять суспільний інтерес.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію, оскільки події, що призвели до ймовірних порушень, відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 10:** Основна частина рішення зосереджена на порушенні статті 10, яка захищає свободу вираження поглядів. Суд послався на свою попередню практику, наголошуючи, що свобода вираження поглядів є наріжним каменем демократичного суспільства.
* **Недотримання конвенційних стандартів:** Суд встановив, що російська влада не провела балансування, яке відповідає вимогам Конвенції, як цього вимагає стаття 10. Це включало неналежний розгляд контексту заяв, суспільного інтересу та потенційної шкоди.
* **Інші скарги:** Хоча деякі заявники порушували додаткові питання відповідно до статей 6 та 18, Суд визнав за недоцільне розглядати їх окремо, оскільки основні правові питання були вирішені у висновках щодо статті 10.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив кожному заявнику 10 000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Наголос на балансуванні:** Рішення підкреслює важливість проведення національними судами ретельного балансування, коли свобода вираження поглядів обмежується. Це передбачає зважування необхідності захисту прав і репутації інших осіб та важливості надання можливості особам вільно висловлювати свою думку, особливо з питань, що становлять суспільний інтерес.
* **Контекстуальний аналіз:** Суди повинні враховувати контекст, в якому зроблені заяви, включаючи політичне та соціальне підґрунтя, потенційну шкоду та охоплення висловлювання.
* **Розрізнення між фактами та оціночними судженнями:** Рішення підкреслює необхідність розрізнення між констатацією фактів та оціночними судженнями. Оціночним судженням, як правило, надається більший захист відповідно до статті 10.
* **Захист викривачів та критиків:** Рішення підсилює захист осіб, які повідомляють про можливі зловживання з боку державних посадовців або критикують державні установи. Обмеження таких висловлювань вимагають особливо вагомого обґрунтування.
Це рішення є нагадуванням про важливість захисту свободи вираження поглядів, навіть якщо висловлені ідеї можуть бути образливими, шокуючими або тривожними. Воно також містить вказівки національним судам щодо того, як належним чином збалансувати конкуруючі інтереси при обмеженні цього основоположного права.
СПРАВА “МІРЗАЄВ ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Мірзаєв та інші проти Росії”, що стосується скарг на неналежні умови тримання під вартою, зокрема одиночне ув’язнення. Заявники стверджували про порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка забороняє нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Суд встановив, що заявники зазнали такого поводження через тривалі періоди одиночного ув’язнення в поганих умовах, включно з обмеженим доступом до фізичних вправ на свіжому повітрі, обмеженнями на відвідування сім’єю та поганими матеріальними умовами. Суд наголосив, що тривале одиночне ув’язнення без належної розумової та фізичної стимуляції може мати згубні наслідки. Незважаючи на те, що Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року, Суд заявив про свою юрисдикцію, оскільки відповідні події відбулися до цієї дати. Суд присудив заявникам суми у розмірі 5 000 та 10 000 євро відповідно як відшкодування моральної шкоди.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедурної історії, де викладено заяви, подані до Суду. Далі представлено факти справи, зосереджуючись на скаргах заявників щодо умов тримання під вартою та одиночного ув’язнення. Правовий аналіз включає об’єднання заяв, юрисдикцію Суду та оцінку ймовірного порушення статті 3 Конвенції. Суд посилається на свою усталену практику щодо неналежних умов тримання під вартою та одиночного ув’язнення, зокрема цитуючи справи “Kudła проти Польщі”, “Ананьєв та інші проти Росії” та “Развязкін проти Росії”. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, яка стосується справедливої сатисфакції, та окреслює компенсацію, присуджену заявникам. У наданому тексті немає жодних вказівок на зміни порівняно з попередніми версіями.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження позиції ЄСПЛ щодо одиночного ув’язнення та умов тримання під вартою, особливо щодо статті 3 Конвенції. Суд наголошує, що тривале одиночне ув’язнення, особливо в поєднанні з поганими матеріальними умовами та іншими обмеженнями, може становити нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження. Це рішення підкреслює важливість забезпечення належної розумової та фізичної стимуляції затриманих осіб та забезпечення задоволення їхніх основних потреб відповідно до стандартів прав людини.
СПРАВА “ПОСТІКА ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Постіка проти Республіки Молдова”:
1. **Суть Рішення:**
Справа стосувалася громадянина Молдови, який скаржився на обшук його будинку та вилучення його майна, стверджуючи, що це порушило його право на повагу до житла згідно зі статтею 8 Конвенції. Суд встановив порушення статті 8, підкресливши, що ордер на обшук був занадто широким, надаючи поліції необмежену свободу розсуду у визначенні того, які предмети вилучати. Суд наголосив, що ні попередня судова санкція, ні подальший судовий контроль не забезпечили належних гарантій проти потенційних зловживань владою під час обшуку. Суд вважав, що обшук будинку заявника та його кореспонденції становив втручання, яке не було пропорційним до поставленої мети. Суд присудив заявнику 4500 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та Основні Положення:**
* **Предмет Справи:** Коротко викладає скарги заявника щодо обшуку його будинку та вилучення майна.
* **Факти:** Детально описує хронологію подій, включаючи кримінальне розслідування проти заявника, рішення про обшук його будинку, сам обшук та подальші апеляції та скарги.
* **Оцінка Суду:**
* **Імовірне Порушення Статті 8:** Оголошує скаргу прийнятною та оцінює пропорційність та обґрунтованість обшуку. Він підкреслює необхідність наявності відповідних та достатніх підстав для виправдання таких заходів та важливість ефективних гарантій проти зловживань.
* **Інші Скарги:** Зазначає, що немає необхідності розглядати прийнятність та обґрунтованість решти скарг за статтями 6 та 13 Конвенції.
* **Застосування Статті 41:** Розглядає вимогу заявника щодо відшкодування збитків та витрат, присуджуючи 4500 євро за моральну шкоду, але відхиляючи вимогу щодо витрат та видатків через відсутність підтверджуючих документів.
* **Резолютивна Частина:**
* Оголошує скаргу за статтею 8 прийнятною.
* Встановлює, що мало місце порушення статті 8 Конвенції.
* Встановлює, що немає необхідності розглядати прийнятність та обґрунтованість решти скарг.
* Зобов’язує державу-відповідача виплатити заявнику 4500 євро відшкодування моральної шкоди.
* Відхиляє решту вимог заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні Положення для Використання:**
* **Конкретність Ордерів на Обшук:** Рішення підкреслює важливість того, щоб ордери на обшук були достатньо точними, особливо у справах про фінансове шахрайство. Ордери не повинні надавати правоохоронним органам необмежену свободу розсуду у визначенні того, які предмети вилучати.
* **Судовий Перегляд:** Рішення підкреслює, що судовий перегляд ордерів на обшук повинен оцінювати, чи було дотримано обсяг ордера під час обшуку.
* **Пропорційність:** Суд підтверджує принцип, згідно з яким будь-яке втручання в житло та кореспонденцію особи має бути пропорційним до поставленої мети, і що широкі ордери на обшук можуть призвести до непропорційних втручань.
* **Гарантії Проти Зловживань:** Рішення підкреслює необхідність належних гарантій проти потенційних зловживань владою під час виконання ордерів на обшук, включаючи попередню судову санкцію та подальший судовий контроль.
Це рішення слугує нагадуванням про важливість збалансування потреби правоохоронних органів у розслідуванні злочинів із захистом прав окремих осіб, зокрема права на повагу до свого житла та кореспонденції.
СПРАВА “ПОЖАРСЬКА ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Пожарська проти України”:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Справа стосувалася ситуації, коли остаточне рішення на користь заявниці, пані Пожарської, щодо перерахунку її пенсії, було скасовано після несвоєчасної апеляції Державного пенсійного фонду. ЄСПЛ дійшов висновку, що поновлення провадження та скасування остаточного рішення порушили принцип юридичної визначеності, який є ключовим компонентом верховенства права. Суд підкреслив, що відступи від принципу юридичної визначеності виправдані лише за наявності суттєвих і переконливих обставин, яких у цій справі не було. Як наслідок, Суд присудив заявниці 1000 євро відшкодування моральної шкоди.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет розгляду справи:** У цьому розділі викладено скаргу заявниці, яка ґрунтується на статті 6 § 1 Конвенції, стверджуючи, що скасування остаточного рішення на її користь було невиправданим і порушило принцип юридичної визначеності. Тут детально описано первісне рішення суду на користь пані Пожарської, подальшу апеляцію, подану Державним пенсійним фондом із запізненням, та рішення апеляційного й касаційного судів.
* **Оцінка Суду:** Це основна частина рішення, де ЄСПЛ оцінює обґрунтованість заяви.
* Спочатку він розглядає та відхиляє заперечення Уряду щодо шестимісячного строку подання заяви.
* Потім Суд підкреслює важливість принципу юридичної визначеності як складової верховенства права.
* Він посилається на попередні аналогічні справи, де він встановив порушення за подібних обставин.
* Суд доходить висновку, що рішення про поновлення провадження та скасування рішення на користь заявниці порушило статтю 6 § 1 Конвенції.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Цей розділ стосується вимог заявниці щодо компенсації.
* Пані Пожарська вимагала 3000 євро відшкодування моральної шкоди та 2000 євро відшкодування витрат і видатків.
* Суд присудив 1000 євро відшкодування моральної шкоди, але відхилив вимогу про відшкодування витрат і видатків через відсутність підтверджуючих документів.
* **Резолютивна частина:** Рішення офіційно оголошує заяву прийнятною, встановлює, що було порушено статтю 6 § 1 Конвенції, визначає суму, яка має бути виплачена заявниці у відшкодування моральної шкоди, та відхиляє решту вимог заявниці щодо справедливої сатисфакції.
**3. Основні положення для практичного використання:**
* **Принцип юридичної визначеності:** Рішення підкреслює важливість принципу юридичної визначеності. Національні суди повинні бути дуже обережними, розглядаючи питання про поновлення справ, щодо яких було винесено остаточне рішення.
* **Підстави для поновлення справ:** Відступи від принципу юридичної визначеності виправдані лише за наявності суттєвих і переконливих обставин, таких як виправлення фундаментальних недоліків або тяжка судова помилка. Прості помилки або незгода з первісним рішенням не є достатніми підставами.
* **Строки оскарження:** Рішення підкреслює важливість дотримання встановлених законом строків подання апеляцій. Виправдання пропуску строків повинні бути ретельно обґрунтовані, і продовження строків не слід надавати легковажно, особливо коли внутрішнє законодавство, здається, забороняє такі продовження.
* **Тягар доведення:** Сторони, які прагнуть скасувати остаточні рішення або продовжити строки оскарження, несуть тягар надання доказів на підтримку своїх вимог.
**** Це рішення стосується України та має наслідки для українців, оскільки воно стосується справедливості та юридичної визначеності судових проваджень у країні, особливо у справах, що стосуються соціальних виплат і пенсій.
СПРАВА ПРОКУДІНА ТА ЩЕГОЛЄВА ПРОТИ РОСІЇ
Це рішення стосується двох заяв проти Росії щодо дискримінації у правах на відпустку по догляду за дитиною та відпустку по хворобі дитини для чоловіків, які працюють в поліції/пенітенціарній системі, порівняно з жінками. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Росія порушила статтю 14 Конвенції (заборона дискримінації) у поєднанні зі статтею 8 (право на повагу до сімейного життя). Суд наголосив, що різниця в ставленні не була обґрунтована розумно та об’єктивно і не була пропорційною. Заявникам, яким було відмовлено у відпустці для догляду за їхніми дітьми, було присуджено по 7500 євро кожному як відшкодування збитків. Суд об’єднав дві заяви та оголосив деякі скарги прийнятними, а інші відхилив.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедури, в якій викладено походження справи та повідомлення Російському уряду. У розділі фактів описано скарги заявників щодо дискримінаційної політики щодо відпусток. Розділ “Право” включає об’єднання заяв та юрисдикцію Суду, зазначаючи, що відповідні події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Основна частина рішення стосується ймовірного порушення статті 14 у поєднанні зі статтею 8, з посиланням на попередні подібні справи, де були виявлені порушення. Потім Суд відхиляє додаткові скарги за статтею 8 як неприйнятні. Нарешті, він окреслює застосування статті 41, присуджуючи відшкодування збитків заявникам. Додаток містить детальний перелік заяв, фактичних обставин та присуджених сум.
Найважливішим положенням є встановлення порушення статті 14 у поєднанні зі статтею 8, особливо щодо дискримінаційного ставлення у правах на відпустку по догляду за дитиною та відпустку по хворобі дитини. Це підтверджує принцип, згідно з яким відмінності у ставленні на основі статі у питаннях, що стосуються сімейних виплат, повинні бути об’єктивно та обґрунтовано виправдані, з пропорційним зв’язком із законною метою. Рішення підкреслює, що підтримка оперативної ефективності поліції/пенітенціарної системи не виправдовує дискримінаційну політику щодо відпусток.
СПРАВА “СЕЇДОВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Сеїдов проти Азербайджану” (заява № 38203/12), встановивши порушення статті 5 § 1 та статті 5 § 3 Європейської конвенції з прав людини. Заявник скаржився на відсутність обґрунтування його досудового тримання під вартою та його тримання під вартою без дійсного рішення суду. Суд встановив, що національні суди не змогли належним чином обґрунтувати необхідність досудового тримання заявника під вартою, порушивши статтю 5 § 3. Крім того, Суд встановив порушення статті 5 § 1 у зв’язку з триманням заявника під вартою без дійсного рішення суду в період з 6 по 29 березня 2013 року. Скарга заявника за статтею 3 Конвенції, щодо неналежного медичного догляду в місцях тримання під вартою, була визнана неприйнятною. Суд присудив заявнику 4300 євро відшкодування моральної шкоди та 500 євро відшкодування витрат і зборів.
Структура рішення включає розділи щодо процедури, фактів, права (ймовірне порушення статті 5 § 3, інші ймовірні порушення згідно з усталеною практикою, решта скарг), застосування статті 41 Конвенції та резолютивну частину. У рішенні містяться посилання на попередню практику, таку як “Фархад Алієв проти Азербайджану”, “Ісаєва проти Азербайджану” та “Заїдов проти Азербайджану”, щоб підтвердити висновки щодо порушення статті 5 § 3. У ньому також містяться посилання на справи “Ісаєва та Хазієв проти Азербайджану” щодо порушення статті 5 § 1. У рішенні чітко розглядається та відхиляється скарга заявника за статтею 3, оскільки вона визнана неприйнятною або не виявляє порушення.
Основними положеннями рішення є встановлення порушень статті 5 § 1 (тримання під вартою без дійсного рішення суду) та статті 5 § 3 (відсутність обґрунтування досудового тримання під вартою). Суд підкреслює, що національні суди повинні надавати достатнє обґрунтування для досудового тримання під вартою та забезпечувати, щоб тримання під вартою не було свавільним. Рішення також підкреслює важливість наявності дійсного рішення суду для тримання під вартою. Рішення також присуджує конкретні суми відшкодування збитків і витрат, забезпечуючи відчутний результат для заявника.
СПРАВА “Т.В. ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Т.В. та інші проти Росії”:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення проти Росії у низці справ, що стосуються неефективного розслідування заяв про домашнє насильство. Суд встановив, що Росія не змогла належним чином розслідувати заяви про жорстоке поводження з боку приватних осіб, зокрема, повторювані акти домашнього насильства. Ця бездіяльність була визнана порушенням статті 3 Європейської конвенції з прав людини, яка забороняє катування, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Суд також наголосив на недоліках Росії у створенні правової бази, яка б ефективно карала всі форми домашнього насильства та забезпечувала достатні гарантії для жертв, посилаючись на свої попередні висновки в аналогічних справах. ЄСПЛ підкреслив, що домашнє насильство є поширеною проблемою, яка потребує активного залучення держави, і що правова система Росії не відповідає цим вимогам. Заявникам було присуджено компенсацію за моральну шкоду та витрати.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв проти Росії, пов’язаних з аналогічними питаннями.
* **Факти:** Заявники скаржилися на неефективне розслідування заяв про жорстоке поводження з боку приватних осіб, зокрема, домашнє насильство.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Юрисдикція:** Суд стверджував свою юрисдикцію, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції (16 вересня 2022 року).
* **Порушення статті 3:** Суд зосередився на неефективному розслідуванні заяв про домашнє насильство, посилаючись на зобов’язання держави захищати осіб від нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження, навіть якщо воно здійснюється приватними особами. Він підтвердив, що розслідування повинні бути ефективними, здатними встановити факти, виявити та покарати винних.
* **Інші заявлені порушення:** Суд розглянув інші скарги за Конвенцією, посилаючись на свою усталену прецедентну практику. Він підкреслив відсутність у російському законодавстві конкретного складу злочину домашнього насильства та відсутність всеосяжної правової бази для захисту жертв.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам компенсацію за збитки та відхилив решту вимог.
* **Рішення:** Суд одноголосно постановив, що Росія порушила статтю 3 Конвенції через неефективні розслідування та інші пов’язані з цим порушення, що ґрунтуються на усталеній прецедентній практиці.
**3. Основні положення для використання:**
* **Зобов’язання держави:** Рішення підкреслює зобов’язання держави проводити ефективні розслідування заяв про жорстоке поводження, навіть якщо воно здійснюється приватними особами, особливо у випадках домашнього насильства.
* **Ефективність розслідувань:** У рішенні наголошується, що розслідування повинні бути оперативними, ретельними та здатними призвести до встановлення та покарання винних.
* **Правова база для боротьби з домашнім насильством:** Рішення підкреслює важливість всеосяжної правової бази, яка визначає домашнє насильство, карає всі його форми та забезпечує достатні гарантії для жертв.
* **Прецедентне право:** Рішення посилається на попередні справи, такі як “Володіна проти Росії” та “Тягунова проти Росії”, які детальніше роз’яснюють зобов’язання держави щодо боротьби з домашнім насильством та забезпечення гендерної рівності.
* **Компенсація:** Суд присудив компенсацію заявникам, створивши прецедент для аналогічних справ, пов’язаних з неефективними розслідуваннями заяв про домашнє насильство.
**** Це рішення може бути актуальним для справ, що стосуються українських жертв домашнього насильства, особливо в контексті триваючого конфлікту та його впливу на ефективність розслідувань та наявність правових засобів захисту.
СПРАВА “TRANSPARENCY INTERNATIONAL – R ПРОТИ РОСІЇ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Transparency International – R проти Росії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію винною в порушенні статті 10 Конвенції про захист прав людини, яка гарантує свободу вираження поглядів. Справа стосувалася провадження про дифамацію, ініційованого проти Transparency International – R (TI-R) після онлайн-публікації про зловживання державними коштами. Російські суди винесли рішення проти TI-R, зобов’язавши їх відкликати публікацію та виплатити відшкодування. ЄСПЛ визначив, що російські суди не застосували стандарти Конвенції при вирішенні спору про дифамацію, таким чином, втручання у свободу вираження поглядів TI-R не було “необхідним у демократичному суспільстві”. Суд також розглянув інші скарги відповідно до своєї усталеної практики, встановивши додаткові порушення Конвенції.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення викладає походження справи, сторони, що беруть участь, і представництво.
* **Факти:** У ньому підсумовуються факти справи, включаючи позов про дифамацію проти TI-R та рішення російських судів.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію розглядати заяву, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року.
* **Порушення статті 10:** Суд зосередився на скарзі щодо позову про дифамацію, посилаючись на попередню справу (Kunitsyna v. Russia) з подібними питаннями. Він встановив, що національні суди не змогли належним чином оцінити факти та надати достатніх обґрунтувань для своїх рішень, що призвело до порушення статті 10.
* **Інші заявлені порушення:** Суд також розглянув інші скарги відповідно до своєї усталеної практики, визнавши їх прийнятними та виявивши подальші порушення Конвенції.
* **Застосування статті 41:** Щодо справедливої сатисфакції, Суд відхилив вимогу TI-R про відшкодування матеріальної шкоди через відсутність причинно-наслідкового зв’язку. Він присудив 600 євро на покриття витрат.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 10:** Основним висновком є те, що Росія порушила статтю 10, не застосувавши стандарти Конвенції у провадженні про дифамацію проти Transparency International – R.
* **Юрисдикція:** Суд підтвердив свою юрисдикцію щодо справ, пов’язаних з подіями, що сталися до виходу Росії з Конвенції.
* **Усталена судова практика:** Рішення підкреслює важливість дотримання усталеної судової практики Суду при розгляді подібних скарг.
* **Справедлива сатисфакція:** Підхід Суду до вимог про відшкодування матеріальної шкоди вимагає чіткого причинно-наслідкового зв’язку між порушенням та заявленою шкодою.
Це рішення підкреслює важливість захисту свободи вираження поглядів та забезпечення того, щоб національні суди застосовували стандарти Конвенції у справах про дифамацію.
СПРАВА “ВАНСЛОВА ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ”
Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі “Ванслова та інші проти Росії”, що стосується неефективного розслідування тверджень заявників про жорстоке поводження, якого вони зазнали. Заявники були пасажирами фургона, на який напали озброєні люди у 2016 році. Нападники фізично нападали на пасажирів і пошкодили їхнє майно. Суд встановив, що російська влада не провела ефективного розслідування інциденту, порушивши статтю 3 Конвенції. Суд також розглянув додаткові скарги за статтями 10 і 13, але визнав за недоцільне розглядати їх окремо через висновки щодо статті 3.
Рішення починається з процедури, де викладено походження справи та сторони, які беруть участь у ній. Далі представлено факти, у яких підсумовано скарги заявників щодо неефективного розслідування їхніх тверджень про жорстоке поводження. У правовому аналізі розглядається об’єднання заяв і юрисдикція Суду, зазначаючи, що події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції. Основна частина рішення зосереджена на ймовірному порушенні статті 3, з посиланням на попередню судову практику, і робиться висновок про те, що розслідування було неефективним. Нарешті, в рішенні розглядаються інші ймовірні порушення та застосування статті 41, присуджуючи компенсацію заявникам. Змін порівняно з попередніми версіями немає.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження зобов’язання держави проводити ефективне розслідування тверджень про жорстоке поводження, навіть якщо винуватцями є приватні особи. Суд наголосив на тому, що розслідування має бути здатним встановити факти, виявити та покарати винних. Це рішення слугує нагадуванням про важливість ретельних і оперативних розслідувань у справах про ймовірне жорстоке поводження для підтримки принципів Конвенції.
СПРАВА ЯВУЗ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Явуз проти Туреччини, що стосується надмірної тривалості кримінального провадження проти заявника. Суд одноголосно встановив, що Туреччина порушила статтю 6 § 1 Конвенції, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. Кримінальне провадження заявника, пана Мехмета Явуза, тривало 9 років, 8 місяців і 7 днів на двох рівнях юрисдикції. Суд визначив, що така тривалість була надмірною і не була виправдана жодними аргументами, представленими турецьким урядом, включаючи надзвичайний стан і пандемію COVID-19. Як наслідок, Суд присудив заявнику 5000 євро за матеріальну та моральну шкоду і 250 євро за витрати і видатки.
Структура рішення починається з процедури, в якій викладено походження справи та представництво. Далі представлено факти, з акцентом на даних заявника та суті скарги. Основа рішення полягає в юридичній оцінці, зокрема, у розгляді заявленого порушення статті 6 § 1 Конвенції. Суд посилається на свою усталену практику, включаючи попередні рішення проти Туреччини за аналогічні порушення, такі як Уммюхан Каплан проти Туреччини. Рішення завершується застосуванням статті 41, яка визначає розмір компенсації, що підлягає виплаті заявнику. До рішення додається додаток з детальною таблицею відповідної інформації, включаючи дані заявника, хронологію провадження та суми, присуджені до виплати.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження позиції ЄСПЛ щодо вимоги “розумного строку” в кримінальному провадженні, особливо в контексті Туреччини. Суд чітко зазначає, що ні надзвичайний стан, ні пандемія COVID-19 не можуть виправдовувати надмірно тривалі провадження. Це підсилює зобов’язання турецької влади забезпечувати своєчасне здійснення правосуддя і слугує прецедентом для подібних справ, пов’язаних із затримками в судовій системі. Конкретні суми, присуджені за відшкодування збитків і витрат, також є орієнтиром для майбутніх справ, що стосуються аналогічних порушень.
