Справа №520/619/23 від 06/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення митниці про нарахування митних платежів та вимога про повернення надмірно сплачених коштів у зв’язку з розмитненням автомобіля.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що ключовим питанням є визначення дати, на яку слід орієнтуватися при застосуванні пільг з митних платежів, запроваджених Законом № 2142-IX, а саме чи є такою датою дата подання попередньої митної декларації, чи дата подання додаткової митної декларації. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні активно з’ясовувати всі обставини справи, а не обмежуватися лише доводами сторін, особливо в умовах дії принципу офіційного з’ясування обставин в адміністративному судочинстві. Суд також зазначив, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача щодо об’єктивних перешкод у здійсненні митного оформлення автомобіля до 1 липня 2022 року та його волонтерській діяльності, для якої ввозився автомобіль. Враховуючи, що апеляційний суд не спростував доводи позивача щодо неможливості митного оформлення до 1 липня 2022 року, Верховний Суд вирішив, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №560/6856/24 від 06/05/2025
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Компанія «Галеон» податкових повідомлень-рішень, винесених ГУ ДПС у Хмельницькій області, щодо зменшення податкового кредиту з ПДВ та збільшення податкових зобов’язань з ПДВ і штрафних санкцій.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, зазначивши, що ТОВ «Компанія «Галеон» вчасно ініціювало платіж з податку на прибуток, а затримка зарахування коштів до бюджету не є його провиною. Щодо податкового кредиту з ПДВ, суд вказав, що податкові накладні містили всі необхідні реквізити та дозволяли ідентифікувати операції оренди автомобіля. Також, суд зазначив, що у випадку з договором фінансового лізингу, податкові зобов’язання виникають у лізингодавця (банку), а не у ТОВ «Компанія «Галеон», яке лише передало свої права та обов’язки за договором іншій особі. Суд підкреслив, що податковий кредит формується на основі реальних господарських операцій, підтверджених належними документами, і в даному випадку такі документи були надані позивачем.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС у Хмельницькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №522/21764/18 від 06/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку щодо водія трамвая, обвинуваченої у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть пішохода.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд не повною мірою перевірив доводи апеляційної скарги захисника, зокрема щодо технічного стану трамвайних колій та причинно-наслідкового зв’язку між діями водія та наслідками. Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам захисту про те, що аварійний стан колій міг бути основною причиною сходу трамвая з рейок, а також не перевірив, чи було доведено до відома водія положення посадової інструкції. Крім того, апеляційний суд відмовив у повторному дослідженні доказів, що було заявлено стороною захисту, незважаючи на наявність суперечностей між доказами. В результаті, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що апеляційний суд допустив істотні порушення кримінального процесуального закону, що перешкодили ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
3. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №181/301/21 від 07/05/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України та ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 187 КК України.
Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги захисників та прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційційній інстанції. Судді касаційної інстанції прийшли до висновку, що апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, які ставлять під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення. Зокрема, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам захисту щодо недопустимості окремих доказів, не перевірив повно та всебічно обставини справи, а також не врахував практику Європейського суду з прав людини. Крім того, Верховний Суд звернув увагу на необхідність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_11 на час нового апеляційного розгляду.
Суд ухвалив: касаційні скарги захисників та прокурора задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а також обрати ОСОБА_11 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Справа №727/290/24 від 06/05/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо вироку ОСОБА_6, засудженого за ч. 2 ст. 307 КК України (незаконний обіг психотропних речовин).
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд не врахував належним чином тяжкість злочину та суспільну небезпеку дій ОСОБА_6, зокрема, придбання та зберігання з метою збуту великої кількості особливо небезпечної психотропної речовини. Суд зазначив, що апеляційний суд, хоч і погодився із застосуванням ст. 69 КК (призначення покарання нижче мінімальної межі) через пом’якшуючі обставини, не надав достатньої оцінки тяжкості злочину. Крім того, апеляційний суд, виключивши кваліфікуючу ознаку “вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб”, залишив вирок місцевого суду без змін, що суперечить ст. 408 КПК. Враховуючи необхідність забезпечення можливості проведення нового розгляду, Верховний Суд обрав ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції, обравши ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Справа №522/21764/18 від 06/05/2025
Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за порушення правил дорожнього руху, що спричинило наслідки, передбачені ч. 2 ст. 286 КК України.
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу захисника, встановив певні порушення, допущені апеляційним судом при перегляді справи. Хоча в резолютивній частині не зазначено конкретних аргументів, можна припустити, що суд касаційної інстанції міг виявити невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи, неповноту дослідження доказів або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Можливо, були порушені права обвинуваченої на захист, або апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги захисника. Враховуючи, що повний текст рішення буде оголошено пізніше, детальні обґрунтування залишаються невідомими. Проте, скасування ухвали апеляційного суду свідчить про наявність суттєвих недоліків, які потребують повторного розгляду справи апеляційним судом.
Суд ухвалив касаційну скаргу захисника задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №757/10974/25-к від 08/05/2025
Предметом спору є клопотання захисника про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
У резолютивній частині ухвали не наведено жодних аргументів суду. З тексту вбачається лише те, що захисник просив передати справу до іншого суду в межах різних апеляційних округів, але Верховний Суд відмовив у задоволенні цього клопотання. Причини відмови не зазначені, оскільки оголошено лише резолютивну частину. Щоб зрозуміти логіку суду, потрібно дочекатися повного тексту ухвали.
Суд постановив залишити клопотання захисника без задоволення.
Справа №334/6125/18 від 06/05/2025
Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо залишення без змін вироку стосовно особи, обвинуваченої у замаху на вбивство.
Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись із попереднім рішенням. У резолютивній частині постанови не наведено конкретних аргументів, якими керувався суд касаційної інстанції, проте зазначено, що касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення. Повний текст рішення, з детальним обґрунтуванням позиції суду, буде оголошено пізніше. Відсутність розгорнутої аргументації в резолютивній частині унеможливлює надання більш глибокого аналізу мотивів, якими керувався Верховний Суд при прийнятті рішення.
Суд ухвалив: Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 16 травня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №335/12523/23 від 07/05/2025
1. Предметом спору у цій справі було оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за ч. 3 ст. 114-2 КК України (несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та боєприпасів в умовах воєнного стану).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши рішення судів попередніх інстанцій. Суд скасував застосування спеціальної конфіскації, а саме конфіскацію автомобіля, технічного паспорта на нього, ключів та брелока сигналізації. В обґрунтуванні рішення, ймовірно, суд виходив з того, що не було достатньо доказів, які б підтверджували, що майно, яке підлягало спеціальній конфіскації, було набуте внаслідок вчинення злочину або було знаряддям чи засобом його вчинення. Суд вирішив повернути ці речові докази власнику, тобто засудженому. В іншій частині вирок та ухвалу залишено без змін, що може свідчити про згоду суду з кваліфікацією дій та мірою покарання.
3. Верховний Суд касаційну скаргу захисника задовольнив частково, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині спеціальної конфіскації майна та повернувши його власнику.
Справа №727/3170/18 від 15/04/2025
1. Предметом спору є оскарження виправдувального вироку ОСОБА_7 за обвинуваченням в одержанні неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 3683 КК України).
2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу прокурора, не проаналізувавши належним чином доводи щодо необґрунтованості визнання судом першої інстанції доказів сторони обвинувачення недопустимими, зокрема, протоколу про результати контролю за вчиненням злочину у формі імітування обстановки злочину. Суд апеляційної інстанції не врахував, що постанова прокурора від 06 березня 2017 року, хоч і містила неточну назву НСРД, але надавала повноваження на проведення саме імітування обстановки злочину, що відповідало змісту протоколу. Також, апеляційний суд не надав власної оцінки протоколам ідентифікації, огляду та вручення грошових коштів, а також протоколу про результати контролю за вчиненням злочину, обмежившись посиланням на висновок службового розслідування про втрату речового доказу. Оскільки апеляційний суд не спростував доводи апеляційної скарги прокурора належним чином, це розцінюється як істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №522/15810/22 від 07/05/2025
Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту (ч. 1 ст. 309 КК України).
У цій резолютивній частині постанови не наведено аргументів суду, а лише зазначено, що касаційну скаргу залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін. Щоб зрозуміти аргументи суду, потрібно дочекатися повного тексту постанови.
Суд ухвалив: Вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №461/2567/23 від 30/04/2025
1. Предметом спору є стягнення з АТ «Укрзалізниця» на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсації втрати частини доходів, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, пов’язаних із незаконною зміною істотних умов праці.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційні скарги обох сторін, зазначив, що положення статті 235 КЗпП України, які передбачають виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мають вичерпний перелік випадків і не включають виплати різниці в заробітку при зміні істотних умов праці, зокрема, при встановленні неповного робочого часу. Суд підкреслив, що оскільки позивача не було звільнено, а лише змінено умови праці, то стаття 235 КЗпП не може бути застосована. Водночас, суд погодився з апеляційною інстанцією щодо наявності підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки було встановлено порушення трудових прав позивача, зокрема незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та незаконна зміна істотних умов праці. Щодо судових витрат, Верховний Суд здійснив їх перерозподіл, враховуючи часткове задоволення позовних вимог.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини заробітку, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, а в частині вимог про стягнення моральної шкоди залишив постанову апеляційного суду без змін.
Справа №727/290/24 від 06/05/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду щодо кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. Приймаючи таке рішення, Верховний Суд, вочевидь, встановив певні порушення норм процесуального права, допущені апеляційним судом під час розгляду справи, які могли вплинути на законність та обґрунтованість його рішення. Хоча в резолютивній частині постанови не зазначено конкретних мотивів скасування, призначення нового розгляду справи в апеляційному суді свідчить про те, що попереднє судове рішення потребує перегляду та виправлення. Крім того, суд обрав запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Справа №334/6125/18 від 06/05/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду, яким було змінено вирок суду першої інстанції та звільнено засудженого від відбування покарання з випробуванням.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, погодившись з тим, що апеляційний суд обґрунтовано застосував статтю 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Суд врахував, що засуджений раніше не судимий, позитивно характеризується, визнав вину, розкаявся, відшкодував завдану шкоду, а потерпілі не наполягали на суворому покаранні. Також суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд взяв до уваги поведінку засудженого після вчинення злочину, зокрема те, що він не вчиняв нових правопорушень протягом тривалого часу. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №733/201/22 від 08/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок та їх повернення, ініційоване прокуратурою в інтересах міської ради.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки вважає, що позивач звернувся до неналежного відповідача, а саме до фізичної особи (ОСОБА_1), в той час, як належним відповідачем є фермерське господарство «Ступаківка-Агро», яке фактично використовує спірні земельні ділянки; суд врахував, що фермерське господарство було створено відповідачем для ведення сільськогосподарської діяльності на цих землях, і саме воно є землекористувачем з моменту державної реєстрації; суд також зазначив, що позивачу роз’яснювалися наслідки звернення до неналежного відповідача, але позивач не скористався правом на заміну відповідача; апеляційний суд погодився з цим висновком, підкресливши, що саме фермерське господарство має відповідати за зобов’язаннями, пов’язаними з використанням землі.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №991/9618/24 від 09/05/2025
1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищого антикорупційного суду про відмову в перегляді за нововиявленими обставинами рішення про застосування санкції на підставі Закону України “Про санкції”.
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без змін ухвалу суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні апеляційної скарги представника відповідача. Суд, ймовірно, не знайшов достатніх підстав для перегляду попереднього рішення за нововиявленими обставинами. Можливо, представник відповідача не надав переконливих доказів, які б свідчили про існування обставин, що не були і не могли бути відомі суду під час ухвалення попереднього рішення, та які мають істотне значення для справи. Також, суд міг врахувати, що перегляд рішення на підставі нововиявлених обставин є винятковою процедурою, яка застосовується лише у випадках, коли є обґрунтовані сумніви у законності та обґрунтованості попереднього рішення. Відхиляючи апеляційну скаргу, суд підкреслив, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
3. Апеляційну скаргу представника відповідача залишено без задоволення, а ухвалу Вищого антикорупційного суду залишено без змін.
Справа №904/1891/24 від 06/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрбудінжиниринг”.
2. У рішенні не наведено жодних аргументів суду, тому я не можу надати інформацію щодо них.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №372/1335/22 від 06/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння (ст. 121 ч. 1 КК України).
2. Верховний Суд, переглянувши справу, зазначив, що висновки суду першої інстанції про винуватість особи ґрунтуються на безпосередньо досліджених доказах, зокрема, показаннях потерпілого та свідка, даних протоколів огляду місця події та слідчих експериментів, висновках судово-медичних та молекулярно-генетичних експертиз. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, обґрунтовано залишив без змін вирок суду першої інстанції в частині доведеності вини, змінивши його лише в частині виключення помилково зазначеної місцевим судом кваліфікуючої ознаки. ВС не встановив обставин, які б давали підстави вважати, що потерпілий намагався спричинити тілесні ушкодження обвинуваченому, що могло б змусити останнього до необхідної оборони. ВС також не встановив порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини особи.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, виключив з судових рішень вказівку про обтяжуючі покарання обставини та пом’якшив призначене покарання до 6 років позбавлення волі, в решті судові рішення залишив без змін.
Справа №552/4374/22 від 30/04/2025
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Харківською міською радою та фізичними особами, через порушення порядку передачі землі в оренду.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який визнав договір оренди недійсним, оскільки земельна ділянка була надана в оренду без проведення земельних торгів для будівництва гуртожитку, а не для обслуговування вже існуючих об’єктів нерухомості, що суперечить вимогам Земельного кодексу України. Суд зазначив, що виключення з правила про обов’язковість земельних торгів застосовується лише у випадках, коли земля надається для обслуговування вже існуючих будівель, а не для нового будівництва. Суд також врахував, що на момент придбання відповідачами нерухомості, земельна ділянка не була сформована, а її формування відбулося пізніше за ініціативою відповідачів для будівництва нового об’єкта. Доводи Харківської міської ради про відсутність законодавчих обмежень щодо площі земельної ділянки були відхилені, оскільки це питання розглядається лише у контексті обслуговування існуючих споруд, а не нового будівництва. Суд також підкреслив, що прокурор правомірно звернувся до суду, оскільки оскаржуване рішення Харківської міської ради порушує інтереси держави.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Харківської міської ради без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №991/3418/25 від 09/05/2025
1. Предметом спору є обвинувачення ОСОБА_4 у пособництві у заволодінні майном ДП «ДГ «Елітне» та внесенні завідомо неправдивих відомостей до офіційних документів.
2. Суд затвердив угоду про визнання винуватості, враховуючи, що вона відповідає вимогам КПК та КК України, зокрема, містить всі необхідні елементи, обвинувачення сформульовано чітко, а правова кваліфікація діянь є правильною. Суд також взяв до уваги, що ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину, співпрацював зі слідством, викриваючи інших осіб, та частково відшкодував завдані збитки. Важливим фактором стало те, що потерпіла сторона, ДП «ДГ «Елітне», надала письмову згоду на укладення угоди. Суд також врахував, що угода відповідає інтересам суспільства, оскільки забезпечує швидке завершення провадження, економію ресурсів та сприяє притягненню до відповідальності інших співучасників злочину. Умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а її укладення було добровільним.
3. Суд затвердив угоду про визнання винуватості та ухвалив вирок, яким визнав ОСОБА_4 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, та призначив узгоджене сторонами покарання, звільнивши його від відбування основного покарання з випробуванням.
Справа №260/8605/23 від 08/05/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «ПОТЕСТАС» було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, вказавши, що право на податковий кредит виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів. У даній справі, хоча ТОВ «ПОТЕСТАС» і отримало податкові накладні при здійсненні попередньої оплати, фактично була здійснена поставка іншого товару. Для відображення реальної операції необхідно було внести зміни до податкових накладних через розрахунок коригування. Оскільки цього зроблено не було, ТОВ «ПОТЕСТАС» не має права на бюджетне відшкодування ПДВ за цими операціями. Суд також зазначив, що подання скарги на контрагента є правом, а не обов’язком платника податків, і не впливає на правомірність формування податкового кредиту. Крім того, суд відхилив доводи про порушення процесуального права щодо розгляду справи без залучення постачальника, оскільки спір стосується дій самого ТОВ «ПОТЕСТАС».
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ТОВ «ПОТЕСТАС» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №420/22108/21 від 08/05/2025
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків щодо ТОВ “ТІС-Міндобрива”.
Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, залишаючи податкові повідомлення-рішення без змін. В обґрунтуванні своєї позиції, суд, ймовірно, врахував доводи позивача щодо необґрунтованості донарахувань податкових зобов’язань. Також, суд міг взяти до уваги можливі порушення з боку податкового органу під час проведення перевірки або винесення оскаржуваних рішень. Важливим аспектом могло бути правильне застосування норм податкового законодавства судами першої та апеляційної інстанцій, що і було підтримано Верховним Судом. Крім того, суд міг оцінювати докази, надані сторонами, на їх належність, допустимість та достовірність, а також їх достатність для підтвердження обставин справи.
Суд вирішив залишити касаційні скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №732/668/24 від 05/05/2025
1. Предметом спору є дострокове розірвання договору оренди землі, укладеного між попереднім власником земельної ділянки та агропромисловим кооперативом, після переходу права власності на землю до позивачки у порядку спадкування.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки агропромисловий кооператив перебуває у стадії банкрутства, і відповідно до законодавства, всі майнові спори за участю банкрута, в тому числі спори щодо розірвання договорів оренди, мають розглядатися господарським судом у межах справи про банкрутство. Суд врахував зміни в законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без погодження з власником землі, що робить право оренди активом, який може бути включений до ліквідаційної маси банкрута. Враховуючи, що розірвання договору оренди може вплинути на ліквідаційну масу боржника, спір має розглядатися в межах господарського провадження про банкрутство. Суд також зазначив, що закриття провадження у цивільній справі не є порушенням права на доступ до суду, оскільки спір має бути розглянутий компетентним судом, встановленим законом.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши, що спір підлягає розгляду в межах господарського провадження про банкрутство.
Справа №902/1518/23 від 29/04/2025
1. Предметом спору є стягнення 2 760 560,92 грн заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції, вказавши на те, що суд першої інстанції порушив приписи частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки обставини, встановлені в іншій справі, не мають преюдиційного значення в даній справі, адже спір виник з іншого договору. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що оцінка правильності розрахованого обсягу спожитої електричної енергії та розрахунку плати за неї в іншій справі є саме оцінкою обставин, а не встановленими обставинами, що мають преюдиційне значення. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що НКРЕКП, як регулятор у сфері енергетики, вказала на недоліки в розрахунках АТ “Вінницяобленерго” та на необхідність проведення експертизи для визначення систематичної похибки вимірювання, чого зроблено не було. Суд касаційної інстанції також врахував, що відповідач пропонував залучити незалежні експертні організації для звіряння фактично спожитих обсягів електричної енергії, але ця пропозиція була проігнорована.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №744/783/23 від 06/05/2025
1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_6 за крадіжку, вчинену повторно в умовах воєнного стану з проникненням у житло.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали ОСОБА_6 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 4 КК України, на підставі сукупності доказів, зокрема, показань самого засудженого, потерпілого та свідка, протоколу огляду місця події, протоколу огляду речових доказів та висновку експерта. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що визнання протоколу обшуку недопустимим доказом не тягне за собою автоматичну недопустимість інших доказів, отриманих у ході розслідування, оскільки ці докази могли бути отримані незалежно від проведення обшуку. Суд касаційної інстанції також врахував правову позицію Верховного Суду щодо застосування доктрини “плодів отруєного дерева” та її винятків, зокрема, доктрини “неминучого виявлення”. Суд касаційної інстанції зазначив, що суди попередніх інстанцій дотрималися вимог кримінального процесуального закону при збиранні, дослідженні та оцінці доказів, а також забезпечили сторонам рівні права у процесі.
3. Верховний Суд залишив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №991/2053/22 від 09/05/2025
Предметом спору було затвердження угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.
Суд, розглядаючи угоду про визнання винуватості, перевірив її на відповідність вимогам законодавства, зокрема, чи укладена вона повноважними особами, чи відповідають її умови інтересам суспільства та чи не порушують права інших осіб. Суд врахував, що обвинувачений повністю визнав свою вину, зобов’язався співпрацювати зі слідством та частково відшкодувати завдані збитки. Також було враховано згоду потерпілої сторони на укладення угоди. Суд зазначив, що угода сприятиме швидшому завершенню провадження та економії державних ресурсів, а також забезпечить притягнення винної особи до відповідальності. Додатково суд взяв до уваги позитивні характеристики обвинуваченого, зокрема участь у бойових діях та наявність у нього утриманців. Суд наголосив, що вирок не має преюдиціального значення для інших осіб, причетних до злочину, і не порушує їхніх прав.
Суд затвердив угоду про визнання винуватості та призначив узгоджене сторонами покарання.
Справа №363/3047/23 від 08/05/2025
Предметом спору є визнання недійсними договорів дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладених між позичальником та його дружиною, які банк вважає фраудаторними, тобто такими, що вчинені на шкоду кредитору.
Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не надав достатніх доказів для визнання договорів дарування фіктивними, оскільки не доведено умислу обох сторін на укладення правочинів без наміру створення реальних правових наслідків. Суд зазначив, що на час укладення оспорюваних договорів не було обмежень щодо розпорядження майном, і договорами не порушено права та законні інтереси позивача. Крім того, суд вказав на те, що кредитне зобов’язання відповідача забезпечене іпотекою іншого нерухомого майна. Суд також підкреслив, що одночасна кваліфікація фраудаторного правочину як фіктивного та такого, що вчинений всупереч принципу добросовісності, є неприпустимою, і що позивач не довів недобросовісності в діях відповідачів та зловживання ними правом.
Суд залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №260/8605/23 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного Головним управлінням ДПС у Закарпатській області щодо ТОВ «ПОТЕСТАС».
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ПОТЕСТАС» без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін, підтримавши таким чином рішення податкового органу. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який, в свою чергу, підтримав правомірність дій податкового органу. В обґрунтуванні своєї позиції, суд, ймовірно, врахував доводи податкового органу щодо правильності нарахування податкових зобов’язань ТОВ «ПОТЕСТАС», а також оцінив надані сторонами докази. Суд міг взяти до уваги можливі порушення податкового законодавства з боку ТОВ «ПОТЕСТАС», які стали підставою для винесення податкового повідомлення-рішення. Також, суд міг врахувати попередні судові рішення у справі, які підтверджували правомірність дій податкового органу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ПОТЕСТАС» без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Справа №911/3065/23 від 29/04/2025
1. Предметом спору є стягнення штрафу з ТОВ “Аеро Ресторантс” на користь ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” за неналежне виконання умов договору щодо надання довідок про чистий дохід від орендованого майна.
2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог, враховуючи положення Господарського кодексу України та обставини, пов’язані з карантинними обмеженнями, які впливали на строки нарахування штрафних санкцій. Суд також підтримав рішення про зменшення розміру штрафу на 50%, зважаючи на значний розмір неустойки, відсутність доказів заподіяння збитків позивачу та введення воєнного стану, що вплинуло на господарську діяльність відповідача. Суд касаційної інстанції зазначив, що зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, яке реалізується з урахуванням конкретних обставин справи, інтересів сторін та з метою недопущення збагачення кредитора за рахунок боржника. Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з розподілом судового збору, вказавши, що він має бути покладений на відповідача повністю, оскільки зменшення розміру штрафу не є наслідком необґрунтованості позовних вимог.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині розподілу судових витрат, та залишив в силі рішення в іншій частині.
Справа №580/4081/24 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження дій податкового органу щодо проведення фактичної перевірки та анулювання ліцензії на роздрібну торгівлю пальним.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, вказавши на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо порушення податковим органом процедури проведення фактичної перевірки, оскільки наказ про проведення перевірки містив посилання на здійснення функцій контролю у сфері обігу пального, що є достатньою підставою для її проведення. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили повно та всебічно обставини справи щодо наявності недостовірних даних у документах, поданих для отримання ліцензії, що стало підставою для її анулювання, зокрема, не дослідили розбіжності в документах щодо місцезнаходження АЗС та право власності на неї. Верховний Суд врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду щодо неефективності оскарження наказу про проведення перевірки після її завершення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, закрив провадження в частині оскарження наказу про проведення перевірки, відмовив у задоволенні позову щодо оскарження дій з проведення перевірки та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині оскарження анулювання ліцензії.
Справа №761/2843/24 від 08/05/2025
1. Предметом спору є визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги, мотивуючи це тим, що роботодавець не мав законних підстав вважати дні відсутності позивача на роботі прогулами, оскільки рішення про поновлення на роботі не було виконано належним чином, а саме позивача не було ознайомлено з наказом про поновлення та не було внесено відповідний запис до трудової книжки. Суд зазначив, що невихід на роботу працівника, рішення про поновлення якого не виконане роботодавцем, не може вважатися прогулом. Також, суд підкреслив, що роботодавець не надав доказів фактичного допущення позивача до виконання обов’язків. Враховуючи незаконність звільнення, суд задовольнив вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що вони не суперечать попереднім висновкам Верховного Суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №500/7352/23 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафу за несвоєчасну сплату податку на прибуток.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій. Суд зазначив, що для застосування штрафу за умисне порушення строків сплати податку (пункт 124.2 ПК України), контролюючий орган повинен довести наявність умислу в діях платника податків, чого в даному випадку зроблено не було. Водночас, суд вказав, що сам факт несвоєчасної сплати податку на прибуток Товариством не заперечується, тому до нього слід застосувати штраф за звичайне порушення строків сплати (пункт 124.1 ПК України). Суд також зазначив, що платник податків не скористався можливістю звільнення від відповідальності на час дії воєнного стану, не подавши відповідну заяву. Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення лише в частині суми штрафу, нарахованої за умисне порушення, а в іншій частині рішення залишив чинним.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення в частині штрафних санкцій в сумі 9 355 419,83 грн, а в іншій частині позовних вимог відмовив.
Справа №910/4676/19 від 08/05/2025
1. Предметом спору є стягнення з військової частини збитків, завданих внаслідок пожежі на елеваторі позивача, яка, за твердженням позивача, виникла через надзвичайну ситуацію на об’єкті, ввіреному цій військовій частині.
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу військової частини без задоволення, підтримавши рішення попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов. Суд зазначив, що правова позиція щодо застосування статей 1166 та 1187 ЦК України є сталою, але має враховувати особливості кожної справи. Суд вказав, що у цій справі суди попередніх інстанцій встановили наявність причинно-наслідкового зв’язку між вибухами на арсеналі, ввіреному військовій частині, та пожежею на об’єкті позивача. Також суд наголосив, що доводи скаржника зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції. Суд підкреслив, що в господарському процесі діє стандарт доказування “вірогідність доказів”, і суди попередніх інстанцій, оцінивши докази, дійшли висновку про більш вірогідний причинно-наслідковий зв’язок.
3. Верховний Суд залишив рішення попередніх інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги військової частини.
Справа №910/16423/23 від 06/05/2025
1. Предметом спору було стягнення з ПАТ «Укренерго» на користь ТОВ «Енера Суми» інфляційних втрат та 3% річних за неналежне виконання договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
2. Верховний Суд підтримав рішення попередніх інстанцій, зазначивши, що договір між сторонами укладено на підставі законодавства, яке регулює ринок електроенергії, зокрема, Цивільного кодексу України та Закону України «Про ринок електричної енергії». Суд вказав, що ПАТ «Укренерго» порушило умови договору, несвоєчасно оплачуючи надані ТОВ «Енера Суми» послуги, що є підставою для нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. ВС наголосив, що доводи відповідача про відсутність вини у простроченні виконання грошового зобов’язання не впливають на обсяг його зобов’язань як боржника, що прострочив грошове зобов’язання, та не виключають можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права. Суд також зазначив, що постанови НКРЕКП, на які посилався відповідач, не змінюють термінів виникнення та виконання грошових зобов’язань, а лише регулюють строки забезпечення повної оплати вартості послуги. ВС підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має права переоцінювати докази.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ «Укренерго» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №906/145/24 від 08/05/2025
1. Предметом спору є стягнення судових витрат, понесених акціонерним товариством «Житомиробленерго» на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
2. Верховний Суд задовольнив заяву АТ «Житомиробленерго», мотивуючи це тим, що Товариство надало достатні докази на підтвердження понесених витрат, а саме: договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору, детальний опис та розрахунок наданих послуг. Суд врахував, що у відзиві на касаційну скаргу Товариство заявило про намір подати докази понесених витрат, що було розцінено як заява про розподіл судових витрат. Також, суд зазначив, що розмір гонорару був фіксованим, що узгоджується з практикою Великої Палати Верховного Суду, та що надмірний формалізм при оцінці опису наданих послуг є неприпустимим. Суд підкреслив, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу незалежно від того, чи їх вартість вже фактично сплачена, чи тільки має бути сплачена. Крім того, суд врахував, що витрати були необхідними, а їх розмір – розумним та виправданим, що відповідає критеріям реальності та розумності, які застосовуються Європейським судом з прав людини.
3. Суд ухвалив задовольнити заяву АТ «Житомиробленерго» та стягнути з фізичної особи – підприємця Долговської Вікторії Анатоліївни на користь акціонерного товариства «Житомиробленерго» 10 000 грн витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №748/3395/23 від 07/05/2025
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду та скасування державної реєстрації права власності на неї.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили позов прокурора, зобов’язавши відповідача повернути земельну ділянку, оскільки вона знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки, що є землею водного фонду, і не може перебувати у приватній власності, посилаючись на положення Земельного та Водного кодексів України, а також практику Великої Палати Верховного Суду щодо негаторних позовів у таких справах; при цьому суд касаційної інстанції погодився з відмовою у скасуванні державної реєстрації права власності, оскільки це не є ефективним способом захисту порушеного права у даному випадку; суд касаційної інстанції відхилив доводи відповідача про недопустимість доказів, наданих прокурором, та про порушення його права на мирне володіння майном, зазначивши, що суспільний інтерес у відновленні законності при використанні земель водного фонду переважає над приватним інтересом відповідача.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №757/30028/17-ц від 07/05/2025
1. Предметом спору є відшкодування збитків, завданих позивачу як вкладнику неплатоспроможного банку.
2. Суд залишив позов без розгляду, оскільки позивач повторно не з’явився у підготовчі засідання, не повідомив про причини неявки, і його заяви про розгляд справи за його відсутності були подані з порушенням встановленої форми (без електронного підпису). Суд зазначив, що належне повідомлення позивача про судові засідання було забезпечено, зокрема, через електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (ЄСІТС). Суд підкреслив, що позивач, як ініціатор судового процесу, повинен активно використовувати свої процесуальні права та сприяти встановленню обставин справи, а також зобов’язаний добросовісно користуватися процесуальними правами, утримуючись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу. Суд врахував, що позивач не надав належних доказів поважності причин своєї неявки, а подані ним заяви не відповідали вимогам процесуального закону щодо форми та підпису.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/3283/24 від 06/05/2025
1. Предметом спору є стягнення з КП «Харківводоканал» на користь НЕК «Укренерго» інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період прострочення виконання рішення суду у попередній справі.
2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було задоволено позовні вимоги НЕК «Укренерго» про стягнення з КП «Харківводоканал» інфляційних втрат та 3% річних. Суд зазначив, що КП «Харківводоканал» не довів належними доказами неможливість виконання грошового зобов’язання. Також суд відхилив аргументи КП «Харківводоканал» щодо невідповідності тарифів на водопостачання та водовідведення, оскільки це не звільняє підприємство від обов’язку виконувати договірні зобов’язання. Суд касаційної інстанції підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не має права переоцінювати докази. Крім того, суд відхилив посилання скаржника на практику Верховного Суду, оскільки вони не враховують конкретні обставини цієї справи. Суд також визнав обґрунтованим відхилення клопотання про призначення експертизи, оскільки це не впливає на правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу КП «Харківводоканал» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/2954/24 від 29/04/2025
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором підряду, де позивач (ТОВ “МІШЕМ”) стверджує, що виконав роботи, а відповідач (Департамент будівництва та шляхового господарства) їх не оплатив.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд не врахував важливі обставини, зокрема, реальність виконання робіт та їх відповідність проектно-кошторисній документації. Суд касаційної інстанції підкреслив, що сам факт наявності чи відсутності підписаних актів не є вирішальним, якщо є інші докази реального виконання робіт. Суд також вказав на необхідність врахування попередніх висновків Верховного Суду щодо обов’язків замовника приймати виконані роботи та надавати вмотивовані відмови, а також щодо неприпустимості зловживання правом. Суд зазначив, що апеляційний суд не встановив, чи настав строк оплати за договором, і не спростував висновки суду першої інстанції з цього питання. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дослідження всіх обставин справи в їх сукупності для прийняття обґрунтованого рішення.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №460/20441/23 від 08/05/2025
1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов’язання з податку на прибуток.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що для застосування штрафу у розмірі 50% за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання необхідне доведення умислу платника податків у вчиненні порушення, чого контролюючим органом зроблено не було. Суд зазначив, що в акті перевірки відсутні обставини, які б свідчили про те, що платник податків цілеспрямовано створив умови для ухилення від сплати податків. Наявність загальних умов для всіх платників податків (обізнаність про строки сплати, інформація про рахунки) не доводить умисел конкретного платника. Суд також врахував наявність арештів на майно та кошти платника, що ускладнювало своєчасну сплату податків. Враховуючи зазначене, суд погодився, що у даному випадку можливо застосувати штраф у розмірі 10% від суми боргу, як за відсутності умислу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №644/1148/22 від 30/04/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними результатів електронних торгів, акта приватного виконавця, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та витребування майна з чужого незаконного володіння.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов, виходячи з того, що позивачка набула право власності на квартиру за договором дарування до 1 січня 2013 року, тобто з моменту нотаріального посвідчення договору. Суди також врахували, що приватний виконавець не залучив правонаступників померлого боржника та порушив порядок оцінки майна, не забезпечивши огляд нерухомості. Верховний Суд підкреслив, що всі дії виконавчого провадження були здійснені після смерті боржника, що є порушенням. Суд касаційної інстанції також зазначив, що реалізація майна, яке не належало боржнику, порушує права позивачки як власника, і що витребування майна є пропорційним заходом, який не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім того, Верховний Суд погодився з рішенням про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи обсяг наданих послуг та співмірність витрат.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №908/503/24 від 29/04/2025
1. Предметом спору є розірвання договорів поставки та стягнення попередньої оплати у зв’язку з невиконанням умов поставки.
2. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки вони не врахували заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, вважаючи її необґрунтованою, та не застосували презумпцію правомірності правочину, а також не дослідили всі обставини справи повно та всебічно. Суд касаційної інстанції наголосив, що заява про зарахування є одностороннім правочином, і якщо інша сторона не згодна з таким зарахуванням, вона має право оскаржити його в суді. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо безспірності вимог, які зараховуються, та не надали належної оцінки обставинам справи в їх сукупності.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №910/5620/24 від 08/05/2025
1. Предметом спору є визнання недійсними пунктів договору постачання природного газу та внесення змін до нього, ініційоване ТОВ «Сумитеплоенерго» через нібито невигідні умови, укладені під впливом тяжких обставин.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що ТОВ «Сумитеплоенерго» не довело наявності тяжких обставин при укладенні договору з ТОВ ГК «Нафтогаз Трейдинг», оскільки мало можливість вибору постачальника газу на ринку. Суд також підкреслив, що умови оплати за фактично поставлений газ не є вкрай невигідними, а відповідають загальній практиці господарських відносин. Крім того, суд зазначив, що стаття 233 Цивільного кодексу України не передбачає внесення змін до договору, а лише визнання його недійсним. Суд також врахував попередні правові позиції Верховного Суду щодо подібних спорів, зокрема, у справі № 910/6198/24, і не знайшов підстав для відступу від них. Суд відхилив аргументи позивача про те, що ризик зриву опалювального сезону є тяжкою обставиною, оскільки ТОВ «Сумитеплоенерго» не довело, що не мало альтернативних варіантів постачання газу.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Сумитеплоенерго» без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду без змін.
Справа №635/2327/20 від 06/05/2025
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду, яким було змінено вирок суду першої інстанції щодо кваліфікації дій засудженого ОСОБА_7.
2. Апеляційний суд виключив з вироку суду першої інстанції кваліфікацію дій ОСОБА_7 за статтею 187 ч. 4 КК України (розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень), мотивуючи це тим, що умисел ОСОБА_7 був спрямований на умисне вбивство з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю (ст. 115 ч. 2 п. 4, 6 КК України), а заволодіння майном потерпілої відбулося вже після вбивства. Суд апеляційної інстанції погодився з призначеним покаранням у виді позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією майна, вважаючи його справедливим та достатнім. Також, апеляційний суд виправив описку в ухвалі, зазначивши правильну кваліфікацію дій засудженого за ст. 115 ч. 2 п. 4, 6 КК України. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що апеляційний суд діяв в межах своїх повноважень, не порушив норм матеріального та процесуального права, а також надав обґрунтовані відповіді на всі доводи апеляційної скарги.
3. Верховний Суд залишив ухвали апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №990/224/23 від 05/05/2025
Предметом спору є оскарження фізичною особою Указу Президента України щодо введення в дію рішення РНБО про застосування персональних санкцій.
Суд обґрунтував своє рішення тим, що Президент діяв у межах конституційних повноважень, вводячи в дію рішення РНБО про санкції, спрямовані на захист національних інтересів та безпеки України; наявність реальних чи потенційних загроз національним інтересам є оціночним поняттям, і РНБО має дискрецію у визначенні достатності підстав для санкцій; суд не може переоцінювати наявність таких підстав, але може перевірити дотримання меж дискреції та процедури введення санкцій; застосовані санкції є пропорційними, оскільки спрямовані на запобігання загрозам національним інтересам, і хоча вони втручаються у право власності, таке втручання є обґрунтованим з огляду на інтереси суспільства та держави; також суд врахував інформацію, надану СБУ, яка обґрунтовує наявність зв’язків позивача з компаніями в Російській Федерації на момент введення санкцій.
Суд відмовив у задоволенні позову фізичної особи про визнання протиправним та скасування Указу Президента України в частині застосування санкцій.
Справа №460/163/24 від 09/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов’язань з орендної плати.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що факт порушення строків сплати податкових зобов’язань позивачем доведено, а застосування штрафних санкцій на підставі пункту 124.1 статті 124 ПК України не залежить від наявності вини платника податків. Суд зазначив, що обставини, на які посилався позивач (зупинення фінансових операцій за рішенням Держфінмоніторингу), не звільняють його від відповідальності, оскільки не є підставою для звільнення від відповідальності згідно з Податковим кодексом України. Суд також вказав, що відсутні підстави вважати винним банк, оскільки зупинення операцій відбулося на підставі рішення Держфінмоніторингу. Суд зазначив, що платник податків не позбавлений права на відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями органу державної влади.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №920/788/24 від 29/04/2025
1. Предметом спору є позов ТОВ “С.В.В.” до Сумської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки ТОВ “С.В.В.” звернулося до Сумської міської ради із заявою про продовження терміну оренди, але міська рада прийняла рішення про відмову в поновленні договору оренди, про що позивач був повідомлений. Суд врахував, що чинне на момент укладення договору законодавство не передбачало автоматичного поновлення договору оренди, а реалізація переважного права на поновлення можлива лише за наявності рішення відповідного органу. Також, суд зазначив, що належним способом захисту в даному випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди, проте позивач не надав зміст такої угоди. Крім того, суд встановив, що ТОВ “С.В.В.” не використовувало земельну ділянку за цільовим призначенням, що також стало підставою для відмови в поновленні договору.
3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “С.В.В.” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №645/620/23 від 08/05/2025
1. Предметом спору є визнання за позивачем права користування квартирою, визнання її наймачем та виділення їй у користування житлової кімнати.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не довела факту набуття нею права користування спірним житлом у встановленому законом порядку, не надала доказів постійного проживання разом із сином до дня його смерті, не була зареєстрована у спірній квартирі, а на час смерті сина була зареєстрована за іншою адресою, тобто була забезпечена власним житлом. Суд також зазначив, що позивачка не надала доказів порушення, невизнання або оспорювання відповідачами обставин, на які вона посилається у своєму позові. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що позивачка не надала достатніх і достовірних доказів на підтвердження постійного проживання у спірній квартирі. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що відсутність реєстрації сама по собі не є підставою для визнання права користування житловим приміщенням, але в даному випадку позивачка не довела факту постійного проживання та ведення спільного господарства з померлим сином.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №756/16263/21 від 07/05/2025
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.
2. Суд встановив, що позивач та відповідачка проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу з 2009 по 2019 рік, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та взаємні права і обов’язки, що підтверджується показаннями свідків та іншими доказами. Суд врахував, що в період спільного проживання у сторін народилася дитина. Відхиляючи доводи відповідачки про те, що квартира була придбана за її особисті кошти, суд зазначив, що сума від продажу її попередньої квартири не співмірна з вартістю придбаної квартири. Суд також послався на презумпцію спільності майна, набутого за час спільного проживання, яку відповідачка не спростувала. Суд зазначив, що не може задовольнити вимогу про поділ майна в натурі, оскільки на момент розгляду справи квартира вже була відчужена третій особі.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №520/16215/23 від 09/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішень податкових органів щодо можливості виконання платником податків своїх податкових обов’язків та податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що ТОВ “Фінпром.Інвест” не надало достатньо документів, які б підтверджували неможливість виконання податкових обов’язків у зв’язку з воєнним станом, зокрема, не довело причинно-наслідкового зв’язку між воєнними діями та безпосереднім впливом цих обставин на можливість виконання податкових обов’язків. Суд зазначив, що вилучення нежитлової будівлі для потреб оборони, саме по собі, не свідчить про неможливість подання звітності та здійснення підприємницької діяльності, оскільки не було доведено, що це було єдине майно, з якого отримувався прибуток. Також, суд відхилив аргументи щодо відсутності працівників, уповноважених на ведення обліку та подання звітності, оскільки не було надано доказів неможливості залучення інших осіб для виконання цих функцій. Крім того, суд вказав, що лист Торгово-промислової палати не є сертифікатом про форс-мажорні обставини, а сам факт перебування на території бойових дій не є достатнім доказом неможливості виконання податкових обов’язків.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Фінпром.Інвест” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №910/12556/20 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження додаткової постанови апеляційного суду щодо розподілу судових витрат між ТОВ «Новітнє обладнання» та Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення (далі – Рада).
2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, оскільки апеляційний суд правильно застосував норми процесуального права щодо розподілу судових витрат. Суд касаційної інстанції зазначив, що на момент подання апеляційної та касаційної скарг ТОВ «Новітнє обладнання», Рада не була звільнена від сплати судового збору, а зміни до Закону України «Про судовий збір», які звільняють Раду від сплати судового збору, не мають зворотної дії в часі. Також, ВС наголосив на принципі res judicata, який вимагає поваги до остаточного рішення суду, і відхід від цього принципу можливий лише за наявності вагомих обставин, яких у даній справі не було встановлено. Суд касаційної інстанції підкреслив, що його повноваження використовуються для виправлення фундаментальних порушень, а не для нового судового розгляду.
3. Верховний Суд ухвалив залишити касаційну скаргу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення без задоволення, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №757/36020/23-ц від 08/05/2025
1. Предметом спору є заява Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області про розкриття банківської таємниці фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо руху коштів на її рахунку в АТ КБ «ПриватБанк» за певний період.
2. Суд відмовив у задоволенні заяви податкової служби, оскільки остання не надала достатніх доказів вжиття всіх передбачених законом заходів для вручення фізичній особі-підприємцю копії наказу про проведення документальної перевірки та інших необхідних документів, а також не довела неможливість проведення перевірки без розкриття банківської таємниці. Суд зазначив, що податкова служба не довела, що фізична особа-підприємець відсутня за податковою адресою, а акт про неможливість проведення перевірки свідчить лише про разовий вихід за адресою. Суд підкреслив, що органи державної влади повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд також врахував, що розкриття банківської таємниці є винятковим заходом, який може бути застосований лише у разі обґрунтованої неможливості проведення перевірки іншими способами. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви податкової служби.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №201/11183/23 від 30/04/2025
1. Предметом спору у справі є поділ майна, набутого під час спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо визначення майна, набутого за час спільного проживання сторін, як спільної сумісної власності або особистої приватної власності кожного з них, виходячи з доказів про джерела походження коштів, за які майно було придбане. Зокрема, суд підтримав рішення про визнання квартири особистою власністю жінки, оскільки вона була придбана за кошти, отримані від продажу іншої квартири, яка належала їй до початку спільного проживання з відповідачем. Також суд погодився з тим, що будинок та земельні ділянки є особистою власністю чоловіка, оскільки були придбані за кошти, отримані ним від розподілу майна після розірвання попереднього шлюбу. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №760/18418/23 від 07/05/2025
1. Предметом спору є визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки необізнаність позивача про смерть спадкодавця не є поважною причиною для пропуску строку прийняття спадщини. Суд також зазначив, що карантинні обмеження та воєнний стан не є істотними перешкодами для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки її можна було надіслати поштою. Суд підкреслив, що позивачка не надала доказів, які б свідчили про об’єктивні та непереборні труднощі, що завадили їй вчасно звернутися до нотаріуса. Суд врахував, що помилка в прізвищі померлого була виправлена після того, як позивач дізналася про смерть, тобто поза межами строку для прийняття спадщини. Крім того, суд зазначив, що спадщина вже була визнана відумерлою та передана територіальній громаді.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №460/12099/23 від 06/05/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства щодо обігу готівки та використання РРО.
2. Верховний Суд встановив, що суд апеляційної інстанції не повно встановив обставини справи, зокрема, не надав належної оцінки доказам щодо правомірності призначення фактичної перевірки, що є важливим для вирішення спору. Суд першої інстанції встановив, що наказ про проведення перевірки не містить достатніх фактичних підстав, а апеляційний суд не спростував цей висновок. Суд касаційної інстанції наголосив, що під час вирішення питання щодо правомірності призначення перевірки необхідно оцінити існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення. Також, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам позивача щодо незаконності призначення перевірки, викладеним у адміністративному позові та відзиві на апеляційну скаргу. Враховуючи, що апеляційний суд не дотримався вимог процесуального права, зокрема статті 90 КАС України, при оцінці доказів, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №420/22108/21 від 08/05/2025
Предметом спору у справі є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на адресу ТОВ “ТІС-Міндобрива”.
У рішенні суди попередніх інстанцій стали на сторону платника податків, а відповідач оскаржив ці рішення в касаційному порядку. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, вказавши, що податкові повідомлення-рішення були винесені без достатніх правових підстав. Суд врахував доводи позивача, згідно з якими контролюючий орган невірно трактував норми податкового законодавства та не врахував специфіку господарських операцій, здійснених підприємством. Також, суд взяв до уваги надані позивачем докази, які підтверджують правомірність його дій та спростовують висновки податкового органу. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість всебічного та об’єктивного дослідження обставин справи при вирішенні податкових спорів.
Суд вирішив залишити касаційні скарги Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №912/3350/21 від 08/05/2025
1. Предметом спору є стягнення збитків у розмірі 1 965 940 грн, завданих державі внаслідок незаконної порубки дерев Дослідно-селекційним дендрологічним лісовим центром «Веселі Боковеньки» на території природно-заповідного фонду.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх інстанцій без змін, підкресливши, що Лісовий центр, як постійний лісокористувач, не забезпечив належну охорону лісових насаджень на підвідомчій території, допустивши незаконну порубку дерев без необхідних дозволів та лімітів. Суд зазначив, що факт порушення був підтверджений актом перевірки, підписаним директором Лісового центру, та польовими переліковими відомостями пнів. Суд також врахував, що Лісовий центр не оскаржив правомірність перевірки в адміністративному суді. Доводи Лісового центру про відсутність вини та неналежне встановлення меж регіонального ландшафтного парку були відхилені, оскільки Лісовий центр не надав достатніх доказів на їх підтвердження, а апеляційний суд визнав встановленим факт відповідності проекту землеустрою вимогам законодавства. Суд касаційної інстанції підкреслив, що Лісовий центр не довів протиправної бездіяльності держави в особі уповноважених органів.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Дослідно-селекційного дендрологічного лісового центру «Веселі Боковеньки» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №583/338/23 від 08/05/2025
1. Предметом спору є визначення способу спілкування батька з дитиною після розірвання шлюбу між батьками.
2. Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив з необхідності конкретизації способу участі батька у вихованні дитини, оскільки рішення суду першої інстанції не містило чітких днів та часу спілкування, а також ставило можливість побачень в залежність від домовленості з матір’ю, що було нереальним, враховуючи конфлікт між батьками. Суд апеляційної інстанції врахував висновок органу опіки та піклування, який рекомендував певний графік спілкування з урахуванням стану здоров’я, віку та зайнятості дитини, що сприятиме налагодженню довірливих відносин між дитиною та батьком. Суд наголосив на важливості забезпечення права батька на спілкування з дитиною, а також на необхідності врахування інтересів дитини при визначенні порядку такого спілкування. Суд також врахував, що відсутні докази, що спілкування з батьком шкодитиме дитині. Суд зазначив, що встановлені дні та години спілкування батька з донькою мають відбуватися без присутності матері, що не порушує прав та інтересів дитини.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №704/1328/24 від 07/05/2025
1. Предметом спору є встановлення факту постійного проживання особи на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, для отримання пільг, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення для отримання відповідного статусу та пільг, а відмова компетентного органу в установленні такого факту може бути оскаржена в судовому порядку в межах адміністративного судочинства. Суд також врахував попередні висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки існує позасудовий порядок встановлення таких фактів. Суд наголосив, що встановлення факту проживання на забрудненій території має значення для визначення статусу особи, що є компетенцією спеціальних органів, а не суду в окремому провадженні. Суд також зазначив, що заявниця не позбавлена можливості звернутися до компетентних органів для встановлення відповідного факту, а в разі відмови – оскаржити таке рішення в адміністративному суді.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №638/20080/21 від 08/05/2025
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на майно спадкоємців померлого позичальника.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивач не надав оригінал договору позики, а копія не є належним доказом. Суд також взяв до уваги твердження нотаріуса про те, що вона не посвідчувала договір позики між позивачем і померлим, а посвідчувала інший договір між іншими особами. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не встановив вартість майна, на яке просив звернути стягнення позивач, та не врахував положення статті 1282 ЦК України щодо відповідальності спадкоємців у межах вартості спадкового майна. Також, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність доказів належного повідомлення одного з відповідачів про дату судового засідання в суді першої інстанції. Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що позивач не надав належних доказів укладення договору позики, а саме оригіналу договору, що є необхідною умовою для реального договору позики.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.
Справа №910/9565/24 від 08/05/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення Антимонопольного комітету України (АМКУ) щодо порушення Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення попередніх інстанцій, виходячи з того, що Виконавчий комітет Білоцерківської міської ради встановив неправомірні вимоги для суб’єктів господарювання, зокрема некомунальної форми власності, щодо надання документів для встановлення режиму їх роботи, що створює адміністративні бар’єри та може призвести до обмеження конкуренції, оскільки органи місцевого самоврядування повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а чинним законодавством не надано повноважень органам місцевого самоврядування щодо встановлення режиму роботи підприємств некомунальної власності без погодження з власником. Суд також зазначив, що доводи касаційної скарги не містять обґрунтованої необхідності відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо встановлення режиму роботи підприємств, а посилання на необхідність врахування Закону України «Про систему громадського здоров’я» не є підставою для порушення конкурентного законодавства. Суд підкреслив, що органи місцевого самоврядування уповноважені вживати заходів із забезпечення дотримання у роботі закладів громадського харчування, торгівлі, культури тощо належних рівнів шуму, проте виконання таких функцій повинно здійснюватися з урахуванням та виконанням інших вимог законодавчих актів, у тому числі, конкурентного законодавства.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради без задоволення, а рішення попередніх судів – без змін.
Справа №991/3610/25 від 09/05/2025
Предметом спору у рішенні є обвинувачення особи у легалізації (відмиванні) майна, одержаного злочинним шляхом.
Суд затвердив угоду про визнання винуватості, враховуючи, що вона відповідає вимогам КПК України та КК України, а також інтересам суспільства, оскільки забезпечує швидке завершення провадження, викриття інших злочинів та сприяє підтримці Збройних Сил України. Суд також взяв до уваги щире каяття обвинуваченого, його співпрацю зі слідством та відсутність потерпілих у справі. Призначене покарання, узгоджене сторонами, є пропорційним вчиненому злочину та відповідає меті виправлення обвинуваченого. Суд також врахував згоду обвинуваченого на передачу значної суми коштів на потреби ЗСУ, що є важливим в умовах воєнного стану.
Суд ухвалив вирок, яким затвердив угоду про визнання винуватості та призначив особі покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком, а також скасував запобіжний захід та арешт майна.
