Справа №910/19921/23 від 23/04/2025
Вітаю! Давайте розберемо це судове рішення.
Предметом цього спору було вимога Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) скасувати державну реєстрацію права господарського відання державного підприємства на певні нежитлові приміщення у їхньому будинку.
Суд, приймаючи своє рішення, керувався ключовим розмежуванням між допоміжними приміщеннями, які є спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку, та нежитловими приміщеннями, що є самостійними об’єктами нерухомості. Суди попередніх інстанцій, дослідивши технічні паспорти спірних приміщень, дійшли висновку, що ці приміщення є ізольованими нежитловими приміщеннями, а не допоміжними, призначеними для обслуговування будинку чи мешканців. Верховний Суд підтвердив, що встановлення таких фактичних обставин належить до компетенції судів першої та апеляційної інстанцій, і касаційний суд не може переоцінювати докази. Оскільки позивач (ОСББ) не довів, що спірні приміщення мають статус допоміжних, суди обґрунтовано відмовили у позові, адже відсутність порушеного права є самостійною підставою для відмови. Суд також відхилив аргумент ОСББ про те, що рішення їхніх загальних зборів визначило приміщення допоміжними, оскільки закон не наділяє збори співвласників правом змінювати функціональне призначення нежитлових приміщень.
У підсумку, Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСББ без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у скасуванні державної реєстрації, – без змін.
Справа №320/14196/23 від 30/04/2025
Доброго дня! Радий пояснити вам суть цього судового рішення.
1. Предметом спору є правомірність відмови Пенсійного фонду зарахувати періоди роботи в Російській Федерації до пільгового страхового стажу для призначення пенсії та, відповідно, правомірність відмови у призначенні самої пенсії на пільгових умовах.
2. Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу Пенсійного фонду, зосередився на процесуальних моментах, а саме на правильності відмови апеляційного суду у відкритті апеляційного провадження. Суд зазначив, що апеляційний суд відмовив у відкритті провадження, оскільки вважав причини пропуску строку на оскарження неповажними, адже перша апеляційна скарга була повернута через несплату судового збору. Однак, Верховний Суд послався на свою усталену правову позицію щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження у випадку повторного подання скарги. Суд врахував, що Пенсійний фонд вперше звернувся вчасно, повторно – у розумний строк, і намагався усунути недоліки першої скарги (надіслав платіжне доручення), що, на думку Верховного Суду, могло свідчити про обставини, які не залежали від скаржника.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті провадження та направив справу назад до апеляційного суду для повторного вирішення питання про відкриття апеляційного провадження з урахуванням висновків Верховного Суду.
Справа №420/29754/23 від 30/04/2025
Вітаю! Радий пояснити це рішення. Це цікава справа, яка стосується права громадян на отримання паспорта.
Суть спору полягала у правомірності відмови міграційної служби видати паспорт громадянина України у формі книжечки неповнолітній дівчині, якій виповнилося 14 років.
Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік позивача, посилаючись на відому позицію Верховного Суду щодо права громадян відмовлятися від паспорта у формі ID-картки з релігійних переконань. Однак Верховний Суд у цій справі зазначив, що суди помилково застосували той висновок. Річ у тім, що попередня справа стосувалася ситуації, коли людина через релігійні мотиви відмовлялася від обробки персональних даних та отримання паспорта з електронним носієм. У цій же справі дівчина звернулася за першим паспортом у 14 років, і при зверненні до міграційної служби не заявляла про релігійні переконання. Більше того, міграційна служба стверджувала, що у дівчини вже є закордонний паспорт, оформлений із застосуванням Реєстру, що означає згоду на обробку даних та присвоєння унікального номера. Суди попередніх інстанцій не перевірили цю важливу обставину, яка може змінити правову оцінку ситуації, адже наявність такого номера означає, що особа вже перебуває в Реєстрі. Таке неповне з’ясування обставин є порушенням норм процесуального права і унеможливлює правильне вирішення справи.
Відтак, Верховний Суд скасував рішення судів нижчих інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, щоб він ретельно дослідив усі факти, зокрема наявність закордонного паспорта та згоди на обробку даних.
Справа №240/33278/23 від 30/04/2025
Це справа про стягнення з колишнього курсанта військового вишу витрат на його утримання після того, як він достроково розірвав контракт через небажання вчитися.
Верховний Суд пояснив, що суди нижчих інстанцій помилково застосували норми, які регулюють виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, замість спеціального порядку відшкодування витрат курсантами, який передбачає стягнення всіх фактичних витрат, включаючи грошове забезпечення, у разі дострокового розірвання контракту з певних підстав. Суд наголосив, що військовий навчальний заклад має право звернутися до суду лише після того, як ознайомить курсанта з детальним розрахунком суми до відшкодування та надасть йому можливість добровільно її сплатити, а курсант відмовиться. Оскільки суди попередніх інстанцій не перевірили, чи була дотримана саме ця процедура, вони не з’ясували всі важливі обставини справи та неправильно застосували закон.
У підсумку, Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду для належного дослідження всіх обставин.
Справа №520/23251/24 від 29/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предмет цього спору – це виплата Пенсійним фондом нарахованої суми пенсійної заборгованості, яка виникла на виконання попереднього судового рішення про перерахунок пенсії.
2. Суд керувався тим, що після ухвалення судового рішення, яке набрало законної сили і зобов’язало Пенсійний фонд перерахувати та виплатити пенсію, спір щодо самого права на такий перерахунок та суму виплати вже вирішено. Подальші дії, пов’язані з невиплатою нарахованої суми, стосуються вже не нового спору про право, а процесу виконання попереднього судового рішення. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає спеціальні механізми судового контролю за виконанням рішень, зокрема, статтю 383, яка дозволяє позивачу звернутися до суду, що ухвалив рішення, із заявою про визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених на виконання цього рішення. Наявність таких спеціальних механізмів виключає можливість подання окремого нового позову з вимогою про виплату сум, нарахованих на виконання вже існуючого рішення. Суд послався на свою послідовну правову позицію у подібних справах, підтверджуючи, що виконання судового рішення здійснюється у визначеному законом порядку (виконавче провадження або судовий контроль за виконанням), а не шляхом ухвалення нового судового рішення.
3. Верховний Суд змінив постанову апеляційного суду в частині мотивів, підтвердивши, що провадження у справі підлягало закриттю, оскільки спір не належить розглядати в окремому позовному провадженні за правилами адміністративного судочинства.
Справа №600/2758/22-а від 30/04/2025
Вітаю! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. Предметом цього спору є виплата колишньому поліцейському різних видів грошового забезпечення, які, на його думку, були йому недоплачені під час служби.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов, визнавши право позивача на індексацію грошового забезпечення, але відмовили у виплаті доплати за службу в нічний час та доплати за роботу в умовах безпосереднього контакту з населенням під час карантину. Відмовляючи у цих частинах, суди виходили з того, що позивач не надав достатніх доказів фактичного несення служби в нічний час та контакту з населенням, а відповідач стверджував про відсутність відповідних документів або наказів. Верховний Суд, переглядаючи справу, наголосив на принципах адміністративного судочинства, зокрема на обов’язку суб’єкта владних повноважень доводити правомірність своїх дій чи бездіяльності та на офіційному з’ясуванні всіх обставин справи. Суд зазначив, що відсутність у відповідача документів, які підтверджують або спростовують факт несення позивачем служби в нічний час, не може автоматично позбавляти позивача права на доплату, а відповідач мав надати докази знищення цих документів. Щодо доплати за карантин, Верховний Суд вказав, що суди не дослідили надані позивачем докази щодо подання інформації про його роботу в таких умовах, а посилання відповідача на відсутність фінансування не є підставою для відмови у виплаті, якщо право на неї передбачене законом.
3. У підсумку, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у виплаті доплати за нічний час та доплати за роботу під час карантину і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №340/2467/24 від 29/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього спору є вимога колишньої військовослужбовиці про нарахування та виплату їй одноразової грошової допомоги після укладення першого контракту.
2. Суд, розглядаючи цю справу, виходив з того, що спори щодо грошового забезпечення військовослужбовців прирівнюються до трудових спорів про виплату заробітної плати. Відповідно, до них застосовується спеціальний строк звернення до суду, встановлений Кодексом законів про працю України, який становить три місяці. Суд встановив, що позивачку було виключено зі списків особового складу військової частини 02 вересня 2023 року, і саме з цієї дати починається відлік строку для звернення до суду. Таким чином, тримісячний строк сплив 02 грудня 2023 року, тоді як позов було подано значно пізніше – 18 квітня 2024 року. Суд відхилив доводи позивачки про застосування іншого строку чи іншої дати відліку, зазначивши, що норми, на які вона посилалася, регулюють період, за який може бути виплачено грошове забезпечення, а не строк звернення до суду. Оскільки позивачка пропустила встановлений законом строк і не надала поважних причин для його поновлення, суди попередніх інстанцій правомірно повернули їй позовну заяву.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви через пропуск строку звернення до суду.
Справа №280/5126/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням Верховного Суду.
1. **Предмет спору:** Ця справа стосується правильності проведення Пенсійним фондом щорічної індексації пенсії конкретному пенсіонеру та застосування до цього процесу відповідних коефіцієнтів збільшення.
2. **Основні аргументи суду:** Суд виходив з того, що щорічна індексація пенсій, передбачена Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», має проводитись шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який *фактично враховувався* для обчислення пенсії конкретної особи при її призначенні. Верховний Суд наголосив на принципі верховенства закону, зазначивши, що норми підзаконних актів, зокрема Порядку Кабінету Міністрів України № 124, не можуть суперечити закону. Відповідно, застосування Пенсійним фондом показника середньої зарплати станом на 2017 рік, як це передбачено Порядком № 124, замість фактичного показника, використаного для призначення пенсії позивача, є протиправним. Суд підтвердив, що замість встановлення фіксованої доплати в 100 грн, Пенсійний фонд мав застосувати коефіцієнти індексації (1,197 та 1,0796) до показника середньої зарплати 10846,37 грн, який був використаний при призначенні пенсії позивача. Однак, суд також застосував загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, оскільки спірні суми індексації не були нараховані Пенсійним фондом, а отже, не підпадають під правило про необмежений строк виплати ненарахованої пенсії.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив позов, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, визнав протиправною бездіяльність Пенсійного фонду щодо непроведення індексації з 04 грудня 2023 року та зобов’язав провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням належних коефіцієнтів індексації, залишивши при цьому без розгляду вимоги за період до цієї дати через пропуск строку звернення до суду.
Справа №520/22859/23 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього спору є стягнення з військової частини середнього заробітку на користь звільненого військовослужбовця за тривалий час затримки остаточного розрахунку при звільненні.
2. Верховний Суд розглядав справу, виходячи з того, що відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненні передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Суд врахував, що з 19 липня 2022 року ця стаття була змінена, обмеживши період стягнення середнього заробітку шістьма місяцями. Тому суд застосував двоперіодний підхід: для періоду до 19 липня 2022 року він керувався попередньою редакцією закону без обмеження строку, але з урахуванням принципу пропорційного зменшення суми компенсації залежно від частки невиплачених коштів. Для періоду після 19 липня 2022 року суд застосував нову редакцію статті 117 КЗпП, обмеживши стягнення шістьма місяцями, але без застосування принципу пропорційного зменшення, оскільки нове обмеження строку вже забезпечує співмірність. Суд встановив, що суд апеляційної інстанції правильно визначив періоди, але помилково застосував принцип зменшення до періоду після зміни законодавства.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінив рішення суду апеляційної інстанції та зобов’язав військову частину виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 276 530 гривень 38 копійок.
Справа №260/1491/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Радий пояснити суть цього рішення Верховного Суду.
1. Предметом цього спору є оскарження постанови органу державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження та вимога зобов’язати його відновити виконання попереднього судового рішення.
2. Головний аргумент, яким керувався Верховний Суд, полягав у тому, що суди попередніх інстанцій передчасно і без належного дослідження встановили дату, з якої позивач дізнався про оскаржувану постанову про закінчення виконавчого провадження. Суди помилково вважали, що позивач дізнався про неї з дати ухвалення рішення в іншій справі, де ця постанова лише згадувалася, не перевіривши, коли саме позивач отримав це рішення, особливо враховуючи, що справа розглядалася у письмовому провадженні без його участі. Верховний Суд наголосив на важливості дотримання принципів змагальності та офіційного з’ясування всіх обставин справи, які вимагають від суду встановити реальну дату обізнаності особи про порушення її прав. Суд зазначив, що судам слід було визначити дату отримання позивачем рішення апеляційного суду в попередній справі, а вже потім оцінювати поважність причин пропуску строку, які наводив позивач (стан здоров’я, вік тощо), виходячи з правильно встановленого періоду пропуску.
3. У підсумку, Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для належного з’ясування всіх обставин.
Справа №120/399/24 від 30/04/2025
Вітаю! Давайте розберемося з цим рішенням Верховного Суду.
Предметом цього спору є вимога військовослужбовця до військової частини про нарахування та виплату йому підвищеної додаткової винагороди у розмірі 100 тисяч гривень за безпосередню участь у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони під час воєнного стану.
Верховний Суд, аналізуючи справу, дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не повністю дослідив усі обставини. Суд зазначив, що апеляційний суд передчасно відхилив як доказ довідку про участь позивача у бойових діях, не оцінивши її разом з іншими матеріалами, зокрема, рапортами про виплату частини винагороди за деякі спірні періоди. Верховний Суд нагадав, що згідно з відомчими наказами, які діяли у спірний період, підтвердження участі у бойових діях могло базуватися на одному з визначених документів, а не обов’язково на їх сукупності. Крім того, суд апеляційної інстанції не з’ясував ключове питання: які саме завдання і де виконував позивач під час відрядження у спірні періоди. Суд підкреслив, що держава не може відмовляти у виплатах, якщо особа відповідає умовам, а формальні недоліки в документообігу не мають позбавляти такого права.
У підсумку, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до того ж апеляційного суду для належного встановлення всіх фактичних обставин.
Справа №460/19815/23 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим рішенням Верховного Суду.
Цей судовий спір стосується правомірності звільнення помічника судді за ініціативою судді.
Суд касаційної інстанції детально проаналізував процедуру звільнення помічника судді, яка регулюється Законом “Про судоустрій і статус суддів” та Положенням про помічника судді. Він зазначив, що суддя має право ініціювати звільнення свого помічника шляхом подання, але цей документ має бути належним чином оформлений. У цій конкретній справі суддя подала заяву про “відкликання подання про призначення” помічника, а не окреме подання про його звільнення. Верховний Суд пояснив, що подання про призначення має одноразову дію і вичерпується фактом призначення особи на посаду, тому для припинення трудових відносин необхідне саме подання про звільнення. Суд підкреслив, що будь-який кадровий документ повинен містити точні та зрозумілі формулювання, а документ, який одночасно відкликає попереднє подання про призначення та використовує це як підставу для звільнення, є юридично дефектним.
За результатами розгляду справи, Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду, який визнав звільнення помічника судді незаконним.
Справа №520/27640/21 від 01/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Цей судовий спір стосується оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених податковою службою за результатами документальної планової перевірки підприємства.
2. Основний аргумент суду полягав у тому, що податкова перевірка була проведена з порушенням встановленої законом процедури. Суд нагадав, що на період дії карантину, пов’язаного з COVID-19, Податковим кодексом України було встановлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок. Хоча Кабінет Міністрів України своєю постановою намагався скоротити строк дії цього мораторію для деяких видів перевірок, Верховний Суд підтвердив свою усталену позицію: норми Податкового кодексу мають вищу юридичну силу, і постанова Уряду не може їх змінювати. Таким чином, проведення планової перевірки під час дії мораторію, встановленого Кодексом, є незаконним. Це процедурне порушення є настільки суттєвим, що робить акт перевірки недопустимим доказом, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на його підставі, – протиправними. Суд також зазначив, що незаконність самої процедури перевірки є самостійною підставою для скасування рішень податкової, і в такому випадку суд може не аналізувати по суті, чи були податкові порушення насправді.
3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу податкової служби та залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які скасували оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Справа №297/2047/21 від 23/04/2025
Добрий день! Давайте розберемо це судове рішення.
1. **Предмет спору:** Ця справа стосується позову прокурора в інтересах держави щодо визнання недійсним рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність та скасування державної реєстрації права власності, оскільки ця земля, на думку прокуратури, належала державній дослідній станції.
2. **Основні аргументи суду:** Верховний Суд пояснив, що у випадках, коли рішення органу місцевого самоврядування про передачу землі вже виконано шляхом реєстрації права власності за іншою особою, визнання такого рішення недійсним та скасування реєстрації не є ефективним способом захисту порушеного права. Суд наголосив, що належним інструментом захисту у такій ситуації є віндикаційний позов – вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння. Задоволення віндикаційного позову є достатньою підставою для перереєстрації права власності на державу. Обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові. Крім того, суд зазначив, що визнання недійсним рішення щодо всієї ділянки, частина якої може не бути спірною, було б непропорційним втручанням у право власності відповідача.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, яке задовольнило позов, і залишив у силі рішення суду першої інстанції про відмову в позові, але змінив його мотивувальну частину, вказавши, що підставою для відмови є обрання прокурором неналежного способу захисту.
Справа №732/726/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Радий пояснити це рішення Верховного Суду. Це цікавий випадок, який стосується того, де саме мають розглядатися земельні спори, коли одна зі сторін є банкрутом.
Отже, якщо говорити просто, то предметом цього спору був позов власника земельної ділянки до сільськогосподарського кооперативу-орендаря про дострокове розірвання договору оренди землі.
Суть рішення Верховного Суду зводиться до визначення правильної юрисдикції для розгляду такого спору. Суд врахував, що відповідач – орендар – перебуває у процедурі банкрутства, і це є ключовим моментом. Верховний Суд послався на норми Кодексу України з процедур банкрутства, які передбачають, що всі майнові спори за участю боржника у справі про банкрутство мають розглядатися виключно господарським судом, який веде цю справу. Дуже важливим аспектом стало те, що згідно з останніми змінами до земельного законодавства, право оренди сільськогосподарської землі тепер є активом, який орендар може вільно відчужувати, тобто, по суті, продавати чи передавати в заставу без згоди власника. Це робить право оренди майновим правом, яке входить до ліквідаційної маси боржника. Відповідно, спір про розірвання такого договору оренди безпосередньо впливає на цю ліквідаційну масу. Оскільки провадження у справі про банкрутство відповідача було відкрито ще до того, як суд першої інстанції ухвалив своє рішення, апеляційний суд правильно дійшов висновку, що цей спір мав би розглядатися саме в господарському суді в рамках справи про банкрутство, а не в цивільному.
Таким чином, Верховний Суд підтримав позицію апеляційного суду, залишивши його рішення без змін, і підтвердив, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Справа №681/855/23 від 23/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предмет цього спору – це вимога спадкоємця за заповітом про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки він пропустив встановлений законом шестимісячний термін.
2. Верховний Суд, аналізуючи справу, звернув увагу на ключовий процесуальний момент: хто має бути відповідачем у таких спорах. Суд наголосив, що позов про визначення додаткового строку для прийняття спадщини безпосередньо впливає на права інших спадкоємців, які вже прийняли спадщину. Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, належними відповідачами у таких справах є саме ті спадкоємці, які прийняли спадщину. Якщо ж таких спадкоємців немає, відповідачем має виступати територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. У цій конкретній справі суди попередніх інстанцій не встановили, хто саме прийняв спадщину після смерті спадкодавця, і розглянули справу по суті без належного складу відповідачів. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що без з’ясування цього питання та залучення належних сторін, оцінка поважності причин пропуску строку є передчасною та неправильною.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для належного встановлення всіх обставин та складу учасників справи.
Справа №732/626/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. Предметом спору у цій справі є вимога фізичної особи про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки з агропромисловим кооперативом.
2. Основний аргумент суду касаційної інстанції, який підтримав позицію апеляційного суду, полягав у визначенні належної юрисдикції для розгляду цього спору. Суд врахував, що відповідач – агропромисловий кооператив – перебуває у процедурі банкрутства, і щодо нього відкрито ліквідаційну процедуру. Відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства та Господарського процесуального кодексу України, всі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, мають розглядатися господарським судом у межах справи про банкрутство. Суд також звернув увагу на нещодавні зміни до Земельного кодексу України (стаття 93), які дозволяють орендарю сільськогосподарської землі відчужувати право оренди без згоди власника, що робить це право майновим активом. Таким чином, спір про розірвання договору оренди впливає на склад ліквідаційної маси боржника, а отже, є майновим спором, який підлягає розгляду в господарському суді.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу позивача без задоволення, а постанову апеляційного суду, якою провадження у справі було закрито через неналежну юрисдикцію, – без змін.
Справа №1-10/02 від 29/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предмет спору полягає у визначенні належної судової інстанції для перегляду за нововиявленими обставинами ухвали Верховного Суду України, постановленої у 2004 році за результатами касаційного розгляду вироку апеляційного суду, ухваленого як судом першої інстанції за КПК 1960 року.
2. Суд, приймаючи своє рішення, виходив з кількох ключових моментів. По-перше, він зазначив, що за Кримінально-процесуальним кодексом 1960 року, який діяв на момент розгляду справи, апеляційний суд виступав як суд першої інстанції у справах такої категорії, а Верховний Суд України здійснював перегляд його рішень як вища інстанція. По-друге, суд послався на вже сформовану правову позицію Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка чітко визначила, що саме нинішній Верховний Суд (а не апеляційний суд) є компетентним розглядати заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішень колишнього Верховного Суду України, постановлених щодо вироків апеляційних судів, ухвалених ними як судами першої інстанції. По-третє, суд наголосив на принципі інстанційності судоустрою України, згідно з яким суд нижчої інстанції не може переглядати рішення суду вищої інстанції. Відповідно, апеляційний суд, будучи нижчою інстанцією порівняно з колишнім Верховним Судом України, не мав повноважень розглядати заяву про перегляд його ухвали.
3. Верховний Суд залишив без зміни ухвалу апеляційного суду, яка повернула засудженому його заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, підтвердивши, що така заява була подана до неналежного суду.
Справа №160/23093/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. **Предмет спору:** Ця справа стосується оскарження пенсіонером дій Пенсійного фонду щодо непроведення належної індексації його пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався при її призначенні, та зобов’язання провести такий перерахунок.
2. **Основні аргументи суду:** Верховний Суд виходив з того, що законодавство про пенсійне страхування передбачає щорічну індексацію пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався для обчислення конкретної пенсії. Суд встановив, що існує суперечність між Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та підзаконним актом Кабінету Міністрів (Порядком № 124) щодо того, який саме показник середньої зарплати підлягає індексації. Керуючись принципом верховенства права та пріоритетом закону над підзаконним актом, суд зазначив, що індексації підлягає саме той показник середньої зарплати, який був врахований при призначенні пенсії, а не фіксований показник станом на 2017 рік, як це передбачено Порядком № 124. Відповідно, Пенсійний фонд мав застосувати встановлені Кабміном коефіцієнти індексації (1.14, 1.197, 1.0796) до показника середньої зарплати позивача. Суд також врахував, що позовні вимоги щодо перерахунку пенсії обмежені шестимісячним строком звернення до суду, тому задовольнив їх лише за період, що входить до цього строку, починаючи з 24 лютого 2024 року.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу пенсіонера, скасував рішення судів попередніх інстанцій у відповідній частині, визнав протиправною бездіяльність Пенсійного фонду щодо непроведення індексації пенсії з 24 лютого 2024 року із застосуванням належних коефіцієнтів та зобов’язав провести такий перерахунок і виплату пенсії.
Справа №580/8848/24 від 30/04/2025
Окей, давайте розберемося з цим рішенням Верховного Суду.
1. **Предмет спору:** Це справа про те, чи правомірно Пенсійний фонд відмовив пенсіонерці у проведенні індексації її пенсії шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який використовувався при призначенні її пенсії, на встановлені коефіцієнти.
2. **Основні аргументи суду:** Суд детально проаналізував законодавство про пенсійне страхування та індексацію. Він звернув увагу на те, що Закон “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” чітко визначає, що індексація проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який *враховувався для обчислення конкретної пенсії*. Суд виявив, що Порядок Кабінету Міністрів, який регулює цю індексацію, містить норму, що суперечить закону, посилаючись на показник середньої зарплати станом на 01.10.2017. Посилаючись на свої попередні висновки, Верховний Суд підтвердив, що закон має пріоритет над підзаконним актом у разі їх неузгодженості. Таким чином, суд дійшов висновку, що Пенсійний фонд мав застосувати коефіцієнти індексації саме до показника середньої зарплати, який був використаний при призначенні пенсії позивачці, а не обмежуватися фіксованими доплатами. Однак, суд також встановив, що суди попередніх інстанцій не дослідили важливе процесуальне питання – чи дотрималася позивачка строку звернення до суду.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для належного дослідження всіх обставин, зокрема щодо строку звернення до суду.
Справа №686/32791/23 від 23/04/2025
Отже, ця справа стосувалася запиту податкової служби до суду про розкриття банківської таємниці фізичної особи-підприємця, щоб отримати інформацію про рух коштів на його рахунках для податкової перевірки.
Верховний Суд підкреслив, що банківська таємниця є важливою гарантією, і доступ до інформації про рух коштів податкова може отримати лише через суд, якщо це не передбачено законом без рішення суду. Суд зазначив, що для такого розкриття податкова має не тільки мати законні повноваження, але й чітко обґрунтувати об’єктивну необхідність отримання саме тієї інформації, яку вона запитує, та мету її використання. У цій справі податкова мала право звернутися до суду, оскільки підприємець не надав документи під час перевірки. Однак, на думку суду, податкова не змогла належним чином обґрунтувати, чому їй потрібен був *весь* обсяг інформації про обіг коштів з усіма деталями про контрагентів та призначення платежів, саме для цілей перевірки правильності сплати єдиного внеску. Тобто, запит був занадто широким порівняно з обґрунтованою потребою.
Таким чином, Верховний Суд погодився з нижчими судами, що в задоволенні заяви потрібно відмовити, але дійшов цього висновку з інших правових підстав.
Справа №201/14/22 від 23/04/2025
Вітаю! Давайте розберемо це судове рішення.
1. **Предмет спору:** Це справа про визнання незаконним звільнення працівниці за скороченням штату, її поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
2. **Основні аргументи суду:** Верховний Суд, переглядаючи справу, погодився з судами попередніх інстанцій, що на підприємстві дійсно відбулася реорганізація та скорочення штату, і що згода профспілки на звільнення позивачки не була потрібна, оскільки вона вийшла з її складу. Однак, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що суди нижчих інстанцій передчасно дійшли висновку про належне виконання роботодавцем свого обов’язку щодо працевлаштування працівниці. Зокрема, не було належним чином досліджено, чи були позивачці запропоновані *всі* вакантні посади, які з’явилися на підприємстві з моменту попередження про звільнення і до дня її фактичного звільнення. Крім того, Верховний Суд вказав на суттєву процесуальну помилку: філія підприємства, яка не є юридичною особою, не може бути відповідачем у цивільній справі, і провадження щодо неї мало бути закрито.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій, закрив провадження у справі в частині позовних вимог до філії та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції в частині вимог до основного підприємства (АТ «Укрзалізниця»).
Справа №380/28883/23 від 30/04/2025
Вітаю! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предмет спору – це оскарження податкового повідомлення-рішення, яким податковий орган зменшив суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємства за 2017-2018 роки.
2. Основні аргументи суду касаційної інстанції зводяться до того, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили справу повною мірою. Вони скасували податкове рішення, посилаючись лише на те, що податкова перевірка була призначена під час дії мораторію, встановленого через карантин. Однак, суд касаційної інстанції звернув увагу, що податковий орган наполягав на тому, що перевірка була зупинена через воєнний стан, а потім поновлена та завершена вже після припинення дії карантинного мораторію, на підставі інших норм Податкового кодексу. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки цим доводам відповідача і не з’ясували, чи дійсно процедурні порушення при призначенні перевірки (якщо такі були) могли вплинути на правильність висновків податкового органу по суті виявлених порушень трансфертного ціноутворення.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного дослідження всіх обставин.
Справа №620/8465/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням Верховного Суду.
1. Предметом цього спору є правомірність дій Пенсійного фонду щодо порядку проведення щорічної індексації пенсії позивача, зокрема, чи має збільшуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні саме його пенсії.
2. Верховний Суд, аналізуючи справу, керувався тим, що Закон “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” має вищу юридичну силу порівняно з підзаконними актами, такими як постанови Кабінету Міністрів та порядки. Суд підтвердив свою раніше сформовану правову позицію, що індексація пенсії має проводитись шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який був фактично використаний для обчислення конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника. Відповідно, положення Порядку, які суперечать Закону в цій частині, не підлягають застосуванню. Таким чином, дії Пенсійного фонду, який не провів індексацію пенсії позивача у спосіб, передбачений Законом, а застосував інший механізм (фіксовані доплати), були визнані протиправними. Водночас, суд звернув увагу на необхідність дотримання строків звернення до суду, встановлених Кодексом адміністративного судочинства, оскільки право на судовий захист не є безмежним у часі.
3. За результатами розгляду, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу позивача, скасував рішення апеляційного суду, яке відмовило у позові, залишив без розгляду вимоги позивача щодо індексації за період до грудня 2023 року через пропуск строку звернення до суду, та залишив в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог за період з грудня 2023 року.
Справа №320/45247/23 від 30/04/2025
Вітаю! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього спору на касаційному рівні є правомірність відмови апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції через пропуск строку та неусунення недоліків апеляційної скарги, зокрема несплату судового збору.
2. Верховний Суд, розглядаючи цю справу, керувався тим, що право на апеляційне оскарження, хоч і гарантоване Конституцією, має реалізовуватися з дотриманням усіх процесуальних вимог, включаючи строки подання та сплату судового збору. Суд наголосив, що повернення апеляційної скарги через неусунення недоліків, як це сталося вперше, не є автоматичною підставою для поновлення строку при повторному зверненні. Для поновлення строку необхідно довести поважність причин його пропуску, які мають бути об’єктивними, непереборними та підтвердженими належними доказами. Суд також зазначив, що відсутність коштів у суб’єкта владних повноважень для сплати судового збору є суб’єктивною причиною і не вважається поважною підставою для пропуску строку. Оскільки податковий орган не усунув недолік у вигляді несплати судового збору при повторному поданні скарги і не надав доказів об’єктивної неможливості його сплати, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення строку.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про відмову у поновленні строку та відкритті провадження – без змін.
Справа №757/33358/18-ц від 29/04/2025
Доброго дня! Радий пояснити вам це рішення Верховного Суду.
Цей спір у Верховному Суді стосувався процедурного питання: чи правильно апеляційний суд повернув скаргу, подану адвокатом на електронну пошту суду, а не через систему “Електронний суд”.
Шановні журналісти, у цій справі Верховний Суд розглядав, по суті, технічне, але дуже важливе питання доступу до правосуддя в умовах цифровізації. Суд наголосив, що згідно із законом, зокрема після змін, внесених Законом № 3200-IX, адвокати зобов’язані використовувати систему “Електронний суд” для подання процесуальних документів. Це відрізняється від правил для звичайних фізичних осіб, які за певних умов можуть надсилати документи на офіційну електронну пошту суду з електронним підписом. У даному випадку адвокат подав апеляційну скаргу саме на електронну пошту, посилаючись на технічні проблеми в системі “Електронний суд”. Однак суд зазначив, що такі посилання мають бути підтверджені належними доказами, наприклад, зверненнями до адміністратора системи, чого зроблено не було. Відтак, подання документа адвокатом не через обов’язкову систему “Електронний суд” є порушенням встановленого законом порядку.
Враховуючи це, Верховний Суд погодився з апеляційним судом і залишив його ухвалу про повернення скарги без змін.
Справа №734/1087/23 від 30/04/2025
Вітаю! Звісно, давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього спору є вимога прокуратури про скасування права приватної власності на земельну ділянку, розташовану в межах регіонального ландшафтного парку та лісового фонду, та її повернення у державну власність.
2. Суд керувався тим, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Регіонального ландшафтного парку “Міжрічинський” та належить до земель лісогосподарського призначення, які мають особливий правовий статус. Законодавство України, зокрема Земельний кодекс та Закон “Про природно-заповідний фонд”, встановлює суворі обмеження щодо приватизації таких земель, які перебувають у державній власності. Передача цієї ділянки у приватну власність відбулася з порушенням встановленого порядку, оскільки районна державна адміністрація вийшла за межі своїх повноважень, а необхідні погодження, зокрема Верховної Ради України для особливо цінних земель, були відсутні. Суд також зазначив, що відповідач, набуваючи право власності, мав проявити розумну обачність і знати про статус цієї землі як частини природно-заповідного фонду. Незаконне зайняття такої ділянки є триваючим порушенням права власності держави. Ефективним способом захисту в цій ситуації є негаторний позов (про усунення перешкод), який не обмежений строком позовної давності, а скасування державної реєстрації права власності відповідача є необхідним для відновлення прав держави.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, якими позов прокуратури було задоволено, без змін.
Справа №732/582/24 від 24/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. **Предмет спору:** Цей спір стосується дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між фізичною особою (новою власницею землі) та сільськогосподарським кооперативом, який перебуває у процедурі банкрутства.
2. **Основні аргументи суду:** Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, виходив з того, що після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (кооперативу), всі майнові спори за його участю мають розглядатися в межах цієї справи господарським судом. Суд врахував останні зміни до земельного законодавства (Закони від 2021 та 2023 років), які дозволяють орендарю сільськогосподарської землі відчужувати право оренди без згоди власника. Це означає, що право оренди тепер є майновим активом, який може бути включений до ліквідаційної маси боржника у справі про банкрутство. Відповідно, спір про розірвання такого договору оренди впливає на склад та розмір ліквідаційної маси. Таким чином, цей спір є майновим і підлягає розгляду в господарському суді, який веде справу про банкрутство кооперативу, а не в цивільному суді.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, яка скасувала рішення суду першої інстанції та закрила провадження у справі, роз’яснивши позивачу про необхідність звернення до господарського суду.
Справа №908/1277/21 від 01/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. Предметом цього спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, виданого податковою службою.
2. На жаль, у наданому тексті відсутня мотивувальна частина постанови Верховного Суду, де суд детально викладає свої аргументи та правові висновки. Тому я не можу описати, якими саме міркуваннями керувався суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій. Зазвичай у цій частині суд аналізує застосування норм права судами першої та апеляційної інстанцій, перевіряє дотримання процесуальних норм та надає власну правову оцінку спірним питанням.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкової служби, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №320/7778/23 від 30/04/2025
Доброго дня! Радий пояснити суть цього судового рішення.
1. Цей спір стосується оскарження податкового штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, складених ще до початку повномасштабного вторгнення.
2. Суд керувався тим, що хоча податкове законодавство і передбачає штрафи за порушення строків реєстрації податкових накладних, під час дії карантину та на початку воєнного стану діяв мораторій на їх застосування. Закон, який набрав чинності 27 травня 2022 року, скасував цей мораторій, але встановив перехідний період до 15 липня 2022 року для реєстрації податкових накладних, складених з лютого по травень 2022 року, без штрафів. Однак, для накладних, складених до лютого 2022 року, такого перехідного періоду не було надано. Верховний Суд, посилаючись на свою попередню практику, визнав таку відмінність несправедливою та дискримінаційною, оскільки обидві категорії накладних були захищені мораторіями через надзвичайні обставини. Суд вважає, що умови відповідальності мають бути однаковими для всіх накладних, захищених мораторіями до 27 травня 2022 року. Застосування штрафу без надання розумного строку для реєстрації після скасування мораторію є надмірним тягарем для платника.
3. Враховуючи це, Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду, який скасував податковий штраф.
Справа №160/7727/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предметом цього спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій, винесених податковою службою за результатами документальної перевірки.
2. Суд при винесенні рішення керувався кількома ключовими аргументами. По-перше, щодо штрафів за РРО при продажу алкоголю, суд зазначив, що податкова не довела, що алкоголь був маркований новими марками акцизного податку зі штрих-кодом, оскільки законодавство вимагає відображення цифрового значення штрих-коду лише для таких марок, а не для марок старого зразка. По-друге, стосовно ПДВ по тютюнових виробах, суд вказав, що податкова не розмежувала реалізацію продукції, придбаної до і після зміни правил оподаткування ПДВ з 01.01.2022 (коли запроваджено звільнення для наступних постачань), що робить її висновки безпідставними. По-третє, суд визнав необґрунтованим висновок податкової про необхідність розподілу податкового кредиту з ПДВ за товарами/послугами подвійного призначення, оскільки не було доведено, що платник податків здійснював одночасно оподатковувані та неоподатковувані операції з цими конкретними активами. Нарешті, суд підтвердив, що штрафні санкції за несвоєчасне нарахування ЄСВ за період з початку воєнного стану до 01.08.2023 не застосовуються згідно з перехідними положеннями закону. Суд також підтвердив правомірність стягнення витрат на правничу допомогу, вважаючи їх співмірними та належним чином підтвердженими.
3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційні скарги податкової служби та залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково скасували податкові повідомлення-рішення та рішення про штрафні санкції, а також стягнули витрати на правничу допомогу.
Справа №160/1059/25 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предметом цього спору є правомірність дій відповідача щодо визначення конкретних розмірів надбавки за особливості проходження служби та премії у довідці про грошове забезпечення, виданій для перерахунку пенсії позивача.
2. Суд касаційної інстанції, тобто Верховний Суд, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій помилилися, відмовивши у відкритті провадження. Вони вважали, що цей спір є тотожним попередньому, який стосувався зобов’язання видати оновлену довідку про грошове забезпечення на підставі прожиткового мінімуму станом на 01.01.2023. Однак, Верховний Суд пояснив, що попереднє рішення лише зобов’язало видати довідку з урахуванням певних базових показників (посадового окладу та окладу за званням, розрахованих від прожиткового мінімуму на 01.01.2023). Натомість, у цій новій справі позивач оскаржує саме *спосіб розрахунку* та *конкретні розміри* інших складових грошового забезпечення (надбавки та премії), які відповідач включив до виданої довідки, вважаючи їх невірними. Оскільки питання правильності обчислення цих конкретних складових не було предметом розгляду в попередній справі, це є новим спором, який має бути розглянутий судом по суті, а не відхилений як тотожний.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у відкритті провадження та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №480/4018/23 від 01/05/2025
Доброго дня! Звісно, давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі було оскарження прокурором наказу Державної служби геології та надр України та виданого на його підставі спеціального дозволу на користування надрами для видобування нафти і газу.
2. Суд, приймаючи своє рішення, керувався усталеною правовою позицією, згідно з якою строк звернення до суду для суб’єктів владних повноважень, таких як прокурор, починає обчислюватися з моменту виникнення підстав для позову, тобто з моменту вчинення оскаржуваних дій чи прийняття рішень, а не з дати, коли прокурор дізнався про порушення. У даному випадку оскаржені наказ та дозвіл були видані у 2016 році, і саме з цих дат почав спливати тримісячний строк для звернення до суду. Суд також врахував, що прокуратура як єдина система мала об’єктивну можливість дізнатися про обставини видачі цього дозволу ще з 2017 року в рамках кримінального провадження, а місцева прокуратура була обізнана з фактом порушення інтересів держави щонайменше з 2021 року. Суд наголосив, що витребування прокурором документів для підтвердження підстав представництва не зупиняє і не продовжує встановлений законом строк. Оскільки позов був поданий лише у 2023 році, тобто значно пізніше встановленого строку, і прокурор не навів поважних причин для його пропуску, суди попередніх інстанцій правомірно залишили позов без розгляду.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтвердивши законність залишення позову прокурора без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Справа №758/8032/17 від 23/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. **Предмет спору:** Позивач просила визнати недійсним договір купівлі-продажу частки житлового будинку та земельної ділянки через порушення її переважного права як співвласника на купівлю.
2. **Основні аргументи суду:** Суд касаційної інстанції зосередився на перевірці доводів позивача про те, що суди попередніх інстанцій розглянули справу без належного повідомлення її та її представника про дату судового засідання. Верховний Суд дослідив матеріали справи та встановив, що представник позивача у заяві до суду першої інстанції зазначив свою офіційну електронну адресу. Суд першої інстанції надіслав повістку про виклик на судове засідання саме на цю електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку. Крім того, сама касаційна скарга була подана представником через електронний кабінет з використанням цієї ж адреси, що свідчить про її активне використання. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач та її представник були належним чином повідомлені про розгляд справи. Суд також зазначив, що вимога про переведення прав та обов’язків покупця, заявлена у касаційній скарзі, не була предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому не може бути розглянута касаційним судом.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу позивача та залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позову.
Справа №140/4486/24 від 30/04/2025
Справа стосується оскарження фізичною особою-підприємцем рішення митниці про коригування митної вартості імпортованого автобуса та картки відмови у митному оформленні за заявленою вартістю.
Шановні колеги, у цій справі Верховний Суд розглядав питання правомірності дій митниці щодо коригування митної вартості товару. Суд наголосив, що митні органи мають право вимагати додаткові документи для підтвердження заявленої вартості, але лише за наявності обґрунтованих сумнівів. У даному випадку, апеляційний суд, з яким погодився Верховний Суд, встановив, що такі сумніви виникли через розбіжність у вартості товару, зазначеній в інвойсі та експортній декларації країни відправлення. Суд зазначив, що декларант не надав жодних пояснень чи доказів, які б усунули цю розбіжність, хоча саме на ньому лежить обов’язок довести достовірність заявленої митної вартості. Крім того, Суд відхилив аргументи про неналежне витребування документів, оскільки декларант сам стверджував про відсутність у нього інших документів. Верховний Суд, як суд права, не переоцінював фактичні обставини, встановлені апеляційним судом, а перевіряв лише правильність застосування норм законодавства.
За результатами розгляду, Верховний Суд залишив касаційну скаргу підприємця без задоволення, підтвердивши правомірність рішення апеляційного суду.
Справа №320/31761/23 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. **Предмет спору:** Податковий орган звернувся до суду з позовом про примусове стягнення податкового боргу з фізичної особи-підприємця.
2. **Основні аргументи суду:** Суд касаційної інстанції підтвердив правомірність дій податкового органу та рішень судів попередніх інстанцій. Він наголосив, що за Податковим кодексом України право на примусове стягнення податкового боргу через суд виникає не раніше ніж через 30 днів після надсилання платнику податкової вимоги. Ключовим для справи стало застосування норми, яка чітко визначає: якщо після надсилання першої податкової вимоги сума боргу збільшується, нова вимога не надсилається, а первісна вимога залишається чинною і поширюється на всю актуальну суму боргу на день його погашення. Таким чином, аргумент підприємця про необхідність надсилання додаткових вимог на збільшену суму боргу був визнаний помилковим. Суд також розглянув доводи щодо письмового розгляду справи в апеляції, але не побачив у цьому порушення права на справедливий суд, оскільки спір стосувався переважно правових питань, а не складних фактичних обставин.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу підприємця без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій про стягнення податкового боргу – без змін.
Справа №160/22777/21 від 30/04/2025
Добрий день! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього спору є оскарження дій органів Держгеокадастру щодо зміни кодів цільового призначення двох земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та зобов’язання внести інші коди.
2. Верховний Суд, аналізуючи рішення судів попередніх інстанцій, дійшов висновку, що вони не повною мірою дослідили всі обставини справи та не надали належної правової оцінки діям відповідачів. Суд першої інстанції задовольнив позов, але не обґрунтував, чому саме слід скасувати внесені записи та зобов’язати внести конкретний новий код, лише зазначивши про відсутність у Держгеокадастру повноважень змінювати цільове призначення без проекту землеустрою та про порушення процедури подання заяви. Апеляційний суд, відмовляючи у позові, зосередився переважно на питаннях нормативної грошової оцінки та відповідальності землекористувача за достовірність даних у кадастрі, але не проаналізував належним чином правові норми, що регулюють порядок визначення та зміни кодів цільового призначення земель, зокрема перехід між класифікаторами. Верховний Суд наголосив, що обидва суди не дослідили, чи мали відповідачі право вносити зміни до поземельних книг щодо кодів цільового призначення, та не надали мотивів відхилення аргументів сторін, як того вимагає процесуальне законодавство.
3. За результатами розгляду, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для належного встановлення обставин та застосування норм права.
Справа №320/7245/23 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про накладення штрафу на АТ «Укрпошта» за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
2. Верховний Суд, аналізуючи справу, підтвердив правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо незастосування зменшених розмірів штрафів, запроваджених під час воєнного стану, до податкових накладних, складених до набрання чинності відповідним законом. Суд послався на усталену практику, яка розрізняє відповідальність за порушення “старих” та “нових” строків реєстрації. Однак, ключовим моментом стало те, що позивач також стверджував про відсутність своєї вини, посилаючись на технічні збої в роботі програмного забезпечення податкової служби, через які податкові накладні не були зареєстровані вчасно, хоча він вчинив усі необхідні дії. Верховний Суд встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили та не надали правової оцінки цим доводам позивача та наданим ним доказам. Суд наголосив, що обов’язком суду є всебічне та повне з’ясування всіх обставин справи та оцінка всіх доказів.
3. Таким чином, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного дослідження всіх заявлених позивачем підстав позову.
Справа №320/1238/23 від 30/04/2025
Доброго дня! З радістю поясню вам суть цього судового рішення Верховного Суду.
1. Ця справа стосувалася оскарження забудовником окремих положень містобудівних умов та обмежень, виданих Департаментом містобудування та архітектури, зокрема щодо граничної висотності майбутнього будинку та вимог, пов’язаних з охороною культурної спадщини.
2. Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов забудовника, дійшов дещо інших висновків. Щодо обмеження висотності у 27 метрів, Суд зазначив, що це обмеження є правомірним, оскільки земельна ділянка розташована в межах Центральної планувальної зони Києва, визначеної чинним Генеральним планом міста, а положення Генплану є обов’язковими. Стосовно вимог щодо охорони культурної спадщини, Суд послався на нову правову позицію Верховного Суду, викладену судовою палатою, згідно з якою межі історичних ареалів, визначені в Генеральному плані, вважаються затвердженими, навіть якщо науково-проектна документація не була затверджена за пізнішою процедурою. . Однак, у цій конкретній справі, Суд врахував встановлений судами попередніх інстанцій факт (з яким погодився і сам Департамент), що спірна земельна ділянка *не знаходиться* в межах історичного ареалу, а отже, вимоги щодо охорони культурної спадщини для цього об’єкта є безпідставними саме з цієї причини.
3. Таким чином, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині визнання протиправним обмеження висотності (відмовивши в позові щодо цього пункту) та змінив мотиви задоволення позову щодо вимог, пов’язаних з охороною культурної спадщини, підтвердивши, що ділянка знаходиться поза межами історичного ареалу.
Справа №705/1645/20 від 30/04/2025
Добрий день! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предмет цього спору – це касаційна скарга захисника на ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні щодо незаконного обігу наркотичних засобів за частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України.
2. На жаль, у наданому тексті міститься лише резолютивна частина постанови Верховного Суду. Це означає, що судді оголосили своє остаточне рішення, але повний текст з детальним обґрунтуванням, аналізом доводів сторін та мотивами, якими керувався суд, ще не складений. Тому я не можу описати конкретні аргументи, які призвели суд до такого висновку, оскільки вони будуть викладені у повній постанові.
3. За результатами розгляду касаційної скарги, Верховний Суд вирішив залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №320/40600/23 від 30/04/2025
Добрий день! Радий пояснити суть цього судового рішення.
1. Предмет спору – це оскарження рішення податкової служби про відмову у реєстрації податкової накладної та вимога зобов’язати податкову зареєструвати її.
2. Основні аргументи суду зводилися до наступного: суд підтвердив, що при оскарженні податкових рішень після проходження адміністративної процедури діє скорочений тримісячний строк для звернення до суду, який починається з дня отримання рішення за скаргою. Якщо ж рішення за скаргою не було прийнято або вручено, застосовується шестимісячний строк з дня подання самої скарги. Ключовим моментом у цій справі стало питання належності вручення рішення податкової в електронному вигляді. Суд роз’яснив, що хоча загальні норми Податкового кодексу вимагають згоди платника податків на електронне листування, процедура реєстрації податкових накладних та оскарження відмови в їх реєстрації є виключно електронною за спеціальною нормою Кодексу. Відтак, надсилання рішення за результатами розгляду скарги в електронній формі є єдиним і належним способом вручення в цьому випадку, незалежно від наявності окремої заяви платника.
3. Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтвердивши, що позивач пропустив встановлений законом строк для звернення до суду.
Справа №160/8171/21 від 30/04/2025
Добрий день! Радий пояснити це рішення Верховного Суду.
1. Предметом цього судового спору було стягнення з державного підприємства “Південмаш” простроченої заборгованості перед державним бюджетом, яка виникла через невиконання зобов’язань за кредитом, залученим під державну гарантію.
2. Суд, приймаючи своє рішення, керувався тим, що заборгованість підприємства перед державою є беззаперечною, оскільки держава виконала свої гарантійні зобов’язання перед іноземним кредитором. Хоча існують спеціальні закони, які передбачають можливість реструктуризації цієї заборгованості, така реструктуризація мала відбутися відповідно до плану розвитку підприємства, який мав затвердити Кабінет Міністрів України. Оскільки цей план Кабінетом Міністрів не був затверджений, умови для реструктуризації не настали, і заборгованість залишилася простроченою. Суд підтвердив, що податкові органи мають право стягувати таку прострочену заборгованість на користь бюджету відповідно до норм Податкового та Бюджетного кодексів, діючи на підставі подання Державної казначейської служби. Статус підприємства як критично важливого для оборони, хоч і впливає на процедуру виконання судового рішення, не скасовує самого факту наявності боргу та права держави вимагати його стягнення через суд.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу підприємства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій про стягнення заборгованості – без змін.
Справа №824/112/24 від 30/04/2025
На жаль, я не можу надати повний аналіз цього судового рішення, оскільки наданий текст містить лише вступну та резолютивну частини постанови Верховного Суду. У ньому відсутня мотивувальна частина (“ВСТАНОВИВ”), де суд викладає свої аргументи та правові висновки, якими він керувався при прийнятті рішення.
Без мотивувальної частини неможливо описати основні аргументи суду.
Однак, виходячи з наявного тексту, можу повідомити наступне:
1. Предметом спору на розгляді Верховного Суду було оскарження ухвал апеляційного суду щодо заяви про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу.
2. (Цей пункт неможливо виконати через відсутність мотивувальної частини рішення).
3. Верховний Суд залишив апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпровський метрополітен» без задоволення, а ухвали Київського апеляційного суду – без змін.
Справа №753/7211/22 від 29/04/2025
Вітаю! Давайте розберемо це судове рішення.
1. **Предмет спору:** Це касаційний перегляд судових рішень у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи у вчиненні грабежу, який був скоєний повторно та в умовах воєнного стану.
2. **Основні аргументи суду:** Верховний Суд, як касаційна інстанція, перевіряв, чи правильно суди попередніх інстанцій застосували норми права та оцінили обставини справи, не переглядаючи докази заново. Суд встановив, що висновок першої інстанції про винуватість засудженого підтверджується дослідженими доказами, зокрема показаннями потерпілої та свідків, а також матеріалами справи. Щодо ключового аргументу захисту про відсутність повноважень у прокурора та слідчих, Суд перевірив оригінали відповідних постанов, які були підписані уповноваженими особами і знаходилися в матеріалах провадження. Суд відхилив доводи захисту, засновані на фотографіях нібито непідписаних документів, оскільки їх достовірність не була доведена, на відміну від оригіналів. Апеляційний суд, у свою чергу, належним чином перевірив усі доводи апеляційної скарги захисника і обґрунтовано їх спростував. Суд також визнав безпідставними твердження захисту про порушення права засудженого на участь в апеляційному суді та якість зв’язку під час відеоконференції, оскільки матеріали справи цього не підтвердили.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без зміни вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №225/774/23 від 30/04/2025
Шановний колего, давайте подивимося, що ми маємо в цьому рішенні Верховного Суду.
1. Предмет спору тут – це кримінальне провадження за обвинуваченням особи у крадіжці, вчиненій в особливо великих розмірах чи організованою групою (ч. 4 ст. 185 КК України), та незаконному поводженні зі зброєю (ч. 1 ст. 263 КК України).
2. На жаль, у наданому тексті міститься лише резолютивна частина постанови Верховного Суду, тобто тільки кінцеве рішення. Детальні аргументи, якими керувалася колегія суддів, аналіз доводів сторін, мотиви скасування чи зміни рішень судів попередніх інстанцій – все це буде викладено у повному тексті постанови, який, як зазначено, буде оголошено пізніше. Тому, виходячи виключно з цього фрагменту, я не можу описати конкретні правові позиції чи аргументи суду, що призвели до такого рішення.
3. За підсумком розгляду касаційної скарги захисника, Верховний Суд частково задовольнив її, скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції, обравши обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
У цьому рішенні немає згадки про відступ Верховного Суду від своїх попередніх правових позицій, тому слово “” тут не застосовується. Суд просто скасував рішення апеляції і направив справу на новий розгляд, що є стандартною процедурою, коли виявляються суттєві порушення закону судом попередньої інстанції.
Справа №293/2152/23 від 29/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим рішенням Верховного Суду.
Предметом спору є правомірність закриття апеляційним судом провадження за скаргою прокурора на вирок суду першої інстанції, яким було затверджено угоду про примирення у кримінальному провадженні.
Верховний Суд виходив з того, що кримінальний процесуальний закон чітко визначає обмежені підстави для апеляційного оскарження вироку, ухваленого на підставі угоди про примирення, зокрема прокурором. Згідно із законом, прокурор може оскаржити такий вирок лише з підстав затвердження угоди у провадженні, де вона взагалі не могла бути укладена. Суд зазначив, що злочин, передбачений статтею 286-1 частиною 1 Кримінального кодексу України (порушення правил безпеки дорожнього руху особою у стані сп’яніння), має двооб’єктний характер, тобто завдає шкоди не лише потерпілому, а й суспільним інтересам у сфері безпеки руху. Посилаючись на попередні правові позиції Верховного Суду, колегія суддів наголосила, що при вирішенні питання про можливість укладення та затвердження угоди у таких справах суди мають враховувати не лише формальні вимоги закону, а й забезпечувати баланс інтересів сторін та суспільства. Оскільки прокурор в апеляційній скарзі наполягав саме на тому, що угода не могла бути укладена у цьому провадженні через характер злочину та шкоду суспільним інтересам, апеляційний суд передчасно дійшов висновку про відсутність у прокурора підстав для оскарження.
У підсумку, Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про закриття провадження та направив справу на новий апеляційний розгляд.
Справа №380/10067/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Як професійний юрист, готовий проаналізувати це рішення для вас.
1. Предметом цього спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного податковою службою.
2. На жаль, наданий текст судового рішення містить лише вступну та резолютивну частини. Для того, щоб детально описати аргументи, якими керувався суд при винесенні рішення, мені потрібна мотивувальна частина постанови, де суд викладає свої правові висновки та обґрунтування. Без цієї частини я не можу надати повний аналіз аргументів суду.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Товариства без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/11633/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом спору, який розглядав Верховний Суд, було питання правомірності відмови апеляційного суду у відкритті провадження за апеляційною скаргою Пенсійного фонду через пропуск строку на оскарження.
2. Суд касаційної інстанції, тобто Верховний Суд, дійшов висновку, що апеляційний суд правильно відмовив у відкритті провадження. Він виходив з того, що Пенсійний фонд вперше подав апеляційну скаргу вчасно, але не додав до неї документ про сплату судового збору. Апеляційний суд надав строк для усунення цього недоліку, але Пенсійний фонд його пропустив, що призвело до повернення скарги. Коли Пенсійний фонд подав скаргу повторно, строк на апеляційне оскарження вже сплив. Суд зазначив, що причини пропуску строку, пов’язані з неналежним оформленням скарги (зокрема, несплатою збору), не є поважними, оскільки залежать від самого скаржника. Верховний Суд підкреслив, що повернення скарги через такі недоліки не є об’єктивною, непереборною обставиною, яка б виправдовувала пропуск строку.
3. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, а касаційну скаргу Пенсійного фонду – без задоволення.
Справа №140/4486/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. Предметом цього спору було оскарження фізичною особою-підприємцем рішення митниці про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні.
2. На жаль, наданий текст судового рішення містить лише вступну та резолютивну частини постанови Верховного Суду. Детальні аргументи та мотиви, якими керувався суд касаційної інстанції при ухваленні свого рішення, викладені у повній версії постанови, яка буде складена пізніше. Без повного тексту рішення я не можу описати, які саме доводи сторін були досліджені судом, як суд оцінив докази, чи посилався на норми матеріального та процесуального права, а також чи аналізував попередню судову практику.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу підприємця без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції, яке, ймовірно, було на користь митниці, без змін.
Справа №520/16669/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. **Предмет спору:** Цей спір стосувався правильності проведення Пенсійним фондом індексації пенсії позивача за період з 2021 по 2024 роки та зобов’язання здійснити відповідний перерахунок.
2. **Основні аргументи суду:** Суд виходив з того, що щорічна індексація пенсій, передбачена законом, має проводитись шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який був фактично використаний при призначенні конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника, як це передбачено підзаконним актом Кабінету Міністрів. Верховний Суд підтвердив свою попередню правову позицію, згідно з якою положення підзаконного акту, що суперечать закону в частині визначення бази для індексації, не підлягають застосуванню. Таким чином, Пенсійний фонд діяв протиправно, не застосувавши відповідні коефіцієнти індексації до фактичного показника середньої зарплати позивача. Однак, суд також врахував строки звернення до суду. Оскільки позивач звернувся до суду через значний проміжок часу після виникнення права на індексацію, і суми індексації за попередні роки не були нараховані Пенсійним фондом, застосовується загальний шестимісячний строк позовної давності. Відповідно, суд міг захистити права позивача лише за період, що не перевищує шість місяців до дати подання позову.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив позов, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, визнав дії Пенсійного фонду протиправними щодо індексації пенсії з грудня 2023 року та зобов’язав провести перерахунок і виплату пенсії, залишивши вимоги за попередній період без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Справа №120/693/24 від 01/05/2025
Предметом цього спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного податковою службою.
На жаль, наданий текст є скороченим рішенням суду касаційної інстанції і не містить детального опису мотивів та аргументів, якими керувався Верховний Суд при ухваленні свого рішення. Тому я не можу надати вам інформацію про основні аргументи суду.
За результатами розгляду справи, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкової служби, скасував рішення суду апеляційної інстанції та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №718/2212/24 від 30/04/2025
Вітаю! Давайте розберемося з цим рішенням Верховного Суду.
Предметом цього судового розгляду в касаційній інстанції було оскарження вироку апеляційного суду у кримінальному провадженні щодо особи, засудженої за незаконне поводження зі зброєю, зберігання наркотиків та посів або вирощування снотворного маку чи конопель.
На жаль, у наданому тексті міститься лише резолютивна частина постанови Верховного Суду. Це означає, що ми бачимо лише кінцеве рішення суду, але не повне обґрунтування, тобто ті детальні аргументи та правові висновки, якими керувалася колегія суддів, приймаючи це рішення. Повний текст постанови з мотивацією буде оголошено пізніше. Без мотивувальної частини ми не можемо достеменно сказати, які саме доводи касаційних скарг захисника та засудженого були розглянуті судом і чому вони були відхилені, або які аспекти вироку апеляційного суду були перевірені та визнані законними й обґрунтованими.
За результатами розгляду касаційних скарг, Верховний Суд залишив вирок Чернівецького апеляційного суду без зміни, а касаційні скарги захисника та засудженого – без задоволення.
Справа №260/2819/23 від 01/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предметом спору у цій справі було питання про стягнення з податкового органу на користь відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу після того, як податкова відмовилася від свого позову про стягнення податкового боргу.
2. Суд, приймаючи своє рішення, керувався кількома ключовими моментами. По-перше, він наголосив, що хоча сторони вільно домовляються про розмір гонорару адвоката, суд при розподілі судових витрат оцінює його співмірність. По-друге, суд застосував критерії співмірності, визначені законом: складність справи, час, витрачений адвокатом, обсяг наданих послуг та значення справи. Аналізуючи ці критерії, суд дійшов висновку, що справа не була надто складною, а обсяг роботи адвоката (підготовка кількох клопотань, запитів, пояснень) не вимагав значних зусиль чи часу, що робить заявлену суму гонорару (5% від ціни позову) завищеною. Суд також зазначив, що позиція щодо оцінки співмірності витрат відповідає попереднім висновкам Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які частково задовольнили заяву про стягнення витрат на правничу допомогу, присудивши до відшкодування 3000 гривень замість заявлених понад 332 тисяч гривень.
Справа №209/47/23 від 23/04/2025
Вітаю! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. Предмет цього спору – це вимога кредитора визнати недійсними електронні торги з продажу квартири боржника та скасувати реєстрацію права власності покупця, оскільки, на думку позивача, торги були проведені з порушеннями та на підставі фіктивного боргу, що завадило йому стягнути свій борг.
2. Верховний Суд, аналізуючи справу, наголосив, що для визнання публічних торгів недійсними недостатньо лише встановити порушення процедури їх проведення; необхідно також довести, що ці порушення суттєво вплинули на результат торгів і, головне, порушили конкретні права чи законні інтереси особи, яка оскаржує торги. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували належним чином, які саме права позивача, як стягувача в іншому виконавчому провадженні, були порушені оскаржуваними торгами та як це вплинуло на можливість стягнення його боргу. Хоча суд підтвердив пріоритетність раніше накладених арештів, зокрема судових, він вказав на відсутність дослідження судами стану виконання рішення на користь позивача та наявності чи відсутності іншого майна у боржника для погашення заборгованості. Таким чином, суди не встановили ключові обставини, які б свідчили про реальне порушення прав позивача внаслідок цих торгів.
3. За результатами розгляду, Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог про визнання торгів недійсними та скасування реєстрації права власності, і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №640/1058/20 від 01/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. **Предмет спору:** Ця справа стосується оскарження прокурором наказів Офісу Генерального прокурора про його звільнення з посади у зв’язку зі звільненням з військової служби, а також вимог про поновлення на посаді та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
2. **Основні аргументи суду:** Верховний Суд, переглядаючи справу, дійшов висновку, що позивач обіймав посаду прокурора у військовій прокуратурі саме як військовослужбовець, відряджений до органів прокуратури. Ключовим моментом стало те, що позивача було звільнено з військової служби наказом Міністра оборони України, і цей наказ він не оскаржував. Суд наголосив, що після припинення військової служби зникає основна підстава для перебування на посаді військового прокурора. Крім того, реформа органів прокуратури передбачала переведення військових прокурорів до нової структури Офісу Генерального прокурора лише за умови успішного проходження атестації, яку позивач на той момент не пройшов успішно (хоча рішення комісії згодом було оскаржене в іншій справі). Таким чином, накази Генерального прокурора про звільнення з посади були лише формалізацією припинення відносин у зв’язку з попереднім звільненням з військової служби, і суд визнав їх законними.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив позивачу у задоволенні всіх його позовних вимог.
Справа №560/12358/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предмет спору полягає у правомірності відмови суду апеляційної інстанції поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції через те, що попередньо подана апеляційна скарга була повернута скаржнику.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи цю справу, керувався кількома ключовими моментами. По-перше, він наголосив на важливості дотримання процесуальних строків, встановлених законом для оскарження судових рішень, як гарантії правової визначеності. По-друге, суд зазначив, що учасники справи зобов’язані добросовісно користуватися своїми правами та виконувати обов’язки, зокрема щодо сплати судового збору та належного оформлення документів. По-третє, було підкреслено, що поважними причинами пропуску строку вважаються лише об’єктивно непереборні обставини, які не залежать від волі особи. Суд застосував свою усталену правову позицію, згідно з якою сам факт повернення апеляційної скарги через недоліки, які залежали від волі скаржника (як-от несплата судового збору), не є поважною причиною для поновлення строку при повторному зверненні.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Пенсійного фонду без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про відмову у поновленні строку та відкритті апеляційного провадження – без змін.
Справа №160/7727/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього спору є оскарження податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій, винесених податковою службою за результатами документальної перевірки.
2. Суд, приймаючи рішення, керувався кількома основними аргументами. По-перше, щодо штрафів за відсутність у чеках РРО цифрового значення марки акцизного податку на алкоголь, суд зазначив, що цей реквізит є обов’язковим лише для марок нового зразка зі штрих-кодом, а податкова не довела, що компанія продавала алкоголь саме з такими марками. По-друге, стосовно ПДВ по операціях з тютюновими виробами, суд наголосив, що з 2022 року наступні постачання такої продукції суб’єктами, які не є виробниками чи імпортерами, звільняються від ПДВ, і податкова не розмежувала періоди реалізації та не довела статус компанії. По-третє, висновок податкової про необхідність нарахування ПДВ за товарами/послугами подвійного призначення (що використовуються як в оподатковуваних, так і в звільнених операціях) визнано безпідставним, оскільки не доведено сам факт здійснення компанією одночасно оподатковуваних та звільнених операцій. Нарешті, штрафи за несвоєчасне нарахування ЄСВ за період до 1 серпня 2023 року скасовано, оскільки законодавство прямо передбачає незастосування таких санкцій під час воєнного стану до цієї дати. Суд також підтвердив обґрунтованість стягнення витрат на правничу допомогу, визнавши їх співмірними та належним чином підтвердженими.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги податкової служби без задоволення, підтвердивши законність рішень судів попередніх інстанцій про часткове скасування податкових нарахувань та штрафів, а також про стягнення витрат на правничу допомогу.
Справа №554/6785/21 від 23/04/2025
Вітаю! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. Предметом спору є право прокурора на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, ухваленого майже за два роки до подання скарги, та оцінка поважності причин пропуску строку на таке оскарження.
2. Верховний Суд, аналізуючи ситуацію, погодився з апеляційним судом, що прокурор не навів достатньо вагомих причин для поновлення строку, пропущеного на такий тривалий період – майже два роки. Суд зазначив, що прокурор був обізнаний із рішенням суду першої інстанції значно раніше, ніж звернувся зі скаргою, і навіть контактував з органами, чиї інтереси нібито представляв. Касаційний суд підкреслив, що значний пропуск строку вимагає виняткових обставин для його поновлення, яких у цій справі не було доведено. Верховний Суд також звернув увагу на те, що апеляційний суд мав би повернути скаргу прокурору через відсутність належних підстав для представництва інтересів держави, а не відмовляти у відкритті провадження з інших причин, хоча кінцевий результат – відмова у перегляді – є правильним. Суд послався на практику Європейського суду з прав людини та власні висновки щодо принципу правової визначеності та субсидіарної ролі прокурора у захисті державних інтересів.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, змінивши мотивувальну частину ухвали апеляційного суду, але залишивши без змін її резолютивну частину про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Справа №161/3963/21 від 23/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предмет спору у цій справі – оскарження боржником дій та бездіяльності державного виконавця щодо нарахування заборгованості з аліментів та застосування примусових заходів виконання, таких як арешт майна, коштів та тимчасові обмеження у правах.
2. Основні аргументи, якими керувався Верховний Суд, полягали у наступному. Суд наголосив на важливості принципу розумності у цивільному та виконавчому провадженні. Він підкреслив, що згідно із законом саме на державного виконавця покладено обов’язок щомісячно обчислювати розмір заборгованості з аліментів, особливо коли боржник не працює, виходячи із середньої заробітної плати для даної місцевості, а також повідомляти про цей розрахунок сторонам провадження. Крім того, Суд звернув увагу на вимоги закону щодо порядку винесення та направлення боржнику постанов про тимчасові обмеження (наприклад, щодо виїзду за кордон чи керування авто), які мають бути надіслані сторонам не пізніше наступного робочого дня і виконуються лише після закінчення строку на їх оскарження або після розгляду скарги судом. Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували, чи виконав державний виконавець ці свої обов’язки: чи повідомляв боржника про розрахунок заборгованості, чи надсилав йому оскаржувані постанови про обмеження та чи було забезпечено право боржника на їх оскарження у встановленому законом порядку.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №160/8171/21 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. Предметом цього спору є позов податкової служби до державного підприємства про стягнення простроченої заборгованості.
2. На жаль, наданий текст містить лише вступну та резолютивну частини постанови Верховного Суду. Це означає, що ми бачимо, хто звернувся до суду, хто є сторонами, яке питання розглядалося, і яке остаточне рішення ухвалив суд касаційної інстанції. Однак, без мотивувальної частини рішення, де суд детально викладає свої аргументи, аналізує докази, застосовує норми права та пояснює, чому він дійшов саме такого висновку, ми не можемо описати основні аргументи, якими керувався суд. Ці аргументи будуть викладені у повній постанові, яка буде складена пізніше.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу підприємства без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій – без змін, поновивши виконання рішення суду першої інстанції.
Справа №380/5886/22 від 01/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предметом спору було оскарження рішення виконавчого комітету Львівської міської ради про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування багатоквартирного житлового будинку з офісними приміщеннями.
2. Поясню, як міркував суд. Ключовим моментом стало співвідношення різних видів містобудівної документації. Суд наголосив, що Генеральний план населеного пункту є основним документом, і план зонування та детальний план території не можуть йому суперечити. У цій справі виявилося, що детальний план та план зонування, на які посилався виконком, дозволяли багатоповерхову забудову, тоді як Генеральний план міста відносив цю територію до малоповерхової забудови та садибної забудови. Суд встановив, що цільове призначення земельної ділянки для будівництва багатоквартирного будинку було встановлено після затвердження Генерального плану, але до внесення змін у план зонування та детальний план, які йому суперечили. Тому, на думку суду, при видачі містобудівних умов та обмежень виконком мав керуватися саме Генеральним планом, який мав пріоритет. Оскільки наміри забудови (будівництво 6-8 поверхів) не відповідали Генеральному плану (малоповерхова забудова до 4 поверхів), у виконкому були підстави відмовити у видачі МУО. Суд також підтвердив право позивача як мешканця міста оскаржувати таке рішення, оскільки воно впливає на його інтереси.
3. У підсумку, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та задовольнив позов, визнавши протиправним і скасувавши рішення про затвердження містобудівних умов та обмежень.
Справа №908/1277/21 від 01/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. Предмет спору полягає у оскарженні податкового повідомлення-рішення, яким податкова збільшила суму податку на додану вартість та штрафні санкції через визнання господарських операцій з певними контрагентами нереальними.
2. Верховний Суд, аналізуючи справу, наголосив, що для підтвердження реальності господарських операцій недостатньо лише формальної наявності первинних документів. Суди повинні всебічно досліджувати сукупність обставин, включаючи економічний зміст операцій, наявність у контрагентів необхідних ресурсів (трудових, матеріальних, транспортних) для їх виконання, а також ділову мету та економічну вигоду. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій застосували формальний підхід, не дослідивши належним чином доводи податкового органу щодо відсутності у контрагентів можливостей для здійснення поставок, невідповідностей у товарно-транспортних накладних та інших обставин, які ставлять під сумнів реальність операцій.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та об’єктивного з’ясування всіх обставин.
Справа №676/4638/23 від 15/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Ця справа стосується оскарження вироку за обвинуваченням в пропозиції надання неправомірної вигоди службовій особі територіального центру комплектування та соціальної підтримки за звільнення від призову за мобілізацією.
2. Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхніми висновками щодо доведеності вини особи на підставі зібраних доказів, включаючи результати негласних слідчих дій. Суд зазначив, що початкова кваліфікація злочину як тяжкого, яка стала підставою для проведення цих дій, була попередньою і допустимою на етапі досудового розслідування, ґрунтуючись на наявній на той момент інформації. Аргументи захисту про провокацію злочину були відхилені, оскільки саме засуджений був ініціатором пропозиції хабара. Однак, аналізуючи призначене покарання, Суд дійшов висновку, що обмеження волі є надмірно суворим, враховуючи позитивні дані про особу засудженого, його молодий вік та відсутність судимостей.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши призначене покарання з обмеження волі на штраф, а в решті залишив судові рішення без змін.
Справа №752/6717/20 від 23/04/2025
Вітаю! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. **Предмет спору:** Цей спір стосувався законності продажу квартири, яка перебувала в іпотеці, та її витребування від нового власника.
2. **Основні аргументи суду:** Верховний Суд, аналізуючи справу, керувався кількома ключовими моментами. По-перше, суд нагадав, що якщо власник намагається повернути своє майно від особи, з якою він не має договірних відносин (як у випадку з покупцем квартири), належним способом захисту є саме витребування майна (так званий віндикаційний позов). По-друге, суд зазначив, що вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу чи скасування реєстрації права власності є неефективними в такій ситуації. По-третє, суд звернув увагу на те, що для законності продажу іпотечного майна у позасудовому порядку кредитор зобов’язаний належним чином повідомити боржника про порушення та намір звернути стягнення, чого, на думку суду, попередні інстанції не перевірили належним чином. Суд також вказав на неповне встановлення судами обставин щодо виконання позивачем своїх зобов’язань за кредитним та іпотечним договорами.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій у частині витребування квартири та направив цю частину справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а в частині інших вимог (недійсність договору, скасування реєстрації, припинення права власності) змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, вказавши на їх неналежність.
Справа №541/939/22 від 23/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предмет спору полягав у вимозі матері про стягнення аліментів на утримання дитини та позбавлення батька батьківських прав.
2. Верховний Суд, аналізуючи справу, керувався тим, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який застосовується лише за наявності винної поведінки батьків та свідомого ухилення від виконання обов’язків, коли змінити їхню поведінку неможливо. Суд наголосив, що проста бездіяльність батька, особливо в умовах конфлікту між батьками та проживання дитини з матір’ю у новій сім’ї, не є достатньою підставою для такого крайнього заходу. Важливим є ставлення батька до дитини та його бажання брати участь у вихованні, а також найкращі інтереси самої дитини. Суд також зазначив, що висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер і не є обов’язковим для суду, особливо якщо він необґрунтований або суперечить інтересам дитини. Було враховано, що батько заперечував проти позбавлення прав і почав вживати заходів для налагодження спілкування після подання позову, що свідчить про його інтерес.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині позбавлення батьківських прав та додаткову постанову про стягнення судових витрат, залишивши в силі рішення суду першої інстанції, який відмовив у позбавленні батьківських прав.
Справа №757/23278/21-ц від 23/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. **Предмет спору:** Ця справа стосується вимог вкладника до банку про стягнення пені, процентів та інфляційних втрат за період прострочення виконання банком попереднього судового рішення про повернення депозитних вкладів та інших коштів.
2. **Основні аргументи суду:** Верховний Суд пояснив, що після того, як суд ухвалив рішення про стягнення з банку сум вкладів та інших коштів і це рішення набрало законної сили, договірні відносини між вкладником і банком, включаючи споживчі, припиняються. Відповідно, банк більше не несе відповідальності у вигляді пені за Законом “Про захист прав споживачів” чи договірних процентів за період після набрання цим рішенням законної сили. Однак, суд чітко зазначив, що невиконане судове рішення про стягнення коштів є грошовим зобов’язанням банку. За прострочення виконання саме цього грошового зобов’язання (встановленого судовим рішенням) банк зобов’язаний сплатити 3% річних та інфляційні втрати відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Суд наголосив, що ця відповідальність виникає з моменту набрання законної сили попереднім рішенням суду, незалежно від вини банку чи моменту початку виконавчого провадження. Суди попередніх інстанцій помилково відмовили у стягненні цих сум, не перевіривши належним чином розрахунок позивача та період прострочення.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови стягнути 3% річних та інфляційні втрати за статтею 625 ЦК України і направивши цю частину справи на новий розгляд до апеляційного суду, а в частині відмови стягнути пеню та договірні проценти рішення залишив без змін.
Справа №541/1660/16-ц від 30/04/2025
Вітаю! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предметом цього спору є скарга Міністерства оборони України на бездіяльність державного виконавця під час примусового виконання судового рішення про стягнення шкоди.
2. Суд, приймаючи своє рішення, виходив з того, що хоча рішення суду, яке підлягало виконанню, було ухвалене давно, виконавчий лист був пред’явлений до виконання лише нещодавно. Суд ретельно проаналізував дії державного виконавця після відкриття виконавчого провадження. Він встановив, що виконавець оперативно відкрив провадження, наклав арешт на кошти, здійснив запити до різних реєстрів та органів (ДРРП, ДПСУ, ПФУ) для пошуку майна та доходів боржника. Крім того, виконавець здійснив вихід за адресою боржника та, не знайшовши його там, ініціював процедуру судового розшуку боржника. Суд дійшов висновку, що ці дії свідчать про активність виконавця та вжиття ним передбачених законом заходів, а сам факт невиконання рішення на даний момент не є доказом його бездіяльності за таких обставин.
3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу Міністерства оборони України та залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні скарги на дії виконавця.
Справа №752/17800/22 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
Предметом спору в цій справі було оскарження працівницею наказів банку про зміну істотних умов праці, встановлення неповного робочого часу та оголошення догани, а також стягнення невиплаченої заробітної плати та моральної шкоди.
Верховний Суд у цій додатковій постанові розглядав питання розподілу судових витрат після того, як ухвалив основне рішення у справі. Суд керувався принципом пропорційного розподілу судових витрат залежно від розміру задоволених позовних вимог, як це передбачено Цивільним процесуальним кодексом. Оскільки касаційна інстанція частково задовольнила позовні вимоги позивачки (стягнувши частину моральної шкоди), суд розрахував, яка частина сплаченого нею судового збору та витрат на правничу допомогу має бути відшкодована відповідачем. Щодо клопотання відповідача про стягнення його витрат на правничу допомогу, суд відмовив у його розгляді. Причиною стало те, що відповідач подав докази цих витрат вже після ухвалення касаційним судом рішення по суті спору, чим порушив встановлений законом процесуальний строк для подання таких доказів.
Отже, суд ухвалив додаткове рішення про часткове задоволення заяв позивачки щодо розподілу судових витрат та залишив без розгляду заяву відповідача.
Справа №753/18581/23 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предмет спору у цій частині справи стосується правильності відмови судів попередніх інстанцій розглянути заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу через пропуск строку на подання відповідних доказів.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у розгляді заяви про стягнення витрат, оскільки вважали, що позивач пропустив встановлений законом п’ятиденний строк для подання доказів таких витрат після ухвалення заочного рішення. Вони виходили з того, що представник позивача знав про дату ухвалення рішення (14 лютого 2024 року, повний текст 19 лютого 2024 року) і мав подати докази протягом п’яти днів з цієї дати, а його заява про розгляд справи за відсутності та обіцянка подати докази пізніше спростовують поважність причин пропуску строку. Верховний Суд, аналізуючи справу, зазначив, що датою ухвалення рішення за відсутності сторін є дата складення повного тексту (19 лютого 2024 року), але ключовим є факт вручення рішення стороні. Оскільки матеріали справи не містили доказів належного вручення заочного рішення позивачу, а лише довідку про отримання ним копії 22 березня 2024 року, Суд дійшов висновку, що заява, подана 27 березня 2024 року (протягом п’яти днів з дати отримання копії), була подана своєчасно. Суд також наголосив, що оприлюднення рішення в ЄДРСР не є доказом його вручення, а заява про намір подати докази пізніше є виконанням вимоги закону, а не встановленням власного строку.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Справа №175/8881/23 від 30/04/2025
Добрий день! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предмет спору у цій справі – це вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої фізичній особі внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.
2. Суд, ухвалюючи своє рішення, керувався кількома ключовими моментами. По-перше, він підтвердив загальновизнаний факт збройної агресії рф проти України, посилаючись на резолюції ООН, ПАРЄ та Заяву Верховної Ради України, наголосивши, що це є порушенням міжнародного права, а не суверенним актом. По-друге, Суд зазначив, що звернення до українського суду є єдиним доступним засобом захисту прав позивача в цій ситуації. По-третє, Суд застосував норми українського законодавства (Цивільного кодексу та Закону “Про міжнародне приватне право”), які регулюють відшкодування шкоди, зокрема моральної, завданої протиправними діями. Суд нагадав, що для стягнення моральної шкоди потрібна наявність самої шкоди, протиправність поведінки, причинний зв’язок та вина. Нарешті, оцінюючи розмір відшкодування, Суд підкреслив необхідність дотримання принципів розумності, справедливості та співмірності, враховуючи глибину душевних страждань позивача, пов’язаних із втратою близьких внаслідок агресії, та підтвердив, що суди попередніх інстанцій правильно застосували ці принципи, збільшивши суму відшкодування в апеляції.
3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу позивача та залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, підтвердивши визначений апеляційним судом розмір відшкодування моральної шкоди.
Справа №741/2034/23 від 30/04/2025
Добрий день! Радий пояснити вам це судове рішення.
1. Предметом цього судового спору була заява про оголошення фізичної особи померлою з метою отримання заявницею одноразової грошової допомоги у зв’язку із загибеллю її сина.
2. Суди, розглядаючи цю справу в порядку окремого провадження, керувалися тим, що оголошення особи померлою є юридичним припущенням смерті, яке має ґрунтуватися на вірогідних обставинах. Відповідно до статті 46 Цивільного кодексу України, для цього потрібна відсутність відомостей про місце перебування особи протягом встановленого строку, але головне – наявність обставин, що дають підстави припускати її загибель або смерть. Суди дійшли висновку, що заявниця не надала достатніх, належних та допустимих доказів, які б підтверджували вірогідність смерті її колишнього чоловіка. Зокрема, документ з російської федерації про зняття з реєстрації у зв’язку зі смертю був визнаний неналежним, оскільки виданий через багато років, містив неточності та не підтверджував дату смерті. Крім того, факт переїзду особи до іншого міста спростовував твердження про її безвісну відсутність з більш ранньої дати. Сама по собі тривала відсутність відомостей про особу без інших обставин, що вказують на ймовірну смерть, не є достатньою підставою для її оголошення померлою.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні заяви про оголошення фізичної особи померлою.
Справа №450/2388/24 від 30/04/2025
Шановний журналісте, давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. Предметом спору у цій справі є вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову до його пред’явлення, спрямованих на обмеження розпорядження частками відповідача у статутних капіталах товариств та майном цих товариств, для гарантування виконання майбутнього рішення про стягнення боргу за договором позики.
2. Верховний Суд, аналізуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався тим, що забезпечення позову має на меті гарантувати реальне виконання можливого судового рішення, але застосовані заходи мають бути співмірними з позовними вимогами. Суд наголосив, що частка учасника у статутному капіталі товариства є його майном, і накладення арешту на це майно є належним способом забезпечення. Однак, якщо суд першої інстанції вже наклав арешт на все майно відповідача в межах суми боргу, то додаткова заборона відчужувати саме частки є надлишковою, оскільки арешт вже обмежує таке право. Щодо заборони відповідачу приймати рішення про відчуження майна самих товариств, суд підтвердив, що це є неприпустимим втручанням у господарську діяльність юридичних осіб, які є окремими суб’єктами права і, як правило, не відповідають за борги своїх учасників. Таким чином, апеляційний суд правильно скасував ці заборони, хоча його мотиви були частково неточними.
3. В результаті, Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши лише мотивувальну частину постанови апеляційного суду щодо відмови у застосуванні певних заходів забезпечення позову, але залишивши саме рішення про відмову в силі.
Справа №911/2483/23 від 01/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього спору є визнання недійсним пункту договору про закупівлю товару, який передбачав включення податку на додану вартість (ПДВ) до ціни, та стягнення суми цього ПДВ, сплаченого військовою частиною постачальнику.
2. Суд керувався тим, що відповідно до Податкового кодексу України та спеціальної постанови Кабінету Міністрів, прийнятої на початку повномасштабного вторгнення, операції з постачання товарів для потреб Збройних Сил та інших військових формувань під час воєнного стану оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ. Оскільки військова частина є суб’єктом, на якого поширюється дія цієї постанови, включення 20% ПДВ до ціни договору суперечить закону. Суд наголосив, що ПДВ є податком, ставка якого встановлюється законодавством, а не погоджується сторонами в договорі. Відповідно, умова договору про включення ПДВ, який за законом має бути нульовим, є недійсною. Сплачена військовою частиною сума ПДВ є безпідставно отриманими коштами постачальником, які підлягають поверненню.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов про визнання пункту договору недійсним та стягнення сплаченого ПДВ.
Справа №544/1116/22 від 26/03/2025
Добрий день! Радий пояснити суть цього судового рішення.
1. Спір стосується позову спадкоємиці продавця про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, укладених її померлим чоловіком, та визнання за нею права власності на це майно.
2. Верховний Суд наголосив, що конструкція фраудаторного правочину, тобто правочину, вчиненого на шкоду кредитору, спрямована на захист саме кредитора. Сторона договору або її спадкоємець не можуть вважатися таким кредитором, інтересам якого завдано шкоди цим же правочином. У цій справі позивачка, як спадкоємиця продавця, не є кредитором, на шкоду якому нібито вчинено оспорювані договори купівлі-продажу. Суд також врахував, що позивачка надавала згоду своєму чоловікові (продавцю) на відчуження торгівельного комплексу. Звернення з таким позовом є проявом зловживання правом, оскільки особа не може отримати перевагу від власної недобросовісної поведінки чи поведінки свого правонаступника, на яку вона дала згоду. Відсутність підстав для визнання договорів недійсними означає також відсутність підстав для визнання права власності за позивачкою. Суд апеляційної інстанції правильно відмовив у позові, хоча і з інших мотивів.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але по суті залишив рішення про відмову у задоволенні позову без змін.
Справа №732/625/24 від 23/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предмет спору у цій справі – це дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки та припинення права оренди у зв’язку зі смертю орендодавця та переходом права власності на ділянку до спадкоємця, де орендар перебуває у процедурі банкрутства.
2. Основні аргументи суду зводяться до наступного: суд апеляційної інстанції правильно встановив, що на момент розгляду справи відповідач (орендар) перебував у процедурі банкрутства, відкритої господарським судом. Відповідно до законодавства про банкрутство, всі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, мають розглядатися виключно господарським судом у межах справи про банкрутство. Суд також врахував нещодавні зміни до Земельного кодексу України, які дозволяють орендарю сільськогосподарської землі відчужувати право оренди без згоди власника, що робить це право майновим активом. Оскільки право оренди є майновим правом і може бути включене до ліквідаційної маси боржника, спір про його припинення впливає на цю масу і, отже, є майновим спором, який підлягає розгляду в господарському суді.
3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки та залишив без змін постанову апеляційного суду, яка закрила провадження у справі в цивільному суді через неналежну юрисдикцію.
Справа №300/9795/24 від 01/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предметом спору в цій справі було питання правомірності застосування судами попередніх інстанцій заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення податкового органу про виключення фізичної особи-підприємця з реєстру платників єдиного податку.
2. Верховний Суд, переглядаючи справу, виходив з того, що інститут забезпечення позову покликаний гарантувати ефективний захист прав та можливість реального виконання судового рішення у майбутньому. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що виключення підприємця з реєстру єдиного податку та автоматичний перехід на загальну систему оподаткування може призвести до значного збільшення податкового навантаження, необхідності реєстрації платником ПДВ та суттєво ускладнити ведення бізнесу та облік. Ці обставини, на думку Суду, створюють реальну загрозу того, що у разі задоволення позову по суті, відновлення прав підприємця буде значно ускладнене або навіть унеможливлене. Обраний судами захід – зупинення дії рішення податкової – є співмірним та спрямований лише на збереження існуючого стану до вирішення спору по суті. Суд також відхилив доводи податкової про неврахування попередніх правових позицій, зазначивши, що ті справи стосувалися інших фактичних обставин.
3. За результатами розгляду касаційної скарги, Верховний Суд залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, підтвердивши законність зупинення дії рішення податкової служби як заходу забезпечення позову.
Справа №908/2403/22 від 23/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. **Предмет спору:** Ця справа стосується стягнення заборгованості за виконані роботи з поточного середнього ремонту автомобільної дороги на підставі договору будівельного підряду.
2. **Основні аргументи суду:** Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не встановили ключові обставини, необхідні для правильного вирішення спору. Зокрема, не було належним чином перевірено, чи були роботи, за які вимагається оплата, фактично виконані підрядником. Також суди не оцінили, чи були обґрунтованими причини відмови замовника (Служби відновлення та розвитку інфраструктури) від підписання актів виконаних робіт, адже односторонній акт є підставою для оплати лише за умови реального виконання робіт та безпідставного ухилення замовника від їх прийняття. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд проігнорував правову позицію, викладену в аналогічній справі між тими ж сторонами, що є порушенням принципу правової визначеності. Оскільки ці важливі факти не були встановлені, Верховний Суд не міг самостійно ухвалити нове рішення.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення всіх необхідних обставин.
Справа №903/417/24 від 02/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим рішенням Верховного Суду.
1. **Предмет спору:** Цей судовий розгляд стосується права прокурора оскаржити рішення суду першої інстанції в інтересах міської ради, яка не була стороною у справі про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.
2. **Основні аргументи суду:** Верховний Суд виходив з того, що особа, яка не брала участі у справі, має право на апеляційне оскарження лише тоді, коли судове рішення безпосередньо вирішило питання про її права, інтереси чи обов’язки. Суд наголосив, що такий зв’язок має бути очевидним і безумовним, а не просто ймовірним чи припущеним. Аналізуючи рішення суду першої інстанції, яке визнало право власності за набувальною давністю між двома приватними компаніями, Верховний Суд встановив, що воно не містило жодних висновків чи суджень щодо прав чи обов’язків Луцької міської ради. Суд також зазначив, що доводи прокурора про потенційну безхазяйність майна та інтерес міської ради є лише припущеннями, які не підтверджуються діями самої ради (відсутність відзиву, неявка представника, відсутність кроків для оформлення майна як безхазяйного). Таким чином, апеляційний суд правомірно закрив провадження, оскільки прокурор не довів, що рішення першої інстанції безпосередньо вплинуло на права чи інтереси міської ради.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора та залишив без змін ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження.
Справа №357/7533/22 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього судового спору є встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, що необхідно позивачці для реалізації її права на отримання одноразової грошової допомоги як члену сім’ї загиблого військовослужбовця.
2. Верховний Суд, аналізуючи справу, нагадав, що для встановлення факту проживання однією сім’єю без шлюбу ключовими критеріями є спільне проживання, спільний побут та наявність взаємних прав і обов’язків між чоловіком та жінкою. Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій передчасно відмовили у задоволенні позову, оскільки неналежним чином оцінили надані позивачкою докази. Зокрема, суди помилково визнали недопустимими роздруківки електронного листування у месенджері лише через відсутність електронного підпису, хоча паперова копія електронного доказу є допустимою, якщо її відповідність оригіналу не викликає обґрунтованих сумнівів. Також апеляційний суд безпідставно відхилив висновок експерта щодо вмісту телефону позивачки та інформацію з військової частини, де загиблий згадував позивачку як цивільну дружину. Суд наголосив на необхідності ретельного дослідження та оцінки всіх доказів у їх сукупності для встановлення обставин справи.
3. За результатами розгляду, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для належної оцінки всіх доказів.
Справа №990/156/23 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предметом спору є визнання протиправною бездіяльності Вищої ради правосуддя щодо невиплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час недопуску до виконання повноважень члена ВРП, а також стягнення цих сум.
2. Суд, аналізуючи справу, виходив з того, що попереднє рішення Верховного Суду у справі № 9901/481/19 лише скасувало наказ про відрахування позивача зі штату ВРП, але не містило рішення про поновлення його на посаді чи стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що є необхідною підставою для такої виплати за законом. Крім того, наказ про відрахування діяв до набрання законної сили рішенням про його скасування. Щодо періоду недопуску до виконання повноважень після скасування наказу, суд зазначив, що Верховний Суд у попередній справі відмовив у позові про поновлення на посаді члена ВРП. Суд підкреслив, що ВРП не є суб’єктом призначення своїх членів, а призначення за квотою Президента України здійснюється саме Главою держави. Оскільки Указ Президента про скасування призначення позивача не був скасований і залишався чинним, у ВРП не було правової підстави чи реальної можливості допустити позивача до виконання повноважень. До того ж, у цей період за квотою Президента вже були призначені інші члени ВРП, і Рада не могла перевищити свій конституційно визначений склад.
3. Верховний Суд повністю відмовив у задоволенні позовних вимог.
Справа №520/21841/24 від 01/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Спір стосується правомірності залишення позову без розгляду через пропуск строку звернення до суду з позовом про скасування рішення податкової про відмову в реєстрації податкової накладної.
2. Суд керувався тим, що стандартний тримісячний строк для оскарження такого податкового рішення після адміністративного оскарження сплив ще у травні 2022 року, а позов був поданий лише у липні 2024 року. Хоча суд визнав, що період окупації території до вересня 2022 року міг бути поважною причиною пропуску строку до цього моменту, позивач не надав достатніх доказів, які б об’єктивно перешкоджали йому звернутися до суду протягом наступних 22 місяців. Суд звернув увагу, що підприємство продовжувало господарську діяльність, реєструвало податкові накладні та взаємодіяло з податковою, що свідчить про наявність організаційних та технічних можливостей для подання позову. Посилання на статус території можливих бойових дій, обстріли чи відключення світла не були підтверджені доказами, які б доводили їх безпосередній та тривалий вплив на неможливість звернення до суду саме протягом такого тривалого періоду. Зміна бухгалтера була розцінена як внутрішня, суб’єктивна обставина, а не поважна причина пропуску строку.
3. Верховний Суд погодився з апеляційним судом і залишив позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду.
Справа №369/1457/22 від 01/05/2025
Доброго дня! Радий пояснити вам суть цього судового рішення.
1. **Предмет спору:** Ця справа стосується позову прокуратури в інтересах держави про витребування земельної ділянки, яка належить до земель оборони, з незаконного володіння приватної особи.
2. **Основні аргументи суду:** Суд виходив з того, що землі оборони за законом можуть перебувати виключно у державній власності, і їх передача у приватну власність є неможливою. За загальним правилом, у таких випадках належним способом захисту прав держави є негаторний позов (про усунення перешкод), а не віндикаційний (про витребування майна). Однак, суд врахував унікальні обставини цієї справи: тривалу історію незаконного відчуження та перепродажу цієї конкретної земельної ділянки, неефективність попередніх судових процедур для її повернення, а також те, що Верховний Суд у попередній справі щодо цієї ж ділянки вже застосовував саме віндикаційний позов. Зважаючи на важливість земель оборони для національних інтересів та необхідність забезпечення ефективного захисту прав держави, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що в даному випадку витребування майна є належним та ефективним способом відновлення порушеного права. Суд також відхилив аргументи відповідачки про її добросовісність, зазначивши, що вона мала можливість і повинна була знати про статус землі як землі оборони та про судові спори щодо неї, особливо враховуючи, що вона придбала ділянку під час розгляду попередньої справи у Верховному Суді.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу відповідачки без задоволення, а постанову апеляційного суду, якою земельну ділянку було витребувано на користь держави, без змін.
Справа №522/5675/18 від 02/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предмет цього спору полягав у тому, щоб скасувати державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, площа якої була збільшена внаслідок самочинної реконструкції, та зобов’язати власника повернути її до попереднього стану.
2. Суд, приймаючи своє рішення, керувався тим, що власниця провела реконструкцію своєї нежитлової будівлі, значно збільшивши її площу, без отримання необхідних дозвільних документів та подання повідомлення про початок будівельних робіт, як того вимагає законодавство для об’єктів такої категорії складності. Було встановлено, що ці дії є самочинним будівництвом у частині збільшення площі. Верховний Суд підтвердив, що право власності не може виникнути на об’єкт, створений внаслідок такого самочинного будівництва. Суд також наголосив на праві органу місцевого самоврядування, як Одеської міської ради у цьому випадку, звертатися до суду для захисту публічних інтересів та забезпечення дотримання містобудівних норм шляхом скасування незаконної реєстрації та вимоги привести об’єкт до попереднього стану. Доводи касаційної скарги, зокрема щодо юрисдикції та характеру робіт, були відхилені як необґрунтовані.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу власниці без задоволення, підтвердивши законність рішень судів попередніх інстанцій про скасування реєстрації та зобов’язання привести будівлю до початкового стану.
Справа №307/1952/21 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предметом спору є вимога кредитора про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та дарування нерухомого майна, яке було предметом іпотеки, а також скасування реєстраційних дій щодо припинення іпотеки та права власності, з метою поновлення записів про обтяження.
2. Верховний Суд, аналізуючи справу, дійшов висновку, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав. Суд послався на попередні висновки Великої Палати Верховного Суду, згідно з якими у подібних ситуаціях, коли запис про іпотеку було скасовано, але кредитор вважає іпотеку чинною, належним способом захисту є вимога про визнання права іпотекодержателя. Суд зазначив, що визнання недійсними наступних правочинів та скасування реєстрацій не відновить право іпотеки автоматично і не є тим механізмом, який закон передбачає для захисту прав іпотекодержателя у такому випадку. Крім того, суд першої інстанції правильно встановив неефективність обраного способу захисту, тоді як апеляційний суд, хоча й залишив рішення по суті без змін, необґрунтовано змінив його правове обґрунтування.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову було відмовлено через обрання позивачем неналежного способу захисту.
Справа №160/9882/24 від 02/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. Отже, якщо говорити просто, цей спір стосувався того, чи законно податкова донарахувала компанії податки та штрафи за результатами перевірки, пов’язаної з податком на додану вартість.
2. Суд касаційної інстанції, тобто Верховний Суд, уважно проаналізував справу і погодився з попередніми судами, що податкова не змогла належним чином обґрунтувати свої претензії. Зокрема, суд зазначив, що податкова не досліджувала реальність самих господарських операцій з постачальниками, а лише робила висновки про нібито невикористання придбаних товарів у господарській діяльності компанії. При цьому суд встановив, що компанія надала всі необхідні первинні документи, які підтверджують придбання, а спірні товари є частиною її виробничого процесу – будівництва човнів, що відповідає її основному виду діяльності. Також суд звернув увагу на процедурні порушення з боку податкової при запиті документів та врахував, що компанія самостійно виправила одну з помилок, виявлених перевіркою (подвійне включення суми ПДВ до податкового кредиту), подавши уточнюючий розрахунок.
3. Врешті-решт, Верховний Суд залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, підтвердивши, що податкові повідомлення-рішення були протиправними.
Справа №904/8377/21 від 23/04/2025
Шановні колеги, у цій справі Нікопольська міська рада звернулася до суду з вимогою витребувати земельну ділянку площею понад 176 гектарів з незаконного володіння Червоногригорівської селищної ради.
Аналізуючи це рішення, Верховний Суд, як і суди попередніх інстанцій, виходив з того, що для задоволення позову про витребування майна необхідно довести наявність у позивача законного права на це майно та факт його незаконного володіння відповідачем. Суди встановили, що Червоногригорівська селищна рада набула право комунальної власності на спірну земельну ділянку у 2020 році на підставі відповідного наказу Держгеокадастру та акта приймання-передачі, що відповідало законодавству про передачу земель ОТГ. Більше того, обставини правомірності набуття відповідачем права власності та відсутність у виконавчого комітету позивача права постійного користування на цю ділянку вже були встановлені у попередніх судових справах, і ці факти є обов’язковими для врахування. Суд також зазначив, що за таких обставин, коли відповідач має зареєстроване право власності, втручання у його мирне володіння землею шляхом витребування не відповідало б принципам належного урядування та пропорційності. Оскільки Нікопольська міська рада не змогла довести наявність у неї законного титулу на спірну ділянку, суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
За результатами розгляду, Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу Нікопольської міської ради – без задоволення.
Справа №921/297/24 від 29/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього спору є стягнення з газорозподільного підприємства заборгованості за поставлений природний газ, включаючи основний борг, пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
2. Суди попередніх інстанцій, а за ними і Верховний Суд, погодилися, що відповідач дійсно спожив газ і не сплатив за нього, тому основний борг, 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню. Щодо пені, суди першої та апеляційної інстанцій скористалися своїм правом зменшити її розмір на 50%, врахувавши складний майновий стан відповідача, зупинення його основної діяльності та відсутність інших джерел доходу, а також те, що позивач вже отримав компенсацію своїх втрат через стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних. Верховний Суд підтвердив право судів зменшувати пеню, посилаючись на принципи справедливості та розумності, а також на дискреційні повноваження суду з урахуванням конкретних обставин справи. Однак, Верховний Суд виявив помилку в розподілі судових витрат, зазначивши, що якщо пеня зменшується судом на підставі його дискреційних повноважень, а не через необґрунтованість позову, то судовий збір за цю частину вимог все одно має бути покладений на відповідача.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, залишивши в силі зменшення розміру пені, але змінивши рішення судів попередніх інстанцій щодо розподілу судових витрат, поклавши їх повністю на відповідача.
Справа №921/494/24 від 01/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предметом цього судового спору була вимога Антимонопольного комітету України до комунального підприємства про стягнення штрафу та пені, а також про зобов’язання виконати рішення АМК щодо припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
2. Основні аргументи, якими керувався Верховний Суд, полягали у перевірці правильності застосування норм права судами попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції встановив, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про фактичне виконання відповідачем рішення АМК в частині припинення порушення шляхом внесення змін до місцевих правил приймання стічних вод. Верховний Суд зазначив, що відмінність цієї справи від інших, де рішення АМК не виконувалися взагалі, зумовлена саме різними фактичними обставинами, а не неправильним застосуванням норм права судами. Суд підтвердив, що існують сталі правові висновки Верховного Суду щодо обов’язковості виконання рішень АМК, і в таких справах суд перевіряє лише факт виконання, а не можливість чи причини невиконання. Оскільки суди нижчих інстанцій встановили факт усунення порушення, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили Антимонопольному комітету України у задоволенні позову в частині зобов’язання припинити порушення.
Справа №201/13839/23 від 19/02/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим цікавим судовим рішенням.
1. Предметом спору у цій справі було відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури у кримінальному провадженні.
2. Суд керувався тим, що відповідно до закону (Закон № 266/94-ВР та стаття 1176 ЦК України) держава зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та тривалим перебуванням під слідством і судом, особливо коли провадження закривається з реабілітуючих підстав. Верховний Суд погодився, що позивач зазнав значних моральних страждань через майже десятирічне кримінальне переслідування за злочин, якого він не вчиняв. Однак, аналізуючи матеріали справи, суд встановив, що надмірна тривалість розгляду кримінальної справи була зумовлена не лише діями прокурорів, але й неодноразовою неявкою самого позивача та його захисника, а також їхніми клопотаннями про відкладення. Враховуючи ці обставини, а також те, що позивач підтримав клопотання про проведення стаціонарної психолого-психіатричної експертизи, суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій необґрунтовано завищили розмір компенсації моральної шкоди. Щодо майнової шкоди (витрат на адвоката у кримінальній справі), суд касаційної інстанції перевірив надані докази (договір, додаткові угоди, квитанції) і підтвердив, що позивач довів понесені витрати у заявленому розмірі, на відміну від висновку апеляційного суду. Витрати на правничу допомогу в самій цивільній справі суд також визнав такими, що підлягають відшкодуванню пропорційно до задоволених вимог, незалежно від факту їх фактичної сплати на момент рішення.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги обох сторін, змінивши рішення судів попередніх інстанцій у частині розміру компенсації моральної шкоди (зменшивши її) та витрат на правничу допомогу в цивільній справі (зменшивши їх пропорційно), а також скасував постанову апеляційного суду в частині відшкодування майнової шкоди у кримінальному провадженні, залишивши в силі рішення суду першої інстанції щодо цієї вимоги.
Справа №640/12674/19 від 02/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предметом цього спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених податковою службою за результатами перевірки, яка встановила порушення податкового законодавства через нібито нереальні господарські операції з контрагентами.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині, керувався тим, що для визнання господарської операції реальною недостатньо лише формально оформлених первинних документів; вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Суди першої та апеляційної інстанцій обмежилися лише оцінкою наданих платником документів, не використавши принцип офіційного з’ясування всіх обставин справи, який вимагає від суду активної ролі у встановленні фактів. Зокрема, суди не дослідили детально обставини виконання спірних операцій, способи налагодження зв’язків з контрагентами, можливість реального здійснення поставок чи надання послуг. Також суд наголосив, що інформація з кримінальних проваджень щодо контрагентів, хоч і не є самостійним беззаперечним доказом фіктивності, має оцінюватися судами в сукупності з усіма іншими доказами та обставинами справи, а не відхилятися без належного аналізу. Таким чином, суди зробили передчасні висновки, не встановивши всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу податкової служби, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій у частині скасування податкових повідомлень-рішень щодо податку на прибуток та ПДВ, і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, залишивши без змін рішення щодо штрафної санкції, яку податкова не оскаржувала.
Справа №4813/124/25 від 01/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Отже, у цій справі йшлося про спробу однієї компанії забезпечити свій майбутній позов у міжнародному арбітражі шляхом арешту вантажу зерна, який, на їхню думку, належав боржнику.
2. Верховний Суд, розглядаючи апеляційну скаргу, звернув увагу на ключовий момент: заявник, тобто компанія, яка просила арештувати зерно, подав до суду заяву про відкликання свого клопотання про забезпечення позову ще до того, як суд першої інстанції ухвалив своє рішення. Суд наголосив, що право особи відкликати свою заяву є безумовним і не може обмежуватись судом. Хоча в процесуальному кодексі прямо не прописана процедура відкликання саме заяви про забезпечення позову, Суд застосував за аналогією норму, яка дозволяє повернути позовну заяву, якщо позивач її відкликав до відкриття провадження. Таким чином, Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не мав права розглядати заяву по суті, оскільки заявник від неї відмовився.
3. В результаті, Верховний Суд скасував рішення суду першої інстанції та постановив повернути заяву про забезпечення позову компанії-заявнику.
Справа №159/2311/23 від 01/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
Ця справа стосувалася позову про стягнення безпідставно отриманих коштів за попереднім договором купівлі-продажу.
Суд касаційної інстанції, аналізуючи рішення апеляційного суду, зосередився на питанні процесуальної правоздатності відповідача. Ключовим моментом стало встановлення факту смерті відповідача до моменту відкриття провадження у справі судом першої інстанції. Верховний Суд нагадав, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється зі смертю, а процесуальне законодавство не передбачає можливості відкриття провадження щодо особи, яка вже померла. Посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів підтвердила, що у такому випадку справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства щодо цього відповідача. Відповідно, закриття провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України є законним. Суд також роз’яснив, що таке закриття не перешкоджає позивачу звернутися з новим позовом до спадкоємців померлого, оскільки це буде інша справа з іншими сторонами та предметом доказування.
Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду про закриття провадження у справі.
Справа №460/16521/23 від 02/05/2025
Добрий день! Радий пояснити суть цього судового рішення.
1. Предметом спору, який розглядав Верховний Суд у цій справі, було питання про розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які має відшкодувати податкова служба компанії, що виграла податковий спір.
2. Суд керувався тим, що сторона, яка виграла справу проти суб’єкта владних повноважень (податкової), має право на відшкодування своїх судових витрат, включаючи витрати на адвоката, за рахунок бюджетних коштів. Він посилався на норми Кодексу адміністративного судочинства України, які регулюють розподіл судових витрат та визначають, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом наданих послуг. Суд також зазначив, що хоча сторона має надати докази понесених витрат, суд не зобов’язаний присуджувати всю заявлену суму, якщо вважає її завищеною, керуючись принципами справедливості та верховенства права. У цій справі суди попередніх інстанцій, дослідивши надані документи, зменшили заявлену суму, вважаючи її більш співмірною, і Верховний Суд погодився з таким підходом, оскільки податкова служба не змогла довести необґрунтованість саме присудженої суми.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій щодо розміру стягнутих витрат на правничу допомогу.
Справа №500/4402/19 від 23/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
Спір у цій справі стосується законності звільнення працівника за скороченням штату та його права на поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Верховний Суд, аналізуючи цю справу, звернув увагу на кілька ключових моментів. По-перше, він нагадав, що при звільненні працівника через скорочення штату роботодавець має суворо дотримуватися процедури, зокрема, запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади на підприємстві, які відповідають його кваліфікації та освіті. Цей обов’язок діє з моменту попередження про звільнення і до дня самого звільнення. Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили позивачу, вважаючи, що роботодавець належним чином запропонував йому вакансії, а позивач або відмовився, або не відповідав вимогам. Проте, Верховний Суд встановив, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводи позивача про наявність у відповідача інших вакантних посад в інших філіях підприємства на момент звільнення, які могли бути йому запропоновані. Також апеляційний суд не оцінив аргументи позивача щодо можливого порушення його переважного права на залишення на роботі. Через ці упущення, суди не встановили всіх важливих обставин, необхідних для правильного вирішення справи.
У підсумку, Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного та всебічного дослідження всіх обставин.
Справа №161/3468/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
Цей спір стосувався позовних вимог громадян до Волинської філії товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» щодо визнання протиправними дій та бездіяльності, пов’язаних із газопостачанням та розподілом газу, а також стягнення моральної шкоди.
Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про необхідність закриття провадження у справі. Ключовим аргументом стало те, що позивачі пред’явили позов до Волинської філії, яка є лише відокремленим підрозділом юридичної особи. Згідно з чинним законодавством, філії та представництва не мають статусу юридичної особи і, відповідно, не можуть бути самостійними сторонами у цивільному процесі. Цивільну процесуальну дієздатність мають лише фізичні та юридичні особи, а також держава. Оскільки відповідачем у справі виступав суб’єкт, який не має процесуальної дієздатності, спір не підлягав розгляду в порядку цивільного судочинства. Верховний Суд послався на попередні висновки, зокрема Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду, які підтверджують цю позицію. Таким чином, відсутність належного відповідача унеможливила вирішення спору по суті.
Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі.
Справа №522/17256/22 від 02/05/2025
Звісно, давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом спору є відшкодування колишнім виконувачем обов’язків директора державного підприємства матеріальної шкоди, завданої підприємству через виплату заробітку незаконно звільненим працівникам.
2. Суд, приймаючи рішення, керувався тим, що попередні судові рішення у справах звільнених працівників вже встановили факт незаконності наказів про їх звільнення, підписаних відповідачем. Ці обставини є преюдиційними і не потребують нового доведення. Відповідно до норм Кодексу законів про працю України, службова особа, винна у незаконному звільненні працівника, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству у зв’язку з оплатою часу вимушеного прогулу. Суд встановив вину відповідача у цих незаконних звільненнях. Також було доведено розмір коштів, які підприємство виплатило працівникам як середній заробіток за час вимушеного прогулу. Верховний Суд підтвердив, що підприємство має право самостійно подавати такий регресний позов до колишнього керівника. Крім того, суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження (пов’язаних з ракетним обстрілом підприємства) та обґрунтованості його поновлення.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення апеляційного суду, яким позовні вимоги підприємства про стягнення матеріальної шкоди з колишнього керівника були частково задоволені.
Справа №420/16769/24 від 02/05/2025
Доброго дня! З радістю поясню суть цього судового рішення.
1. Предметом спору у цій справі є правомірність відмови Пенсійного фонду у призначенні одноразової грошової допомоги особі, яка постраждала внаслідок військової агресії рф, та процедурні питання апеляційного оскарження такого рішення.
2. Ключовим моментом, яким керувався Верховний Суд, стало забезпечення конституційного права особи на апеляційний перегляд справи та необхідність уникати надмірного формалізму у процесуальних питаннях. Суд наголосив, що вимога закону про надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи має тлумачитися функціонально – для інформування сторони про зміст скарги. У цій справі Пенсійний фонд зіткнувся з технічними обмеженнями в системі “Електронний суд”, які не дозволяли надіслати первинний файл скарги без ідентифікаційних даних позивача. Щоб виконати вимогу суду, вони повторно сформували в системі документ, ідентичний за змістом первинній скарзі, і надіслали його позивачу. Верховний Суд визнав, що такі дії, попри формальні відмінності (дата формування, підпис іншого уповноваженого представника), досягли мети інформування позивача і не порушили її прав. Суд також врахував, що позивач отримала цей документ через свій електронний кабінет і мала можливість ознайомитись зі змістом скарги.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та направив справу до апеляційного суду для продовження розгляду, тобто для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №754/6807/21 від 29/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предмет спору: Ця справа стосується касаційного оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження особи за шахрайство, вчинене у великих розмірах.
2. Основні аргументи суду: Верховний Суд, переглядаючи справу, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про винуватість засудженої. Суд встановив, що зібрані докази, зокрема показання потерпілих та свідків, а також банківські виписки, підтверджують факт отримання засудженою значних сум грошей від потерпілих під приводом продажу техніки Apple, яку вона не мала наміру їм передавати. Суд відхилив аргументи захисту про те, що засуджена перерахувала кошти постачальнику, який її підвів, оскільки ця версія не була підтверджена належними доказами, а сама засуджена не зверталася до правоохоронних органів щодо дій цього “постачальника”. Також суд визнав безпідставними посилання захисту на неможливість повернути кошти через особисті труднощі чи повномасштабне вторгнення, оскільки умисел на заволодіння коштами шляхом обману виник у засудженої ще до цих подій.
3. Рішення суду: Верховний Суд залишив без змін вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, відмовивши у задоволенні касаційної скарги захисника.
Справа №202/8608/22 від 13/03/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Спір стосується визначення місця проживання малолітніх дітей між їхніми батьками, які проживають окремо.
2. Суд керувався насамперед принципом забезпечення найкращих інтересів дітей, враховуючи їхній психологічний стан та особисту прихильність до батька, з яким вони проживають тривалий час. Суди встановили, що батько створив належні умови для виховання, навчання та розвитку дітей і належно виконує свої батьківські обов’язки. Аргументи матері щодо аморальної поведінки батька та домашнього насильства не знайшли підтвердження у суді, оскільки не було достатніх доказів їхнього негативного впливу на дітей чи актуальності. Суд також відхилив доводи матері про переховування дітей, зазначивши, що їй відоме їхнє місце проживання, і вона не використовувала можливості для спілкування. Враховуючи стабільні умови життя дітей з батьком та їхній психоемоційний зв’язок, суд дійшов висновку, що зміна місця проживання не відповідатиме їхнім інтересам і може завдати психологічної травми. Суд також оцінив висновки органів опіки та піклування, надавши перевагу тому, що ґрунтувався на дослідженні умов проживання та спілкуванні з дітьми та батьками.
3. Верховний Суд залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, відмовивши у задоволенні касаційної скарги матері.
Справа №460/16521/23 від 02/05/2025
Вітаю! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими податкова відмовила у бюджетному відшкодуванні ПДВ, зменшила від’ємне значення ПДВ та застосувала штрафні санкції.
2. Суд, приймаючи своє рішення, керувався кількома ключовими моментами. По-перше, щодо відмови у бюджетному відшкодуванні невеликої суми ПДВ, суд встановив, що платник податків належним чином підтвердив факт сплати цієї суми постачальнику через механізм біржових торгів, надавши банківські виписки та платіжні доручення. По-друге, стосовно значно більшої суми ПДВ, яку податкова донарахувала через нібито безоплатну передачу продукції, суд зазначив, що податковий орган не надав жодних первинних документів, які б підтверджували факт такої передачі. Суд також встановив, що висновки податкової про відсутність продукції базувалися на помилкових припущеннях щодо відходів виробництва, тоді як підприємство документально підтвердило утворення та використання або утилізацію цих відходів. Відповідно до закону, обов’язок доказування правомірності своїх рішень у таких справах лежить на податковому органі, і суд дійшов висновку, що податкова цей обов’язок не виконала. Оскільки основні претензії податкової не були доведені, суд визнав протиправним і застосування штрафних санкцій.
3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу податкової та залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов платника податків.
Справа №910/9107/20 від 01/05/2025
Вітаю! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього спору, який розглядав Верховний Суд, було питання про стягнення та розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
2. Верховний Суд розглядав касаційну скаргу відповідача, який оскаржував стягнення витрат на правничу допомогу, вважаючи їх завищеними, а докази поданими із запізненням. Суд касаційної інстанції наголосив, що розмір відшкодування витрат на адвоката має бути розумним та співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, і суди попередніх інстанцій мають право зменшувати цю суму, особливо за наявності заперечень іншої сторони. Щодо строку подання доказів, Суд встановив, що звіт про виконану роботу був складений вже після ухвалення основного рішення, тому його подання у п’ятиденний строк після цього рішення є правомірним. Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми права, оцінили докази та, врахувавши критерії розумності та співмірності, обґрунтовано зменшили заявлену суму витрат. Суд також зазначив, що доводи скаржника про неврахування попередніх висновків Верховного Суду є безпідставними, оскільки обставини цієї справи відрізняються, а переоцінка доказів не є функцією касаційного суду.
3. За результатами розгляду, Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення 100 000 грн витрат на правничу допомогу без змін, а касаційну скаргу відповідача – без задоволення.
Справа №372/4262/21 від 26/03/2025
Вітаю! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду, ніби я пояснюю його вам для статті.
1. **Предмет спору:** Цей судовий спір стосувався оскарження рішення місцевої ради про виділення земельної ділянки та вимоги знести будівництво на сусідній ділянці, яке, на думку позивача, розташоване в охоронній зоні ліній електропередачі.
2. **Основні аргументи суду:** Шановний журналісте, поясню логіку суду. Верховний Суд, як і суди попередніх інстанцій, дійшов висновку, що позивач не довів порушення саме його прав чи законних інтересів. По-перше, вимога скасувати рішення ради про виділення землі була неефективною, оскільки це рішення вже виконано. По-друге, хоча будівництво відповідачки дійсно ведеться в охоронній зоні електромереж, ключовим моментом є те, що *земельна ділянка самого позивача не потрапляє в цю охоронну зону*. Відповідно, будівництво на сусідній ділянці, навіть якщо воно порушує норми щодо охоронних зон, не створює прямого порушення прав власника ділянки, яка розташована поза межами цієї зони. Позивач не має повноважень виступати в суді від імені енергетичних компаній чи контролюючих органів. Таким чином, суд визнав, що позивач не обґрунтував, як саме будівництво на сусідній ділянці порушує його права як власника іншої ділянки.
3. **Рішення суду:** Отже, Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій про відмову в позові без змін, лише уточнивши мотивування щодо вимоги про знесення будівництва.
Справа №909/1055/23 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. **Предмет спору:** Це рішення стосується розгляду Верховним Судом касаційної скарги на ухвалу апеляційного суду, якою було відмовлено у роз’ясненні попередньої постанови апеляційного суду щодо стягнення гарантійного внеску за участь в аукціоні з продажу спеціального дозволу на користування надрами.
2. **Основні аргументи суду:** Верховний Суд виходив з того, що роз’яснення судового рішення (згідно зі статтею 245 Господарського процесуального кодексу України) є засобом усунення неясностей або неоднозначностей у тексті самого рішення, а не способом пояснення механізму чи порядку його виконання. Суд наголосив на своїй послідовній правовій позиції, згідно з якою роз’ясненню підлягають лише ті рішення, які виконуються в порядку Закону України “Про виконавче провадження”. Оскільки боржником у справі є державний орган (Державна служба геології та надр), виконання рішення відбувається за іншою процедурою, визначеною Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”. Суд також зазначив, що постанова апеляційного суду, яку просили роз’яснити, є чіткою, повною та зрозумілою, а питання, порушені заявником, фактично стосувалися порядку виконання, а не змісту самого рішення.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду про відмову у роз’ясненні постанови – без змін.
Справа №914/2039/23 від 29/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Якщо коротко, то спір стосувався вимоги податкової служби скасувати державну реєстрацію припинення однієї компанії через те, що у неї був податковий борг.
2. Верховний Суд розглядав касаційну скаргу засновника компанії на ухвалу апеляційного суду, який закрив його апеляційне провадження. Ключове питання, яке аналізував Суд, полягало в тому, чи мав засновник право оскаржувати рішення суду першої інстанції як особа, яка не брала участі у справі. Суд наголосив, що таке право виникає лише тоді, коли оскаржуване рішення безпосередньо і безумовно вирішує питання про особисті права, інтереси чи обов’язки цієї особи. Просто факт того, що особа є засновником компанії, або наявність в рішенні оціночних суджень щодо дій компанії, не є достатньою підставою для висновку про порушення особистих прав засновника. Суд підкреслив важливість юридичного розмежування інтересів компанії та її власників. Апеляційний суд, хоч і послався на іншу норму, правильно встановив, що рішення першої інстанції не стосувалося особистих прав засновника, а отже, він не мав права на апеляційне оскарження.
3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу засновника, змінивши лише мотивувальну частину ухвали апеляційного суду, але залишивши без змін її рішення про закриття апеляційного провадження.
Справа №922/2249/24 від 29/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. Цей спір стосується стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки товару та правомірності зменшення їх розміру судами попередніх інстанцій.
2. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт порушення відповідачем строків поставки товару, але, застосовуючи норми Цивільного та Господарського кодексів, зменшили нараховані позивачем штрафні санкції на 50%. Вони мотивували це тим, що таке зменшення є справедливим та пропорційним, враховуючи принципи розумності та добросовісності, а також часткове виконання договору відповідачем. Суди також взяли до уваги відсутність у матеріалах справи доказів значних збитків у позивача через це прострочення. Верховний Суд, переглядаючи справу в касаційному порядку, підтвердив, що питання зменшення неустойки є дискреційним правом суду, яке реалізується на основі оцінки конкретних обставин кожної справи. Суд наголосив, що обставини, які є підставою для зменшення неустойки, мають індивідуальний характер, тому справи щодо зменшення неустойки не є подібними за своїм фактичним змістом, що виключає можливість посилатися на неврахування висновків Верховного Суду у таких справах. Також Верховний Суд відхилив доводи скаржника про необхідність відступу від попередніх правових позицій, оскільки не було наведено достатніх підстав для зміни усталеної практики.
3. Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій щодо зменшення штрафних санкцій без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №490/6049/22 від 02/05/2025
Вітаю! Давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предметом цього судового спору було стягнення заборгованості за розпискою, яку позивачка вважала підтвердженням договору позики.
2. Суд, аналізуючи справу, керувався тим, що договір позики вважається укладеним не з моменту підписання розписки, а з моменту фактичної передачі грошей від позикодавця позичальнику. Розписка є лише підтвердженням факту такої передачі та умов договору. У цій справі суд встановив, що сама позивачка підтвердила відсутність передачі коштів у момент підписання розписки і не змогла пригадати, коли саме відбулася передача. Відповідач же заперечував факт отримання грошей у борг, стверджуючи, що розписка стосувалася врегулювання питань поділу спільного майна подружжя. Оскільки позивачка не надала належних доказів фактичної передачі грошових коштів саме як позики, суд дійшов висновку про недоведеність факту укладення договору позики.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, якою було скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позову.
Справа №991/531/25 від 02/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це рішення.
1. Предмет спору у цій справі – це визнання необґрунтованими активів відповідача та їх стягнення в дохід держави.
2. На жаль, у наданому тексті міститься лише вступна та резолютивна частини рішення. Повне мотивувальне рішення, де суд детально викладає свої аргументи, аналізує докази та правові норми, ще не складено (як зазначено в тексті, воно буде складено пізніше). Тому я не можу описати конкретні аргументи, якими керувався суд, приймаючи це рішення. Так само, без повного тексту рішення неможливо встановити, чи відступав суд від попередніх правових позицій Верховного Суду. Ця інформація зазвичай міститься у мотивувальній частині.
3. За результатами розгляду справи, суд повністю задовольнив позов, визнавши необґрунтованими активи відповідача на суму 2 мільйони гривень (автомобіль та грошові кошти) та ухвалив стягнути їх у дохід держави.
Справа №733/435/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. Предметом спору було усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення власниці та скасування державної реєстрації продовження договору оренди землі.
2. Суди, включно з Верховним Судом, керувалися тим, що позивачка особисто підписала додаткову угоду до договору оренди землі. У цій додатковій угоді сторони чітко погодили продовження строку дії договору на 10 років саме з моменту підписання та державної реєстрації цієї додаткової угоди. Суди встановили, що текст угоди відображає дійсне волевиявлення сторін щодо продовження строку оренди. Оскільки реєстрація речового права оренди відповідає умовам підписаної позивачкою додаткової угоди, суди дійшли висновку, що права позивачки не були порушені, і відповідач користується земельною ділянкою правомірно на підставі чинного договору оренди.
3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу позивачки та залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у позові.
Справа №524/9730/24 від 30/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
Предметом спору є вирішення питання про забезпечення позову банку про визнання за ним права іпотекодержателя на квартиру, право власності на яку зареєстровано за іншою особою.
Суд, приймаючи рішення про забезпечення позову, керувався тим, що метою таких заходів є гарантування виконання можливого судового рішення на користь позивача. Суди встановили, що між сторонами існує спір щодо права іпотеки на квартиру, і є реальна загроза того, що відповідач може відчужити це майно. Враховуючи, що квартира вже неодноразово перереєстровувалась на різних осіб, подальше її відчуження може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист прав банку, якщо його позов буде задоволено. Накладення заборони відчуження та реєстраційних дій є співмірним заходом до заявлених вимог. Доводи відповідача щодо правомірності набуття ним права власності та його добросовісності є обставинами, які підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання про забезпечення позову.
Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про часткове задоволення заяви банку про забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження та реєстраційних дій щодо спірної квартири.
Справа №522/18664/16-ц від 30/04/2025
Вітаю! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього судового спору є стягнення заборгованості за договором позики, право вимоги за яким було відступлено іншій особі.
2. Приймаючи своє рішення, Верховний Суд виходив з того, що факт укладення договору позики та отримання відповідачем грошових коштів підтверджується наявною у справі розпискою. Суд також визнав законним договір про відступлення права вимоги, за яким позивач набув статус нового кредитора. Верховний Суд підтвердив право позивача на стягнення основного боргу, оскільки відповідач не довів його повернення. Крім того, Суд погодився зі стягненням 3% річних за прострочення виконання грошового зобов’язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Однак, Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій помилково стягнули відсотки за користування позикою за статтею 1048 ЦК України у розмірі облікової ставки НБУ, оскільки ця норма застосовується лише до позик у національній валюті (гривні), а не в іноземній, якщо інше не передбачено договором. Суд також відхилив доводи відповідача щодо необхідності проведення експертиз чи іншої природи правовідносин, оскільки відповідні клопотання та докази не були належним чином подані та обґрунтовані у суді першої інстанції.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій шляхом зменшення суми стягнення боргу, виключивши з неї відсотки, нараховані за обліковою ставкою НБУ, та перерозподіливши судові витрати.
Справа №922/1064/24 від 23/04/2025
Вітаю! З радістю поясню вам суть цього судового рішення.
1. Предметом спору у цій справі було вимога фізичної особи-підприємця про переведення на нього прав покупця за договором купівлі-продажу нерухомого майна та визнання недійсними окремих умов договору оренди, укладеного між відповідачами.
2. Суд, приймаючи своє рішення, керувався кількома ключовими аргументами. По-перше, він зазначив, що право орендаря на викуп майна у сфері господарювання (між підприємцями) виникає лише тоді, коли таке право прямо передбачене договором оренди, відповідно до Господарського кодексу України. По-друге, суд встановив, що договір оренди позивача не містив такої умови про право викупу. По-третє, навіть якби таке право було, позивач не виконував належним чином свої зобов’язання за договором оренди (були затримки з оплатою), що також є передумовою для реалізації переважного права за Цивільним кодексом. По-четверте, позивач орендував лише частину будівлі, але вимагав перевести на себе права покупця щодо всієї будівлі, що не відповідає суті переважного права орендаря, яке стосується саме орендованого майна. По-п’яте, суд дійшов висновку, що договір оренди між відповідачами, який містив умову про переважне право викупу для іншого орендаря, був укладений правомірно і не мав ознак “фраудаторного” (шахрайського) правочину, спрямованого на уникнення зобов’язань перед позивачем.
3. Верховний Суд залишив касаційні скарги позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій (які відмовили у позові та стягнули з позивача частину витрат відповідачів на правничу допомогу) – без змін.
Справа №725/3690/22 від 17/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі було обвинувачення особи у зловживанні службовим становищем та службовому підробленні, пов’язаних із виплатою грошової компенсації на придбання житла.
2. Суд, ухвалюючи рішення, керувався принципом презумпції невинуватості та необхідністю доведення вини особи поза розумним сумнівом. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що сторона обвинувачення не надала достатніх, належних та допустимих доказів винуватості обвинуваченого. Зокрема, було встановлено, що обвинувачений, як секретар Комісії, не мав чітко визначених повноважень щодо самостійної перевірки документів та доступу до державних реєстрів нерухомого майна. Рішення про виплату компенсації приймалося колегіально Комісією шляхом голосування, а остаточно затверджувалося виконавчим комітетом міської ради. Суди також врахували показання свідків та самого обвинуваченого, які спростовували його причетність до інкримінованих злочинів та підтверджували відсутність у нього можливості впливати на кінцеве рішення чи самостійно перевіряти інформацію про майно.
3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу прокурора та залишив без змін виправдувальний вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду.
Справа №757/16432/21-ц від 05/03/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом спору є вимоги вкладниці до банку про розірвання депозитних договорів та стягнення з банку сум вкладів, нарахованих відсотків та трьох процентів річних за прострочення їх виплати.
2. Суд, приймаючи рішення, керувався кількома ключовими аргументами. По-перше, він підтвердив, що саме банк є належним відповідачем у цій справі, оскільки договір про переведення боргу на іншу фінансову компанію не мав юридичних наслідків для вкладниці через відсутність її письмової згоди на таку заміну боржника. По-друге, суд визнав доведеним факт укладення депозитних договорів та внесення коштів вкладницею, спираючись, зокрема, на письмові пояснення самого банку, надані раніше. По-третє, суд наголосив, що банк не може заперечувати факти, які він сам підтвердив у своїх офіційних документах та в судовому засіданні. По-четверте, суд встановив, що один із депозитних договорів (третій) не був розірваний у досудовому порядку, оскільки попередня заява вкладниці стосувалася інших договорів, тому вимоги про його розірвання та стягнення коштів є обґрунтованими.
3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу банку та залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення коштів за першим депозитним договором, розірвання третього депозитного договору та стягнення коштів за ним.
Справа №4813/124/25 від 01/05/2025
Вітаю! Як юрист, готовий допомогти розібратися з цим судовим рішенням.
1. Предмет спору у цій справі – це розгляд заяви про забезпечення позову, який вже передано на розгляд міжнародного комерційного арбітражу.
2. На жаль, наданий текст є лише вступною та резолютивною частиною постанови Верховного Суду. У ньому зазначено, яке рішення ухвалив суд, але відсутнє детальне обґрунтування та мотиви, якими керувалася колегія суддів, скасовуючи рішення апеляційного суду та повертаючи заяву про забезпечення позову. Повний текст постанови з аргументацією суду буде складено пізніше.
3. Верховний Суд задовольнив апеляційну скаргу, скасував ухвалу апеляційного суду та повернув заявнику його заяву про забезпечення позову.
Справа №758/8076/23 від 30/04/2025
Доброго дня! Радий пояснити суть цього рішення Верховного Суду.
1. Ця справа стосується оскарження особою рішення про державну реєстрацію права власності на її квартиру за банком, яке було здійснене на підставі іпотечного застереження через несплату кредиту.
2. Верховний Суд підтвердив, що реєстрація банком права власності на квартиру була незаконною. Ключовим моментом стало неналежне повідомлення банком позичальниці про свій намір звернути стягнення на іпотеку. Хоча закон передбачає презумпцію належного повідомлення, якщо лист відправлено, але не отримано з вини адресата, суд встановив, що банк надсилав вимоги на стару адресу, про зміну якої попереднім кредиторам було відомо з інших документів. Без належного повідомлення іпотекодержатель не має права здійснювати позасудове звернення стягнення шляхом набуття права власності. Суд також зазначив, що суди нижчих інстанцій помилилися у деяких мотивах, зокрема щодо повноважень нотаріуса як реєстратора після 2015 року та оцінки майна, але ці помилки не вплинули на правильність кінцевого рішення про скасування реєстрації.
3. Таким чином, Верховний Суд залишив в силі рішення про скасування реєстрації права власності банку, змінивши лише обґрунтування цього рішення.
Справа №580/3081/23 від 02/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом спору є право військовослужбовця Державної прикордонної служби на отримання збільшеної додаткової грошової винагороди у розмірі до 100 000 гривень за участь у бойових діях або заходах з національної безпеки та оборони під час воєнного стану.
2. Суд касаційної інстанції, тобто Верховний Суд, дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій передчасно відмовили у позові. Вони формально підійшли до оцінки доказів, зокрема довідки, виданої військовою частиною, яка підтверджувала участь позивача у відповідних заходах. Суди не врахували, що внутрішні накази Держприкордонслужби допускають альтернативні документи для підтвердження такої участі, а не вимагають виключно їх сукупності. Головне, що суди не з’ясували ключову обставину: які саме завдання виконував позивач під час відрядження у спірний період і чи відповідали ці завдання критеріям, встановленим постановою Кабміну №168 та відомчими наказами для виплати підвищеної винагороди. Верховний Суд наголосив на принципі офіційного з’ясування всіх обставин справи в адміністративному судочинстві, який покладає на суд обов’язок активно досліджувати факти, особливо коли відповідачем є суб’єкт владних повноважень, на якого також покладено обов’язок доказування правомірності своїх дій.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування всіх обставин.
Справа №120/693/24 від 01/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предмет спору у цій справі – це законність податкового повідомлення-рішення, яким податкова збільшила податкові зобов’язання української компанії щодо податку на репатріацію з дивідендів, виплачених на користь компанії-нерезидента з Кіпру.
2. Верховний Суд, розглядаючи цю справу, зосередився не стільки на податкових питаннях, скільки на процесуальних порушеннях, допущених судом апеляційної інстанції. Ключовим аргументом суду стало те, що апеляційний суд розглянув справу у письмовому провадженні, тобто без виклику сторін та проведення судового засідання. Суд наголосив, що такий порядок розгляду можливий лише у чітко визначених законом випадках, зокрема, якщо жоден з учасників не клопотав про участь у засіданні, або якщо рішення суду першої інстанції було ухвалене у спрощеному письмовому провадженні. У цій же справі, як встановив Верховний Суд, обидві сторони – і податкова, і компанія – висловили бажання взяти участь в апеляційному розгляді, а суд першої інстанції розглядав справу у загальному позовному провадженні з викликом сторін. Таким чином, апеляційний суд безпідставно позбавив сторони їхнього права бути вислуханими у судовому засіданні, що є суттєвим порушенням процесуальних норм та принципів адміністративного судочинства.
3. З огляду на виявлене процесуальне порушення, Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до того ж апеляційного суду.
Справа №460/16521/23 від 02/05/2025
Доброго дня! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом цього судового розгляду є питання стягнення судових витрат, понесених платником податків на професійну правничу допомогу та судовий збір, після успішного оскарження податкових повідомлень-рішень.
2. Суд керувався нормами Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», які передбачають право сторони, на користь якої ухвалено рішення, на відшкодування судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень. Суд зазначив, що позивач надав належні докази, які підтверджують факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість, і ці витрати пов’язані з розглядом справи. Аргументи податкової служби щодо необґрунтованості чи неспівмірності витрат були відхилені, оскільки відповідач не надав жодних доказів на їх спростування. Також суд підкреслив, що відсутність у суб’єкта владних повноважень коштів для сплати судових витрат є суб’єктивною причиною і не може бути підставою для відмови у відшкодуванні, посилаючись на усталену практику Верховного Суду.
3. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу податкової служби та залишив без змін рішення суду апеляційної інстанції про стягнення судових витрат.
Справа №910/2697/24 від 29/04/2025
Доброго дня! Давайте розберемося з цим судовим рішенням.
1. Предметом цього додаткового рішення є розподіл та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених однією зі сторін під час розгляду справи у суді касаційної інстанції.
2. Суд виходив з того, що сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування понесених нею судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу адвоката. Верховний Суд ретельно дослідив надані заявником документи, які підтверджували факт надання правничої допомоги (договір, акт, детальний опис послуг) та її вартість. Суд оцінював заявлену суму, застосовуючи критерії розумності, необхідності та пропорційності витрат до складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи (підготовка відзиву, участь у засіданні) та значення справи для сторони. Важливим моментом стало те, що сторона, з якої просили стягнути витрати, не подала жодних заперечень чи клопотань про зменшення їх розміру. Керуючись цими принципами та відсутністю заперечень, суд визнав заявлену суму обґрунтованою та такою, що підлягає відшкодуванню.
3. Верховний Суд задовольнив заяву та постановив стягнути з позивача, касаційну скаргу якого було залишено без задоволення, на користь відповідача заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу.
Справа №183/1446/17 від 23/04/2025
Доброго дня! Звісно, я можу пояснити це судове рішення. Уявіть, що ми спілкуємося для вашого матеріалу.
1. **Предмет спору:** Ця справа стосується позову про визнання недійсним заповіту, складеного на користь однієї з онучок, з підстав нездатності заповідачки усвідомлювати свої дії та порушень процедури посвідчення заповіту.
2. **Основні аргументи суду:** Верховний Суд ретельно проаналізував доводи сторін, розрізняючи підстави для визнання правочину оспорюваним (як-от відсутність вільного волевиявлення через стан здоров’я) та нікчемним (як-от порушення форми чи порядку посвідчення, встановлених законом). Щодо першої підстави, Суд погодився з попередніми інстанціями, що позивачка не надала належних доказів абсолютної нездатності заповідачки усвідомлювати значення своїх дій саме на момент складання заповіту, а відмова у проведенні експертизи була обґрунтованою через несплату її вартості позивачкою. Щодо другої підстави (порушення процедури), Суд зазначив, що порушення внутрішніх інструкцій для нотаріусів не роблять заповіт автоматично нікчемним, якщо дотримано вимог Цивільного кодексу щодо форми та посвідчення. Крім того, Суд наголосив, що позов про визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту; у такому випадку суд у мотивувальній частині рішення підтверджує чи спростовує нікчемність при розгляді спору про правові наслідки такого правочину.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій щодо підстав відмови у позові, але залишив без змін їхнє остаточне рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №493/761/22 від 02/05/2025
Доброго дня! Звісно, давайте розберемо це рішення Верховного Суду.
1. Предметом спору є вимога громадянина про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої йому внаслідок недоплати пенсії за період дії закону, який пізніше був визнаний неконституційним.
2. Суд, аналізуючи справу, дійшов висновку, що ключовим питанням є правомірність нарахування та виплати пенсії позивачу, що за своєю суттю є публічно-правовими відносинами. Він наголосив, що спори щодо обчислення, призначення чи виплати соціальних виплат, в яких однією зі сторін є орган державної влади як суб’єкт владних повноважень (у даному випадку Пенсійний фонд), належать до юрисдикції адміністративних судів. Верховний Суд послався на усталену практику та висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду, які чітко розмежовують цивільну та адміністративну юрисдикцію у таких справах. Також суд врахував, що позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідачів, що є характерною вимогою для адміністративного судочинства.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, яка закрила провадження у справі, підтвердивши, що спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Справа №442/1290/23 від 16/04/2025
Доброго дня! Радий допомогти розібратися з цим судовим рішенням. Це справді важлива справа, яка стосується відповідальності за шкоду, завдану неповнолітніми.
1. **Предмет спору:** Ця справа стосується відшкодування моральної шкоди, завданої злочином, зокрема визначення відповідальності матері особи, яка вчинила злочин у неповнолітньому віці.
2. **Основні аргументи суду:** Суд виходив з того, що відповідно до Цивільного кодексу України, неповнолітня особа віком від 14 до 18 років відповідає за завдану шкоду самостійно. Однак, якщо у такої особи недостатньо майна для відшкодування, додаткову відповідальність несуть її батьки, якщо не доведуть відсутність своєї вини у неналежному вихованні чи нагляді. Ключовим моментом для визначення відповідальності батьків є вік особи *на момент завдання шкоди*, а не на момент розгляду справи в суді. Оскільки син відповідачки був неповнолітнім під час вчинення тяжкого злочину і не мав достатнього майна, суди попередніх інстанцій правильно поклали на його матір обов’язок солідарно відшкодувати моральну шкоду. Суд також зазначив, що аргумент про припинення відповідальності батьків після досягнення дитиною повноліття (згідно з частиною третьою статті 1179 ЦК) не застосовується в цьому випадку, оскільки шкода була завдана саме тоді, коли особа була неповнолітньою.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу матері, підтвердивши рішення судів попередніх інстанцій про її солідарну відповідальність за моральну шкоду, завдану її сином у неповнолітньому віці.
Справа №199/9231/22 від 02/05/2025
Вітаю! Давайте розберемо це судове рішення.
1. Предметом спору є вимога зобов’язати Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради провести роботи з відновлення несучої стіни бойлерної у гуртожитку.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який встановив, що суд першої інстанції помилково розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки позовні вимоги були немайнового характеру і справа не є малозначною за критеріями Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК). Апеляційний суд правильно скасував рішення першої інстанції, оскільки розгляд справи у спрощеному провадженні, коли вона мала розглядатися за загальними правилами, є обов’язковою підставою для скасування рішення. Верховний Суд також зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив позивачу у призначенні судової будівельної експертизи, а позивач не зверталася до суду з клопотанням про витребування доказів у встановленому порядку. Крім того, Верховний Суд пояснив, що ЦПК не передбачає проведення апеляційним судом підготовчого засідання при перегляді рішення суду першої інстанції.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду, якою відмовлено у позові, без змін.
