Директива Ради (ЄС) 2025/872
Ця Директива вносить зміни до існуючих правил ЄС щодо адміністративного співробітництва у сфері оподаткування, зокрема до Директиви 2011/16/ЄС. Її основна функція полягає у створенні системи автоматичного обміну інформацією, необхідною для нового глобального мінімального рівня оподаткування для багатонаціональних груп, широко відомого як правила Другої основи (запроваджені Директивою (ЄС) 2022/2523). Цей акт зобов’язує використовувати стандартний шаблон для звітування про цю мінімальну податкову інформацію та визначає, як податкові органи в різних державах-членах обмінюватимуться нею.
Основні положення Директиви передбачають внесення нових правил до Директиви 2011/16/ЄС. Ключовим доповненням є нова Стаття 8ae, присвячена формату подання та автоматичному обміну інформаційними звітами щодо додаткового податку. Ця стаття визначає, хто повинен використовувати стандартний шаблон (насамперед багатонаціональні групи), як інформація поширюється між державами-членами (наприклад, які частини надсилаються до якого типу держави-члена) та встановлює терміни для такого обміну. Нова Стаття 9a встановлює процедури співпраці між державами-членами для коригування обміняної інформації та обробки відсутніх даних. Директива також додає вичерпний новий Додаток VII до Директиви 2011/16/ЄС, який містить детальний стандартний шаблон для інформаційного звіту щодо додаткового податку, розроблений відповідно до міжнародних стандартів. Крім того, цей акт оновлює різні існуючі положення Директиви 2011/16/ЄС, включаючи визначення, правила статистики, використання інформації, стандартний електронний формат, терміни зберігання даних, правила валідації ідентифікаційного номера платника податків (ІНПП) та санкції, щоб включити новий механізм обміну. Він також вносить зміни до Статті 8(3a) Директиви 2011/16/ЄС для узгодження з останніми змінами щодо обов’язкового автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки, зокрема розширюючи обсяг даних, що обмінюються, включаючи такі деталі, як чинність самостійного засвідчення та ролі контролюючих осіб.
Найважливішими з практичної точки зору положеннями є нова Стаття 8ae, яка встановлює обов’язковий автоматичний обмін та деталізує правила поширення, а також новий Додаток VII, що містить обов’язковий стандартний шаблон для інформації щодо додаткового податку. Стаття 9a є важливою для операційної ефективності, визначаючи процедури коригування помилок та роботи з відсутньою інформацією. Зміни до Статті 8(3a) є релевантними для обміну інформацією про фінансові рахунки, розширюючи обсяг даних, що мають обмінюватися у цьому контексті.
Імплементаційний регламент Комісії щодо порушень безпеки Гаманців європейської цифрової ідентичності
Цей Імплементаційний регламент встановлює точні правила реагування держав-членів ЄС на порушення безпеки або компрометацію, що стосуються нових Гаманців європейської цифрової ідентичності, їхніх механізмів валідації або базових схем електронної ідентифікації. Метою є забезпечення гармонізованого підходу для держав-членів щодо оцінки серйозності інцидентів із використанням спільних критеріїв та вжиття швидких, скоординованих дій, таких як призупинення або відкликання рішень для гаманців, яких це стосується, та забезпечення інформування відповідних сторін.
Структурно Регламент складається з 11 статей та одного Додатка. Стаття 1 визначає його предмет регулювання, тоді як Стаття 2 надає визначення термінів, таких як “рішення для гаманців”, “користувач гаманця”, “сторона, що покладається на гаманець”, та “атестація одиниці гаманця”. Стаття 3 встановлює процес визначення порушення безпеки або компрометації, вимагаючи від держав-членів використовувати критерії, перелічені в Додатку I, для їхньої оцінки та взаємодіяти з іншими державами-членами та Комісією. Статті 4 та 5 деталізують процедури призупинення рішення для гаманців, включаючи обов’язкове інформування користувачів та сторін, що покладаються на гаманець, яких це стосується. Статті 6 та 7 охоплюють процес та повідомлення щодо поновлення рішення для гаманців. Статті 8 та 9 визначають умови та кроки для відкликання рішення, зокрема, якщо порушення зберігається протягом трьох місяців, та пов’язані інформаційні зобов’язання. Стаття 10 зобов’язує використовувати специфічні ІТ-системи, такі як CIRAS, для офіційних повідомлень. Цей Регламент впроваджує положення оновленого Регламенту eIDAS (Регламент (ЄС) № 910/2014 зі змінами, внесеними Регламентом (ЄС) 2024/1183).
З практичної точки зору, Стаття 3, пов’язана з Додатком I, є вирішальною, оскільки вона встановлює спільні критерії для оцінки серйозності порушення, враховуючи такі фактори, як кількість осіб, яких це стосується, тип скомпрометованих даних (особливо персональних даних) та перебої в роботі служби. Статті 4 та 8 визначають потенційні дії (призупинення або відкликання). Найважливішим для осіб та підприємств є те, що Статті 5 та 9 зобов’язують держави-члени інформувати користувачів гаманців та зареєстровані сторони, що покладаються на гаманець, яких це стосується, без необґрунтованої затримки про призупинення та відкликання, надаючи деталі щодо порушення, його потенційного впливу та рекомендованих дій.
Імплементаційний регламент Комісії щодо реєстрації сторін, що покладаються на гаманець
Цей Імплементаційний регламент встановлює детальні правила реєстрації “сторін, що покладаються на гаманець” – публічних та приватних суб’єктів, які мають намір використовувати Гаманці європейської цифрової ідентичності. Він зобов’язує кожну державу-члена ЄС заснувати та вести публічний національний реєстр цих суб’єктів. Метою є підвищення довіри та прозорості в екосистемі гаманців шляхом забезпечення легкодоступності інформації про сторони, що покладаються на гаманець, та гарантування гармонізованого процесу реєстрації по всьому Союзу.
Регламент структурований у 11 статей та підкріплений 5 Додатками, що містять технічні вимоги. Стаття 1 визначає предмет регулювання: реєстрацію сторін, що покладаються на гаманець. Стаття 2 надає визначення. Стаття 3 є центральною, зобов’язуючи держави-члени створювати національні реєстри, деталізуючи інформацію, яку вони повинні містити (Додаток I), вимагаючи призначення реєстраторів та забезпечуючи публічний онлайн-доступ через інтерфейси, зручні для читання людиною, та єдиний спільний API (Додаток II). Стаття 4 вимагає від держав-членів публікувати національні політики реєстрації. Стаття 5 встановлює зобов’язання для сторін, що покладаються на гаманець, надавати точну інформацію (Додаток I). Стаття 6 деталізує процес реєстрації, включаючи електронну заяву, верифікацію (з використанням джерел у Додатку III) та скасування. Стаття 7 стосується обов’язкових Сертифікатів доступу для сторін, що покладаються на гаманець, для автентифікації, вимагаючи гармонізованих політик (Додаток IV). Стаття 8 охоплює необов’язкові Реєстраційні сертифікати для сторін, що покладаються на гаманець, які, у разі видачі, повинні описувати передбачуване використання та запити на дані (Додаток V), та зазначає, як ця інформація використовується для інформування користувачів, якщо запитуються надмірні дані. Стаття 9 визначає правила призупинення або скасування реєстрації, включаючи обов’язкові дії за запитом та дискреційні дії на підставі таких причин, як недотримання вимог, вимагаючи пропорційності. Стаття 10 зобов’язує вести облік протягом 10 років. Стаття 11 встановлює дату застосування (24 грудня 2026 року).
Найважливіші положення включають Статтю 3, яка встановлює обов’язкові національні реєстри та їхню публічну доступність, включаючи через спільний API (Додаток II). Стаття 5 та Додаток I є вирішальними, оскільки вони визначають детальну інформацію, яку повинні надавати сторони, що покладаються на гаманець, включаючи заплановані запити на дані. Стаття 7 та Додаток IV регулюють обов’язкові Сертифікати доступу для сторін, що покладаються на гаманець, необхідні для безпечної взаємодії. Стаття 8 та Додаток V вводять необов’язкові Реєстраційні сертифікати та механізм інформування користувачів про запити на дані та позначення потенційно надмірних. Стаття 9 забезпечує необхідні рамки для видалення сторін, що не дотримуються вимог, з реєстру.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/847
Цей Імплементаційний регламент є цільовим правовим інструментом, спеціально розробленим для виправлення мовних помилок у французькій та шведській мовних версіях Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2018/2066, який регулює моніторинг та звітність щодо викидів парникових газів у рамках Системи торгівлі викидами ЄС (СТВ ЄС). Регламент усуває конкретні неточності, які були ненавмисно внесені до цих мовних версій попереднім актом, що вносить зміни, – Імплементаційним регламентом (ЄС) 2024/2493.
Структура Регламенту лаконічна. Преамбула пояснює контекст та необхідність виправлень, визначаючи точні помилки у французькому та шведському текстах Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066 та зазначаючи, що ці помилки були внесені Імплементаційним регламентом (ЄС) 2024/2493. Стаття 1 є ключовим правовим положенням, яке офіційно визначає необхідні виправлення до французької та шведської мовних версій Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066. Стаття 2 встановлює дату набрання чинності цим Регламентом про виправлення. Сама Стаття 1 не запроваджує нових суттєвих правил моніторингу чи звітності, але
А тепер розглянемо детальніше кожен з опублікованих сьогодні актів:
Директива Ради (ЄС) 2025/872 від 14 квітня 2025 року, що вносить зміни до Директиви 2011/16/ЄС стосовно адміністративного співробітництва у сфері оподаткування
Ця Директива, Директива Ради (ЄС) 2025/872, суттєво змінює чинні правила ЄС щодо адміністративного співробітництва у сфері оподаткування, зокрема Директиву Ради 2011/16/ЄС (DAC). Її основна мета – встановити рамки для автоматичного обміну інформацією, пов’язаною з новим глобальним мінімальним рівнем оподаткування для транснаціональних груп підприємств та великих вітчизняних груп, як це запроваджено Директивою Ради (ЄС) 2022/2523 (часто іменованою як Директива Другої Опори). Вона зобов’язує використовувати стандартний шаблон для звітування цієї інформації та визначає, як податкові органи в різних державах-членах будуть нею обмінюватися. Директива також включає останні оновлення стосовно автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки.
Структура цієї Директиви, що вносить зміни, є простою. Вона складається з кількох статей, які запроваджують конкретні зміни до Директиви 2011/16/ЄС. Основні положення включають додавання нової Статті 8ае, повністю присвяченої формату подання та автоматичному обміну інформацією про додатковий податок (Top-up tax). Ця нова стаття деталізує, хто повинен використовувати стандартний шаблон (переважно транснаціональні групи підприємств), як інформація поширюється між державами-членами (наприклад, які частини звітності надходять до якого типу держави-члена), та встановлює граничні терміни для цього обміну. Інша нова стаття, Стаття 9а, встановлює процедури співпраці між державами-членами щодо виправлень обміняної інформації та розгляду випадків, коли очікувана інформація відсутня. Директива також додає всеосяжний новий Додаток VII до Директиви 2011/16/ЄС, який містить детальний стандартний шаблон для звітності про додатковий податок, узгоджений з міжнародними стандартами. Крім того, вона оновлює різні існуючі положення в Директиві 2011/16/ЄС, такі як визначення, правила щодо статистики, використання інформації, стандартний електронний формат, зберігання даних, перевірка TIN (ідентифікаційного номера платника податків) та штрафи, щоб охопити новий механізм обміну. Вона також змінює Статтю 8(3а) Директиви 2011/16/ЄС для узгодження з останніми змінами щодо обов’язкового автоматичного обміну інформацією про фінансові рахунки, розширюючи обсяг даних, що обмінюються, включаючи деталі, такі як дійсність самосертифікації та ролі контролюючих осіб. Порівняно з попередньою версією Директиви 2011/16/ЄС, найбільш суттєвою зміною є повне додавання рамок, необхідних для введення в дію вимог щодо звітності та обміну інформацією, що випливають з глобальних правил мінімального оподаткування.
Для практичного використання особливо важливими є кілька положень. Суть Директиви полягає в новій Статті 8ае, яка зобов’язує автоматичний обмін звітністю про додатковий податок та визначає правила поширення, забезпечуючи отримання відповідними податковими органами інформації, необхідної для оцінки відповідності правилам Другої Опори. Вимога до транснаціональних груп підприємств використовувати стандартний шаблон, наданий у новому Додатку VII, є критично важливою для забезпечення узгодженості та порівнянності інформації між юрисдикціями. Процедури, викладені в новій Статті 9а для вирішення помилок та відсутньої інформації, є життєво важливими для безперебійного функціонування системи обміну та для забезпечення отримання податковими органами точних та повних даних. Директива також встановлює конкретні терміни для першого звітного фінансового року та початкового обміну інформацією за новими правилами, що є критичним для підготовки бізнесу та податкових адміністрацій. Нарешті, оновлення Статті 8(3а) є важливим для фінансових установ та податкових органів, залучених до обміну інформацією про фінансові рахунки, оскільки воно розширює точки даних, що підлягають обміну.
Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2025/847 від 6 травня 2025 року, що встановлює правила застосування Регламенту (ЄС) № 910/2014 Європейського Парламенту та Ради щодо реагування на порушення безпеки Європейських гаманців цифрової ідентичності
Цей Регламент встановлює конкретні правила щодо того, як держави-члени ЄС повинні реагувати на порушення або компрометацію безпеки, що стосуються нових Європейських гаманців цифрової ідентичності, пов’язаних з ними механізмів валідації або базових схем електронної ідентифікації. Він забезпечує гармонізовану структуру для того, щоб у разі таких інцидентів держави-члени могли оцінювати їхню серйозність на основі спільних критеріїв та вживати швидких, скоординованих заходів. Це включає такі заходи, як призупинення або остаточне відкликання рішень щодо гаманців, яких це стосується, та забезпечення інформування відповідних сторін.
Регламент складається з 11 статей та містить один додаток. Стаття 1 визначає предмет Регламенту, тоді як Стаття 2 містить основні визначення для таких термінів, як “рішення щодо гаманця”, “користувач гаманця”, “сторона, що покладається на гаманець”, та “атестація гаманець-одиниці”. Стаття 3 встановлює процес встановлення порушення або компрометації безпеки, вимагаючи від держав-членів використовувати детальні критерії, перелічені в Додатку I, для своєї оцінки. Вона також зобов’язує здійснювати зв’язок між державами-членами та Комісією щодо потенційних порушень. Статті 4 і 5 деталізують процедури та вимоги до інформації у випадку призупинення рішення щодо гаманця, включаючи зобов’язання оперативно інформувати користувачів, яких це стосується, та сторони, що покладаються. Статті 6 і 7 охоплюють процес та вимоги до сповіщення для відновлення рішення щодо гаманця після усунення порушення. Статті 8 і 9 визначають умови та кроки для відкликання рішення щодо гаманця, зокрема якщо порушення не усунуто протягом трьох місяців, а також відповідні зобов’язання щодо інформування. Стаття 10 зобов’язує використовувати специфічні інформаційні системи, такі як CIRAS, для офіційних повідомлень між державами-членами та Комісією. Цей Регламент імплементує положення оновленого Регламенту eIDAS (Регламент (ЄС) № 910/2014 з поправками, внесеними Регламентом (ЄС) 2024/1183), надаючи необхідні операційні деталі для обробки інцидентів безпеки, пов’язаних з Європейськими гаманцями цифрової ідентичності, що є новим елементом оновленої структури.
Для користувачів та сторін, що покладаються, найважливішими положеннями є ті, що безпосередньо впливають на них у разі проблеми з безпекою. Стаття 3, разом із Додатком I, є ключовою, оскільки вона визначає критерії, які використовуються державами-членами для визначення, чи є порушення достатньо серйозним, щоб вплинути на надійність рішення щодо гаманця. Ці критерії враховують такі фактори, як кількість постраждалих осіб, тип скомпрометованих даних (особливо персональних даних) та тривалість перерви в роботі сервісу. Статті 4 та 8 є критично важливими, оскільки вони визначають потенційні наслідки порушення: тимчасове призупинення надання та використання рішення щодо гаманця або постійне відкликання, якщо проблема серйозна або не усунена вчасно. Найважливішим для обізнаності є те, що Статті 5 та 9 зобов’язують держави-члени інформувати постраждалих користувачів гаманців та зареєстровані сторони, що покладаються на гаманець, без невиправданої затримки про призупинення та відкликання. Ця інформація повинна включати деталі щодо порушення, його потенційного впливу на користувачів та сторони, що покладаються, а також будь-які вжиті або рекомендовані заходи, забезпечуючи прозорість та даючи можливість користувачам та бізнесу реагувати належним чином.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/848 від 6 травня 2025 року, що встановлює правила застосування Регламенту (ЄС) № 910/2014 Європейського Парламенту та Ради стосовно реєстрації сторін, що покладаються на гаманці
Цей Імплементаційний регламент Комісії встановлює спеціальні правила реєстрації «сторін, що покладаються на гаманці» в рамках Європейської цифрової ідентичності, встановленої зміненим Регламентом eIDAS. Він зобов’язує кожну державу-члена ЄС створити та підтримувати публічний національний реєстр цих суб’єктів – як державних, так і приватних постачальників послуг – які мають намір використовувати Європейські гаманці цифрової ідентичності. Метою регламенту є зміцнення довіри та прозорості в екосистемі гаманців шляхом забезпечення легкого доступу до інформації про ці сторони, що покладаються, та гарантування гармонізованого процесу реєстрації по всьому Союзу.
Регламент складається з 11 статей та підтримується 5 додатками, що містять технічні деталі та конкретні вимоги.
* **Стаття 1** визначає предмет і сферу застосування: реєстрація сторін, що покладаються на гаманці.
* **Стаття 2** надає важливі визначення термінів, що використовуються в тексті, таких як «сторона, що покладається на гаманець», «одиниця гаманця», «реєстратор» та різні типи сертифікатів.
* **Стаття 3** зобов’язує держави-члени створювати національні реєстри, визначає інформацію, яку вони повинні містити (докладно описано в Додатку I), вимагає призначення реєстраторів та забезпечує публічну доступність інформації онлайн як через інтерфейси, зрозумілі для людини, так і через єдиний спільний API (з технічними вимогами в Додатку II).
* **Стаття 4** вимагає від держав-членів встановлювати та публікувати національні політики реєстрації, що визначають процедури, необхідну документацію, методи верифікації та механізми відшкодування.
* **Стаття 5** визначає зобов’язання сторін, що покладаються на гаманці, надавати точну та актуальну інформацію (перераховану в Додатку I) до національних реєстрів.
* **Стаття 6** деталізує процеси реєстрації, вимагаючи від реєстраторів створити прості у використанні електронні процеси, без зайвих затримок верифікувати заяви та проводити перевірки, включаючи підтвердження прав на основі джерел, перелічених у Додатку III. Вона також охоплює процес скасування.
* **Стаття 7** стосується сертифікатів доступу для сторін, що покладаються на гаманці, які є обов’язковими для таких сторін для автентифікації перед одиницями гаманців. Вона вимагає від держав-членів уповноважувати постачальників сертифікатів та імплементувати гармонізовані політики та правила практики сертифікації відповідно до Додатку IV.
* **Стаття 8** стосується реєстраційних сертифікатів для сторін, що покладаються на гаманці, які держави-члени *можуть* уповноважувати видавати. Якщо вони видаються, ці сертифікати повинні описувати передбачуване використання стороною, що покладається, та дані, які вона має намір запитувати, включаючи загальну політику доступу для інформування користувачів, якщо запитується надмірна кількість даних, відповідно до вимог Додатку V.
* **Стаття 9** визначає правила призупинення або скасування реєстрації, включаючи обов’язкове призупинення/скасування за запитом наглядового органу або самої сторони, що покладається, та дискреційні дії реєстратора на визначених підставах, що вимагають оцінки пропорційності. Вона також зобов’язує відкликати відповідні сертифікати при призупиненні або скасуванні.
* **Стаття 10** вимагає від реєстраторів зберігати записи зареєстрованої інформації та змін протягом 10 років.
* **Стаття 11** встановлює дату набрання чинності та застосування (24 грудня 2026 року).
* **Додатки I-V** надають детальні переліки необхідної інформації, технічні специфікації для API та електронних підписів/печаток, джерела для верифікації прав та вичерпні вимоги до політик, практик та змісту сертифікатів доступу та реєстрації для сторін, що покладаються на гаманці.
Цей Регламент імплементує нові положення, введені нещодавньою поправкою до Регламенту eIDAS (Регламент (ЄС) 2024/1183), зокрема щодо реєстрації сторін, що покладаються на нові Європейські гаманці цифрової ідентичності. Він встановлює новий елемент рамкової структури, а не змінює попередній імплементаційний регламент щодо цієї конкретної теми.
Для будь-кого, хто має справу з Європейськими гаманцями цифрової ідентичності, особливо важливими є кілька положень:
* **Вимога до національних реєстрів (Стаття 3):** Це основа, що забезпечує центральне, публічне джерело інформації про те, хто використовує гаманці.
* **Публічна доступність та спільний API (Стаття 3(4), (5), Додаток II):** Це забезпечує прозорість і дозволяє постачальникам гаманців та користувачам легко перевіряти статус та зареєстровані деталі сторони, що покладається, що є критично важливим для інтероперабельності та довіри.
* **Інформація, необхідна від сторін, що покладаються (Стаття 5, Додаток I):** Сторони, що покладаються, повинні надавати детальну інформацію, включаючи перелік та опис даних, які вони мають намір запитувати від користувачів, та їхні специфічні права (наприклад, постачальник послуг, кваліфікований надавач довірчих послуг). Ця прозорість є ключовою для контролю користувачів.
* **Сертифікати доступу для сторін, що покладаються на гаманці (Стаття 7, Додаток IV):** Вони є обов’язковими для сторін, що покладаються, для автентифікації, забезпечуючи безпечну взаємодію з гаманцями на основі гармонізованих стандартів ЄС.
* **Реєстраційні сертифікати для сторін, що покладаються на гаманці (Стаття 8, Додаток V) та загальна політика доступу:** Якщо держава-член вирішить їх видавати, вони надають користувачам чітку інформацію про зареєстровані запити даних сторони, що покладається. Важливо, що постачальники гаманців повинні використовувати цю інформацію для попередження користувачів, якщо сторона, що покладається, запитує більше даних, ніж вона зареєстрована запитувати (Стаття 8(2)(d)), пропонуючи життєво важливий рівень захисту користувачів від надмірного обміну даними.
* **Правила призупинення та скасування (Стаття 9):** Ці положення дозволяють вилучати сторони, що покладаються, з реєстру, якщо вони не дотримуються правил або діють неналежним чином, захищаючи користувачів та підтримуючи цілісність екосистеми.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/842 від 6 травня 2025 року, що виправляє деякі мовні версії Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066 про моніторинг і звітність щодо викидів парникових газів згідно з Директивою 2003/87/ЄС Європейського Парламенту та Ради
Цей Імплементаційний регламент Комісії є цільовим правовим інструментом, призначеним для виправлення конкретних мовних помилок в іншому ключовому акті права ЄС, Імплементаційному регламенті (ЄС) 2018/2066. Останній регламент є основним для Системи торгівлі викидами ЄС (СТВ), деталізуючи, як компанії повинні здійснювати моніторинг і звітувати про свої викиди парникових газів. Цей новий Регламент specifically виправляє неточності, що з’явилися у французькій та шведській мовних версіях правил моніторингу та звітності, помилки, які були ненавмисно внесені попереднім Регламентом, що вносить зміни (Імплементаційний регламент (ЄС) 2024/2493).
Структура цього Регламенту є лаконічною. Він починається з преамбули, що пояснює передумови та необхідність виправлень, ідентифікуючи точні помилки у французькому та шведському текстах Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066 та зазначаючи, що ці помилки були внесені Імплементаційним регламентом (ЄС) 2024/2493. Основною правовою нормою є Стаття 1, яка формально встановлює обов’язок внесення виправлень до французької та шведської мовних версій. Стаття 2 встановлює дату набрання Регламентом чинності. Основна норма, Стаття 1, не вводить нових матеріально-правових норм, а натомість виправляє існуючі у конкретних мовних версіях, щоб забезпечити їх точне відображення намічених правових вимог до моніторингу та звітності за Системою торгівлі викидами ЄС.
Для тих, хто працює в рамках Системи торгівлі викидами ЄС та використовує французьку або шведську мовні версії Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/2066, найважливішою нормою є Стаття 1. Ця стаття забезпечує точність критично важливих технічних деталей. Зокрема, вона виправляє визначення терміну «останній план польоту» у французькій версії (Додаток IIIa, розділ 1, пункт 8), мінімальну частоту, необхідну для аналізу димових газів у шведській версії (Додаток VII, таблиця, запис для «Димовий газ»), та зазначені одиниці вимірювання для звітності у шведській версії (Додаток X, розділ 1, пункт 8(а)). Ці виправлення є життєво важливими для забезпечення того, щоб оператори та органи влади, які використовують ці мовні версії, застосовували правила моніторингу та звітності правильно та послідовно з іншими мовними версіями.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/849 від 6 травня 2025 року, що встановлює правила застосування Регламенту (ЄС) № 910/2014 Європейського Парламенту та Ради щодо подання інформації до Комісії та Групи співробітництва для списку сертифікованих Європейських гаманців цифрової ідентичності
Цей Імплементаційний регламент Комісії встановлює конкретні правила щодо того, як держави-члени ЄС повинні подавати інформацію про свої сертифіковані Європейські гаманці цифрової ідентичності. Його основна мета полягає в тому, щоб дозволити Європейській Комісії створити та підтримувати публічний, машинозчитуваний список цих сертифікованих гаманців. Стандартизуючи формат і процедуру такого подання, регламент має на меті забезпечити прозорість і довіру до нового європейського механізму цифрової ідентичності.
Регламент складається з кількох статей та Додатку. Він починається з визначення ключових термінів, що стосуються екосистеми Європейського гаманця цифрової ідентичності, таких як «рішення гаманця», «постачальник гаманця» та «критичні активи». Основні положення містяться у Статті 3 та Додатку. Стаття 3 зобов’язує держави-члени подавати необхідну інформацію як до Комісії, так і до Групи співробітництва з питань Європейської цифрової ідентичності через безпечний електронний канал, наданий Комісією. Вона також вимагає, щоб ця інформація подавалася щонайменше англійською мовою, та зобов’язує держави-члени оновлювати інформацію при виникненні будь-яких змін, включаючи зміни до статусу сертифікації гаманця. Цей регламент імплементує вимоги, викладені в оновленому основному законі ЄС про електронну ідентифікацію та довірчі послуги (Регламент (ЄС) № 910/2014) щодо списку сертифікованих гаманців, надаючи необхідні практичні деталі для держав-членів щодо виконання цього зобов’язання.
Для тих, хто потребує розуміння того, яка інформація буде доступна у списку сертифікованих гаманців або як держави-члени звітують про це, найважливішими положеннями є Стаття 3 та Додаток. Стаття 3 є життєво важливою, оскільки вона встановлює зобов’язання для держав-членів подавати інформацію, визначає безпечний електронний канал, який має використовуватися, та вимагає, щоб подання було щонайменше англійською мовою, забезпечуючи широку доступність. Додаток є настільки ж вирішальним, оскільки він детально описує точний зміст інформації, яку держави-члени повинні подавати. Це включає вичерпні описи самого рішення гаманця, схеми електронної ідентифікації, в рамках якої воно функціонує (що охоплює такі аспекти, як відповідальні органи, режими нагляду та відповідальності, а також процеси реєстрації), а також обов’язкові сертифікаційні документи та звіти. Ця детальна специфікація забезпечує послідовність та повноту інформації, що надається усіма державами-членами.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/846 від 6 травня 2025 року, що встановлює правила застосування Регламенту (ЄС) № 910/2014 Європейського Парламенту та Ради стосовно транскордонного зіставлення ідентичностей фізичних осіб
Гаразд, ось опис Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2025/846 на основі наданого вами тексту.
Цей регламент встановлює конкретні технічні та процедурні правила щодо того, як органи публічного сектору в усьому Європейському Союзі повинні здійснювати транскордонне зіставлення ідентичностей фізичних осіб. Він застосовується, коли фізичні особи використовують Європейський гаманець цифрової ідентичності або нотифікований засіб електронної ідентифікації з іншої держави-члена для доступу до онлайн-послуг. Мета полягає в тому, щоб забезпечити, коли користувач з однієї країни ЄС отримує доступ до публічної послуги онлайн в іншій, його ідентичність могла бути надійно та послідовно зіставлена з існуючими записами, які зберігаються постачальником послуг. Це вирішальний крок для забезпечення безперешкодної транскордонної цифрової взаємодії в межах внутрішнього ринку.
Регламент складається з Преамбули, яка пояснює правову основу та обґрунтування правил (вступні частини 1-18), та шести Статей, що встановлюють конкретні правові зобов’язання. Основні положення містяться в Статтях 2-5. Цей акт імплементує статтю 11а(3) оновленого Регламенту eIDAS (Регламент (ЄС) № 910/2014 з поправками, внесеними Регламентом (ЄС) 2024/1183), який часто називають eIDAS 2.0. Порівняно з попередньою рамкою за оригінальним eIDAS, цей регламент вводить конкретні правила, адаптовані для нових Європейських гаманців цифрової ідентичності, визначаючи набори даних, що використовуватимуться для зіставлення з цими гаманцями, поряд з оновленими правилами для зіставлення з традиційними нотифікованими засобами електронної ідентифікації. Він базується на інших імплементаційних актах, пов’язаних з eIDAS, таких як ті, що визначають мінімальні набори даних та дані для ідентифікації особи для гаманців, і посилається на них.
Для журналістів, які висвітлюють цю тему, найважливішими положеннями, ймовірно, є:
* **Стаття 2 (Загальні вимоги):** Ця стаття є фундаментальною, оскільки вона визначає *як* органи публічного сектору повинні здійснювати зіставлення ідентичностей. Вона визначає точні набори даних, які мають використовуватися – обов’язкові дані для ідентифікації особи з Імплементаційного регламенту (ЄС) 2024/2977 для Гаманців, та обов’язкові атрибути з Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/1501 для нотифікованих засобів електронної ідентифікації. Вона також уточнює, як визначається успішне зіставлення, вимагаючи однозначного зв’язку з єдиною фізичною особою або призводячи до нової, еквівалентної реєстрації. Важливо, що вона вимагає обробки незначних орфографічних відхилень (таких як пробіли або дефіси), щоб уникнути непотрібних збоїв зіставлення.
* **Статті 3 та 4 (Успішне та неуспішне зіставлення):** Ці статті деталізують користувацький досвід. Стаття 3 вимагає інформувати користувача про успішне зіставлення та пропонувати варіанти повторного використання завершеного процесу зіставлення в майбутньому (наприклад, шляхом збереження асоціації). Стаття 4 вимагає, щоб у разі невдалого зіставлення користувач був проінформований, отримав чіткі причини та мав доступ до альтернативних варіантів або додаткових процесів для завершення ідентифікації або доступу до послуги. Це забезпечує прозорість та контроль з боку користувача.
* **Стаття 5 (Ведення журналів):** Це положення вимагає від довірчих сторін вести журнали процесу зіставлення ідентичностей, включаючи використані дані та результат, протягом мінімум 6 та максимум 12 місяців. Це має вирішальне значення для безпеки, підзвітності та розгляду потенційних скарг або суперечок користувачів.
* **Стаття 6 (Набрання чинності):** Хоча регламент набирає чинності незабаром після публікації, його правила *застосовуватимуться* лише з 24 грудня 2026 року. Це дає державам-членам та постачальникам послуг час для впровадження необхідних систем та процедур.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/835 від 5 травня 2025 року, що встановлює остаточне компенсаційне мито на імпорт біодизеля походженням з Аргентини за результатами перегляду з закінченням терміну дії відповідно до статті 18 Регламенту (ЄС) 2016/1037 Європейського Парламенту та Ради
Цей Імплементаційний регламент Комісії встановлює остаточні компенсаційні мита на імпорт біодизеля походженням з Аргентини за результатами перегляду з закінченням терміну дії. За результатами перегляду встановлено, що субсидування аргентинської промисловості біодизеля, ймовірно, продовжиться, якщо заходи припинять свою дію, і що, хоча поточний імпорт в рамках зобов’язань не спричинив шкоди протягом періоду перегляду, шкода, ймовірно, відновиться, якщо заходи та зобов’язання будуть скасовані. Отже, існуючі компенсаційні мита зберігаються для захисту галузі Союзу.
Акт структурований на кілька розділів, деталізованих у преамбулах, за якими йдуть оперативні статті. Преамбули охоплюють процесуальні аспекти перегляду з закінченням терміну дії, визначають товар, що підлягає перегляду, та подібний товар, аналізують імовірність продовження субсидування, оцінюють шкоду для галузі Союзу, досліджують причинно-наслідковий зв’язок між субсидованим імпортом та шкодою, оцінюють імовірність відновлення шкоди та розглядають інтереси Союзу. Основні положення в преамбулах детально описують висновки розслідування щодо конкретних аргентинських схем субсидування, зокрема державної підтримки шляхом надання соєвих бобів за винагороду меншу за належну та підтримки доходу/ціни, звільнення від провінційних податків та інших схем. Також аналізується економічний стан галузі Союзу та вплив імпорту з Аргентини та інших країн. Оперативні статті офіційно встановлюють остаточне компенсаційне мито, перелічують конкретні ставки мита для названих компаній та залишкову ставку для всіх інших, а також встановлюють умови застосування цих ставок, включаючи вимоги до комерційних рахунків та продовження існуючих зобов’язань. Зміни порівняно з попередніми версіями зазначені в преамбулах, такі як заміна Закону про біопаливо 2006 року Законом про біопаливо 2021 року в Аргентині, зміни ставок та політики аргентинського експортного податку, а також вплив нових заходів торговельного захисту з боку інших країн або самого ЄС (наприклад, щодо китайського біодизеля).
Для тих, хто займається імпортом або торгівлею біодизелем з Аргентини, найважливіші положення містяться у статті 1 та статті 2. Стаття 1 встановлює остаточне компенсаційне мито та перелічує конкретні ставки мита, що застосовуються до названих аргентинських виробників-експортерів, а також вищу залишкову ставку для всього іншого імпорту. Ці ставки варіюються від 25,0% до 33,4%. Пункт 3 статті 1 встановлює ключову умову для застосування індивідуальних, нижчих ставок мита: пред’явлення дійсного комерційного рахунка, що містить конкретну декларацію, підписану посадовою особою компанії-експортера. Без такого конкретного рахунка та декларації буде застосовуватися вища ставка мита для «всього іншого імпорту». Стаття 2 також є життєво важливою, оскільки вона підтверджує, що імпорт від компаній, чиї зобов’язання були прийняті Комісією (перелічені в Імплементаційному рішенні (ЄС) 2019/245), залишається звільненим від мита за умови дотримання умов зобов’язання, включаючи конкретні вимоги до рахунка та сертифіката, детально описані в Додатках 1 та 2. Це означає, що для компаній, що діють в рамках зобов’язання, ставки мита, зазначені у статті 1, не застосовуються, доки вони дотримуються умов зобов’язання. Стаття 3 визначає вимоги до рахунка для компаній, що діють в рамках зобов’язання, для операцій, які *не* звільнені від мита. Нарешті, преамбула (441) підкреслює можливість ініціювання розслідування щодо обходу заходів, якщо експорт компаній з нижчими індивідуальними ставками значно зросте, що потенційно може призвести до скасування індивідуальних ставок та встановлення мита, що застосовується до всієї країни.
Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2025/839 від 5 травня 2025 року про надання авторизації Союзу на сімейство біоцидних продуктів Oxivir Excel BPF відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради
Ось опис положень Імплементаційного Регламенту Комісії (ЄС) 2025/839:
Цей регламент Європейського Союзу надає авторизацію Союзу на сімейство біоцидних продуктів, відомих як “Oxivir Excel BPF”. Ця авторизація дозволяє розміщувати ці продукти, які містять перекис водню як діючу речовину, на ринку та використовувати їх у всіх державах-членах ЄС. Продукти призначені для використання як дезінфікуючі та альгіцидні засоби в різних сферах, включаючи охорону здоров’я та зони харчових продуктів/кормів. Авторизація дійсна протягом десяти років, з 26 травня 2025 року до 30 квітня 2035 року.
Структура цього регламенту є простою. Основний текст формально надає авторизацію та визначає її тривалість, посилаючись на детальні умови, викладені в Додатку. Додаток, що становить основну частину тексту, є Резюме характеристик біоцидного продукту (SPC). SPC організовано за рівнями, починаючи із загальної інформації про все сімейство продуктів, а потім розбиваючись на “Мета SPC” для різних формул продуктів: концентрату, готової до використання рідини та готових до використання серветок. Кожен Мета SPC деталізує конкретний склад, інформацію про небезпеки та, що важливо, авторизовані способи використання та інструкції. Цей регламент надає нову авторизацію в рамках чинного Регламенту ЄС про біоцидні продукти (Регламент (ЄС) № 528/2012) і не описує поправки чи зміни до попередніх авторизацій.
Для будь-кого, хто планує використовувати ці продукти, найважливіші положення містяться в детальних описах використання та загальних вказівках щодо використання в розділах Мета SPC Додатка. Вони точно визначають, де і як можна застосовувати кожну формулу продукту, охоплюючи такі методи, як миття шваброю, протирання, замочування, занурення та спінення на твердих поверхнях у сферах охорони здоров’я, харчових продуктів/кормів та загальних зонах. Ключові деталі для користувачів включають необхідні норми розведення для концентрованого продукту (від 1,5% до 5% залежно від цільового організму та зони використання), норми застосування, необхідний час контакту для дезінфекції (постійно 5 хвилин для всіх зазначених способів використання) та категорії дозволених користувачів (професійні, а для деяких готових до використання продуктів – широка громадськість). Регламент також визначає основні заходи безпеки, такі як обов’язкове використання засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) при роботі з концентратом, та надає інструкції з надання першої допомоги та утилізації. Також уточнюється, що хоча ці продукти можуть використовуватися на поверхнях медичних виробів, їх авторизація як медичних виробів підпадає під окреме законодавство (Регламент (ЄС) 2017/745) і не покривається цією біоцидною авторизацією.
Імплементаційний Регламент Комісії (ЄС) 2025/845 від 5 травня 2025 року про затвердження діючої речовини елементарного заліза як діючої речовини з низьким ризиком відповідно до Регламенту (ЄС) № 1107/2009 Європейського Парламенту та Ради та про внесення змін до Імплементаційного Регламенту Комісії (ЄС) № 540/2011
Нижче наведено опис положень Імплементаційного Регламенту Комісії (ЄС) 2025/845:
Цей регламент офіційно затверджує діючу речовину елементарного заліза для використання в засобах захисту рослин на території Європейського Союзу. Найважливіше те, що він відносить елементарне залізо до категорії діючої речовини з «низьким ризиком», що відображає позитивну оцінку його властивостей та потенційного впливу. Це затвердження підлягає конкретним умовам та вимогам щодо чистоти, деталі яких викладені у регламенті.
Структура регламенту включає преамбулу, що окреслює процедурні кроки, які призвели до прийняття рішення, за якою слідують три статті та два додатки. Стаття 1 надає затвердження елементарного заліза за умов, визначених у Додатку I. Стаття 2 вносить зміни до Імплементаційного Регламенту Комісії (ЄС) № 540/2011, який містить перелік затверджених діючих речовин, шляхом включення деталей затвердження елементарного заліза до цього переліку. Стаття 3 встановлює дату набрання регламентом чинності. Основною зміною, що запроваджується, є додавання елементарного заліза до переліку діючих речовин ЄС з позначкою «низький ризик».
Для зацікавлених сторін, що працюють у секторі захисту рослин, найважливіші положення містяться у Додатку I. Цей додаток точно визначає затверджену речовину (елементарне залізо, номер CAS 7439-89-6), встановлює мінімальний стандарт чистоти ≥ 989 г/кг та жорсткі максимальні межі вмісту конкретних токсикологічно небезпечних домішок, таких як Арсен, Ртуть та Свинець. Він також визначає термін дії затвердження, який триває з 26 травня 2025 року до 26 травня 2040 року. Крім того, він вимагає враховувати висновки звіту наукового огляду, зокрема його додатки, при дозволі конкретних засобів захисту рослин, що містять елементарне залізо, та наголошує на тому, що можуть знадобитися відповідні заходи зі зменшення ризику як умови використання.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/864 від 30 квітня 2025 року про здійснення відрахування з квоти на вилов атлантичного лосося, виділеної Фінляндії у 2025 році, через перевилов у 2024 році
Доброго ранку. Давайте подивимося на цей новий законодавчий акт ЄС.
Цей імплементаційний регламент Комісії стосується конкретних заходів, вжитих у рамках Спільної рибальської політики ЄС. По суті, він офіційно зменшує кількість атлантичного лосося, яку Фінляндії дозволено виловити в Балтійському морі протягом 2025 року. Це зменшення є покаранням, накладеним через те, що Фінляндія перевищила свої дозволені можливості рибальства для цього запасу у 2024 році. Перевилов стався через рибальську діяльність, яку Комісія визнала такою, що не відповідає правилам для рибальства з метою наукових досліджень.
Регламент має чітку структуру. Він починається з посилання на правову основу, яка надає Комісії повноваження вживати таких заходів, головним чином Регламент ЄС про контроль у рибальстві (Регламент (ЄС) № 1224/2009), який передбачає обов’язкові відрахування за перевилов. Суть акта міститься у пунктах “Зважаючи на те, що…”, які надають детальний виклад. Вони пояснюють відповідні квоти на вилов, виділені Фінляндії на 2023, 2024 та 2025 роки, наголошуючи, що квота на 2024 рік для цього конкретного запасу лосося була переважно для неминучого прилову, з дуже обмеженими винятками, зокрема для наукових досліджень, що відповідають вимогам. Далі Регламент докладно розповідає про обмін думками між Комісією та Фінляндією щодо запланованого Фінляндією наукового рибальства у 2024 році, негативний науковий висновок Науково-технічного та економічного комітету ЄС з питань рибальства (STECF) щодо масштабів та обґрунтування цього дослідження, рішення Фінляндії продовжити діяльність попри попередження, та остаточні заявлені вилови від цієї діяльності. Аналіз Комісії доходить висновку, що це рибальство не відповідало правовим вимогам для наукових досліджень і, отже, становило несанкціоноване цілеспрямоване рибальство, що призвело до перевилову дозволеної квоти для такої діяльності (яка становила нуль у відповідних районах). Основна (оперативна) частина Регламенту, Стаття 1, офіційно зазначає, що квота на 2025 рік зменшується, а Додаток надає точні деталі цього відрахування. Цей акт не вносить зміни до попередніх регламентів безпосередньо, але застосовує наслідки, передбачені чинними правилами (як-от Регламент про контроль та Регламент про можливості рибальства на 2024 рік), виходячи з дій Фінляндії у 2024 році.
Для всіх, хто хоче зрозуміти практичний вплив цього Регламенту, найважливішими положеннями є Стаття 1 та Додаток. Стаття 1 є основною правовою настановою, яка зазначає, що квота Фінляндії на 2025 рік на атлантичного лосося у зазначених районах Балтійського моря зменшується. Додаток має вирішальне значення, оскільки він надає точну цифру відрахування: 3 162 особини. Це означає, що загальний допустимий вилов Фінляндії для цього запасу лосося у 2025 році, спочатку встановлений Регламентом про можливості рибальства на 2025 рік, тепер на 3 162 особини менший. Детальне пояснення у пунктах “Зважаючи на те, що…” також є дуже важливим, оскільки воно пояснює, *чому* здійснюється це відрахування, а саме, що рибальство, проведене у 2024 році під виглядом наукових досліджень, було визнано таким, що не відповідає правилам ЄС, і, отже, розцінено як незаконне цілеспрямоване рибальство, що спричинило спрацьовування механізму покарання за перевилов.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/834 від 5 травня 2025 року про надання дозволу Союзу на єдиний біоцидний продукт Хлор відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради
Ось опис положень Імплементаційного регламенту Комісії (ЄС) 2025/834:
1. **Суть Акту:**
Цей регламент надає загальносоюзний дозвіл на біоцидний продукт під назвою “Хлор”, дозволяючи розміщення його на ринку та використання по всьому Європейському Союзу. Продукт дозволено для професійного використання для дезінфекції та боротьби з водоростями у громадських басейнах (Тип продукції 2) та для дезінфекції питної води у постачальників води та їх розподільних системах (Тип продукції 5). Дозвіл діє протягом визначеного періоду та супроводжується детальними умовами його безпечного та ефективного використання.
2. **Структура, основні положення та зміни:**
Регламент починається з преамбули, що пояснює підґрунтя, включно з процесом подання заявки відповідно до Регламенту ЄС про біоцидні продукти (Регламент (ЄС) № 528/2012), оцінкою, проведеною національними органами влади та Європейським хімічним агентством (ECHA), а також позитивним висновком ECHA. У ній висвітлюється конкретний запит від Німеччини щодо коригування умов дозволу на використання питної води на її території, заснований на національному законодавстві про питну воду. Основні правові положення містяться у статті 1, яка офіційно надає дозвіл Союзу заявнику, CGV Chlorgas Vertriebs GmbH, визначає номер дозволу (EU-0028952-0000) та встановлює термін дії з 26 травня 2025 року до 30 квітня 2035 року. Стаття 1 також чітко включає конкретні коригування, запитані Німеччиною для використання питної води на її території. Стаття 2 визначає дату набрання Регламентом чинності. Додаток містить юридично обов’язковий Резюме характеристик продукту (РХП), що деталізує склад продукту, небезпеки, дозволені види використання, методи застосування, норми, заходи зменшення ризику та іншу важливу інформацію. Це новий дозвіл Союзу, що імплементує рішення відповідно до Регламенту про біоцидні продукти, а не вносить зміни до попереднього акту.
3. **Найважливіші положення для використання:**
Для будь-кого, хто займається використанням або постачанням цього продукту, найважливішою частиною є Резюме характеристик продукту (РХП), що міститься у Додатку. Цей документ є остаточним посібником щодо дозволених видів використання продукту. Він визначає точні цільові організми (бактерії, віруси, зелені водорості), дозволені місця використання (громадські басейни, системи питного водопостачання), а також критично важливі деталі щодо того, як продукт має бути застосований, включаючи конкретні методи (закриті автоматизовані дозуючі системи), необхідні концентрації (наприклад, норми для підтримки та шокової обробки для басейнів, норми первинної дезінфекції для питної води) та час контакту. Важливо, що РХП перераховує обов’язкові заходи зменшення ризику, такі як технічні вимоги до поводження з хлором у газоподібному стані, забезпечення відсутності купальників під час шокової обробки та обмеження щодо скидання обробленої води. Він також надає важливу інформацію про безпеку, таку як твердження про небезпеку, запобіжні твердження, інструкції з першої допомоги та вимоги до безпечного зберігання та утилізації. Ключовим моментом є конкретне коригування для Німеччини щодо дезінфекції питної води, яке вимагає дотримання певних національних технічних правил та обмежень концентрації, що випливають з німецького законодавства (TrinkwV) та відповідних стандартів.
Комісійний імплементаційний регламент (ЄС) 2025/808 від 5 травня 2025 року про внесення змін до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/408 стосовно виключення гама-цигалотрину, іпконазолу та оксамілу з переліку діючих речовин, що вважаються кандидатами на заміщення
Ось опис положень Комісійного імплементаційного регламенту (ЄС) 2025/808:
1. **Суть акту:**
Цей Регламент є цільовою зміною до чинного законодавства ЄС щодо засобів захисту рослин. Його основна мета полягає в оновленні конкретного переліку діючих речовин. Він вилучає три речовини – гама-цигалотрин, іпконазол та оксаміл – з переліку речовин, що вважаються кандидатами на заміщення у засобах захисту рослин в межах Європейського Союзу. Це оновлення є необхідним, оскільки ці речовини більше не затверджені для використання на ринку ЄС.
2. **Структура, основні положення та зміни:**
Регламент має лаконічну структуру. Він починається з преамбули (положень “Враховуючи”), що пояснює передумови та правову основу, посилаючись на Регламент (ЄС) № 1107/2009 та оригінальний Імплементаційний регламент (ЄС) 2015/408. У ньому зазначається, що дозволи на три речовини закінчилися або були відкликані, що робить їх включення до переліку кандидатів на заміщення застарілим. Суть Регламенту полягає у двох його статтях. Стаття 1 зобов’язує внести зміни до Додатка до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/408, як детально описано в Додатку до цього нового Регламенту. Стаття 2 визначає дату набрання чинності. Додаток до цього Регламенту є операційною частиною, яка чітко зазначає, що записи щодо гама-цигалотрину, іпконазолу та оксамілу мають бути виключені з Додатка до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/408. Основна зміна порівняно з попередньою версією (Імплементаційний регламент (ЄС) 2015/408) полягає саме у виключенні цих трьох конкретних речовин з його переліку.
3. **Найважливіші положення для використання:**
Для практичних цілей найважливішим положенням є вказівка в Додатку, реалізована через Статтю 1, про вилучення гама-цигалотрину, іпконазолу та оксамілу з переліку кандидатів на заміщення в Додатку до Імплементаційного регламенту (ЄС) 2015/408. Це означає, що ці три речовини більше не підпадають під дію специфічних вимог та ретельного розгляду, що застосовуються до речовин, ідентифікованих як кандидати на заміщення згідно із законодавством ЄС. Їх вилучення з цього переліку відображає їхній статус як речовин, які більше не затверджені для використання у засобах захисту рослин в межах ЄС, спрощуючи регуляторне середовище шляхом вилучення їх з переліку, що стосується лише затверджених речовин.
Імплементаційний регламент Комісії (ЄС) 2025/831 від 5 травня 2025 року про надання дозволу Союзу на сімейство біоцидних продуктів AWPF Calcium Hypochlorite BPF відповідно до Регламенту (ЄС) № 528/2012 Європейського Парламенту та Ради
Цей Регламент надає дозвіл Союзу на сімейство біоцидних продуктів, відоме як «AWPF Calcium Hypochlorite BPF». Ці продукти, що виділяють активний хлор з гіпохлориту кальцію, призначені для використання як дезінфекційні та альгіцидні засоби в різних сферах застосування, включаючи плавальні басейни, спа-салони та системи питного водопостачання. Дозвіл надається в рамках Регламенту ЄС щодо біоцидних продуктів і є дійсним у всіх державах-членах, хоча й з певними умовами та обмеженнями, деталізованими в супровідних додатках.
Структура цього Регламенту є прямою. Стаття 1 є основним положенням, що формально надає дозвіл Союзу, присвоює номер дозволу (EU-0027464-0000), ідентифікує власника дозволу (Innovative Water Care Europe SAS) та встановлює термін дії з 26 травня 2025 року по 30 квітня 2035 року. У ній чітко зазначено, що дозвіл надається відповідно до умов Додатка I та Короткого викладу характеристик біоцидного продукту (SPC) у Додатку II. Стаття 1 також висвітлює специфічні коригування, що застосовуються лише в межах Німеччини для певних видів використання питної води. Додаток I встановлює умову після отримання дозволу, яка вимагає від власника дозволу провести тест на стабільність при тривалому зберіганні для певного типу продукту (Meta SPC 4) та подати результати до Європейського агентства з хімікатів (ECHA) до 26 травня 2027 року. Додаток II містить детальний SPC, який організовано на три рівні: загальний склад сімейства продуктів, чотири “Meta SPC” (Короткий виклад характеристик метабіоцидних продуктів), що описують групи продуктів зі схожими характеристиками (Meta SPC 1, 2 та 3 для гранул і таблеток, що використовуються в типах продуктів 2, 4 та 5, та Meta SPC 4 для неокиснюючих таблеток у типі продукту 2), і, нарешті, перелік окремих торгових назв, що охоплюються кожним Meta SPC. Оскільки це первинний дозвіл Союзу для цього конкретного сімейства продуктів, він не представляє змін порівняно з попередніми дозволами Союзу для цього сімейства, а радше встановлює умови для його першого розміщення на ринку ЄС за процедурою дозволу Союзу.
Для осіб, які займаються виробництвом, дистрибуцією чи використанням цих продуктів, найважливіші положення містяться переважно в Додатку II, Короткому викладі характеристик біоцидного продукту. Цей додаток визначає дозволені типи продуктів (PT 2, PT 4, PT 5) та деталізує дозволені види використання для кожного Meta SPC, включаючи дезінфекцію плавальних басейнів і спа-салонів як для професійних, так і для непрофесійних користувачів, дезінфекцію обладнання та трубопроводів у системах питного водопостачання для професійних користувачів, а також дезінфекцію питної води для споживання людиною в системах громадського розподілу та портативних пристроях для професійних та промислових користувачів. SPC надає критично важливу інформацію про методи застосування, норми та частоту для кожного конкретного виду використання. Крім того, він визначає основні заходи зі зниження ризиків, такі як необхідні засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) для професійних користувачів, інструкції щодо безпечного поводження, інформацію про першу допомогу, процедури на випадок надзвичайних ситуацій, а також інструкції щодо безпечної утилізації та умов зберігання. Особливо важливим аспектом для операторів ринку є специфічне коригування для Німеччини, деталізоване в Meta SPC 1, 2 та 3 для використання питної води (види використання 4 та 5). Це коригування, що ґрунтується на національному законодавстві Німеччини щодо питної води (TrinkwV), означає, що ці конкретні види використання або не дозволені в Німеччині, або підпадають під суворіші національні вимоги щодо норм застосування, концентрацій, технічних правил дозування, мінімального часу контакту та чистоти вивільнювача активної речовини.
Виконавчий регламент Комісії (ЄС) 2025/833 від 5 травня 2025 року про поновлення схвалення активної речовини ленацил відповідно до Регламенту (ЄС) № 1107/2009 Європейського Парламенту та Ради, а також про внесення змін до Виконавних регламентів Комісії (ЄС) № 540/2011 та (ЄС) 2015/408
Цей Регламент, Виконавчий регламент Комісії (ЄС) 2025/833, стосується активної речовини ленацил, яка використовується у засобах захисту рослин. Його основною метою є поновлення схвалення ленацилу для використання на ринку Європейського Союзу у рамках Регламенту (ЄС) № 1107/2009. Регламент встановлює новий період схвалення та конкретні умови, які повинні бути виконані для його використання. Він також оновлює інше пов’язане законодавство ЄС щодо схвалених речовин та кандидатів на заміщення.
Структура Регламенту починається з ряду вступних частин, що пояснюють передумови та правову основу рішення, включаючи попередній статус схвалення, процес подання заявки на поновлення, оцінку, проведену державами-членами та Європейським агентством з безпеки харчових продуктів (EFSA), а також висновки цієї оцінки. Оперативна частина складається з чотирьох статей. Стаття 1 офіційно поновлює схвалення ленацилу за умов, детально описаних у Додатку I. Стаття 2 зобов’язує внести зміни до Виконавчого регламенту Комісії (ЄС) № 540/2011, який містить перелік схвалених активних речовин, як зазначено у Додатку II. Стаття 3 вимагає виключити ленацил з переліку кандидатів на заміщення, встановленого Виконавчим регламентом Комісії (ЄС) 2015/408. Стаття 4 встановлює дати набрання чинності та застосування. Додаток I містить конкретні деталі поновленого схвалення, включаючи ідентифікацію речовини, чистоту, нові дати схвалення та конкретні положення. Додаток II деталізує точні зміни до Виконавчого регламенту (ЄС) № 540/2011, по суті переміщуючи ленацил з Частини A до Частини Б Додатку з оновленими деталями його схвалення. Порівняно з попередніми версіями, ключовими змінами є продовження строку схвалення, запровадження нових конкретних умов та вимог до підтверджувальних даних, а також виключення ленацилу з переліку кандидатів на заміщення.
Для тих, хто працює із засобами захисту рослин, що містять ленацил, найважливішими положеннями є поновлення самого схвалення, що дозволяє цим продуктам потенційно залишатися на ринку за умови отримання національних дозволів, а також новий строк схвалення, який діє з 1 липня 2025 року до 30 червня 2040 року. Важливо, що схвалення підлягає конкретним умовам, включаючи впровадження відповідних заходів зі зменшення ризиків. Крім того, Регламент вимагає від заявника подати підтверджувальну інформацію до 25 березня 2027 року щодо польових досліджень сівозміни культур, включаючи аналіз метаболітів, та потенційно оцінку впливу на тваринництво. Це означає, що хоча речовина схвалена, потрібні додаткові дані для підтвердження певних аспектів її профілю безпеки, і національні органи влади повинні приділяти особливу увагу цим сферам при видачі дозволів на продукцію. Виключення ленацилу з переліку кандидатів на заміщення також є значним, оскільки це змінює його регуляторний статус порівняно з речовинами у цьому переліку.
Угода між Європейським Союзом та Боснією і Герцеговиною про співробітництво між Агентством Європейського Союзу зі співробітництва у сфері кримінальної юстиції (Євроюст) та органами Боснії і Герцеговини, компетентними у питаннях судового співробітництва у кримінальних справах
Далі наведено опис Угоди між Європейським Союзом та Боснією і Герцеговиною про співробітництво між Євроюстом та органами Боснії і Герцеговини, компетентними у питаннях судового співробітництва у кримінальних справах.
Ця Угода встановлює правову основу для розширеного судового співробітництва у кримінальних справах між Агентством Європейського Союзу зі співробітництва у сфері кримінальної юстиції (Євроюст) та відповідними органами в Боснії і Герцеговині. Її головна мета – покращити розслідування та кримінальне переслідування тяжких злочинів, зокрема організованої злочинності та тероризму, шляхом тіснішої співпраці. Ключовим аспектом є безпечний та регульований обмін персональними даними між Євроюстом та Боснією і Герцеговиною, що забезпечує повагу до основоположних прав та принципів захисту даних.
Угода складається з п’яти Розділів та містить три Додатки. Розділ I визначає цілі, сферу застосування та визначення, закладаючи основу для співробітництва. Він детально описує такі механізми, як призначення контактних пунктів, відрядження Прокурора зі зв’язків з Боснії і Герцеговини до Євроюсту, можливість відрядження Євроюстом Магістрату зі зв’язків до Боснії і Герцеговини, участь в оперативних та стратегічних нарадах, а також роль Євроюсту в наданні допомоги Спільним слідчим групам (ССГ). Розділ II є розширеним та повністю присвячений обміну інформацією та захисту даних, встановлюючи детальні правила обробки та передачі персональних даних, включаючи специфічні принципи, умови для конфіденційних даних, правила подальшої передачі, права суб’єктів даних (доступ, виправлення, видалення), процедури повідомлення про порушення, обмеження терміну зберігання, ведення журналу та заходи безпеки. Розділ III стисло розглядає питання конфіденційності інформації, посилаючись на окремий робочий механізм. Розділ IV стосується відповідальності та відшкодування збитків. Розділ V містить заключні положення щодо витрат, регулюючого робочого механізму (який замінює попередні), зв’язку з іншими міжнародними документами, процедур повідомлення, набрання чинності, поправок, перегляду, оцінки, врегулювання спорів та припинення. Додаток I перераховує форми тяжких злочинів, на які поширюється дія Угоди, Додаток II перераховує компетентні органи в Боснії і Герцеговині, а Додаток III перераховує органи ЄС, з якими Євроюст може обмінюватися даними.
Серед найважливіших положень для практичної реалізації є ті, що встановлюють канали прямого співробітництва та надійну основу для захисту даних. Стаття 5 зобов’язує Боснію і Герцеговину відрядити Прокурора зі зв’язків до Євроюсту, забезпечуючи спеціалізований контактний пункт та експертизу в рамках агентства. Стаття 7 підкреслює роль Євроюсту в сприянні створенню та діяльності Спільних слідчих груп (ССГ) між Боснією і Герцеговиною та державами-членами ЄС. Стаття 8 передбачає взаємну домовленість з потенційним відрядженням Євроюстом Магістрату зі зв’язків до Боснії і Герцеговини. Важливо, що Розділ II надає вичерпний набір правил, що регулюють обмін персональними даними, що є необхідним для ефективного судового співробітництва. Статті 9 та 10 визначають легітимні цілі та загальні принципи обробки даних, забезпечуючи законність та справедливість. Стаття 11 встановлює суворі умови обробки конфіденційних категорій даних. Стаття 13 є життєво важливою, оскільки вона регулює подальшу передачу даних, отриманих згідно з Угодою, вимагаючи попереднього дозволу за певних умов для збереження контролю над потоком даних. Статті 14, 15, 16 та 17 встановлюють чіткі права суб’єктів даних щодо доступу, виправлення та повідомлення у випадку порушень. Нарешті, Статті 21 та 22 підтримують режим захисту даних, вимагаючи незалежного нагляду та гарантуючи право на ефективний судовий захист та відшкодування.
Поправки до Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП 1975 року)
Нижче наведено опис положень наданого тексту:
Ці поправки оновлюють Митну конвенцію про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП 1975 року). Конвенція МДП є ключовою міжнародною угодою, яка спрощує та убезпечує міжнародні автомобільні перевезення, дозволяючи переміщувати вантажі через кордони під митною пломбою з єдиною міжнародною гарантією. Ці конкретні зміни запроваджують офіційну процедуру врегулювання суперечок у ланцюгу гарантії МДП, уточнюють взаємозв’язок між міжнародною організацією та її національними членами, а також подовжують строк дії свідоцтв про допущення дорожніх транспортних засобів, що використовуються для перевезень МДП.
Наданий текст окреслює чотири конкретні поправки до Конвенції МДП 1975 року, які набирають чинності 1 червня 2025 року. Він не містить повного тексту конвенції, а лише зміни. Структура – це перелік пунктів, що підлягають зміні:
1. **Пояснювальна примітка 8.10 (е):** Додається нова пояснювальна примітка. Це положення встановлює процедуру для сторін, що беруть участь у гарантійному ланцюгу (міжнародна організація, національні асоціації, митні адміністрації), для врегулювання суперечок, які можуть вплинути на функціонування системи гарантії. Воно вимагає від сторін без зволікання інформувати одна одну, розпочинати переговори та дозволяє будь-якій стороні звертатися по допомогу до Виконавчої ради МДП для сприяння у врегулюванні.
2. **Пояснювальна примітка 0.6.2 bis-1:** Ця існуюча пояснювальна примітка змінюється. Вона уточнює, що взаємозв’язок між міжнародною організацією та її асоціаціями-членами стосовно системи гарантії має бути визначений у письмових угодах. Вона також встановлює, що ці угоди можуть бути розірвані шляхом попереднього повідомлення щонайменше за шість місяців, якщо тільки дозволи згідно зі Статтею 6 не будуть відкликані раніше.
3. **Продовження строку дії свідоцтва про допущення:** Ця поправка вносить зміни у двох місцях (Додаток 3, пункт 4 та Додаток 4, Зразок свідоцтва про допущення, сторінка 4, пункт 3). В обох випадках строк дії свідоцтва про допущення дорожнього транспортного засобу, що використовується для перевезення МДП, подовжується з двох до трьох років.
4. **Прийняття свідоцтва про допущення до останньої дати дії:** До Додатка 4 (Зразок свідоцтва про допущення, сторінка 4) додається новий пункт 6. Це положення встановлює, що якщо перевезення МДП розпочинається в останній день строку дії свідоцтва про допущення транспортного засобу або раніше, свідоцтво залишатиметься чинним саме для цього перевезення до його завершення у митниці призначення.
Для практичного використання найважливішими положеннями, ймовірно, є зміни щодо свідоцтва про допущення дорожніх транспортних засобів. Подовження строку дії з двох до трьох років (пункт 3) зменшує частоту, з якою транспортні засоби потребують огляду та сертифікації, потенційно знижуючи адміністративне навантаження та витрати для транспортних операторів. Крім того, нове правило, яке дозволяє свідоцтву залишатися чинним до кінця перевезення, що розпочалося до дати його закінчення (пункт 4), надає вирішальну гнучкість та уникає потенційних проблем для рейсів, які виходять за межі строку дії свідоцтва. Новий механізм врегулювання суперечок (пункт 1) також є значним, оскільки він спрямований на забезпечення стабільності та безперервності системи гарантії МДП, яка є фундаментальною для безперебійного здійснення перевезень МДП.
: Ці поправки до Конвенції МДП є актуальними для всіх Договірних Сторін, включаючи Україну, і вплинуть на міжнародні автомобільні перевезення за участю українських перевізників та територій.
Повідомлення щодо дати набрання чинності Угоди про добровільне партнерство між Європейським Союзом та Республікою Кот-д’Івуар щодо правозастосування лісового законодавства, врядування та торгівлі деревиною та виробами з деревини до Європейського Союзу (FLEGT) [2025/865]
Угода між Канадою та Європейським Союзом про передачу та опрацювання даних бронювання пасажирів
Добре, ось опис Угоди між Канадою та Європейським Союзом про передачу та опрацювання даних бронювання пасажирів, заснований на наданому тексті.
Ця Угода встановлює правову основу для авіаперевізників, які виконують рейси між Європейським Союзом та Канадою, для передачі даних бронювання пасажирів (PNR) до Канади. Її основна мета полягає в тому, щоб дозволити Канаді використовувати ці дані для запобігання, виявлення, розслідування та кримінального переслідування тероризму та серйозної транснаціональної злочинності. Важливо, що Угода також встановлює детальні гарантії та умови для забезпечення того, щоб опрацювання цих персональних даних поважало основоположні права, зокрема право на приватність та захист даних.
Угода складається з трьох основних глав та включає Додаток, що перелічує конкретні елементи даних PNR, на які вона поширюється. Глава 1 “Загальні положення” визначає мету, ключові терміни (такі як “дані PNR”, “чутливі дані”, “терористичний злочин”, “серйозна транснаціональна злочинність”) та визначає цілі, для яких можуть використовуватися дані. Вона також містить положення щодо забезпечення надання даних авіаперевізниками, визнання опрацювання Канадою адекватним відповідно до законодавства ЄС (Стаття 5) та окреслення механізмів поліцейської та судової співпраці (Стаття 6). Глава 2 “Гарантії, що застосовуються до опрацювання даних PNR” є найширшою, деталізуючи правила щодо недискримінації, обробки чутливих даних, безпеки даних, нагляду з боку незалежних органів, прозорості щодо пасажирів, прав осіб на доступ та виправлення своїх даних, обмежень на автоматизоване опрацювання, термінів зберігання даних та умов використання, ведення журналу та розголошення в межах та за межами Канади. Глава 3 “Виконавчі та Прикінцеві положення” охоплює такі аспекти, як застосування до даних, отриманих до набрання чинності, співпраця, врегулювання спорів, механізми перегляду, тривалість, територіальне застосування та процедури набрання чинності. Ця Угода прямо замінює попередню Угоду 2005 року між Канадою та Європейською Спільнотою з того ж питання.
Для практичного використання особливо важливими є кілька положень. Основна мета суворо обмежується запобіганням, виявленням, розслідуванням або кримінальним переслідуванням терористичних злочинів та серйозної транснаціональної злочинності (Стаття 3). Конкретний перелік елементів даних PNR, які можуть бути передані, визначено в Додатку; Канада повинна видалити будь-які інші отримані дані (Стаття 4(3)). Опрацювання чутливих даних (расове/етнічне походження, політичні погляди, релігійні/філософські переконання, членство у профспілках, здоров’я, сексуальне життя) заборонено і вони повинні бути видалені при отриманні (Стаття 8). Заходи безпеки та цілісності даних є обов’язковими, включаючи шифрування та обмеження доступу (Стаття 9). Повинні бути створені незалежні органи нагляду з ефективними повноваженнями (Стаття 10). Пасажири мають права на прозорість, доступ до своїх даних, виправлення, а також адміністративні та судові засоби правового захисту (Статті 11, 12, 13, 14). Автоматизоване опрацювання дозволено, але за суворих умов і не може бути єдиною підставою для рішень, що суттєво впливають на особу (Стаття 15). Зберігання даних обмежується п’ятьма роками, при цьому ідентифікаційна інформація маскується через 30 днів, і діють суворі умови для розмаскування (Стаття 16). Розголошення даних PNR іншим органам, як в межах Канади, так і в країнах, що не входять до ЄС, підлягає суворим умовам, включаючи необхідність, мінімізацію даних та еквівалентні стандарти захисту (Статті 19, 20). Метод передачі має бути “методом push” з боку авіаперевізників (Стаття 21), а частота передач є визначеною (Стаття 22).
