СПРАВА АВАГЯН ПРОТИ РОСІЇ
Ось розбір рішення у справі “Авагян проти Росії”, адаптований для журналістського розуміння:
1. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила право жінки на свободу вираження поглядів (стаття 10) та право на справедливий судовий розгляд (стаття 6) після того, як її було оштрафовано за розміщення в Instagram коментарів, у яких ставилося під сумнів існування випадків COVID-19 у її регіоні. Суд встановив, що російські суди не змогли належним чином обґрунтувати втручання у її свободу вираження поглядів, зокрема, тому, що не встановили, що її коментарі були свідомо неправдивими або становили реальний ризик для здоров’я населення. ЄСПЛ також розкритикував відсутність сторони обвинувачення в адміністративному провадженні, що, на його думку, підриває справедливість судового розгляду. Накладений штраф був визнаний непропорційним покаранням, яке могло мати стримуючий вплив на публічні дебати. Суд присудив заявниці компенсацію за матеріальну та моральну шкоду, а також судові витрати.
2. Рішення починається з вступу, в якому окреслено предмет справи: переслідування заявниці за коментарі в соціальних мережах, що ставили під сумнів випадки COVID-19. У розділі “Факти” детально описано дописи заявниці в Instagram, адміністративні звинувачення проти неї та провадження у національних судах, включно з її захистом та міркуваннями судів, які визнали її винною. У розділі “Відповідна правова база” наведено конкретну статтю Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення (КАП), використану для її покарання. У розділі “Право” представлено юридичний аналіз Суду. Він починається з встановлення юрисдикції, а потім переходить до оцінки ймовірного порушення статті 10, включаючи подання сторін та оцінку Судом того, чи було втручання у свободу вираження поглядів обґрунтованим. Він розглядає, чи було втручання передбачене законом, чи переслідувало воно легітимну мету, та чи було воно необхідним у демократичному суспільстві. Нарешті, він розглядає ймовірне порушення статті 6 § 1 щодо справедливості провадження. Рішення завершується застосуванням статті 41, присуджуючи справедливу сатисфакцію заявниці.
3. Кілька аспектів цього рішення є особливо важливими:
* **Тягар доведення:** ЄСПЛ наголосив, що національні суди не можуть перекладати тягар доведення на окремих осіб, щоб спростувати правдивість їхніх тверджень, особливо у справах, що стосуються свободи вираження поглядів.
* **Контекст має значення:** Суд наголосив на важливості врахування контексту, в якому робляться коментарі, включаючи характер платформи, охоплення заяв та наміри заявника.
* **Дезінформація проти скептицизму:** Визнаючи необхідність боротьби з дезінформацією, ЄСПЛ розрізнив навмисне поширення неправдивої інформації та висловлення скептицизму або заклики до більшої прозорості, особливо під час кризи громадського здоров’я.
* **Занепокоєння щодо справедливого судового розгляду:** Відсутність сторони обвинувачення в адміністративному провадженні була позначена як структурний недолік, який може поставити під сумнів неупередженість суду.
* **Пропорційність санкцій:** Штрафи за правопорушення, пов’язані з висловлюваннями, повинні бути пропорційними та не мати стримуючого впливу на свободу вираження поглядів.
Сподіваюся, це буде корисним для вашого репортажу.
**** Це рішення стосується свободи слова під час пандемії COVID-19 і має наслідки для України та українців, оскільки воно створює прецедент щодо того, як уряди можуть і не можуть обмежувати свободу слова під час кризи громадського здоров’я.
СПРАВА ЯУПІ ПРОТИ АЛБАНІЇ
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Яупі проти Албанії”:
1. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув справедливість кримінального провадження проти пана Кастріота Яупі, який був заочно засуджений за вбивство та замах на вбивство і засуджений до довічного ув’язнення. Суд не встановив жодного порушення права пана Яупі брати участь у провадженні або ставити запитання свідкам щодо обвинувачення у вбивстві. Однак ЄСПЛ встановив порушення щодо його неможливості допитати свідків обвинувачення щодо обвинувачення у замаху на вбивство, оскільки ці докази були вирішальними та не мали достатніх противаг. Суд відхилив скарги щодо мотивування Верховного суду та тривалості провадження. В результаті Суд присудив заявнику 1200 євро відшкодування судових витрат і видатків.
2. Рішення починається зі вступу, в якому викладено предмет справи: заочний розгляд справи заявника. Далі детально викладаються факти, включаючи передісторію справи, розслідування та провадження за обвинувальним актом та апеляцією. Потім у рішенні наводяться посилання на відповідне національне законодавство, зокрема Кримінальний кодекс та Кримінально-процесуальний кодекс Албанії. Розділ “Право” визначає обсяг справи, за яким слідує детальний аналіз передбачуваного порушення статті 6 §§ 1 та 3 (c) та (d) Конвенції, що охоплює прийнятність, мотивування Верховного суду, тривалість провадження та суть вимог заявника. Нарешті, в рішенні розглядається застосування статті 41 Конвенції щодо справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків, витрат і видатків.
3. Найважливішим аспектом цього рішення є розмежування, яке Суд проводить між обвинувальними вироками у вбивстві та замаху на вбивство. У той час як Суд не встановив жодного порушення щодо обвинувачення у вбивстві, він встановив порушення щодо обвинувачення у замаху на вбивство через неможливість заявника допитати ключових свідків обвинувачення, чиї свідчення були вирішальними у цьому обвинуваченні. Це підкреслює важливість права на допит свідків і необхідність достатніх противаг, коли обвинувачений не може цього зробити, особливо коли неперевірені докази є основним компонентом обвинувального вироку.
СПРАВА КАВЕЧАНСЬКИЙ ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ
Гаразд, я надам вам детальний опис рішення у справі Кавечанський проти Словаччини.
Ось розклад:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Словаччина порушила статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі пана Войтеха Кавечанського. Порушення випливало з обшуків, проведених в нотаріальній конторі та незайнятих нежитлових приміщеннях, а також вилучення його електронних пристроїв. Ці дії були здійснені на підставі ордерів на обшук, виданих слідчим і затверджених прокурором, без попередньої судової санкції. Суд наголосив на відсутності достатніх судових гарантій як до видачі ордерів на обшук, так і після проведення обшуків, що призвело до висновку, що втручання не було “відповідно до закону”. Суд присудив заявнику 5000 євро відшкодування моральної шкоди та 7 580,90 євро відшкодування витрат і видатків.
2. **Структура та основні положення рішення:**
Рішення починається зі вступу, в якому окреслюється предмет справи: обшуки в нотаріальній конторі заявника та нежитлових приміщеннях, а також вилучення його електронних пристроїв. Далі детально описуються факти справи, включаючи повідомлення заявника про викрадення, подальше розслідування та обшуки, проведені поліцією. У рішенні міститься посилання на відповідну правову базу, зокрема Кримінально-процесуальний кодекс Словаччини, в якому викладено умови проведення обшуків і вилучень. Далі Суд оцінює прийнятність заяви, визнаючи її прийнятною. Обговорюються питання по суті справи, включаючи подання як заявника, так і уряду. Суд аналізує, чи було втручання в права заявника за статтею 8, і чи було це втручання обґрунтованим. Суд доходить висновку, що було порушення статті 8, оскільки обшуки не були “відповідно до закону” через відсутність судових гарантій. Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41, присуджуються відшкодування збитків і витрат заявнику.
3. **Основні положення та важливість для використання:**
Найважливішим аспектом цього рішення є акцент на судових гарантіях при проведенні обшуків і вилучень, особливо в професійних умовах, таких як нотаріальна контора. Суд підкреслює, що навіть якщо внутрішнє законодавство передбачає загальну основу для таких заходів, воно також повинно включати достатній судовий нагляд для захисту осіб від свавільного втручання. Відсутність попереднього судового ордера або ефективного судового перегляду після факту була вирішальним фактором у висновку Суду про порушення. Це рішення підкреслює необхідність балансу між слідчими повноваженнями правоохоронних органів та захистом прав особи на приватне життя та недоторканність житла та професійних приміщень.
Я сподіваюся, що цей опис буде корисним для ваших журналістських цілей.
СПРАВА ТЕРГЕК ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Тергек проти Туреччини”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася турецького в’язня, Абдула Самеда Тергека, який поскаржився на те, що тюремна влада порушила його право на свободу вираження поглядів (стаття 10 Європейської конвенції з прав людини), відмовившись доставити йому роздруківки з інтернету, надіслані його дружиною. Суд встановив, що відмова була втручанням у його право на отримання інформації. Однак Суд постановив, що це втручання було виправданим, оскільки було передбачене законом, переслідувало законні цілі (національна безпека, запобігання заворушенням і злочинності), а Конституційний суд Туреччини провів детальну оцінку, збалансувавши права в’язня з потребами тюремної адміністрації та безпеки. Суд підкреслив, що національні органи влади мають свободу розсуду у регулюванні того, як в’язні отримують друковані документи. Зрештою, Суд дійшов висновку, що порушення статті 10 не було.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає предмет справи: відмова у доставці роздруківок з інтернету в’язню.
* **Факти:** Деталізує ситуацію заявника, листи, про які йдеться, і рішення тюремної влади та національних судів. Описуються два інциденти: один, коли лист спочатку був затриманий, але пізніше доставлений, а інший, коли лист був затриманий повністю.
* **Відповідна правова база:** Цитуються турецькі закони та нормативні акти щодо прав в’язнів на отримання публікацій та листування, включаючи Закон № 5275 та пов’язані з ним положення. Також містяться посилання на відповідну практику Конституційного суду Туреччини, зокрема на справу Діядіна Акдеміра.
* **Право:** Цей розділ містить правові обґрунтування Суду.
* **Порушення статті 10:** Встановлює, що скарга заявника підпадає під дію статті 10 (свобода вираження поглядів), зокрема права на отримання інформації.
* **Прийнятність:** Розглядаються заперечення турецького уряду щодо статусу жертви заявника та щодо того, чи зазнав він значної шкоди. Суд відхиляє заперечення щодо першого листа (оскільки його зрештою було доставлено), але підтримує прийнятність скарги щодо другого листа.
* **Суть справи:** Оцінюється, чи було втручання в право заявника на отримання інформації виправданим. Розглядається, чи було втручання передбачене законом, чи переслідувало воно законні цілі та чи було необхідним у демократичному суспільстві. Суд наголошує на свободі розсуду, наданій національним органам влади.
* **Висновок:** Зазначається рішення Суду: скарга щодо недоставки другого листа є прийнятною, але порушення статті 10 не було.
* **Окрема думка:** Містить окрему думку трьох суддів, які не погодилися з висновком більшості про відсутність порушення. Вони стверджували, що повна заборона на роздруківки з інтернету не була достатньо обґрунтованою і не передбачала ретельного збалансування прав в’язня з міркуваннями безпеки.
3. **Основні положення для використання:**
* **Свобода розсуду:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким національні органи влади мають свободу розсуду у регулюванні доступу в’язнів до інформації, особливо щодо безпеки та адміністрації в’язниць.
* **Баланс інтересів:** Суд наголошує на необхідності для національних судів проводити детальну та ретельно збалансовану оцінку конкуруючих інтересів, залучених під час обмеження права в’язня на отримання інформації.
* **Загальні заходи:** У рішенні обговорюється пропорційність загальних заходів (таких як повна заборона на роздруківки) та важливість судового перегляду таких заходів на національному рівні.
* **Передбачено законом:** У окремій думці висловлюються занепокоєння щодо того, чи було обмеження доступу до роздруківок достатньо “передбачене законом” відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції.
СПРАВА «ДЕРРЕК ТА ІНШІ ПРОТИ РОСІЇ»
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Деррек та інші проти Росії»:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується поліцейського рейду на ЛГБТ-семінар у Ярославлі, Росія. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що російська влада порушила права заявників (ЛГБТ-активістів) відповідно до Європейської конвенції з прав людини. Суд дійшов висновку, що поліцейський рейд, особисті обшуки, обов’язкове тестування на наркотики та подальша відсутність ефективного розслідування були дискримінаційними та становили принизливе ставлення. ЄСПЛ також встановив порушення, пов’язані з незаконним позбавленням заявників свободи та порушенням їхнього права на свободу мирних зібрань. Суд наголосив на гомофобській мотивації дій влади та негативному впливі на ЛГБТ-спільноту.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ і факти:** У рішенні викладено передісторію справи, включаючи поліцейський рейд на ЛГБТ-семінар, поводження із заявниками під час рейду та їхні подальші скарги до внутрішніх органів влади.
* **Право:** У цьому розділі детально описано відповідні статті Європейської конвенції з прав людини, включаючи статті 3, 5, 11, 13 та 14.
* **Юрисдикція та листування з урядом-відповідачем:** Суд підтвердив свою юрисдикцію у цій справі, зазначивши, що події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції.
* **Імовірні порушення:** У рішенні розглядаються скарги заявників за різними статтями Конвенції, вивчається прийнятність і обґрунтованість кожної вимоги.
* **Стаття 3 (Принизливе ставлення) та стаття 14 (Дискримінація):** Суд встановив порушення статті 3, як по суті, так і процесуально, у поєднанні зі статтею 14, через принизливе ставлення та неефективне розслідування дискримінаційних мотивів дій поліції.
* **Стаття 5 (Право на свободу та особисту недоторканність):** Суд встановив порушення статті 5 § 1, зазначивши, що заявники були незаконно позбавлені свободи під час рейду та подальшого переведення до лікарні та відділку поліції.
* **Стаття 11 (Свобода зібрань):** Суд встановив порушення статті 11, оскільки зрив семінару становив непропорційне втручання в право заявників на свободу мирних зібрань.
* **Інші заявлені порушення:** Суд визнав інші скарги прийнятними, але не побачив потреби в окремому розгляді через свої попередні висновки.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив заявникам компенсацію за моральну шкоду.
* **Окрема думка судді Цюнда:** Суддя Цюнд частково не погодився з рішенням, не погодившись із висновком про порушення статті 3 у поєднанні зі статтею 14, стверджуючи, що поріг для нелюдського або принизливого ставлення не був досягнутий.
3. **Основні положення для використання:**
* **Дискримінація та гомофобія:** Рішення підкреслює важливість розслідування потенційних дискримінаційних мотивів, особливо у справах, що стосуються ворожості щодо ЛГБТ-спільноти.
* **Незаконне позбавлення свободи:** У рішенні підкреслюється необхідність належної реєстрації та процесуальних гарантій під час будь-якого позбавлення свободи, навіть на короткий термін.
* **Свобода зібрань:** Рішення підтверджує право на свободу мирних зібрань і підкреслює, що будь-які обмеження повинні бути виправдані “нагальною суспільною потребою” і бути “необхідними в демократичному суспільстві”.
* **Ефективне розслідування:** Рішення підкреслює важливість проведення значущого розслідування тверджень про неналежне поводження з дискримінаційним наміром з боку поліції.
**** Це рішення може бути актуальним для України, особливо в контексті забезпечення прав і свобод ЛГБТ-осіб та запобігання дискримінації та неналежному поводженню з боку правоохоронних органів.
СПРАВА ЛУБАРДА ТА МІЛАНОВ ПРОТИ СЕРБІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Лубарда та Міланов проти Сербії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Сербія порушила статтю 6 §§ 1 та 3(d) Конвенції про захист прав людини та основних свобод (право на справедливий судовий розгляд) у справах пана Лубарди та пана Міланова. Обидва заявники були засуджені за незначні порушення правил дорожнього руху на підставі поліцейських звітів, які вони спочатку підписали, але згодом оскаржили. Ключовим питанням було те, що їм не було надано можливості допитати поліцейських, чиї свідчення були вирішальними для їх засудження. ЄСПЛ наголосив, що можливість позбавлення волі, навіть за незначні правопорушення, вимагає більш надійних гарантій справедливого судового розгляду, включаючи право оскаржувати свідків.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Рішення стосується скарг заявників на те, що їм було відмовлено в праві допитати свідків у провадженнях щодо незначних правопорушень, пов’язаних з порушеннями правил дорожнього руху.
* **Факти:** Пан Лубарда був засуджений за недотримання сигналу світлофора, а пан Міланов був засуджений за керування автомобілем у стані алкогольного сп’яніння. Обидва були оштрафовані, а їхні водійські посвідчення були призупинені.
* **Прийнятність:** Суд визнав заяви прийнятними, відхиливши аргумент уряду про те, що пан Лубарда не зазнав значного збитку. Суд наголосив, що можливість позбавлення волі зумовлює більш надійні гарантії справедливого судового розгляду.
* **Суть справи:** Суд проаналізував справу на основі принципів права на усний слухання та допущення недосліджених викривальних показань свідків. Він встановив, що засудження заявників ґрунтувалися на доказах, які вони не мали належної можливості оскаржити.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд відхилив вимоги заявників щодо відшкодування матеріальної шкоди, але присудив кожному заявнику по 1000 євро за нематеріальну шкоду. Він також присудив пану Міланову 2765 євро на відшкодування витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Право на перехресний допит свідків:** Рішення підкреслює важливість права на перехресний допит свідків, особливо коли їхні свідчення є вирішальними для засудження.
* **Незначні правопорушення та позбавлення волі:** Рішення підкреслює, що навіть у випадках незначних правопорушень можливість позбавлення волі зумовлює більш надійні гарантії справедливого судового розгляду відповідно до статті 6 Конвенції.
* **Справедливість провадження:** Суд наголосив, що необхідно оцінювати загальну справедливість судового розгляду, враховуючи, чи мав обвинувачений достатню можливість оскаржити докази проти нього.
* **Фактори, що компенсують:** Рішення підкреслює, що якщо обвинувачений не може допитати свідків, необхідно забезпечити достатні фактори, що компенсують, для забезпечення справедливості судового розгляду.
Це рішення слугує нагадуванням про те, що принципи справедливого судового розгляду, включаючи право оскаржувати свідків, повинні поважатися навіть у справах, що стосуються незначних правопорушень, особливо коли існує можливість позбавлення волі.
СПРАВА ПЕКСЕРТ ПРОТИ БОЛГАРІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Пексерт проти Болгарії:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася громадянина Німеччини, у якого на болгарському кордоні було конфісковано золоті прикраси за недекларування. ЄСПЛ встановив, що Болгарія порушила статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції (захист власності), оскільки конфіскація прикрас на додаток до штрафу була непропорційною. Суд наголосив, що походження прикрас не було підозрілим, і єдиним правопорушенням заявника було їх недекларування. Хоча болгарське законодавство вимагало декларування дорогоцінних металів понад певну суму, їх перевезення не було незаконним. Суд зобов’язав Болгарію повернути прикраси або виплатити компенсацію.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** Рішення стосується скарги заявника на те, що конфіскація його прикрас за недекларування на болгарському кордоні була надмірним покаранням, що порушує його майнові права відповідно до статті 1 Протоколу № 1.
* **Передісторія:** Під час подорожі з Туреччини до Німеччини в заявника було виявлено незадекларовані золоті прикраси, що перевищували дозволену кількість. Болгарські митники вилучили прикраси та виписали штраф.
* **Національне провадження:** Заявник оскаржив постанову про накладення штрафу в болгарських судах, стверджуючи, що він не знав про вимогу декларування і йому не було надано належної допомоги перекладача. Болгарські суди залишили постанову в силі.
* **Прийнятність:** Уряд Болгарії стверджував, що заява має бути визнана неприйнятною через невичерпання національних засобів захисту. ЄСПЛ відхилив це твердження, зазначивши, що заявник достатньою мірою порушив питання про непропорційність у національних судах.
* **Оцінка Суду:** ЄСПЛ встановив порушення статті 1 Протоколу № 1. Він визнав, що конфіскація була передбачена законом і переслідувала законну мету (контроль за імпортом/експортом дорогоцінних металів). Однак він визнав цей захід непропорційним, оскільки походження прикрас не було підозрілим, єдиним правопорушенням заявника було їх недекларування, а конфіскація мала каральний характер без чіткого обґрунтування її поєднання зі штрафом.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд постановив, що встановлення факту порушення є достатнім для відшкодування немайнової шкоди. Він зобов’язав Болгарію повернути прикраси або виплатити 33 825 євро компенсації, а також невелику суму на відшкодування витрат на переклад.
3. **Основні положення для використання:**
* **Непропорційність санкцій:** Основний висновок полягає в тому, що навіть якщо такий захід, як конфіскація, є законним і переслідує законну мету, він має бути пропорційним. Поєднання штрафу з конфіскацією може вважатися надмірним, особливо коли походження товарів не є підозрілим, а правопорушення полягає лише в недекларуванні.
* **Важливість контексту:** Суд взяв до уваги поведінку заявника (не приховував прикраси), характер прикрас (старі та особисті) і той факт, що їх перевезення не було по суті незаконним, якби їх було задекларовано.
* **Каральні та компенсаційні заходи:** У рішенні підкреслюється різниця між конфіскацією як засобом компенсації державі за збитки та суто каральним заходом. Останнє вимагає більш вагомого обґрунтування.
СПРАВА “UMID-T LLC проти АЗЕРБАЙДЖАНУ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі “UMID-T LLC проти Азербайджану”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася експропріації автозаправної станції зрідженого нафтового газу (ЗНГ), що належала компанії-заявнику, для проекту реконструкції автомагістралі. ЄСПЛ встановив, що Азербайджан порушив статтю 1 Протоколу № 1 до Конвенції (захист власності), оскільки експропріація не була здійснена відповідно до внутрішнього законодавства. Зокрема, майно було знесено в той самий день, коли компанія отримала повідомлення, а компенсацію було виплачено майже через шість місяців після знесення. Хоча Суд визнав, що компанія отримала певну компенсацію, він постановив, що процедурні недоліки в процесі експропріації є порушенням. Суд присудив компанії 3000 євро за моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу історії справи, включаючи скаргу компанії-заявника та відповідь уряду.
* Він деталізує факти, включаючи право власності компанії на станцію ЗНГ, рішення уряду про експропріацію землі, подальше знесення та компенсацію.
* Потім Суд оцінює ймовірне порушення статті 1 Протоколу № 1, розглядаючи, чи було втручання у володіння заявника, чи було воно законним і чи було досягнуто справедливого балансу між суспільними інтересами та правами компанії.
* У рішенні наголошується, що вимоги внутрішнього законодавства щодо експропріації, включаючи терміни повідомлення та компенсації, не були дотримані.
* Нарешті, Суд розглядає вимоги заявника щодо відшкодування збитків відповідно до статті 41, відхиляючи вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, але присуджуючи компенсацію за моральну шкоду.
3. **Основні положення для використання:**
* **Незаконна експропріація:** Ключовий висновок полягає в тому, що експропріація повинна суворо відповідати внутрішнім юридичним процедурам. Недотримання цих процедур, особливо щодо повідомлення та термінів виплати компенсації, може призвести до порушення статті 1 Протоколу № 1.
* **Дотримання процедур:** Ця справа підкреслює важливість того, щоб держави забезпечували ретельне дотримання всіх етапів процесу експропріації.
* **Статус жертви:** Суд підтвердив, що заявник все ще може стверджувати, що є жертвою, якщо національні органи влади не визнали порушення Конвенції.
* **Компенсація:** Хоча Суд відхилив конкретну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди в цій справі через відсутність обґрунтування, він підтвердив принцип, що справедлива компенсація є ключовим елементом законної експропріації.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
