Справа №622/1362/19 від 12/02/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є вимога прокурора щодо скасування наказу про передачу в оренду земельної ділянки, визнання недійсним договору оренди та повернення цієї ділянки державі.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, мотивуючи це наступним:
* Прокурор спочатку просив визнати договір оренди недійсним, застосувати наслідки недійсності та повернути ділянку, а потім в касаційній скарзі заявив, що вимога про повернення ділянки є негаторним позовом, до якого не застосовується позовна давність, а договір є нікчемним, що суперечить попередній позиції.
* Суд розцінив таку поведінку прокурора як недобросовісну, оскільки він змінює свою позицію щодо правової природи спору вже на стадії касаційного оскарження.
* Суд зазначив, що принцип “jura novit curia” (суд знає закон) не є безмежним і не може порушувати принцип змагальності сторін.
* Суд погодився з попередніми інстанціями, що прокурор пропустив строк позовної давності, і відповідачі правомірно скористалися правом на застосування позовної давності.
* Суд відмовився переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №916/203/24 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ “Свята Катерина-Одеса” та скасування реєстраційного запису.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який скасував рішення суду першої інстанції про визнання недійсним рішення загальних зборів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для визнання недійсним рішення загальних зборів недостатньо лише факту порушення порядку скликання зборів, наприклад, неповідомлення учасника про їх проведення. Важливо, щоб учасник довів, що саме це порушення призвело до порушення його прав та інтересів як учасника товариства. У даному випадку позивачка, хоч і не була повідомлена про збори, не змогла обґрунтувати, як саме рішення, прийняті на цих зборах, порушили її права як учасниці, а не як колишнього директора. Суд зазначив, що звільнення з посади директора саме по собі не позбавляє позивачку права на участь в управлінні товариством. Також, суд касаційної інстанції зазначив, що позивачка не позбавлена права ініціювати проведення загальних зборів товариства з включенням відповідних питань до порядку денного.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/9198/24 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі є зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю надати учаснику товариства копії документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що товариство зобов’язане надавати учаснику інформацію про свою діяльність, а ненадання такої інформації порушує корпоративні права учасника. Суд підкреслив, що вимога про надання інформації може бути подана учасником як особисто, так і через адвоката, і в такому випадку надання адвокатом ордеру та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю є достатнім підтвердженням його повноважень. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що вимога адвоката не є адвокатським запитом, оскільки вона обґрунтована не лише Законом “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, а й положеннями статуту товариства та Законом “Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю”. Суд також зазначив, що направлення вимоги на офіційну адресу товариства є належним повідомленням, навіть якщо товариство не отримало лист через закінчення терміну зберігання. Суд також задовольнив вимогу позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, оскільки позивач довів факт надання таких послуг та їх вартість.
Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Нетмастер” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, зобов’язавши ТОВ “Нетмастер” виплатити ОСОБА_1 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.
Справа №991/3857/24 від 01/04/2025
Предметом спору є законність окремої ухвали Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду (АП ВАКС) щодо істотних порушень процесуального закону детективом НАБУ та неналежного процесуального керівництва прокурором САП.
Суд касаційної інстанції скасував окрему ухвалу АП ВАКС, вказавши, що повноваження суду виносити окрему ухвалу, яка звертає увагу уповноважених органів на порушення закону, слід використовувати лише за наявності очевидних і беззаперечних порушень, які загрожують правопорядку або можуть істотно порушити права і свободи. Суд не погодився з висновком АП ВАКС про те, що детектив порушив вимоги КПК, подавши “уточнення” до клопотання про арешт майна без погодження з прокурором, оскільки питання про те, чи було заявлено спеціальну конфіскацію як мету арешту в початковому клопотанні, є спірним і залежить від оцінки доводів сторін. Суд підкреслив, що звичайна перемога однієї сторони в змагальному процесі не свідчить про порушення закону іншою стороною, і позиція сторони обвинувачення щодо необхідності погодження з прокурором всіх доводів детектива не є явним порушенням, яке вимагає окремої ухвали.
Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора та скасував ухвалу Апеляційної палати Вищого Антикорупційного суду.
Справа №947/10824/22 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору було закриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого) стосовно ОСОБА_7 у зв’язку з його смертю.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, визнав ОСОБА_7 винним у порушенні ПДР, що призвело до ДТП зі смертельними наслідками, спираючись на покази потерпілих, свідків, висновки експертиз (технічної, токсикологічної, медичної, ДНК). Зокрема, було встановлено, що ОСОБА_7 керував автомобілем у стані алкогольного сп’яніння, перевищив швидкість, не впорався з керуванням і виїхав на зустрічну смугу, де сталося зіткнення. Суди відхилили доводи захисту про невинуватість ОСОБА_7, зазначивши, що вони спростовуються сукупністю доказів. Суд касаційної інстанції погодився з оцінкою доказів, але вказав, що ухвала про закриття провадження не може містити висновок про винуватість, оскільки це прерогатива обвинувального вироку.
3. Верховний Суд вирішив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, але змінив рішення судів попередніх інстанцій, виключивши з них висновки про визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, залишивши в силі рішення про закриття кримінального провадження у зв’язку зі смертю обвинуваченого.
Справа №910/7827/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення 2 539 915,41 грн.
2. На жаль, в наданій витяжці з постанови відсутня мотивувальна частина, тому я не можу надати інформацію про аргументи суду. У вступній та резолютивній частинах рішення зазвичай не наводяться обґрунтування позиції суду. Для аналізу необхідна повна версія судового рішення.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №320/22931/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є правомірність рішення Національного банку України (НБУ) про застосування до ТОВ «Фінансова компанія “Вікторія”» (ФК “Вікторія”) заходу впливу у вигляді застереження через виявлені порушення валютного законодавства.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, вказавши, що ФК “Вікторія” порушила вимоги валютного законодавства, а саме: не забезпечила наявність всієї необхідної інформації для клієнтів у пункті обміну валют та не забезпечила безперервну відеофіксацію робочого місця касира. Суд зазначив, що усунення порушень після їх виявлення не звільняє компанію від відповідальності. Важливим є те, що суд наголосив на пріоритетності норм Постанови НБУ № 165, яка регулює особливості валютного нагляду в період воєнного стану, і саме цією постановою передбачено обов’язок працівника структурного підрозділу надавати пояснення та документи під час перевірки. Також, суд підкреслив, що компанія не надала доказів неможливості виконання вимог щодо відеофіксації з незалежних від неї причин.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія “Вікторія”» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши правомірність застосування НБУ заходу впливу у вигляді застереження.
Справа №916/3542/23 від 12/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні державною власністю – озером Сасик та земельною ділянкою під ним, які, на думку прокуратури, незаконно використовувалися ТОВ «ВМС-10».
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, виходячи з наступних аргументів:
* Не було надано достатніх доказів того, що об’єкт є саме “озером” або “водосховищем” місцевого значення, оскільки фактично це лиман, частина якого входить до Дунайського біосферного заповідника.
* Земельна ділянка під лиманом не була належним чином сформована та визначена.
* Прокурор не довів, що Одеська ОДА є належним органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, оскільки розпорядження водними об’єктами загальнодержавного значення належить до компетенції Кабінету Міністрів України.
* Суд зазначив, що звернення прокурора в інтересах неналежного позивача є підставою для відмови в задоволенні позову.
* Верховний Суд погодився з цими висновками, підкресливши, що розпорядження внутрішніми морськими водами, до яких належать лимани, належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
* Суд також зазначив, що відсутні підстави для відступу від попередніх висновків Верховного Суду щодо повноважень Кабінету Міністрів України у подібних справах.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокуратури без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №914/61/24 від 15/04/2025
Доброго дня! Розглянемо постанову Верховного Суду у справі між двома фізичними особами-підприємцями щодо розірвання договору, зобов’язання до вчинення дій та відшкодування шкоди.
Суд касаційної інстанції, переглянувши матеріали справи, дійшов висновку про закриття касаційного провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що свідчить про відсутність належного обґрунтування скарги в цій частині. Щодо іншої підстави касаційної скарги, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, суд не знайшов підстав для її задоволення, що вказує на відсутність істотних порушень норм процесуального права, які б унеможливили встановлення фактичних обставин справи та правильне застосування норм матеріального права. Фактично, суд погодився з висновками апеляційного суду, який, ймовірно, всебічно та повно дослідив обставини справи і ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Суд касаційної інстанції приділив увагу доводам касаційної скарги, але не знайшов їх переконливими для скасування постанови апеляційного суду.
В результаті, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №927/319/24 від 16/04/2025
Вітаю! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є правомірність донарахування об’єму природного газу споживачу (ПСП “Авангард”) через прострочення повірки лічильника, навіть за умови відсутності фактичного споживання газу в цей період.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення апеляційного суду, зазначивши, що хоча прострочення повірки лічильника і є порушенням, яке дає право Оператору ГРМ змінити режим нарахування об’ємів газу, перерахунок має здійснюватися виключно на об’єм переданого (прийнятого) газу. Оскільки було встановлено, що у спірний період газ споживачу взагалі не передавався, то і об’єм для перерахунку був відсутній. Суд також наголосив, що зміна способу розрахунку за спожитий газ у зв’язку з пропущенням терміну повірки приладу обліку не відповідає вимогам Кодексу газорозподільних систем за відсутності факту споживання газу взагалі. Суд відхилив аргументи скаржника про неврахування попередніх висновків Верховного Суду, оскільки фактичні обставини справи (відсутність споживання газу) відрізняються від обставин, розглянутих у попередніх рішеннях.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про задоволення позову ПСП “Авангард” – без змін.
Справа №727/11975/22 від 14/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на ухвалу апеляційного суду щодо особи, обвинуваченої у вчиненні крадіжки, поєднаної з проникненням у житло, та незаконному придбанні, зберіганні наркотичних засобів без мети збуту.
2. Верховний Суд ухвалив рішення, керуючись статтями Кримінального процесуального кодексу України, які регулюють повноваження суду касаційної інстанції, порядок касаційного провадження та наслідки розгляду касаційної скарги. Суд, ймовірно, погодився з висновками апеляційного суду, не знайшовши підстав для скасування його ухвали. Можливо, апеляційний суд належним чином перевірив законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції, врахував усі істотні обставини справи та доводи сторін. Також, можливо, прокурор у своїй касаційній скарзі не навів переконливих аргументів, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права апеляційним судом. Враховуючи, що повний текст постанови буде оголошено пізніше, детальніші мотиви рішення поки що невідомі.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Чернівецького апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.
Справа №462/10190/23 від 10/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
Предметом спору було оскарження вироку апеляційного суду щодо міри покарання за ч. 2 ст. 286-1 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння, що спричинило тяжке тілесне ушкодження).
Верховний Суд, розглядаючи касаційну скаргу захисника, взяв до уваги, що засуджений щиро розкаявся, добровільно відшкодував шкоду потерпілому, активно сприяв розкриттю злочину, має позитивні характеристики та утримує трьох неповнолітніх дітей та матір-інваліда. Також суд врахував висновок органу пробації про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства та його контракт про проходження військової служби. Важливою обставиною стала заява потерпілого, який просив не призначати суворе покарання. Враховуючи всі ці обставини в сукупності, Верховний Суд дійшов висновку, що є достатні підстави для застосування ст. 69 КК України (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом).
Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінив вирок апеляційного суду та пом’якшив покарання, призначивши засудженому 200 годин громадських робіт з позбавленням права керувати транспортними засобами на 5 років.
Справа №484/1926/17 від 10/04/2025
Предметом спору було оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ТОВ «Партнер-Агро» на ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 у зв’язку із закінченням строків давності.
Верховний Суд погодився з апеляційним судом, який повернув апеляційну скаргу ТОВ «Партнер-Агро», оскільки товариство не є учасником кримінального провадження і не входить до кола осіб, які мають право на апеляційне оскарження згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України. Суд зазначив, що право на оскарження мають лише ті особи, чиї права та інтереси безпосередньо зачіпаються судовим рішенням. ТОВ «Партнер-Агро» не змогло надати переконливих доводів, що ухвала про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 безпосередньо впливає на їхні права та інтереси, зокрема, щодо права користування землею, оскільки ці питання регулюються іншими галузями права. Посилання представника ТОВ «Партнер-Агро» на практику Верховного Суду України не було підкріплене зазначенням конкретних обставин, релевантних до даного кримінального провадження.
Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ТОВ «Партнер-Агро» – без задоволення.
Справа №750/14407/23 від 10/04/2025
Доброго дня! Звісно, я вам допоможу проаналізувати це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження прокурором ухвали апеляційного суду, який залишив без змін вирок суду першої інстанції щодо особи, засудженої за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказуючи на те, що апеляційний суд формально підійшов до перевірки доводів прокурора щодо необґрунтованості застосування статті 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням). Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи документам, зокрема висновку військово-лікарської комісії про придатність особи до військової служби, а також не врахував важливість досягнення мети покарання в умовах воєнного стану, яка включає запобігання ухиленню від мобілізації іншими особами. Суд також зазначив, що апеляційний суд не обґрунтував, яким чином звільнення від покарання з випробуванням сприятиме загальній превенції злочинів, передбачених статтею 336 КК України, та не демотивує інших військовозобов’язаних. На думку касаційного суду, апеляційний суд мав надати переконливі аргументи, що таке звільнення не створить враження безкарності та не знизить рівень військової дисципліни.
3. Суд ухвалив касаційну скаргу прокурора задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №910/14752/23 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у зв’язку з розглядом справи про визнання недійсним рішення загальних зборів кооперативу.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи заяву про розподіл судових витрат, керувався наступними аргументами:
* Сторона має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, але їх розмір повинен бути обґрунтованим та співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони.
* Докази понесення судових витрат мають бути подані до закінчення судових дебатів або протягом п’яти днів після ухвалення рішення, за умови попередньої заяви про це.
* Неподання доказів понесення витрат у судах попередніх інстанцій позбавляє сторону права на їх відшкодування.
* Обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
* Суд може зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, якщо вони не відповідають критеріям співмірності, розумності та реальності адвокатських витрат.
* Участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції не є підставою для зменшення фіксованої ставки, якщо така була передбачена договором про надання правничої допомоги.
3. Суд частково задовольнив заяву про розподіл судових витрат, стягнувши з позивачів на користь відповідача частину витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, та відмовив у відшкодуванні витрат, понесених у судах першої та апеляційної інстанцій.
Справа №910/7827/24 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Інжиніринг системс груп” на користь ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” пені та штрафу за порушення строків поставки товарів за договором.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду, який зменшив розмір штрафних санкцій, керуючись наступними аргументами:
* Зменшення розміру неустойки є правом суду, а не обов’язком, і здійснюється на розсуд суду на підставі всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
* Суд враховує ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, інтереси сторін, які заслуговують на увагу, а також причини неналежного виконання зобов’язання.
* Суд апеляційної інстанції правомірно врахував економічну ситуацію та воєнний стан в Україні, винятковість причин неналежного виконання зобов’язання, фіксацію форс-мажорних обставин сертифікатом ТПП України, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором.
* Верховний Суд підкреслив, що не може переоцінювати докази та встановлювати нові обставини справи, оскільки це є компетенцією судів першої та апеляційної інстанцій.
* Доводи касаційної скарги про необхідність відступу від висновків Верховного Суду щодо застосування статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України є необґрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції діяв у межах своїх дискреційних повноважень.
3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу ТОВ “Оператор газотранспортної системи України” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №646/4294/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження прокурором м’якості покарання, призначеного ОСОБА_8 за розбій в умовах воєнного стану (ч. 4 ст. 187 КК), з огляду на застосування судом статей 69 та 75 КК, що передбачають призначення покарання нижче мінімальної межі та звільнення від відбування покарання з випробуванням.
2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на такі основні аргументи:
* Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо неправильного застосування статей 69 та 75 КК, обмежившись цитуванням висновків суду першої інстанції, які оскаржувалися.
* Суд не конкретизував, яким чином пом’якшуючі обставини (щире каяття, вибачення, стан здоров’я) істотно знижують ступінь тяжкості розбою, що є обов’язковою умовою для застосування ст. 69 КК.
* Не було досліджено питання про активне сприяння розкриттю злочину, оскільки засуджений намагався приховати викрадене майно, що ставить під сумнів наявність цієї пом’якшуючої обставини.
* Апеляційний суд не врахував відсутність постійного місця проживання у засудженого, активні та цілеспрямовані дії, спрямовані на заволодіння майном, а також застосування насильства до потерпілої.
* Суд не зіставив усіх наявних документів, зокрема висновок судово-психіатричної експертизи, згідно з яким ОСОБА_8 є осудним і не потребує застосування примусових заходів медичного характеру.
* Питання про звільнення особи від покарання за хворобою має вирішуватися в порядку виконання вироку, а не на стадії апеляційного провадження.
3. Верховний Суд ухвалив скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в апеляційній інстанції.
Справа №905/573/24 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця в межах виконавчого провадження щодо примусового стягнення заборгованості за кредитним договором.
2. Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1, оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили, що скаржник пропустив строк на оскарження дій приватного виконавця і не надав достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Суд зазначив, що доводи про перебування за кордоном не підтверджені відповідними доказами на час вчинення виконавчих дій, а також, що скаржник міг дізнатися про виконавче провадження через Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень або Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему. Крім того, суд врахував, що скаржник підписував заяву про погодження ціни реалізації майна у виконавчому провадженні, що свідчить про його обізнаність щодо існування цього провадження. Суд також наголосив, що внесення виправлень до постанов виконавця не змінює момент, з якого починається перебіг строку на оскарження, і що скаржник не довів, що неправильне зазначення суду, який видав виконавчий документ, ускладнило оскарження дій виконавця. Суд підкреслив, що учасники судового провадження повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами і що створення штучних умов для реалізації цих прав однією зі сторін є неприпустимим.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції – без змін.
Справа №916/530/23 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення заборгованості у розмірі 2 010 235,98 грн.
2. У цій справі Верховний Суд розглянув касаційну скаргу ТОВ “Порше Лізинг Україна” на рішення судів попередніх інстанцій. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що скаржник обґрунтовував свою касаційну скаргу двома підставами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України. Щодо першої підстави, то Верховний Суд вирішив закрити касаційне провадження, оскільки вона не відповідала вимогам процесуального закону. Стосовно другої підстави, суд касаційної інстанції визнав її необґрунтованою, оскільки не було виявлено порушень норм матеріального або процесуального права судами попередніх інстанцій, які б могли призвести до скасування оскаржуваних рішень. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи та надали належну оцінку доказам.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Порше Лізинг Україна” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/10729/23 від 16/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детально це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження рішення державного реєстратора про припинення політичної партії “Опозиційна платформа – За життя” на підставі судового рішення про заборону її діяльності.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що заборона діяльності політичної партії судом, згідно з чинним законодавством, фактично припиняє її існування як юридичної особи. Суд наголосив, що рішення суду про заборону діяльності політичної партії є обов’язковим до виконання. Державний реєстратор, приймаючи рішення про припинення діяльності партії на підставі судового рішення, діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений законом. Також суд зазначив, що позивач не довів, яким чином оскаржуване рішення порушує його права та законні інтереси, оскільки наслідки заборони діяльності партії, передбачені законом, вже настали. Судді також врахували, що Закон України “Про політичні партії в Україні” не вимагає прийняття окремого рішення про припинення політичної партії у зв’язку з її забороною, якщо вже є відповідне судове рішення.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №907/1016/23 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу екскаватора, визнання права власності на нього та його повернення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх інстанцій, оскільки встановив, що суди не врахували, що на момент розгляду справи екскаватор вже належав третій особі (ОСОБА_1) на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «Свобода-Агро» до початку судового процесу. Оскільки ОСОБА_1 не був залучений до участі у справі, а рішення суду безпосередньо вплинуло на його право власності, це є порушенням його процесуальних прав. Суд касаційної інстанції наголосив, що рішення суду не може порушувати права осіб, які не брали участі у справі. Також, суд касаційної інстанції звернув увагу на можливе порушення судом спеціалізації при розгляді справи, що має бути враховано при новому розгляді.
3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №991/3857/24 від 01/04/2025
Доброго дня! Розглянемо рішення Верховного Суду.
1. Предметом спору є ухвала Апеляційної палати Вищого Антикорупційного суду, якою було виявлено істотні порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України (КПК) детективом та неналежне процесуальне керівництво прокурором.
2. У резолютивній частині рішення, на жаль, не наведено аргументи суду. Повний текст постанови буде оголошено пізніше, і тоді можна буде зрозуміти, чому Верховний Суд не погодився з висновками Апеляційної палати ВАКС. Наразі, ми можемо лише припустити, що суд касаційної інстанції міг дійти висновку про відсутність істотних порушень КПК детективом, або ж визнав, що процесуальне керівництво прокурором було належним. Можливо, Апеляційна палата ВАКС неправильно застосувала норми процесуального права, або не врахувала важливі обставини справи. Більш конкретно можна буде сказати після ознайомлення з повним текстом рішення.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу прокурора та скасував ухвалу Апеляційної палати Вищого Антикорупційного суду.
Справа №148/234/23 від 16/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детальніше рішення Верховного Суду.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо особи, обвинуваченої у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило наслідки, передбачені ч. 2 ст. 286 КК України.
2. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтримавши їхні висновки. Це означає, що суд касаційної інстанції погодився з оцінкою доказів, встановленими обставинами справи та кваліфікацією дій обвинуваченого, наданими районним та апеляційним судами. Суд касаційної інстанції не знайшов підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень, вважаючи їх законними та обґрунтованими. Основним завданням касаційного суду є перевірка правильності застосування норм матеріального та процесуального права судами нижчих інстанцій, і в даному випадку, Верховний Суд не виявив таких порушень, які б могли призвести до скасування або зміни вироку та ухвали. Захисник у касаційній скарзі намагався оскаржити ці рішення, але його аргументи не були прийняті судом касаційної інстанції.
3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.
Справа №910/17549/19 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій “ПриватБанку” та акта виконання зобов’язань за цим договором, за яким держава набула право власності на акції банку в процесі його націоналізації.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх судів, мотивуючи це тим, що обраний позивачем спосіб захисту (визнання недійсним договору) є неефективним, оскільки не призведе до поновлення його прав як колишнього акціонера, враховуючи спеціальну процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку (“bail-in”). Суд зазначив, що Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” обмежує способи захисту колишніх власників акцій, щоб захистити інтереси держави як інвестора та забезпечити стабільність фінансової системи. Суд підкреслив, що єдиним ефективним способом захисту в даному випадку може бути відшкодування збитків у грошовій формі, а не повернення акцій. Також, суд вказав на те, що внесені зміни до Господарського процесуального кодексу України Законом №590-IX, які обмежують способи захисту колишніх учасників банку, не змінили матеріально-правового регулювання і підлягають застосуванню, оскільки на час розгляду справи в суді діяла відповідна процесуальна норма про закриття провадження у разі обрання неналежного способу захисту. Суд врахував практику Великої Палати Верховного Суду щодо застосування спеціальних норм у справах про виведення неплатоспроможних банків з ринку.
3. Верховний Суд залишив ухвалу Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.
Справа №910/9128/23 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних вимог між двома компаніями.
2. Суд задовольнив позов, визнавши недійсним односторонній правочин про зарахування зустрічних вимог, оскільки дійшов висновку, що вимога про сплату неустойки була спірною. Суд встановив, що покупець не здійснив повну передоплату за товар у встановлений строк через коливання курсу валют, що вплинуло на розрахунок суми в гривні, еквівалентної сумі в євро, як це було передбачено умовами договору. Оскільки повна передоплата не була здійснена вчасно, суд вирішив, що постачальник не порушив строки поставки, і, відповідно, вимога про сплату неустойки була необґрунтованою. Суд також зазначив, що для зарахування зустрічних вимог важливою умовою є безспірність цих вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо змісту, умов виконання та розміру зобов’язань. Враховуючи спірність вимоги про сплату неустойки, суд визнав правочин про зарахування зустрічних вимог недійсним. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, підкресливши, що для зарахування зустрічних вимог необхідна їх безспірність, а в даному випадку вимога про сплату неустойки була спірною через відсутність прострочення поставки з боку постачальника.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Справа №926/1739/24 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “ЛК Машинері” на користь Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради неустойки в розмірі 129 863,60 грн.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки ТОВ “ЛК Машинері” пропустило строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що компанія не довела наявності обставин непереборної сили, які б об’єктивно унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги. Зокрема, доводи про відрядження директора не були визнані достатньою підставою, оскільки компанія мала можливість отримати копію рішення суду у проміжок часу між відрядженнями. Суд також врахував, що згідно з процесуальним законодавством, належним повідомленням вважається направлення судового рішення за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а обов’язок суду розшукувати учасника справи відсутній. Крім того, суд касаційної інстанції підкреслив, що хоча апеляційний суд і згадав про відсутність реєстрації електронного кабінету ТОВ “ЛК Машинері” в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, це не було вирішальним фактором при відмові у відкритті апеляційного провадження. Суд касаційної інстанції також зазначив, що не має права переоцінювати докази, які вже були досліджені судами попередніх інстанцій.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ЛК Машинері” без задоволення, а ухвалу Західного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №903/786/24 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення з Комунального підприємства “Ковельводоканал” на користь Приватного акціонерного товариства “Волиньобленерго” заборгованості за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії, а також пені, інфляційних втрат та 3% річних.
2. Верховний Суд погодився з рішеннями попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги “Волиньобленерго”. Суд касаційної інстанції підкреслив, що “Ковельводоканал” порушив умови договору щодо своєчасної оплати послуг з розподілу електроенергії. ВС зазначив, що нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірним, оскільки договір передбачає відповідальність за порушення строків оплати. Суд також врахував положення законодавства щодо зупинення перебігу позовної давності на час дії карантину та воєнного стану, що унеможливило застосування строків позовної давності до вимог позивача. ВС відхилив аргументи відповідача про пропуск строку позовної давності, оскільки на час нарахування пені та інших платежів діяли обмежувальні заходи, які зупиняли перебіг позовної давності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Комунального підприємства “Ковельводоканал” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №917/759/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визначення розміру статутного капіталу ТОВ “Промпластполімер” та визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, підтримавши позицію, що ОСОБА_2 є власником 100% статутного капіталу ТОВ “Промпластполімер”. Суд врахував, що ОСОБА_1 добровільно передав свою частку ОСОБА_2, а також те, що ОСОБА_2 успадкувала частку у статутному капіталі після смерті чоловіка. Суд зазначив, що статут товариства не передбачає необхідності отримання згоди інших учасників на перехід частки у спадок. Також, суд взяв до уваги, що ОСОБА_2 намагалася зареєструвати свої права, але цьому завадило рішення товариства про ліквідацію. Суд відхилив аргументи скаржника про те, що неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування статті 334 ЦК України та статті 10 Закону про державну реєстрацію є підставою для скасування рішень, оскільки правовідносини у справі, на яку посилався скаржник, не є подібними до правовідносин у даній справі.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/1196/19 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи-підприємця заборгованості за поставлену теплову енергію.
2. Суд касаційної інстанції розглядав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на оскарження. Апеляційний суд вважав, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи, оскільки ухвала про відкриття провадження була надіслана на адресу, вказану в ЄДРЮО, а її повернення з відміткою “інші причини” не свідчить про неповідомлення. Верховний Суд не погодився з таким висновком. Він зазначив, що розгляд справи у спрощеному провадженні не звільняє суд від обов’язку повідомити відповідача про вчинення процесуальних дій, а доказів належного повідомлення відповідача матеріали справи не містять. Тому до відповідача застосовується виняток, передбачений ГПК України, щодо можливості поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо він не був повідомлений про розгляд справи. Водночас, Верховний Суд підкреслив, що відповідач мав можливість оскаржити рішення суду першої інстанції в межах процесуального строку після того, як ознайомився з матеріалами справи, але не зробив цього.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінив мотивувальну частину ухвали апеляційного суду, але залишив її резолютивну частину без змін.
Справа №911/3602/21 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, у зв’язку з нібито неналежним виконанням підрядником своїх зобов’язань за договором про закупівлю робіт.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, звернув увагу на те, що спосіб захисту, обраний позивачем (визнання гарантії такою, що не підлягає виконанню), є належним лише у випадку, коли триває правова невизначеність щодо стягнення сум, забезпечених гарантією, і кредитор не ініціював відповідні спори. Суд підкреслив, що апеляційний суд мав з’ясувати, чи триває правова невизначеність щодо стягнення сум, забезпечених гарантією, чи були ініційовані відповідні спори, і в залежності від цього встановити, чи є обраний позивачем спосіб захисту належним. Також суд зазначив, що підставами для сплати грошової суми за гарантією є не будь-які порушення умов договору, а саме існування невиконаних зобов’язань, щодо яких надана гарантія, прямо передбачених умовами договору. Оскільки апеляційний суд не з’ясував ці обставини, він передчасно відмовив у задоволенні позову з підстав необґрунтованості заявлених вимог по суті. Суд врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі №910/16479/23, повний текст якої було оприлюднено після подання касаційної скарги у справі №911/3602/21.
3. Суд вирішив скасувати постанову апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/2992/24 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення витрат на професійну правничу допомогу з Державного підприємства “Гарантований покупець” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Солар М”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх інстанцій, які частково задовольнили заяву ТОВ “Солар М” про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Суд зазначив, що витрати на правничу допомогу мають бути реальними, обґрунтованими та розумними, а їх розмір – співмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Суд також врахував, що не є обов’язковими для суду зобов’язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, і суд повинен оцінювати витрати, що підлягають компенсації, з урахуванням їх необхідності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що вирішення питання про розподіл витрат на оплату послуг адвоката є дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням конкретних обставин справи в їх сукупності. Суд відхилив доводи ДП “Гарантований покупець” про завищеність витрат, оскільки суди попередніх інстанцій вже частково відмовили ТОВ “Солар М” у відшкодуванні витрат, враховуючи критерії реальності, дійсності, необхідності та розумності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ДП “Гарантований покупець” без задоволення, а постанову апеляційного суду та додаткове рішення місцевого господарського суду – без змін.
Справа №910/5739/23 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельними ділянками комунальної власності, на яких розташовані об’єкти відповідача.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного:
* Відповідач набув право власності на цілісний майновий комплекс (ЦМК) ще у 1995 році в процесі приватизації, і цей комплекс включає нежитлові будівлі та інше майно, необхідне для надання послуг стоянки маломірних суден.
* Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна, відповідач має право на користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування цього комплексу.
* Суд врахував, що відповідач неодноразово звертався до Київської міської ради з проханням оформити право користування земельною ділянкою, але не зміг цього зробити з причин, що від нього не залежали.
* Саме по собі використання земельної ділянки без оформлених документів не є достатньою підставою для визнання цього використання самовільним, особливо враховуючи, що відповідач вживав заходів для оформлення прав на землю.
* Позовні вимоги прокурора не були чітко обґрунтовані щодо того, які саме дії відповідача створюють перешкоди у користуванні землею, і чи є відповідач власником всіх об’єктів, які знаходяться на цій ділянці.
* Суд також взяв до уваги рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2011 у справі № 36/81-3/177, яким було встановлено, що право власності відповідача на нерухомість виникло на законних підставах, і недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку не може бути підставою для обмеження права власника нерухомості на користування цією ділянкою.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
Справа №910/7116/24 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним одностороннього правочину Комунального підприємства “Київтранспарксервіс” про дострокове розірвання договору з ТОВ “Беквард Плюс” щодо надання майданчика для паркування.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, вказавши на такі основні моменти:
* Суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином правову природу договору, який є договором найму комунального майна (паркувального майданчика), і не врахували положення Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, який має пріоритет у регулюванні таких відносин.
* Суди не перевірили, чи відповідає договір вимогам щодо нотаріального посвідчення, якщо строк його дії перевищує п’ять років, як це передбачено законом.
* Суди не надали належної оцінки протоколу узгодження розбіжностей, яким було змінено умови договору, зокрема, щодо строку його дії, та не перевірили, чи не є договір нікчемним через недотримання вимог закону.
* Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди повинні були самостійно кваліфікувати правовідносини сторін і застосувати належні норми права, незалежно від посилань сторін.
* Суд зазначив, що суди мають враховувати нікчемність правочину навіть за відсутності вимог сторін, оскільки нікчемний правочин є недійсним з моменту вчинення і не створює юридичних наслідків.
3. Суд вирішив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для всебічного дослідження обставин справи та застосування належних норм права.
Справа №910/3012/24 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Сільськогосподарська аграрна компанія “ПівденьінвестЛенд” та ТОВ “СІНА” солідарної заборгованості за кредитним договором на користь АТ “Державний експортно-імпортний банк України”.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що ТОВ “ПівденьінвестЛенд” неналежно виконувало зобов’язання за кредитним договором, а ТОВ “СІНА” є поручителем за цим договором і несе солідарну відповідальність. Суд відхилив аргументи ТОВ “СІНА” про те, що договір поруки був укладений директором з перевищенням повноважень, оскільки на момент розгляду справи договір поруки не був визнаний недійсним у судовому порядку, а отже, діє презумпція його правомірності. Також суд вказав, що ТОВ “СІНА” не скористалося правом на пред’явлення зустрічного позову про визнання договору поруки недійсним у встановлений процесуальний строк. Суд відхилив посилання скаржника на пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки предметом позову не були неустойка, штрафні санкції чи інші платежі, від яких позичальник звільняється у період дії воєнного стану.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “СІНА” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №921/574/21 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору було визнання недійсним рішення загальних зборів кооперативу про виключення позивача зі складу членів та скасування відповідної реєстраційної дії.
2. Суд касаційної інстанції розглядав касаційну скаргу особи, яка не була залучена до справи в суді першої інстанції, на ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд повинен був з’ясувати, чи стосується оскаржуване рішення безпосередньо прав, інтересів та/або обов’язків скаржника. Суд касаційної інстанції підкреслив, що право на частку (пай), набуте під час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя, якщо не доведено інше. Суд касаційної інстанції вказав, що згода одного з подружжя на відчуження спільного майна презюмується, але договір може бути визнаний недійсним, якщо третя особа діяла недобросовісно. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, що оскаржуване рішення не порушує корпоративні чи майнові права скаржниці, оскільки предметом спору не були договори, на підставі яких було відчужено пай. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд помилково врахував неактуальну правову позицію Верховного Суду, але це не призвело до неправильного рішення по суті.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину ухвали апеляційного суду, але залишив її в іншій частині без змін.
Справа №910/13689/22 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є заява приватного виконавця про надання дозволу на звернення стягнення на житлову нерухомість боржника, де зареєстровані малолітні діти, у межах зведеного виконавчого провадження.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви приватного виконавця, зазначивши, що виконавець має право звертатися до суду з заявою про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, де зареєстровані діти, якщо орган опіки та піклування не дає згоди на реалізацію цього майна. Суд вказав, що така заява має розглядатися в порядку статті 331 Господарського процесуального кодексу України, а дії приватного виконавця не є зловживанням процесуальними правами, а спрямовані на виконання судового рішення та усунення перешкод у його виконанні. Суд також наголосив, що при вирішенні питання про стягнення на майно, де проживають діти, суд повинен оцінювати добросовісність дій боржника та враховувати інтереси дітей, зокрема, чи є це житло єдиним місцем їх проживання, чи мають вони інше житло. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи скаржника про зловживання процесуальними правами, оскільки попередні судові рішення не містили висновків про зловживання, а лише констатували невідповідність заявлених вимог статті 331 ГПК України.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №910/9652/23 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є стягнення 2 340 000 грн.
2. Верховний Суд, задовольнивши касаційну скаргу ФОП Баранової А.О., скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову ТОВ «ГАЛС-К ЛТД». Суд касаційної інстанції, вочевидь, не погодився з висновками місцевого та апеляційного господарських судів, які стали на бік позивача. Ймовірно, ФОП Баранова А.О. змогла переконливо довести відсутність підстав для стягнення з неї зазначеної суми, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального або процесуального права судами попередніх інстанцій, або ж на неповне з’ясування обставин справи. Також, ВС постановив стягнути з ТОВ «ГАЛС-К ЛТД» на користь ФОП Баранової А.О. витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної та касаційної скарг.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та повністю відмовив у задоволенні позову ТОВ «ГАЛС-К ЛТД».
Справа №910/5357/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є скарга ПрАТ “Кінто” на дії державного виконавця щодо зупинення виконавчих дій з примусового стягнення боргу з ПАТ “Укрнафта”.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодившись з тим, що державний виконавець правомірно зупинив виконавчі дії. Суд зазначив, що згідно з чинним законодавством, у період воєнного стану зупиняється вчинення виконавчих дій щодо підприємств оборонно-промислового комплексу, до яких належить і ПАТ “Укрнафта”. Суд підкреслив, що ПАТ “Укрнафта” повідомило державного виконавця про включення до відповідного переліку, що є підставою для зупинення виконавчих дій. Також, суд врахував, що відсутні докази умисного ухилення ПАТ “Укрнафта” від виконання рішення суду, а тому відсутні підстави для вжиття додаткових заходів забезпечення. Суд касаційної інстанції підкреслив, що не має права переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ПрАТ “Кінто” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №911/918/24 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення штрафу з ТОВ “Київріанта” за несвоєчасне надання довідок про чистий дохід від орендованого майна та зобов’язання надати ці довідки ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль”.
2. Суд касаційної інстанції залишив рішення попередніх судів без змін, виходячи з наступного:
* ДП “Міжнародний аеропорт “Бориспіль” подало касаційну скаргу, стверджуючи, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування строків нарахування штрафних санкцій та підстав для їх зменшення.
* Верховний Суд не погодився з цим, зазначивши, що справи, на які посилається аеропорт, не є подібними до даної, оскільки фактичні обставини та правове регулювання в них відрізняються. Зокрема, у попередніх справах не враховувався вплив карантинних обмежень на строки нарахування штрафів.
* ТОВ “Київріанта” також подало касаційну скаргу, стверджуючи, що стягнення штрафу за період понад шість місяців є незаконним.
* Верховний Суд відхилив і цю скаргу, зазначивши, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми Господарського кодексу України в поєднанні з положеннями Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)”, який продовжив строки нарахування штрафних санкцій на період карантину.
* Суд також зазначив, що відсутній висновок Верховного Суду щодо неможливості застосування Закону України № 540-ІХ до договору про відшкодування витрат, укладеного до набрання ним чинності.
3. Суд залишив касаційні скарги без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №922/1913/24 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є зобов’язання ТОВ “Аксіома” надати учаснику товариства Особі_1 копії документів, що стосуються діяльності товариства.
2. Суд апеляційної інстанції частково задовольнив позов, зобов’язавши ТОВ “Аксіома” надати Особі_1 (через її адвоката) певні документи, які не містять інформацію з обмеженим доступом, мотивуючи це тим, що учасник товариства має право на отримання інформації про діяльність товариства, а відмова в наданні такої інформації порушує його корпоративні права. Суд касаційної інстанції погодився з цим рішенням, зазначивши, що адвокат, який діє в інтересах учасника товариства, має право запитувати інформацію, яка не є конфіденційною, і що відмова в наданні такої інформації порушує права учасника. Суд також підкреслив, що товариство не надало доказів того, що запитувана інформація має обмежений доступ. Суд касаційної інстанції відхилив аргументи ТОВ “Аксіома” про те, що запит має подавати особисто учасник, а не його адвокат, вказавши, що чинне законодавство не забороняє учаснику уповноважувати адвоката представляти його інтереси. Суд касаційної інстанції також зазначив, що товариство не довело необхідність формування окремого висновку Верховного Суду щодо визначення справжнього учасника товариства у разі наявності номінального власника частки, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що Особа_1 дійсно є зареєстрованим учасником товариства.
3. Суд касаційної інстанції залишив постанову апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ТОВ “Аксіома” – без задоволення.
Справа №349/508/16-к від 07/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження судді та адвоката за одержання та пособництво в одержанні неправомірної вигоди.
2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Зокрема, касаційний суд зазначив, що факт отримання неправомірної вигоди доведений належними та допустимими доказами, включаючи результати негласних слідчих дій. Суд відхилив доводи захисту про провокацію злочину, оскільки правоохоронні органи лише зафіксували вже підготовлюваний злочин. Також, суд не погодився з твердженнями про порушення права на захист, оскільки засуджені мали можливість користуватися правовою допомогою адвокатів на всіх етапах процесу. Суд також зазначив, що апеляційний суд правомірно врахував докази, визнані допустимими, навіть за відсутності апеляційної скарги прокурора щодо цього.
3. Суд ухвалив залишити вирок Вищого антикорупційного суду та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду без змін, а касаційні скарги захисника та засуджених – без задоволення.
: У цій справі, об’єднана палата Касаційного кримінального суду відступила від попереднього висновку, викладеного в постанові Третьої судової палати ККС ВС від 26 січня 2024 року у справі № 466/9158/14-к, та сформулювала висновок про те, що суд касаційної інстанції може самостійно перевірити процесуальні документи, які стосуються наявності у слідчого чи прокурора повноважень на здійснення певних процесуальних дій у разі надання таких документів стороною обвинувачення під час касаційного перегляду судових рішень, якими особу було притягнуто до кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Справа №917/610/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є стягнення з ТОВ «Бурат-Агро» на користь АТ «Полтаваобленерго» суми у розмірі 5 167 894,18 грн.
2. У цій справі ТОВ «Бурат-Агро» подало касаційну скаргу, посилаючись на пункти 2 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Це означає, що скаржник вважав, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права або порушили норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Однак, Верховний Суд, переглянувши матеріали справи, не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи їх обґрунтованими та законними. Фактично, Верховний Суд підтвердив, що попередні судові рішення були винесені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «Бурат-Агро» без задоволення, а рішення попередніх судів – без змін.
Справа №910/7435/24 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору у справі є зобов’язання Чернівецької обласної військової адміністрації прийняти у своє управління чотири захисні споруди цивільного захисту, які раніше перебували в управлінні Фонду державного майна України.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, мотивуючи це тим, що спір виник між двома державними органами (Фондом держмайна та Чернівецькою обласною військовою адміністрацією), що фактично є спором держави із самою собою, оскільки обидва органи представляють державу. Суд зазначив, що господарські суди розглядають спори між різними суб’єктами господарювання, а не внутрішні спори між органами державної влади. Такий спір не є компетенційним, оскільки не стосується розмежування повноважень між цими органами. Вирішення такого спору в судовому порядку не відповідає меті ефективного захисту прав та інтересів фізичних та юридичних осіб. Суд вказав, що такі спори мають вирішуватися в межах адміністративних процедур, а не в судовому порядку.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів і закрив провадження у справі, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Справа №320/8487/24 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору було оскарження фізичною особою-підприємцем окремих положень Інструкції МВС щодо обігу зброї.
2. Суд касаційної інстанції скасував окрему ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд вийшов за межі предмета спору. Апеляційний суд в окремій ухвалі вказав на процедурні порушення поліції під час перевірки діяльності ФОП, хоча предметом спору було оскарження нормативно-правового акту, а не дій поліції. Суд касаційної інстанції наголосив, що окрема ухвала має реагувати на очевидні порушення, встановлені під час розгляду конкретного спору, і не може використовуватися для вирішення питань, які не є предметом позову. Також, суд касаційної інстанції підкреслив важливість повноважень Національної поліції щодо контролю за обігом зброї, особливо в умовах воєнного стану, та неприпустимість обмеження цих повноважень судовими рішеннями, які виходять за межі розглядуваної справи. Суд касаційної інстанції вказав, що особа має право оскаржити дії поліції, але в межах окремого позову, а не в рамках оскарження нормативно-правового акту.
3. Верховний Суд скасував окрему ухвалу апеляційного суду.
Справа №922/1834/24 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як і обіцяно:
1. Предметом спору є стягнення заборгованості за договором про закупівлю робіт між ТОВ “МІШЕМ” та Департаментом будівництва та шляхового господарства Харківської міської ради.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, наголосив на декількох важливих моментах. По-перше, апеляційний суд не врахував, що визначальним є реальність господарської операції, а підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є формальністю, яка не змінює суті виконаних робіт, якщо їх реальність доведена іншими доказами. По-друге, апеляційний суд не встановив, чи були роботи виконані відповідно до проектної документації та кошторису, а також не зазначив конкретні розбіжності між локальним кошторисом та актом виконаних робіт. По-третє, суд касаційної інстанції вказав на помилковість висновку апеляційного суду про необхідність направлення замовнику повідомлення про готовність до передання робіт, оскільки це не передбачено ні договором, ні чинним законодавством. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд безпідставно відхилив доводи позивача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки повноваження адвоката були підтверджені ордером.
3. Суд вирішив скасувати рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №910/12499/21 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є закриття апеляційного провадження за скаргою АТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” (Комбінат) на рішення суду першої інстанції, ухвалене на користь АТ “Запорізький завод феросплавів” (Завод) у спорі з АТ КБ “ПриватБанк” (Банк).
2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду в силі, мотивуючи це тим, що Комбінат не був учасником справи в суді першої інстанції, і рішення суду не стосувалося безпосередньо прав, інтересів чи обов’язків Комбінату. Суд зазначив, що для оскарження рішення особою, яка не брала участі у справі, необхідно довести, що рішення суду безпосередньо впливає на її права та обов’язки, а такий зв’язок має бути очевидним і безумовним. Суд також вказав, що згадка Комбінату в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції у контексті опису доказів не означає, що рішення стосується прав та інтересів Комбінату. Суд підкреслив, що право на апеляційне оскарження особою, яка не брала участі у справі, не є безумовним і обмежується випадками, коли суд вирішив питання про її права, інтереси та/або обов’язки.
3. Суд залишив касаційну скаргу АТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат” без задоволення, а ухвалу Північного апеляційного господарського суду – без змін.
Справа №916/586/24 від 09/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення з комунального навчального закладу боргу за поставлений газ, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, наголосивши, що апеляційний суд помилково відмовив у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат. Суд касаційної інстанції вказав, що направлення рахунків рекомендованою кореспонденцією є належним повідомленням, і обов’язок доведення неотримання кореспонденції покладається на відповідача. Також суд зазначив, що апеляційний суд суперечливо визнав наявність підстав для стягнення основного боргу, але відмовив у стягненні штрафних санкцій, хоча строк оплати рахунку вже настав і був порушений відповідачем. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди першої та апеляційної інстанцій користуються можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій, оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення, натомість вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду. Суд відхилив клопотання відповідача про зменшення розміру пені, оскільки ці аргументи не були наведені в суді першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду в частині відмови у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат і залишив в силі рішення суду першої інстанції про задоволення позову в повному обсязі.
Справа №398/1655/19 від 14/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України (умисне вбивство).
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду та призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції. Рішення було прийнято, ймовірно, через те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права або неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, що призвело до необґрунтованого рішення. Захисник у своїй касаційній скарзі наполягав на невинуватості ОСОБА_8, однак Верховний Суд не знайшов підстав для задоволення його скарги, що може свідчити про наявність достатніх доказів вини, які були враховані судом першої інстанції. Прокурор, ймовірно, оскаржував м’якість вироку або інші аспекти, пов’язані з кваліфікацією дій обвинуваченого чи призначенням покарання. Повторний розгляд в апеляційній інстанції має на меті усунення виявлених порушень і забезпечення справедливого судового розгляду.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду і призначив новий розгляд справи в апеляційній інстанції.
Справа №916/3710/22 від 15/04/2025
Доброго дня! Ось мій аналіз рішення, як і обіцяла:
1. Предметом спору є законність відчуження земельної ділянки з комунальної власності та пов’язані з цим правочини.
2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, вказуючи на необхідність повторного розгляду апеляційним судом питання щодо повернення земельної ділянки у власність держави. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про повернення земельної ділянки, вважаючи їх передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні обставин справи. Зокрема, суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам прокурора щодо порушення порядку відчуження земельної ділянки та її подальшого використання не за цільовим призначенням. В іншій частині, суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, але змінив його мотивувальну частину, щоб відобразити власну правову позицію.
3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду в частині відмови у поверненні земельної ділянки та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції, а в решті вимог залишив рішення апеляційного суду без змін, змінивши його мотивувальну частину.
Справа №916/530/23 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “Митра-Експо” на користь ТОВ “Порше Лізинг Україна” заборгованості за договором фінансового лізингу, неустойки та вартості втраченого об’єкта лізингу.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення вартості втраченого об’єкта лізингу, мотивуючи це наступним:
* Відповідач довів об’єктивну неможливість повернення об’єкта лізингу через форс-мажорні обставини, а саме окупацію території, де знаходився об’єкт лізингу, та його подальше викрадення третіми особами.
* Відсутня вина відповідача у втраті об’єкта лізингу, оскільки це сталося внаслідок протиправних дій третіх осіб на окупованій території.
* Позивач не надав належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість розміру заявлених до стягнення збитків, зокрема звіт про оцінку транспортного засобу містив суперечливу інформацію.
* Суд врахував, що матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль знищений, або перестав існувати як об`єкт цивільних прав. Тобто на теперішній час залишається імовірність встановлення місцезнаходження автомобіля та його повернення власнику – ТОВ “Порше Лізинг Україна”.
* Суд також зазначив, що форс-мажорні обставини були підтверджені сертифікатом Торгово-промислової палати та іншими доказами, а відповідач повідомив про їх настання за першої можливості.
3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ТОВ “Порше Лізинг Україна” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №523/3384/21 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є обвинувачення директора ТОВ «Столес Лоджистік» ОСОБА_7 в ухиленні від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах (ч. 3 ст. 212 КК України).
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не надав належної оцінки всім доказам у справі, як того вимагає ст. 419 КПК України, а саме: не спростував доводи апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованості вироку через відсутність належної оцінки зібраних доказів. Суд апеляційної інстанції не зазначив, чому бере до уваги одні докази та відкидає інші. Також суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд невірно витлумачив постанову Пленуму Верховного Суду України, оскільки обвинувачення ґрунтувалося не лише на податкових повідомленнях-рішеннях, а й на інших доказах, яким суд не дав належної оцінки. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд погодився із суперечливими висновками суду першої інстанції без належного обґрунтування. Водночас, касаційний суд визнав необґрунтованими доводи прокурора щодо відмови суду в допиті частини свідків, оскільки прокурор не забезпечив їх явку до суду.
3. Суд вирішив касаційну скаргу прокурора задовольнити частково, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Справа №916/4059/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є стягнення з ТОВ “АВТО-ПЛАЗА” на користь ОСОБА_1 10 889 440,35 грн невиплачених дивідендів.
2. Суд задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, оскільки він володіє 50% часткою у статутному капіталі ТОВ “АВТО-ПЛАЗА” і має право на пропорційну виплату дивідендів. Суд встановив, що інший учасник товариства, ОСОБА_2, який також є директором, отримував дивіденди, а ОСОБА_1 – ні, що є порушенням принципу справедливості та рівності учасників. Суд зазначив, що товариство не надало доказів, які б обґрунтовували нерівномірний розподіл прибутку. Суд також врахував, що ОСОБА_1 звертався до товариства з вимогою про скликання загальних зборів для вирішення питання про виплату дивідендів, але його вимогу було проігноровано. Суд підкреслив, що сплата дивідендів одному учаснику створює у іншого учасника “законне очікування” на отримання аналогічних виплат, і невиплата таких дивідендів є порушенням права на мирне володіння майном. Суд відхилив касаційну скаргу ТОВ “АВТО-ПЛАЗА”, оскільки не було виявлено порушень норм матеріального чи процесуального права.
3. Суд вирішив касаційну скаргу ТОВ “АВТО-ПЛАЗА” залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №924/1351/20 (924/1000/24) від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є право кредитора боржника оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції у відокремленому провадженні, де цей кредитор не є учасником.
2. Суд касаційної інстанції наголосив, що кожен має право на судовий захист, включаючи апеляційне оскарження, але це право не є абсолютним і може бути обмежене законом. Апеляційний суд закрив провадження, оскільки вважав, що ухвала про відмову в забезпеченні позову не стосується прав та обов’язків кредитора. Верховний Суд не погодився з таким висновком, вказавши, що апеляційний суд не перевірив, чи впливає ця ухвала на майнові інтереси кредитора, зокрема на можливість наповнення конкурсної маси боржника та задоволення вимог кредиторів. Суд касаційної інстанції підкреслив, що у випадку, коли рішення суду може впливати на майнові інтереси кредитора у справі про банкрутство, кредитор має право на оскарження такого рішення, навіть якщо він не є безпосереднім учасником справи. Суд також врахував, що інтерес кредитора у наповненні конкурсної маси боржника є об’єктом судового захисту.
3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №921/527/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання недійсними довіреностей, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю “Альпо” (ТОВ “Альпо”) та посвідчених приватним нотаріусом, на підставі яких було відчужено нерухоме майно, що належало ТОВ “Альпо”.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, але змінив мотивувальну частину рішення. Суд зазначив, що хоча довіреності були підписані не уповноваженою на це особою, що може свідчити про відсутність волевиявлення товариства на їх видачу, визнання цих довіреностей недійсними саме по собі не відновить право власності ТОВ “Альпо” на відчужене майно. Суд підкреслив, що обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Суд вказав, що ефективним способом захисту в даному випадку було б оспорювання договорів відчуження майна, укладених на підставі цих довіреностей, з вимогою про повернення майна (реституцію) або витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо неприпустимості штучного подвоєння судового процесу та необхідності обрання способу захисту, який би усунув необхідність у новому зверненні до суду.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу ТОВ “Альпо”, змінивши постанову апеляційного суду, виклавши її мотивувальну частину в новій редакції, але залишивши без змін рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №911/26/24 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є заява ФОП Цуканової про стягнення з прокуратури витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв’язку з касаційним переглядом справи.
2. Суд касаційної інстанції скасував попередні рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. ФОП Цуканова, посилаючись на часткове задоволення її касаційної скарги, просила відшкодувати половину витрат на правничу допомогу. Прокуратура заперечила, вважаючи заяву передчасною, оскільки остаточного рішення у справі ще немає. Верховний Суд, посилаючись на положення ГПК України, зазначив, що розподіл судових витрат здійснюється судом касаційної інстанції лише у випадку зміни або ухвалення нового рішення без передачі справи на новий розгляд. Оскільки в даному випадку справу було направлено на новий розгляд, спір по суті не вирішено, а отже, і розподіл судових витрат є передчасним. Суд також послався на аналогічний висновок, зроблений в іншій справі.
3. Суд відмовив у задоволенні заяви ФОП Цуканової про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи її поданою передчасно.
Справа №908/3519/21 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження ліквідатором банкрута ухвали суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу, ліквідацію банкрута та закриття провадження у справі про банкрутство.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції, оскільки той порушив процедуру розгляду клопотання податкового органу про зобов’язання ліквідатора вчинити певні дії, зокрема, перевірити реальність вимог ініціюючого кредитора та наявність ознак фіктивного банкрутства. Суд першої інстанції призначив розгляд цього клопотання одночасно з розглядом звіту ліквідатора, що обмежило контролюючий орган у праві на формування обґрунтованих грошових вимог. Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки діям ліквідатора щодо аналізу фінансового стану банкрута та причин його неплатоспроможності, особливо враховуючи значну заборгованість перед бюджетом. Суд касаційної інстанції наголосив, що ліквідатор зобов’язаний вчинити всі можливі дії для виявлення активів банкрута, а у суду не повинно виникати обґрунтованих сумнівів щодо повноти цих дій. В даному випадку, суд першої інстанції не дослідив питання щодо фіктивності банкрутства чи доведення до банкрутства, що є важливим аспектом справи.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ліквідатора без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №461/5075/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є визнання за позивачем права власності на квартиру за набувальною давністю.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не є добросовісним набувачем спірної квартири, а сам факт користування майном не є підставою для виникнення права власності за набувальною давністю. Суд зазначив, що позивач знала про наявність інших осіб, які претендують на спірне майно як спадкоємці попереднього власника, що виключає добросовісність заволодіння. Також, суд врахував, що спір щодо спадкування цього майна вже був предметом судових розглядів, і наразі триває справа про визнання спадщини відумерлою за позовом Львівської міської ради. Суд підкреслив, що для набуття права власності за набувальною давністю необхідна сукупність умов, включаючи добросовісне заволодіння майном, відкрите та безперервне володіння протягом встановленого строку, а також відсутність обмежень на таке набуття. Відсутність хоча б однієї з цих умов унеможливлює набуття права власності за набувальною давністю.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №565/1594/22 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую це судове рішення для вас.
1. Предметом спору є визнання недійсним полісу обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між страховою компанією та відповідачем.
2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ), мотивуючи це пропуском строку на апеляційне оскарження. Верховний Суд не погодився з таким висновком, зазначивши, що апеляційний суд не врахував, що МТСБУ не було залучено до справи в суді першої інстанції, і не перевірив належним чином, коли саме МТСБУ дізналося про існування судового рішення, яке оскаржується. Суд касаційної інстанції підкреслив, що факт отримання МТСБУ ухвали про відкриття провадження в іншій справі не свідчить про його обізнаність зі змістом оскаржуваного рішення. Також, Верховний Суд наголосив на необхідності гнучкого підходу до встановлення обмежень доступу до суду у зв’язку з пропуском строку звернення, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини.
3. Суд вирішив касаційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа №372/3531/22 від 16/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є вимога позивачки до відповідачки про відшкодування витрат на будівництво будинку та господарських споруд на земельній ділянці, що належить відповідачці, мотивуючи це тим, що відповідачка без її відома зареєструвала право власності на це майно.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів того, що саме вона понесла витрати на будівництво в обсязі, співмірному з вартістю майна, а надані квитанції та чеки не підтверджують використання цих матеріалів саме для будівництва спірного будинку. Суд також врахував, що відповідачка є власником земельної ділянки, на якій розташований будинок, і правомірно зареєструвала на нього право власності. Крім того, суд зазначив, що позивачка звернулася до суду зі значним пропуском строку після реєстрації права власності на будинок відповідачкою. Суд також вказав, що положення статті 1212 ЦК України про безпідставне збагачення не підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи їх зміст.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №732/705/24 від 16/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є дострокове розірвання договору оренди землі, ініційоване новою власницею земельної ділянки на підставі пункту договору, який передбачає таку можливість при зміні власника.
2. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження у справі, мотивуючи це тим, що на момент розгляду справи АПК «Старосільський» перебував у процедурі банкрутства. Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з чинним законодавством, усі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинні розглядатися господарським судом в межах справи про банкрутство. **** Суд також врахував зміни в земельному законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без погодження з власником землі, що робить право оренди активом, який може бути включений до ліквідаційної маси банкрута. Враховуючи це, спір про розірвання договору оренди може вплинути на ліквідаційну масу боржника, а отже, має розглядатися в межах провадження у справі про банкрутство.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, підтвердивши, що спір підлягає розгляду в межах провадження у справі про банкрутство АПК «Старосільський» господарським судом.
Справа №757/37708/21-ц від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь фізичної особи грошових коштів за договором банківського вкладу, а також нарахованих відсотків та 3% річних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що між позивачем та банком було укладено договір банківського вкладу, згідно з яким позивач передав банку грошові кошти під відсотки, і банк зобов’язався їх повернути. Оскільки банк не повернув кошти на вимогу вкладника, він порушив свої зобов’язання. Суд також підкреслив, що зобов’язання банку не припинилися через переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон», оскільки позивач не давав згоди на таке переведення, а згода кредитора є обов’язковою умовою для переведення боргу. Щодо нарахованих відсотків, суд погодився, що після розірвання договору банківського вкладу нарахування відсотків за умовами договору припиняється, але банк зобов’язаний виплатити 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання. Також, суд касаційної інстанції погодився з зменшенням суми витрат на правничу допомогу, оскільки вона повинна бути співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг.
3. Суд залишив касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №569/19795/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказуючи на те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту свого права, а саме оскарження договору купівлі-продажу, замість витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд зазначив, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, якщо право власності зареєстроване за відповідачем, ефективним способом захисту є витребування майна, а не оскарження рішень уповноважених органів чи договорів. Також, суд вказав, що вимога про скасування державної реєстрації не може бути звернена до приватного нотаріуса, оскільки належним відповідачем є особа, право на майно якої оспорюється. Суд врахував, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові. Щодо позовної давності, суд зазначив, що її застосування недоцільне, оскільки відмовлено в задоволенні позовних вимог по суті через обрання неналежного способу захисту.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову.
Справа №757/22777/23-ц від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є усунення перешкод у розпорядженні земельною ділянкою комунальної власності, на якій самочинно збудовано нежитлову будівлю, та визнання недійсними правочинів, пов’язаних із цією будівлею.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався такими основними аргументами:
* Вимога про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на самочинно збудоване майно є неналежним способом захисту права власності на земельну ділянку, оскільки не вирішує юридичну долю самочинного будівництва та не відновлює єдність юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна. Належним способом захисту в такому випадку є вимога про знесення самочинного будівництва або про визнання права власності на нього.
* Спір щодо визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки випливає з корпоративних правовідносин.
* Вимоги про зобов’язання повернути земельну ділянку, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлову будівлю, визнання недійсним договору іпотеки та скасування рішення про державну реєстрацію обтяження також підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки сторонами цих правовідносин є юридичні особи.
* Суд зазначив, що пред’явлення вимог до особи, яка вже не є власником самочинного майна, є неналежним способом захисту, оскільки не відновлює право територіальної громади.
3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення: відмовив у задоволенні позову до фізичної особи (ОСОБА_1) про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на самочинно збудоване майно, а провадження у справі в частині позовних вимог до юридичних осіб (ТОВ «Спортивно-оздоровчий клуб на Видубичах» та ТОВ «Стройінвест Груп») закрив.
: У цій справі Верховний Суд відступив від правового висновку, викладеного у попередньому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, щодо належного способу захисту у справах про самочинне будівництво. Суд вказав, що неналежною є вимога про скасування рішення (запису) про реєстрацію права власності, а також вимога про припинення права власності.
Справа №380/14692/24 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
Предметом спору у цій справі є відмова Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, у розмірі 1,197 та 1,0796.
Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи, що Пенсійний фонд не надав доказів проведення індексації з урахуванням зазначених коефіцієнтів. Апеляційний суд скасував це рішення, мотивуючи тим, що пенсія позивача вже була обчислена з використанням показника середньої зарплати, який перевищує індексований розрахунковий показник, і тому індексація за формулою не передбачена, а має бути фіксована доплата. Верховний Суд з цим не погодився, вказавши, що Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” має вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України та Порядок проведення перерахунку пенсій. Закон чітко визначає, що для індексації пенсії необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати (доходу), з якої фактично обчислювалася пенсія при її призначенні, а не показник станом на 1 жовтня 2017 року, як це передбачено урядовим порядком. Також, Верховний Суд наголосив, що законодавство про пенсійне забезпечення має забезпечувати чіткі, рівні та прозорі правила для всіх, а диференціація розмірів пенсій повинна залежати від тривалості стажу та розміру заробітної плати.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_1.
Справа №320/2601/22 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження через пропуск строку на апеляційне оскарження. Суд зазначив, що апеляційний суд не врахував, що податковий орган намагався оскаржити рішення суду першої інстанції в межах встановленого строку, але не зміг вчасно сплатити судовий збір через обмежене фінансування. Верховний Суд підкреслив, що повернення першої апеляційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до суду, і податковий орган вчинив усі можливі дії для реалізації цього права. Суд також наголосив на важливості забезпечення доступу до правосуддя та необхідності гнучкого підходу до застосування процесуальних строків, особливо в умовах воєнного стану та дефіциту бюджету. Враховуючи ці обставини, Верховний Суд визнав, що апеляційний суд допустив надмірний формалізм, порушивши право податкового органу на судовий захист.
Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.
Справа №460/10140/24 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності щодо непроведення перерахунку та невиплати грошового забезпечення позивачу за певний період.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково застосували норми матеріального права щодо строків звернення до суду. Зокрема, суди не врахували, що спірний період охоплює час до та після внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП). До 19 липня 2022 року, коли діяла попередня редакція КЗпП, строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати не був обмежений. Після цієї дати почала діяти нова редакція, яка встановлює тримісячний строк. Суд касаційної інстанції також зазначив, що суди не встановили момент, коли позивач отримав письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми, що є важливим для визначення початку перебігу строку звернення до суду за новою редакцією КЗпП. Суд касаційної інстанції послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та рішення у зразковій справі, де було вказано, що зміни до статті 233 КЗпП застосовуються лише до відносин, які виникли після набрання чинності цими змінами.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №580/1649/24 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, вказавши, що з 27 травня 2022 року, з внесенням змін до Податкового кодексу України, вимоги щодо “ковідного” мораторію на штрафні санкції під час воєнного стану не застосовуються. Платники податків, які мали можливість своєчасно виконувати податкові обов’язки, але не зробили цього, не звільняються від відповідальності, якщо не зареєстрували податкові накладні до 15 липня 2022 року, не подали звітність до 20 липня 2022 року та не сплатили податки до 31 липня 2022 року. Суд зазначив, що у випадку неможливості своєчасної реєстрації податкових накладних через воєнні дії, платник податків мав звернутися до контролюючого органу з відповідним повідомленням, чого позивачем зроблено не було. Також, суд врахував, що Закон № 2876-ІX, який передбачає зменшені розміри штрафів за порушення строків реєстрації податкових накладних під час воєнного стану, не має зворотної дії в часі щодо правопорушень, вчинених до набрання ним чинності. **** Суд послався на постанову Верховного Суду від 26 лютого 2025 року у справі №200/4768/23, в якій викладено висновки щодо дії мораторію на застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних під час воєнного стану.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №560/682/24 від 17/04/2025
1. Предметом спору є оскарження рішення суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою податкового органу на рішення суду першої інстанції.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а наведені ним причини пропуску строку не є поважними. Зокрема, суд зазначив, що відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору не є поважною причиною пропуску строку, оскільки держава повинна дотримуватися принципу належного урядування. Також, суд вказав, що сам факт повернення первинної апеляційної скарги не дає особі безумовного права оскаржувати судове рішення у будь-який момент після повернення скарги, без урахування процесуальних строків. Суд наголосив, що поновлення строку є правом, а не обов’язком суду, і залежить від оцінки конкретних обставин справи. Крім того, суд зазначив, що посилання на воєнний стан саме по собі не є достатньою підставою для поновлення строку, необхідно надати конкретні докази того, як воєнний стан вплинув на можливість своєчасного звернення до суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу податкового органу – без задоволення.
Справа №640/20478/22 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства Національною енергетичною компанією «Укренерго».
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольнив позовні вимоги, мотивуючи це тим, що податкова перевірка була проведена під час дії мораторію, встановленого Податковим кодексом України, що робить податкове повідомлення-рішення незаконним. Суди не досліджували суть виявлених порушень, вважаючи порушення процедури перевірки достатньою підставою для скасування рішення податкового органу. Верховний Суд не погодився з таким підходом, вказавши, що мораторій на проведення документальних перевірок, встановлений Податковим кодексом України, не поширюється на перевірки щодо дотримання валютного законодавства. Верховний Суд зазначив, що суди повинні були дослідити дотримання строків валютних операцій та правомірність нарахування пені, чого зроблено не було. **:** Суд відступив від попередньої позиції щодо застосування мораторію на перевірки.
3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №520/7077/2020 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Головне управління ДПС у Харківській області збільшило податкові зобов’язання та зменшило від’ємне значення з податку на прибуток і ПДВ для Приватного підприємства “Престиж Автомоторс”.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали протиправними податкові повідомлення-рішення, виходячи з наступного:
* Відсутність державної реєстрації додаткової угоди до договору позики з нерезидентом не робить її недійсною, оскільки вимога про реєстрацію встановлена не законом, а підзаконним актом.
* Податковий орган не довів, що позивач не надав під час перевірки первинні документи, які підтверджують показники бухгалтерського та податкового обліку за спірними господарськими операціями з надання інформаційних послуг. Документи, які вимагав податковий орган (звіти, документи про відрядження), не є первинними у розумінні Податкового кодексу України.
* Щодо використання автомобілів як підмінних, позивач надав достатньо доказів, таких як акти про надання та повернення підмінного автомобіля, акти виконаних робіт, наряди-замовлення, що підтверджують їх використання у господарській діяльності. Відсутність списання палива пояснюється тим, що його оплачували безпосередні користувачі, а відсутність технічного обслуговування – тим, що автомобілі були новими.
* Суд підкреслив важливість розмежування первинних документів, необхідних для бухгалтерського та податкового обліку, та інших документів, які лише підтверджують реальність господарських операцій. Відсутність останніх не може автоматично призводити до негативних наслідків для платника податків.
3. Суд ухвалив рішення залишити касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/29212/23 від 17/04/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «КОМБІНАТ ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ АЕС» нараховано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.
2. Верховний Суд не погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які визнали протиправним нарахування штрафних санкцій, посилаючись на неможливість своєчасної реєстрації податкових накладних через воєнний стан та відсутність вини платника податків. Суд наголосив, що з 27 травня 2022 року звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних поставлено в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків цього обов’язку. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доводам контролюючого органу щодо недотримання позивачем вимог Порядку № 225 щодо підтвердження підстав неможливості виконання податкових обов’язків. Також, ВС вказав на те, що суди не встановили обставин, необхідних для перевірки правильності розрахунку застосованих штрафних санкцій, зокрема дати початку розрахунку кількості днів затримки та розміру штрафних санкцій. Суд вказав, що для однакового підходу до платників податків, перехідний період для реєстрації податкових накладних, який закінчувався 15 липня 2022 року, потрібно застосовувати також до накладних, які були складені до 1 лютого 2022 року.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №9901/163/21 від 16/04/2025
Звісно, ось аналіз рішення суду:
1. Предметом спору є оскарження ТОВ “ВОЛЛІ ВЕСТ” Указу Президента України в частині застосування до нього санкцій, введених в дію рішенням РНБО.
2. Верховний Суд відмовив у задоволенні позову ТОВ “ВОЛЛІ ВЕСТ”, підтримавши законність Указу Президента про введення в дію рішення РНБО щодо застосування санкцій. Суд врахував повноваження Президента приймати такі рішення на основі пропозицій РНБО, особливо в питаннях національної безпеки та оборони. Також, суд взяв до уваги інформацію, надану Службою безпеки України, яка обґрунтовувала необхідність застосування санкцій до позивача. Суд визнав, що Президент діяв у межах своїх повноважень, а рішення РНБО було обґрунтованим, враховуючи інтереси національної безпеки України. Суд також зазначив, що повний текст рішення містить інформацію, що становить державну таємницю, що підкреслює важливість справи для національної безпеки.
3. Суд вирішив відмовити у задоволенні позову ТОВ “ВОЛЛІ ВЕСТ” про скасування Указу Президента щодо застосування санкцій.
Справа №160/13729/24 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення податкового боргу з ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС ОЙЛ» на користь держави.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, ґрунтуючись на тому, що у ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС ОЙЛ» наявний узгоджений податковий борг, який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов’язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями. Суд зазначив, що ці рішення були направлені платнику, але повернулися з відміткою про закінчення терміну зберігання, що, однак, не звільняє платника від обов’язку сплатити борг. Також, суд підкреслив, що податкова вимога була сформована та направлена платнику, а неотримання її платником через відсутність за адресою не свідчить про недійсність вимоги. Суд врахував, що платник не оскаржував податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу в установленому порядку, а отже, вони є чинними. Крім того, суд послався на попередню практику Верховного Суду, згідно з якою платник податків зобов’язаний забезпечити отримання кореспонденції за своєю адресою, і не може посилатися на неотримання документів як на підставу для уникнення відповідальності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС ОЙЛ» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №320/10615/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «СПЕЙСИКС» податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві щодо збільшення суми податкового зобов’язання з податку на прибуток.
2. Суд задовольнив позовні вимоги ТОВ «СПЕЙСИКС», виходячи з наступного:
* Податковий орган не довів правомірність донарахування податку на прибуток.
* Суд підкреслив, що ТОВ «СПЕЙСИКС» правомірно віднесло роялті на користь нерезидента XGEN SOLUTIONS LTD до витрат у періоді їх нарахування, керуючись принципом нарахування, закріпленим у П(С)БО, а не в момент фактичної сплати. Суд зазначив, що визначення роялті в Податковому кодексі стосується отриманих платежів (доходу), а не сплачених (витрат).
* Суд також погодився з позивачем у тому, що витрати на створення та обробку рекламних роликів правомірно віднесені до витрат на збут звітного періоду, оскільки ці ролики не відповідають критеріям визнання нематеріального активу, зокрема, відсутня можливість достовірно оцінити майбутні економічні вигоди від їх використання.
* Суд вказав, що контролюючий орган не довів правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, а правовідносини у цій справі врегульовано нормами податкового законодавства і не викликають сумніву щодо їх застосування.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №753/2653/20 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, оскільки позивач вважає, що фактично саме він є покупцем, а не його мати, яка фігурує в договорі.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач намагався оскаржити договір купівлі-продажу, стверджуючи, що він є удаваним, бо приховує справжнього покупця, тобто його самого. Суд зазначив, що удаваним може бути визнано правочин, який приховує інший правочин, а не особу покупця. Крім того, суд підкреслив, що не допускається визнання недійсним договору в частині сторони договору. Також, суди попередніх інстанцій помилково надали оцінку заяві відповідача про застосування позовної давності, оскільки суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №606/572/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди землі, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі шляхом укладання додаткової угоди та витребування земельної ділянки.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки сторони не досягли згоди щодо умов договору оренди на новий строк, орендодавець висловив відсутність наміру продовжувати договірні відносини, що свідчить про відсутність його волевиявлення на поновлення договору. Суд зазначив, що переважне право орендаря не було порушено, оскільки орендодавець завчасно повідомив про свій намір не продовжувати договір. Також суд врахував, що новий договір оренди був укладений після закінчення терміну дії попереднього договору, і на момент розгляду справи позивач фактично користувався земельною ділянкою, що унеможливлює її витребування у відповідача. Суд касаційної інстанції підкреслив, що реалізація переважного права на поновлення договору оренди можлива лише за умови дотримання встановленої процедури та наявності волевиявлення обох сторін, чого в даному випадку не було.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №522/17518/19 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. **Предмет спору:** Спір стосується визнання недійсними договорів про припинення договорів позики та іпотеки, а також скасування рішень про державну реєстрацію припинення іпотеки та обтяжень нерухомого майна.
2. **Основні аргументи суду:**
* Суд касаційної інстанції зазначив, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки навіть у разі задоволення позову, її права не будуть поновлені, оскільки майно вже було відчужене третім особам.
* Суд вказав, що у випадку, коли сторона заперечує сам факт укладення правочину (наприклад, стверджує, що підпис підроблений), такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним.
* Суд послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що власник, майно якого вибуло з його законного володіння за неукладеним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред’явлення віндикаційного позову (про витребування майна з чужого незаконного володіння).
* Суд зазначив, що пред’явлення позову до неналежного відповідача (в даному випадку, до приватного нотаріуса) є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог до цієї особи.
* Суд визнав обґрунтованими аргументи заявника про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, але вказав, що це не є підставою для скасування судових рішень, оскільки позивачка обрала неналежний спосіб захисту прав.
* Суд вказав, що питання про призначення судової почеркознавчої експертизи має розглядатися судом, який вирішуватиме позов, що відповідатиме належному та ефективному способу захисту порушених прав позивача.
* Суд касаційної інстанції врахував висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі № 204/8017/17 (провадження № 14-29цс23), яка була прийнята після подання касаційної скарги.
3. **Рішення суду:** Касаційну скаргу задоволено частково, постанову апеляційного суду змінено, виклавши її мотивувальну частину в новій редакції.
Справа №363/5398/21 від 12/03/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору є скасування рішення Вишгородської міської ради про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на цю ділянку, а також зобов’язання міської ради повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою.
Суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, оскільки позивач не надав достатніх доказів першочергового звернення щодо спірної земельної ділянки, а також порушення його прав у зв’язку з передачею ділянки у власність ОСОБА_2. Суд зазначив, що ОСОБА_2 звернувся із заявою раніше, отримав дозвіл на розробку проєкту землеустрою та реалізував своє право на отримання земельної ділянки у власність. Суд також підкреслив, що дозвіл на розробку проєкту землеустрою не є гарантією отримання земельної ділянки у власність. Щодо позовних вимог про оскарження рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов’язання повторно розглянути клопотання, суд закрив провадження, вважаючи, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що реальні законні сподівання на оформлення права власності виникають з моменту звернення із проханням затвердити проєкт землеустрою та передати земельну ділянку, чого позивач не зробив.
В результаті, Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №761/13149/24 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі було стягнення заборгованості за договорами позики.
Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, підтримавши рішення суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду. Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що адвокат позивачів не надав належних доказів реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі (ЄСІТС), що є обов’язковим для адвокатів згідно з процесуальним законодавством. Крім того, заява про усунення недоліків була подана на електронну пошту суду без електронного цифрового підпису, що також є порушенням встановленого порядку. Апеляційний суд не спростував ці аргументи та не врахував обов’язок адвоката щодо реєстрації в ЄСІТС. Верховний Суд підкреслив, що оскільки представник позивачів не виконав вимоги суду першої інстанції про усунення недоліків, то позовна заява правомірно була залишена без розгляду.
Рішення суду: Касаційну скаргу задоволено, постанову апеляційного суду скасовано, а ухвалу суду першої інстанції залишено в силі.
Справа №757/1549/21-ц від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Київської міської прокуратури та Головного управління Національної поліції у м. Києві про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що згідно зі статтею 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Суд підкреслив, що Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є спеціальним законом, і саме його норми регулюють порядок визначення моральної шкоди у спірних правовідносинах. Суд не погодився з висновками апеляційного суду, який при визначенні розміру моральної шкоди виходив із розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, визначеного Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Суд касаційної інстанції також взяв до уваги аргументи відзиву Головного управління Національної поліції у м. Києві про те, що обставини незаконного кримінального переслідування не призвели до суттєвих змін в організації життя позивача.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позов ОСОБА_1, стягнувши з Державного бюджету України на його користь 106 322,58 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Справа №200/4018/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, наголосив на тому, що індексація пенсій є державною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін. Суд підкреслив, що Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” має вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України, і саме закон визначає порядок індексації пенсій. **** Суд зазначив, що при перерахунку пенсій, призначених у 2020-2023 роках, збільшенню підлягає показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії, а не показник станом на 1 жовтня 2017 року, як це передбачено постановою Кабінету Міністрів України. Суд також врахував попередню правову позицію Верховного Суду з цього питання. Таким чином, суд дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду діяло протиправно, встановивши позивачці щомісячну доплату до пенсії замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати.
3. Суд задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1 та зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити індексацію та перерахунок пенсії позивачки із застосуванням відповідних коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, починаючи з 1 березня 2024 року.
Справа №620/8092/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати.
2. Верховний Суд, розглядаючи справу, зазначив, що індексація пенсій є обов’язковою державною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення. Суд підкреслив, що Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” має вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України та Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений КМУ. Тому, при проведенні індексації пенсій, призначених у 2020-2023 роках, необхідно збільшувати показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, як це передбачено законом. **** Суд відступив від попередньої практики застосування пункту 5 Порядку №124, який суперечить положенням Закону №1058-IV. Водночас, суд врахував строки звернення до суду, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, і обмежив період виплати недоотриманих сум пенсії шістьма місяцями до дати звернення позивача до суду.
3. Суд ухвалив частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, визнавши протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо проведення індексації пенсії та зобов’язавши провести перерахунок і виплату пенсії з урахуванням встановлених коефіцієнтів, починаючи з 04 грудня 2023 року.
Справа №320/9860/23 від 17/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є правомірність повернення податковому органу позовної заяви через несплату судового збору при зверненні до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які визнали правомірним повернення позовної заяви податковому органу. Суди виходили з того, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, поширюється виключно на випадки стягнення сум податкового боргу. Натомість, звернення до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, не є тотожним стягненню податкового боргу. Суд зазначив, що розширювальне тлумачення пільги призведе до порушення принципу рівності сторін. Також суд відхилив посилання податкового органу на норми Податкового кодексу, оскільки вони не регулюють питання сплати судового збору.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №620/5499/23 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими позивачу було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток.
2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, вказавши на порушення норм процесуального права. Зокрема, апеляційний суд без належного обґрунтування прийняв докази, які не були подані до суду першої інстанції, та поклав їх в основу свого рішення. Крім того, суд апеляційної інстанції не досліджував обставини щодо суті виявлених порушень податкового законодавства, а зосередився лише на правомірності включення позивача до плану-графіка перевірок. Суд наголосив, що рішення суду має бути законним та обґрунтованим, тобто ухваленим на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин справи та з оцінкою всіх аргументів сторін. Оскільки апеляційний суд не дотримався цих вимог, його рішення підлягає скасуванню.
3. Верховний Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №134/2306/23 від 16/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки власнику та скасування державної реєстрації права оренди.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав достатніх доказів того, що підпис у договорі оренди землі не є його, зокрема, не було надано висновку почеркознавчої експертизи. Суд зазначив, що позивач не довів відсутності його волевиявлення на передачу землі в оренду. Також, суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що відповідач надавав докази нарахування та сплати орендної плати. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, підкресливши, що позивач не надав доказів укладення та реєстрації договору оренди без його згоди. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що позивач не надав належних та безспірних доказів того, що наданий відповідачем примірник договору оренди є сфальсифікованим і не може бути предметом почеркознавчої експертизи, а доводи позивача є лише припущенням, спростування чи підтвердження яких могло б відбутися за результатами почеркознавчої експертизи.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Справа №127/40363/23 від 16/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та житловим будинком через розведення та утримання відповідачем свійської птиці та декоративних птахів, що створює надмірний шум.
2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що шум від діяльності відповідача відноситься до фізичних факторів середовища життєдіяльності, які можуть впливати на здоров’я людини. Суд зазначив, що використання відповідачем своєї земельної ділянки для розведення та утримання декоративних птахів порушує законні права позивачки на використання власного житла і спокій, що є порушенням її права на повагу до особистого та сімейного життя. Враховуючи страждання позивачки, суд частково задовольнив вимогу про відшкодування моральної шкоди. Верховний Суд погодився з необхідністю захисту прав позивачки на належні умови проживання, але вказав, що повна заборона утримувати будь-яких декоративних птахів є надмірним обмеженням прав відповідача. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності дотримання балансу між правами сусідів та пропорційності втручання у право власності.
3. Суд касаційної інстанції змінив рішення апеляційного суду, зобов’язавши відповідача привести діяльність з вирощування декоративних птахів у відповідність з державними санітарними нормами допустимих рівнів шуму, а в іншій частині рішення апеляційного суду залишив без змін.
Справа №759/21340/21 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та поділ майна, набутого за цей період.
2. Суд, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач і відповідачка проживали однією сім’єю без реєстрації шлюбу з січня 2004 року по вересень 2018 року, що підтверджується письмовими доказами та показами свідків. Квартира, набута відповідачкою на підставі договору дарування, не підлягає поділу, а інша квартира, хоч і придбана в період спільного проживання, була подарована їхньому сину. Суд визнав машиномісце спільною сумісною власністю, оскільки воно було придбане в період спільного проживання за спільні кошти, і здійснив його поділ. У частині боргових зобов’язань суд відмовив, оскільки не було доведено, що позика була отримана та використана в інтересах сім’ї. Апеляційний суд погодився з цими висновками, підтвердивши факт спільного проживання та правильність поділу майна, а також відсутність доказів використання позикових коштів в інтересах сім’ї.
3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, касаційні скарги сторін – без задоволення.
Справа №732/1235/24 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору у цій справі є розірвання договору оренди земельної ділянки, ініційоване власником через систематичну несплату орендної плати орендарем.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки орендаря було визнано банкрутом, і відкрито ліквідаційну процедуру. Суд врахував зміни в законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без згоди власника, що робить право оренди активом, який може бути включено до ліквідаційної маси банкрута. Оскільки розірвання договору оренди вплине на ліквідаційну масу банкрута, спір має розглядатися в межах справи про банкрутство господарським судом. Суд також зазначив, що хоча раніше існувала практика розгляду таких спорів у цивільному порядку, зміни в законодавстві щодо оборотоздатності права оренди вимагають іншого підходу. **** Суд відзначив, що хоча раніше існувала практика розгляду таких спорів у цивільному порядку, зміни в законодавстві щодо оборотоздатності права оренди вимагають іншого підходу.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши, що спір має вирішуватися в межах провадження у справі про банкрутство в господарському суді.
Справа №215/199/24 від 14/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до ПрАТ «ПівнГЗК» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я внаслідок професійного захворювання, отриманого під час виконання трудових обов’язків.
2. Суд обґрунтував своє рішення наступними аргументами:
* Встановлено, що позивач тривалий час працював у шкідливих умовах праці на підприємстві відповідача, що призвело до розвитку професійних захворювань.
* Підприємство не забезпечило безпечні та нешкідливі умови праці, допустивши перевищення гранично допустимих рівнів шкідливих факторів на робочому місці позивача, що є порушенням законодавства про охорону праці.
* Професійні захворювання призвели до втрати позивачем працездатності, встановлення інвалідності та необхідності постійного лікування, що завдало йому фізичних та душевних страждань.
* Суд врахував ступінь втрати працездатності, тривалість страждань, вимушені зміни у способі життя позивача та інші обставини, що мають значення для визначення розміру моральної шкоди.
* Суд апеляційної інстанції збільшив розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи тяжкість наслідків для здоров’я позивача та вину підприємства у створенні шкідливих умов праці.
* Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що вони об’єктивно встановили фактичні обставини справи та правильно застосували норми матеріального права.
* Суд касаційної інстанції відхилив доводи відповідача щодо неправомірного стягнення суми відшкодування без утримання податку, посилаючись на усталену практику Верховного Суду щодо незастосування оподаткування до сум відшкодування шкоди, завданої життю та здоров’ю.
3. Суд вирішив залишити без змін рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, якими частково задоволено позов ОСОБА_1 та стягнуто з ПрАТ «ПівнГЗК» на його користь 340 000 грн моральної шкоди.
Справа №641/4273/19 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору у цій справі було стягнення з фізичних осіб безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності без укладення відповідного договору оренди.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги прокурора, представляючого інтереси Харківської міської ради. Суд зазначив, що у випадку використання земельної ділянки комунальної власності без оформлення договору оренди, власник (орган місцевого самоврядування) має право на компенсацію розміру неотриманої орендної плати на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України про безпідставне збагачення. Суд також підкреслив, що розрахунок суми безпідставно збережених коштів, наданий позивачем, був належним чином обґрунтований та підтверджений відповідними нормативно-правовими актами, а відповідачі не надали доказів, які б спростовували цей розрахунок. Доводи відповідачів про відсутність кадастрового номера у земельної ділянки не звільняють їх від обов’язку сплати коштів за фактичне користування цією ділянкою. Суд касаційної інстанції також зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій не суперечать правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, на які посилалися заявники у касаційних скаргах.
В результаті, Верховний Суд залишив касаційні скарги відповідачів без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №420/18974/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення індексації пенсії позивача із застосуванням певних коефіцієнтів збільшення.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався наступними аргументами:
* Індексація пенсій є державною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін.
* Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначає, що перерахунок пенсій має здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
* Постанова Кабінету Міністрів України № 124, якою передбачено індексацію на основі показника станом на 1 жовтня 2017 року, суперечить положенням Закону, який має вищу юридичну силу.
* Суд наголосив, що при індексації пенсій, призначених у 2020-2023 роках, має збільшуватися саме той показник середньої зарплати, який враховувався при призначенні пенсії.
* Суд відступив від попередньої практики застосування положень Порядку № 124, визнавши, що вони мають застосовуватися лише в частині, що не суперечить Закону № 1058-IV.
* Водночас, суд врахував строки звернення до суду, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, і захистив права позивача лише в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив рішення задовольнити позов частково, визнавши протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду та зобов’язавши його провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням відповідних коефіцієнтів, але лише за період, що не перевищує шестимісячний строк до моменту звернення позивача до суду.
Справа №520/31993/24 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предмет спору: Фізична особа-підприємець оскаржує рішення податкового органу про анулювання її реєстрації як платника єдиного податку.
Аргументи суду: Суд апеляційної інстанції задовольнив заяву ФОП про забезпечення позову, виходячи з того, що анулювання реєстрації платником єдиного податку матиме суттєві наслідки для позивача, оскільки призведе до зміни системи оподаткування зі спрощеної на загальну, що зумовить додаткове податкове навантаження у вигляді податку на прибуток та податку на додану вартість. Суд врахував, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення прав та інтересів позивача, для захисту яких він звернувся до суду, а обраний спосіб забезпечення позову відповідає його предмету та не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, зазначивши, що для забезпечення позову суд повинен переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер, а загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору. Суд також врахував, що позивач надав докази того, що протягом останніх 12 календарних місяців ним було надано послуг на загальну суму, що сукупно перевищує 1 000 000 грн (без урахування ПДВ).
Рішення суду: Касаційну скаргу податкового органу залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №176/91/24 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за нібито неявку директора підприємства до державного виконавця за викликом.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Суд виходив з того, що відповідачем було пропущено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, і причини пропуску цього строку не були визнані поважними. Суд зазначив, що перебої з електроенергією, на які посилався відповідач, хоч і могли ускладнити подання апеляції, але не були доведені як обставини, що реально унеможливили своєчасне оскарження. Також суд врахував, що відповідач є суб’єктом владних повноважень, який повинен діяти вчасно та не отримувати вигоду від власних організаційних складнощів. Суд підкреслив, що поновлення строку на оскарження є правом, а не обов’язком суду, і має здійснюватися лише у виняткових випадках за наявності об’єктивних і непереборних обставин.
3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №400/15519/23 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Наваль Парк» було збільшено суму податкового зобов’язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, зазначивши, що ТОВ «Наваль Парк» правомірно нараховано податок на нерухоме майно, оскільки об’єкти нерухомості розташовані на території Миколаївської міської територіальної громади, яка з листопада 2022 року не є територією активних бойових дій, а отже, відсутні підстави для звільнення від сплати податку згідно з Податковим кодексом України. Суд також відхилив аргументи ТОВ «Наваль Парк» щодо порушення статті 58 Конституції України, оскільки на момент перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення діяли чинні норми Податкового кодексу. Суд вказав, що після припинення бойових дій у Миколаєві у компанії не було підстав очікувати звільнення від податку на невизначений термін. Крім того, суд підкреслив, що ТОВ «Наваль Парк» занизило суму податкового зобов’язання в уточнюючій декларації, що дало податковому органу право визначити суму податкового зобов’язання та застосувати штрафні санкції.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ТОВ «Наваль Парк» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/32289/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «КС-Інжиніринг» податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Дніпропетровській області щодо збільшення суми податкових зобов’язань з ПДВ та податку на прибуток.
2. Суд, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «КС-Інжиніринг», виходив з того, що компанія належним чином підтвердила реальність господарських операцій з контрагентами, надавши первинні документи, які відповідають вимогам законодавства. Суд зазначив, що податкове законодавство не містить вичерпного переліку первинних документів, а наявність незначних помилок в їх оформленні не є підставою для визнання операції нереальною, якщо фактичний рух активів підтверджується іншими даними. Також, суд врахував, що податковий орган не надав достатніх доказів відсутності реального виконання робіт (надання послуг) контрагентами позивача. Наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів сама по собі не є доказом нереальності господарських операцій, якщо це не підтверджено вироком суду, що набрав законної сили. Суд підкреслив, що обов’язок доведення правомірності своїх рішень покладається на податковий орган, і в даному випадку ГУ ДПС не надало достатніх доказів порушень з боку ТОВ «КС-Інжиніринг».
3. Суд вирішив касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №189/1176/24 від 10/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору було розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.
2. Суд розірвав шлюб між батьками, але відмовив у визначенні місця проживання дитини з батьком, мотивуючи це тим, що фактично дитина вже проживає з батьком, і мати не вимагає зміни цього місця проживання, що свідчить про відсутність спору між батьками щодо цього питання. Суд зазначив, що для захисту права в суді необхідно, щоб це право було порушене, невизнане або оспорюване, а в даному випадку таких обставин не було встановлено. Суд також врахував, що орган опіки та піклування не вказував на наявність спору між батьками щодо місця проживання дитини. Суд касаційної інстанції підкреслив, що завдання цивільного судочинства – ефективний захист порушених прав, а не ініціювання спорів там, де їх фактично немає. Суд касаційної інстанції також зазначив, що доводи касаційної скарги про періодичні конфлікти між батьками не були підставами позову.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, тобто шлюб розірвано, але місце проживання дитини з батьком не було визначено в судовому порядку.
Справа №583/1633/20 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання права власності на частку в статутному капіталі фермерського господарства в порядку спадкування.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження, оскільки особа, яка подала апеляційну скаргу (ОСОБА_4), не довела, що рішення суду першої інстанції безпосередньо порушує її права та інтереси. Суд зазначив, що для особи, яка не брала участі у справі, важливо довести наявність правового зв’язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов’язок і такий зв’язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Суд також врахував, що ОСОБА_4 був виключений з членів фермерського господарства та заявив про відсутність майнових претензій. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд правильно встановив, що рішення суду першої інстанції не впливає на права та обов’язки ОСОБА_4, тому апеляційне провадження було правомірно закрито.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №576/2871/23 від 16/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
Предметом спору у цій справі є встановлення факту батьківства померлого чоловіка щодо неповнолітньої дитини для оформлення спадщини.
Суд задовольнив позов про встановлення батьківства, спираючись на такі аргументи: по-перше, мати дитини надала докази спільного проживання з померлим батьком дитини. По-друге, основним доказом у справі став висновок експерта молекулярно-генетичного дослідження, який з вірогідністю 99,999% підтвердив батьківство померлого. Суд також врахував, що відповідачка не надала жодних доказів, які б спростовували висновок експерта. Додатково, суд відхилив аргументи відповідачки про порушення її права на доступ до правосуддя, оскільки вона була належним чином повідомлена про судові засідання, але не з’являлася на них, а її клопотання про відкладення розгляду справи були необґрунтованими. Суд також відхилив аргумент про необхідність залучення Міністерства оборони України до справи, оскільки спір стосується сімейних правовідносин, а не виплати компенсацій.
Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, підтвердивши батьківство померлого чоловіка.
Справа №607/9837/23 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно, а саме житловий будинок, між позивачами, які вважають, що будинок належав колгоспному двору, і третьою особою, яка стверджує, що будинок є приватною власністю, успадкованою за заповітом.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що спірний будинок не належав колгоспному двору, оскільки був придбаний одним із спадкодавців за договором купівлі-продажу до вступу в колгосп, і відсутні докази зміни статусу цього майна. Суд також зазначив, що сам факт вступу в колгосп не означає автоматичної зміни статусу будинковолодіння. Крім того, суд врахував, що на момент придбання будинку спадкодавець перебував у шлюбі, тому будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Проте, суди попередніх інстанцій не врахували, що частина спадкового майна не була охоплена заповітом, і не вирішили питання щодо спадкування за законом цієї частини майна, що створило ситуацію правової невизначеності. Суд касаційної інстанції вказав, що апеляційний суд мав перевірити законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивачів, чого зроблено не було.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду в частині вимог позивачів за первісним позовом і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №260/3887/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в проведенні індексації пенсії позивача із застосуванням встановлених урядом коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно із законом про пенсійне страхування, перерахунок пенсій має проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії. Натомість, урядовий порядок передбачає індексацію виходячи з показника середньої зарплати станом на 1 жовтня 2017 року, що суперечить закону. Суд підкреслив, що закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконний акт, і саме законні положення повинні застосовуватися при перерахунку пенсій. **** Суд відступив від попередньої позиції щодо застосування положень Порядку № 124, який суперечить Закону № 1058-IV. Водночас, суд врахував строки звернення до суду, встановивши, що виплата недоотриманих сум пенсії має бути здійснена лише за період, що не перевищує шестимісячний строк до моменту звернення позивача до суду. Суд також врахував, що суми індексації не були нараховані позивачу, тому відсутні підстави для застосування норми щодо необмеження строком виплати пенсії.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, визнавши дії пенсійного фонду протиправними та зобов’язавши провести перерахунок пенсії з урахуванням встановлених коефіцієнтів, але з обмеженням періоду виплати недоотриманих сум.
Справа №140/7715/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження поліцейським наказів про його звільнення зі служби та притягнення до дисциплінарної відповідальності.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову поліцейського, мотивуючи це тим, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду. Суд зазначив, що у випадках оскарження дисциплінарних стягнень поліцейськими, застосовується спеціальна норма, а саме Дисциплінарний статут Національної поліції України, який передбачає 15-денний строк для оскарження. Суд підкреслив, що зміни до Дисциплінарного статуту, які скоротили строк оскарження, були внесені з метою оптимізації діяльності поліції в умовах воєнного стану. Також, суд відхилив аргументи позивача про те, що скорочення строку оскарження є порушенням конституційних прав, зазначивши, що встановлення іншого строку не є звуженням права на оскарження, а є законодавчою імплементацією цього права з урахуванням специфіки статусу поліцейських. Суд також вказав, що питання конституційності законів вирішує Конституційний Суд України.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №280/8788/21 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження додаткової постанови апеляційного суду щодо відшкодування судових витрат, понесених ТОВ «АЛАМАК» при оскарженні рішення у касаційному порядку.
2. В обґрунтуванні рішення Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд помилково стягнув з ГУ ДПС у Запорізькій області на користь ТОВ «АЛАМАК» суму судового збору в розмірі 75 656,29 грн, оскільки, відповідно до Закону України «Про судовий збір», максимальна ставка судового збору, яка підлягала сплаті при поданні касаційної скарги, становила 45 400 грн. Суд також врахував, що ТОВ «АЛАМАК» вже скористалося правом на повернення надміру сплаченого судового збору при поданні позовної заяви до суду першої інстанції. Верховний Суд підкреслив, що суд апеляційної інстанції, присуджуючи до відшкодування суму, більшу за встановлену законом, порушив як норми матеріального, так і процесуального права. Крім того, Верховний Суд зазначив, що оскільки він не змінював рішення судів попередніх інстанцій, а лише передав справу на новий розгляд до апеляційного суду, то саме апеляційний суд мав вирішувати питання про розподіл судових витрат за результатами касаційного оскарження.
3. Верховний Суд скасував додаткову постанову апеляційного суду та ухвалив нове рішення про часткове задоволення заяви ТОВ «АЛАМАК», стягнувши з ГУ ДПС у Запорізькій області 45 400 грн в рахунок відшкодування судового збору.
Справа №380/4914/24 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ти просив:
Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення строків розрахунків за імпортним контрактом.
Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема не надали належної оцінки сертифікату Торгово-промислової палати (ТПП) щодо форс-мажорних обставин, не дослідили угоду про переведення боргу та не врахували положення пункту 13 статті 16 Закону України “Про валюту і валютні операції” щодо звільнення від відповідальності у зв’язку із забороною імпорту з Російської Федерації. Суд також зазначив, що посилання суду першої інстанції на підпункт 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки питання пені за порушення термінів ЗЕД регулюється спеціальним законом. Суд наголосив на необхідності встановлення причинно-наслідкового зв’язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання зобов’язань. Крім того, суд вказав на обов’язок суду активно з’ясовувати всі обставини справи та надавати оцінку всім аргументам сторін.
Суд вирішив скасувати рішення судів попередніх інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №756/7364/24 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є заява ОСОБА_1 про визнання його малолітнього сина, ОСОБА_3, безвісно відсутнім.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки апеляційний суд формально підійшов до питання, не врахувавши, що заявник вказував на мету визнання особи безвісно відсутньою в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях, а саме – спір щодо аліментів та обов’язки батька щодо дитини. Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд мав перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції по суті, чого він не зробив. Також, апеляційний суд не врахував, що закриття провадження у справі можливе лише з підстав, визначених частиною першою статті 255 ЦПК України, а відсутність мети у заяві не є такою підставою. Суд першої інстанції мав залишити заяву без руху, а не розглядати її по суті. Враховуючи, що апеляційний суд не розглянув вимоги по суті, Верховний Суд не може ухвалити власне рішення і направляє справу на новий розгляд до апеляційного суду.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Справа №686/14107/22 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є позбавлення батьківських прав батька щодо його малолітнього сина через неналежне виконання батьківських обов’язків та несплату аліментів.
2. Суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційну скаргу було подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення суду першої інстанції. Суд зазначив, що відповідно до Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК України), пропуск річного строку є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження, за винятком випадків, коли особа не була повідомлена про розгляд справи або не була залучена до участі в ній, або у разі виникнення обставин непереборної сили. Суд врахував, що відповідач брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, що підтверджується відповідними документами, і не заперечував факт своєї обізнаності про розгляд справи та участі в ній. Суд також зазначив, що відповідач мав об’єктивну можливість ознайомитися з судовим рішенням в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції, зазначивши, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судових засідань, приймав у них участь, і не довів наявність обставин непереборної сили, які б перешкодили йому подати апеляційну скаргу вчасно.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №761/33483/21 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартир та їх витребування з чужого незаконного володіння.
2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та частково задовольнив позов, витребувавши квартири у відповідача на користь позивача, мотивуючи це тим, що відповідач ухилився від надання оригіналів договорів для проведення почеркознавчої експертизи, що розцінено як визнання факту непідписання договорів позивачем. Суд врахував, що позивач заперечував підписання договорів та надав докази на підтвердження цього, а відповідач не спростував ці доводи. Апеляційний суд зазначив, що відсутність підпису на договорі, який підлягає нотаріальному посвідченню, свідчить про його неукладеність, а не недійсність, що дає підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння. Суд також взяв до уваги, що реєстрація права власності відповідачем відбулася через 14 років після укладення договорів, що є нетиповим для добросовісного набувача. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, підкресливши, що встановлення обставин справи та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.
3. Суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, підтвердивши рішення про витребування майна на користь позивача.
Справа №522/7935/21 від 14/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є стягнення з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь фізичної особи грошових коштів за договорами банківського вкладу.
2. Суд задовольнив позовні вимоги, оскільки встановив, що між позивачем та банком були укладені договори банківського вкладу, за якими позивач вніс грошові кошти на депозитні рахунки. Банк не виконав своїх зобов’язань з повернення коштів на вимогу вкладника. Суд відхилив аргументи банку про те, що він є неналежним відповідачем, оскільки борг за депозитними договорами було переведено на ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон». Суд зазначив, що відповідно до цивільного законодавства переведення боргу можливе лише за згодою кредитора, а банк не надав доказів отримання такої згоди від позивача. Таким чином, саме банк залишається боржником за договорами банківського вкладу. Суд також врахував, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що не входить до компетенції касаційного суду.
3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу банку без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №440/4057/23 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження наказу про звільнення поліцейської зі служби у зв’язку з призовом на військову службу під час мобілізації.
2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали звільнення поліцейської протиправним, виходячи з наступних аргументів:
* Призов на військову службу під час мобілізації не є тотожним переходу на роботу до іншого міністерства чи відомства, що є підставою для звільнення згідно із Законом “Про Національну поліцію”.
* На поліцейську поширюються гарантії статті 119 Кодексу законів про працю України, яка передбачає збереження місця роботи та посади за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації.
* Закон “Про Національну поліцію” не регулює порядок збереження робочого місця за поліцейським, призваним на військову службу під час мобілізації, тому застосовуються норми трудового законодавства.
* Виключення з частини третьої статті 119 КЗпП України положення про збереження середнього заробітку для військовослужбовців свідчить про те, що поліцейська не отримує заробітну плату за службу в поліції, що спростовує аргумент про неможливість одночасного проходження служби в поліції та військової служби.
* Гарантії, встановлені статтею 119 КЗпП України, спрямовані на забезпечення права громадян на працю та її оплату, які повинні виконати свій конституційний обов’язок захисту Батьківщини.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши незаконність звільнення поліцейської та необхідність її поновлення на посаді.
Справа №725/3871/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження ухвали про повернення позовної заяви особі, яка просила видалити її дані з бази розшукуваних осіб.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення позовної заяви позивачу, оскільки той не усунув недоліки, зазначені в ухвалі про залишення позову без руху. Зокрема, позивач не зазначив чітко, які саме дії чи бездіяльність кожного з відповідачів порушили його права, свободи чи інтереси, а також не сформулював чітко позовні вимоги до кожного з них. Суд наголосив, що позовні вимоги мають бути сформульовані зрозуміло, щоб можна було встановити, які саме права позивача порушені та який спосіб захисту він просить застосувати. Посилання на практику Великої Палати Верховного Суду підкреслює важливість чіткого визначення предмету спору та обґрунтування порушених прав у позовній заяві.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №400/487/19 від 16/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень та вимог контролюючого органу щодо донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість та єдиного внеску.
2. Суд, задовольняючи частково позовні вимоги ФОП ОСОБА_1, виходив з того, що контролюючий орган неправомірно включив до оподатковуваного доходу підприємця суму “умовного продажу” сої, оскільки не було проведено інвентаризацію для підтвердження нестачі товару, а також не було надано доказів реалізації продукції, отриманої від переробки цієї сої. Крім того, суд визнав, що господарські операції з придбання сої у ряду контрагентів були фактично здійснені та підтверджені первинними документами, які не містять дефектів, а висновки податкового органу про безтоварність цих операцій ґрунтуються лише на податковій інформації щодо контрагентів, яка не містить висновків про порушення ними податкового законодавства. Водночас, суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо завищення витрат на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, оскільки позивач не надав належних доказів використання цих активів у господарській діяльності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що контролюючий орган не довів, що платник податків діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності, використовуючи первинні документи для цілей податкового обліку.
3. Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, частково задовольнивши позов ФОП ОСОБА_1.
Справа №380/13241/22 від 17/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детально це судове рішення.
1. Предметом спору є вимога колишнього працівника про стягнення з прокуратури середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольнив позов, стягнувши з прокуратури середній заробіток за час затримки розрахунку, обмеживши його шістьма місяцями, як це передбачено чинною редакцією статті 117 КЗпП України. Суди виходили з того, що оскільки остаточний розрахунок відбувся після внесення змін до статті 117 КЗпП, то застосуванню підлягає саме нова редакція. Прокуратура оскаржила ці рішення, вказуючи на те, що суди не врахували попередні висновки Верховного Суду щодо можливості зменшення розміру відшкодування, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 117 КЗпП з урахуванням внесених змін. Верховний Суд не погодився з підходом судів попередніх інстанцій, наголосивши, що необхідно розмежовувати періоди затримки виплати: до і після 19 липня 2022 року (дата набрання чинності змін до статті 117 КЗпП). До цієї дати діє редакція без обмеження строку виплати, а після – з обмеженням у шість місяців.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №440/3613/19 від 16/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими Товариству було збільшено податкові зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ, а також зменшено від’ємне значення з цих податків.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов Товариства, виходячи з того, що господарські операції з контрагентами були реально здійснені та підтверджені належними первинними документами. Суди врахували, що Товариство залучало контрагентів як субпідрядників за згодою генпідрядника, а контролюючий орган не довів, що ці операції не мали реального змісту або були укладені з метою, яка суперечить інтересам держави. Також суди взяли до уваги, що Товариство не несло відповідальності за зберігання та утилізацію хімічних реагентів, оскільки це було обов’язком одного з контрагентів. Важливо, що суди послались на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, якою було підтверджено реальність господарських операцій одного з контрагентів Товариства з іншими компаніями. Суд касаційної інстанції підкреслив, що платник податків не повинен нести відповідальність за порушення податкової дисципліни його контрагентами, якщо він мав реальні витрати у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) для своєї господарської діяльності, і якщо не доведено, що платник діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/32289/23 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є оскарження ТОВ «КС-Інжиніринг» податкових повідомлень-рішень, винесених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
2. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити аргументи суду. Для цього необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де викладено мотиви, якими керувався суд при прийнятті рішення. Зазвичай, суди враховують доводи сторін, аналізують подані докази, застосовують норми матеріального та процесуального права, а також враховують практику Верховного Суду з аналогічних питань. У даному випадку, для повноцінного аналізу потрібно знати, які саме порушення податкового законодавства інкримінувалися ТОВ «КС-Інжиніринг», які були аргументи податкового органу та платника податків, і як ці аргументи оцінив суд.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій на користь ТОВ «КС-Інжиніринг» – без змін.
Справа №686/14707/21 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору у цій справі є витребування земельної ділянки від останнього набувача на користь Хмельницької міської ради, оскільки ділянка була відчужена першим набувачем, який не мав на це законних підстав.
2. Апеляційний суд, рішення якого залишив в силі Верховний Суд, мотивував своє рішення наступним чином:
* Він встановив, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах земель колективної власності колишнього КСП “Відродження” та накладається на землі, призначені для невитребуваних паїв, що підтверджується висновком експерта та іншими доказами.
* Суд підкреслив, що ОСОБА_1 набула право власності на ділянку незаконно, оскільки вона належала до земель, які не підлягали передачі у приватну власність.
* Оскільки ОСОБА_2 придбала ділянку у особи, яка не мала права її відчужувати, суд застосував положення статей 387 та 388 Цивільного кодексу України щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.
* Суд врахував, що витребування майна в даному випадку є пропорційним заходом, спрямованим на захист права власності територіальної громади.
* Доводи ОСОБА_2 про те, що вона є добросовісним набувачем, були відхилені, оскільки обставини придбання ділянки повинні були викликати у неї сумніви щодо правомірності її відчуження.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши законність витребування земельної ділянки на користь Хмельницької міської ради.
Справа №210/6872/21 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є визнання незаконними дій щодо виготовлення технічної документації на земельну ділянку, скасування рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, скасування державної реєстрації земельної ділянки та визнання права на земельну ділянку під гаражем.
2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що у даній справі виник спір між власниками суміжних об’єктів нерухомого майна щодо меж та розміру земельної ділянки, а тому власник земельної ділянки, чиї права безпосередньо зачіпаються позовними вимогами, має бути залучений до справи як відповідач, а не як третя особа. Оскільки власницю земельної ділянки було залучено лише як третю особу, а позивач не заявляв клопотання про залучення її як співвідповідача, апеляційний суд дійшов висновку про неналежний суб’єктний склад і відмовив у задоволенні позову. Верховний Суд підкреслив, що визначення відповідачів є правом позивача, але встановлення належності відповідачів є обов’язком суду. Суд також зазначив, що належним відповідачем є особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, і що незалучення співвідповідача за умови обов’язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в позові.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №523/2697/21 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є стягнення боргу за договором позики та зустрічна вимога про визнання цього договору недійсним.
2. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками апеляційного суду, який визнав договір позики удаваним, прихованим договором купівлі-продажу автомобіля, оскільки апеляційний суд не застосував норми, що регулюють правовідносини, які, на його думку, виникли між сторонами, а саме купівлю-продаж. Суд касаційної інстанції наголосив, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, який саме правочин сторони мали на увазі, і застосувати відповідні норми права. Також, суд касаційної інстанції вказав, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази. Суд касаційної інстанції зазначив, що не може самостійно встановлювати обставини справи та оцінювати докази, тому справа потребує нового розгляду в апеляційційній інстанції.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Справа №640/10734/19 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження ТОВ «ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна» податкових повідомлень-рішень, якими було збільшено суму податкових зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що господарські операції між ТОВ «ХАВАС ІНГЕЙДЖ Україна» та його контрагентами були реальними та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що містять всі необхідні реквізити та розкривають суть проведених операцій. Суд зазначив, що контролюючий орган не надав достатніх доказів, які б спростовували реальність цих операцій, а його висновки ґрунтуються на узагальненій податковій інформації, яка не є достатньою підставою для визнання операцій нереальними. Також, суд врахував, що відсутні вироки суду щодо контрагентів позивача, які б підтверджували їхню недобросовісність. Суд підкреслив, що платник податків не несе відповідальності за дії своїх контрагентів, якщо не доведено його обізнаність з їхніми неправомірними діями.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №380/25891/23 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є оскарження ТОВ “ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ” податкового повідомлення-рішення в частині застосування штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову ТОВ “ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ”, виходячи з наступного. Закон № 2876-IX, який вніс зміни до Податкового кодексу України щодо строків реєстрації податкових накладних під час воєнного стану, не має зворотної дії в часі. Зменшені штрафні санкції, передбачені цим законом, застосовуються лише до податкових накладних, строк реєстрації яких не закінчився станом на 8 лютого 2023 року. Оскільки ТОВ “ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ” порушило строки реєстрації податкових накладних до цієї дати, до нього правомірно застосовано штрафні санкції, що діяли на момент вчинення порушення. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду з цього питання, зокрема постанову від 26 лютого 2025 року у справі №200/4768/23, де було сформовано аналогічні висновки щодо застосування зазначених норм права.
3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “ЖИТЛОІНВЕСТБУД-ЛВ” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №991/699/25 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.
1. Предметом спору є оскарження рішення Вищого антикорупційного суду (ВАКС).
2. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ВАКС) розглядала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні були присутні представники позивача та третьої особи на стороні відповідача. Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, вважаючи їх обґрунтованими та законними. При прийнятті рішення суд керувався нормами Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Суд зазначив, що рішення ВАКС від 28 лютого 2025 року є правомірним і не підлягає скасуванню.
3. Апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Вищого антикорупційного суду від 28 лютого 2025 року – без змін.
Справа №380/21907/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати військовослужбовцю компенсації за затримку виплати індексації грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій помилково застосували положення статті 233 Кодексу законів про працю України (КЗпП), яка обмежує строк звернення до суду трьома місяцями, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності змін до цієї статті, внесених Законом України № 2352-IX. Суд підкреслив, що на момент виникнення спору діяла редакція КЗпП, яка не обмежувала строк звернення до суду у справах про стягнення заробітної плати. Також, Верховний Суд зазначив, що компенсація за затримку виплати індексації є складовою заробітної плати, а отже, на такі вимоги не поширюються обмеження щодо строків звернення до суду, які були введені пізніше. Суд також врахував свою попередню практику у подібних справах, де було визначено, що право на компенсацію виникає з моменту затримки виплати доходу на один і більше календарних місяців.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Справа №580/5666/24 від 17/04/2025
Доброго дня! Сьогодні ми розглянемо справу щодо оскарження дій Пенсійного фонду щодо індексації пенсії.
Суть справи полягає в тому, чи правильно Пенсійний фонд провів індексацію пенсії позивачки, а саме чи мав він застосувати коефіцієнти збільшення середньої заробітної плати, з якої сплачено внески, при розрахунку індексації, чи обмежитись фіксованою доплатою. Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно із законом, індексація пенсії має проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні пенсії, на відповідні коефіцієнти, встановлені урядом. Суд підкреслив, що положення Порядку №124, які суперечать цій нормі закону, не підлягають застосуванню. Також, суд врахував строки звернення до суду і задовольнив вимоги позивачки лише в межах шестимісячного строку до моменту звернення до суду, а вимоги за попередній період залишив без розгляду.
Рішення суду: Касаційну скаргу задоволено частково, дії Пенсійного фонду визнано протиправними, і його зобов’язано провести перерахунок пенсії з урахуванням коефіцієнтів збільшення, але виплату провести лише за останні 6 місяців до звернення до суду.
Справа №420/12605/24 від 17/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо індексації пенсії позивачки із застосуванням встановлених коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески.
2. Суд касаційної інстанції зазначив, що згідно із Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, індексація пенсії має проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії при її призначенні. Натомість, суди попередніх інстанцій помилково застосували положення Порядку проведення перерахунку пенсій, затвердженого Кабінетом Міністрів України, який передбачає індексацію від показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року, що суперечить закону. Суд наголосив, що у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону, слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу. Також, суд врахував строки звернення до адміністративного суду, встановивши, що виплата недоотриманих сум пенсії має бути здійснена лише за період, що не перевищує шести місяців до дати звернення до суду.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позовні вимоги, зобов’язавши Головне управління Пенсійного фонду України провести перерахунок та виплату пенсії позивачки з урахуванням індексації, починаючи з 22 жовтня 2023 року, а вимоги за попередній період залишив без розгляду.
Сподіваюсь, цей аналіз буде корисним!
Справа №560/10053/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження бездіяльності військової частини щодо ненарахування та невиплати компенсації за затримку виплати індексації грошового забезпечення.
2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній на момент виплати індексації. Суд зазначив, що право на компенсацію виникло у позивача одночасно з виникненням обов’язку у військової частини виплатити індексацію за рішенням суду, а не з моменту виникнення заборгованості з індексації. Оскільки позивач дізнався про порушення свого права на компенсацію в день виплати індексації, то саме з цієї дати і почався перебіг строку на звернення до суду. Суд також підкреслив, що реалізація права на компенсацію можлива лише після невиконання установою обов’язку з її добровільної виплати, і саме з цього моменту починається відлік строку на звернення до суду. Суд врахував, що аналогічний підхід до обчислення строків у таких спорах вже застосовувався Верховним Судом в іншій справі.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №160/18691/23 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, винесеного податковим органом на адресу акціонерного товариства.
2. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу податкового органу, скасувавши рішення судів попередніх інстанцій, які стали на сторону платника податків. Суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вказавши на те, що ними було неправильно застосовано норми податкового законодавства. Зокрема, суди не врахували специфіку господарських операцій, здійснених платником податків, та їх вплив на об’єкт оподаткування. Суд також наголосив на обов’язку платника податків належним чином підтверджувати правомірність формування податкового кредиту та витрат, а також на необхідності врахування економічної сутності господарських операцій при їх кваліфікації для цілей оподаткування. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки доказам, наданим податковим органом, які свідчили про порушення податкового законодавства платником податків.
3. Верховний Суд скасував рішення попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову акціонерного товариства, визнавши податкове повідомлення-рішення правомірним.
Справа №320/3694/22 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:
Предмет спору – визнання протиправною бездіяльності військової частини щодо ненадання військовослужбовцю щорічної відпустки та відшкодування моральної і матеріальної шкоди.
Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які залишили позов без розгляду через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що спір виник у зв’язку з проходженням позивачем публічної служби, а саме військової, тому застосовується місячний строк звернення до суду, встановлений КАС України для справ щодо проходження публічної служби. Суд відхилив аргументи позивача про необхідність застосування шестимісячного строку, оскільки вимоги про відшкодування шкоди є похідними від вимог про визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень. Суд також погодився з тим, що позивачем не було надано доказів поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Рішення суду: Касаційну скаргу залишено без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №826/25206/15 від 17/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було збільшено суму грошових зобов’язань з податку на прибуток та ПДВ.
2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки податковий орган пропустив строк на апеляційне оскарження та не надав поважних причин для його поновлення. Апеляційний суд залишив скаргу без руху, вимагаючи сплатити судовий збір та надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку з доказами. Оскільки вимоги суду не були виконані, апеляційне провадження не було відкрито. Верховний Суд підкреслив, що процесуальні строки є важливими для правової визначеності та дисциплінують учасників процесу. Несплата судового збору та відсутність поважних причин для поновлення строку є достатніми підставами для відмови у відкритті апеляційного провадження. Суд не взяв до уваги аргументи скаржника про несвоєчасне отримання копії рішення суду першої інстанції, оскільки ці обставини не були зазначені під час розгляду справи в апеляційному суді.
3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.
Справа №560/10041/24 від 17/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням встановлених урядом коефіцієнтів збільшення середньої заробітної плати, яка враховується для обчислення пенсії.
2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що згідно із законом про пенсійне страхування, перерахунок пенсій має здійснюватися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії. Натомість, урядовий порядок передбачає індексацію виходячи з показника середньої зарплати станом на 1 жовтня 2017 року, що, на думку суду, суперечить закону. Суд підкреслив, що у випадку суперечності між законом і підзаконним актом, перевагу має закон. Також, суд врахував строки звернення до суду, зазначивши, що захист права на індексацію пенсії не є безстроковим і обмежений шестимісячним терміном з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Враховуючи це, суд задовольнив позов частково, зобов’язавши провести перерахунок пенсії, але лише за період, що не перевищує шести місяців до моменту звернення до суду. **** Суд також послався на свою попередню постанову від 15 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24, де вже наголошував на необхідності збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії, при проведенні щорічної індексації.
3. Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1, зобов’язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області провести перерахунок та виплату пенсії з урахуванням індексації, але обмеживши період виплати недоотриманих сум шістьма місяцями до дати звернення до суду.
Справа №340/655/23 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є бездіяльність Кіровоградського окружного адміністративного суду щодо ненарахування та невиплати суддівської винагороди судді, який був мобілізований до Збройних Сил України.
2. Суд апеляційної інстанції, рішення якого переглядається, виходив з того, що на момент припинення нарахування середнього заробітку позивачу, такі дії відповідали вимогам частини третьої статті 119 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ, якою було скасовано збереження середнього заробітку за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації. Верховний Суд, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №320/10955/23, зазначив, що Закон України “Про судоустрій і статус суддів” не регулює питання виплати суддівської винагороди судді, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації. У такому випадку, на суддю поширюється статус військовослужбовця та гарантії правового і соціального захисту, встановлені законом для військовослужбовців, а виплата суддівської винагороди не здійснюється. Суд підкреслив, що виконання одного виду публічної служби (військової) із застосуванням порядку оплати, встановленого для іншого виду публічної служби (суддівської), суперечило б засадам оплати праці.
3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду, відмовивши у задоволенні позову судді про стягнення суддівської винагороди за період проходження військової служби за призовом під час мобілізації.
Справа №600/6944/21-а від 17/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження постанови Служби безпеки України про заборону в’їзду в Україну громадянину Румунії.
2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що повноваження СБУ щодо заборони в’їзду іноземцям є дискреційними, але не безмежними, і підлягають судовому контролю. Суд вказав, що суди попередніх інстанцій помилково вважали обов’язковим зазначення у довідці СБУ всіх даних, перелічених в Інструкції № 31, зокрема, щодо наявності родинних зв’язків в Україні. Також, Верховний Суд підкреслив, що суди неправомірно переоцінили інформацію, надану СБУ, щодо загроз національній безпеці, оскільки саме СБУ має виключну компетенцію в оцінці таких загроз. Суд врахував, що дії позивача, за інформацією СБУ, суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України, і визнав обґрунтованим втручання у право на особисте життя позивача з огляду на інтереси національної безпеки.
3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та відмовив у задоволенні позову про визнання протиправною постанови СБУ про заборону в’їзду в Україну.
Справа №452/3156/23 від 14/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
1. Предметом спору є визнання недійсним рішення виконкому про передачу квартири у спільну приватну власність та визнання права позивачки на користування і приватизацію цієї квартири.
2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала достатніх доказів на підтвердження своїх вимог. Зокрема, не було доведено, що її покійний чоловік був власником квартири на момент смерті або звертався із заявою про її приватизацію. Важливо, що відповідачі, колишні члени сім’ї померлого, були зареєстровані у квартирі та мали право на її приватизацію, чим вони і скористалися. Суд також врахував, що позивачка не була зареєстрована у спірній квартирі та має право на проживання за іншою адресою. Апеляційний суд додатково зазначив, що реєстрація відповідачів у квартирі давала їм право на її приватизацію, навіть якщо вони там постійно не проживали.
3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.
Справа №621/1476/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:
1. Предметом спору є законність передачі у приватну власність земельної ділянки лісового фонду.
2. Суд першої інстанції задовольнив позов прокурора, вважаючи, що передача земельної ділянки відбулася з порушенням вимог Земельного та Лісового кодексів України, оскільки не було проведено вилучення ділянки з державної власності та змінено її цільове призначення. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що прокурор не довів порушення інтересів держави, а надані докази не підтверджують, що ділянка належить до земель лісового фонду. Верховний Суд не погодився з мотивами апеляційного суду, вказавши, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту, оскільки замість вимоги про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, вимагав скасування рішень та визнання недійсним державного акту, що не призводить до автоматичного повернення ділянки державі. Верховний Суд наголосив, що ефективним способом захисту в даному випадку була б вимога про віндикацію, тобто безпосереднє повернення земельної ділянки у державну власність.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про відмову в задоволенні позову.
Справа №380/18386/23 від 17/04/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасувавши постанову апеляційного суду та залишивши в силі рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного. Суд підкреслив, що Закон № 2876-ІX, який вніс зміни до Податкового кодексу щодо строків реєстрації податкових накладних під час воєнного стану, не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує відповідальність. Оскільки порушення граничних строків реєстрації відбулося до набрання чинності цим законом, застосуванню підлягають норми, що діяли на момент вчинення порушення. Водночас, суд погодився з судом першої інстанції, що контролюючий орган діяв поза межами строків, встановлених статтею 102 ПК України, при визначенні штрафних санкцій за деякими податковими накладними, що робить податкове повідомлення-рішення в цій частині протиправним. Суд також зазначив, що апеляційний суд не надав належного обґрунтування причин зміни оцінки обставин справи, встановлених судом першої інстанції.
3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, а також постановив стягнути з податкового органу на користь платника податків судовий збір пропорційно до задоволених вимог.
Справа №400/802/24 від 17/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження рішень податкового органу про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
2. Суд касаційної інстанції, задовольняючи касаційну скаргу ТОВ «КАПЛІТ», виходив з того, що податковий орган у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних не зазначив конкретний перелік документів, які необхідно надати для підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних. Суд підкреслив, що можливість надання платником вичерпного переліку документів залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Також суд зазначив, що контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій платника на предмет їх реальності на стадії вирішення питання про реєстрацію податкових накладних. Суд врахував, що у позивача були наявні документи, необхідні для складання податкових накладних, а реальність господарських операцій може бути перевірена під час перевірки платника. Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, не конкретизував, які саме документи не були надані платником для підтвердження фактичного характеру поставок.
3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким позовні вимоги ТОВ «КАПЛІТ» було задоволено.
Справа №160/2145/19 від 16/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.
1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування єдиного внеску, винесених податковим органом за результатами перевірки.
2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не з’ясували правомірність проведення податкової перевірки, не надали оцінку доводам позивача щодо порушень порядку її проведення, а також не дослідили належним чином первинні документи та обставини, що мають значення для справи, зокрема, щодо розрахунку суми доходу, яка перевищує встановлений ліміт для реєстрації платником ПДВ. Суд зазначив, що положення пункту 177.4 статті 177 ПК України не містять застережень стосовно того, що платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певного виду господарської діяльності фізичною особою – підприємцем, не відносяться до складу витрат такої фізичної особи – підприємця. Також, контролюючий орган жодним чином не обгрунтував ані обраного ним періоду останніх 12 календарних місяців, ані здійсненого ним розрахунку загальної суми від здійснення позивачем операцій з постачання товарів/послуг. Верховний Суд підкреслив, що суди повинні надавати правову оцінку доводам щодо порушень при проведенні перевірки в першу чергу, а потім переходити до перевірки підстав щодо порушень податкового законодавства.
3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій з єдиного внеску і направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Справа №331/5576/21 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.
1. Предметом спору є визнання недійсним договору довічного утримання, укладеного між позивачем та відповідачем.
2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, мотивуючи це тим, що позивач не довела наявність помилки щодо природи правочину на момент його укладення, а її незгода з окремими умовами договору не є підставою для визнання його недійсним, оскільки ці питання можуть бути врегульовані шляхом внесення змін до договору за згодою сторін. Суд зазначив, що помилка має існувати саме на момент вчинення правочину, а наступна зміна рішення або ставлення до його наслідків не свідчить про наявність такої помилки. Також, суди попередніх інстанцій не врахували, що відповідач пропонував позивачу внести зміни до договору, зокрема щодо умов проживання її сина. Крім того, суд касаційної інстанції наголосив, що особа, яка вимагає визнання правочину недійсним, повинна довести наявність обставин, які вказують на помилку, тобто неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.
3. Суд касаційної інстанції ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору довічного утримання.
Справа №161/12266/23 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:
Предметом спору у цій справі є визнання недійсним звільнення позивача з роботи за угодою сторін, а також відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої, на думку позивача, незаконним звільненням.
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду про закриття провадження у справі, оскільки раніше вже було ухвалено рішення у іншій справі між тими ж сторонами, з тим самим предметом і на тих самих підставах. Суд зазначив, що для закриття провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України необхідна одночасна наявність трьох умов: тотожність сторін, тотожність предмета позову і тотожність підстав позову. Суд встановив, що всі ці умови були дотримані, оскільки в обох справах позивач просив визнати недійсною заяву про звільнення за угодою сторін, посилаючись на фізичний і психологічний тиск з боку роботодавця, і вимагав відшкодування моральної та матеріальної шкоди. Суд також врахував принцип правової певності, згідно з яким рішення суду, що набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Справа №320/22094/23 від 17/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:
Предметом спору було оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ «Фірмова мережа «Київхліб» було зменшено від’ємне значення суми податку на додану вартість.
Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду щодо часткового задоволення заяви ТОВ «Фірмова мережа «Київхліб» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Суд врахував, що розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторони. Також було враховано, що правова позиція позивача не змінювалася під час апеляційного розгляду, не було необхідності вивчати додаткові джерела права, і існувала стала судова практика. Суд погодився з апеляційною інстанцією, що заявлена сума витрат у 50 000 грн не є співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг, тому зменшив її до 10 000 грн, вважаючи цю суму розумною, співмірною та справедливою. Суд касаційної інстанції підкреслив, що він не зобов’язаний присуджувати всі витрати на адвоката, якщо вважає їх завищеними, керуючись принципами справедливості та верховенства права.
Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а додаткову постанову апеляційного суду без змін.
Справа №420/24561/23 від 17/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:
Предмет спору – оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) акціонерним товариством «ХЕРСОНГАЗ».
Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, який визнав правомірним застосування штрафних санкцій до АТ «ХЕРСОНГАЗ» за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Суд зазначив, що мораторій на застосування штрафних санкцій, запроваджений у зв’язку з карантином, діяв до 26 травня 2022 року. Після цієї дати, згідно з внесеними змінами до Податкового кодексу України, звільнення від відповідальності залежало від можливості платника податків своєчасно виконувати свої обов’язки. Оскільки АТ «ХЕРСОНГАЗ» не довело неможливість своєчасної реєстрації податкових накладних, а податкові накладні були складені в грудні 2022 року та зареєстровані в ЄРПН у березні 2023 року, суд визнав правомірним застосування штрафних санкцій. Суд також врахував, що податковий орган раніше прийняв рішення про можливість АТ «ХЕРСОНГАЗ» виконувати свої податкові обов’язки. Суд касаційної інстанції також послався на аналогічні правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24.
Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу АТ «ХЕРСОНГАЗ» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
