Огляд судової практики Верховного Суду за 20/04/2025

Справа №910/6232/16 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на колишніх керівників та засновників ТОВ “Видавництво Пресцентр” у зв’язку з доведенням його до банкрутства.

Суд відмовив у задоволенні заяви ліквідатора, оскільки не було доведено наявності всіх елементів складу господарського правопорушення, а саме: об’єкта, об’єктивної сторони, суб’єкта та суб’єктивної сторони. Суд зазначив, що ліквідатор не довів причинно-наслідкового зв’язку між діями (бездіяльністю) відповідачів та неплатоспроможністю боржника. Суд також врахував, що дії генерального директора ТОВ “Видавництво Пресцентр” ОСОБА_1, на які посилався ліквідатор, вчинялися на виконання рішень загальних зборів учасників товариства. Крім того, суд взяв до уваги, що дебіторська заборгованість, яку не було стягнуто, припадала на підприємства, які були ліквідовані та не мали майнових активів. Також, суд зазначив, що ліквідатор не надав належних доказів, які б підтверджували умисел у діях колишніх керівників та учасників ТОВ “Видавництво Пресцентр” в доведенні до банкрутства. Суд також звернув увагу на суперечливість дій ліквідатора, який раніше не виявляв фактів навмисного погіршення фінансового стану підприємства.

Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №554/13969/22 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у даній справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за злочини, передбачені ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186 КК України.

2. У цій справі Верховний Суд залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, тобто вирок та ухвалу, погодившись із їхніми висновками. На жаль, з наданої частини рішення неможливо встановити конкретні аргументи суду, оскільки відсутня мотивувальна частина. Проте, можна припустити, що суд касаційної інстанції не знайшов істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону, які б могли призвести до скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень. Можливо, суд погодився з оцінкою доказів, наданою судами нижчих інстанцій, та вважав доведеною вину ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів. Також, ймовірно, суд врахував тяжкість вчинених злочинів, особу винного та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Без повного тексту рішення важко надати більш конкретний аналіз.

3. Рішення суду: Вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 залишено без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №192/2267/17 від 07/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому).

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, вказавши на те, що апеляційний суд не здійснив ретельної перевірки доводів апеляційної скарги захисника, які стосувалися невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду. Зокрема, апеляційний суд не надав належної оцінки висновкам експертиз, показанням свідків, а також не з’ясував характеру та черговості порушень ПДР учасниками ДТП. Суд касаційної інстанції підкреслив, що апеляційний суд зобов’язаний проаналізувати всі доводи апеляційної скарги та надати на кожен з них вичерпну відповідь, пославшись на відповідні норми права. Оскільки апеляційний суд не виконав цих вимог, його ухвала не може вважатися законною, обґрунтованою та вмотивованою. Суд також зазначив, що апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №484/1926/17 від 10/04/2025
Предметом спору є право обвинуваченого оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду про закриття кримінального провадження щодо іншого обвинуваченого у зв’язку із закінченням строків давності.

Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду питання про право особи на оскарження судового рішення, не з’ясувавши, чи стосується це рішення прав та інтересів скаржника. Верховний Суд наголосив, що кожна особа має право на оскарження судового рішення, яке стосується її прав, свобод чи інтересів, незалежно від того, чи брала вона участь у судовому розгляді. Суд також вказав, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам скаржника про те, що ухвала суду першої інстанції містить висновки, які можуть вплинути на його становище у кримінальному провадженні. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість забезпечення права на апеляційне оскарження як гарантії справедливого судового розгляду.

Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №204/9554/21 від 10/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору є відмова апеляційного суду у поновленні строку на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції представнику потерпілого.

Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що представник потерпілого був присутній при проголошенні вироку судом першої інстанції, а отже знав про нього і пропустив строк на оскарження. Насправді, представник потерпілого подавав заяву про розгляд справи за його відсутності, і в матеріалах справи немає доказів, що йому було вчасно надіслано копію вироку, як це передбачено законом для учасників, відсутніх у судовому засіданні. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд, відмовляючи у поновленні строку, не врахував ці обставини, що є істотним порушенням кримінального процесуального закону, яке перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Суд касаційної інстанції підкреслив важливість забезпечення права на оскарження судових рішень, гарантованого Конституцією та міжнародними договорами, і вказав на необхідність усунення перешкод для реалізації цього права. Рішення апеляційного суду було визнано передчасним, оскільки не було враховано всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №754/15594/23 від 07/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є касаційна скарга прокурора на вирок та ухвалу щодо призначення покарання неповнолітньому за ч. 2 ст. 125 КК (легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я).

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які призначили покарання неповнолітньому у вигляді громадських робіт на строк 60 годин, незважаючи на те, що санкція статті передбачає мінімальний строк 150 годин. Суд зазначив, що положення статей 99-102 КК, які регулюють покарання неповнолітніх, конкретизують загальні положення про призначення покарання. Оскільки ці статті дозволяють призначати покарання нижче мінімальної межі, встановленої санкцією статті Особливої частини КК, додаткове застосування ст. 69 КК (яка дозволяє призначати покарання нижче мінімальної межі за наявності пом’якшуючих обставин) не є обов’язковим. Суд підкреслив, що статті 99-102 КК встановлюють розміри покарань, у межах яких вони можуть бути призначені у випадках вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, якому покарання необхідно призначати незалежно від мінімального розміру покарань, передбачених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, за якою його засуджено, а також від того, чи є підстави для застосування положень ст. 69 КК. Суд врахував позитивні характеристики обвинуваченого, щире каяття та неповнолітній вік. **** Об’єднана палата відступила від попереднього висновку щодо застосування ст. 69 КК у подібних правовідносинах, зазначеного в постанові Верховного Суду від 08 червня 2023 року у справі № 311/2644/21.

3. Суд залишив вирок та ухвалу без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Справа №601/1623/20 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є оскарження вироку щодо ОСОБА_7, засудженого до довічного позбавлення волі за умисне вбивство, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України).

2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали ОСОБА_7 винним на основі сукупності доказів, включаючи покази свідків, висновки експертиз (зокрема, ДНК-експертизи, що виявила кров потерпілого на одязі засудженого), протокол слідчого експерименту, де ОСОБА_7 показав, як саме завдавав поранення, та результати негласних слідчих дій (аудіоконтролю), де він розповідав про обставини злочину. Суд відхилив доводи захисту про недопустимість доказів, зокрема щодо незаконного затримання, тиску на засудженого та порушення права на захист, зазначивши, що ці обставини були перевірені апеляційним судом і не знайшли підтвердження. Також суд врахував попередні судимості ОСОБА_7 та обставини вчинення злочину, зокрема стан алкогольного сп’яніння та особливу жорстокість.

3. Верховний Суд постановив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №910/3451/24 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення з ПрАТ “НЕК “Укренерго” на користь ДП “Гарантований покупець” заборгованості за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, а також 3% річних та інфляційних втрат.

2. Суд задовольнив позовні вимоги ДП “Гарантований покупець”, оскільки ПрАТ “НЕК “Укренерго” порушило зобов’язання за договором щодо своєчасної оплати придбаної електричної енергії для врегулювання небалансів. Суд зазначив, що датою направлення рахунків є дата їх формування в системі управління ринком, а не дата отримання відповідачем. Також суд врахував, що відповідач є одночасно адміністратором розрахунків та оператором системи передачі, що дає йому можливість отримувати рахунки та проводити розрахунки. Суд відхилив доводи відповідача про використання позивачем несертифікованих даних, оскільки сторони підписали акт зарахування зустрічних однорідних вимог, що свідчить про відсутність претензій. Суд також зазначив, що недодержання зобов’язань контрагентами боржника не звільняє відповідача від виконання своїх зобов’язань. Суд погодився з розрахунком позивача щодо інфляційних втрат та 3% річних.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” – без задоволення.

Справа №927/261/24 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, що перебуває у спільній власності територіальних громад Чернігівської області.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, виходячи з наступних аргументів:
* Прокурор обрав неефективний спосіб захисту, вимагаючи скасування державної реєстрації права власності за сільрадою та права постійного користування за підприємством, замість витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
* Власник, чиє право порушене реєстрацією права власності за іншою особою, має право на віндикаційний позов, оскільки рішення суду про витребування майна є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
* Вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності не є необхідними для ефективного відновлення порушеного права, оскільки не відновлюють володіння майном.
* Суд зазначив, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові.
* Суд врахував усталену практику Великої Палати Верховного Суду щодо застосування віндикаційного позову як належного способу захисту права власності у подібних спорах.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Справа №908/2338/21 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є виселення фізичної особи-підприємця (ФОП) з нежитлового приміщення, строк оренди якого закінчився.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення попередніх судів, якими було відмовлено у перегляді рішення про виселення ФОП за нововиявленими обставинами. Суд зазначив, що нововиявлені обставини повинні існувати на момент розгляду справи, бути невідомими заявнику та мати істотне значення для справи, а в даному випадку ФОП не довів наявності цих умов. Зокрема, ФОП посилався на створення ОСББ та передачу йому будинку в управління, але не надав доказів передачі саме спірного приміщення у власність ОСББ. Суд також підкреслив, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, які ґрунтуються на переоцінці доказів або встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. Крім того, суд відхилив доводи ФОП про те, що рішення суду стосується прав ОСББ, оскільки незалучення особи до справи є підставою для оскарження рішення, а не для його перегляду за нововиявленими обставинами.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу ФОП без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №990/111/24 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую це судове рішення для вас.

1. Предметом спору є оскарження рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККС) про відмову в наданні рекомендації щодо призначення позивача на посаду судді місцевого суду.

2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що ВККС діяла в межах своїх дискреційних повноважень, оцінюючи кандидата на посаду судді на відповідність критеріям доброчесності та професійної етики. Суд зазначив, що ВККС обґрунтовано виявила сумніви щодо відповідності позивача цим критеріям, враховуючи розбіжності у вартості задекларованого майна (квартири), непереконливі пояснення щодо джерел походження коштів, а також невідповідність рівня життя задекларованим доходам. Суд підкреслив, що обов’язком кандидата на посаду судді є чітка, логічна та послідовна позиція щодо розкриття інформації про свої статки. Суд також відхилив доводи позивача про дискримінацію та упередженість членів ВККС, оскільки вони не були підтверджені належними доказами. Суд наголосив, що не вправі втручатися у дискреційні повноваження ВККС щодо оцінювання кандидатів, якщо рішення Комісії є обґрунтованим та не суперечить вимогам закону.

3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення.

Справа №676/4638/23 від 15/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку та ухвали судів попередніх інстанцій щодо особи, засудженої за ч. 1 ст. 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі).

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги захисника та засудженого, змінивши рішення судів попередніх інстанцій лише в частині призначеного покарання. Суд вирішив пом’якшити покарання засудженому, зменшивши його до штрафу у розмірі 25 500 грн. Засудженого звільнено з місць обмеження волі. В іншій частині вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду залишилися без змін. Це означає, що Верховний Суд погодився з кваліфікацією дій та доведеністю вини, але визнав за можливе зменшення суворості покарання. Мотиви такого рішення невідомі, оскільки доступна лише резолютивна частина.

3. Верховний Суд вирішив пом’якшити покарання засудженому, замінивши обмеження волі на штраф у розмірі 25 500 грн та звільнивши його з-під варти.

Справа №645/1056/21 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироку щодо особи, засудженої за порушення правил дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 286 КК України).

2. Суд касаційної інстанції розглянув касаційну скаргу захисника засудженого, який стверджував про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, а також про те, що апеляційний суд не врахував грубі порушення ПДР іншим водієм, що призвели до ДТП. Верховний Суд зазначив, що не має права встановлювати обставини справи, а лише перевіряє правильність застосування норм права судами попередніх інстанцій. Суд підкреслив, що місцевий суд дослідив усі докази, зокрема, покази свідків, відеозапис та висновки експертиз, і встановив, що дії засудженого, який порушив ПДР, перебувають у причинному зв’язку зі смертю потерпілого. Суд також врахував, що апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки засуджений вчинив тяжкий злочин, не розкаявся та не відшкодував збитки. Водночас, Верховний Суд взяв до уваги ступінь участі іншого водія у виникненні ДТП та пом’якшив покарання засудженому до 3 років позбавлення волі.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, пом’якшивши основне покарання засудженому до 3 років позбавлення волі, але залишив вирок в іншій частині без змін.

Справа №560/13777/23 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у справі є бездіяльність військової частини щодо невиплати військовослужбовцю індексації грошового забезпечення за певний період та визначення базового місяця для розрахунку цієї індексації.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що індексація грошового забезпечення є державною гарантією, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення в умовах інфляції, та є обов’язковою для всіх державних органів. Суд підкреслив, що з 2015 року змінився механізм індексації, і місяцем підвищення доходу для розрахунку індексації слід вважати місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник. У даному випадку, оскільки посадові оклади військовослужбовців не підвищувалися з січня 2008 року до 2018 року, то саме січень 2008 року є базовим місяцем для розрахунку індексації. Суд також наголосив, що повноваження державних органів щодо визначення “місяця підвищення тарифних ставок (окладів)” не є дискреційними, оскільки існує лише один правомірний варіант поведінки – проведення індексації, починаючи з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу). Суд також врахував попередні висновки Верховного Суду у подібних справах.

3. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій та зобов’язавши військову частину нарахувати і виплатити військовослужбовцю індексацію грошового забезпечення за вказаний період, застосувавши для обчислення індексу споживчих цін січень 2008 року як місяць підвищення тарифної ставки (окладу).

Справа №910/9477/24 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “Креативний штат Гулівер” (ТОВ “КШГ”) за ініціативою ТОВ “Денза Констракшен” на підставі наявності спору про право.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ “КШГ”, оскільки не знайшов підстав для висновку про наявність спору про право, який би перешкоджав відкриттю провадження у справі про банкрутство. Суд зазначив, що для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство на підставі спору про право, спір має стосуватися саме тих вимог кредитора, які є підставою для відкриття провадження. Суд підкреслив, що наявність корпоративного конфлікту між засновниками/кінцевими бенефіціарними власниками кредитора та боржника сама по собі не свідчить про наявність спору про право щодо заявлених грошових вимог, якщо ці вимоги ґрунтуються на дійсному виконаному правочині. Суд також зазначив, що боржник не оспорював факт укладення договору підряду, виконання робіт та наявність заборгованості, що свідчить про відсутність спору про право щодо цих вимог. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи скаржника про процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції при прийнятті доказів, оскільки це не призвело до ухвалення незаконного рішення.

3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Креативний штат Гулівер” без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду та ухвалу Господарського суду міста Києва – без змін.

Справа №910/3451/24 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення суми в розмірі 548 194 329,33 грн.

2. У цьому випадку Верховний Суд виступав як касаційна інстанція, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій. Суть в тому, що ПрАТ “НЕК “Укренерго” подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду, які були прийняті на користь ДП “Гарантований покупець”. Верховний Суд, розглянувши матеріали справи та аргументи сторін, не знайшов підстав для скасування рішень попередніх інстанцій. Судді керувалися нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема статтями, що регулюють повноваження касаційного суду, порядок касаційного провадження та наслідки розгляду касаційної скарги. Фактично, Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо обґрунтованості вимог ДП “Гарантований покупець” до ПрАТ “НЕК “Укренерго”.

3. Верховний Суд постановив залишити касаційну скаргу ПрАТ “НЕК “Укренерго” без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду – без змін.

Справа №910/20040/23 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди до договору про надання місця в колекторі, щоб привести його у відповідність до Закону України “Про доступ до об`єктів будівництва, транспорту електроенергетики з метою розвитку телекомунікаційних мереж”.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки вирішив, що договір між ТОВ “Трест Укртелебуд” і КП “Київжитлоспецексплуатація” про надання місця в колекторі не є договором про доступ до інфраструктури в розумінні Закону № 1834-VIII. Суд зазначив, що договір стосувався лише надання місця для розміщення інженерних мереж, а не надання електронних комунікаційних послуг споживачам. Також, на думку суду, суб’єктний склад договору не відповідав вимогам Закону № 1834-VIII, оскільки на момент укладення договору ТОВ “Трест Укртелебуд” не був оператором електронних комунікацій. Суд підкреслив, що касаційна інстанція не має права переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій. Суд також врахував принцип res judicata, який вимагає поваги до остаточного рішення суду.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №916/1781/20 від 10/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є вимога Громадської організації до Товариства з обмеженою відповідальністю про відшкодування збитків у розмірі вартості літака, який не було повернуто за договором лізингу.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення попередніх судів, зазначивши, що відповідач не виконав обов’язку з повернення літака, що є порушенням умов договору лізингу. Відповідальність за неповернення майна лежить на відповідачеві, оскільки він не надав доказів того, що літак було повернуто. Суд також врахував висновок експерта щодо ринкової вартості літака на момент подання позову, і відхилив аргументи відповідача про неврахування попередніх висновків Верховного Суду, оскільки обставини у наведених справах не є подібними до цієї справи. Суд наголосив, що відповідач не довів відсутність своєї вини у завданні збитків, а надані ним докази не спростовують факту неповернення літака.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення попередніх судів – без змін, зобов’язавши Товариство з обмеженою відповідальністю відшкодувати збитки.

Справа №910/14396/22 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору у цій справі є визнання недійсними наказу Президента Федерації велосипедного спорту України про затвердження складу Президії та рішення Президії про проведення Конференції Федерації.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що суди попередніх інстанцій правильно встановили, що на момент прийняття спірних рішень ОСОБА_1 не мав повноважень Президента Федерації, оскільки його повноваження були припинені рішенням Конференції Федерації. Суд також підкреслив, що позивач, як член Федерації та особа, обрана Президентом Федерації, має право оскаржувати рішення, які порушують його право на управління юридичною особою. Водночас, суд касаційної інстанції вказав на помилку судів попередніх інстанцій, які одночасно визнали недійсними та скасували спірні рішення, хоча ці вимоги є альтернативними за своєю правовою суттю. Суд касаційної інстанції також відхилив доводи скаржника про те, що суди не врахували рішення Печерського районного суду, яким було скасовано рішення про припинення повноважень ОСОБА_1, оскільки це рішення було скасовано Верховним Судом і не породжує жодних правових наслідків. Суд також не погодився з доводами скаржника про зловживання позивачем своїми правами та про пред’явлення позову до неналежного відповідача.

3. Верховний Суд вирішив частково задовольнити касаційну скаргу, змінивши рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог про скасування наказу та рішення Президії Федерації, залишивши в силі рішення про визнання їх недійсними.

Справа №454/2083/13-к від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відмова у відкритті провадження за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у відкритті провадження за нововиявленими обставинами. Суд зазначив, що перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою, яка застосовується у виняткових випадках. Для перегляду необхідні обставини, які об’єктивно існували на момент ухвалення рішення, але не були відомі суду та заявнику, і які мають істотне значення для справи. Суд також підкреслив, що заявник не навів обставин, які б могли вплинути на рішення слідчого судді, а лише висловив незгоду з мотивами, які були враховані при прийнятті рішення про відмову у перегляді. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявник зловживає процесуальними правами, намагаючись ініціювати повторний розгляд питання, яке вже було вирішено слідчим суддею. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду, перегляду за нововиявленими обставинами підлягають лише ті судові рішення, якими завершується розгляд кримінального провадження по суті в суді відповідної інстанції.

3. Суд ухвалив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №752/17911/23 від 14/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження вироку апеляційного суду щодо особи, засудженої за ч. 4 ст. 185 КК України (крадіжка, вчинена у великих розмірах чи організованою групою).

2. Верховний Суд розглянув касаційну скаргу захисника засудженого, в якій ставилося питання про обґрунтованість вироку апеляційного суду. Суд частково задовольнив касаційну скаргу, вказавши на необхідність виключення з мотивувальної частини рішення апеляційного суду посилання на попередні судимості ОСОБА_7 за корисливі злочини. Колегія суддів, погодившись із доводами касаційної скарги, вирішила, що згадка про попередні судимості засудженого за аналогічні злочини є недоречною в мотивувальній частині вироку, оскільки це може вплинути на об’єктивність оцінки доказів у даному конкретному провадженні. Суд наголосив, що кожна справа має розглядатися окремо, а минулі судимості не повинні автоматично свідчити про винуватість особи в новому злочині. Таким чином, Верховний Суд підкреслив важливість дотримання принципу презумпції невинуватості та об’єктивного розгляду справи, незважаючи на минуле особи.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, змінивши вирок апеляційного суду, виключивши з нього згадку про попередні судимості засудженого, але в решті залишив судове рішення без змін.

Справа №917/1719/23(917/1785/23) від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного господарського суду про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою ТОВ “ВКК “Гадячсир” на ухвалу суду першої інстанції.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення апеляційного суду, мотивуючи це тим, що ТОВ “ВКК “Гадячсир” пропустило строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, і причини пропуску не були визнані поважними. Суд врахував, що ТОВ “ВКК “Гадячсир” було обізнане про справу про банкрутство боржника, оскільки подавало заяву про визнання кредиторських вимог. Також, суд зазначив, що введення воєнного стану та мобілізація директора ТОВ “ВКК “Гадячсир” самі по собі не є достатніми підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки компанія є юридичною особою і могла залучити представника. Суд підкреслив, що ТОВ “ВКК “Гадячсир” не надало доказів, що його директор є єдиним працівником. Суд касаційної інстанції наголосив, що забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

3. Суд постановив касаційну скаргу ТОВ “Виробничо-комерційна компанія “Гадячсир” залишити без задоволення, а ухвалу Східного апеляційного господарського суду – без змін.

Справа №902/1435/23 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання недійсним рішення АТ «Вінницяобленерго» про нарахування ТОВ «ТИТАН» вартості необлікованої електроенергії через порушення обліку, зафіксовані актом про порушення.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в задоволенні позову ТОВ «ТИТАН», мотивуючи це тим, що ТОВ «ТИТАН» не забезпечило збереження і цілісність розрахункового засобу комерційного обліку електроенергії на своїй території, що підтверджено актом про порушення та висновками експертів. Суд вказав, що ТОВ «ТИТАН» не довело, що представники АТ «Вінницяобленерго» порушили вимоги законодавства при проведенні перевірки та складанні акта про порушення. Також, Верховний Суд зазначив, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій, і що посилання скаржника на інші постанови Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки обставини в тих справах відрізняються від обставин у даній справі. Суд закрив касаційне провадження в частині посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилався скаржник, стосуються правовідносин, які не є подібними.

3. Суд залишив касаційну скаргу ТОВ «ТИТАН» без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №300/6287/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. **Предмет спору:** ТОВ «ПБС» оскаржувало податкове повідомлення-рішення, яким йому було збільшено суму грошового зобов’язання з ПДВ та застосовано штрафні санкції через нібито неправомірне формування податкового кредиту за операціями з ТОВ «Граніт-001».

2. **Основні аргументи суду:** Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, вказавши на порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин справи. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази всебічно, повно та об’єктивно, зокрема, не надали належної оцінки доводам податкового органу щодо:

* кримінального провадження стосовно посадової особи ТОВ «Граніт-001» та його впливу на достовірність первинних документів;
* відсутності у ТОВ «Граніт-001» достатніх трудових і матеріальних ресурсів для виконання робіт;
* розбіжностей у номенклатурі товарів при придбанні та реалізації;
* обставин, пов’язаних з товарно-транспортними накладними, зокрема, щодо особи замовника послуг перевезення та факту ненадання частини накладних під час перевірки.
* не досліджено операції за договором № 13/07/19Х від 13 липня 2019 року.

Верховний Суд підкреслив, що суди повинні були вжити заходів для усунення сумнівів щодо реальності господарських операцій, зокрема, шляхом допиту свідків та витребування додаткових доказів. Також, ВС наголосив на необхідності аналізу первинних документів та відображення цього аналізу в судових рішеннях.

3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №915/1818/23 від 10/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є стягнення з відповідача суми передоплати за товар, який не був поставлений, а також пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб, а саме шляхом виставлення рахунку та його оплати. Суд зазначив, що у такому випадку строк поставки товару визначається моментом пред’явлення вимоги покупцем. Оскільки покупець не пред’являв вимогу про поставку товару, то у продавця не виникло зобов’язання з поставки, а отже, і підстав для повернення передоплати. Відповідно, до нового кредитора не перейшло право вимоги щодо повернення передоплати, оскільки такого права не виникло у первісного кредитора. Суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні докази та правильно застосували норми матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції вказав, що не може переоцінювати докази, встановлені судами попередніх інстанцій.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №133/3072/21 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є розірвання договору оренди землі, скасування державної реєстрації прав оренди земельних ділянок та їх повернення.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, оскільки відповідач, фізична особа, не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання в апеляційній інстанції, що є порушенням його права на справедливий судовий розгляд та змагальність процесу. Суд наголосив, що обов’язком суду є належне повідомлення учасників справи, особливо фізичних осіб, шляхом надсилання ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Факт розміщення ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень не є належним повідомленням. Також, суд зазначив, що ордер адвоката на представництво інтересів особи в суді першої інстанції та апеляційному суді загальної юрисдикції не є підтвердженням його повноважень представляти інтереси цієї особи в апеляційному господарському суді. Враховуючи ці порушення процесуального права, суд касаційної інстанції вирішив, що справа підлягає направленню на новий розгляд до апеляційного суду.

3. Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Справа №922/1913/24 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є зобов’язання вчинити певні дії, де позивачем виступає фізична особа ОСОБА_1, а відповідачем – ТОВ “Аксіома”.

2. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ТОВ “Аксіома” без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін, підтримавши таким чином рішення суду апеляційної інстанції. На жаль, з наданого тексту неможливо встановити аргументи суду, оскільки є лише вступна та резолютивна частини постанови. Для повного аналізу необхідна мотивувальна частина, де суд викладає обґрунтування прийнятого рішення, посилаючись на норми права та обставини справи. Без мотивувальної частини можна лише констатувати факт залишення касаційної скарги без задоволення.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу ТОВ “Аксіома” без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №758/404/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є ухвала Київського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ТОВ «АСТРА СІСТЕМ ТРЕЙД» на ухвалу слідчого судді про накладення арешту на майно.

2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд діяв правомірно, повернувши скаргу. Суд зазначив, що ТОВ «АСТРА СІСТЕМ ТРЕЙД» пропустило строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна і не надало достатніх підстав для поновлення цього строку. Верховний Суд підкреслив, що кримінальний процесуальний закон не пов’язує можливість оскарження рішення про арешт майна з датою винесення ухвали про відмову у скасуванні арешту. Також, суд касаційної інстанції не знайшов підтвердження доводам скаржника про те, що попереднім складом суду апеляційної інстанції вже було прийнято рішення про поновлення строку на оскарження. Суд касаційної інстанції наголосив на важливості дотримання строків у кримінальному процесі для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності.

3. Суд ухвалив залишити ухвалу Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ТОВ «АСТРА СІСТЕМ ТРЕЙД» – без задоволення.

Справа №712/6011/21 від 10/04/2025
Доброго дня! Ось детальний аналіз рішення Верховного Суду у цій справі:

1. Предметом спору є оскарження вироків місцевого та апеляційного судів щодо засудження особи за ч. 2 ст. 307 (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів) та ч. 3 ст. 313 (викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням) КК України.

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, скасувавши вироки попередніх інстанцій в частині засудження особи за ч. 3 ст. 313 КК України та закривши кримінальне провадження в цій частині у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Суд виключив рішення судів про призначення покарання на підставі ст. 70 КК України (призначення покарання за сукупністю злочинів) та перекваліфікував покарання, вважаючи особу засудженою лише за ч. 2 ст. 307 КК України. На підставі ст. 71 КК України (призначення покарання за сукупністю вироків) було частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком. В решті вироки судів попередніх інстанцій залишено без змін.

3. Верховний Суд скасував вирок в частині засудження за статтею 313 КК України, засудив за статтею 307 КК України та призначив остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією майна.

Справа №484/1926/17 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предмет спору – це оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги обвинуваченого на ухвалу суду першої інстанції про закриття кримінального провадження щодо іншого обвинуваченого у зв’язку із закінченням строків давності.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу обвинуваченого, оскільки не врахував, що ухвала суду першої інстанції, якою звільнено від кримінальної відповідальності іншого обвинуваченого, може стосуватися інтересів скаржника. Суд першої інстанції, закриваючи провадження щодо іншої особи, фактично зробив висновок про винуватість цієї особи у вчиненні дій, які, за версією обвинувачення, були спрямовані на незаконне заволодіння землями за участі скаржника. Верховний Суд наголосив, що кожна особа має право на оскарження судового рішення, яке стосується її прав, свобод чи інтересів, незалежно від того, чи брала вона участь у судовому розгляді. Апеляційний суд не перевірив, чи дійсно оскаржувана ухвала стосується прав та інтересів скаржника, що є порушенням вимог кримінального процесуального закону.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.

Справа №643/12389/14-к від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є касаційна скарга засудженого ОСОБА_7 на вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо його засудження за ч. 1 ст. 307 КК (незаконне придбання, зберігання наркотичних засобів з метою збуту).

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу, зазначив наступне:
* Суд першої інстанції обґрунтовано визнав допустимим доказом протокол обшуку, оскільки ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук ґрунтувалася на протоколі допиту свідка, а не на матеріалах НСРД, які були визнані недопустимими.
* Посилання суду на відеозапис обшуку, який не досліджувався в судовому засіданні, не є істотним порушенням, оскільки це не вплинуло на оцінку результатів обшуку, які підтверджуються іншими доказами.
* Дослідження речових доказів в режимі відеоконференції не було порушенням, оскільки сторона захисту не заперечувала проти цього, а також речові докази були повторно досліджені в судовому засіданні за участі засудженого.
* Проведення судових засідань без участі захисника не є порушенням права на захист, оскільки засуджений не наполягав на участі захисника, а докази, досліджені в цих засіданнях, не були покладені в основу обвинувального вироку.
* Застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою при ухваленні вироку відповідає вимогам КПК, а питання про заставу було вирішено судом.

3. Верховний Суд ухвалив залишити касаційну скаргу засудженого без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій – без змін.

Справа №910/20040/23 від 15/04/2025
Доброго дня! Розглянемо постанову Верховного Суду у справі щодо спору між ТОВ “Трест Укртелебуд” та КП “Київжитлоспецексплуатація” про визнання укладеною додаткової угоди до договору.

Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги ТОВ “Трест Укртелебуд”, залишаючи в силі рішення попередніх інстанцій. Фактично, ТОВ “Трест Укртелебуд” намагалося в судовому порядку визнати укладеною додаткову угоду до існуючого договору з КП “Київжитлоспецексплуатація”. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, і Верховний Суд підтримав ці рішення. У своїй постанові Верховний Суд не навів детальних мотивів, чому він погодився з рішеннями попередніх інстанцій, але, очевидно, аргументи ТОВ “Трест Укртелебуд” були визнані недостатніми для визнання додаткової угоди укладеною в судовому порядку. Можливо, не було досягнуто згоди між сторонами щодо всіх істотних умов додаткової угоди, або ж були інші правові підстави для відмови у задоволенні позову.

Рішення Господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду залишено без змін.

Справа №520/28375/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність нарахування фізичній особі орендної плати за землю, зважаючи на її статус ветерана праці та наявність пільг, передбачених Законом України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні”.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, аргументував це тим, що Податковий кодекс України (ПК України) є спеціальним законом, який регулює питання оподаткування, включаючи плату за землю. ПК України не передбачає пільг щодо сплати орендної плати за землю для ветеранів праці. Суд наголосив, що у випадку колізії між нормами ПК України та іншими законами, перевагу мають норми ПК України, особливо в питаннях оподаткування. Суд також зазначив, що Закон України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” не регулює питання оподаткування, а спрямований на соціальний захист ветеранів. Суд підкреслив, що відсутність пільги в ПК України означає її відсутність, і суди не можуть застосовувати пільги, не передбачені цим кодексом. Суд вказав на те, що суди попередніх інстанцій помилково надали перевагу положенням Закону України “Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” над положеннями ПК України.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог фізичної особи.

Справа №320/15365/23 від 15/04/2025
1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення, яким ТОВ “ОЛАМ УКРАЇНА” зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та застосовано штрафні санкції.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, наголосивши на необхідності всебічного та об’єктивного дослідження обставин справи. Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки первинним документам, наданим позивачем, та не врахували висновки Верховного Суду щодо реальності господарських операцій. Зокрема, суди не дослідили фактичні господарські відносини між ТОВ “ОЛАМ УКРАЇНА” та його контрагентами, обмежившись формальним аналізом документів та посилаючись на порушення, допущені контрагентами по ланцюгу постачання. Також, суди не надали оцінку доводам позивача щодо правомірності застосування штрафних санкцій та процедурних порушень, допущених податковим органом під час перевірки. Суд касаційної інстанції підкреслив, що для вирішення спору важливо дослідити сукупність обставин та первинних документів, які можуть підтверджувати або спростовувати реальність господарських операцій.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №1-24-7-5/297-06-7817 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду про затвердження реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, зокрема, в частині вимог одного з кредиторів (ТОВ «Юг-Сервіс-06»).

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій не повно і всебічно дослідили обставини справи, зокрема, не надали належної правової оцінки всім підставам для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, які були зазначені заявником (Фірма у вигляді ТОВ «Краянліфт»). Суди не врахували наявність матеріально-правового зв’язку між ухвалою про затвердження реєстру кредиторів та рішенням суду, на підставі якого було стягнуто заборгованість з боржника на користь кредитора, вимоги якого оскаржуються. Також не було враховано обставини, встановлені іншими судовими рішеннями, які могли вплинути на оцінку обґрунтованості грошових вимог кредитора. Суд касаційної інстанції підкреслив, що суди мали оцінити всі докази в сукупності, враховуючи нововиявлені обставини, і не могли відмовляти у задоволенні заяви про перегляд лише на підставі наявності попереднього судового рішення, яким було підтверджено грошове зобов’язання боржника. Крім того, суди не врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.03.2023 у справі №904/10560/17, щодо оцінки обґрунтованості вимог кредиторів у разі наявності нововиявлених обставин.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №925/367/20(925/143/24) від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є заява ліквідатора про покладення солідарної відповідальності на колишнього керівника ТОВ “Остер” за зобов’язаннями банкрута через несвоєчасне звернення до суду із заявою про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви ліквідатора, але змінив мотивувальну частину рішень. Суд вказав, що ліквідатор не визначив розмір солідарної відповідальності та не заявив вимоги про стягнення конкретної суми з колишнього керівника, що є необхідною умовою для задоволення такої заяви. Суд підкреслив, що обрання неефективного способу захисту (в даному випадку, відсутність вимоги про стягнення конкретної суми) є самостійною підставою для відмови в позові, незалежно від інших обставин справи. Суд також послався на практику Великої Палати Верховного Суду щодо ефективності обраного способу захисту та на висновки судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду щодо необхідності одночасного встановлення порушення та покладення солідарної відповідальності з визначенням суми стягнення.

3. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви ліквідатора, але змінив мотивувальну частину, вказавши на неефективність обраного способу захисту.

Справа №921/527/23 від 15/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детальніше цю справу.

1. Предметом спору є визнання недійсними довіреностей.

2. Судячи з резолютивної частини, касаційний суд частково задовольнив скаргу ТОВ “Альпо”, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишивши в силі саме рішення апеляційного суду. Це означає, що суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду по суті спору (тобто щодо недійсності довіреностей), але не погодився з аргументацією, якою апеляційний суд обґрунтував своє рішення. Можливо, апеляційний суд допустив помилки в застосуванні норм права або не врахував певні важливі обставини, що вплинули на обґрунтування рішення, але не на його суть. Тому касаційний суд вирішив виправити ці недоліки, виклавши власну аргументацію, але не змінюючи кінцевого результату розгляду справи.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишивши саме рішення без змін.

Справа №914/444/19 від 08/04/2025
Доброго дня! Звісно, я допоможу вам розібратися в цьому судовому рішенні.

1. Предметом спору є вимога прокурора про зобов’язання комунального підприємства звільнити самовільно зайняту земельну ділянку від твердих побутових відходів.

2. Суд відмовив у задоволенні позову прокурора, оскільки не було доведено факту самовільного зайняття земельної ділянки комунальним підприємством. Суд врахував, що комунальне підприємство у певний період не мало доступу до сміттєзвалища та організовувало вивіз відходів на інші полігони. Також, суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо точної площі та конфігурації самовільно зайнятої ділянки, що є важливим, оскільки навколо полігону розташовані земельні ділянки, які належать іншим власникам. Верховний Суд підкреслив, що прокурор не надав достатніх доказів, які б підтверджували самовільне зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, враховуючи всі обставини справи. Суд касаційної інстанції зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на встановлених обставинах справи та наданих доказах, яким було надано належну оцінку.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №755/8930/22 від 10/04/2025
1. Предметом спору є закриття кримінального провадження проти ОСОБА_6 у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про закриття кримінального провадження, оскільки прокурор оскаржував закриття провадження через закінчення строку досудового розслідування, стверджуючи, що строки не були порушені, оскільки підозрюваний переховувався і досудове розслідування зупинялось на час воєнного стану. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які встановили, що слідчий суддя обґрунтовано скасував постанови про зупинення досудового розслідування, оскільки на момент їх винесення місцезнаходження підозрюваного було відоме. Суд зазначив, що обвинувальний акт був направлений до суду поза межами строків досудового розслідування, встановлених ст. 219 КПК, і що суди попередніх інстанцій належним чином дослідили всі обставини справи та надали оцінку доводам прокурора. Також, суд касаційної інстанції відхилив доводи прокурора щодо порушень, допущених слідчим суддею при скасуванні постанов про зупинення досудового розслідування, оскільки суд першої інстанції розглянув заперечення прокурора та надав на них відповіді.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №590/242/22 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження вироку щодо засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України (порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого) та прохання про застосування ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням).

2. Суд, відмовляючи у задоволенні касаційної скарги захисника, виходив з того, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_6 є обґрунтованим, а кваліфікація його дій – правильною. Суд врахував тяжкість вчиненого злочину, який відноситься до категорії тяжких, дані про особу засудженого та обставини скоєння злочину, зокрема, наслідки у вигляді смерті людини. Також було враховано позицію потерпілого, який наполягав на реальному позбавленні волі. Суд зазначив, що відшкодування шкоди потерпілій стороні не було повним і не може бути співмірним з втратою життя людини. Крім того, суд вказав, що наявність пом’якшуючих обставин врахована при призначенні мінімального покарання, передбаченого санкцією статті, але не є достатньою підставою для звільнення від відбування покарання. Суд апеляційної інстанції належним чином перевірив доводи апеляційної скарги та обґрунтовано відмовив у застосуванні ст. 75 КК України.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №761/41888/17 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є законність звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

2. Суд касаційної інстанції розглядав касаційні скарги прокурора та представника потерпілого на ухвалу апеляційного суду, яким було скасовано обвинувальний вирок щодо ОСОБА_6 та звільнено його від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності; касатори наполягали на тому, що апеляційний суд неправильно обрахував строки давності, не врахувавши фактів переривання та зупинення їх перебігу, а також не вирішив питання щодо процесуальних витрат. Суд касаційної інстанції зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності є безумовним, і суд не повинен встановлювати вину особи, а згода особи на таке звільнення не є визнанням вини. Суд також вказав, що перебіг строку давності зупиняється лише у випадку, коли особа ухиляється від слідства або суду саме у цьому кримінальному провадженні, а не в іншому. Щодо переривання строку давності, суд підкреслив, що винуватість особи має бути встановлена лише обвинувальним вироком суду, якого на момент розгляду справи не було.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційні скарги, змінивши ухвалу апеляційного суду лише в частині вирішення питання про процесуальні витрати, поклавши їх на державу, а в іншій частині ухвалу залишив без змін.

Справа №464/7111/14-к від 07/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили.

1. Предметом спору є відмова Львівського апеляційного суду поновити строк на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

2. Верховний Суд погодився з рішенням апеляційного суду, вказавши, що строк подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами становить три місяці з моменту, коли особа дізналася про ці обставини. Цей строк застосовується незалежно від того, чи стосуються нововиявлені обставини пом’якшення чи обтяження вини. Суд зазначив, що апеляційний суд обґрунтовано відмовив у поновленні строку, оскільки засуджений не надав переконливих причин пропуску строку, а обставини, на які він посилався, вже були предметом розгляду суду. Суд також роз’яснив співвідношення між різними частинами статті 461 КПК України, наголосивши, що частина 1 встановлює строк для звернення особи, а частини 2-4 визначають строки, протягом яких суд може переглянути рішення. Суд підкреслив, що незастосування положень ч. 1 ст. 461 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

3. Суд залишив ухвалу Львівського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу засудженого – без задоволення.

Справа №922/1521/18 (922/2149/24) від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є витребування майна ПАТ “Каравай” з незаконного володіння ТДВ “Салтівський хлібозавод” у межах справи про банкрутство ПАТ “Каравай”.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, оскільки встановив тотожність сторін, предмету та підстав позову з попередньою справою № 922/1521/18 (922/414/23), в якій вже було ухвалене рішення. Суд зазначив, що позивач не змінив підстав позову, а лише посилався на додаткові докази, що не є підставою для повторного розгляду спору. Також, наявність рішення про визнання ПАТ “Златобанк” забезпеченим кредитором не впливає на питання тотожності спорів при віндикації. Суд підкреслив, що чинні процесуальні норми не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави, однак в даному випадку такої зміни підстав позову не відбулося. Суд касаційної інстанції відхилив посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо покладення підтвердження добросовісності на набувача, оскільки ці доводи стосуються вирішення спору по суті, а не застосування норм про закриття провадження у справі.

3. Суд постановив касаційну скаргу ПАТ “Каравай” залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду та ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Справа №910/19086/23 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження наказів та рішень щодо передачі державного майна (будівель) від одного державного підприємства (ДП “УкрДГРІ”) до сфери управління Міністерства освіти і науки України та закріплення його за Львівським національним університетом імені Івана Франка на праві господарського відання.

2. Суд касаційної інстанції, переглядаючи справу, дійшов таких основних висновків:
* Частина позовних вимог (щодо оскарження наказу ФДМУ про передачу майна та рішень про реєстрацію змін щодо органу управління майном) підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується управлінських функцій суб’єктів владних повноважень (ФДМУ та МОН). Суд наголосив, що баланс підприємства не визначає підстав знаходження майна у власності, а спірні рішення стосуються повноважень з управління державним майном, а не речових прав.
* Інша частина позовних вимог (щодо оскарження наказу МОН про закріплення майна за університетом та рішень про реєстрацію права господарського відання) підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, але позов подано до неналежних відповідачів (ФДМУ та МОН), оскільки спір виник між ДП “УкрДГРІ” та Львівським національним університетом імені Івана Франка як набувачем майна на праві господарського відання. Суд підкреслив, що визначення відповідачів є правом позивача, але встановлення належності відповідачів – обов’язком суду.
* Вимога про визнання протиправним наказу МОН є неефективним способом захисту, оскільки наказ вже виконано (майно закріплено за університетом), а ефективним способом захисту було б оскарження державної реєстрації права господарського відання.
* Суд зазначив, що об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, є неприпустимим.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду, частково скасував рішення суду першої інстанції та закрив провадження в частині позовних вимог, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а в решті частини залишив в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, але з інших мотивів.

Справа №140/8778/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі було оскарження поліцейським наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення з поліції.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, виходив з того, що при обранні виду дисциплінарного стягнення дисциплінарна комісія врахувала наявність у поліцейського суворої догани, як обставину, що обтяжує відповідальність. Проте, на момент розгляду справи в суді касаційної інстанції, ця сувора догана вже була скасована судом. Верховний Суд наголосив, що хоч суд й обмежений в правовій оцінці та перевірці на предмет обґрунтованості актів та дій органів публічної влади під час виконання ними дискреційних повноважень, водночас повинен проконтролювати, чи не є викладені у них висновки суб`єкта владних повноважень щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими. Суд підкреслив, що скасування попереднього дисциплінарного стягнення, яке було передумовою для обрання більш суворого дисциплінарного стягнення у виді звільнення, не може залишатись поза увагою з огляду на вимоги добросовісності та розсудливості при ухваленні відповідного судового рішення. Суд також зазначив, що висновок службового розслідування не містить обґрунтувань, які б, за умови відсутності дії інших дисциплінарних стягнень, беззаперечно вказували на необхідність застосування до позивача саме звільнення зі служби як найсуворішого виду дисциплінарного стягнення.

Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу поліцейського, скасував рішення апеляційного суду та визнав протиправними накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з поліції, поновивши його на посаді та стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Справа №520/24380/24 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження наказу податкового органу про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фармснаб».

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі, мотивуючи це тим, що наказ про проведення перевірки є актом індивідуальної дії, який вичерпав свою дію після проведення перевірки, складання акту та прийняття податкового повідомлення-рішення. Суд зазначив, що оскарження наказу в даному випадку не є ефективним способом захисту прав платника податків, оскільки скасування наказу не відновить порушене право. Натомість, платник податків може оскаржувати рішення, прийняті за наслідками перевірки, посилаючись на порушення, допущені під час призначення та проведення перевірки, якщо вони вплинули на правильність висновків контролюючого органу. Суд також послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка вказує на те, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №924/700/24 (924/1012/23) від 02/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору є стягнення судових витрат, понесених відповідачем у зв’язку з розглядом справи, а саме: судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, а також витрат на професійну правничу допомогу.

Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено у задоволенні заяви Фермерського господарства “Золотий Жайвір” про стягнення судових витрат. Суд зазначив, що згідно з ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, для компенсації витрат відповідача необхідно встановити наявність необґрунтованих дій позивача. У даній справі, позов було залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а не з ініціативи позивача, оскільки на момент розгляду справи було відкрито провадження у справі про банкрутство відповідача. Суд також врахував, що позивач пред’явив грошові вимоги до боржника у строк, визначений Кодексом України з процедур банкрутства, що не може свідчити про наявність мети щодо ущемлення прав та інтересів відповідача, тобто про необґрунтованість або недобросовісність дій позивача. Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно застосували положення ч. 5 ст. 130 ГПК України, відмовивши у задоволенні заяви про стягнення судових витрат.

Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №500/159/24 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

2. Суд касаційної інстанції встановив, що платник податків оскаржує штраф, накладений податковим органом за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Суд зазначив, що згідно з чинним законодавством, платники ПДВ зобов’язані своєчасно реєструвати податкові накладні в ЄРПН. Водночас, під час воєнного стану, контролюючий орган має обмежений час для приймання електронних документів. Суд наголосив, що надсилання податкових накладних платником в останній день строку до 20:00 не є порушенням, навіть якщо контролюючий орган не встиг їх прийняти до 18:00. Проте, суд також зазначив, що суди попередніх інстанцій помилково скасували податкове повідомлення-рішення повністю, замість того, щоб скасувати його лише в частині штрафу, нарахованого за ті податкові накладні, які були подані вчасно. Суд вказав, що необхідно було дослідити додаток до податкового повідомлення-рішення та виокремити суму штрафу, застосованого за несвоєчасну реєстрацію частини податкових накладних.

3. Суд вирішив касаційну скаргу податкового органу задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №367/1803/21 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є обвинувачення ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у зловживанні владою або службовим становищем, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України.

2. На жаль, з наданої резолютивної частини постанови неможливо встановити аргументи суду. У тексті відсутні будь-які мотиви, якими керувався суд при прийнятті рішення. Для аналізу аргументів суду необхідний повний текст постанови, де будуть викладені обставини справи, доводи сторін та обґрунтування позиції суду. Без повного тексту постанови неможливо зрозуміти, чому суд вирішив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін.

3. Верховний Суд ухвалив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок Ірпінського міського суду та ухвалу Київського апеляційного суду щодо обвинувачених – без змін.

Справа №712/6011/21 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у цій справі є оскарження вироків судів першої та апеляційної інстанцій щодо засудження особи за незаконний збут психотропних речовин та незаконне виготовлення обладнання для виготовлення наркотичних засобів.

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу захисника, мотивуючи це тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність в діях засудженого складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 313 КК України (незаконне виготовлення обладнання для виготовлення наркотичних засобів), оскільки вилучений у нього саморобний пристрій не є обладнанням, призначеним саме для виготовлення наркотичних засобів, а є саморобним пристроєм, створеним з побутових речей. Суд також зазначив, що не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону зумовлює недопустимість доказу, а посилання захисника на попередню практику Верховного Суду є нерелевантним обставинам цієї справи. Верховний Суд підкреслив, що кримінальний процесуальний закон не містить вимог щодо необхідності підтвердження походження коштів, використаних під час оперативної закупки. Крім того, Верховний Суд вказав, що відсутність зазначення даних про співробітників правоохоронних органів в протоколах огляду та помітки грошей, огляду покупця і вручення грошей, а також у протоколах про результати аудіо-, відеоконтролю особи не є істотним порушенням кримінального процесуального закону.

3. Верховний Суд скасував вироки судів попередніх інстанцій в частині засудження особи за ч. 3 ст. 313 КК України та закрив кримінальне провадження в цій частині, а в решті судові рішення змінив, зменшивши строк покарання.

Справа №670/789/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 186 КК України (грабіж, вчинений повторно, в умовах воєнного стану).

2. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду, оскільки апеляційний суд не спростував належним чином доводи апеляційної скарги захисника, а саме: щодо порушення вимог ст. 214 КПК України при внесенні відомостей до ЄРДР, можливого тиску працівників поліції на потерпілого, недопустимості протоколу додаткового допиту потерпілого. Суд апеляційної інстанції не провів належного аналізу обставин кримінального провадження та не дав оцінки доказам за критеріями ст. 94 КПК України. Також, апеляційний суд не надав жодної відповіді на доводи апеляційної скарги захисника щодо обставин набуття права власності на велосипед та користування ним, зокрема, не врахував покази свідків, які підтверджували дозвіл потерпілого на користування велосипедом. В результаті, суд апеляційної інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, що ставить під сумнів законність й обґрунтованість судового рішення.

3. Верховний Суд ухвалив касаційну скаргу захисника задовольнити, ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, обравши ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб.

Справа №756/2340/23 від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження прокурором вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо затвердження угоди про примирення між обвинуваченим у порушенні правил безпеки дорожнього руху в стані алкогольного сп’яніння, що спричинило середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій, та потерпілою.

2. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу прокурора без задоволення, виходячи з того, що висновки судів попередніх інстанцій про можливість укладення угоди про примирення у даному кримінальному провадженні є обґрунтованими. Суд зазначив, що угода про примирення є важливим інструментом для узгодження інтересів сторін кримінального конфлікту, і в даному випадку зміст угоди не суперечить інтересам суспільства та забезпечує баланс інтересів сторін. Також, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що доводи прокурора щодо необґрунтованого застосування ст. 69 КК України не можуть бути предметом розгляду, оскільки прокурор може оскаржувати вирок на підставі угоди лише з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України, а саме затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому угода не може бути укладена. Суд касаційної інстанції не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на законність судових рішень.

3. Суд вирішив залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Справа №761/1573/23 від 10/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення:

1. Предметом спору є законність виправдувального вироку ОСОБА_6, обвинуваченого у замаху на крадіжку, вчинену з проникненням у житло в умовах воєнного стану.

2. Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд формально розглянув апеляційну скаргу прокурора, не спростувавши належним чином доводи прокурора щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та неправильної оцінки доказів. Зокрема, апеляційний суд не проаналізував покази потерпілого та свідка, які суперечили висновкам суду першої інстанції, і не надав оцінку доводам прокурора щодо незаконного вторгнення в житло. Також, апеляційний суд не врахував усталену практику Верховного Суду щодо відібрання відбитків пальців, які не є біологічними зразками. Суд касаційної інстанції наголосив на необхідності створення апеляційним судом умов для повторного дослідження обставин, які заперечував прокурор.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в апеляційній інстанції.

Справа №715/3205/24 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є право компанії «Філіп Морріс Брендз Сарл» на оскарження вироку суду першої інстанції щодо засуджених за контрабанду та незаконне виготовлення тютюнових виробів.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, яким було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за скаргою представника компанії «Філіп Морріс Брендз Сарл», мотивуючи це тим, що компанія не є потерпілою у даному кримінальному провадженні. Верховний Суд вказав, що для набуття статусу потерпілого достатньо подання заяви про вчинення кримінального правопорушення щодо особи або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Припинення статусу потерпілого можливе лише за умови винесення вмотивованої постанови слідчим або прокурором про відмову у визнанні потерпілим. Суд також зазначив, що апеляційний суд не врахував, що кримінальне провадження, в рамках якого компанія була визнана потерпілою, було об’єднано з іншим провадженням, а після виділення матеріалів в окреме провадження рішення про скасування статусу потерпілого щодо компанії не приймалось. Крім того, представник компанії брав участь у судовому процесі в суді першої інстанції, що також свідчить про визнання за компанією статусу потерпілого.

3. Суд скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Справа №585/3430/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як і обіцяно:

1. Предметом спору є оскарження вироку щодо особи, засудженої за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.

2. Суд касаційної інстанції залишив вирок апеляційційного суду без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали особу винною в ухиленні від мобілізації, оскільки вона, будучи військовозобов’язаною, отримала повістку, але не з’явилася до ТЦК та СП без поважних причин. Суд зазначив, що стороною захисту не було надано доказів, які б спростовували законність рішення, враховуючи наявність письмової заяви особи про відмову від служби через боягузтво. Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням, оскільки ухилення від мобілізації під час воєнного стану є серйозним порушенням обов’язку громадянина щодо захисту Вітчизни. Суд врахував, що особа є непрацюючою, не перебуває на обліку у лікарів, але вчинила злочин, що підриває обороноздатність держави, тому застосував більш м’яке покарання у вигляді обмеження волі, але без звільнення від відбування.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок апеляційного суду – без змін.

Справа №333/11505/23 від 09/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є касаційна скарга захисника на ухвали судів попередніх інстанцій про застосування примусових заходів медичного характеру до особи, яка вчинила суспільно небезпечні діяння у стані неосудності.

2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу захисника, мотивуючи це тим, що набрав чинності закон, який декриміналізував один з епізодів, а саме крадіжку, вчинену особою. Верховний Суд зазначив, що згідно зі змінами до законодавства, крадіжка вважається кримінальним правопорушенням лише у випадку, якщо вартість викраденого майна перевищує певний розмір, а в даному випадку вартість викраденого майна була нижчою за цей поріг. Суд також врахував, що ці зміни мають зворотну силу, оскільки пом’якшують відповідальність особи. **** Суд послався на постанову об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21. Щодо застосування примусових заходів медичного характеру, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, враховуючи висновок судово-психіатричної експертизи та суспільну небезпечність діянь особи.

3. Суд касаційної інстанції змінив ухвали судів попередніх інстанцій, закривши кримінальне провадження в частині крадіжки, але залишив без змін рішення про застосування примусових заходів медичного характеру.

Справа №758/404/23 від 10/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детально рішення Верховного Суду.

1. Предметом спору є ухвала Київського апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ТОВ «АСТРА СІСТЕМ ТРЕЙД».

2. Верховний Суд залишив без змін ухвалу апеляційного суду, не задовольнивши касаційну скаргу ТОВ «АСТРА СІСТЕМ ТРЕЙД». На жаль, з наданого тексту неможливо встановити конкретні аргументи суду, оскільки відсутня мотивувальна частина рішення. Ми бачимо лише резолютивну частину, яка фіксує кінцеве рішення суду. Зазвичай, суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішень судів нижчих інстанцій, виходячи з доводів касаційної скарги та матеріалів справи. Для повного аналізу необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви, якими керувався суд при прийнятті рішення.

3. Суд постановив залишити ухвалу Київського апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу ТОВ «АСТРА СІСТЕМ ТРЕЙД» – без задоволення.

Справа №367/1803/21 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у справі є законність виправдувального вироку щодо чотирьох осіб, обвинувачених у зловживанні службовим становищем, пов’язаним із незаконним відчуженням земельних ділянок лісового фонду.

Суд, залишаючи в силі виправдувальний вирок, керувався тим, що прокурор не довів поза розумним сумнівом факт вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими, оскільки рішення Бучанської селищної ради про віднесення земель до житлової забудови відповідало вимогам закону, а земельні ділянки не належали до лісового фонду, тому не потребували згоди лісогосподарської установи чи Кабміну на їх виділення. Суд також врахував, що обвинувачені діяли в межах своєї компетенції, а рішення про виділення землі приймалися колегіально Бучанською міською радою. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, підкресливши, що питання законності рішення селищної ради вже було предметом розгляду в інших судових процесах, де його було визнано законним. Суд касаційної інстанції також підкреслив, що не може переоцінювати докази, які вже були оцінені судами попередніх інстанцій, і не встановив істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування судових рішень.

Суд ухвалив залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, а вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін.

Справа №910/18943/20 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є покладення субсидіарної відповідальності на колишнього керівника та засновника ТОВ “Торговий дім “Агрі-Трейд” за зобов’язаннями товариства у зв’язку з доведенням його до банкрутства.

2. Суд касаційної інстанції залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, які поклали субсидіарну відповідальність на колишнього керівника та засновника, оскільки було встановлено, що вони вчиняли дії, спрямовані на доведення товариства до банкрутства. Суди встановили, що колишній керівник укладав завідомо невигідні договори, виводив активи на пов’язані компанії та не вживав заходів для стягнення дебіторської заборгованості. Також було враховано, що учасник товариства, компанія “Укрселко Лімітед”, погоджувала ці дії. Суд підкреслив, що особи, які притягуються до субсидіарної відповідальності, не спростували наявність причинно-наслідкового зв’язку між їхніми діями та банкрутством підприємства. Важливо, що суд врахував презумпцію вини керівника та учасника, яка не була спростована.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №910/11109/23 від 08/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. **Предмет спору:** Спір стосується усунення перешкод у користуванні майном, а саме нежитловим приміщенням, яке, на думку позивача, незаконно використовується відповідачем.

2. **Основні аргументи суду:** Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки встановив, що існує подвійна реєстрація права власності на спірне приміщення за різними адресами, що робить обраний позивачем спосіб захисту (негаторний позов) неефективним. Суд зазначив, що в такій ситуації більш ефективним способом захисту було б пред’явлення віндикаційного позову (витребування майна з чужого незаконного володіння), щоб вирішити спір щодо права власності між позивачем і третьою особою, яка також претендує на це майно. Суд підкреслив, що вирішення спору має призвести до припинення порушення і повноцінного володіння нерухомим майном, а рішення про витребування майна може стати підставою для закриття одного з розділів Державного реєстру прав на нерухоме майно. Суд також врахував, що відповідач використовує приміщення на підставі договору оренди з третьою особою, що ускладнює усунення перешкод без вирішення питання про право власності.

3. **Рішення суду:** Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, тобто в позові про усунення перешкод у користуванні майном було відмовлено.

Справа №917/1360/18(917/2024/21) від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є визнання недійсним договору переведення боргу в межах справи про банкрутство.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про визнання недійсним договору переведення боргу, оскільки позивач не довів фраудаторності оспорюваного договору. Суди встановили, що позивач не надав доказів умисного ухилення сторін від виконання зобов’язань перед кредиторами, неплатоспроможності нового боржника на момент укладення договору, а також обізнаності сторін про неможливість виконання новим боржником взятих на себе зобов’язань. Суд також врахував, що провадження у справі про банкрутство було порушено пізніше укладення договору, а посилання на судові рішення про наявність боргів є необґрунтованими, оскільки вони були ухвалені значно пізніше укладення договору. Суд касаційної інстанції підкреслив, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, а позивач не надав достатніх доказів на підтвердження своїх вимог.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №924/13/24 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки.

2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який закрив провадження у справі, оскільки вважав, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а не господарського. Суд виходив з того, що державна реєстрація земельної ділянки є результатом реалізації органами Держгеокадастру їхніх контрольних функцій у сфері управлінської діяльності, а не спором про речове право. Суд зазначив, що відсутні документи, які б підтверджували набуття відповідачем права власності чи іншого речового права на спірну земельну ділянку. Також суд врахував, що ГУ Держгеокадастру у спірних правовідносинах діє як суб`єкт владних повноважень, на якого покладені функції щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок. Суд касаційної інстанції закрив касаційне провадження в частині посилання на неврахування попередньої практики Верховного Суду, оскільки вважав, що наведені скаржником справи не є подібними до даної.

3. Верховний Суд залишив без змін постанову апеляційного суду про закриття провадження у справі.

Справа №162/798/20 від 01/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору у даній справі є оскарження вироку суду першої інстанції та ухвали апеляційного суду щодо засудженого ОСОБА_8.

2. На жаль, з наданої резолютивної частини постанови неможливо встановити конкретні аргументи, якими керувався суд касаційної інстанції при прийнятті рішення. Ми не знаємо, які саме порушення закону ставились під сумнів захисниками, і як суд їх оцінив. Проте, зважаючи на те, що Верховний Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, можна припустити, що він не знайшов істотних порушень кримінального процесуального закону або неправильного застосування матеріального закону, які б могли призвести до скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень. Можливо, суд касаційної інстанції погодився з оцінкою доказів, наданою судами першої та апеляційної інстанцій, та вважав доведеною вину ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який його було засуджено. Також, можливо, суд касаційної інстанції не знайшов підстав для пом’якшення покарання, призначеного засудженому. Для більш детального аналізу необхідно ознайомитися з повним текстом постанови, де будуть викладені мотиви прийнятого рішення.

3. Верховний Суд ухвалив залишити вирок районного суду та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисників – без задоволення.

Справа №162/798/20 від 01/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є оскарження вироку щодо засудження ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 286 КК України (порушення правил дорожнього руху, що спричинило загибель кількох осіб) та призначеного йому покарання.

Верховний Суд залишив вирок без змін, підкресливши, що суди попередніх інстанцій ретельно дослідили докази, надані сторонами, та обґрунтовано визнали їх достатніми для встановлення вини засудженого. Суд касаційної інстанції відхилив доводи захисту щодо недопустимості доказів, зокрема протоколів огляду місця ДТП, слідчого експерименту, висновків судово-медичних та інженерно-транспортних експертиз, вказавши на відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судових рішень. ВС також зазначив, що призначене покарання у вигляді 10 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки відповідає тяжкості злочину, особі засудженого та є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів. Суд також врахував думку потерпілих, для яких загибель близьких стала непоправною втратою.

Суд прийняв рішення залишити вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу захисників – без задоволення.

Справа №175/1958/22 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є законність закриття кримінального провадження стосовно трьох осіб (ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_8) у зв’язку із закінченням строків досудового розслідування, а також повернення обвинувального акта прокурору.

2. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу прокурора, скасувавши ухвалу апеляційного суду в частині закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8. Суд зазначив, що апеляційний суд, закриваючи провадження щодо цих осіб, вийшов за межі своїх повноважень, оцінивши постанови слідчого, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції. ВС підкреслив, що апеляційний суд не мав підстав посилатися на ухвалу слідчого судді щодо ОСОБА_7 як на доказ незаконності постанов щодо інших обвинувачених, оскільки щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_8 були інші ухвали слідчих суддів, які не оскаржувалися. ВС також вказав на те, що апеляційний суд не обґрунтував, якою нормою закону керувався, стверджуючи, що неможливо закрити провадження лише щодо одного обвинуваченого у спільному провадженні. Водночас, ВС погодився з рішенням про закриття провадження щодо ОСОБА_7, оскільки прокурор не надав достатніх доказів невідповідності ухвали слідчого судді, якою було скасовано постанову про зупинення досудового розслідування, вимогам КПК України.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду в частині закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_8, призначивши новий розгляд в апеляційній інстанції, а в решті рішення залишив без змін.

Справа №442/5716/16-к від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є обвинувачення ОСОБА_7 у незаконному використанні спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, а саме у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 359 КК України.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи касаційну скаргу прокурора, встановив, що апеляційний суд безпідставно погодився з висновком місцевого суду про недопустимість протоколу обшуку, оскільки дозвіл на обшук був наданий у всьому приміщенні Дрогобицького ВП, де і було вилучено брелок. Крім того, апеляційний суд не мотивував належним чином своє рішення щодо сумнівів у достовірності висновку експертизи відео-звукозапису, не з’ясувавши, чи потребував експерт додаткових матеріалів для дослідження. Суд касаційної інстанції наголосив, що хоча апеляційний суд і допустив помилки, скасування виправдувального вироку не призведе до зміни рішення, оскільки прокурор не ставив питання про застосування більш тяжкого покарання. Суд касаційної інстанції керувався правовими висновками Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду, які встановлюють обмеження щодо погіршення становища обвинуваченого під час нового розгляду справи.

3. Верховний Суд залишив вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду без змін, а касаційну скаргу прокурора – без задоволення.

Справа №554/13969/22 від 10/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору у цій справі є оскарження вироку щодо особи, засудженої за крадіжку, грабіж та заволодіння офіційними документами, вчинені в умовах воєнного стану.

Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки дійшов висновку, що вина засудженого була доведена належними та допустимими доказами, оціненими судами попередніх інстанцій з дотриманням вимог кримінального процесуального закону. Суд зазначив, що доводи касаційної скарги про недопустимість доказів через відсутність належним чином оформленої постанови про призначення групи прокурорів є необґрунтованими, оскільки сторона обвинувачення надала належно оформлені постанови під час судового розгляду. Крім того, суд підкреслив, що кваліфікація дій засудженого за ч. 4 ст. 185 КК є правильною, оскільки його умисел був спрямований на заволодіння коштами з банківського рахунку потерпілого, а сума викрадених коштів є достатньою для такої кваліфікації. Апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційної скарги сторони захисту та надав обґрунтовані відповіді на них.

Рішення суду: Вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду залишено без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №160/23272/24 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення та рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, прийнятих податковим органом.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов, виходячи з того, що до позивачки не може бути застосовано обмеження щодо обсягу доходу, оскільки на момент переходу на другу групу єдиного податку такі обмеження були відсутні. Апеляційний суд скасував це рішення, вважаючи, що запроваджені зміни до Податкового кодексу не встановлюють нових вимог, а позивачка може самостійно обирати систему оподаткування з урахуванням чинного законодавства. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, зазначивши, що зміни до Податкового кодексу, які обмежують обсяг доходу, не можуть мати зворотної дії в часі та застосовуватися до періоду, коли такі обмеження ще не були встановлені. Суд також наголосив, що податковий орган не мав можливості під час камеральної перевірки встановити дохід позивачки в межах кожного місяця та визначити дотримання нею встановлених обсягів.

3. Суд скасував постанову апеляційного суду та змінив рішення суду першої інстанції, залишивши в силі рішення про задоволення позову, але з іншою мотивацією.

Справа №701/280/18-к від 10/04/2025
Доброго дня! Розглянемо судове рішення.

1. Предметом спору є касаційна скарга представника цивільного відповідача ТОВ «Гюнсел» на ухвалу апеляційного суду щодо стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП.

2. Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу, мотивуючи це тим, що рішення судів попередніх інстанцій щодо стягнення судових витрат з засудженого є необґрунтованим. Крім того, суд вирішив, що питання стягнення з ТОВ «Гюнсел» шкоди у зв’язку з втратою годувальника має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки потребує з’ясування обставин, що виходять за межі кримінального провадження, зокрема, щодо трудових відносин між загиблим та підприємством. Суд наголосив на необхідності дотримання принципів змагальності та рівності сторін при розгляді цивільного позову. Враховуючи, що апеляційний суд не дослідив належним чином ці обставини, касаційний суд скасував ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінив судові рішення в частині судових витрат та скасував ухвалу апеляційного суду в частині цивільного позову, направивши його на новий розгляд до суду першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Справа №4910/10/19 від 08/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження вироку та ухвали апеляційного суду щодо засудження ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).

2. Суд касаційної інстанції залишив вирок без змін, оскільки суди попередніх інстанцій детально проаналізували докази та встановили, що ОСОБА_7, зловживаючи своїм службовим становищем, незаконно перерахував кошти державного підприємства на користь приватної компанії за послуги, які фактично не були надані. Суд відхилив аргументи захисту про порушення підсудності, недопустимість доказів та відсутність складу злочину. Суд зазначив, що кримінальне провадження було розпочато правомірно, оскільки шкода була завдана державним інтересам, а не приватному власнику. Також суд вказав, що отримання інформації детективом в межах збирання доказів не потребувало дотримання порядку міжнародного співробітництва. Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність вини ОСОБА_7 поза розумним сумнівом, враховуючи підписання ним документів, які стали підставою для перерахування коштів, та відсутність доказів надання послуг компанією.

3. Суд ухвалив залишити вирок Вищого антикорупційного суду та ухвалу Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду без змін, а касаційну скаргу захисника – без задоволення.

Справа №924/700/24 (924/1012/23) від 10/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження дій приватного виконавця щодо надання ТОВ “Суффле Агро Україна” інформації про банківські рахунки Фермерського господарства “Золотий Жайвір”, яку ФГ вважає банківською таємницею.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що ТОВ “Суффле Агро Україна” є стягувачем у виконавчому провадженні, і має право на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, в тому числі з інформацією про майновий стан боржника. Суд зазначив, що виконавець зобов’язаний надавати сторонам виконавчого провадження можливість ознайомлюватися з матеріалами справи. Також, суд підкреслив, що Закон України “Про банки і банківську діяльність” дозволяє банкам розкривати банківську таємницю органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям на їхні запити з питань виконання судових рішень. Доводи скаржника про відсутність повноважень у представника ТОВ “Суффле Агро Україна” на подання запиту приватному виконавцю були відхилені, оскільки приватний виконавець надіслав копії матеріалів виконавчого провадження саме на адресу ТОВ “Суффле Агро Україна”. Суд також зазначив, що повноваження адвоката як представника можуть підтверджуватися довіреністю.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу Фермерського господарства “Золотий Жайвір” без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №904/1278/24 від 08/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення заборгованості за поставлену продукцію.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення попередніх судів, які залишили позов без розгляду через неявку позивача в судове засідання. Суд касаційної інстанції наголосив, що згідно з процесуальним законодавством, якщо позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, то його неявка не є безумовною підставою для залишення позову без розгляду. Суд також зазначив, що положення статей 202, 226 ГПК України не передбачають обов’язок позивача при призначенні кожного окремого судового засідання у справі повідомляти про розгляд справи за його відсутності. Суд касаційної інстанції підкреслив, що судовий процес має бути спрямований на вирішення спору по суті, а не на формальне дотримання процедур. Враховуючи, що явка сторін не була визнана обов’язковою, а позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, суд касаційної інстанції вважає, що не було підстав для залишення позову без розгляду.

3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №1.380.2019.003571 від 16/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими підприємству було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ та розмір від’ємного значення ПДВ.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, які визнали податкові повідомлення-рішення протиправними, виходячи з наступного:
* Підприємство надало достатньо первинних документів (договори, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, тощо), які підтверджують реальність господарських операцій з контрагентами.
* Податковий орган не довів, що операції не мали ділової мети або були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.
* Порушення податкової дисципліни контрагентами не може бути підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит, якщо платник мав реальні витрати і використовував придбані товари/послуги у своїй господарській діяльності.
* Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, платник податків не несе відповідальності за недостовірні відомості в первинних документах, якщо він не вносив їх самостійно і не знав про їх недостовірність.
* Податковий орган не довів, що Підприємство діяло нерозумно, недобросовісно або без належної обачності при виборі контрагентів та оформленні господарських операцій.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №380/12961/24 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження рішення виконкому Львівської міськради про демонтаж тимчасової споруди, встановленої фізичною особою для підприємницької діяльності.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення апеляційного суду про забезпечення позову, виходячи з наступного: тимчасова споруда має ознаки легкої конструкції без фундаменту, а отже, її демонтаж не є незворотнім; підприємницька діяльність передбачає ризики, і можливі збитки не є підставою для забезпечення позову; позивачка самостійно вирішила встановити споруду з цегли та дерева, усвідомлюючи можливі наслідки; для розміщення тимчасової споруди потрібен паспорт прив’язки, а у разі його відсутності споруда підлягає демонтажу; посилання апеляційного суду на попередню практику Верховного Суду є необґрунтованим, оскільки кожна справа розглядається індивідуально. Суд також зазначив, що твердження позивачки про можливе ускладнення виконання рішення суду в майбутньому є суб’єктивним і недостатнім для забезпечення позову.

3. Верховний Суд постановив скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Справа №520/21890/24 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести індексацію пенсії позивача з урахуванням встановлених урядом коефіцієнтів за період з 2021 по 2024 роки.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, керувався наступними аргументами:
* Індексація пенсії є невід’ємною складовою пенсійних виплат, спрямованою на підтримання купівельної спроможності громадян в умовах зростання цін.
* Кабінет Міністрів України, встановлюючи порядок індексації, не має права визначати базову розрахункову величину, оскільки це нівелює саму суть індексації та суперечить Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
* Під час перерахунку пенсії для індексації має використовуватись той показник середньої заробітної плати, який безпосередньо враховувався при призначенні пенсії.
* Дії пенсійного органу щодо встановлення щомісячних доплат замість застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, що враховувався при обчисленні пенсії, є неправомірними.
* Водночас, суд врахував строки звернення до суду, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, і обмежив період виплати перерахованої пенсії шістьма місяцями, що передували зверненню до суду.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій та частково задовольнив позов, зобов’язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести індексацію пенсії позивача з урахуванням встановлених коефіцієнтів, але лише за період, що не перевищує шести місяців до дати звернення до суду, а вимоги за попередній період залишив без розгляду.

Справа №756/16464/23 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є стягнення з Оболонського відділу державної виконавчої служби інфляційних втрат та трьох процентів річних на користь фізичної особи, які виникли внаслідок несвоєчасного повернення коштів за недійсними електронними торгами.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позовні вимоги. Суд зазначив, що після визнання електронних торгів недійсними у відповідача виникло грошове зобов’язання повернути кошти позивачу. Оскільки відповідач прострочив виконання цього зобов’язання, на нього покладається відповідальність у вигляді сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Суд відхилив аргументи відповідача про те, що позивач мав звертатися з виконавчим листом до центрального органу виконавчої влади, оскільки рішення про визнання торгів недійсними не передбачало повернення коштів, а отже, не підлягало примусовому виконанню. Також суд підкреслив, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відбувається незалежно від вини боржника. Суд касаційної інстанції підкреслив, що він не має повноважень втручатися в оцінку доказів, здійснену судами попередніх інстанцій, якщо не було порушень порядку їх надання та отримання.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №340/304/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність ненарахування та невиплати суддівської винагороди судді, який був мобілізований до Збройних Сил України.

2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, вказавши, що виплата суддівської винагороди регулюється Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів», але ці акти не регулюють питання виплати винагороди суддям, призваним на військову службу. Натомість, ці питання регулюються статтею 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП). З 19 липня 2022 року, після внесення змін до КЗпП, за мобілізованими працівниками зберігається лише місце роботи та посада, а виплата середнього заробітку скасована. Суд також зазначив, що позивач, перебуваючи на військовій службі, не здійснює судочинство, а отже, не має права на суддівську винагороду, яка є винагородою за виконання професійних обов’язків судді. Він набув статусу військовослужбовця і має право на грошове забезпечення, встановлене державою для цього виду служби. Суд також послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2025 року, яка підтверджує, що у разі проходження суддею військової служби за призовом під час мобілізації, за ним зберігається місце роботи і посада, але суддівська винагорода не виплачується.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №727/4341/24 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є позбавлення матері батьківських прав щодо малолітньої дитини та стягнення аліментів на утримання цієї дитини.

2. Суд апеляційної інстанції, на відміну від суду першої інстанції, ухвалив рішення про позбавлення матері батьківських прав, мотивуючи це тим, що місцевий суд не врахував факти вчинення домашнього насильства, зокрема, щодо дитини та у присутності дитини. Суд встановив, що мати неодноразово вчиняла адміністративні правопорушення, зокрема домашнє насильство щодо дитини та бабусі, а також притягувалася до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов’язків. Також суд врахував висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення матері батьківських прав, оскільки вона не дотримувалася рекомендацій щодо належного виконання батьківських обов’язків, вчиняла домашнє насильство та не забезпечувала дитині належних умов проживання. Суд апеляційної інстанції наголосив на серйозному ризику фізичної, емоційної та психічної травми для дитини у разі повернення до матері, а також на неможливості зміни поведінки матері на краще. Суд врахував, що мати вже була позбавлена батьківських прав щодо іншої дитини, що свідчить про її систематичне неналежне виконання батьківських обов’язків.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду про позбавлення матері батьківських прав – без змін.

Справа №200/5836/24 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є правомірність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що згідно із Законом України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, індексація пенсії має проводитися шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії під час її призначення, а не умовно встановленого базового показника на 1 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком Кабінету Міністрів України. Суд підкреслив, що у разі суперечності між законом і підзаконним актом, застосовується закон, як акт вищої юридичної сили. Також суд вказав на те, що пенсійне забезпечення має здійснюватися на принципах законодавчого визначення умов і порядку його здійснення, а також диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу). Враховуючи це, суд визнав протиправною відмову пенсійного органу провести індексацію пенсії позивачу шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати, який був застосований при призначенні його пенсії. Суд також зазначив, що Порядок Кабінету Міністрів України підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

3. Суд вирішив касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Справа №296/11254/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, завданої, на її думку, неправомірними діями ОСОБА_2, які полягали у поданні довіреностей, що не відповідали вимогам законодавства, під час розгляду інших цивільних справ, де ОСОБА_1 була позивачем.

2. Суд відмовив у відкритті провадження, мотивуючи це тим, що чинним законодавством не передбачено такого способу захисту, як подання позову про відшкодування шкоди, завданої внаслідок порушень при наданні довіреностей в інших судових справах. Суд зазначив, що питання щодо належного оформлення повноважень представників сторін має вирішуватися в межах тієї справи, де ці повноваження використовуються. Ініціювання окремого позову з метою оскарження дій, вчинених в іншій справі, суперечить завданням цивільного судочинства, яке має на меті ефективний захист порушених прав, а не оцінку доказів, зібраних в інших справах. Суд також послався на практику Верховного Суду, згідно з якою позови, спрямовані на оцінку доказів в інших справах або створення підстав для звільнення від доказування, не підлягають розгляду. Суд наголосив, що право на доступ до суду не є абсолютним і може бути обмежене законом, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №320/28419/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження рішення Державної інспекції архітектури та містобудування України (ДІАМ) про зупинення дії містобудівних умов та обмежень для реконструкції нежитлової будівлі під торгівельний центр.

2. Верховний Суд скасував ухвалу про забезпечення позову, вказуючи на те, що суди попередніх інстанцій невірно оцінили обставини справи. Суд зазначив, що позивач не надав достатніх доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до істотного ускладнення виконання рішення суду або до порушення його прав. ВС наголосив, що обґрунтування заяви про забезпечення позову містило лише загальні фрази без конкретного обґрунтування негативних наслідків. Також, ВС підкреслив, що забезпечення позову має бути спрямоване на забезпечення можливості виконання майбутнього рішення суду, а не на надання позивачу бажаного результату до вирішення справи по суті. Суд вказав, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати баланс інтересів сторін та надавати переваги одній зі сторін до вирішення справи по суті.

3. Верховний Суд ухвалив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Справа №280/4921/19 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є стягнення з фізичної особи-підприємця капіталізованих платежів на користь Пенсійного фонду для забезпечення виплат особі, яка отримала травму на виробництві у цього підприємця.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов Пенсійного фонду. Суд зазначив, що при припиненні підприємницької діяльності ФОП не звільняється від обов’язку сплатити капіталізовані платежі для забезпечення майбутніх виплат особі, яка отримала травму на виробництві. Розрахунок суми капіталізованих платежів здійснюється на основі Порядку №765, враховуючи середню тривалість життя в Україні та вік потерпілого на момент капіталізації, а не лише на строк встановленої інвалідності. Суд також підкреслив, що Фонд має право на отримання цих коштів для забезпечення майбутніх виплат потерпілому, оскільки не має інших джерел фінансування. Доводи скаржника про невідповідність розрахунку та відсутність доведеної необхідності майбутніх виплат були відхилені, оскільки суди ретельно перевірили розрахунок і встановили його відповідність вимогам законодавства.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №640/22081/22 від 16/04/2025
Доброго дня! Розглянемо постанову Верховного Суду у адміністративній справі.

1. Предметом спору є оскарження наказів про звільнення та поновлення на посаді в Бюро економічної безпеки України.

2. Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, виходив з того, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, надали належну оцінку доказам і правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1. Зокрема, суди врахували законність та обґрунтованість наказів про звільнення, а також дотримання процедури звільнення позивача. Суд також взяв до уваги специфіку діяльності Бюро економічної безпеки України та вимоги до працівників цього органу. Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не містять підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №201/2867/24 від 02/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги особі, яка оскаржувала ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі в частині розподілу судових витрат та відмови у звільненні від сплати судового збору.

Суд касаційної інстанції встановив, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу, вважаючи, що ухвала про закриття провадження в частині розподілу судових витрат не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Верховний Суд підкреслив, що згідно з процесуальним законодавством, зокрема пунктом 15 частини першої статті 353 ЦПК України, ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку. Суд також послався на висновок Великої Палати Верховного Суду, згідно з яким, якщо оскаржується ухвала про закриття провадження в частині стягнення судових витрат, то касаційна скарга розглядається як скарга на ухвалу про закриття провадження, яка підлягає касаційному оскарженню. Суд наголосив, що забезпечення права на апеляційне оскарження є однією з основних засад судочинства, а обмеження цього права має бути чітко регламентоване процесуальним законом.

Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Справа №305/598/18 від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

2. Суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду, який відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» через пропуск річного строку на оскарження. Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд не врахував, що ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» не було залучено до розгляду справи в суді першої інстанції, хоча товариство стверджувало, що рішення суду порушує його права як власника майна. Суд касаційної інстанції послався на попередню практику Верховного Суду, згідно з якою апеляційний суд повинен з’ясувати обставини, за яких особа дізналася про рішення суду, особливо якщо ця особа не була залучена до участі у справі. Апеляційний суд не перевірив належним чином доводи ТОВ «Компанія з управління активами «Будівельні проекти» щодо моменту, коли йому стало відомо про рішення суду першої інстанції, і чи дотрималося товариство вимог ЦПК України щодо строків звернення до суду з апеляційною скаргою.

3. Верховний Суд постановив скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Справа №160/31586/23 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження відмови Центральної військово-лікарської комісії (ЦВЛК) у перегляді причинно-наслідкового зв’язку захворювань позивача, встановленого 20-ю регіональною ВЛК.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов частково, визнавши протиправною відмову ЦВЛК у перегляді причинно-наслідкового зв’язку захворювань позивача та зобов’язавши ЦВЛК повторно розглянути скаргу позивача. Суд виходив з того, що ЦВЛК порушила Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, не обґрунтувавши свою відмову у перегляді рішення регіональної ВЛК. Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції, вважаючи, що ЦВЛК має дискреційні повноваження щодо перегляду рішень регіональних ВЛК. Верховний Суд не погодився з апеляційним судом, вказавши, що ЦВЛК не обґрунтувала свою відмову у перегляді рішення регіональної ВЛК, хоча позивач надав документи, що підтверджують отримання поранення під час захисту Батьківщини. Суд касаційної інстанції наголосив, що адміністративний суд має право перевіряти законність рішень ВЛК в межах дотримання процедури їх прийняття.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив в силі.

Справа №500/7381/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, зазначивши, що платник податків надіслав податкову накладну на реєстрацію в межах встановленого строку. Верховний Суд підкреслив, що обмеження, введені підпунктом 69.18 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України (щодо робочих днів та годин надання електронних сервісів та приймання електронних документів), стосуються дій контролюючого органу, а не платника податків. Тобто, ці обмеження не змінюють граничних строків реєстрації податкових накладних для платника. Суд також зазначив, що контролюючий орган зобов’язаний належним чином реагувати на правомірні дії платника, приймаючи податкові накладні, надіслані в межах граничних строків, навіть якщо їх прийняття та реєстрація відбуваються з урахуванням обмеженого робочого часу податкового органу. Суд також звернув увагу на те, що згодом законодавець усунув неоднозначність, встановивши, що операційний день для реєстрації податкових накладних, на який припадає граничний строк реєстрації, триває з 00:00 до 24:00.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність скасування податкового повідомлення-рішення.

Справа №280/8196/23 від 15/04/2025
Доброго дня! Розберемо рішення Верховного Суду у справі ТОВ «РЕМШЛЯХБУД» проти Головного управління ДПС у Запорізькій області.

1. Предметом спору є правомірність податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних є триваючим, і штрафні санкції не застосовуються у період дії карантину (з 1 березня 2020 року до 26 травня 2022 року). Також, з 27 травня 2022 року законодавець скасував мораторій на застосування штрафних санкцій. Суд підкреслив, що всі платники податків повинні мати однакові умови для уникнення відповідальності, а саме можливість зареєструвати податкові накладні у перехідний період до 15 липня 2022 року. Суд також врахував, що суди попередніх інстанцій не перевірили правомірність та коректність встановлення контролюючим органом строків порушення реєстрації податкових накладних у розрізі кожної з накладних, а також не надали належної оцінки доводам позивача щодо неможливості реєстрації податкових накладних у зв’язку з форс-мажорними обставинами, спричиненими збройною агресією РФ. Крім того, суд наголосив, що правильність розрахунку штрафних санкцій є предметом доказування у таких спорах.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №320/31816/24 від 16/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Нацкомісії про анулювання ліцензій АТ «УКРАЇНСЬКА БІРЖА» до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду, зазначивши, що забезпечення позову має бути співмірним з позовними вимогами, а в даному випадку зупинення дії рішення про анулювання ліцензії фактично дозволило б біржі продовжувати діяльність, що є передчасним вирішенням спору по суті. Суд підкреслив, що забезпечення позову не повинно підміняти собою судове рішення у справі. Також, суд вказав на те, що заявник не довів, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить захист його прав або утруднить виконання рішення суду в майбутньому. Суд врахував, що підприємницька діяльність передбачає ризики, і негативні наслідки рішень суб’єктів владних повноважень самі по собі не є безумовною підставою для забезпечення позову.

3. Суд касаційної інстанції скасував постанову апеляційного суду та залишив в силі ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Справа №400/322/22 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження припису Державної екологічної інспекції щодо усунення порушень природоохоронного законодавства при проведенні днопоглиблювальних робіт.

2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився Верховний Суд, дійшов висновку, що компанія “Український будівельник” порушила вимоги природоохоронного законодавства під час виконання днопоглиблювальних робіт, зокрема, не забезпечила запобігання забрудненню внутрішніх морських вод, перевищила обсяги днопоглиблення, а також не провела розрахунки та не сплатила збитки, завдані навколишньому природному середовищу. Суд зазначив, що компанія, як менеджер договору, не здійснила належний контроль за дотриманням природоохоронного законодавства виконавцем робіт, що призвело до забруднення вод. Також, компанія не виконала вимоги дозволу на проведення робіт, зокрема, щодо проведення комплексного екологічного моніторингу та відшкодування збитків. Суд підкреслив, що обов’язок дотримуватися природоохоронного законодавства покладається безпосередньо на компанію, незалежно від умов договору з іншими виконавцями. Суд також врахував факт фіксації забруднення внутрішніх вод у постанові про адміністративне правопорушення.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши законність припису екологічної інспекції.

Справа №260/10051/23 від 16/04/2025
Доброго дня! Розглянемо детально цю справу.

1. Предметом спору є оскарження рішення митниці про коригування митної вартості імпортованого товару (матраців) та картки відмови в прийнятті митної декларації.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не повно і всебічно дослідили обставини справи. Зокрема, суди не перевірили обґрунтованість сумнівів митного органу щодо правильності визначення митної вартості декларантом та об’єктивність визначення митної вартості митницею за резервним методом. Суди не надали оцінку доводам позивача щодо оплати товару згідно з контрактом, а також не врахували обставини коригування митної вартості за іншою митною декларацією. Крім того, суди не дослідили договірні відносини між експедитором та перевізником, а також не надали правової оцінки висновкам митного органу щодо правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Суд касаційної інстанції наголосив, що рішення митного органу про коригування митної вартості повинно бути обґрунтованим та містити пояснення щодо зроблених коригувань.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №160/10302/22 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору у цій справі є висновок Держаудитслужби про порушення у процедурі публічної закупівлі, а саме капітального ремонту санвузлів у школі, та вимога про розірвання договору з підрядником.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов Департаменту гуманітарної політики, вважаючи висновок Держаудитслужби необґрунтованим. Апеляційний суд частково не погодився з цим рішенням, зазначивши, що порушення у процедурі закупівлі дійсно були, оскільки тендерна пропозиція переможця не відповідала вимогам. Проте, апеляційний суд залишив в силі рішення про скасування висновку, оскільки вважав, що вимога про розірвання договору є неможливою після завершення процедури закупівлі та укладення договору. Верховний Суд не погодився з таким підходом. Він наголосив, що Держаудитслужба має право вимагати усунення порушень, зокрема, шляхом розірвання договору, якщо виявлено суттєві порушення у процедурі закупівлі. Суд зазначив, що метою публічних закупівель є забезпечення потреб держави, і держава має право контролювати процес закупівлі, включаючи етап укладення та виконання договору. Верховний Суд також підкреслив, що у разі виявлення порушень, які могли б призвести до неукладення договору, Держаудитслужба має право вимагати розірвання договору для відновлення законності.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині скасування висновку Держаудитслужби щодо зобов’язання розірвати договір, і відмовив у задоволенні позову в цій частині.

Справа №274/5840/22 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є поділ спільного майна подружжя, включаючи транспортні засоби та грошові кошти, а також визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля.

2. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів попередніх інстанцій, оскільки вони не встановили повний обсяг майна, набутого подружжям під час шлюбу, та його дійсну вартість на момент поділу. Суди не дослідили доводи відповідача щодо наявності у власності позивачки іншого майна (автомобілів та грошових коштів), яке також підлягає поділу, і не врахували це при визначенні розміру компенсації, що підлягає виплаті. Також, суди не дослідили належним чином докази щодо походження коштів на рахунках та їх використання. Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що суди мали дослідити як доводи відповідача щодо вкладів і рахунків позивачки, так і витребувані за заявою відповідача докази про підтвердження наведених доводів. Неповне встановлення фактичних обставин, що мають значення для справи, призвело до неправильного вирішення спору.

3. Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного встановлення обставин справи.

Справа №990/264/24 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження суддею ухвали Вищої ради правосуддя (ВРП) про зупинення розгляду її заяви про відставку у зв’язку з наявністю дисциплінарної скарги.

2. Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з наступного:
* ВРП має право зупиняти розгляд питання про звільнення судді у відставку за наявності дисциплінарної скарги, наслідком якої може бути звільнення з інших підстав, передбачених Конституцією.
* Пріоритетним є розгляд дисциплінарної скарги, оскільки право на відставку не є абсолютним і може бути реалізоване лише за умови бездоганної репутації судді.
* Наявність дисциплінарної скарги є достатньою підставою для зупинення розгляду питання про відставку, незалежно від наявності відкритого дисциплінарного провадження.
* Суд не встановив порушень з боку ВРП при прийнятті оскаржуваної ухвали, оскільки тривалість зупинення обмежена періодом розгляду дисциплінарної скарги.
* Аргументи позивачки про дискримінацію та відсутність висновку члена Дисциплінарної палати ВРП не знайшли підтвердження.

3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову судді.

Справа №520/9629/24 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. **Предмет спору:** Спір виник щодо правомірності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ГУ ПФУ) при перерахунку пенсії у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_1, зокрема, чи правильно було враховано вимоги статті 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” (Закон №345-VI) під час індексації пенсії у 2023-2024 роках.

2. **Основні аргументи суду:**
* Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не повною мірою дослідили обставини справи. Зокрема, не було встановлено, чи дійсно ГУ ПФУ при індексації пенсії застосувало коефіцієнти збільшення, передбачені постановами Кабінету Міністрів України, до показника середньої заробітної плати (доходу), з якої було обчислено пенсію померлого годувальника.
* Суд також підкреслив, що пенсія по втраті годувальника повинна виплачуватися у розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника, але не менше 80% його заробітної плати (доходу), як це передбачено статтею 8 Закону №345-VI.
* Верховний Суд вказав на те, що апеляційний суд помилково обмежився твердженням про правомірність дій ГУ ПФУ щодо збільшення пенсії на 1500 грн в межах граничного розміру індексації, не перевіривши, чи було застосовано відповідні коефіцієнти до заробітної плати померлого годувальника.
* Водночас, суд касаційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ГУ ПФУ протиправно призначило позивачеві до виплати пенсію в меншому розмірі ніж встановлено статтею 8 Закону №345-VI, оскільки суд першої інстанції не встановив, якою була сума заробітку померлого годувальника, з якої обчислювалась його пенсія, чи не буде сума, яка становить 80 відсотків такого заробітку меншою за три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
* Суд наголосив на необхідності дослідження питання про те, який показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески був безпосередньо врахований для обчислення пенсії померлого годувальника, до якого мають бути застосовані відповідні коефіцієнти збільшення під час індексації пенсії.

3. **Рішення суду:** Рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного з’ясування обставин справи.

Справа №233/6265/16-ц від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є оскарження дій державного виконавця щодо визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження.

Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду, який визнав апеляційну скаргу неподаною через несплату судового збору. Суд виходив з того, що заявник не надав достатніх доказів на підтвердження скрутного майнового стану, що могло б бути підставою для звільнення від сплати судового збору. Суд зазначив, що вимога сплати судового збору не є обмеженням права на доступ до суду, якщо сума збору є пропорційною та враховує фінансові можливості заявника. Також, суд підкреслив, що питання звільнення від сплати судового збору є правом, а не обов’язком суду, навіть за наявності певних умов. Суд касаційної інстанції погодився з тим, що апеляційний суд обґрунтовано надав заявнику строк для усунення недоліків, і оскільки їх не було усунено, апеляційну скаргу правомірно повернули.

Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №380/17921/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення:

1. **Предмет спору:** Спір стосується правомірності ухвали Львівської міської ради про затвердження детального плану території (ДПТ), яку позивач вважає протиправною через порушення земельного законодавства, законодавства про охорону культурної спадщини та містобудівних норм.

2. **Основні аргументи суду:** Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом щодо необхідності скасування ухвали міської ради, але змінив мотивувальну частину рішення. Суд зазначив, що стратегічна екологічна оцінка (СЕО) була обов’язковою, оскільки матеріали ДПТ подані на затвердження після набрання чинності Законом “Про стратегічну екологічну оцінку”. Відсутність звіту про СЕО у складі документації є порушенням процедури. Водночас, суд не погодився з апеляційним судом в частині необхідності погодження ДПТ з органом охорони культурної спадщини, оскільки затвердження ДПТ саме по собі не передбачає містобудівних перетворень, а відповідна норма закону втратила чинність.

3. **Рішення суду:** Суд касаційної інстанції частково задовольнив касаційну скаргу Львівської міської ради, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду, але залишив без змін рішення про задоволення позову та скасування ухвали міської ради.

Справа №209/1051/21 від 21/08/2024
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є вимога Кам’янської міської ради до ОСОБА_1 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, зокрема щодо нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати.

2. Суд першої інстанції задовольнив позов, вважаючи, що зміна нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду орендної плати. Апеляційний суд скасував це рішення, зазначивши, що місцева рада не має повноважень встановлювати розмір орендної плати, оскільки це компетенція Верховної Ради. Апеляційний суд також послався на те, що рішення міської ради не є законодавчою зміною розміру орендної плати. Верховний Суд частково погодився з апеляційним судом, вказавши, що вимога про внесення змін до договору щодо нормативної грошової оцінки є неналежним способом захисту, оскільки зміна нормативної грошової оцінки автоматично впливає на розмір орендної плати. Водночас, ВС підкреслив, що безпідставне збільшення ставки орендної плати лише на підставі рішення місцевого самоврядування порушує принцип рівності сторін договору.

3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши мотивувальну частину постанови апеляційного суду щодо нормативної грошової оцінки, але залишив без змін рішення про відмову у внесенні змін до договору щодо розміру орендної плати, а також залишив без змін додаткову постанову апеляційного суду.

Справа №160/2368/23 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження військовослужбовцем наказу про його переведення на нижчу посаду.

2. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову військовослужбовця було відмовлено. Суд касаційної інстанції вказав, що в умовах воєнного стану, переведення на нижчу посаду може здійснюватися без згоди військовослужбовця. Суд зазначив, що хоча в наказі про переведення і було допущено формальне порушення (не вказано конкретний підпункт нормативно-правового акту), це не є достатньою підставою для скасування наказу, оскільки не вплинуло на суть прийнятого рішення. Суд врахував, що позивач не надав доказів, які б свідчили про неможливість його переведення на нижчу посаду. Суд наголосив, що скасування акту адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не забезпечує баланс між принципами правової стабільності та справедливості.

3. Верховний Суд скасував рішення апеляційного суду та залишив в силі рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позову військовослужбовця було відмовлено.

Справа №990/418/24 від 15/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Вищої ради правосуддя (ВРП) щодо ненадання відповіді на запит про публічну інформацію.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач не надав доказів направлення запиту на офіційну електронну адресу ВРП, призначену для електронних звернень громадян, як це зазначено на веб-сайті ВРП. Суд зазначив, що обов’язок надати відповідь виникає лише у випадку отримання запиту на належну електронну адресу. Суд врахував, що позивач направив запит на іншу електронну адресу, яка не вказана на офіційному веб-сайті ВРП як адреса для отримання електронних звернень. Суд також послався на те, що бездіяльністю вважається невиконання дій, які особа повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї обов’язків згідно із законодавством, а в даному випадку ВРП не отримала запит належним чином. Суд підкреслив, що чинне законодавство гарантує доступ до публічної інформації та визначає строк надання такої інформації, але в даному випадку відсутні підстави вважати, що ВРП порушила ці гарантії.

3. Суд вирішив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Справа №732/963/24 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз цього судового рішення:

1. Предметом спору є розірвання договору оренди земельної ділянки, ініційоване власником через систематичну несплату орендної плати орендарем.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про розірвання договору оренди, мотивуючи це тим, що після відкриття провадження у справі про банкрутство орендаря, всі майнові спори, стороною в яких є боржник, повинні розглядатися господарським судом в рамках справи про банкрутство. Апеляційний суд врахував зміни в законодавстві, які дозволяють орендарю відчужувати право оренди без згоди власника, що робить право оренди активом, який може бути включений до ліквідаційної маси банкрута. Оскільки розірвання договору оренди вплине на ліквідаційну масу боржника, спір підлягає розгляду в господарському суді. Суд касаційної інстанції погодився з цим рішенням, підкресливши, що згідно з чинним законодавством, всі майнові спори, стороною в яких є банкрут, мають розглядатися в рамках справи про банкрутство.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №580/6136/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження фізичною особою-підприємцем (ФОП) податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій, винесених Головним управлінням ДПС у Черкаській області, та визнання неправомірними дій податкового органу під час проведення фактичної перевірки.

2. Суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, керувався такими основними аргументами:
* Наказ про проведення фактичної перевірки ФОП відповідає вимогам Податкового кодексу України (ПКУ), оскільки містить достатній обсяг інформації щодо підстав для її проведення, а саме здійснення контролю за дотриманням законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.
* Суд зазначив, що наказ про проведення перевірки містив посилання на пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПКУ, що є достатнім, оскільки вказує на здійснення контролюючим органом функцій у сфері обігу підакцизних товарів.
* Доводи ФОП про форс-мажорні обставини (військовий стан та відключення електроенергії) не були належним чином підтверджені документально, оскільки надані довідки не містили інформації про відключення електроенергії саме в ті дні, коли було зафіксовано порушення.
* Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність застосування штрафних санкцій за реалізацію алкогольних напоїв у заборонений час, встановлений наказом військової адміністрації, оскільки такі накази мають юридичну силу, аналогічну рішенням органів місцевого самоврядування.
* Суд відхилив аргументи ФОП щодо помилкового відображення ціни на алкогольний напій у фіскальному чеку, оскільки не було надано достатніх доказів на підтвердження продажу за іншою ціною.
* Суд не знайшов порушень процесуальних прав ФОП у зв’язку з розглядом справи в порядку спрощеного позовного провадження та відмовою в задоволенні клопотання про виклик свідків, оскільки це не вплинуло на правильність вирішення справи.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ФОП без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №756/5818/23 від 14/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору є визначення юрисдикції суду щодо розгляду справи про визнання недійсним договору іпотеки, коли стосовно одного з відповідачів відкрито провадження у справі про банкрутство.

Суд касаційної інстанції погодився з судами попередніх інстанцій, що справа підлягає розгляду в господарському суді, оскільки відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства, всі майнові спори, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинні розглядатися господарським судом в межах справи про банкрутство. Суд зазначив, що позовні вимоги безпосередньо стосуються майна ТОВ «Кредит-Фінанс», щодо якого розглядається справа про банкрутство, і що законодавець підкреслив, що розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник, має відбуватися саме і лише господарським судом. Суд також врахував, що на час відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ «Кредит-Фінанс», справа ще перебувала на стадії розгляду в суді першої інстанції, що дозволяє передачу справи до господарського суду. Суд також відхилив аргументи касаційної скарги щодо необхідності застосування загальних норм ЦК України, оскільки у даному випадку діють спеціальні норми законодавства про банкрутство.

Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції – без змін.

Справа №309/2327/21 від 10/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання недійсною відмови від спадщини та свідоцтва про право на спадщину, виданого на підставі цієї відмови.

2. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що позивач (особа з інвалідністю по зору) усвідомлював значення своїх дій, коли підписував заяву про відмову від спадщини, і його воля була вільною. Суд зазначив, що нотаріус роз’яснив позивачу наслідки відмови, а сам позивач не надав доказів того, що його ввели в оману. Також суд взяв до уваги, що мати позивача подарувала йому частку будинку, і він не оспорював цей договір дарування. Суд касаційної інстанції погодився з цими висновками, вказавши, що обов’язок довести факт обману покладається на позивача, а докази, надані ним, є недостатніми. Суд касаційної інстанції також зазначив, що помилкове посилання апеляційного суду на необхідність залучення до участі у справі матері сторін та неможливість оспорювання односторонніх правочинів з підстав, передбачених статтею 230 ЦК України, не привело до неправильного вирішення спору по суті.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №1540/4876/18 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність податкових повідомлень-рішень, якими Головне управління ДПС в Одеській області зменшило суму від’ємного значення з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також збільшило суму грошового зобов’язання з ПДВ Приватному підприємству «АГРОТЕХНІКА, ІНК».

2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позовні вимоги Підприємства, виходячи з наступного:
* Витрати мають бути фактично здійснені та підтверджені належними первинними документами.
* Підприємство надало достатньо первинних документів, що підтверджують реальність господарських операцій з придбання запчастин та проведення передпродажної підготовки сільськогосподарської техніки.
* Висновком судово-економічної експертизи підтверджено, що придбані матеріали та послуги були віднесені до адміністративних витрат, які враховувались при розрахунку фінансового результату.
* Навіть у випадку неправильного відображення витрат на рахунках бухгалтерського обліку, ці витрати були враховані при розрахунку фінансового результату, що не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту.
* Господарські операції мали розумну економічну причину (ділову мету), оскільки Підприємство здійснювало передпродажну підготовку техніки для подальшої реалізації, що є частиною його господарської діяльності.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області без задоволення, а постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду – без змін.

Справа №420/14889/21 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

Предметом спору у цій справі є оскарження рішення Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про відмову в реєстрації місця проживання та дій щодо зняття з реєстрації попереднього місця проживання.

Суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що для реєстрації місця проживання в житлі, яке перебуває у спільній частковій власності, необхідна згода всіх співвласників, а не лише одного з них, навіть якщо цей співвласник є членом сім’ї заявника. Суд зазначив, що реєстрація місця проживання здійснюється за конкретною адресою житла, а не в його частині, і що законодавство не передбачає можливості реєстрації в частині житлового будинку без згоди всіх співвласників. Щодо зняття з реєстрації, суд підкреслив, що позивач сам подав заяву про це, і зняття з реєстрації може бути здійснено одночасно з реєстрацією нового місця проживання, але це не є обов’язковою умовою. Суд також послався на статтю 358 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Суд залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Справа №160/6999/24 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ТОВ «СМАЧНІ ПРОДУКТИ» податкового повідомлення-рішення в частині штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних за червень та липень 2022 року.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив, що апеляційний суд не повною мірою з’ясував обставини щодо своєчасності подання на реєстрацію двох податкових накладних, які були відправлені платником податків в останній день строку реєстрації, але зареєстровані податковим органом наступного дня. Суд вказав, що апеляційний суд не дослідив питання наявності або відсутності вини платника податків у несвоєчасній реєстрації цих накладних, що є важливим для вирішення спору. Також, суд касаційної інстанції підкреслив, що сам факт від’ємного значення реєстраційного ліміту платника податків не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Суд касаційної інстанції наголосив, що апеляційний суд не врахував усіх обставин, що мають значення для справи, і не дав належної оцінки доводам платника податків. Суд зазначив, що апеляційний суд не дослідив питання наявності або відсутності вини платника податків у несвоєчасній реєстрації цих накладних, що є важливим для вирішення спору.

3. Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Справа №300/3722/23 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки про розмір її грошового забезпечення станом на 01.01.2021.

2. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що фактичного підвищення грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців станом на 01.01.2021 не відбулося, а сама по собі наявність довідки не є безумовною підставою для перерахунку пенсії. Суди також зазначили, що на момент виникнення спірних правовідносин положення пункту 4 Постанови КМУ №704, які регулюють порядок визначення розмірів посадових окладів, не діяли. Крім того, суди відхилили посилання позивача на постанову Верховного Суду від 02.08.2022, вказавши, що у цій справі не аналізувалися обставини, пов’язані з підвищенням грошового забезпечення.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №990/264/24 від 16/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ухвали Вищої ради правосуддя.

2. У рішенні, на жаль, відсутні аргументи суду, оскільки надано лише вступну та резолютивну частини. Для повноцінного аналізу необхідний повний текст рішення, де будуть викладені мотиви, якими керувався суд, відмовляючи в задоволенні позову. Без цієї інформації неможливо зрозуміти, чому суд визнав ухвалу Вищої ради правосуддя правомірною і не побачив підстав для її скасування.

3. Суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя.

Справа №243/2168/20 від 09/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є вимога ОСОБА_1 до держави Україна про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом внаслідок терористичного акту в зоні АТО.

2. Суд відмовив у задоволенні позову, оскільки:
* Відсутній закон, який би визначав механізм відшкодування шкоди, завданої терористичним актом, за рахунок державного бюджету.
* Позивачка не довела, що держава знала про конкретну загрозу її життю та здоров’ю і не вжила заходів для її усунення.
* Саме по собі поранення в зоні АТО не є автоматичною підставою для відповідальності держави, якщо не доведено її бездіяльність або неналежне виконання обов’язків щодо захисту громадян.
* Не доведено причинно-наслідкового зв’язку між діями (бездіяльністю) держави та завданою шкодою.
* Відсутні підстави вважати розслідування справи неефективним, враховуючи триваючу збройну агресію РФ.
* Держава вживає заходів для визначення збитків, завданих агресією РФ, і створення механізму компенсацій.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №240/29979/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про накладення штрафу на ТОВ «Житомирський м`ясокомбінат» за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних.

2. Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили позов, виходячи з того, що на момент винесення податкового повідомлення-рішення вже діяли зміни до Податкового кодексу, внесені Законом № 2876-ІХ, які пом’якшували відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладних на період воєнного стану. Суди зазначили, що податковий орган неправильно розрахував суму штрафу, застосувавши положення, які діяли до внесення змін, замість застосування пільгових умов, передбачених новим законом. Податковий орган наполягав на правомірності застосування штрафних санкцій на підставі норм, чинних на момент вчинення порушення, а не на момент прийняття рішення про застосування санкцій. Верховний Суд, однак, не погодився з таким підходом, вказавши, що суди попередніх інстанцій не дослідили обставини щодо кожної податкової накладної окремо, не врахували зміни в законодавстві та не встановили склад податкового правопорушення з урахуванням принципу дії норм права у часі.

3. Суд касаційної інстанції скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №460/14623/21 від 16/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу про повернення заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

2. Суд першої інстанції повернув без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення щодо перерахунку пенсії, а апеляційний суд відмовив у відкритті провадження, вважаючи, що ухвала про повернення заяви не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Верховний Суд не погодився з таким підходом, наголосивши, що відповідно до КАС України, ухвала про повернення заяви може бути оскаржена в апеляційному порядку незалежно від підстав повернення. Суд також врахував попередню практику Верховного Суду у подібних справах. Верховний Суд підкреслив, що забезпечення права на апеляційний перегляд є однією з основних засад судочинства.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Справа №754/14375/18 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання спадщини відумерлою та витребування майна на користь територіальної громади.

2. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу повторно після скасування попереднього рішення Верховним Судом, дійшов висновку, що квартира, яка належала померлому ОСОБА_3, має бути передана у власність територіальної громади, оскільки спадкоємці відсутні, а договори купівлі-продажу, за якими квартира переходила від померлого до інших осіб, є недійсними. Суд встановив, що ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем, оскільки вона не надала переконливих доказів того, що оглядала квартиру перед придбанням, не пояснила розбіжності у вартості квартири в різних договорах, а також не довела, що проживає у спірній квартирі. Суд також врахував, що договори купівлі-продажу були укладені з порушеннями, зокрема, від імені померлих осіб. Враховуючи всі обставини, суд вирішив витребувати квартиру у ОСОБА_1 на користь територіальної громади, оскільки вона не довела свою добросовісність як набувача.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін, підтвердивши рішення про витребування квартири на користь територіальної громади.

Справа №320/8487/24 від 16/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження підприємцем положень Інструкції МВС щодо порядку контролю за обігом зброї, зокрема, періодичності перевірок та повноважень поліції закривати об’єкти дозвільної системи при виявленні порушень.

2. Суд відмовив у задоволенні позову підприємця, оскільки Закон “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” не поширюється на відносини, пов’язані з дозвільною системою у сфері обігу зброї, оскільки ці відносини регулюються спеціальним законодавством, зокрема Законом “Про Національну поліцію” та відповідними підзаконними актами. Суд зазначив, що перевірки об’єктів дозвільної системи проводяться з метою забезпечення громадської безпеки, а не контролю за господарською діяльністю. Також, суд вказав, що Інструкція МВС була приведена у відповідність до чинного законодавства після прийняття Закону “Про Національну поліцію”. Суд врахував, що скасування положень Інструкції № 622 за відсутності альтернативного правового регулювання призведе до втрати державного контролю над обігом зброї, що становить суспільну небезпеку. Суд також наголосив, що повноваження поліції щодо вилучення зброї та закриття об’єктів дозвільної системи у разі виявлення порушень є превентивним заходом, спрямованим на оперативне припинення діяльності до усунення порушень, і не регулюється Законом № 877-V.

3. Суд касаційної інстанції залишив рішення судів попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу підприємця – без задоволення.

Справа №140/5720/24 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність наказу Головного управління ДПС у Волинській області про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Імперія Азарту».

2. Суд касаційної інстанції встановив, що суди попередніх інстанцій помилково визнали протиправним наказ про проведення перевірки, виходячи з того, що виконувач обов’язків заступника Голови ДПС України не мав повноважень підписувати наказ про доручення проведення перевірки територіальним органам ДПС, оскільки Податковий кодекс України не містить відповідної норми. Верховний Суд зазначив, що згідно з Податковим кодексом України, керівник контролюючого органу (або його заступник, або уповноважена особа) має право приймати рішення про проведення документальної позапланової перевірки, а також доручати її проведення відповідному контролюючому органу. Крім того, суди попередніх інстанцій не надали оцінку всім доводам позивача, зокрема щодо правомірності залучення до перевірки працівників іншого територіального органу та щодо відсутності чітко визначених підстав і меж перевірки у спірному наказі, що є порушенням процесуального закону.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №640/2513/22 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви просили:

1. Предметом спору є дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1, зокрема, щодо відсоткового значення основного розміру пенсії та застосування оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо часткового задоволення позову, зокрема, щодо перерахунку пенсії з урахуванням 80% грошового забезпечення та виплати 100% суми підвищення пенсії з 01.01.2018. Щодо вимоги позивача про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, суд касаційної інстанції підтримав висновок судів попередніх інстанцій про її передчасність, оскільки на момент звернення до суду пенсійні виплати ще не були нараховані та виплачені з урахуванням можливого обмеження максимальним розміром. Суд зазначив, що вимога про перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром заявлена на майбутнє, і спір в цій частині фактично не існує. Суд також врахував усталену судову практику Верховного Суду щодо питання обмеження пенсій військовослужбовців максимальним розміром, але вирішив, що в даній справі ці висновки не підлягають застосуванню, оскільки обставини справи не дають підстав вважати, що пенсійний орган застосує обмеження максимальним розміром після виконання судових рішень.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог щодо здійснення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром – без змін.

Справа №947/20590/22 від 14/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є розірвання договору купівлі-продажу автомобіля, визнання права власності на транспортний засіб та зобов’язання його повернути у зв’язку з несплатою коштів за договором.

2. Суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції, мотивуючи це тим, що позивач не надав належних доказів невиконання відповідачем зобов’язань щодо оплати автомобіля. Апеляційний суд встановив, що договір купівлі-продажу був укладений у сервісному центрі МВС у присутності адміністратора, що є специфічною формою посвідчення договору. Також суд врахував, що передача автомобіля відбулася після підписання договору, що свідчить про попередню домовленість сторін щодо оплати. Суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, зазначивши, що позивач не надав достатніх доказів порушення його прав, а відповідач виконав умови договору щодо оплати. Суд також відхилив доводи позивача про неотримання копії апеляційної скарги, оскільки поштове відправлення було повернуто з відміткою “адресат відмовився”, а представники позивача ознайомилися з матеріалами справи в електронному вигляді.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Справа №320/284/23 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження дій Державної екологічної інспекції щодо нарахування збитків за порушення природоохоронного законодавства та скасування припису про усунення порушень.

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням апеляційного суду, зазначивши, що формальні недоліки в оформленні акта перевірки, такі як відсутність підпису однієї з посадових осіб, не є самостійною підставою для скасування рішень контролюючого органу, якщо не було порушень у процедурі проведення самої перевірки. Суд наголосив, що акт перевірки є документом, в якому фіксуються факти та оціночні судження, і його слід оцінювати в сукупності з іншими доказами. Важливо, що позивач не спростував суті виявлених порушень природоохоронного законодавства, а його доводи зводились лише до формальних вимог щодо оформлення акта. Суд також врахував, що апеляційний суд надав належну оцінку встановленим порушенням і дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність. Крім того, суд касаційної інстанції послався на практику Європейського суду з прав людини, яка не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, якщо ключові аргументи сторін отримали достатню оцінку.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

: Суд зазначив, що відступив від попереднього висновку Верховного Суду у справі № 1440/1965/18 щодо наслідків відсутності підпису посадової особи на акті перевірки.

Справа №760/12441/18 від 02/04/2025
1. Предметом спору є визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання спадщини відумерлою та витребування майна (квартири) у власність територіальної громади.

2. Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, зазначив, що територіальна громада не є власником або законним користувачем спірного майна, а має лише інтерес на визнання спадщини відумерлою та отримання її у власність. Суд підкреслив, що у випадку відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна на користь добросовісного набувача, територіальна громада має право лише на отримання грошової компенсації, а не на витребування майна в натурі. Суд врахував, що прокурор не заявляв вимоги про компенсацію вартості спадкового майна, а суди не встановлювали недобросовісних дій набувача майна. Суд також послався на аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, вказавши на необхідність забезпечення реального захисту прав територіальної громади, який полягає у відновленні її інтересу на спадкове майно шляхом грошової компенсації. Суд вказав, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

3. Суд скасував рішення попередніх інстанцій в частині позовних вимог про визнання спадщини відумерлою та витребування майна, відмовивши в задоволенні позову в цій частині.

Справа №480/6468/21 від 16/04/2025
Звісно, ось аналіз судового рішення, як ви просили:

Предметом спору було оскарження рішення виконкому міськради щодо демонтажу металевих конструкцій магазину та дій управління архітектури щодо цього демонтажу.

Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який закрив апеляційне провадження за скаргою особи, яка не брала участі у справі, оскільки на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, ця особа не була власником об’єкта, щодо якого виник спір. Суд зазначив, що право на оскарження мають лише ті особи, чиї права та обов’язки безпосередньо зачіпаються судовим рішенням. Оскільки на момент розгляду справи судом першої інстанції скаржниця не була власником об’єкта, рішення суду не стосувалося її прав та обов’язків. Суд також підкреслив, що перевірка права на оскарження передує розгляду справи по суті, і безпідставний перегляд судових рішень порушує принцип правової визначеності.

Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №405/9040/19 від 09/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження ухвали апеляційного суду про зупинення провадження у справі щодо скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю.

2. Суд касаційної інстанції залишив ухвалу апеляційного суду без змін, мотивуючи це тим, що апеляційний суд правомірно зупинив провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, оскільки відповідач, який подав апеляційну скаргу, перебуває у складі Збройних Сил України у зв’язку з воєнним станом. Суд касаційної інстанції зазначив, що обов’язок суду зупинити провадження у справі за цією підставою є імперативним і не залежить від наявності представника у сторони чи стадії процесу. Також, суд касаційної інстанції відхилив доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не з’ясував причини зміни думки відповідача щодо зупинення провадження, оскільки учасник справи має право, а не обов’язок подавати клопотання. Крім того, суд касаційної інстанції не взяв до уваги доводи про зловживання процесуальними правами, оскільки подання клопотання про зупинення провадження у зв’язку з перебуванням у складі ЗСУ не є зловживанням. Суд касаційної інстанції підкреслив, що необґрунтоване зупинення провадження може призвести до затягування строків розгляду справи, але в даному випадку наявні достатні підстави для зупинення провадження.

3. Суд касаційної інстанції постановив залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №295/8000/13-ц від 02/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є витребування нежитлового приміщення з чужого незаконного володіння на користь банку та товариства з обмеженою відповідальністю.

2. Суд касаційної інстанції погодився з апеляційним судом, який скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позову прокурора. Апеляційний суд обґрунтував своє рішення тим, що прокурор фактично порушує питання відновлення порушеного права юридичних осіб, а саме ТОВ «Оскар» та ПАТ «Укргазбанк», що не відповідає вимогам закону щодо представництва інтересів держави. Крім того, ТОВ «Оскар» не підтримало позовні вимоги прокурора, що є підставою для залишення позову без розгляду в частині вимог до цього товариства. Щодо вимог ПАТ «Укргазбанк», суд зазначив, що банк є лише іпотекодержателем, а не власником спірного майна, тому витребування майна на його користь є необґрунтованим. Суд касаційної інстанції також зазначив, що чинний на час звернення прокурора до суду Закон “Про прокуратуру” не передбачав будь-яких заборон (обмежень) на звернення прокурора до суду з позовами про захист інтересів держави в особі товариств за умови доведення наявності порушень або загрози порушень інтересів держави.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційні скарги без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №480/13119/21 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження ПАТ «Укрнафта» припису Державної екологічної інспекції у Сумській області щодо необхідності розробки та затвердження проєкту зон санітарної охорони поверхневого водозабору річки Ворскла.

2. Суд апеляційної інстанції, з яким погодився і Верховний Суд, виходив з того, що ПАТ «Укрнафта» здійснює спеціальне водокористування, забираючи воду з річки Ворскла для виробничих потреб, а також передає її іншим користувачам для технічних потреб. У дозволі на водокористування зазначено про обов’язок дотримуватися вимог Водного кодексу України та ДБН, які передбачають встановлення зон санітарної охорони для поверхневих джерел водопостачання. Суд наголосив, що Водний кодекс України забороняє введення в експлуатацію водозабірних споруд без облаштованих зон санітарної охорони. Також суд врахував, що згідно зі статтею 98 Водного кодексу України та статтею 17 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» заборонено експлуатацію водозабірних споруд без рибозахисних пристроїв та облаштованих зон санітарної охорони, що є важливим для збереження водних біоресурсів. Суд відхилив аргументи ПАТ «Укрнафта» про те, що зони санітарної охорони встановлюються лише для централізованого водопостачання населення, оскільки існують прямі законодавчі заборони на експлуатацію водозаборів без відповідних зон охорони, незалежно від цільового призначення води.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ПАТ «Укрнафта» без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Справа №804/4684/17 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження податкових повідомлень-рішень, якими ПрАТ «Дніпровський металургійний завод» було зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з того, що товариство надало достатньо первинних документів (договори, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, платіжні доручення, звіти про перезважування, тощо), які підтверджують реальність господарських операцій з ТОВ «Сталь Мет ЛТД». Суд зазначив, що відсутність у контрагента трудових та матеріальних ресурсів не є безумовним доказом нереальності операцій, оскільки ресурси можуть залучатися на умовах аутсорсингу або оренди. Також, відсутність сертифікатів якості та товарно-транспортних накладних не є достатньою підставою для визнання операцій нереальними, якщо є інші докази фактичного здійснення господарських операцій. Суд врахував попередні судові рішення у справах за участю тих же сторін, де вже встановлювалися обставини поставки та використання товарів від ТОВ «Сталь Мет ЛТД». Крім того, суд зазначив, що податковий орган не довів належним чином порушення товариством вимог щодо надання документів на запит контролюючого органу, оскільки запит не містив чіткого переліку необхідних документів, а штрафні санкції були застосовані без належного обґрунтування повторності порушення.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №320/9027/23 від 15/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

2. Суд касаційної інстанції, розглядаючи справу, зазначив, що пеня за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів у період дії воєнного стану застосовується на загальних підставах, оскільки відповідних змін до Закону України “Про валюту і валютні операції” не було внесено. Проте, суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що нарахування пені є неправомірним, оскільки виконання контракту було зупинено через форс-мажорні обставини, підтверджені Торгово-промисловою палатою України. Суд також врахував, що позивач повідомляв контролюючий орган про звернення до ТПП для отримання сертифікату, що було проігноровано податковим органом. Суд зазначив, що відповідач не довів належними доказами обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

3. Суд вирішив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №9901/181/21 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження ТОВ «Еджейн Макро» Указу Президента України в частині, а саме Указу №123/2021 від 25.03.2021.

2. На жаль, з наданої витягу з рішення суду неможливо зробити висновки про аргументи суду. Для повноцінного аналізу необхідний повний текст рішення, де будуть викладені мотиви, якими керувався суд, відмовляючи в задоволенні позову. Зазвичай, у таких справах суд аналізує законність та обґрунтованість рішення Президента, враховуючи повноваження, передбачені Конституцією та законами України, а також можливі порушення прав та інтересів позивача. Також, суд міг брати до уваги обставини, що стали підставою для видання Указу, зокрема, питання національної безпеки та оборони, на які посилались РНБО та СБУ.

3. Суд повністю відмовив у задоволенні позову ТОВ «Еджейн Макро».

Справа №600/4254/24-а від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження бездіяльності Пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії та виплати компенсації за її несвоєчасну виплату.

2. Суд касаційної інстанції розглядав питання про те, чи правомірно суди попередніх інстанцій відмовили у відкритті провадження на підставі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, у спорі між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Верховний Суд підкреслив, що для відмови у відкритті провадження необхідна повна тотожність сторін, предмету та підстав позову. Суд зазначив, що вимога про виплату компенсації за період з червня 2023 року є окремою вимогою, яка не була предметом розгляду у попередній справі. Тому, на думку Верховного Суду, суди попередніх інстанцій не мали підстав відмовляти у відкритті провадження в частині цієї вимоги.

3. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у відкритті провадження щодо вимоги про виплату компенсації з червня 2023 року та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Справа №460/11202/24 від 15/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення для вас.

1. Предметом спору є відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію як інваліду II групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, як це передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

2. Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу в частині вимог за період з 01.07.2021 по 18.03.2024 через пропуск строку звернення до суду. Суд зазначив, що відповідно до КАС України, для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Верховний Суд підкреслив, що пенсія є щомісячним платежем, і позивач повинен був знати про розмір своєї пенсії та, відповідно, про можливе порушення своїх прав щомісяця. Суд також врахував, що звернення позивача до Пенсійного фонду з вимогою про перерахунок пенсії не змінює моменту, коли позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Таким чином, суди дійшли висновку, що позивач не надав поважних причин для пропуску строку звернення до суду.

3. Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Справа №580/10818/23 від 16/04/2025
Доброго дня! Звісно, я проаналізую це судове рішення.

1. Предметом спору є оскарження рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

2. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження, оскільки скаржник (податковий орган) пропустив строк на апеляційне оскарження і не надав достатніх доказів поважності причин пропуску цього строку. Посилання на воєнний стан, на думку суду, не є безумовною підставою для поновлення строку, оскільки не було доведено, як саме воєнний стан завадив вчасно подати скаргу. Суд підкреслив, що учасники справи повинні добросовісно користуватися своїми процесуальними правами, а податковий орган не продемонстрував належного ставлення до реалізації права на апеляційне оскарження. Також, суд зазначив, що доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги матеріали справи не містять.

3. Суд касаційної інстанції залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду – без змін.

Справа №160/15159/24 від 16/04/2025
Доброго дня! З радістю проаналізую для вас це судове рішення.

1. Предметом спору є правомірність відмови Управління дозвільної процедури з питань зовнішньої реклами Дніпровської міської ради у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами ТОВ «Тетраграмматон 7».

2. Суд касаційної інстанції підтримав рішення судів попередніх інстанцій, вказавши, що відмова у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами є протиправною, оскільки ґрунтується на вимозі подання погоджень, не передбаченій ні Законом України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», ні іншими нормативно-правовими актами. Суд наголосив, що перелік підстав для відмови у видачі документа дозвільного характеру є вичерпним і не може розширюватися на підзаконному рівні. Також, суд врахував, що Типові правила розміщення зовнішньої реклами покладають обов’язок отримання погоджень на робочий орган, а не на заявника, і лише при первинній видачі дозволу. Суд зазначив, що зобов’язання суб’єкта владних повноважень продовжити дію дозволів не є втручанням у дискреційні повноваження, оскільки у позивача були відсутні порушення і він подав всі необхідні документи. Крім того, суд звернув увагу на те, що нормативно-правовий акт, на підставі якого позивачу було відмовлено у продовженні строку дії дозволів, на дату розгляду судом цієї справи вже був визнаний протиправним і втратив чинність.

3. Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін, підтвердивши правомірність вимог ТОВ «Тетраграмматон 7».

Справа №620/17733/23 від 15/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є правомірність повернення апеляційної скарги у справі щодо оскарження дій Пенсійного фонду з виконання судового рішення про перерахунок пенсії.

2. Суд касаційної інстанції зазначив, що Конституція України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав. Ключовим моментом є те, що хоча за подання заяви про визнання протиправними дій відповідача щодо виконання судового рішення (стаття 383 КАС України) судовий збір і передбачений, але ставка для його обчислення Законом “Про судовий збір” не встановлена. Відповідно, вимога про сплату збору за подання апеляційної скарги на ухвалу, винесену за результатами розгляду такої заяви, обмежує право на доступ до суду. Суд також послався на практику Конституційного Суду України щодо забезпечення виконання судових рішень та на власну попередню постанову від 15.11.2024 у справі № 140/8660/20, де ставилось питання про конституційність окремих положень Закону “Про судовий збір”.

3. Верховний Суд скасував ухвалу апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Справа №520/11327/2020 від 16/04/2025
Звісно, ось детальний аналіз судового рішення, як ви і просили:

1. Предметом спору є оскарження податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу за зберігання пального без ліцензії.

2. Суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що податковий орган під час перевірки не з’ясував усіх необхідних обставин для встановлення складу правопорушення, а саме факту зберігання пального без ліцензії. Суд наголосив, що для кваліфікації дій як порушення недостатньо просто встановити наявність невикористаного пального у суб’єкта господарювання. Важливо встановити спосіб зберігання, технічні характеристики споруд, які використовувалися для цього, мету придбання, обсяги споживання та обставини використання пального. Суд також зазначив, що зберігання пального пов’язане з наявністю споруд, обладнання або ємностей, які використовуються для цього. Обов’язок отримання ліцензії залежить від того, чи відповідає місце зберігання пального визначенню “акцизного складу” або “акцизного складу пересувного” згідно з Податковим кодексом України. Якщо місце зберігання пального підпадає під винятки з цих визначень, ліцензія не потрібна.

3. Суд залишив касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.