СПРАВА “Ф.С.М. проти ІСПАНІЇ”
Переклад рішення Європейського суду з прав людини:
1. Суть рішення:
Справа стосується кримінального засудження літньої особи з когнітивними порушеннями за податкові правопорушення. Суд розглянув, чи вимагав стан психічного здоров’я заявника спеціальних процесуальних коригувань під час судового розгляду та чи відсутність таких коригувань порушила його право на справедливий суд. Суд не виявив порушення статті 6, дійшовши висновку, що судові органи вжили достатніх заходів для забезпечення справедливого провадження, зокрема, зазначивши, що заявник мав адвоката власного вибору, а його засудження ґрунтувалося на документальних доказах, а не на особистих свідченнях.
2. Структура та основні положення:
– Рішення досліджує, чи вимагав стан психічного здоров’я заявника припинення провадження або процесуальних коригувань
– Суд проаналізував, чи вжили національні суди достатніх заходів для забезпечення справедливого провадження
– Основна увага приділена балансу між станом психічного здоров’я та здатністю брати участь у провадженні
– Рішення встановлює, що наявність психічних проблем автоматично не вимагає процесуальних коригувань, якщо про це конкретно не просили
– Значна увага приділена ролі юридичного представництва у забезпеченні права на справедливий суд
3. Найважливіші положення для використання:
– Стан психічного здоров’я сам по собі не робить особу непридатною до судового розгляду, якщо вона може розуміти суть і мету провадження
– Суди не зобов’язані надавати процесуальні коригування за власною ініціативою за відсутності конкретних клопотань
– Наявність документальних доказів може компенсувати обмежену особисту участь у справах, пов’язаних з оподаткуванням
– Юридичне представництво адвокатом власного вибору є важливим фактором забезпечення права на справедливий суд
– Тягар доведення того, як відсутність процесуальних коригувань конкретно вплинула на справедливість судового розгляду, покладається на відповідача
– Суди повинні забезпечити достатні кроки для перевірки здатності відповідача розуміти та брати участь у провадженні, але це не обов’язково вимагає спеціальних пристосувань
Рішення є особливо важливим, оскільки встановлює баланс між захистом вразливих відповідачів та необхідністю ефективного переслідування складних фінансових злочинів, а також визначає чіткі керівні принципи щодо того, коли потрібні процесуальні коригування.
СПРАВА ВЯЧЕСЛАВОВОЇ ТА ІНШИХ ПРОТИ УКРАЇНИ
1. Суть рішення:
Справа стосується масових заворушень та пожежі в Одесі 2 травня 2014 року, внаслідок яких загинуло 48 осіб та було завдано численних тілесних ушкоджень. Суд встановив, що Україна порушила статтю 2 Конвенції, не запобігши та не зупинивши насильство, не забезпечивши своєчасних рятувальних заходів та не провівши ефективного розслідування подій. Суд також встановив порушення статті 8 щодо одного заявника через необґрунтовану затримку у видачі тіла його батька для поховання.
2. Структура та основні положення:
Рішення розглядає:
– Роль Суду в оцінці міжнародної відповідальності України
– Порушення статті 2 (право на життя) в її substantive та procedural аспектах
– Порушення статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя)
– Присудження справедливої сатисфакції заявникам
Ключові зміни порівняно з попередніми рішеннями:
– Детальний аналіз державної відповідальності в складних ситуаціях, що включають як державних, так і недержавних суб’єктів
– Розгляд ширшого геополітичного контексту з фокусом на специфічні державні зобов’язання
– Наголос на важливості ефективних розслідувань у політично чутливих справах
3. Найважливіші положення для використання:
– Позитивні зобов’язання держави щодо запобігання насильству та захисту життя виходять за межі конкретних загроз і поширюються на загальний захист суспільства
– Вимоги до ефективного розслідування: адекватність, оперативність, незалежність, залучення потерпілих та громадський нагляд
– Державна відповідальність існує навіть коли правопорушення пов’язані з колишніми посадовцями, які згодом втекли
– Важливість врахування загального контексту при фокусуванні на специфічних державних зобов’язаннях
– Необхідність посиленого громадського нагляду у справах, що стосуються серйозних порушень прав людини та політично чутливих питань
Рішення надає важливі настанови щодо державних зобов’язань у складних ситуаціях, пов’язаних з масовими заворушеннями, політично вмотивованим насильством та необхідністю проведення ефективних розслідувань незалежно від політичної чутливості.
СПРАВА БУТКЕВИЧА ТА ЗАКРЕВСЬКОЇ ПРОТИ УКРАЇНИ
1. Суть рішення:
Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі двох українських активістів, яким було перешкоджено проводити демонстрації біля Генеральної прокуратури в Києві у 2013 році. Суд встановив порушення статті 11 (свобода зібрань) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції для обох заявників, а також додатково встановив порушення статті 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність) для другого заявника, якого було затримано поліцією.
2. Структура та основні положення:
– Суд розглянув три основні аспекти: обмеження свободи зібрань, відсутність ефективних засобів правового захисту та незаконне затримання
– Суд встановив, що українське законодавство (стаття 39 Конституції та стаття 182 Кодексу адміністративного судочинства) не становило достатніх правових підстав для обмеження свободи зібрань
– Рішення відповідає попередній позиції Суду у справі Черемських проти України щодо вимог якості закону
– Суд присудив компенсацію за немайнову шкоду: 5 800 євро першому заявнику та 9 800 євро другому заявнику, плюс 2 400 євро судових витрат
3. Ключові положення для практичного використання:
– Суд підтвердив, що оскарження після події не можуть вважатися ефективними засобами правового захисту при порушеннях свободи зібрань
– Саме існування кримінальної справи не може виправдати затримання без належної правової підстави та документації
– Суд наголосив, що обмеження свободи зібрань мають мати чіткі та достатні правові підстави у внутрішньому законодавстві
– Рішення встановлює, що повсюдні заборони демонстрацій у конкретних місцях на тривалий період є проблемними відповідно до Конвенції
– Суд підтвердив, що стаття 11 має тлумачитися у світлі статті 10, причому стаття 11 є спеціальним законом у справах про зібрання
СПРАВА “ДЕРДІН ПРОТИ УКРАЇНИ”
Суть рішення:
Справа стосується українського головного редактора, якому було наказано спростувати заяви, опубліковані про Укрекспертну асоціацію, що надає послуги промислової безпеки. Європейський суд з прав людини встановив, що Україна порушила статтю 10 (свобода вираження поглядів), коли національні суди наказали заявникові спростувати його заяви без належного обґрунтування. Суд визначив, що національні суди не змогли належним чином розрізнити факти та оціночні судження і не провели адекватного зважування між захистом репутації Укрекспертної асоціації та свободою вираження поглядів заявника.
Структура та основні положення:
1. Суд спочатку розглянув прийнятність скарги, відхиливши аргумент Уряду про порушення шестимісячного строку.
2. По суті, Суд проаналізував, чи втручання в права заявника було:
– Передбачене законом (підтверджено)
– Мало легітимну мету (підтверджено)
– Було необхідним у демократичному суспільстві (не підтверджено)
3. Суд встановив, що національні суди:
– Не змогли чітко розрізнити факти та оціночні судження
– Не врахували контекст заяв
– Знехтували статусом заявника як головного редактора
– Не проаналізували публічну роль позивача
– Не провели належного зважування конкуруючих інтересів
Найважливіші положення для використання:
1. Суд підкреслив різницю між репутацією юридичної особи та фізичної особи, зазначивши, що корпоративна репутація позбавлена морального виміру особистої репутації.
2. Суд встановив, що недиференційований підхід до оцінки мови без розрізнення оціночних суджень та тверджень факту є несумісним зі статтею 10 Конвенції.
3. Рішення підтверджує принцип, що суди повинні надавати відповідні та достатні причини для виправдання втручання у свободу вираження поглядів, включаючи належне врахування контексту та зважування конкуруючих інтересів.
4. Суд присудив заявникові 2 000 євро немайнової шкоди.
СПРАВА “КРАТКИ ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ”
1. Суть рішення:
Справа стосується скарги пана Домініка Кратки до Словаччини щодо його досудового утримання під вартою та процедур перегляду. Суд не виявив порушення стосовно обґрунтування його досудового утримання під вартою, але встановив порушення статті 5 § 4 Конвенції через надмірну тривалість конституційного провадження з перегляду його утримання під вартою (що тривало один рік, одинадцять місяців і сім днів). Суд присудив заявникові 1 600 євро за немайнову шкоду та 1 000 євро за витрати.
2. Структура та основні положення:
– Рішення розглядає два основні аспекти: обґрунтованість досудового утримання під вартою (стаття 5 § 3) та швидкість перегляду утримання під вартою (стаття 5 § 4).
– Суд визнав скаргу щодо досудового утримання під вартою неприйнятною як явно необґрунтовану, підтвердивши, що національні суди надали “релевантні” та “достатні” причини.
– Суд встановив порушення щодо швидкості перегляду, оскільки тривалість конституційного провадження не була виправдана жодними переконливими аргументами уряду.
– Рішення підтримує послідовність з попередньою судовою практикою, зокрема, посилаючись на справи, як-от “Моорен проти Німеччини” та кілька словацьких справ.
3. Найважливіші положення:
– Суд підтверджує, що гарантії перегляду утримання під вартою продовжують діяти під час апеляційного провадження до набрання вироком законної сили.
– Рішення встановлює, що період майже два роки для конституційного перегляду утримання під вартою є надмірним і порушує вимогу швидкості.
– Суд підкреслює, що повторювальне формулювання в рішеннях про утримання під вартою є прийнятним, якщо причини утримання зберігаються і проводяться регулярні перевірки.
– Рішення підтверджує принцип, що конституційні суди повинні розглядати скарги, пов’язані з утриманням під вартою, з особливою оперативністю, незважаючи на внутрішні процедурні труднощі.
