Предмет спору: Стягнення 3% річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов’язання за кредитним договором.
Основні аргументи суду:
1. Суд визнав, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних за статтею 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, а не платою за користування кредитом.
2. Суд встановив, що право на стягнення таких сум виникає за кожен місяць прострочення грошового зобов’язання до моменту його усунення.
3. Верховний Суд частково задовольнив вимоги, зменшивши суму стягнення через дію пункту 18 Перехідних положень ЦК України щодо періоду воєнного стану.
Рішення суду: Частково задовольнити позов, стягнувши з відповідача 59 578,72 грн 3% річних та 189 646,89 грн інфляційних втрат за період до 23 лютого 2022 року.
