Справа стосується спору щодо організації маршу за права ЛГБТІ “Марш рівності” у Києві у 2013 році. Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 11 (свобода зібрань) та статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції.
Суд визначив, що заборона демонстрацій у центрі Києва, яка змусила організаторів змінити місце проведення, становила втручання в права заявників згідно зі статтею 11. Суд встановив, що правові положення, використані українськими судами (стаття 39 Конституції та стаття 182 Кодексу адміністративного судочинства), не відповідали вимогам Конвенції щодо якості закону та були недостатніми підставами для обмеження свободи зібрань.
Ключові положення рішення включають:
• Суд відхилив аргумент уряду, що оскільки марш все одно відбувся (в іншому місці), порушення прав не було. Суд зазначив, що зміна місця означала, що мітинг не міг отримати належний поліцейський захист від можливих опонентів.
• Суд не виявив дискримінаційних мотивів у рішенні суду про заборону всіх публічних заходів у центрі міста, оскільки це однаково впливало на про- та анти-ЛГБТІ демонстрації.
• Суд встановив, що Україна порушила статтю 13, оскільки заявники не мали ефективних засобів оскарження заборони до запланованої дати заходу.
• Суд присудив кожному заявнику €6 000 немайнової шкоди та €2 400 витрат і видатків.
