Це судове рішення стосується трьох справ жінок, які підозрюють, що їхніх новонароджених дітей викрали з хорватських державних лікарень у період між 1986-1994 роками та віддали на незаконне усиновлення. Суд встановив, що Хорватія порушила статтю 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), не надавши матерям достовірної інформації про долю їхніх дітей.
Ключові аспекти рішення:
• Суд встановив, що справи про нібито викрадених новонароджених становлять триваюче порушення, яке продовжується, доки органи влади не з’ясують долю дітей
• Хорватія мала позитивні зобов’язання розслідувати обставини щодо немовлят, які перебували в хорватських лікарнях, навіть у справах, де діти були передані до Сербії
• Реакція хорватських органів влади була неналежною, оскільки вони здебільшого посилалися на строки давності та не провели належного розслідування невідповідностей у медичних документах або ДНК-тестування
• Суд наказав Хорватії протягом одного року створити спеціальний механізм під наглядом незалежного органу для розслідування всіх подібних справ та надання відшкодування постраждалим батькам
Основні висновки Суду:
• Хорватія не виконала свого безперервного позитивного обов’язку надати достовірну інформацію про долю нібито викрадених немовлят
• Реакція держави, що полягала лише в наданні наявної документації, була недостатньою з огляду на невідповідності в записах
• Органи влади неправомірно відхиляли скарги на підставі строків давності без урахування тривалого характеру порушень
• Необхідне системне вирішення з огляду на докази інших подібних випадків у Хорватії в 1980-90-х роках
Суд наказав Хорватії створити протягом одного року механізм, який повинен:
• Надавати індивідуальне відшкодування всім батькам у подібних ситуаціях
• Перебувати під наглядом незалежного органу з достатніми слідчими повноваженнями
• Бути спроможним надавати достовірні відповіді про долю кожної дитини
• Призначати компенсацію за необхідності
