Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Дідик та інші проти України”, яке об’єднало дев’ять заяв щодо неналежних умов утримання в українських місцях позбавлення волі, зокрема в Житомирській установі утримання.
Суд встановив порушення статей 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції стосовно всіх заявників. Порушення випливали з поганих умов утримання, включаючи значне перенаселення з площею 2,5-3,8 квадратних метрів на ув’язненого, відсутність приватності, незадовільні санітарні умови та недостатній доступ до базових зручностей.
Ключові положення рішення включають:
• Суд підтвердив, що серйозна нестача простору в камерах є crucial фактором у визначенні, чи є умови утримання “принизливими” за статтею 3
• Український уряд не надав доказів щодо планування камер та фактичної кількості ув’язнених у конкретні періоди
• Суд присудив компенсацію від 5 000 до 7 500 євро кожному заявнику за немайнову шкоду
• Рішення посилалося на попередні справи (Мельник проти України та Сукачов проти України), де були встановлені подібні порушення
Найбільш значущі аспекти цього рішення:
• Системний характер поганих умов утримання в українських установах
• Наголос Суду на мінімальній площі на ув’язненого
• Відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту за скаргами про умови утримання
• Встановлення конкретних сум компенсації за такі порушення
