Ось детальний аналіз судового рішення:
1. Предметом спору є питання наявності у органу пробації права на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, якою було відмовлено у задоволенні подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням.
2. Верховний Суд при винесенні рішення керувався принципом правової визначеності та необхідністю забезпечення єдності судової практики. Ключовим аргументом стало посилання на правову позицію об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 01 червня 2026 року у справі № 621/3410/23. Суд підкреслив, що вичерпний перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження, визначений статтею 393 КПК України. Орган пробації не входить до цього переліку, оскільки жодна норма процесуального закону не наділяє суб’єктів виконання покарань правом оскаржувати судові рішення, ухвалені за результатами розгляду їхніх подань. Суд зазначив, що право на оскарження в таких питаннях мають лише засуджений, його захисник, законний представник та прокурор. Водночас було наголошено, що відсутність права на апеляцію не позбавляє орган пробації можливості повторно звернутися до суду з відповідним поданням після усунення недоліків.
3. Верховний Суд залишив ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження без змін, а касаційну скаргу органу пробації — без задоволення.
: Суд у цьому рішенні підтверджує відступ від попередньої позиції колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (викладеної у справі № 936/40/24), закріплюючи висновок об’єднаної палати про те, що органи виконання покарань не мають права на апеляційне оскарження рішень, прийнятих за результатами розгляду їхніх подань.
