Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Спір стосується стягнення заборгованості за договором позики після того, як кредитор у позасудовому порядку вже звернув стягнення на іпотечне майно боржника.
2. **Аргументи суду:**
– Верховний Суд наголосив, що після завершення позасудового врегулювання (набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки) будь-які подальші вимоги кредитора до боржника щодо виконання основного зобов’язання є недійсними.
– Суд підкреслив, що позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки автоматично погашає всі вимоги кредитора, незалежно від того, чи покриває вартість майна повну суму боргу.
– Апеляційний суд помилково вважав, що сторони «конклюдентними діями» (подальшими платежами) продовжили дію договору позики, оскільки такі дії не скасовують імперативну норму закону про припинення зобов’язання після іпотечного стягнення.
– Також суд визнав помилковим посилання апеляції на іншу судову справу щодо недійсного договору дарування, оскільки вона не стосувалася прав боржника у цьому спорі.
– Щодо вимоги боржника про повернення коштів, сплачених після іпотечного стягнення (як безпідставно набутих), Верховний Суд підтримав відмову, оскільки боржник добровільно здійснював ці платежі, усвідомлюючи їх цільове призначення.
– **:** Суд підтвердив свою позицію, спираючись на висновки Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року (справа № 761/36873/18), що підтверджує сталість практики щодо недійсності вимог кредитора після завершення позасудового звернення стягнення на іпотеку.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу боржника, скасував постанову апеляційного суду в частині стягнення боргу та залишив у силі рішення суду першої інстанції про визнання зобов’язання за договором позики припиненим.
