Ось детальний аналіз судового рішення, підготовлений з професійної точки зору:
1. **Предмет спору:** Позивач намагався через суд скасувати державну реєстрацію та правовстановлюючі документи на земельні ділянки відповідачів, які частково накладалися на його спадкову земельну частку (пай), з метою повернення цих ділянок у комунальну власність.
2. **Аргументи суду:**
– Верховний Суд наголосив, що обрання способу захисту має відповідати характеру порушеного права, а обраний позивачем шлях (вимога про скасування реєстрації та повернення земель у комунальну власність) є неефективним.
– Суд підкреслив, що у випадках накладення меж земельних ділянок належним способом захисту є віндикаційний позов — тобто вимога про витребування саме тієї частини ділянки, яка накладається на землю позивача.
– Задоволення вимог про скасування реєстрації всього майна відповідача, коли спірною є лише його частина, є непропорційним втручанням у право власності, оскільки позбавляє відповідачів права на ту частину землі, щодо якої спору немає.
– Суд вказав, що для витребування частини ділянки не потрібно визнавати недійсними розпорядження органів влади чи державні акти, оскільки оцінка законності цих документів надається судом у межах розгляду віндикаційного позову.
– Оскільки позивач не заявляв вимогу про витребування конкретних частин земельних ділянок, а обрав неналежний спосіб захисту, позов у цій частині не підлягає задоволенню.
– **:** Суд у своєму рішенні спирався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19, підтверджуючи сталість практики щодо застосування віндикації у спорах про накладення меж земельних ділянок.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, скасував рішення апеляційного суду в частині задоволення позову та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо скасування державної реєстрації земельних ділянок відповідачів.
