Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось стислий аналіз для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Стягнення солідарної заборгованості за кредитним договором з позичальника та поручителя, а також питання правомірності перегляду заочного рішення суду першої інстанції через багато років після його ухвалення.
2. **Аргументи суду:** Верховний Суд наголосив, що апеляційний суд припустився помилки, скасувавши заочне рішення без належної оцінки добросовісності поведінки відповідача. Суд зазначив, що відповідачка була обізнана про існування рішення ще з 2020 року через виконавче провадження, проте ініціювала перегляд справи лише через шість років, що може свідчити про зловживання процесуальними правами. Важливим є те, що апеляційний суд не дослідив докази обізнаності відповідача про хід виконання рішення, які надав правонаступник банку. Верховний Суд підкреслив, що принцип правової визначеності (*res judicata*) є фундаментальним, і перегляд остаточних рішень можливий лише у виняткових випадках. Також суд вказав, що апеляційна інстанція не має права ігнорувати питання пропуску процесуальних строків, які є обов’язковими для всіх учасників процесу. В результаті, апеляційний суд не надав належної правової оцінки тому, чи не суперечить скасування рішення принципу остаточності судового акта.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
**:** У цьому рішенні Верховний Суд прямо зазначає, що він відступає від своєї попередньої позиції, викладеної у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, щодо порядку застосування повноважень суду при розгляді заяви про перегляд заочного рішення у разі пропуску строку на її подання.
