Вітаю. Як юрист із 15-річним стажем, я проаналізував надане вами рішення Великої Палати Верховного Суду. Ось детальний розбір:
1. **Предмет спору:** Оскарження указів Президента України про введення в дію рішень РНБО щодо застосування до позивача персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).
2. **Аргументи суду:**
* Суд підкреслив, що застосування санкцій є превентивним заходом для захисту національної безпеки, а не видом юридичної відповідальності, тому наявність вироку суду чи кримінального провадження не є обов’язковою умовою для їх запровадження.
* Велика Палата встановила нові стандарти судового перегляду, які вимагають від суду не лише перевірки процедури, а й оцінки наявності достатньої фактичної основи для висновку про загрозу національним інтересам.
* Суд визнав, що хоча в оскаржуваних указах було недостатньо індивідуалізоване обґрунтування, цей недолік був компенсований повноцінним судовим розглядом, під час якого позивач мав доступ до матеріалів справи та можливість спростувати доводи відповідача.
* На підставі досліджених доказів (зокрема, лінгвістичної та релігієзнавчої експертиз) суд підтвердив, що дії позивача створювали реальні загрози розколу суспільства за релігійною ознакою та підтримки агресії проти України.
* Суд зазначив, що втручання у право власності є пропорційним, оскільки санкції мають тимчасовий характер, не позбавляють права власності назавжди та передбачають механізм дострокового скасування у разі зміни обставин.
* **:** Суд зазначив, що він відступає від попередньої позиції, яка була в інших рішеннях Верховного Суду, щодо обмеженого обсягу судового перегляду у справах про санкції, конкретизувавши необхідність перевірки фактичної основи та пропорційності таких рішень.
3. **Рішення суду:** Велика Палата Верховного Суду змінила мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, залишивши резолютивну частину про відмову в задоволенні позову без змін.
