Вітаю. Як юрист із багаторічним стажем, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір для вашого матеріалу:
1. **Предмет спору:** Правомірність відмови суду першої інстанції у відстроченні сплати судового збору юридичній особі та, як наслідок, повернення позовної заяви без розгляду.
2. **Аргументи суду:**
– Суд наголосив, що право на доступ до суду не є абсолютним, проте будь-які фінансові обмеження (судовий збір) мають бути пропорційними та не повинні підривати саму суть цього права.
– Верховний Суд підкреслив, що суди не мають права формально відмовляти юридичним особам у відстроченні сплати збору лише через суб’єктний склад, не дослідивши реальний майновий стан заявника.
– У рішенні зазначено, що суд першої інстанції припустився помилки, не надавши жодної оцінки доказам скрутного фінансового становища позивача (арешти рахунків, відсутність активів тощо).
– **:** Верховний Суд фактично закріпив відступ від попередньої вузької практики, вказавши, що суди зобов’язані індивідуально оцінювати пропорційність обмеження доступу до правосуддя для юридичних осіб, спираючись на практику ЄСПЛ (зокрема, справи «Телтронік-КАТВ» та «Нальбант проти Туреччини»).
– Суд апеляційної інстанції вірно встановив, що відмова у відстроченні без належного мотивування та аналізу фінансових документів порушує статтю 6 Конвенції про захист прав людини.
– Відтак, формальний підхід суду першої інстанції до застосування статті 8 Закону «Про судовий збір» був визнаний таким, що не відповідає вимогам процесуального закону та принципам верховенства права.
3. **Рішення суду:** Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу відповідача, а постанову апеляційного суду, якою справу було повернуто до суду першої інстанції для розгляду питання про прийняття позову, — без змін.
