Вітаю. Як фахівець із 15-річним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний розбір:
1. Предметом спору є правомірність відмови Пенсійного фонду у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року (3028 грн).
2. Верховний Суд, керуючись принципом незалежності суддів, зазначив, що суддівська винагорода регулюється виключно спеціальним законом — «Про судоустрій і статус суддів», а не законом про Державний бюджет. Суд наголосив, що штучне запровадження в бюджетному законі окремого «прожиткового мінімуму для суддів» (2102 грн) замість загального (3028 грн) є неправомірним звуженням гарантій незалежності суддів. Верховний Суд підкреслив, що закон про бюджет не має вищої юридичної сили над спеціальними законами та не може змінювати їхні норми. Також було вказано, що посилання апеляційного суду на практику Великої Палати у справі №240/9028/24 є помилковим, оскільки ті правовідносини стосувалися інших питань (виплат при звільненні). У підсумку, Верховний Суд підтвердив, що позивач має законне право на перерахунок виплат на основі реального прожиткового мінімуму, встановленого на 1 січня 2024 року. ****: Верховний Суд у цій справі спирався на правову позицію, сформовану судовою палатою у постанові від 17.02.2026 у справі № 200/2309/25, яка закріплює пріоритет спеціального законодавства над бюджетними обмеженнями у питанні визначення розміру суддівської винагороди.
3. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу, скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції про зобов’язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді.
