Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз:
1. Предметом спору є визнання недійсною довіреності, визнання недійсними договорів оренди землі та повернення земельних ділянок власнику через відсутність волевиявлення на їх передачу в оренду.
2. Суд встановив, що довіреність, на підставі якої було укладено договори оренди, є недійсною через розбіжності в реєстраційних номерах та відсутність належного посвідчення посадовою особою сільської ради. Оскільки довіреність визнано недійсною, представник не мав повноважень на укладення договорів оренди від імені власника, що свідчить про відсутність волевиявлення останнього. Суди попередніх інстанцій помилково обрали спосіб захисту «витребування майна з чужого незаконного володіння», оскільки у даному випадку правовідносини стосуються усунення перешкод у користуванні землею. Верховний Суд, враховуючи власну практику, зазначив, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, виходячи з мети захисту прав, а не лише буквального тлумачення. Враховуючи це, Верховний Суд змінив спосіб захисту на зобов’язання повернути земельні ділянки, що відповідає суті негаторного позову. **** Суд у своєму рішенні послався на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі № 456/252/22, яка уточнює підходи до інтерпретації позовних вимог та застосування негаторного позову, що фактично закріплює відступ від більш формалістичних підходів, які раніше могли застосовуватися в аналогічних спорах.
3. Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу, змінивши резолютивну частину рішень судів попередніх інстанцій у частині способу захисту прав позивача, зобов’язавши відповідача повернути земельні ділянки власнику.
