Це рішення Великої палати у справі *«Жезуш Піньял проти Португалії»* (від 9 липня 2026 року) є знаковою подією в судовій практиці Суду щодо принципу *ne bis in idem* (права не бути притягнутим до суду або покараним двічі). Справа стосувалася трьох паралельних проваджень — кримінального, адміністративного (Комісія з ринку цінних паперів, CMVM) та банківсько-регуляторного (Банк Португалії, BdP), розпочатих проти колишнього керівника банку за одні й ті самі дії, що полягали в маніпулюванні ринком та поданні неправдивих звітів. Суд спочатку постановив, що застереження Португалії до Протоколу № 7 є недійсним через відсутність «короткого викладу відповідного законодавства», підтвердивши таким чином свою юрисдикцію для розгляду цієї справи. По суті справи Суд запровадив «новий підхід» до оцінки скарг щодо порушення принципу *ne bis in idem*, відійшовши від жорсткого тлумачення на користь більш гнучкої, інтегрованої оцінки. Зрештою, Велика палата постановила, що провадження, хоч і перетинаються, утворюють «узгоджене ціле», яке було передбачуваним і пропорційним, а тому не становить забороненого дублювання проваджень. Отже, Суд не встановив порушення статті 4 Протоколу № 7.
### Структура та ключові положення
Рішення структуроване таким чином, щоб систематично розглянути три компоненти принципу *ne bis in idem*:
1. **Кримінальний характер:** Суд підтвердив критерії *«Енгеля»* (внутрішньодержавна класифікація, характер правопорушення та суворість покарання) для визначення того, чи є адміністративні провадження «кримінальними» для цілей Конвенції.
2. **Концепція «idem» (те саме правопорушення):** Суд уточнив тест «одного і того ж правопорушення». Він роз’яснив, що «подібності» фактів більше недостатньо; матеріальні факти мають бути «ідентичними» або «по суті тими самими», стосуватися одного й того самого суб’єкта правопорушення та бути нерозривно пов’язаними в часі та просторі.
3. **Концепція «bis» (дублювання):** Суд уточнив доктрину «інтегрованої каральної системи». Він підтвердив, що подвійні провадження є допустимими, якщо вони «достатньо тісно пов’язані за суттю та в часі».
**Зміни порівняно з попередніми версіями:** Велика палата значно посилила тест *«idem»* (відкинувши просту схожість), водночас забезпечивши більш структурований, багатофакторний тест *«bis»* для визначення того, чи утворюють провадження «узгоджене ціле».
### Найважливіші положення для практичного застосування
Для юристів та дослідників найважливішими є такі положення:
* **«Новий підхід» (пункт 250):** Суд надав остаточний контрольний перелік із п’яти пунктів для визначення того, чи відповідають подвійні провадження Конвенції:
* **Різні правові інтереси:** Чи стосуються провадження різних суспільних цінностей або захищених правових інтересів?
* **Передбачуваність:** Чи була множинність проваджень передбачена національним законодавством?
* **Правила координації:** Чи містить національне законодавство чіткі правила координації та запобігання надмірним кумулятивним санкціям?
* **Пропорційність на практиці:** Чи була загальна санкція пропорційною тяжкості діянь і чи враховувалися виправдувальні вироки, винесені в межах попередніх проваджень?
* **Зв’язок у часі:** Чи проводилися провадження таким чином, щоб захистити особу від невизначеності та зволікань?
* **Уточнення щодо «idem» (пункт 223):** Суд прямо заявив, що «простої подібності більше не достатньо» для застосування захисту *ne bis in idem*. Це підвищує поріг доказування для заявників щодо того, що їх переслідують за «те саме правопорушення».
* **Роль пропорційності в концепції «bis» (пункт 234):** Суд надав вимозі про те, щоб загальна санкція була пропорційною, «провідну, якщо не вирішальну роль» у визначенні того, чи утворюють провадження узгоджене ціле.
**Висновок:** Це рішення має важливі наслідки для України та українських правників. Оскільки Україна продовжує гармонізувати свої фінансові та адміністративні регуляторні рамки з європейськими стандартами, це рішення надає остаточний «план» того, як мають бути структуровані паралельні адміністративні та кримінальні провадження, щоб уникнути порушення Конвенції. Воно пропонує чіткий захист для держав, які утримують спеціалізовані регуляторні органи (як-от НБУ чи НКЦПФР), водночас встановлюючи суворі вимоги до координації та пропорційності, які українські суди тепер мають застосовувати при розгляді багатоканальних проваджень про застосування санкцій.
