Вітаю. Як юрист з багаторічним досвідом, проаналізував надане вами судове рішення. Ось детальний аналіз для вашого матеріалу:
**1. Предмет спору:**
Предметом спору є визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, укладених між боржником та третьою особою, як фраудаторних (таких, що вчинені на шкоду кредитору), та скасування відповідних реєстраційних дій.
**2. Аргументи суду:**
* **:** Суд, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2026 року, відступив від попередніх висновків та підтвердив, що кредитор має право оспорювати фраудаторні правочини боржника на підставі загальних засад добросовісності (ст. 3 ЦК) та заборони зловживання правом (ст. 13 ЦК).
* Суд встановив, що боржник уклав договори дарування майна у період, коли вже мав невиконані грошові зобов’язання перед позивачем та коли останній уже звернувся до суду з позовом про стягнення боргу.
* Безоплатний характер договорів дарування на користь знайомої особи, за відсутності у боржника іншого майна для погашення боргу, свідчить про свідоме уникнення виконання судового рішення.
* Верховний Суд наголосив, що для кваліфікації правочину як фраудаторного не обов’язкова наявність арештів на майно, головним є недобросовісна мета учасників — виведення активів з-під стягнення.
* Водночас суд зазначив, що позивач не заявляв вимогу про повернення майна (реституцію), тому апеляційний суд, зобов’язавши відповідача повернути майно, вийшов за межі позовних вимог, порушивши принцип диспозитивності.
* Щодо судових витрат, суд підтримав право апеляційної інстанції зменшити розмір гонорару адвоката, якщо він є неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг, навіть якщо договір передбачав вищу суму.
**3. Рішення суду:**
Верховний Суд частково задовольнив касаційну скаргу: скасував рішення апеляційного суду в частині зобов’язання повернути майно, в іншій частині (щодо визнання договорів недійсними та розподілу витрат на правничу допомогу) — залишив рішення без змін.
