СПРАВА “АСЕН АСЕНОВ ПРОТИ БОЛГАРІЇ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Асен Асенов проти Болгарії”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується дискримінаційних заяв болгарського політика, пана Валерія Симеонова, щодо ромської громади в парламенті. Заявник, правозахисник ромів, скаржився, що ці заяви є переслідуванням та підбурюють до ненависті. Хоча Комісія із захисту від дискримінації спочатку підтримала скаргу, Верховний адміністративний суд скасував це рішення. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Верховний адміністративний суд Болгарії не зміг належним чином захистити права заявника відповідно до статті 8 (право на повагу до приватного життя) у поєднанні зі статтею 14 (заборона дискримінації) Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ підкреслив, що національний суд не зміг належним чином збалансувати право на свободу вираження поглядів із необхідністю захисту осіб від мови ненависті та дискримінації.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено передісторію справи та скаргу заявника. Далі детально описуються факти, зокрема біографія заявника, заяви, зроблені паном Симеоновим, та провадження в Комісії із захисту від дискримінації та болгарських судах. Рішення містить огляд відповідного болгарського законодавства та законодавства Європейського Союзу. Суть рішення полягає в оцінці ЄСПЛ того, чи було порушення статей 8 та 14 Конвенції. Суд розглядає прийнятність скарги, зосереджуючись на статусі жертви заявника та застосовності статей 8 та 14. Потім він заглиблюється в суть справи, аналізуючи, чи порушило рішення Верховного адміністративного суду позитивні зобов’язання Болгарії щодо захисту заявника від дискримінації. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків та витрат.
3. **Основні положення та важливість:**
Найважливішим аспектом цього рішення є наголос ЄСПЛ на необхідності для національних судів належним чином збалансувати свободу вираження поглядів та захист осіб від мови ненависті та дискримінації, особливо проти вразливих груп, таких як роми. Суд підкреслює, що заяви політиків, особливо ті, що зроблені в парламенті, мають значну вагу і можуть мати глибокий вплив на суспільне сприйняття та соціальну згуртованість. Рішення підкреслює, що хоча свобода вираження поглядів є основним правом, вона не є абсолютною і повинна здійснюватися відповідально, особливо коли йдеться про висловлювання, які можуть підбурювати до ненависті чи дискримінації. Рішення ЄСПЛ служить нагадуванням національним судам про їхній обов’язок забезпечити ефективне застосування антидискримінаційних законів і надання жертвам мови ненависті доступу до адекватних засобів правового захисту.
**** Це рішення особливо актуальне для України, оскільки підкреслює важливість захисту вразливих груп від мови ненависті та дискримінації, особливо в контексті поточних соціальних і політичних викликів. Принципи, викладені в рішенні, можуть бути використані для розробки та впровадження політики та законів, спрямованих на сприяння толерантності та рівності в українському суспільстві.
СПРАВА БУДІНОВА ТА ІСАЄВ ПРОТИ БОЛГАРІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Будінова та Ісаєв проти Болгарії:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується дискримінаційних заяв, зроблених болгарським політиком, паном Валерієм Симеоновим, щодо ромської громади в Болгарії. Заявники, правозахисники ромів, стверджували, що ці заяви порушили їхні права відповідно до Європейської конвенції з прав людини. Болгарські суди відхилили їхню скаргу, встановивши, що заяви не є переслідуванням або підбурюванням до дискримінації. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Болгарія не виконала свої позитивні зобов’язання за статтями 8 і 14 Конвенції, не надавши заявникам засоби правового захисту щодо дискримінаційних заяв. ЄСПЛ постановив, що національні суди не провели належного балансу між правом на свободу вираження поглядів та правом на повагу до приватного життя та забороною дискримінації.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено передісторію справи та основне питання, яке розглядається Судом. Далі детально викладено факти, включаючи інформацію про заявників, пана Симеонова та конкретні заяви, що розглядаються. У рішенні описується провадження у внутрішніх судах, включаючи рішення Бургаського районного суду, Бургаського обласного суду та Верховного касаційного суду. У ньому також викладено відповідні болгарські та європейські правові рамки. Потім Суд оцінює прийнятність скарги, розглядаючи такі питання, як статус жертви, застосовність статей 8 і 14 та вичерпання внутрішніх засобів правового захисту. Суд переходить до розгляду справи по суті, аналізуючи, чи було порушення статей 8 і 14. Нарешті, у рішенні розглядається застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, включаючи матеріальну та моральну шкоду, а також витрати та видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* **Застосовність статей 8 і 14:** Суд роз’яснює критерії визначення того, коли негативне стереотипне уявлення про групу досягає рівня, який впливає на “приватне життя” її членів, що зумовлює застосування статті 8 і, відповідно, статті 14. Це включає врахування характеристик групи, змісту заяв, а також контексту та охоплення заяв.
* **Позитивні зобов’язання:** У рішенні наголошується на позитивному зобов’язанні держави надавати засоби правового захисту щодо дискримінаційних заяв, навіть якщо вони зроблені політиками. У ньому підкреслюється необхідність для національних судів проводити належний баланс між свободою вираження поглядів та правом на захист від дискримінації.
* **Оцінка переслідування:** Суд критикує болгарські суди за вимогу доказів фактичних і помітних наслідків у безпосередній правовій ситуації заявників для демонстрації впливу заяв. Він пропонує ширший підхід, який враховує загальний вплив на почуття ідентичності та почуття власної гідності цільової групи.
Це рішення підкреслює важливість боротьби з дискримінацією та мовою ненависті, особливо щодо вразливих груп, таких як ромська громада. Воно також роз’яснює відповідальність національних судів у збалансуванні конкуруючих прав та забезпеченні ефективних засобів правового захисту для жертв дискримінації.
СПРАВА FAL ПРОТИ ІСПАНІЇ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі Fal проти Іспанії:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ постановив, що Іспанія не порушила статтю 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя), коли вислала громадянина Марокко, пана Наджіба Фаля, який законно проживав в Іспанії з 2006 року. Іспанська влада вислала пана Фаля через його нібито причетність до джихадистської діяльності, яку вона вважала загрозою національній безпеці, і наклала десятирічну заборону на в’їзд. Суд встановив, що вислання було виправданим, оскільки воно було здійснено відповідно до закону, переслідувало законну мету (захист національної безпеки) і було пропорційним загрозі, яку становив пан Фаль. Суд підкреслив, що держави мають широку свободу розсуду у справах, пов’язаних з національною безпекою і тероризмом, за умови наявності належних гарантій.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає предмет справи: вислання заявника з Іспанії з міркувань національної безпеки.
* **Факти:** Детально описує проживання та сімейну ситуацію пана Фаля в Іспанії, адміністративне провадження про його вислання на підставі нібито причетності до ісламістського тероризму та подальший судовий перегляд рішення про вислання в іспанських судах.
* **Відповідна правова база та практика:** Визначає внутрішнє законодавство Іспанії щодо прав і свобод іноземців, національної безпеки та відповідні настанови і конвенції Ради Європи щодо тероризму.
* **Право:**
* **Передбачуване порушення статті 8:** Представляє скаргу заявника про те, що його вислання порушило його право на повагу до приватного і сімейного життя.
* **Прийнятність:** Оголошує скаргу за статтею 8 прийнятною.
* **Суть:**
* **Подання сторін:** Підсумовує аргументи, висунуті заявником та урядом Іспанії.
* **Оцінка Суду:**
* **Загальні принципи:** Повторює усталені принципи щодо права держав контролювати в’їзд і перебування іноземців, балансу між правами особи та інтересами суспільства, а також важливості процесуальних гарантій.
* **Застосування загальних принципів до даної справи:** Застосовує ці принципи до конкретних фактів справи пана Фаля, вважаючи, що вислання було виправданим і пропорційним.
* **Інші передбачувані порушення Конвенції:** Розглядає додаткові скарги заявника, зокрема ті, що подані за статтею 1 Протоколу № 7, і визнає їх неприйнятними.
* **З цих міркувань Суд:** Офіційно визнає скаргу за статтею 8 прийнятною, решту – неприйнятними, і постановляє, що порушення статті 8 Конвенції не було.
3. **Основні положення для використання:**
* **Широка свобода розсуду у справах національної безпеки:** Суд підтверджує, що держави мають широку свободу розсуду при розгляді загроз національній безпеці, особливо у справах, пов’язаних з тероризмом.
* **Оцінка пропорційності:** Рішення підкреслює важливість ретельної оцінки пропорційності, збалансування прав особи з інтересами суспільства. Це включає в себе розгляд характеру і серйозності поведінки, тривалості проживання, сімейних зв’язків і ступеня інтеграції в приймаючій країні.
* **Процесуальні гарантії:** Суд підкреслює необхідність справедливих процесів прийняття рішень, включаючи інформування особи про причини вислання, надання юридичного представництва та забезпечення судового перегляду рішення.
* **Вплив кримінального провадження:** Відсутність кримінального засудження є важливим, але не вирішальним фактором в адміністративних справах про вислання, заснованих на міркуваннях національної безпеки.
* **Обмежена в часі заборона на повторний в’їзд:** Обмежена в часі заборона на повторний в’їзд може бути фактором, що свідчить на користь пропорційності.
СПРАВА СКРЧЕСЬКОГО ПРОТИ ПІВНІЧНОЇ МАКЕДОНІЇ
Ось розбір рішення у справі «Скрчеський проти Північної Македонії»:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Північна Македонія порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) у справі пана Скрчеського, судді у відставці. Державна судова рада (ДСР) визнала його винним у професійній недбалості за несвоєчасне винесення судових рішень. ЄСПЛ визначив, що ДСР несправедливо застосувала закон, нехтуючи попереднім рішенням апеляційної комісії про те, що слід було застосувати більш м’яку версію закону. Це недотримання вказівок апеляційної комісії підірвало належне здійснення правосуддя та верховенство права, таким чином порушивши право пана Скрчеського на справедливий суд. Суд підкреслив важливість ролі ДСР у підтримці довіри суспільства до судової влади.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає суть справи, скаргу заявника та відповідну статтю Конвенції.
* **Факти:** Детально описує хронологію подій, включаючи початкове провадження щодо професійної недбалості пана Скрчеського, рішення ДСР, апеляцію та подальші провадження після повернення справи до ДСР.
* **Відповідна нормативно-правова база та практика:** Надає текст відповідних статей Конституції Північної Македонії, Закону про суди (версії 2010 та 2019 років), Закону про ДСР та описує практику ДСР та апеляційної комісії.
* **Право:**
* *Передбачуване порушення статті 6 Конвенції:* Цей розділ стосується прийнятності заяви, включаючи шестимісячний термін та застосовність статті 6 до провадження. Суд встановив, що стаття 6 § 1 є застосовною, оскільки провадження безпосередньо стосувалося цивільного права пана Скрчеського на добру репутацію.
* *Суть справи:* Цей розділ містить подання сторін та оцінку Суду. Суд встановив, що недотримання ДСР вказівок апеляційної комісії суперечить принципу належного здійснення правосуддя та верховенства права.
* *Застосування статті 41 Конвенції:* Цей розділ розглядає питання справедливої сатисфакції. Суд встановив, що він не повинен присуджувати жодних виплат за жодною з вимог.
* **Резолютивна частина:** Оголошує заяву прийнятною та встановлює, що мало місце порушення статті 6 § 1 Конвенції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Застосовність статті 6 § 1 (цивільна частина) до проваджень щодо професійної недбалості:** Суд чітко зазначає, що провадження, що визначають професійну недбалість, навіть щодо судді у відставці, можуть безпосередньо стосуватися «цивільного права» на добру репутацію, таким чином, запускаючи захист статті 6 § 1.
* **Важливість дотримання вказівок апеляційної комісії:** Рішення підкреслює, що недотримання нижчим органом (у цьому випадку ДСР) вказівок вищого органу (апеляційної комісії) є порушенням принципу належного здійснення правосуддя та верховенства права.
* **Наголос на ролі судової влади та довірі суспільства:** Суд підкреслює особливу роль судової влади в суспільстві та важливість підтримки довіри суспільства до її функціонування, особливо у дисциплінарних провадженнях або провадженнях щодо професійної недбалості.
Сподіваюся, це корисно!
СПРАВА ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ТА ІНШИХ ПРОТИ УГОРЩИНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Профспілки працівників соціальної сфери та інших проти Угорщини, що стосується порушення статті 11 Конвенції через тривалі арбітражні провадження. Справа виникла з поданої профспілкою, що представляє працівників соціальної сфери, та її членами скарги щодо затримок у прийнятті рішення про мінімальний обсяг послуг, які мають бути надані під час їх запланованого страйку. Профспілка стверджувала, що ці затримки перешкоджали їхній здатності ефективно страйкувати, порушуючи тим самим їхнє право на свободу об’єднання. ЄСПЛ встановив, що надмірні затримки в арбітражному процесі, який був передумовою для страйку, фактично позбавили запропоновану страйкову акцію її актуальності. Відповідно, Суд дійшов висновку, що мало місце непропорційне обмеження прав заявників відповідно до статті 11 Конвенції.
Рішення починається зі вступу, в якому викладено скарги заявників щодо тривалих арбітражних проваджень. Далі детально описуються факти справи, включаючи рішення профспілки організувати страйк, подання ними пропозиції щодо мінімального обсягу послуг та подальші судові провадження в угорських судах. У рішенні міститься посилання на відповідну угорську правову базу, зокрема Закон про страйки, який регулює умови проведення страйків та визначення мінімального обсягу послуг. Потім Суд оцінює ймовірне порушення статей 11 та 13 Конвенції, зосереджуючи свій аналіз на статті 11 щодо свободи об’єднання. ЄСПЛ розглядає питання прийнятності заяви, відхиляючи аргумент уряду про те, що окремі заявники не вичерпали внутрішні засоби правового захисту. Нарешті, Суд розглядає суть справи, враховуючи аргументи як заявників, так і уряду, і доходить висновку, що мало місце порушення статті 11. Рішення завершується застосуванням статті 41, що стосується питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків і витрат.
Основним положенням цього рішення є висновок про те, що надмірні затримки в обов’язкових арбітражних провадженнях, пов’язаних зі страйком, становили порушення статті 11 Конвенції. Суд наголосив, що такі затримки можуть зробити страйк неактуальним і непропорційно обмежити права профспілок на захист інтересів своїх членів. Це рішення підкреслює важливість своєчасного судового розгляду у справах, що стосуються основних прав, таких як право на страйк і свободу об’єднання.
СПРАВА Y ПРОТИ СЕРБІЇ
Нижче наведено аналіз рішення у справі Y проти Сербії:
1. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що не було порушення статті 8 Конвенції у справі, що стосується розірвання зв’язку між заявницею та її зведеним братом після того, як його було усиновлено сім’єю, яка проживає за кордоном. Заявниця, пані Y, скаржилася на те, що усиновлення її зведеного брата, X, і подальша відсутність контакту порушили її право на сімейне життя. Суд встановив, що внутрішні органи влади діяли в найкращих інтересах X, дозволивши усиновлення, оскільки це забезпечило йому стабільну сімейну ситуацію, якої йому бракувало. Суд підкреслив, що спочатку влада намагалася знайти сім’ю, яка б усиновила обох братів і сестер. Рішення підкреслює складність збалансування інтересів дітей у справах про усиновлення, особливо коли йдеться про міжнародне усиновлення.
2. Рішення починається з вступу, в якому викладено предмет справи: відсутність у заявниці контакту зі своїм зведеним братом після його усиновлення за кордоном. Далі детально викладено факти, включаючи сімейну історію, влаштування дітей у прийомну сім’ю, рішення про порушення провадження про усиновлення та відмову заявниці бути усиновленою. Рішення також охоплює судові провадження, ініційовані пані Л. (прийомною матір’ю) для оскарження усиновлення. Потім представлено відповідні внутрішні та міжнародні правові рамки, після чого подано скаргу заявниці відповідно до статті 8 Конвенції. Потім Суд оцінює прийнятність заяви, розглядаючи заперечення уряду щодо правосуб’єктності пані Л. та вичерпання внутрішніх засобів захисту. Потім Суд розглядає суть справи, враховуючи аргументи обох сторін та застосовуючи відповідні принципи. Нарешті, Суд розглядає інші ймовірні порушення Конвенції, перш ніж винести свій вердикт.
3. Найважливішим положенням цього рішення є наголос Суду на найкращих інтересах дитини у справах про усиновлення, особливо у випадках міжнародного усиновлення. Суд визнав, що, хоча підтримка зв’язку між братами і сестрами, як правило, є бажаною, це не є абсолютною вимогою відповідно до Конвенції, особливо коли це суперечить потребі усиновленої дитини у стабільності та інтеграції в нову сім’ю. Рішення також роз’яснює, що держави-члени не зобов’язані надавати засіб правового захисту, який дозволив би біологічним родичам домагатися контакту з усиновленою дитиною після того, як усиновлення відбулося.
СПРАВА «АКАТ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Ось аналіз рішення у справі «Акат проти Туреччини» від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Туреччину винною у порушенні статей 5 §§ 1 і 3 (право на свободу та особисту недоторканність) та статті 10 (свобода вираження поглядів) Конвенції. Справа стосувалася досудового тримання під вартою пані Айли Акат, турецької політичної діячки, за підозрою в створенні або керівництві збройною терористичною організацією. Суд дійшов висновку, що не було обґрунтованої підозри для виправдання її затримання на підставі її політичних промов, участі в заходах і публікацій у соціальних мережах. ЄСПЛ також встановив, що національні суди не надали достатніх підстав для продовження її тримання під вартою і що її право на свободу вираження поглядів було порушено.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** Справа стосується законності досудового тримання заявниці під вартою та його впливу на її права на свободу, особисту недоторканність та свободу вираження поглядів.
* **Передісторія:** Пані Акат, політична діячка, відома своєю участю у «курдському питанні», була заарештована та затримана за підозрою у зв’язках з терористичною організацією PKK/KCK.
* **Обґрунтування:** Суд розглянув, чи існувала «обґрунтована підозра» в тому, що пані Акат вчинила злочин, і чи надали національні суди достатнє обґрунтування для її тримання під вартою. Він ретельно вивчив докази, представлені турецьким урядом, включаючи її роль у Конгресі демократичного суспільства (DTK), її промови та її діяльність у соціальних мережах.
* **Висновки:** Суд встановив, що звинувачення проти пані Акат не підтверджені конкретними доказами і що її політичні промови та діяльність не становили підбурювання до насильства або злочину, пов’язаного з тероризмом. Він також зазначив, що турецька влада не змогла продемонструвати чіткий зв’язок між її діями та злочином керівництва терористичною організацією.
* **Прийнятність:** Суд відхилив заперечення уряду щодо прийнятності заяви, включаючи аргумент про те, що заявниця не вичерпала національні засоби захисту.
* **Порушення статті 5:** Суд постановив, що було порушення статті 5 § 1, оскільки тримання заявниці під вартою не ґрунтувалося на обґрунтованій підозрі. Він також встановив порушення статті 5 § 3, оскільки національна влада не надала достатніх підстав для продовження її тримання під вартою.
* **Порушення статті 10:** Суд визначив, що тримання заявниці під вартою втручалося в її свободу вираження поглядів і що це втручання не було «передбачене законом», оскільки воно не ґрунтувалося на обґрунтованій підозрі.
* **Стаття 5 § 4:** Скаргу заявниці за статтею 5 § 4 було визнано неприйнятною через те, що вона не надала копію рішення, яке обмежувало її доступ до матеріалів розслідування.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив пані Акат 8 000 євро за моральну шкоду та 1 000 євро за витрати та видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* **Обґрунтована підозра:** Рішення підкреслює важливість «обґрунтованої підозри», заснованої на конкретних доказах, при затриманні осіб за підозрою у вчиненні кримінальних злочинів, особливо у справах, що стосуються політичного вираження поглядів.
* **Свобода вираження поглядів:** Суд підтверджує, що політичні промови та участь у публічних зборах, навіть якщо вони критикують уряд, захищені статтею 10, якщо вони не становлять підбурювання до насильства.
* **Обґрунтування тримання під вартою:** Рішення підкреслює необхідність того, щоб національні суди надавали відповідні та достатні підстави для досудового тримання під вартою, враховуючи конкретні обставини кожної справи.
* **Відступ від зобов’язань за статтею 15:** Суд повторює, що заходи, вжиті в умовах надзвичайного стану, повинні все ще відповідати основним принципам Конвенції і що жоден захід про відступ від зобов’язань не був застосовний до ситуацій заявників.
Це рішення може мати наслідки для подібних справ у Туреччині, що стосуються затримання політичних діячів та активістів, особливо тих, що пов’язані з «курдським питанням». Воно підсилює необхідність для турецької влади поважати свободу вираження поглядів і забезпечувати, щоб рішення про затримання ґрунтувалися на конкретних доказах і достатньому обґрунтуванні.
СПРАВА МІРОНЮКА ПРОТИ ЛИТВИ
Ось розбір рішення у справі «Міронюк проти Литви» від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Литву винною у порушенні статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод через надмірну тривалість кримінального провадження проти пана Романа Міронюка. Провадження, яке тривало понад вісім років і чотири місяці, було визнано необґрунтовано тривалим, особливо апеляційна стадія. Визнаючи складність справи, Суд наголосив на значних затримках і відсутності належної старанності з боку апеляційного суду. Суд відхилив заперечення Уряду щодо вичерпання національних засобів захисту та присудив заявнику 3800 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Справа стосувалася тривалості кримінального провадження проти заявника, пана Міронюка.
* **Передісторія:** Пан Міронюк був заарештований у 2009 році за підозрою у вчиненні вбивства з обтяжуючими обставинами та майнових злочинів. Справа пройшла через Вільнюський окружний суд, Апеляційний суд і Верховний суд.
* **Судові провадження:** У рішенні детально описано хронологію досудового розслідування, судових проваджень у Вільнюському окружному суді, Апеляційному суді та Верховному суді, включаючи причини затримок і перенесень.
* **Цивільне провадження про відшкодування збитків:** Пан Міронюк ініціював цивільне провадження з вимогою про компенсацію за тривалу тривалість кримінального провадження, яке в кінцевому підсумку було відхилено національними судами.
* **Скарги:** Заявник поскаржився на те, що тривалість кримінального провадження порушує статтю 6 § 1 Конвенції.
* **Оцінка Суду:**
* Суд розглянув аргумент Уряду про те, що національні засоби захисту не були вичерпані, відхиливши заперечення.
* Суд оцінив тривалість провадження, встановивши, що провадження в апеляційному суді було особливо тривалим і не вистачало належної старанності.
* Суд дійшов висновку, що було порушення статті 6 § 1 Конвенції.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявнику 3800 євро відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 6 § 1:** Основним висновком є те, що Литва порушила право заявника на справедливий суд протягом розумного строку через надмірну тривалість апеляційного провадження.
* **Оцінка тривалого провадження:** Оцінка Суду враховує складність справи, поведінку сторін та старанність органів влади. Підкреслюється, що складність не виправдовує тривалі періоди бездіяльності.
* **Вичерпання національних засобів захисту:** Суд роз’яснив, що заявники повинні порушувати свої скарги “принаймні по суті” в національних судах, але це не слід тлумачити надто суворо.
* **Ефективний засіб захисту:** Цивільний позов про відшкодування збитків був визнаний ефективним засобом захисту для отримання відшкодування за необґрунтовано тривалі кримінальні провадження.
* **Компенсація:** Заявнику було присуджено 3800 євро за відшкодування моральної шкоди, що відображає оцінку Судом шкоди, завданої тривалим провадженням.
Це рішення підкреслює важливість своєчасного судового провадження та відповідальність держави за забезпечення розгляду справ з належною старанністю, особливо на апеляційному рівні.
СПРАВА ZIGMANTAVIČIUS ПРОТИ ЛИТВИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Zigmantavičius проти Литви:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася громадянина Литви Даніса Зігмантавічюса, який стверджував, що поліцейський жорстоко поводився з ним, застосувавши електрошоковий пристрій, і що подальше розслідування було неефективним. Суд встановив, що, хоча розслідування інциденту було адекватним, застосування електрошокового пристрою не було виправдане поведінкою заявника та становило нелюдське та принизливе ставлення, порушуючи статтю 3 Європейської конвенції з прав людини. Суд наголосив, що застосована сила не була суворо необхідною за даних обставин. Заявник не вимагав справедливої сатисфакції.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** Визначає основне питання як ймовірне жорстоке поводження та ефективність розслідування.
* **Імовірне жорстоке поводження:** Деталізує події 8 квітня 2022 року, включаючи втручання поліції після повідомлення сусіда, поведінку заявника та застосування електрошокового пристрою офіцером Г. П.
* **Досудове розслідування:** Описує первинний запит, включаючи заяви офіцерів і заявника, та рішення про відмову в досудовому розслідуванні, яке пізніше було підтримано в апеляційному порядку.
* **Кримінальне провадження проти заявника:** Зазначає, що заявника було засуджено за опір поліцейським.
* **Скарги заявника:** Зазначає, що заявник скаржився згідно зі статтею 3 Конвенції щодо жорстокого поводження та неефективності розслідування.
* **Оцінка суду:**
* **Прийнятність:** Оголошує заяву прийнятною.
* **Процедурна частина:** Оцінює ефективність розслідування, не виявляючи порушення статті 3.
* **Матеріальна частина:** Розглядає, чи саме поводження порушувало статтю 3, і робить висновок, що порушувало.
* **Застосування статті 41:** Зазначає, що оскільки заявник не подав вимогу щодо справедливої сатисфакції, жодна сума не була присуджена.
3. **Основні положення для використання:**
* **Ефективність розслідування:** Суд встановив, що розслідування було швидким, незалежним, дозволяло потерпілому ефективно брати участь і було ретельним.
* **Заборона жорстокого поводження:** Суд підтвердив, що будь-яке застосування фізичної сили проти особи, якій протистоять співробітники правоохоронних органів, має бути суворо необхідним.
* **Застосування сили:** Суд наголосив, що застосування електрошокового пристрою не було виправдане поведінкою заявника, оскільки не було продемонстровано, що його дії становили реальну загрозу життю чи здоров’ю офіцерів.
* **Попереднє попередження:** Суд зазначив, що заявника не було попереджено про можливе застосування електрошокового пристрою, і не було неможливо надати таке попередження.
Це рішення підкреслює важливість пропорційності у застосуванні сили правоохоронними органами та необхідність надання попереджень перед використанням потенційно шкідливих пристроїв, таких як електрошокова зброя.
