Ось переклад наданого вами тексту:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 5 §§ 1, 4 та 5 Європейської конвенції з прав людини через незаконне тримання під вартою пана Володимира Кагановського, особи з психічним розладом, у державній соціально-медичній установі. Суд встановив, що позбавлення його волі не супроводжувалося достатніми гарантіями проти свавілля, оскільки не було формального рішення або судового дозволу на обмеження його свободи пересування. Крім того, Суд встановив, що не існувало ефективної правової процедури для пана Кагановського, щоб оскаржити законність його затримання в суді та отримати компенсацію за це. Суд наголосив, що відсутність судового нагляду та посилання на вказівки його законного опікуна, без будь-якого медичного обґрунтування, робили його затримання незаконним.
**2. Структура та основні положення рішення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено предмет справи: стверджуване незаконне затримання заявника та відсутність ефективних засобів правового захисту. Далі представлено факти, включаючи історію хвороби пана Кагановського, його розміщення в Київському психоневрологічному інтернаті (КПНІ) та обмеження, накладені на його свободу пересування. У рішенні детально описано відповідну національну правову базу, включаючи Закон про психіатричну допомогу, рішення Конституційного Суду України та відповідні нормативні акти. У ньому також згадуються звіти Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, неурядових організацій та міжнародних органів, таких як ЄКПТ та Управління Верховного комісара ООН з прав людини.
Суд розглядає заперечення Уряду щодо продовження розгляду після смерті заявника, зрештою вирішивши продовжити справу через її ширші наслідки для вразливих осіб у подібних установах. Далі у рішенні оцінюються ймовірні порушення статті 5 §§ 1, 4 та 5 Конвенції, розглядається прийнятність та обґрунтованість скарг заявника. Він встановлює порушення всіх трьох положень, наголошуючи на відсутності правових підстав для затримання, відсутності судового перегляду та відсутності ефективного засобу правового захисту для отримання компенсації. Нарешті, Суд розглядає інші ймовірні порушення за статтями 8, 9 та 13 Конвенції, вважаючи, що за цими статтями не виникає окремого питання. Рішення завершується заявою щодо застосування статті 41 Конвенції, в якій зазначається, що заявник не подав вимогу про справедливу сатисфакцію.
Це рішення базується на попередньому рішенні, Кагановський проти України (№ 2809/18), яке стосувалося конкретного періоду утримання у відділенні посиленого нагляду. Це друге рішення зосереджується на періодах безпосередньо до і після цього утримання, розглядаючи ширше питання про затримання заявника в межах КПНІ.
**3. Основні положення для використання:**
* **Незаконне позбавлення волі:** Рішення підкреслює, що затримання особи з психічним розладом у соціально-медичній установі може становити позбавлення волі згідно зі статтею 5 § 1, навіть якщо первинне розміщення було добровільним.
* **Гарантії проти свавілля:** У рішенні наголошується на необхідності достатніх гарантій проти свавілля в таких випадках, включаючи формальне рішення, судовий дозвіл та регулярні медичні огляди.
* **Право на судовий перегляд:** Рішення підкреслює важливість ефективної правової процедури для осіб, щоб оскаржити законність їх затримання в суді, як цього вимагає стаття 5 § 4.
* **Право на компенсацію:** Суд підтверджує, що стаття 5 § 5 вимагає наявності права на компенсацію за незаконне затримання, яке не було забезпечено в українській правовій системі в цій справі.
* **Важливість міжнародних стандартів:** Рішення посилається на міжнародні стандарти та звіти таких органів, як ЄКПТ та Управління Верховного комісара ООН з прав людини, наголошуючи на необхідності приведення Україною своєї правової бази у відповідність до цих стандартів.
Це рішення має наслідки для України, висвітлюючи системні проблеми у ставленні до осіб з психічними розладами в соціально-медичних установах. Воно закликає до реформ, щоб забезпечити, щоб такі особи не були свавільно позбавлені волі та мали доступ до ефективних засобів правового захисту.
