Рішення Суду (дев’ята палата) від 5 лютого 2026 року. # Державна корпорація розвитку “ВЕБ.РФ” проти Ради Європейського Союзу. # Апеляція – Спільна зовнішня політика та політика безпеки – Обмежувальні заходи, вжиті з огляду на ситуацію в Україні – Заморожування коштів – Заборона надання спеціалізованих послуг фінансового обміну повідомленнями певним російським кредитним установам, а також їх російським дочірнім компаніям – Рішення 2014/145/CFSP – Стаття 2(1)(b) та (d) і додаток – Регламент (ЄС) № 269/2014 – Стаття 3(1)(b) та (d) і додаток I – Рішення 2014/512/CFSP – Стаття 1 sexies і додаток VIII – Регламент (ЄС) № 833/2014 – Стаття 5 nonies і додаток XIV – Переліки осіб, суб’єктів і органів, до яких застосовуються обмежувальні заходи – Включення та збереження імені заявника в цих переліках – Обов’язок обґрунтування – Право власності – Пропорційність – Рівність у ставленні – Право на ефективний судовий захист – Зловживання владою. # Справа C-572/24 P.

Це рішення Суду стосується апеляції Державної корпорації розвитку “ВЕБ.РФ” на рішення Загального суду, яким було відхилено її заяву про скасування кількох рішень Ради та імплементаційних регламентів щодо обмежувальних заходів проти дій, що підривають або загрожують територіальній цілісності, суверенітету та незалежності України. Ці заходи включають заморожування коштів і заборону надання спеціалізованих послуг фінансового обміну певним російським кредитним установам. Суд розглядає, чи допустив Загальний суд помилку в оцінці обов’язку Ради обґрунтовувати свої рішення, наявності помилок в оцінці, порушення права власності, принципу рівного ставлення та права на ефективний судовий захист.

Структура акту є такою:

1. **Вступ**: Викладає контекст апеляції Державної корпорації розвитку “ВЕБ.РФ” на рішення Загального суду.
2. **Правова основа та передісторія**: Підсумовує відповідні Рішення Ради (2014/145/CFSP, 2014/512/CFSP) та Регламенти (ЄС) № 269/2014, (ЄС) № 833/2014) щодо обмежувальних заходів проти дій, що підривають цілісність України, включаючи зміни. Детально описуються початкові причини включення ВЕБ.РФ до списків суб’єктів, на які поширюються ці заходи.
3. **Провадження в Загальному суді та оскаржуване рішення**: Описує початкове провадження, в якому ВЕБ.РФ домагався скасування обмежувальних заходів, і Загальний суд відхилив вимоги ВЕБ.РФ.
4. **Вимоги сторін в апеляції**: Підсумовує аргументи ВЕБ.РФ, Ради та Комісії. ВЕБ.РФ стверджує, що Загальний суд допустив помилки в оцінці щодо обов’язку обґрунтування, помилки в оцінці, порушення права власності, порушення рівного ставлення та невизнання порушень права на ефективний судовий захист.
5. **Апеляція**:
* **Прийнятність**: Суд розглядає твердження Комісії про те, що апеляція є неприйнятною, оскільки вона лише повторює аргументи з першої інстанції. Суд роз’яснює, що, хоча апеляція повинна конкретно визначати помилки права, вона може переглядати юридичні питання, які вже були розглянуті.
* **Перший аргумент**: Розглядає питання про те, чи виконала Рада свій обов’язок обґрунтувати обмежувальні заходи. Суд розглядає, чи були надані причини достатніми для того, щоб ВЕБ.РФ зрозумів, чому він був обраний як ціль, як згідно з початковими актами, так і з подальшими поправками.
* **Другий аргумент**: Розглядає, чи правильно Загальний суд оцінив, що Рада не допустила помилок в оцінці. Суд переглядає, чи можна вважати ВЕБ.РФ частиною російської держави і чи Рада адекватно продемонструвала, що ВЕБ.РФ надавав матеріальну або фінансову підтримку російським особам, які приймають рішення.
* **Третій аргумент**: Розглядає, чи помилився Загальний суд, не встановивши порушення права власності ВЕБ.РФ. Суд оцінює, чи були обмеження виправданими відповідно до статті 52(1) Хартії основних прав і чи були вони пропорційними.
* **Четвертий аргумент**: Оцінює, чи помилився Загальний суд, дійшовши висновку, що ВЕБ.РФ не продемонстрував порушення принципу рівного ставлення та недискримінації.
* **П’ятий аргумент**: Розглядає, чи помилився Загальний суд, дійшовши висновку, що ВЕБ.РФ не продемонстрував порушення свого права на ефективний судовий захист або існування зловживання владою.
6. **Рішення щодо витрат**: Визначає, що ВЕБ.РФ повинен нести власні витрати, а також витрати Ради, тоді як Комісія повинна нести власні витрати.

Основними положеннями акту є рішення суду щодо аргументів, висунутих ВЕБ.РФ:

* Суд відхилив аргумент про те, що Рада недостатньо обґрунтувала причини включення ВЕБ.РФ до обмежувальних заходів.
* Суд не виявив помилки в оцінці Загального суду про те, що ВЕБ.РФ можна вважати таким, що надає підтримку діям, які підривають цілісність України.
* Суд визнав помилку в підході Загального суду до оцінки порушення права власності, але дійшов висновку, що обмежувальні заходи все ще виправдані відповідно до статті 52(1) Хартії основних прав.
* Суд відхилив аргументи щодо порушень рівного ставлення, права на ефективний судовий захист та зловживання владою як неприйнятні або необґрунтовані.

Найважливішими положеннями для його використання є тлумачення та застосування судом правових стандартів для введення обмежувальних заходів, особливо щодо обов’язку обґрунтування, оцінки помилок та обґрунтування обмеження основних прав, таких як право власності.

**** Цей акт стосується України та має наслідки для України та українців.

Повний текст за посиланням