СПРАВА БЕГІЧ ПРОТИ БОСНІЇ І ГЕРЦЕГОВИНИ
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі Бегіч проти Боснії і Герцеговини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Боснія і Герцеговина порушила статтю 1 Протоколу № 12 до Європейської конвенції з прав людини, заборонивши Златану Бегічу, який не ідентифікує себе з жодним із конституційно визначених “основними народами” (боснійцями, хорватами та сербами), бути обраним на посаду Голови або Заступника Голови Палати представників. Суд встановив, що це обмеження є дискримінацією за етнічною ознакою, оскільки воно по-різному ставиться до осіб, які перебувають в аналогічній ситуації, без об’єктивного та розумного обґрунтування. Рішення підкреслює, що етнічне походження не може бути виключним або вирішальним фактором в обмеженні політичних прав у сучасному демократичному суспільстві. Суд відхилив заперечення Уряду щодо прийнятності заяви, включаючи аргументи щодо статусу жертви заявника та ефективності внутрішніх засобів правового захисту.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається зі вступу, в якому викладено скаргу заявника щодо його неможливості бути обраним на посаду. Далі детально викладено факти справи, включаючи конституційні та правові рамки Боснії і Герцеговини, які розрізняють “основні народи” та “інших”. У рішенні згадуються відповідні внутрішні закони та практика, включаючи Конституцію Боснії і Герцеговини та Регламент Палати представників. У ньому також цитуються відповідні міжнародні закони та практика, включаючи висновок Венеційської комісії щодо конституційної ситуації в Боснії і Герцеговини.
Суд розглядає попереднє питання щодо повноважень діючих Уповноважених Уряду, перш ніж відхилити його. Основна частина рішення зосереджена на ймовірному порушенні статті 1 Протоколу № 12, з детальними розділами щодо прийнятності та суті. Розділ про прийнятність розглядає та відхиляє заперечення Уряду щодо locus standi заявника, статусу жертви, застосовності статті 1 Протоколу № 12, вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, значного недоліку та зловживання правом на подання індивідуальної заяви.
У розділі про суть аналізується, чи становить різниця в ставленні дискримінацію, і робиться висновок, що вона не має об’єктивного та розумного обґрунтування. Нарешті, у рішенні розглядаються інші ймовірні порушення Конвенції та застосування статті 41, присуджуючи заявнику 10 000 євро на покриття витрат і видатків.
3. **Основні положення для використання:**
* **Встановлення дискримінації:** Основним висновком є те, що виключення осіб, які не заявляють про приналежність до “основного народу”, з права бути обраними на посади Голови/Заступника Голови в Палаті представників, порушує статтю 1 Протоколу № 12.
* **Суворий контроль за розмежуваннями на основі етнічної приналежності:** Суд повторює, що розмежування на основі етнічної приналежності вимагають найсуворішого можливого контролю, і їх важко виправдати в сучасному демократичному суспільстві.
* **Статус жертви:** Рішення роз’яснює, що особа може стверджувати, що є жертвою дискримінації, навіть без конкретного імплементаційного заходу, якщо вона належить до класу осіб, безпосередньо уражених дискримінаційним законом.
* **Вичерпання засобів правового захисту:** Суд визнає, що конституційна скарга не була ефективним засобом правового захисту в цій справі, враховуючи попередню практику Конституційного суду.
* **Зловживання правом на подання заяви:** Рішення роз’яснює, що заява, мотивована публічністю або політичною пропагандою, сама по собі не є зловживанням правом на подання заяви.
Це рішення має наслідки для України, оскільки підкреслює важливість забезпечення рівних політичних прав для всіх громадян, незалежно від їх етнічного або національного походження. Воно підкреслює принцип, згідно з яким обмеження на політичну участь, засновані виключно на етнічній приналежності, як правило, несумісні з демократичними цінностями та стандартами прав людини.
СПРАВА БЕГІЧ ПРОТИ БОСНІЇ І ГЕРЦЕГОВИНИ (No. 2)
Ось аналіз рішення у справі Бегіч проти Боснії і Герцеговини (No. 2) від Європейського суду з прав людини:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Боснія і Герцеговина порушила статтю 1 Протоколу № 12 до Конвенції, заборонивши Златану Бегічу, який не ідентифікує себе з жодним із визначених Конституцією “основними народами” (боснійцями, хорватами та сербами), балотуватися на посаду Президента/Віце-президента Федерації Боснії і Герцеговини. Суд встановив, що це обмеження, засноване виключно на етнічній приналежності, не має об’єктивного та обґрунтованого виправдання і, отже, є дискримінаційним. Рішення підкреслює важливість рівних політичних прав для всіх громадян, незалежно від етнічної приналежності. Суд присудив заявнику 10 000 євро відшкодування судових витрат та інших видатків.
**2. Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Коротко викладає скаргу заявника щодо неможливості балотуватися на виборах.
* **Факти:** Детально описує біографію заявника, судові провадження в Боснії і Герцеговині та рішення Конституційного суду, яким встановлено порушення статті 1 Протоколу № 12.
* **Відповідна правова база:** Роз’яснює конституційні положення та виборче законодавство Федерації Боснії і Герцеговини, що стосуються виборів Президента та Віце-президентів.
* **Право:**
* **Попереднє питання:** Розглядає та відхиляє заперечення уряду щодо повноважень виконуючих обов’язки Агентів, які представляють їх у Суді.
* **Заявлене порушення статті 3 Протоколу № 1 та статті 14:** Оголошує цю скаргу несумісною з положеннями Конвенції, оскільки Президента/Віце-президента Федерації не вважають “законодавчим органом”.
* **Заявлене порушення статті 1 Протоколу № 12:**
* **Прийнятність:** Розглядає та відхиляє заперечення уряду щодо статусу заявника, статусу жертви, зловживання правом на подання заяви та провадження у Конституційному суді.
* **Застосовність статті 1 Протоколу № 12:** Підтверджує, що стаття є застосовною, оскільки скарга стосується “права, встановленого законом”.
* **Суть справи:** Встановлює порушення статті 1 Протоколу № 12, оскільки неможливість заявника бути обраним становить дискримінацію за етнічною ознакою без об’єктивного обґрунтування.
* **Заявлене порушення статті 17:** Відхиляє цю скаргу як явно необґрунтовану.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику 10 000 євро на покриття витрат та видатків.
**3. Основні положення для використання:**
* **Встановлення факту дискримінації:** Суть рішення полягає у встановленні того, що виключення осіб, які не ідентифікують себе з “основним народом”, з можливості балотуватися на посаду Президента/Віце-президента є дискримінаційним і порушує статтю 1 Протоколу № 12.
* **Статус жертви:** Суд роз’яснює, що навіть після рішення Конституційного суду на користь заявника, заявник все ще може стверджувати, що є жертвою, оскільки дискримінаційний закон залишається чинним.
* **Застосовність статті 1 Протоколу № 12:** Рішення підтверджує, що стаття 1 Протоколу № 12 застосовується до випадків дискримінації у користуванні політичними правами, зокрема правом балотуватися на виборах.
* **Справедлива сатисфакція:** Суд вважав, що встановлення факту порушення саме по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду, заподіяну заявнику.
* **Витрати та видатки:** Суд присудив заявнику 10 000 євро на відшкодування витрат, понесених у зв’язку з провадженням у Суді, плюс будь-який податок, який може бути стягнутий із заявника.
**** Це рішення має наслідки для України, оскільки воно підсилює принцип недискримінації у виборчих процесах і підкреслює важливість забезпечення рівних політичних прав для всіх громадян, незалежно від їх етнічного чи національного походження. Це особливо актуально в контексті поточних зусиль України, спрямованих на зміцнення своєї демократії та вирішення питань, пов’язаних із правами меншин та політичним представництвом.
СПРАВА “НАВАЛЬНИЙ ПРОТИ РОСІЇ (№ 4)”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Навальний проти Росії (№ 4)”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Росію відповідальною за численні порушення прав людини щодо Олексія Навального, пов’язані з його затриманням і ув’язненням. Суд постановив, що затримання Навального після 2 лютого 2021 року було незаконним через його зв’язок із обвинувальним вироком 2014 року, який ЄСПЛ раніше визнав несправедливим. Суд також визнав його первинне затримання з 17 січня по 2 лютого 2021 року незаконним, оскільки воно не мало належної правової основи згідно з російським законодавством. Крім того, ЄСПЛ дійшов висновку, що Росія не захистила життя Навального під час перебування під вартою, піддала його нелюдському та такому, що принижує гідність, поводженню, а також перешкоджала його праву на звернення до Суду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Попередні питання:** Суд розглянув питання об’єднання заяв, свою юрисдикцію, наслідки неучасті російського уряду, правоздатність вдови Навального та твердження про зловживання правом на індивідуальну заяву.
* **Стаття 5 § 1 (Право на свободу та особисту недоторканність):** Суд встановив порушення, пов’язані з обома періодами затримання Навального. Він підкреслив причинно-наслідковий зв’язок між обвинувальним вироком 2014 року (який раніше було визнано порушенням статей 6 і 7) та його подальшим ув’язненням. Суд також наголосив, що первинне затримання не мало чіткої правової основи у внутрішньому праві.
* **Стаття 2 (Право на життя):** Суд встановив, що Росія не вжила належних заходів для усунення загрози життю Навального, особливо з огляду на попередній інцидент з отруєнням.
* **Стаття 3 (Заборона катування):** Суд встановив, що сукупний ефект умов тримання Навального під вартою, включаючи позбавлення сну та свавільне гоління голови, становив нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження.
* **Стаття 34 (Індивідуальні заяви):** Суд дійшов висновку, що Росія не виконала тимчасовий захід, яким вимагалося звільнення Навального.
* **Стаття 18 (Обмеження щодо використання обмежень прав):** Суд вирішив виключити скаргу за статтею 18 Конвенції, оскільки заявник не наполягав на цій скарзі у своїх зауваженнях Суду.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив спадкоємцю Навального 26 000 євро відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Незаконне затримання:** Рішення підкреслює, що затримання, що випливає з політично мотивованих або несправедливих обвинувальних вироків, порушує статтю 5 § 1.
* **Право на життя:** Рішення підкреслює зобов’язання держави захищати життя осіб, які перебувають під вартою, особливо коли існує відомий і безпосередній ризик.
* **Нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження:** Рішення підкреслює, що сукупність жорстокого поводження, навіть якщо окремі випадки не досягають високого порогу, може порушувати статтю 3.
* **Тимчасові заходи:** Рішення підтверджує обов’язковий характер тимчасових заходів, зазначених ЄСПЛ, та зобов’язання держав їх дотримуватися.
**** Це рішення особливо важливе для України та українців, оскільки воно висвітлює порушення прав людини, скоєні Росією, які можуть бути використані в міжнародній правозахисній та правовій діяльності.
СПРАВА O.H. ТА ІНШІ ПРОТИ СЕРБІЇ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі O.H. та інші проти Сербії:
**1. Суть рішення:**
Справа стосується вислання 17 афганських мігрантів, включаючи другого (H.A.) та сьомого (Z.F.) заявників, із Сербії до Болгарії після того, як вони висловили намір просити притулку в Сербії. Суд встановив порушення Європейської конвенції з прав людини щодо колективного вислання іноземців, нелюдського поводження через умови вислання та відсутності ефективного засобу правового захисту для оскарження їх вислання. Суд також встановив, що заявників було незаконно затримано і їм не було надано можливості оскаржити законність їх затримання.
**2. Структура та основні положення:**
* **Виключення:** Суд вирішив виключити заяву щодо 15 із 17 заявників, оскільки вони більше не бажали продовжувати справу або втратили зв’язок зі своїм юридичним представником. Справа продовжувалася лише з другим (H.A.) та сьомим (Z.F.) заявниками.
* **Статус жертви:** Суд визначив, що, незважаючи на те, що Конституційний суд Сербії встановив деякі порушення та присудив компенсацію, відшкодування було недостатнім, і заявники, які залишилися, все ще могли стверджувати, що є жертвами.
* **Стаття 4 Протоколу № 4 (Заборона колективного вислання):** Суд встановив порушення, оскільки заявників було вислано без індивідуальної оцінки їхніх обставин.
* **Стаття 3 (Заборона катування, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження):**
* Суд не встановив порушення щодо умов тримання у відділенні поліції Градіна.
* Суд встановив порушення через спосіб вислання заявників із Сербії, зокрема, їх вислали вночі при мінусовій температурі.
* Суд встановив порушення, оскільки сербська влада не перевірила, чи матимуть заявники доступ до належної процедури надання притулку в Болгарії.
* **Стаття 5 (Право на свободу та особисту недоторканність):**
* Суд встановив порушення, оскільки затримання заявників після припинення провадження у справі про адміністративне правопорушення було незаконним та свавільним.
* Суд не встановив порушення щодо інформації, наданої заявникам про причини їх арешту.
* Суд встановив порушення, оскільки заявників було позбавлено права оскаржити законність їх затримання.
* **Стаття 13 (Право на ефективний засіб правового захисту):** Суд вирішив, що немає необхідності розглядати цю статтю, оскільки основні правові питання вже були вирішені.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд присудив кожному із заявників, які залишилися, по 5000 євро відшкодування моральної шкоди.
**3. Основні положення для використання:**
* **Заборона колективного вислання:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким кожна особа повинна мати можливість обґрунтовано та об’єктивно розглянути свою справу перед висланням.
* **Умови вислання:** Справа підкреслює, що спосіб вислання має поважати людську гідність, особливо щодо вразливих осіб та суворих умов.
* **Процедурні зобов’язання щодо осіб, які шукають притулку:** Рішення наголошує на обов’язку держави оцінити доступ до належних процедур надання притулку в країні, що приймає, перед висланням осіб, які шукають притулку.
* **Законність затримання:** Затримання повинно мати чітку основу в національному законодавстві та не повинно бути свавільним або оманливим.
* **Право на правову допомогу:** Особам повинні бути надані засоби оскарження законності їх затримання, включаючи доступ до правової допомоги.
**Висновок:** Це рішення підкреслює важливість дотримання стандартів прав людини при поводженні з мігрантами та особами, які шукають притулку, особливо щодо принципу невислання та права на ефективний засіб правового захисту.
СПРАВА РАМІШВІЛІ ПРОТИ ГРУЗІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Рамішвілі проти Грузії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 8 (право на приватне життя) Конвенції у справі пана Рамішвілі, грузинського юриста, через невдалі цивільні провадження про дифамацію проти нього. Справа виникла через заяви, зроблені відомим священнослужителем під час прямого телевізійного інтерв’ю, в яких Рамішвілі звинувачували в тому, що він є інформатором і провокатором. ЄСПЛ дійшов висновку, що грузинські суди не змогли належним чином захистити професійну репутацію Рамішвілі, поклавши на нього непосильний тягар доведення, щоб спростувати звинувачення, і не встановили фактичної основи для заяв священнослужителя. Ця невдача призвела до несправедливого балансу між правом на свободу вираження поглядів і правом на повагу до приватного життя.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає контекст, окреслюючи основну увагу справи на цивільних провадженнях про дифамацію, що стосуються заяв, зроблених під час телевізійного інтерв’ю.
* **Факти:** Детально описує передісторію, включаючи резонансні справи Рамішвілі, заяви священнослужителя та подальші провадження про дифамацію в грузинських судах.
* **Відповідна правова база:** Цитує грузинське законодавство про свободу слова, дифамацію та Цивільний кодекс.
* **Оскаржуване порушення статті 8:** Представляє скаргу Рамішвілі про те, що національні суди не змогли захистити його професійну репутацію.
* **Прийнятність:** Розглядає, чи відповідає заява критеріям для розгляду справи ЄСПЛ. Суд визнав заяву прийнятною.
* **Суть справи:** Це основний аналіз. Суд розглядає загальні принципи, пов’язані зі свободою вираження поглядів і правом на приватне життя. Він оцінює конкретні обставини, включаючи характер заяв, публічний статус заявника та розгляд справи національними судами. ЄСПЛ встановив, що національні суди не забезпечили справедливого балансу між конкуруючими правами.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків і витрат. Суд присудив Рамішвілі компенсацію за нематеріальну шкоду та судові витрати.
3. **Основні положення та значення:**
* **Застосовність статті 8 до репутації:** Суд підтвердив, що стаття 8 захищає право на репутацію, включаючи професійну репутацію.
* **Справедливий баланс:** Рішення підкреслює важливість забезпечення справедливого балансу між свободою вираження поглядів (стаття 10) і правом на повагу до приватного життя (стаття 8).
* **Фактична основа для оціночних суджень:** Навіть якщо заяви вважаються оціночними судженнями, повинна бути достатня фактична основа, щоб уникнути надмірності.
* **Тягар доведення:** Суд розкритикував національні суди за покладання на Рамішвілі непосильного тягаря доведення для спростування звинувачень проти нього.
* **Статус публічної особи:** Визнаючи статус Рамішвілі як публічної особи, Суд наголосив, що це не виправдовує необґрунтовані та згубні звинувачення.
* **Вплив на юридичну професію:** Рішення визнає, що завдання шкоди репутації юристів може мати серйозні наслідки для прав обвинувачених і доступу до правосуддя.
Це рішення підкреслює важливість справедливого та ретельного розгляду національними судами справ про дифамацію, особливо при збалансуванні свободи вираження поглядів з правом на захист репутації.
СПРАВА “СЕЛЕНІ ТА ІНШІ ПРОТИ УГОРЩИНИ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Селені та інші проти Угорщини”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що законодавча база Угорщини, яка регулює “перевірку на доброчесність” певних державних службовців, порушує статтю 8 Європейської конвенції з прав людини, яка захищає право на повагу до приватного та сімейного життя. Суд визначив, що режим перевірки на доброчесність, який передбачає таємні операції та таємне спостереження, був надмірно широким і не мав достатніх гарантій проти зловживань. ЄСПЛ наголосив, що угорське законодавство дозволяло проводити невибіркову перевірку на доброчесність без попередньої підозри у правопорушенні та не містило належних механізмів для повідомлення осіб про заходи спостереження або надання їм ефективних засобів правового захисту. Як наслідок, Суд дійшов висновку, що національна правова база не відповідає вимозі “якості закону” і не забезпечує, щоб втручання в приватне життя обмежувалося тим, що є “необхідним у демократичному суспільстві”.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з вступу, в якому викладено предмет справи: “перевірка на доброчесність” державних службовців відповідно до Закону Угорщини про поліцію. Далі детально описуються факти, включаючи інформацію про заявників та контекст перевірки на доброчесність в Угорщині, яка була запроваджена у 2011 році для боротьби з корупцією. У рішенні згадуються відповідні розділи Закону про поліцію, зокрема ті, до яких було внесено зміни у 2020 та 2022 роках, які розширили сферу застосування перевірки на доброчесність. У ньому описуються повноваження Національної служби захисту (НСЗ) проводити таємні операції та використовувати таємні методи збору розвідувальної інформації. Потім Суд оцінює прийнятність заяв, зосереджуючись на тому, чи можуть заявники стверджувати, що є жертвами порушення їхніх прав. Рішення розглядає аргумент уряду про те, що заявники відмовилися від своїх прав згідно зі статтею 8, погодившись на свою роботу або продовжуючи її. Потім Суд переходить до суті справи, розглядаючи, чи було втручання в права заявників виправданим згідно з пунктом 2 статті 8 Конвенції. Він аналізує, чи було втручання “відповідно до закону”, чи переслідувало законну мету і чи було “необхідним у демократичному суспільстві”. Суд оцінює обсяг і санкціонування перевірки на доброчесність і заходів таємного спостереження, існування механізмів повідомлення та засоби правового захисту, передбачені національним законодавством. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 Конвенції, яка стосується справедливої сатисфакції для потерпілої сторони.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Невибіркова перевірка на доброчесність:** Суд наголосив, що угорське законодавство дозволяє застосовувати перевірку на доброчесність невибірково до широких категорій державних службовців, не вимагаючи попередньої підозри у правопорушенні.
* **Відсутність гарантій:** У рішенні підкреслюється відсутність належних гарантій проти розширення сфери таємного спостереження за межі того, що є суворо необхідним.
* **Недосконалі механізми повідомлення:** Суд зазначив, що осіб, які піддаються перевірці на доброчесність, лише інформують про припинення процедури, без доступу до деталей про процедуру або про те, чи використовувався таємний збір інформації.
* **Неефективні засоби правового захисту:** Суд встановив, що заявники не мали ефективного доступу до незалежного та неупередженого органу для розгляду скарг, пов’язаних з незаконною перевіркою на доброчесність або таємним збором розвідувальної інформації.
* **Вимога “якості закону”:** Суд дійшов висновку, що національна правова база не відповідає вимозі “якості закону” і не забезпечує, щоб втручання в приватне життя обмежувалося тим, що є “необхідним у демократичному суспільстві”.
СПРАВА “ТАТЛІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Ось аналіз рішення у справі “Татлі проти Туреччини”:
1. **Суть Рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) не встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) у справі “Пан Татлі проти Туреччини”. Справа стосувалася неможливості пана Татлі оскаржити адміністративне рішення, яке звільняло гідроелектростанцію від необхідності проведення оцінки впливу на довкілля (ОВД). ЄСПЛ дійшов висновку, що рішення турецьких судів відмовити пану Татлі у статусі позивача (право подати справу до суду) не було непропорційним. Суд підкреслив, що пан Татлі не надав необхідної інформації національним судам і що національні органи влади не перевищили межі своєї свободи розсуду. ЄСПЛ встановив, що сама суть права на доступ до суду не була порушена.
2. **Структура та Основні Положення:**
* **Вступ та Факти:** Рішення починається з викладу передісторії справи, включаючи будівельний проєкт, скаргу заявника та відповідні факти. У ньому детально описані спроби пана Татлі оскаржити рішення про відмову від вимоги ОВД, провадження у національних судах та аргументи, висловлені обома сторонами.
* **Відповідна Правова База та Практика:** У цьому розділі підсумовуються відповідні турецькі закони та положення, що стосуються оцінки впливу на довкілля та адміністративних процедур. Він посилається на попередні справи ЄСПЛ і пояснює критерії відмови від вимоги ОВД.
* **Заявлене Порушення Статті 6 § 1:** У цьому розділі викладено скаргу заявника про те, що йому було відмовлено в доступі до суду.
* **Прийнятність:** Суд розглядає заперечення Уряду щодо застосовності статті 6 та статусу заявника як жертви. Суд вважає, що стаття 6 § 1 є застосовною і що заявник може стверджувати, що є жертвою.
* **Суть справи:** Цей розділ містить основний юридичний аналіз. Суд розглядає, чи було рішення Верховного адміністративного суду відмовити пану Татлі у статусі позивача непропорційним втручанням у його право на доступ до суду. Він розглядає правову основу для втручання, законну мету, яку переслідували, та пропорційність застосованих засобів.
* **Оцінка Суду:** Суд наголошує, що заявник не надав необхідної інформації національним судам і що національні суди послідовно застосовували усталену судову практику. Суд доходить висновку, що процесуальні вимоги не були нерозумними чи надмірно формалістичними і що заявник не був змушений нести надмірний тягар через власні недоліки.
* **Висновок:** Суд одноголосно постановляє, що порушення статті 6 Конвенції не було.
3. **Основні Положення для Використання:**
* **Право на Оскарження у Екологічних Справах:** Рішення підтверджує, що національні суди мають повноваження визначати критерії для права на оскарження в екологічних справах, такі як вимога доведеного зв’язку з постраждалою територією (проживання або володіння майном).
* **Обов’язок Дбати:** Заявники зобов’язані надавати відповідну інформацію національним судам. Невиконання цього обов’язку може негативно вплинути на їхню справу.
* **Свобода Розсуду:** ЄСПЛ поважає свободу розсуду, надану національним органам влади у встановленні правил доступу до суду, за умови, що сама суть цього права не порушена.
* **Пропорційність:** Будь-які обмеження права на доступ до суду повинні бути пропорційними законній меті, яку переслідують.
* **Субсидіарність:** Суд підтверджує свою субсидіарну роль і не діє як апеляційний суд, замінюючи свою оцінку оцінкою національних судів, якщо немає явного порушення прав, передбачених Конвенцією.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним для ваших журналістських цілей.
СПРАВА АХТІПІ ПРОТИ ГРЕЦІЇ
Ось розбір рішення у справі Ахтіпі проти Греції:
**Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Грецію винною в порушенні статті 6 § 2 Конвенції (презумпція невинуватості). Справа стосувалася заяв, зроблених у рішенні грецького апеляційного суду під час судового розгляду справи одного зі співвідповідачів пані Ахтіпі. Незважаючи на те, що провадження проти пані Ахтіпі було виділено в окреме і зрештою припинено через закінчення строку давності притягнення її до відповідальності, рішення апеляційного суду містило формулювання, яке передчасно висловлювало її вину у зв’язку з інкримінованим правопорушенням. ЄСПЛ постановив, що суд вийшов за межі необхідного для встановлення вини співвідповідача і не зазначив чітко, що кримінальна відповідальність пані Ахтіпі не визначається неявно. В результаті Суд присудив пані Ахтіпі 3000 євро відшкодування моральної шкоди.
**Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладення обставин справи, включаючи роль заявниці як державної службовиці, кримінальне провадження проти неї та її співвідповідачів, а також відповідні рішення грецьких судів.
* Далі в ньому підсумовується скарга заявниці відповідно до статті 6 § 2 Конвенції, в якій стверджується, що заяви в рішенні апеляційного суду порушили її право на презумпцію невинуватості.
* Суд визнає заяву прийнятною і посилається на загальні принципи, встановлені в попередніх справах (Караман проти Німеччини та Баурас проти Литви) щодо презумпції невинуватості.
* Суд наголошує на тому, що заяви суду першої інстанції не повинні мати упереджувального впливу на кримінальне провадження проти заявниці.
* ЄСПЛ аналізує, чи становили міркування суду першої інстанції передчасне висловлювання вини, враховуючи, чи надав суд більше інформації, ніж було необхідно, і чи дав він зрозуміти, що він не визначає вину заявниці неявно.
* Суд доходить висновку, що суд першої інстанції не зміг уникнути надання більшої кількості інформації, ніж було необхідно, і не уточнив, що кримінальна відповідальність заявниці не визначається неявно, що, таким чином, порушує статтю 6 § 2.
* Нарешті, в рішенні розглядається застосування статті 41 Конвенції, присуджуючи заявниці компенсацію за моральну шкоду.
**Основні положення для практичного застосування:**
* Рішення підсилює принцип, згідно з яким навіть тоді, коли провадження проти особи виділено в окреме від провадження проти співвідповідачів, суди повинні уникати формулювань, які б свідчили про вину до остаточного встановлення.
* У ньому підкреслюється важливість ретельного формулювання судами своїх рішень, щоб уникнути висловлювання передчасних думок щодо вини осіб, які не є предметом безпосереднього провадження.
* Рішення роз’яснює, що, хоча може бути необхідно посилатися на дії третіх осіб при оцінці вини обвинуваченого, суди не повинні надавати більше інформації, ніж це необхідно, і повинні чітко вказувати, що вони не визначають неявно вину цих третіх осіб.
* ЄСПЛ наголошує, що усталене значення і наслідки юридичних термінів відповідно до національного законодавства повинні враховуватися при визначенні того, чи може заява бути охарактеризована як заява про кримінальну вину.
СПРАВА НІКІТІН ПРОТИ ЕСТОНІЇ
Ось аналіз рішення у справі Нікітін проти Естонії від Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується естонського довічно ув’язненого, Володимира Нікітіна, який поскаржився на те, що під час короткострокових візитів з дружиною та її сином у період з 2018 по 2019 рік його відокремлювали скляною перегородкою. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Естонія порушила статтю 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), оскільки влада не змогла забезпечити справедливий баланс між міркуваннями безпеки та правом Нікітіна на сімейне життя. Суд підкреслив, що національні суди не дали належного пояснення конкретним ризикам, які Нікітін становив у контексті цих візитів. Незважаючи на наявність довгострокових візитів, телефонних дзвінків та письмового листування, ЄСПЛ дійшов висновку, що використання скляної перегородки було непропорційним втручанням у його сімейне життя. В результаті Нікітіну було присуджено 5000 євро як відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Рішення стосується скарги заявника щодо використання скляної перегородки під час короткострокових візитів до в’язниці.
* **Національне провадження:** У ньому викладено безуспішні спроби заявника отримати компенсацію через естонські суди, включаючи Адміністративний суд, Апеляційний суд і Верховний суд.
* **Прийнятність:** Суд визнав скаргу прийнятною щодо семи з восьми зустрічей, відхиливши аргумент Уряду про те, що внутрішні засоби захисту не були вичерпані щодо всіх зустрічей.
* **Порушення статті 8:** Суд проаналізував, чи було втручання в сімейне життя заявника виправданим, враховуючи законність, легітимні цілі та необхідність заходу.
* **Справедливий баланс:** Суд встановив, що естонська влада не змогла забезпечити справедливий баланс між міркуваннями безпеки та правами заявника, що призвело до порушення статті 8.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявнику 5000 євро як відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Непропорційне втручання:** Ключовим висновком є те, що загальні обмеження на сімейні візити, такі як обов’язкові скляні перегородки, можуть вважатися порушенням статті 8, якщо конкретні ризики, які становить в’язень, не оцінені та не обґрунтовані належним чином.
* **Обґрунтування обмежень:** Влада повинна надати чітке та детальне пояснення ризиків, пов’язаних з дозволом контакту без перегородки, враховуючи конкретні обставини ув’язненого та його відвідувачів.
* **Наявність альтернативних засобів:** Наявність альтернативних засобів зв’язку (наприклад, довгострокові візити, телефонні дзвінки) автоматично не виправдовує непропорційні обмеження на короткострокові візити.
* **Національні засоби захисту:** Рішення підкреслює важливість ефективних національних засобів захисту та необхідність для судів ретельно оцінювати пропорційність обмежень прав ув’язнених.
* **Прецедент:** Це рішення підсилює принципи, встановлені в попередній судовій практиці, такі як Khoroshenko v. Russia та Kalda v. Estonia, щодо прав ув’язнених на сімейне життя.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
