СПРАВА «АЛТИНТОП ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі «Алтинтоп та інші проти Туреччини», що стосувалася обмежень, накладених турецькою тюремною владою на відвідування у вихідні дні та телефонні дзвінки для ув’язнених, що особливо вплинуло на їхні контакти з дітьми шкільного віку. Заявники, які були затримані за злочини, пов’язані з тероризмом, після спроби державного перевороту 2016 року, стверджували, що ці обмеження порушують їхнє право на сімейне життя, передбачене статтею 8 Європейської конвенції з прав людини. Суд також розглянув скаргу одного із заявників щодо реєстрації та зберігання його приватного листування в Національній судовій мережі (UYAP). ЄСПЛ встановив, що обмеження на відвідування у вихідні дні та телефонні дзвінки, а також реєстрація приватного листування порушують статтю 8 Конвенції. Суд відхилив заперечення уряду щодо статусу жертви та недотримання правила шести місяців. В результаті Суд присудив кожному заявнику по 1500 євро за моральну шкоду та надав додаткові суми деяким заявникам для покриття витрат і видатків.
Рішення структуроване на кілька ключових частин: представлення фактів, спільних для всіх заявників, додаткові факти, що стосуються однієї заяви, оцінка Суду (включаючи об’єднання заяв, прийнятність і суть), та застосування статті 41 Конвенції (справедлива сатисфакція). Суд спочатку розглядає питання об’єднання заяв через їхню подібну тематику. Потім він розглядає передбачуване порушення статті 8 щодо обмежень на відвідування у вихідні дні та/або телефонні дзвінки, після чого йде оцінка критеріїв прийнятності, включаючи заперечення, висловлені урядом щодо статусу жертви заявників та дотримання правила шести місяців для подання заяв. Нарешті, Суд оцінює суть скарг, посилаючись на свою попередню практику у подібних справах, і визначає, чи було порушення статті 8. Рішення також стосується передбачуваного порушення статті 8 щодо реєстрації та зберігання приватного листування, знову ж таки оцінюючи прийнятність і суть на основі попередніх рішень.
Найважливішими положеннями цього рішення є ті, що стосуються порушення статті 8 Конвенції через обмеження на сімейні відвідування та реєстрацію приватного листування. Суд підтверджує свою позицію з попередніх справ, наголошуючи на тому, що загальні обмеження, засновані виключно на місткості в’язниці або міркуваннях безпеки, без урахування права особи на сімейне життя, не відповідають Конвенції. Крім того, значущим є висновок про те, що реєстрація та зберігання приватного листування в системі UYAP є порушенням статті 8, оскільки це не вважається таким, що здійснюється «згідно із законом». Це рішення підкреслює необхідність того, щоб внутрішні правові рамки забезпечували достатні гарантії проти свавільного втручання у права ув’язнених на сімейне життя та приватність.
СПРАВА БЕКІРОВА ТА ІНШИХ ПРОТИ РОСІЇ
Нижче наведено аналіз рішення у справі «Бекіров та інші проти Росії»:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Росія порушила права мешканців Криму, які брали участь у мирних зібраннях у період з 2014 по 2017 рік. Ці мешканці, переважно кримськотатарського походження, протестували проти російської окупації Криму або висловлювали підтримку Україні. Суд встановив, що дії Росії, включаючи адміністративні провадження та затримання, порушили статті 5, 6 та 11 Європейської конвенції з прав людини. Суд підкреслив, що російське законодавство, застосоване в Криму, не може вважатися «законом» відповідно до Конвенції, оскільки воно було запроваджено всупереч міжнародному гуманітарному праву. Рішення підкреслює адміністративну практику Росії щодо придушення проукраїнських настроїв та залякування кримськотатарської громади. Суд присудив заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет спору:** Справа стосується адміністративних проваджень проти мешканців Криму за участь у мирних зібраннях після російської окупації у 2014 році.
* **Попередні питання:** Суд об’єднав заяви через їхню подібну тематику та підтвердив свою юрисдикцію у справі, оскільки події відбулися до того, як Росія перестала бути стороною Конвенції 16 вересня 2022 року. Він також підтвердив, що Росія здійснювала екстериторіальну юрисдикцію над Кримом з 27 лютого 2014 року.
* **Неучасть Уряду:** Суд зазначив про неучасть російського уряду, але продовжив розгляд.
* **Шестимісячний строк:** Скарги у заявах № 39983/18 та 41321/18 щодо незаконного арешту були відхилені через подання поза межами шестимісячного строку.
* **Порушення статей 10 та 11:** Суд встановив, що заходи, вжиті проти заявників на підставі російського законодавства, не були «передбачені законом» відповідно до статті 11, що призвело до порушення свободи мирних зібрань.
* **Інші заявлені порушення:** Суд розглянув скарги за статтею 5 § 1 (незаконне тримання під вартою) та статтею 6 § 1 (справедливий суд), встановивши порушення на основі своєї усталеної практики та нелегітимності «судів», що діють відповідно до російського законодавства в Криму.
* **Інші скарги:** Додаткові скарги за статтями 7, 8, 13, 14 та 18, а також статтею 1 Протоколу № 1 були визнані недоцільними для розгляду.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив матеріальну шкоду за сплачені адміністративні штрафи та моральну шкоду за завдані порушення. Він також присудив деяким заявникам відшкодування витрат і видатків.
**3. Основні положення для використання:**
* **Екстериторіальна юрисдикція:** Підтвердження екстериторіальної юрисдикції Росії в Криму має вирішальне значення для майбутніх справ щодо порушень прав людини в регіоні.
* **Нелегітимність російського законодавства:** Рішення про те, що російське законодавство в Криму не є «законом» відповідно до Конвенції, створює прецедент для оскарження законності дій Росії на окупованій території.
* **Адміністративна практика:** Визнання адміністративної практики, спрямованої на придушення проукраїнських настроїв та залякування кримських татар, підкреслює систематичний характер порушень прав людини.
* **Компенсація:** Присудження компенсації забезпечує відчутний засіб правового захисту для жертв порушень прав і може слугувати основою для подібних позовів у майбутньому.
* **Порушення статті 6:** Встановлення того, що суди, які діють в Криму відповідно до російського законодавства, не є «створеними законом» у розумінні статті 6 Конвенції.
Це рішення є особливо важливим для України, оскільки воно стосується порушень прав людини в Криму після його окупації Росією та підтримує права українських громадян і кримських татар, які живуть в умовах окупації.
СПРАВА ГАСІМОВ ПРОТИ АЗЕРБАЙДЖАНУ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Гасімов проти Азербайджану”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Азербайджан винним у порушенні статті 5 § 1 (право на свободу та особисту недоторканність) та статті 6 §§ 1 і 3 (право на справедливий суд) Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася пана Гасімова, громадянина Азербайджану російського походження, якого було засуджено за шпигунство. Суд встановив, що пан Гасімов був незаконно затриманий на кілька днів без жодного офіційного запису про його затримання. Крім того, Суд встановив, що кримінальне провадження проти нього було несправедливим через те, що національні суди не змогли належним чином розглянути заяви про жорстоке поводження та примусові свідчення, покладалися на сумнівні докази та відмовили в ефективній правовій допомозі.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу історії справи, включаючи звинувачення проти пана Гасімова, його скарги на незаконне затримання та судові провадження.
* Далі детально описуються скарги заявника відповідно до статті 5 § 1 (незаконне затримання) та статті 6 §§ 1 і 3 (несправедливий суд).
* Суд оцінює прийнятність скарг, визнаючи прийнятними скарги за статтею 5 § 1 та статтею 6 §§ 1 і 3, а скаргу за статтею 3 (жорстоке поводження) неприйнятною через те, що заявник не вичерпав національні засоби захисту.
* Суд аналізує факти та аргументи, пов’язані з передбачуваними порушеннями статті 5 § 1, і встановлює, що пан Гасімов дійсно був затриманий незаконно та не визнавався протягом певного періоду.
* Далі Суд розглядає скарги за статтею 6 §§ 1 і 3, встановлюючи, що національні суди не змогли належним чином розглянути аргументи заявника, покладалися на сумнівні докази та позбавили його ефективної правової допомоги, що призвело до несправедливого судового розгляду.
* Нарешті, Суд розглядає статтю 41 (справедлива сатисфакція), присуджуючи пану Гасімову компенсацію за моральну шкоду та витрати.
3. **Основні положення для використання:**
* **Невизнане затримання:** Суд підтверджує, що незареєстроване та невизнане затримання є серйозним порушенням статті 5 Конвенції.
* **Занепокоєння щодо справедливого судового розгляду:** У рішенні підкреслюється важливість належного розгляду національними судами заяв про жорстоке поводження та примусові свідчення, забезпечення надійності доказів та надання ефективної правової допомоги обвинуваченому.
* **Тягар доказування:** Суд наголошує, що коли виникають серйозні питання щодо скарг заявника, уряд повинен надати переконливі докази, щоб спростувати версію подій заявника.
* **Неефективна правова допомога:** У рішенні підкреслюється, що право на правову допомогу має бути ефективним, а не лише формальним, і що відсутність ефективної допомоги на вирішальних стадіях провадження може порушувати статтю 6.
Це рішення слугує нагадуванням про фундаментальну важливість дотримання прав на свободу та справедливий судовий розгляд, а також надає вказівки щодо того, як ці права повинні захищатися на практиці.
СПРАВА “КІСС ПРОТИ УГОРЩИНИ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Кісс проти Угорщини”:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується заявника з Угорщини, який скаржився на порушення в провадженні щодо продовження його тимчасового примусового лікування в психіатричній установі. Суд встановив, що Угорщина порушила статтю 5 § 4 Європейської конвенції з прав людини, оскільки заявнику не було надано можливості ознайомитися та прокоментувати клопотання прокурора про продовження його лікування до того, як суд ухвалив своє рішення. Крім того, Суд встановив, що процес оскарження був надмірно тривалим, що також порушує статтю 5 § 4, яка гарантує право на швидкий розгляд правомірності затримання.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Визначає основне питання як процедурні недоліки при продовженні примусового лікування заявника в психіатричній установі.
* **Факти:** Підсумовує хронологію арешту заявника, початкового затримання, ухвали про тимчасове примусове лікування та подальші продовження. У ньому висвітлюються розбіжності між заявником та урядом щодо дати подання апеляції.
* **Право:** Зосереджується на статті 5 § 4 Конвенції, яка гарантує право на швидке прийняття судом рішення щодо правомірності затримання.
* **Оцінка Суду:**
* **Право на змагальне провадження:** Суд підкреслює важливість змагального провадження, заявляючи, що заявник повинен бути поінформований про клопотання прокурора та мати можливість його обговорити. Він посилається на попередню судову практику (Lietzow v. Germany, Bandur v. Hungary) для підтримки цього принципу. Суд відхиляє аргумент уряду про те, що заявник міг оскаржити клопотання прокурора в апеляційному порядку, заявляючи, що початковий недолік у провадженні в першій інстанції не був виправлений.
* **Імовірне відсутність швидкого судового перегляду:** Суд підкреслює необхідність “оперативності” при перегляді правомірності затримання, посилаючись на Ilnseher v. Germany. Він зазначає затримку в 76 днів при розгляді апеляції заявника і вважає це несумісним зі статтею 5 § 4.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Суд відмовляється присуджувати відшкодування збитків, оскільки заявник не подав належним чином вимогу про справедливу сатисфакцію.
* **Резолютивна частина:**
* Оголошує заяву прийнятною.
* Встановлює, що було порушено статтю 5 § 4 Конвенції через порушення права на змагальне провадження.
* Встановлює, що було порушено статтю 5 § 4 Конвенції через відсутність оперативності перегляду правомірності затримання.
3. **Основні положення для практичного застосування:**
* **Право на змагальне провадження:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким особи, які стикаються з позбавленням волі, включаючи примусове лікування в психіатричній установі, мають право бути поінформованими та оскаржувати аргументи та докази, представлені проти них. Це означає, що особа повинна мати можливість ознайомитися та прокоментувати документи, такі як клопотання прокурора про продовження лікування, до того, як суд прийме рішення.
* **Швидкий судовий перегляд:** Рішення підкреслює важливість оперативності в апеляційних провадженнях, пов’язаних із затриманням. Затримки, що перевищують три-чотири тижні, ймовірно, будуть проблематичними, якщо вони не обґрунтовані винятковими обставинами.
СПРАВА МЕКВАБІШВІЛІ ПРОТИ ГРУЗІЇ
Ось розбір рішення у справі “Меквабішвілі проти Грузії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Грузія порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий суд) та статтю 11 (свобода зібрань) Конвенції. Справа стосувалася адміністративного засудження пана Гіоргі Меквабішвілі за непокору законним вимогам поліції під час протесту. Суд постановив, що національні суди не надали достатнього обґрунтування для засудження та неналежним чином переклали тягар доведення на заявника. Крім того, ЄСПЛ встановив, що розгін демонстрації та подальше затримання заявника не були виправданими, що порушило його право на свободу зібрань.
2. **Структура та основні положення:**
* **Передісторія:** Описує контекст протесту проти суперечливого законопроекту та арешт заявника за непокору законним вимогам поліції.
* **Провадження проти заявника:** Деталізує адміністративне провадження, включаючи рішення суду, представлені докази та аргументи заявника.
* **Оцінка Суду:**
* **Порушення статті 6:** Суд встановив порушення, оскільки національні суди покладалися виключно на непідтверджені свідчення поліції та не розглянули законність наказів поліції, фактично вимагаючи від заявника довести свою невинність.
* **Порушення статті 11:** Суд визначив, що розгін демонстрації та арешт заявника були непропорційними, оскільки не було доказів того, що він вдавався до насильства або мав намір перешкоджати парламентській діяльності.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявнику 665 євро за матеріальну шкоду (сплачений ним штраф) та 1600 євро за моральну шкоду.
3. **Основні положення та важливість:**
* **Тягар доведення:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким у кримінальному (або квазікримінальному) провадженні тягар доведення лежить на стороні обвинувачення, і від обвинуваченого не слід вимагати доводити свою невинність.
* **Законність наказів:** Суд наголосив, що національні суди повинні надавати конкретні та чіткі обґрунтування під час оцінки законності наказів поліції, особливо коли ця законність є ключовим елементом правопорушення.
* **Свобода зібрань:** Рішення підкреслює важливість свободи зібрань і необхідність для органів влади демонструвати відповідні та достатні підстави для будь-якого втручання в це право, наприклад, розгін протесту.
* **Оцінка доказів:** Суд наголосив на необхідності незалежних і прямих доказів, особливо коли справа значною мірою ґрунтується на свідченнях поліції.
Це рішення слугує нагадуванням про важливість гарантій справедливого судового розгляду та захисту свободи зібрань, особливо в контексті протестів і можливих зіткнень з правоохоронними органами.
СПРАВА ПОГОСЯН ПРОТИ ВІРМЕНІЇ
Це рішення стосовно перегляду попереднього рішення у справі «Погосян проти Вірменії». У первісному рішенні, винесеному 26 березня 2024 року, було встановлено порушення статті 10 Конвенції у зв’язку з провадженням у справі про дифамацію проти заявниці, пані Тамари Погосян. Однак уряд Вірменії звернувся з проханням про перегляд після того, як виявив, що пані Погосян померла 28 серпня 2018 року, до ухвалення рішення, і що у неї не було спадкоємців. Суд вирішив переглянути своє попереднє рішення та вилучити заяву зі свого списку справ, оскільки не було кому продовжувати розгляд заяви від імені померлої та не було жодних особливих обставин, які б вимагали подальшого розгляду.
Структура рішення включає в себе процедурний огляд, в якому викладено первісну заяву, первісне рішення та прохання уряду про перегляд. Далі представлено розділ “Право”, в якому детально описано правове обґрунтування рішення про перегляд рішення з посиланням на пункт 1 правила 80 Регламенту Суду, який дозволяє перегляд після виявлення вирішального факту, невідомого Суду на момент винесення первісного рішення. У рішенні також наводяться попередні справи, в яких заяви були вилучені зі списку у зв’язку зі смертю заявника та відсутністю спадкоємців. В останньому розділі викладено рішення Суду переглянути рішення та вилучити заяву зі свого списку справ. Це рішення знаменує собою зміну попереднього рішення, яким було встановлено порушення статті 10 та присуджено відшкодування збитків заявниці.
Найважливішим положенням цього рішення є застосування пункту 1 правила 80 Регламенту Суду, який дозволяє перегляд рішення на підставі нововиявлених фактів, які могли мати вирішальний вплив на результат. У цій справі смерть заявниці, невідома Суду на момент винесення первісного рішення, була визнана таким фактом. Це рішення також підкріплює практику Суду щодо вилучення заяв зі списку, коли заявник помер, і жоден зі спадкоємців або близьких родичів не бажає продовжувати справу, якщо немає особливих обставин, пов’язаних з правами людини, які вимагають подальшого розгляду.
