СПРАВА “ФЕРРІЄРІ ТА БОНАССІЗА ПРОТИ ІТАЛІЇ”
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі “Феррієрі та Бонассіза проти Італії”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Італія порушила статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через недостатність правових гарантій щодо доступу італійської податкової служби до банківських даних громадян з метою проведення податкових перевірок. Суд встановив, що італійське законодавство надавало органам влади занадто широкі повноваження без належного контролю, не захищаючи осіб від потенційних зловживань. Відсутність ефективного судового або незалежного перегляду цих заходів була ключовою проблемою. ЄСПЛ підкреслив, що, хоча держави мають право контролювати дотримання податкового законодавства, такі повноваження повинні бути збалансовані із захистом права на приватне життя. Суд наголосив на необхідності чітких правил, що визначають умови, за яких органи влади можуть отримувати доступ до банківських даних, та на механізмах, що забезпечують незалежний перегляд цих дій.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** У рішенні розглядаються скарги заявників щодо доступу податкової служби до їхніх банківських даних для проведення податкових перевірок, посилаючись на занепокоєння щодо широкої свободи розсуду, наданої органам влади, та відсутності процесуальних гарантій.
* **Факти:** Викладаються конкретні обставини справ, включаючи повідомлення заявникам від їхніх банків про запити податкової служби щодо їхньої фінансової інформації.
* **Відповідна правова база та практика:** Детально описуються відповідні італійські закони та адміністративні циркуляри, що регулюють податкові перевірки та доступ до банківських даних, а також внутрішня судова практика з цього питання. Він також включає огляд відповідного законодавства ЄС, включаючи директиви про адміністративну співпрацю в галузі оподаткування та положення про захист даних.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Заявлене порушення статті 8:** Суд оцінив, чи було втручання у право заявників на приватне життя “відповідно до закону”, чи переслідувало воно законну мету та чи було “необхідним у демократичному суспільстві”.
* **Прийнятність:** Суд розглянув заперечення уряду Італії щодо вичерпання внутрішніх засобів захисту, зрештою приєднавши заперечення до суті справи.
* **Суть справи:** Суд встановив, що доступ до банківських даних заявників є втручанням у їхнє право на приватне життя. Потім він розглянув, чи було це втручання виправданим відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції.
* **Чи було втручання “відповідно до закону”:** Суд ретельно перевірив, чи відповідає внутрішнє законодавство вимогам “якості закону”, включаючи доступність, ясність і передбачуваність. Він встановив, що правова основа для оскаржуваних заходів недостатньо обмежує свободу розсуду національних органів влади та не має належних процесуальних гарантій.
* **Інші заявлені порушення Конвенції:** Суд розглянув додаткові скарги заявників щодо відсутності ефективного засобу судового захисту, але визнав недоцільним розглядати їх окремо, оскільки основні правові питання вже були вирішені.
* **Застосування статті 46:** Суд наголосив на зобов’язанні Італії вжити загальних заходів для узгодження свого законодавства та практики з висновками Суду, особливо щодо доступу до банківських даних та процесуальних гарантій.
* **Застосування статті 41:** Суд вирішив, що встановлення порушення є достатньою справедливою сатисфакцією за будь-яку нематеріальну шкоду, заподіяну заявникам.
* **Окрема думка:** Судді Кренц та Адамська-Галлант висловили свою незгоду з рішенням більшості щодо прийнятності, стверджуючи, що заявники не вичерпали внутрішні засоби захисту.
3. **Основні положення та значення:**
* **Якість закону:** Рішення підкреслює важливість того, щоб внутрішні закони були достатньо чіткими, доступними та передбачуваними для захисту від свавільного втручання з боку органів державної влади.
* **Нічим не обмежена свобода розсуду:** Суд наголосив на ризику надання органам влади нічим не обмеженої свободи розсуду, підкреслюючи необхідність того, щоб закони чітко визначали обсяг і умови, за яких можуть здійснюватися повноваження.
* **Процесуальні гарантії:** Рішення підкреслює необхідність процесуальних гарантій, включаючи судовий або незалежний перегляд, для забезпечення підзвітності та захисту прав осіб.
* **Вичерпання внутрішніх засобів захисту:** Окрема думка слугує нагадуванням про принцип субсидіарності та важливість вичерпання внутрішніх засобів захисту перед зверненням до ЄСПЛ.
* **Загальні заходи:** Акцент Суду на загальних заходах відповідно до статті 46 вказує на те, що Італія повинна вжити заходів для запобігання подібним порушенням у майбутньому, включаючи перегляд свого законодавства та практики щодо доступу до банківських даних.
Це рішення слугує нагадуванням для держав про необхідність дотримання балансу між законною метою боротьби з ухиленням від сплати податків та захистом права осіб на приватне життя.
СПРАВА TAFZI EL HADRI AND EL IDRISSI MOUCH ПРОТИ ІСПАНІЇ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Tafzi El Hadri and El Idrissi Mouch проти Іспанії:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Іспанія не порушила статтю 8 (право на приватне життя) Європейської конвенції з прав людини у справі двох соціальних педагогів, які подали до суду на газету за наклеп. Педагоги стверджували, що стаття, в якій їх було названо на ім’я та стверджувалося, що вони піддавали неповнолітніх ісламістській індоктринації, зашкодила їхній репутації та професійному життю. Іспанські суди відхилили їхній позов, надавши пріоритет праву газети на свободу вираження поглядів (стаття 10). ЄСПЛ підтримав рішення іспанських судів, встановивши, що вони належним чином збалансували конкуруючі права і що журналіст виявив достатню старанність у перевірці точності опублікованої інформації.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Викладає передісторію справи, включаючи заявників, уряд-відповідач та відповідні статті закону.
* **Факти:** Детально описує події, що призвели до подання заяви, включаючи публікацію статті, про яку йдеться, провадження у внутрішніх судах (кримінальне та цивільне) та аргументи, висловлені як заявниками, так і іспанським урядом.
* **Відповідна правова база та практика:** Підсумовує відповідні іспанські закони та судові прецеденти щодо свободи вираження поглядів, права на репутацію та права на відповідь.
* **Право:** Цей розділ містить основний юридичний аналіз.
* **Імовірне порушення статті 8:** Заявники стверджували, що Іспанія не захистила їхнє право на репутацію.
* **Прийнятність:** Суд розглянув, чи відповідає заява критеріям для розгляду. Він розглянув заперечення уряду щодо застосовності статті 8 та вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, відхиливши обидва заперечення.
* **Суть справи:** Суд оцінив суть скарги, зосередившись на тому, чи виконала Іспанія свої позитивні зобов’язання згідно зі статтею 8 щодо захисту приватного життя заявників.
* **Збалансування конкуруючих прав:** Суд застосував встановлені критерії для збалансування прав за статтею 8 та статтею 10, включаючи внесок у суспільний інтерес, популярність відповідної особи, зміст та форму публікації та старанність журналіста.
* **Висновок:** Суд дійшов висновку, що порушення статті 8 не було, оскільки іспанські суди діяли в межах своєї свободи розсуду та належним чином збалансували конкуруючі права.
3. **Основні положення та важливість:**
* **Застосовність статті 8 до репутації:** Рішення підтверджує, що стаття 8 захищає право особи на репутацію як частину її права на приватне життя, але цей захист не є абсолютним.
* **Збалансування свободи вираження поглядів та права на репутацію:** Рішення підкреслює важливість збалансування свободи вираження поглядів (стаття 10) з правом на репутацію (стаття 8). Воно повторює критерії для цього балансування, включаючи суспільний інтерес публікації, старанність журналіста та потенційний вплив на приватне життя особи.
* **Журналістська старанність:** Суд наголосив, що журналісти зобов’язані діяти сумлінно та надавати точну та достовірну інформацію. Однак він також визнав, що журналісти повинні мати можливість покладатися на інформацію з надійних джерел, не проводячи вичерпних розслідувань.
* **Свобода розсуду:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким національні суди мають певну свободу розсуду при збалансуванні конкуруючих прав, і ЄСПЛ не замінюватиме власне рішення, якщо для цього немає вагомих підстав.
* **Відсутність мови ненависті:** Суд встановив, що стаття, про яку йдеться, не є мовою ненависті, оскільки вона не нападала на мусульман загалом і не підбурювала до насильства чи ненависті.
Це рішення підкреслює делікатний баланс між свободою преси та захистом репутації особи, особливо в чутливих контекстах, таких як звинувачення в релігійному екстремізмі.
СПРАВА CĂPĂTOIU ТА ІНШІ ПРОТИ РУМУНІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) розглянув 14 заяв проти Румунії щодо неналежних умов тримання під вартою. Заявники переважно скаржилися на переповненість, погану гігієну, відсутність доступу до основних потреб та інші проблеми, що порушують статтю 3 Конвенції. Суд вирішив об’єднати заяви та визнав деякі скарги неприйнятними через те, що заявникам було надано адекватне відшкодування за певні періоди тримання під вартою відповідно до румунського законодавства. Однак Суд відхилив заперечення Уряду щодо невичерпання внутрішніх засобів правового захисту за періоди до 13 січня 2021 року. ЄСПЛ встановив порушення статті 3 Конвенції за решту періодів тримання під вартою, посилаючись на свою усталену практику щодо неналежних умов тримання під вартою. В результаті Суд зобов’язав Румунію виплатити заявникам зазначені суми відшкодування збитків.
Рішення починається з викладення процедури, включаючи походження справи та заяви, подані проти Румунії. Потім воно представляє факти, перераховуючи заявників та відповідні деталі їхніх заяв, зосереджуючись на їхніх скаргах щодо неналежних умов тримання під вартою. Юридичний аналіз передбачає об’єднання заяв через їхню подібну тематику та розгляд ймовірного порушення статті 3 Конвенції. Суд розглядає попередні заперечення Уряду щодо втрати статусу жертви та невиконання вимоги щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, зрештою визнаючи деякі частини заяв неприйнятними, а заперечення щодо інших періодів відхиляє. У рішенні згадується попередня практика Суду, така як *Muršić проти Хорватії* та *Rezmiveș та інші проти Румунії*, на підтримку своїх висновків. Нарешті, Суд розглядає решту скарг, визнає деякі прийнятними, а інші неприйнятними, та застосовує статтю 41 Конвенції для визначення компенсації, яка має бути присуджена заявникам. Рішення завершується постановою Суду, в якій скарги щодо неналежних умов тримання під вартою визнаються прийнятними за певні періоди, констатується, що ці скарги виявляють порушення статті 3, і зобов’язує державу-відповідача виплатити заявникам зазначені суми.
Найважливішими положеннями цього рішення є положення щодо прийнятності скарг та встановлення порушення статті 3 Конвенції. Рішення Суду визнати деякі скарги неприйнятними через адекватне відшкодування, надане відповідно до румунського законодавства, підкреслює важливість внутрішніх засобів правового захисту. Однак відхилення заперечення Уряду щодо невичерпання внутрішніх засобів правового захисту за періоди до 13 січня 2021 року уточнює часові межі ефективних засобів правового захисту в Румунії. Посилання Суду на свою усталену практику щодо неналежних умов тримання під вартою підкреслює принципи, згідно з якими серйозна нестача місця та інші недоліки можуть становити принизливе поводження, що порушує статтю 3. Наказ про виплату Румунією заявникам зазначених сум відшкодування збитків підкреслює відповідальність держави за забезпечення належних умов тримання під вартою та компенсацію особам за порушення їхніх прав відповідно до Конвенції.
СПРАВА ЧОРНОДУБРАВСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі *Чорнодубравський та інші проти України*:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ постановив, що Україна порушила статті 3 та 13 Європейської конвенції з прав людини через неналежні умови тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі та відсутність ефективних внутрішніх засобів правового захисту щодо цих умов. Заявники зіткнулися з такими проблемами, як переповненість, погана гігієна та недостатній доступ до основних потреб. Крім того, Суд встановив порушення щодо надмірної тривалості досудового тримання під вартою та кримінального провадження стосовно деяких заявників, а також відсутність ефективних засобів правового захисту від цих затримок. Суд присудив кожному заявнику компенсацію за завдану шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв проти України, пов’язаних з умовами тримання під вартою.
* **Факти:** Перераховано заявників та детально описано їх скарги щодо умов тримання під вартою.
* **Право:**
* Суд об’єднав заяви у зв’язку з їх схожою тематикою.
* Він розглянув передбачувані порушення статей 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції.
* Суд відхилив аргумент Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, зазначивши, що компенсаційні засоби правового захисту є ефективними лише після припинення незадовільних умов.
* Суд послався на свою усталену практику щодо неналежних умов тримання під вартою, наголошуючи на таких питаннях, як переповненість та відсутність базових зручностей.
* Він підкреслив важливість надання урядом доказів, таких як плани поверхів камер та кількість ув’язнених, щоб спростувати твердження про жорстоке поводження.
* Суд встановив порушення статей 3 та 13 через неналежні умови тримання під вартою та відсутність ефективних засобів правового захисту.
* Він розглянув інші передбачувані порушення відповідно до Конвенції на основі усталеної практики, встановивши додаткові порушення, пов’язані з тривалістю тримання під вартою та провадження.
* Деякі інші скарги були визнані неприйнятними, оскільки вони не відповідали критеріям, встановленим у Конвенції.
* Суд застосував статтю 41, присудивши кожному заявнику конкретні суми як компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
3. **Основні положення для використання:**
* **Неналежні умови тримання під вартою:** Рішення підсилює позицію ЄСПЛ щодо того, що становить нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження під час тримання під вартою, зокрема щодо переповненості, гігієни та доступу до основних потреб.
* **Ефективний засіб правового захисту:** У ньому підкреслюється необхідність ефективного внутрішнього засобу правового захисту для скарг щодо умов тримання під вартою та надмірної тривалості судового провадження.
* **Тягар доведення Уряду:** Рішення підкреслює відповідальність уряду за надання конкретних доказів для спростування тверджень про жорстоке поводження під час тримання під вартою, таких як плани камер та кількість ув’язнених.
* **Компенсація:** Рішення встановлює прецедент щодо розмірів компенсації, яка має бути присуджена у подібних справах, пов’язаних з неналежними умовами тримання під вартою та пов’язаними з цим порушеннями в Україні.
* **Тривалість провадження:** Рішення підкреслює важливість обґрунтованих термінів для досудового тримання під вартою та кримінального провадження, посилаючись на попередню практику з цього питання.
**** Це рішення є актуальним для України, оскільки воно стосується системних проблем у пенітенціарних установах країни та судовій системі. Воно також забезпечує основу для майбутніх позовів, пов’язаних з подібними порушеннями Конвенції.
СПРАВА «ІОВ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ»
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі *Іов та інші проти України*, що стосується шести заяв щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень і відсутності ефективних засобів правового захисту в Україні. Заявники стверджували, що тривалість їхніх кримінальних проваджень порушує статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) та статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Європейської конвенції з прав людини. Суд вирішив об’єднати заяви та встановив, що тривалість проваджень справді була надмірною і що заявники не мали доступу до ефективних засобів правового захисту щодо їхніх скарг. Відповідно, ЄСПЛ постановив, що Україна порушила статтю 6 § 1 та статтю 13 Конвенції. Суд присудив заявникам різні суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди в розмірі від 900 до 3000 євро, залежно від конкретних обставин кожної справи.
Рішення структуроване наступним чином: воно починається з опису процедури, в якому викладено подання заяв і повідомлення Українського уряду. Далі представлено факти справи, в яких підсумовано скарги заявників щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень та відсутності ефективних засобів правового захисту. Розділ «Право» містить обґрунтування Суду, з посиланням на його усталену практику, включно з провідною справою *Нечай проти України*, яка стосувалася подібних питань. Суд вирішив об’єднати заяви через їхню подібну тематику. Він оцінив тривалість проваджень за критеріями складності, поведінки заявників і органів влади, а також того, що було поставлено на карту для заявників. Не знайшовши жодного виправдання надмірним затримкам і відзначивши відсутність ефективних засобів правового захисту, Суд дійшов висновку про порушення статті 6 § 1 та статті 13. Насамкінець, рішення стосується застосування статті 41, присуджуючи заявникам компенсацію за збитки. У додатку наведено детальний перелік заяв, зокрема імена заявників, дати народження, відомості про юридичне представництво, тривалість проваджень, рівні юрисдикції, залучені до справи, та суми, присуджені до виплати.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження системної проблеми в межах української правової системи щодо надмірної тривалості кримінальних проваджень та відсутності ефективних засобів правового захисту у зв’язку з цим порушенням. Це рішення підкреслює зобов’язання України забезпечити проведення кримінальних проваджень протягом розумного строку та надати особам доступ до ефективних засобів правового захисту для оскарження необґрунтованих затримок. Рішення також містить чітку заяву про те, що відсутність ефективних засобів правового захисту у зв’язку з надмірно тривалими провадженнями становить порушення Європейської конвенції з прав людини.
СПРАВА НЕДИБАЛЮК ПРОТИ УКРАЇНИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі «Недібалюк проти України»:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні пункту 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через недоліки у провадженні щодо перегляду законності тримання під вартою пана Недібалюка. Суд наголосив на недостатній оперативності процесу перегляду, посилаючись на аналогічну попередню справу проти України (Харченко проти України). У результаті Суд присудив заявнику 500 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладення обставин справи, зазначаючи, що заяву було подано проти України 17 травня 2025 року.
* **Факти:** Воно містить посилання на додану таблицю з детальною інформацією про заявника та відповідною інформацією.
* **Право:** Основна частина рішення зосереджена на ймовірному порушенні пункту 4 статті 5, який гарантує право на швидкий перегляд законності тримання під вартою.
* Суд повторює встановлені принципи, посилаючись на попередню судову практику (Лієцов проти Німеччини, Фодале проти Італії), згідно з якою другий рівень юрисдикції не є обов’язковим, але якщо держава запроваджує таку систему, мають бути надані ті самі гарантії, що й у першій інстанції.
* Суд посилається на своє попереднє рішення про порушення у справі «Харченко проти України», аналогічній справі.
* **Застосування статті 41:** Суд присуджує заявнику 500 євро відшкодування моральної шкоди, посилаючись на свою судову практику (Оравец проти Хорватії).
* **Рішення:** Суд одноголосно оголошує заяву прийнятною, констатує порушення пункту 4 статті 5 і зобов’язує Україну виплатити заявнику зазначену суму протягом трьох місяців з нарахуванням відсотків після закінчення цього терміну.
* **Додаток:** Таблиця містить детальну інформацію про заяву, включаючи ім’я заявника, дати постанов про тримання під вартою, рішення суду та суму присудженого відшкодування.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення пункту 4 статті 5:** Основним висновком є те, що Україна порушила пункт 4 статті 5 через недостатню оперативність перегляду законності тримання заявника під вартою.
* **Посилання на справу «Харченко проти України»:** У рішенні чітко згадується справа «Харченко», що вказує на тенденцію до подібних порушень в Україні.
* **Компенсація:** Присудження 500 євро забезпечує орієнтир для компенсації в аналогічних справах, пов’язаних з недоліками у провадженні щодо перегляду тримання під вартою.
* **Затримки в апеляційному процесі:** У рішенні наголошується на проблемі затримок в розгляді апеляцій на ухвали про тримання під вартою апеляційним судом.
* Це рішення може бути актуальним для громадян України, які зіткнулися з подібними затримками у перегляді їх тримання під вартою, оскільки воно підтверджує їхнє право на швидкий процес перегляду відповідно до пункту 4 статті 5 Конвенції.
СПРАВА ОСТРОВСЬКИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі Островський та інші проти України:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) та статтю 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Справи, подані численними заявниками, стосувалися надмірної тривалості цивільних проваджень в Україні та відсутності ефективних внутрішніх засобів правового захисту для вирішення таких затримок. Суд встановив, що тривалість проваджень у кожній справі була необґрунтованою і що заявники не мали доступу до ефективних засобів правового захисту для оскарження затримок. Як наслідок, Суд присудив заявникам суми від 500 до 2400 євро за моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення починається з викладу процедурної історії, вказуючи на те, що заяви були подані проти України відповідно до статті 34 Конвенції та що Український уряд був повідомлений.
* **Факти:** У цьому розділі коротко описуються скарги, подані заявниками, зосереджуючись на надмірній тривалості цивільних проваджень та відсутності ефективних засобів правового захисту.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Ймовірне порушення статті 6 § 1 та статті 13:** Суд оцінив скарги за цими статтями, посилаючись на свою усталену практику щодо розумності тривалості проваджень. Він посилався на попередню справу проти України, Карнаушенко проти України, де були виявлені подібні порушення. Суд дійшов висновку, що тривалість проваджень у цих справах була надмірною і що заявники не мали доступу до ефективного засобу правового захисту.
* **Застосування статті 41:** Суд розглянув питання справедливої сатисфакції, присудивши заявникам грошову компенсацію за моральну шкоду, а також відсотки за прострочення платежу.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується рішенням Суду об’єднати заяви, визнати їх прийнятними та встановити, що було порушення статті 6 § 1 та статті 13 Конвенції. У ньому також зазначено суми, які необхідно виплатити кожному заявнику, та умови оплати.
* **Додаток:** У додатку наведено детальний перелік заяв, включаючи імена заявників, дати народження, відомості про юридичне представництво, тривалість проваджень, рівні юрисдикції, які брали участь, та суми, присуджені за моральну шкоду.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 6 § 1:** Рішення підкреслює принцип, згідно з яким цивільні провадження повинні проводитися протягом розумного строку. Це є ключовим аспектом для забезпечення справедливого судового розгляду.
* **Порушення статті 13:** Рішення підкреслює важливість наявності ефективних внутрішніх засобів правового захисту для вирішення порушень права на справедливий судовий розгляд, включаючи ті, що стосуються тривалості проваджень.
* **Компенсація:** Суми, присуджені за моральну шкоду, є орієнтиром для подібних справ, пов’язаних з надмірними затримками у цивільних провадженнях в Україні.
* **Посилання на справу Карнаушенко проти України:** Рішення посилається на цю попередню справу, вказуючи на послідовний характер подібних порушень в Україні, що може бути використано як прецедент.
* **Строки та рівні юрисдикції:** Детальна інформація в додатку щодо тривалості проваджень та рівнів юрисдикції, які брали участь, може бути корисною для порівняння та оцінки подібних справ.
Це рішення стосується України та висвітлює системні проблеми в її судовій системі щодо тривалості цивільних проваджень та відсутності ефективних засобів правового захисту. Це має наслідки для українців, які шукають справедливості через суди, і підкреслює необхідність реформ для забезпечення своєчасного та ефективного вирішення правових спорів.
СПРАВА PETEJOVÁ І PJONTEKOVÁ ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення, яким переглянув своє попереднє рішення у справі Petejová і Pjonteková проти Словаччини. Перегляд був ініційований повідомленням уряду Словаччини про те, що одна із заявниць, пані Г. Пйонтекова, померла до винесення первісного рішення. Суд встановив, що цей факт мав вирішальний вплив на результат справи, зокрема щодо розподілу присудженої компенсації. Оскільки заявниця померла до винесення рішення, а потенційні спадкоємці не надали достатніх доказів щодо їхнього права продовжувати провадження, Суд вирішив виключити заяву, подану померлою заявницею, зі свого списку справ. Відповідно, первісне рішення було переглянуто з метою виключення заяви пані Пйонтекової.
Структура рішення передбачає перегляд первісного рішення після запиту уряду про перегляд. Суд розглянув подання потенційних спадкоємців, пані І. Петейової та пана М. Ліпчея, щодо їхньої вимоги продовжувати провадження від імені померлої заявниці. Основним положенням переглянутого рішення є виключення заяви № 18069/22, спочатку поданої пані Г. Пйонтековою, зі списку справ Суду. Це змінює первісне рішення шляхом виключення померлої заявниці зі сфери дії постанови, головним чином через неспроможність потенційних спадкоємців належним чином продемонструвати своє право та зацікавленість у продовженні справи.
Найважливішим положенням цього рішення є наголос Суду на необхідності для потенційних спадкоємців обґрунтувати своє право на продовження провадження від імені померлого заявника. Суд підкреслив, що спадкоємці знали про смерть заявниці, але не повідомили про це Суд і не висловили бажання продовжувати провадження, поки справа перебувала на розгляді. Суд також врахував поведінку пані І. Петейової, юриста, яка не розголосила відповідну інформацію про смерть заявниці, що Суд розцінив як відсутність ефективної співпраці. Це рішення підкреслює важливість інформування Суду про відповідні зміни обставин і необхідність для потенційних спадкоємців активно демонструвати своє право та зацікавленість у продовженні справи.
СПРАВА СКРИПНИК ТА АНДРЄЄВ ПРОТИ УКРАЇНИ
Це рішення стосується двох заяв проти України щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) вирішив об’єднати заяви та встановив порушення статей 3 та 13 Європейської конвенції з прав людини. Заявники, Владислав Скрипник та Павло Андрєєв, скаржилися на умови в Харківському слідчому ізоляторі, включаючи переповненість, погану гігієну та обмежений доступ до основних зручностей. Суд відхилив аргумент Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, наголосивши, що компенсаційні засоби є ефективними лише після припинення незадовільних умов. ЄСПЛ також встановив порушення, пов’язані з надмірною тривалістю кримінального провадження та досудового тримання під вартою, а також відсутністю ефективних засобів правового захисту щодо цих питань.
Структура рішення включає процедурний огляд, виклад фактів, юридичний аналіз та застосування статті 41 щодо компенсації. Рішення стосується скарг на неналежні умови тримання під вартою, з посиланням на попередню судову практику, таку як *Muršić v. Croatia* та *Sukachov v. Ukraine*. У ньому підкреслюється важливість надання первинних доказів, таких як плани поверхів камер та кількість ув’язнених, для спростування тверджень про жорстоке поводження. Суд встановив, що умови тримання заявників під вартою дійсно були неналежними і що вони не мали ефективних засобів правового захисту, що призвело до встановлення порушень статей 3 та 13 Конвенції. Крім того, рішення стосується інших скарг, пов’язаних із тривалістю провадження та тримання під вартою, з посиланням на усталену судову практику та встановлення подальших порушень.
Основні положення цього рішення підкреслюють послідовну позицію ЄСПЛ щодо неналежних умов тримання під вартою та необхідності ефективних засобів правового захисту. Для України це рішення підкреслює необхідність покращення умов тримання під вартою та забезпечення ефективних правових шляхів для затриманих осіб для отримання відшкодування за порушення їхніх прав. Рішення також наголошує на важливості вирішення таких питань, як надмірна тривалість досудового тримання під вартою та кримінального провадження, а також забезпечення доступу до засобів правового захисту щодо цих порушень. Присуджені суми за матеріальну та нематеріальну шкоду відображають серйозність порушень і слугують нагадуванням про зобов’язання держави відповідно до Конвенції.
СПРАВА “ВІТЮК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Вітюк та інші проти України”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення щодо низки заяв, які стосувалися неналежних умов тримання під вартою в українських установах та відсутності ефективних засобів правового захисту щодо цих умов. Суд встановив, що умови тримання під вартою, які характеризуються переповненістю, поганою гігієною та відсутністю основних зручностей, порушують статтю 3 Європейської конвенції з прав людини (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження). Крім того, відсутність ефективних національних засобів правового захисту щодо цих порушень була визнана порушенням статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб правового захисту). Суд також розглянув інші скарги відповідно до своєї усталеної практики, встановивши додаткові порушення в деяких випадках, та присудив заявникам компенсацію за матеріальну та моральну шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Прийнятність:** Суд визнав скарги щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту прийнятними.
* **Порушення статей 3 та 13:** Суд постановив, що неналежні умови тримання під вартою та відсутність ефективних засобів правового захисту є порушенням статей 3 та 13 Конвенції.
* **Інші порушення:** Деякі заявники висунули додаткові скарги, щодо яких Суд встановив порушення на основі своєї усталеної практики.
* **Решта скарг:** Деякі скарги були визнані неприйнятними, оскільки вони не відповідали критеріям, викладеним у статтях 34 та 35 Конвенції, або не виявили жодного порушення прав і свобод, закріплених у Конвенції.
* **Застосування статті 41:** Суд присудив заявникам суми в якості компенсації за встановлені порушення, враховуючи свою практику та документи, які були в його розпорядженні.
3. **Основні положення для використання:**
* **Неналежні умови тримання під вартою:** Рішення підсилює позицію ЄСПЛ щодо того, що становить нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження під час тримання під вартою, зокрема щодо переповненості, гігієни та доступу до основних потреб.
* **Ефективний засіб правового захисту:** Рішення підкреслює важливість наявності ефективного національного засобу правового захисту щодо скарг на умови тримання під вартою.
* **Тягар доказування для уряду:** Суд підтвердив, що від уряду очікується надання первинних доказів, таких як плани поверхів камер і фактична кількість ув’язнених протягом конкретних періодів тримання заявників під вартою.
* **Компенсація:** Рішення створює прецедент щодо сум, які присуджуються у подібних справах про неналежні умови тримання під вартою та відсутність ефективних засобів правового захисту в Україні.
Це рішення безпосередньо пов’язане з Україною та висвітлює системні проблеми в її установах тримання під вартою. Воно також підкреслює необхідність забезпечення Україною ефективних засобів правового захисту для осіб, які утримуються в неналежних умовах.
