1. Предметом спору є оскарження дій та бездіяльності військових частин щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивачу.
2. Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій, які повернули позовну заяву позивачу, мотивуючи це наступним:
* Суди не врахували, що індексація грошового забезпечення є частиною щомісячної виплати, а не виплатою при звільненні, за винятком індексації за місяць звільнення.
* Суди не з’ясували дату, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання індексації за кожен місяць спірного періоду.
* Суди не врахували обов’язок роботодавця (військової частини) інформувати працівника про складові нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, як це передбачено статтею 110 КЗпП України.
* Суд наголосив, що для правильного вирішення питання про дотримання строку звернення до суду необхідно встановити, чи виконав відповідач обов’язок інформування позивача про виплати, і коли позивач отримав документальне підтвердження інформації про виплати за кожен місяць спірного періоду.
* Суд також зазначив, що для індексації за місяць звільнення необхідно встановити дату отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
* Враховуючи вищезазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій не з’ясували всіх обставин справи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення процесуального питання.
* **** Суд зазначив, що відступає від попередніх висновків щодо застосування статті 233 КЗпП України у редакції, чинній на момент звернення до суду, наголошуючи на необхідності врахування періодів виникнення правовідносин.
3. Верховний Суд постановив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
