СПРАВА “EUROPA WAY S.R.L. ПРОТИ ІТАЛІЇ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Europa Way S.r.l. проти Італії”:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив, що Італія порушила статтю 10 Конвенції про захист прав людини (свобода вираження поглядів) через призупинення та анулювання тендерного процесу на отримання частот для цифрового наземного телебачення. Дії італійського уряду, зумовлені політичними міркуваннями, втрутилися в незалежність Органу регулювання комунікацій (AGCOM) і підірвали здатність компанії-заявника отримати права на мовлення. Суд підкреслив, що правова база не була передбачуваною та не містила достатніх гарантій проти свавільного втручання, таким чином не відповідаючи вимозі “якості закону”. Рішення підкреслює важливість незалежних регуляторних органів у забезпеченні плюралізму в засобах масової інформації та захисті свободи вираження поглядів.
2. **Структура та основні положення:**
* **Вступ:** Визначає контекст справи, зосереджуючись на призупиненні та анулюванні тендерної процедури.
* **Факти:** Детально описує процес “переходу на цифрове мовлення” в Італії, сам тендерний процес, його призупинення та подальше анулювання. Він також охоплює платну процедуру відбору, яка замінила оригінальну, а також пов’язані з цим адміністративні судові провадження, апеляції до Державної ради (Consiglio di Stato) та попереднє рішення Суду Європейського Союзу (CJEU).
* **Відповідна правова база та практика:** Викладає відповідне національне право, право ЄС та матеріали Ради Європи, що стосуються свободи засобів масової інформації, регуляторної незалежності та цифрового мовлення.
* **Право:** Цей розділ містить правове обґрунтування суду.
* **Імовірне порушення статті 10:** Викладає скаргу заявника щодо порушення свободи вираження поглядів.
* **Прийнятність:** Розглядає заперечення Уряду щодо шестимісячного терміну, статусу жертви заявника та відсутності значного збитку. Суд відхиляє ці заперечення та визнає заяву прийнятною.
* **Суть справи:** Оцінює, чи було втручання у свободу вираження поглядів, чи було воно передбачене законом, і чи було воно необхідним у демократичному суспільстві. Суд встановлює, що втручання не було “передбачене законом” і не відповідало вимозі “якості закону”.
* **Застосування статті 41:** Розглядає питання справедливої сатисфакції, включаючи відшкодування збитків та витрат. Суд присуджує компанії-заявнику компенсацію за матеріальну та нематеріальну шкоду, а також витрати та видатки.
* **Резолютивна частина:** Оголошує заяву прийнятною, встановлює, що мало місце порушення статті 10 Конвенції, ухвалює рішення щодо виплат, відхиляє решту вимог компанії-заявника щодо справедливої сатисфакції.
3. **Основні положення для використання:**
* **Важливість регуляторної незалежності:** Рішення підкреслює вирішальну роль незалежних регуляторних органів у захисті плюралізму в засобах масової інформації та свободи вираження поглядів. Будь-яке втручання в їхні функції, особливо через політичний тиск, може бути порушенням статті 10.
* **Якість закону:** ЄСПЛ наголошує, що будь-яке втручання у свободу вираження поглядів має ґрунтуватися на правовій базі, яка є передбачуваною та забезпечує адекватні гарантії проти свавілля. Це включає чіткі правила та процедури, а також захист від неналежного впливу.
* **Вплив на права мовлення:** Обмеження можливості подачі заявки на отримання ліцензії на мовлення або відмова в ній може становити втручання у здійснення свободи вираження поглядів.
* **Статус жертви:** Заявник все ще може стверджувати, що є жертвою порушення, навіть якщо він отримав певну компенсацію, якщо тільки національні органи влади не визнали порушення та не надали адекватного відшкодування.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА ВУЙОВІЧ ТА ЛІПА D.O.O. ПРОТИ ЧОРНОГОРІЇ (No. 2)
Це рішення стосується справи Vujović and Lipa D.O.O. проти Чорногорії (No. 2), в якій Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд та розумний строк) та статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася провадження у справі про неплатоспроможність, ініційованого проти компанії-заявника Lipa D.O.O. за клопотанням забезпеченого кредитора X. Конституційний суд Чорногорії неодноразово постановляв, що рішення Апеляційного суду, які підтверджували провадження у справі про неплатоспроможність, були свавільними та недостатньо обґрунтованими, оскільки забезпечені кредитори не повинні мати однаковий статус з кредиторами у справах про неплатоспроможність. Незважаючи на ці рішення, Апеляційний суд наполягав на своїй початковій позиції, що призвело до численних повторних передань справи на розгляд. ЄСПЛ дійшов висновку, що заявникам не було забезпечено справедливого судового розгляду через свавільні рішення та надмірну тривалість провадження, а їхнє право на мирне володіння майном було порушено внаслідок недоліків провадження у справі про неплатоспроможність та продажу майна компанії.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається зі вступу, в якому викладено суть справи, за яким йде детальний виклад фактів, включаючи провадження у справі про неплатоспроможність, рішення Конституційного суду та неодноразове невиконання Апеляційним судом цих рішень. Далі представлено відповідну правову базу та практику в Чорногорії, включаючи Конституцію, Закон про Конституційний суд, Закон про неплатоспроможність та Закон про право на судовий розгляд протягом розумного строку. У рішенні проаналізовано передбачувані порушення статті 6 та статті 1 Протоколу № 1, розглянуто прийнятність та обґрунтованість скарг. Нарешті, у ньому розглядається застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, присуджуючи заявникам компенсацію за нематеріальну шкоду, а також витрати і видатки. Це рішення є продовженням попередньої справи ЄСПЛ (Vujović and Lipa D.O.O. проти Чорногорії, no. 18912/15), в якій було встановлено порушення статті 6 через відсутність доступу до суду. У поточному рішенні розглядаються подальші події та неодноразові випадки невиконання Апеляційним судом рішень Конституційного суду.
Найважливішими положеннями цього рішення є положення, що стосуються справедливості провадження, тривалості провадження та захисту власності. ЄСПЛ підкреслив, що національні суди повинні надавати достатнє обґрунтування у своїх рішеннях та дотримуватися рішень конституційних судів. Суд також підкреслив, що надмірні затримки у провадженні, особливо коли вони спричинені неодноразовими помилками судів, можуть порушувати право на справедливий суд. Крім того, рішення підкреслює позитивний обов’язок держави забезпечити особам доступ до ефективних засобів правового захисту для оскарження втручань у їхні майнові права.
СПРАВА “ALPINIA S.R.L. ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА”
Ось розбір рішення у справі “Alpinia S.R.L. проти Республіки Молдова”:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) у справі “Alpinia S.R.L.” проти Молдови. Справа стосувалася спору щодо права на експлуатацію піщаного кар’єру, де національні суди підтримали позов проти “Alpinia S.R.L.”, який, як стверджувалося, був поданий з пропуском строку позовної давності. ЄСПЛ постановив, що молдовські суди не змогли адекватно розглянути аргумент “Alpinia S.R.L.” про те, що позов дійсно був поданий з пропуском строку позовної давності, тим самим відмовивши компанії у справедливому судовому розгляді. Хоча “Alpinia S.R.L.” також стверджувала про порушення статті 1 Протоколу № 1 (захист власності), Суд визнав це неприйнятним. Суд присудив компанії-заявнику 5 000 євро відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* Рішення починається з викладу передісторії справи, включаючи сторони, що беруть участь, і суть спору.
* У ньому детально описані факти, зосереджуючись на адміністративних рішеннях і судових провадженнях, які призвели до подання заяви до ЄСПЛ.
* Потім у рішенні представлено відповідне національне законодавство, зокрема щодо строків позовної давності для судових позовів і прав допоміжних інтервентів у судових провадженнях.
* Оцінка Суду стосується передбачуваного порушення статті 6 § 1, розглядаючи аргументи, представлені як компанією-заявником, так і урядом. Він підкреслює важливість строків позовної давності для забезпечення справедливого судового розгляду і вважає, що національні суди не надали переконливої відповіді на аргумент “Alpinia S.R.L.” щодо закінчення строку позовної давності.
* Рішення також стосується передбачуваного порушення статті 1 Протоколу № 1, але відхиляє його як явно необґрунтоване.
* Нарешті, Суд розглядає застосування статті 41 (справедлива сатисфакція), відхиляючи вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, але присуджуючи 5 000 євро відшкодування моральної шкоди.
3. **Основні положення для використання:**
* **Важливість строків позовної давності:** Рішення підкреслює важливість дотримання вимог щодо прийнятності, особливо строків позовної давності, як вирішального аспекту права на справедливий судовий розгляд.
* **Права допоміжних інтервентів:** Суд роз’яснює, що допоміжні інтервенти мають майже ті ж права, що й основна сторона, яку вони підтримують, включаючи право посилатися на закінчення строків позовної давності.
* **Адекватний розгляд аргументів:** Національні суди повинні надавати переконливі відповіді на важливі аргументи, висунуті сторонами в провадженнях, особливо коли ці аргументи можуть призвести до іншого результату у справі.
Це рішення підкреслює важливість процесуальної справедливості та необхідність для національних судів належним чином розглядати всі відповідні аргументи, представлені сторонами у справі.
СПРАВА БАБЕНКА ПРОТИ УКРАЇНИ
Ось аналіз рішення у справі «Бабенко проти України» Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статті 3 (заборона катувань) у її процесуальному аспекті через неналежне розслідування скарг пана Бабенка на жорстоке поводження з боку поліції після його арешту у 2007 році. Хоча Суд не зміг остаточно встановити факт жорстокого поводження (матеріальний аспект), розслідування було визнано неефективним через неодноразове закриття та повернення на додаткове розслідування. Крім того, Суд встановив порушення статті 6 § 1 (право на справедливий суд) та статті 13 (право на ефективний засіб захисту) через надмірну тривалість кримінального провадження проти пана Бабенка та відсутність ефективних засобів захисту з цього питання. У результаті Суд присудив пану Бабенку 4000 євро як відшкодування моральної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет справи:** Рішення стосується скарг щодо жорстокого поводження під час кримінального провадження, неефективності розслідування цих звинувачень та надмірної тривалості кримінального провадження.
* **Кримінальне провадження проти заявника:** У цьому розділі (пункти 2-11) викладено хронологію арешту, затримання, судового розгляду, апеляцій та остаточного звільнення пана Бабенка після відбуття ним покарання.
* **Розслідування заяв про жорстоке поводження із заявником:** У цьому розділі (пункти 12-32) детально описано заяви заявника про напад з боку співробітників міліції у 2007 році та подальші розслідування, які відзначалися численними закриттями та поверненнями на додаткове розслідування.
* **Оцінка Суду:** Це є ядром рішення, де Суд аналізує факти у світлі відповідних статей Європейської конвенції з прав людини.
* **Стаття 3:** Суд розглядає скарги за статтею 3, зосереджуючись як на самому ймовірному жорстокому поводженні (матеріальний аспект), так і на адекватності розслідування цих звинувачень (процесуальний аспект).
* **Інші порушення:** Суд розглядає скарги щодо тривалості провадження та відсутності ефективних засобів захисту, посилаючись на свою усталену практику.
* **Застосування статті 41:** Цей розділ стосується вимоги заявника про справедливу сатисфакцію (компенсацію). Суд присуджує 4000 євро як відшкодування моральної шкоди.
* **Резолютивна частина:** Рішення завершується офіційними заявами Суду про порушення та розпорядженням про компенсацію.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 3 (процесуальний аспект):** Ключовим висновком є те, що Україна не провела швидке та ретельне розслідування заяв заявника про жорстоке поводження з боку міліції. Це підкреслює важливість ефективних розслідувань таких скарг.
* **Тривалі розслідування:** Суд підкреслює, що, незважаючи на труднощі у встановленні фактів через тривалий час, внутрішні розслідування не відображали серйозних зусиль з боку органів влади для швидкого та переконливого встановлення відповідних фактів.
* **Системна проблема:** Суд посилається на свої попередні висновки про те, що небажання української влади забезпечити швидке та ретельне розслідування скарг на жорстоке поводження з боку міліції є системною проблемою.
* **Порушення статей 6 § 1 та 13:** Рішення підкреслює важливість своєчасного кримінального провадження та наявності ефективних засобів захисту у разі порушення прав, передбачених Конвенцією.
Це рішення слугує нагадуванням про важливість зобов’язань держав щодо швидкого та ретельного розслідування заяв про жорстоке поводження, а також забезпечення справедливого та своєчасного судового розгляду.
СПРАВА БАРТОШОВА ПРОТИ СЛОВАЧЧИНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Бартошова проти Словаччини, що стосується надмірної тривалості судового перегляду досудового тримання під вартою заявниці. Заявниця, яку було затримано за підозрою у скоєнні тяжкого економічного злочину, поскаржилася на те, що судовий перегляд її тримання під вартою не був здійснений оперативно, що є порушенням статті 5 § 4 Конвенції. ЄСПЛ встановив, що процес перегляду, який тривав два місяці та вісім днів на двох рівнях юрисдикції, був надмірно тривалим. Він відхилив аргумент Уряду про те, що заявниця не вичерпала внутрішні засоби правового захисту, і не знайшов жодного виправдання затримці, дійшовши висновку, що було порушено статтю 5 § 4 Конвенції. Суд присудив заявниці 1200 євро за моральну шкоду та 250 євро за витрати і видатки.
Рішення структуроване наступним чином: воно починається з історії провадження, окреслюючи звернення до Суду та представництво сторін. Потім у ньому викладаються факти справи, включаючи затримання заявниці, обвинувачення проти неї та хронологію її клопотань про звільнення та апеляцій через словацьку судову систему. Далі в рішенні переходить до правового аналізу, розглядаючи стверджуване порушення статті 5 § 4 Конвенції, включаючи заперечення Уряду та оцінку Судом оперативності судового перегляду. Насамкінець, у ньому розглядається застосування статті 41 Конвенції, що стосується справедливої сатисфакції, та окреслюється компенсація, присуджена заявниці. Немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями, оскільки документ, схоже, є остаточним рішенням.
Основним положенням рішення є висновок про те, що Словаччина порушила статтю 5 § 4 Конвенції через надмірну тривалість судового перегляду тримання заявниці під вартою. Це підтверджує важливість оперативного судового перегляду у справах про тримання під вартою і створює прецедент для аналогічних справ у Словаччині. Оцінка Судом часових рамок, що приписує конкретні затримки органам влади, забезпечує чіткий стандарт для оцінки оперативності таких проваджень. Рішення також підкреслює важливість своєчасного вручення судових рішень заявнику, оскільки період, що розглядається, закінчується, коли рішення доводиться до відома заявника.
СПРАВА БЕЗУЛЯ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Безуля та інші проти України, яка стосується дев’яти заяв щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту в Україні. Заявники переважно скаржилися на переповненість, погану гігієну та обмежений доступ до предметів першої необхідності під час їхнього тримання під вартою, стверджуючи, що ці умови порушують статтю 3 (заборона нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження) та статтю 13 (право на ефективний засіб правового захисту) Конвенції. Суд відхилив аргумент Уряду щодо вичерпання внутрішніх засобів правового захисту, наголосивши, що компенсаційні засоби є ефективними лише після припинення незадовільних умов. ЄСПЛ встановив, що умови тримання під вартою дійсно були неналежними, а заявники не мали ефективних засобів правового захисту, що становить порушення статей 3 та 13. Деякі заявники також подали додаткові скарги, які Суд визнав прийнятними та такими, що порушують Конвенцію на основі усталеної практики. Відповідно, Суд присудив заявникам суми від 7 500 до 9 800 євро кожному у відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедурної історії, в якій викладено подання заяв та повідомлення українського Уряду. Далі представлено факти, включаючи перелік заявників та деталі їхніх скарг. Правовий аналіз включає об’єднання заяв через їхню подібну тематику, після чого йде детальний розгляд ймовірних порушень статей 3 та 13. Суд розглядає заперечення Уряду щодо внутрішніх засобів правового захисту та повторює свої усталені принципи щодо неналежних умов тримання під вартою. Крім того, у рішенні розглядаються інші ймовірні порушення згідно з усталеною практикою та розглядаються решта скарг, деякі з яких були відхилені. Нарешті, у ньому викладено застосування статті 41, визначаючи компенсацію, яка має бути присуджена заявникам. У наданому тексті немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями.
: Найважливішими положеннями цього рішення є висновки про порушення статей 3 та 13 Конвенції через неналежні умови тримання під вартою та відсутність ефективних засобів правового захисту в Україні. Важливим також є акцент Суду на неефективності компенсаційних засобів правового захисту до припинення незадовільних умов. Крім того, рішення підкреслює важливість надання первинних доказів, таких як плани поверхів камер і кількість ув’язнених, у відповідь на скарги про жорстоке поводження. Рішення також присуджує суми заявникам, що означає, що Україна має виплатити компенсацію кожному з них.
СПРАВА ДАШИЧ ПРОТИ ЧОРНОГОРІЇ
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі Дашич проти Чорногорії, що стосується законності тримання заявника під вартою. Заявник скаржився на те, що час його затримання було неточно зафіксовано, що призвело до незаконного позбавлення волі та подальшого незаконного тримання під вартою, порушуючи статтю 5 § 1 Конвенції. Суд встановив, що заявник був фактично позбавлений волі раніше, ніж було офіційно зафіксовано, і що не було жодного наказу про тримання під вартою на період між його фактичним затриманням і зафіксованим часом. Це, у поєднанні з тим, що його доставили до судді пізніше дозволених 72 годин, становило порушення статті 5 § 1 щодо законності його первинного тримання під вартою. Суд визнав скаргу щодо первинного тримання під вартою прийнятною, а скаргу щодо подальшого тримання під вартою – неприйнятною.
Рішення структуровано наступним чином: воно починається з процедурної історії та фактів справи, за якими слідує резюме справи, включаючи скарги заявника та відповідне внутрішнє законодавство. Потім Суд оцінює ймовірне порушення статті 5 § 1, розглядаючи прийнятність та обґрунтованість скарги щодо первинного тримання під вартою, а згодом розглядаючи скаргу щодо подальшого тримання під вартою. Нарешті, рішення стосується застосування статті 41 щодо справедливої сатисфакції, включаючи вимоги заявника щодо нематеріальної шкоди та витрат і видатків. Рішення включає резолютивну частину, де Суд констатує порушення статті 5 § 1 Конвенції та постановляє виплати заявнику. У тексті немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями.
Найважливішими положеннями цього рішення є положення, що стосуються первинного тримання заявника під вартою. Суд підкреслив, що заявник був фактично позбавлений волі з моменту затримання, а не з часу, зазначеного в поліцейському звіті. Відсутність правильно зафіксованого часу арешту та недоставлення заявника до судді протягом встановленого законом 72-годинного терміну були вирішальними факторами у висновку Суду про порушення статті 5 § 1. Це підкреслює важливість точного ведення обліку та дотримання термінів у справах про тримання під вартою для захисту індивідуальних свобод.
СПРАВА F.P.C. DESCRIM S.R.L. проти РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА
Ось розбір рішення Європейського суду з прав людини у справі F.P.C. Descrim S.R.L. проти Республіки Молдова:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини встановив, що Республіка Молдова порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий суд) та статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) через тривале невиконання рішення національного суду на користь F.P.C. Descrim S.R.L. Справа стосувалася заборгованості перед компанією-заявником з боку постачальника тепла, компанії Т., мажоритарним акціонером якої була Кишинівська муніципалітет. Незважаючи на рішення суду 2001 року, яким компанію Т. зобов’язано сплатити борг, компанія-заявник отримала лише часткові платежі, і значна сума залишалася несплаченою протягом понад двох десятиліть. Суд постановив, що держава несе відповідальність за борги компанії Т. через її контроль над компанією, і що невиконання рішення становить порушення прав заявника. Суд відхилив клопотання Уряду про виключення заяви зі списку справ і присудив компанії-заявнику компенсацію за матеріальну та нематеріальну шкоду, а також витрати і видатки.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Деталі процесу подання заяви, залучені сторони та представництво.
* **Факти:** Викладає фактичні обставини, включаючи заборгованість перед компанією-заявником, провадження у справі про неплатоспроможність компанії Т., законодавчі заходи, вжиті парламентом Молдови, та спроби компанії-заявника стягнути борг.
* **Право:**
* **Стверджуване порушення статті 6 § 1 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1:** Викладає скарги заявника щодо невиконання остаточного рішення національного суду.
* **Клопотання Уряду про виключення заяви зі списку справ на підставі односторонньої декларації:** Деталізує спробу Уряду врегулювати справу шляхом визнання порушення та пропозиції компенсації, яку компанія-заявник відхилила. Суд відхилив клопотання Уряду про виключення заяви зі списку справ, встановивши, що запропонована компенсація є недостатньою, особливо щодо матеріальної шкоди.
* **Прийнятність та суть:** Суд розглянув прийнятність та суть скарг, встановивши, що держава несе відповідальність за борги компанії Т. і що тривале невиконання рішення становить порушення прав заявника.
* **Інші скарги:** Розглядає скаргу компанії-заявника за статтею 13 Конвенції, але вважає недоцільним розглядати її окремо.
* **Застосування статті 41 Конвенції:** Обговорює питання справедливої сатисфакції та визначає суми, які підлягають виплаті компанії-заявнику за матеріальну та нематеріальну шкоду, а також витрати і видатки.
* **З цих підстав Суд одноголосно:** Підсумовує рішення Суду, включаючи відхилення клопотання Уряду про виключення заяви зі списку справ, встановлення порушення статті 6 § 1 Конвенції та статті 1 Протоколу № 1, а також суми, які підлягають виплаті компанії-заявнику.
* **Додаток:** Надає таблицю з конкретними деталями заяви, включаючи ім’я заявника, дату рішення, тривалість провадження щодо виконання рішення та суми, присуджені за матеріальну та нематеріальну шкоду, а також витрати і видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* **Відповідальність держави за борги контрольованих суб’єктів:** Рішення підсилює принцип, згідно з яким держава може нести відповідальність за Конвенцією за дії та бездіяльність, а також за будь-які борги, понесені суб’єктами, над якими вона здійснює контроль, навіть якщо ці суб’єкти мають окремий юридичний статус.
* **Невиконання рішень як порушення:** Рішення підтверджує, що виконання рішення є невід’ємною частиною “розгляду” для цілей статті 6, і що тривале невиконання остаточного рішення національного суду може становити порушення Конвенції.
* **Відсутність коштів як виправдання:** Суд підкреслює, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів як на виправдання невиконання зобов’язання по сплаті боргу за рішенням суду.
* **Справедлива сатисфакція:** Рішення надає вказівки щодо оцінки справедливої сатисфакції у справах про невиконання рішень, включаючи розгляд матеріальної та нематеріальної шкоди, а також витрат і видатків.
Сподіваюся, цей аналіз буде корисним.
СПРАВА ЄЛІНІЧ-СТАРЧЕВИЧ ПРОТИ ХОРВАТІЇ
Нижче наведено аналіз рішення у справі “Єлініч-Старчевич проти Хорватії” Європейського суду з прав людини:
1. **Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Хорватію винною у порушенні статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через надмірну тривалість кримінального провадження проти заявниці, Нади Єлініч-Старчевич. Провадження стосувалося двох звинувачень у наклепі, одне з яких було відхилено через закінчення терміну позовної давності, а за іншим заявницю було виправдано. Суд постановив, що майже восьмирічна тривалість провадження у справі про звинувачення, за яким заявницю було виправдано, була необґрунтовано тривалою. Хоча частина заяви, що стосувалася звинувачення, щодо якого минув строк давності, була визнана неприйнятною, Суд присудив заявниці 4600 євро за моральну шкоду. Суд також відхилив аргумент Уряду про те, що заявниця втратила статус жертви або не зазнала значної шкоди.
2. **Структура та основні положення:**
Рішення починається з опису процесуальної історії, в якому викладено походження заяви та її повідомлення уряду Хорватії. Далі представлено факти справи, включаючи відомості про заявницю та характер її скарги щодо тривалості кримінального провадження. Основна частина рішення стосується передбачуваного порушення статті 6 § 1 Конвенції, з акцентом на вимозі “розумного строку”. Суд оцінює тривалість провадження у справі про кримінальне звинувачення, за яким заявницю було виправдано, посилаючись на усталену судову практику щодо критеріїв розумності (складність, поведінка сторін та те, що було поставлено на карту). Він відрізняє це від звинувачення, яке було відхилено через закінчення терміну позовної давності, вважаючи цю частину заяви неприйнятною через те, що заявниця не зазнала значної шкоди. Рішення завершується застосуванням статті 41, присуджуючи компенсацію заявниці.
3. **Ключові положення для використання:**
* **Порушення статті 6 § 1:** Основним висновком є порушення права на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку через надмірну тривалість (7 років і 9 місяців) кримінального провадження.
* **Прийнятність:** Рішення роз’яснює, що хоча частина заяви була визнана неприйнятною (звинувачення, щодо якого минув строк давності), скарга щодо звинувачення, за яким заявницю було виправдано, була прийнятною.
* **Статус жертви:** Суд чітко відхиляє аргумент Уряду про те, що заявниця втратила статус жертви або не зазнала значної шкоди, підкреслюючи важливість своєчасного правосуддя.
* **Компенсація:** Присудження 4600 євро за моральну шкоду служить відчутним виміром шкоди, заподіяної внаслідок надмірної затримки.
СПРАВА K.Г. ТА С.Г. проти ПОЛЬЩІ
Це рішення стосується тримання під вартою російської матері та її малолітньої дитини в центрі для іноземців під охороною в Польщі в очікуванні їх видворення до Росії. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив, що Польща порушила статтю 5 § 1 (f) та статтю 8 Європейської конвенції з прав людини через незаконне та непропорційне тримання заявників під вартою. Суд наголосив, що польська влада не врахувала альтернативи триманню під вартою, особливо з огляду на проблеми матері з психічним здоров’ям та вразливість дитини. ЄСПЛ також підкреслив надмірну тривалість тримання під вартою (дев’ять місяців) та відсутність індивідуальної оцінки необхідності та пропорційності заходу. Як наслідок, Суд присудив заявникам 15 000 євро відшкодування моральної шкоди.
Рішення структуроване наступним чином: воно починається з процесуальних аспектів, включаючи сторони, що беруть участь, та подані скарги. Потім представлено фактичну основу, детально описуючи шлях заявників з Росії до Польщі та їх подальше затримання. Рішення продовжує аналізувати передбачувані порушення статті 5 § 1 (f) та статті 8 Конвенції, розглядаючи аргументи Уряду та контраргументи заявників. Нарешті, воно розглядає застосування статті 41, що стосується справедливої сатисфакції, та окреслює компенсацію, присуджену заявникам. У наданому тексті немає жодних ознак змін порівняно з попередніми версіями.
Найважливішим положенням цього рішення є акцент на необхідності для органів влади розглядати альтернативи триманню під вартою, особливо коли мова йде про вразливих осіб, таких як матері-одиначки з маленькими дітьми. Рішення підкреслює, що тримання під вартою має бути крайнім заходом і що влада повинна надати достатньо підстав для його обґрунтування, враховуючи індивідуальні обставини справи. Це рішення підсилює принцип, згідно з яким найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговим міркуванням у всіх діях, що стосуються дітей, включаючи імміграційне затримання.
СПРАВА “КОЗАК ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Козак та інші проти України”:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 6 § 1 (право на справедливий суд) та статті 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у трьох об’єднаних заявах. Справи стосувалися звільнення трьох суддів місцевих судів за “порушення присяги”. ЄСПЛ дійшов висновку, що процедури звільнення мали структурні недоліки, які ставили під сумнів принципи незалежності та неупередженості. Суд також встановив, що подальший судовий перегляд цих звільнень був недостатнім для усунення цих недоліків, і що звільнення втручалися в приватне життя суддів без достатньої правової підстави.
**2. Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Рішення стосується скарг щодо звільнення суддів за “порушення присяги”, зосереджуючись на справедливості процедури звільнення та її впливі на приватне життя суддів.
* **Передісторія:** У рішенні викладено конкретні обставини звільнення кожного заявника, включаючи участь Вищої ради юстиції (ВРЮ), парламенту, Президента України та Тимчасової спеціальної комісії (ТСК).
* **Відповідна правова база:** У рішенні згадуються попередні справи ЄСПЛ (Олександр Волков проти України та Куликов та інші проти України) щодо внутрішнього законодавства, яке регулює звільнення суддів за “порушення присяги”.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути три заяви спільно через їх схожий предмет.
* **Порушення статті 6 § 1:** Суд встановив порушення статті 6 § 1, посилаючись на відсутність незалежності та неупередженості в процедурі звільнення та неадекватність судового перегляду. Це рішення значною мірою спирається на прецедент, встановлений у справах Олександра Волкова та Куликова та інших.
* **Порушення статті 8:** Суд встановив порушення статті 8 у двох із трьох справ, заявивши, що звільнення становили втручання в приватне життя заявників і не мали достатньої правової підстави.
* **Інші скарги:** Суд вирішив не розглядати додаткові скарги за статтею 6 § 1 та статтею 13, вважаючи, що основні правові питання вже були вирішені.
* **Стаття 41 (Справедлива сатисфакція):** Суд розглянув вимоги заявників щодо матеріальної та моральної шкоди, присудивши 5 000 євро двом заявникам за моральну шкоду та 2 000 євро одному заявнику за судові витрати.
**3. Основні положення для використання:**
* **Структурні недоліки:** У рішенні висвітлено структурні проблеми в українській системі звільнення суддів на той час, особливо щодо незалежності та неупередженості ВРЮ.
* **Недостатній судовий перегляд:** У рішенні підкреслюється, що процес судового перегляду не зміг адекватно усунути недоліки в початкових процедурах звільнення.
* **Визначення “порушення присяги”:** Суд повторює відсутність чіткого та обмежувального тлумачення терміну “порушення присяги”, що призвело до висновку, що звільнення не були “законними” для цілей статті 8.
* **Вплив на приватне життя:** У рішенні визнається, що звільнення з посади судді може мати значний вплив на приватне життя особи, що спричиняє захист статті 8.
Це рішення є особливо важливим для України, оскільки воно стосується системних проблем у її судовій системі та процесу звільнення суддів. Воно підкреслює необхідність реформ для забезпечення незалежності та неупередженості судових дисциплінарних органів і забезпечення ефективного судового перегляду їх рішень. Висновки щодо положення про “порушення присяги” також підкреслюють важливість чітких і передбачуваних правових стандартів у дисциплінарних провадженнях.
СПРАВА “ЛЕМЕШКО ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось розбір рішення у справі “Лемешко та інші проти України”:
1. **Суть рішення:** Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнав Україну винною у порушенні статей 3 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через неналежні умови тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі та відсутність ефективних засобів юридичного захисту щодо цих умов. Заявники скаржилися на такі проблеми, як переповненість, погана гігієна, відсутність доступу до базових зручностей та недостатнє фізичне навантаження. Крім того, деякі заявники порушували інші питання, пов’язані з тривалістю кримінального провадження та досудового тримання під вартою, що також було визнано порушенням Конвенції. Суд присудив заявникам грошову компенсацію за завдану шкоду.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Рішення стосується кількох заяв, поданих проти України щодо умов тримання під вартою.
* **Факти:** У ньому викладено скарги заявників щодо неналежних умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів юридичного захисту.
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їхню подібну тематику.
* **Імовірне порушення статей 3 та 13:** Цей розділ зосереджується на основних скаргах щодо умов тримання під вартою та відсутності ефективних засобів юридичного захисту. Суд відхилив аргумент Уряду щодо невичерпання внутрішніх засобів юридичного захисту, посилаючись на попередню судову практику, згідно з якою компенсаційні засоби є ефективними лише після припинення незадовільних умов.
* **Інші ймовірні порушення:** Деякі заявники порушували додаткові питання відповідно до Конвенції, які Суд також визнав прийнятними та порушеними на основі своєї усталеної судової практики.
* **Решта скарг:** Скарги одного із заявників щодо умов до певної дати були відхилені через тимчасове переведення до іншої установи.
* **Застосування статті 41:** Суд визначив суми, які мають бути виплачені заявникам як відшкодування збитків.
* **Рішення:** Суд офіційно оголосив скарги прийнятними, постановив, що було порушено статті 3 та 13, і зобов’язав Україну виплатити заявникам зазначені суми.
3. **Основні положення для використання:**
* **Неналежні умови тримання під вартою:** Рішення підкріплює усталені принципи ЄСПЛ щодо того, що становить “принизливе” поводження відповідно до статті 3, особливо щодо переповненості в’язниць та відсутності базових зручностей.
* **Ефективний засіб юридичного захисту:** Рішення підкреслює важливість ефективного засобу юридичного захисту для скарг щодо умов тримання під вартою, наголошуючи на тому, що компенсаційні засоби є ефективними лише після припинення незадовільних умов.
* **Стандарт доказування:** Рішення посилається на стандарт доказування, необхідний у справах про умови тримання під вартою, покладаючи на уряд тягар надання доказів, таких як плани поверхів камер та кількість ув’язнених, щоб спростувати заяви про жорстоке поводження.
* **Компенсація:** Суми, присуджені заявникам, є орієнтиром для компенсації у подібних справах, пов’язаних із неналежними умовами тримання під вартою в Україні.
**** Це рішення є важливим для України, оскільки воно стосується системних проблем у її слідчих ізоляторах та відсутності ефективних засобів юридичного захисту для затриманих. Воно також підкреслює важливість вирішення проблеми надмірної тривалості кримінального провадження та досудового тримання під вартою, які є повторюваними проблемами в українській юридичній практиці.
СПРАВА ЛІНГІСА ТА ШПАКОВСЬКОГО ПРОТИ УКРАЇНИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Лінгіс та Шпаковський проти України”:
1. **Суть рішення:**
ЄСПЛ встановив порушення Україною статті 1 Протоколу № 1 (захист власності) до Європейської конвенції з прав людини. Справа стосувалася двох заявників, яких було оштрафовано та в яких було конфісковано готівку за недекларування сум, що перевищують 10 000 євро, під час перетину українського кордону. Суд постановив, що обов’язкова конфіскація незадекларованих сум, на додаток до штрафу в тому ж розмірі, є непропорційним покаранням. Суд підкреслив, що національні суди не мали дискреції у застосуванні таких санкцій відповідно до відповідних українських митних правил.
2. **Структура та основні положення:**
* **Предмет:** Рішення стосується скарг щодо непропорційних санкцій за недекларування іноземної валюти на українському кордоні.
* **Відповідна правова база:** У рішенні цитуються статті 471 та 472 Митного кодексу України, які визначають покарання за порушення митних процедур контролю та недекларування товарів або транспортних засобів.
* **Об’єднання заяв:** У зв’язку з подібністю предмету, Суд вирішив розглядати обидві заяви спільно.
* **Заявлене порушення статті 1 Протоколу № 1:** Основна частина рішення зосереджена на тому, чи були конфіскація та штрафи пропорційними. Суд посилається на свою попередню судову практику, зокрема, на справу “Яремійчук та інші проти України”, яка стосувалася подібних питань.
* **Оцінка Суду:** ЄСПЛ встановив, що накладені санкції були непропорційними, особливо враховуючи обов’язковий характер конфіскації та штрафів відповідно до українського законодавства.
* **Інші скарги:** Додаткові скарги щодо якості внутрішнього законодавства та справедливості провадження були визнані неприйнятними.
* **Застосування статті 41:** Суд розглянув вимоги заявників про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, присудивши компенсацію за конфісковані суми та частину штрафів.
3. **Основні положення для використання:**
* **Непропорційні санкції:** Ключовий висновок полягає в тому, що обов’язкова конфіскація незадекларованої готівки в поєднанні зі штрафом у тому ж розмірі, ймовірно, буде вважатися непропорційною санкцією відповідно до статті 1 Протоколу № 1.
* **Відсутність судової дискреції:** У рішенні наголошується на проблемі, коли внутрішнє законодавство не дозволяє судам будь-якої дискреції у визначенні відповідної санкції.
* **Вплив на Україну:** Це рішення підсилює позицію ЄСПЛ щодо необхідності пропорційності митних штрафів в Україні, спираючись на прецедент, встановлений у справі “Яремійчук та інші”.
**** Це рішення має наслідки для України, вказуючи на те, що її митні правила, особливо щодо покарань за недекларування валюти, можливо, потребують перегляду, щоб дозволити більш гнучкі та пропорційні санкції.
СПРАВА M.A. проти ТУРЕЧЧИНИ
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі M.A. проти Туреччини:
1. **Суть рішення:**
Справа стосувалася громадянина Сирії, M.A., якого було затримано в Туреччині в очікуванні депортації через підозру у зв’язках з ІДІЛ. ЄСПЛ встановив порушення Європейської конвенції з прав людини щодо умов його утримання під вартою та відсутності ефективних засобів правового захисту для оскарження їх. Зокрема, Суд постановив, що умови в Центрі тимчасового тримання в Газіантепі були нелюдськими, що є порушенням статті 3. Крім того, Суд встановив порушення статті 5 щодо ненадання інформації про причини затримання та відсутності ефективних засобів правового захисту для оскарження законності його затримання. Суд також постановив, що Туреччина не забезпечила ефективного засобу правового захисту щодо умов тримання під вартою, порушивши статтю 13 у поєднанні зі статтею 3.
2. **Структура та основні положення:**
* **Первинний арешт та кримінальне провадження (пункти 2-3):** Описує первинний арешт М.А. за підозрою у причетності до ІДІЛ, подальше звільнення із забороною на виїзд та рішення про депортацію, видане проти нього.
* **Подальше затримання та клопотання про звільнення (пункти 4-10):** Детально описує численні клопотання М.А. про звільнення, їх відхилення турецькими судами та його звернення до Конституційного суду.
* **Подальші події та судові провадження (пункти 11-13):** Зазначає про депортацію М.А. до Судану, його виправдання у кримінальному провадженні та оголошення Конституційним судом його заяви неприйнятною.
* **Оцінка Суду (пункти 14-48):** Цей розділ є основою рішення, в якому розглядаються ймовірні порушення статей 3, 5, 8 та 13 Конвенції.
* **Стаття 3 (пункти 14-26):** Зосереджується на умовах тримання під вартою в Центрі тимчасового тримання в Газіантепі, встановлюючи порушення через нелюдські умови.
* **Стаття 5 (пункти 27-44):** Розглядає законність тримання під вартою, ненадання інформації заявнику та відсутність ефективних засобів правового захисту.
* **Стаття 8 (пункти 45-48):** Розглядає ймовірне порушення права на приватне та сімейне життя, визнаючи частину скарги неприйнятною через відсутність обґрунтування.
* **Застосування статті 41 (пункти 49-54):** Розглядає питання компенсації збитків та витрат, присуджуючи М.А. 6500 євро за моральну шкоду та 4500 євро за витрати та видатки.
3. **Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 3:** Встановлення порушення статті 3 через умови в Центрі тимчасового тримання в Газіантепі є значним. Суд наголосив на відсутності достатніх доказів з боку уряду, щоб спростувати твердження заявника про переповненість, погану гігієну та відсутність фізичних вправ на свіжому повітрі.
* **Порушення статті 5:** Висновки Суду щодо статті 5 §§ 2 та 4 є вирішальними. Суд підкреслив неналежне інформування М.А. про причини його затримання та відсутність ефективних засобів правового захисту для оскарження його законності.
* **Порушення статті 13:** Порушення статті 13 у поєднанні зі статтею 3 підкреслює важливість ефективних внутрішніх засобів правового захисту для розгляду скарг на умови тримання під вартою. Суд встановив, що затримка з відповіддю Конституційного суду та відсутність негайного полегшення підірвали ефективність засобу правового захисту.
Це рішення підкреслює важливість забезпечення гуманних умов тримання під вартою, надання чіткої інформації про причини затримання та надання ефективних засобів правового захисту для оскарження законності затримання, особливо у справах, що стосуються іноземних громадян, яким загрожує депортація.
**** Це рішення може мати наслідки для українців, які шукають притулку або стикаються з затриманням у Туреччині, особливо щодо стандартів тримання під вартою та доступу до правових засобів захисту.
СПРАВА “МОЦНИЙ ТА ІНШІ ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення Європейського суду з прав людини у справі “Моцний та інші проти України”.
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив, що Україна порушила статтю 6 § 1 (право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку) та статтю 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Європейської конвенції з прав людини в серії об’єднаних заяв. Заявники скаржилися на надмірну тривалість кримінального провадження проти них і відсутність ефективних внутрішніх засобів для вирішення цієї проблеми. Суд встановив, що тривалість провадження в кожній справі дійсно була надмірною і що заявники не мали доступу до ефективних засобів правового захисту для прискорення провадження або отримання компенсації за затримки. В результаті Суд присудив заявникам суми від 1200 до 3000 євро відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** У цьому розділі описано, як справу було подано до Суду, з посиланням на статтю 34 Конвенції та повідомлення Уряду України.
* **Факти:** У цьому розділі коротко ідентифіковано заявників і зроблено посилання на додану таблицю для отримання конкретної інформації про їхні заяви. Основна скарга узагальнена як надмірна тривалість кримінального провадження та відсутність ефективних засобів правового захисту.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглянути всі заяви спільно через їхню схожу тематику.
* **Оскаржуване порушення статті 6 § 1 та статті 13:** Це центральна частина рішення. Суд посилається на свою усталену практику, підкреслюючи, що “розумність” тривалості провадження оцінюється на основі складності справи, поведінки заявників та органів влади, а також того, що стояло на кону для заявників. Суд посилається на попередню аналогічну справу проти України, *Нечай проти України*, в якій також було встановлено порушення. Суд робить висновок, що тривалість провадження була надмірною і не було жодного ефективного засобу правового захисту.
* **Застосування статті 41:** У цьому розділі йдеться про справедливу сатисфакцію. Суд, посилаючись на свою попередню практику, визначає суми, які мають бути виплачені кожному заявнику за збитки.
* **Резолютивна частина:** У цьому розділі підсумовуються рішення Суду: об’єднання заяв, оголошення про прийнятність, встановлення порушень статті 6 § 1 та статті 13, а також розпорядження державі-відповідачу виплатити зазначені суми заявникам протягом трьох місяців з нарахуванням відсотків на будь-які прострочені суми.
* **Додаток:** Таблиця з переліком кожної заяви, інформацією про заявника, тривалістю провадження, рівнями судових інстанцій, залучених до справи, та сумою присудженого відшкодування.
**3. Основні положення для практичного використання:**
* **Підтвердження системної проблеми:** Рішення підсилює визнання ЄСПЛ системної проблеми надмірно тривалих кримінальних проваджень та відсутності ефективних засобів правового захисту в Україні.
* **Критерії оцінки тривалості провадження:** Рішення повторює ключові критерії, які використовуються для оцінки того, чи є тривалість провадження “розумною” відповідно до статті 6 § 1.
* **Присудження відшкодування збитків:** Конкретні суми, присуджені заявникам, є орієнтиром для оцінки потенційної компенсації в аналогічних справах.
* **Посилання на справу *Нечай проти України*:** Цитування цієї попередньої справи підкреслює послідовність підходу Суду до цих типів скарг проти України.
**** Це рішення безпосередньо стосується України та висвітлює поточні проблеми в її судовій системі. Воно слугує прецедентом для подібних справ за участю громадян України та може бути використане для адвокації судової реформи та покращення доступу до правосуддя.
СПРАВА “МУДРАК І РАСКІН ПРОТИ УКРАЇНИ”
Ось аналіз рішення у справі “Мудрак і Раскін проти України”:
**1. Суть рішення:**
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) встановив порушення Україною статті 5 § 3 Європейської конвенції з прав людини у справах Мудрака і Раскіна. Суд постановив, що досудове тримання під вартою обох заявників було надмірно тривалим, триваючи сім років і шість місяців. ЄСПЛ також виявив такі проблеми, як неврахування альтернативних запобіжних заходів, колективні ухвали про тримання під вартою та повторювані обґрунтування національних судів. Крім того, Суд встановив порушення, пов’язане з відсутністю ефективної компенсації за незаконний арешт або затримання відповідно до статті 5(5) Конвенції, посилаючись на попередню судову практику. Як наслідок, Суд присудив кожному заявнику по 3000 євро відшкодування збитків і 250 євро на покриття витрат.
**2. Структура та основні положення:**
* **Процедура:** Деталі подання заяв і представництва.
* **Факти:** Коротко викладаються скарги заявників щодо тривалості їх досудового тримання під вартою.
* **Право:**
* **Об’єднання заяв:** Суд вирішив розглядати заяви спільно через їх подібний предмет.
* **Оскаржуване порушення статті 5 § 3:** Суд послався на попередні рішення, що встановлюють принципи щодо розумного строку для судового розгляду або звільнення до суду. Він встановив, що тривалість досудового тримання під вартою заявників була надмірно нерозумною, що становить порушення статті 5 § 3.
* **Інші стверджувані порушення:** Суд розглянув додаткові скарги, встановивши порушення на основі усталеної судової практики, зокрема щодо відсутності ефективної компенсації за незаконне тримання під вартою.
* **Застосування статті 41:** Суд визначив розмір компенсації, яка підлягає виплаті заявникам.
* **Рішення:**
* Суд оголосив заяви прийнятними.
* Він постановив, що було порушення статті 5 § 3 щодо надмірного досудового тримання під вартою.
* Він також постановив, що були порушення, пов’язані з іншими скаргами, відповідно до усталеної судової практики.
* Він уточнив суми, які підлягають виплаті заявникам за відшкодування збитків і витрат, а також відсотки на будь-які прострочені платежі.
* **Додаток:** Надає детальний перелік заяв, включаючи інформацію про заявників, періоди тримання під вартою, конкретні недоліки тримання під вартою, інші скарги та присуджені суми.
**3. Основні положення для використання:**
* **Порушення статті 5 § 3:** Ключовим висновком є порушення права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення до суду через надмірну тривалість досудового тримання під вартою.
* **Системні проблеми:** Рішення висвітлює системні проблеми в українській системі правосуддя, включаючи неврахування альтернативних запобіжних заходів, застосування колективних ухвал про тримання під вартою та повторювані обґрунтування в судових рішеннях.
* **Відсутність ефективної компенсації:** Суд наголошує на відсутності ефективного засобу правового захисту для осіб, які постраждали від незаконного арешту або затримання, посилаючись на попередні справи проти України (Тимошенко та Котій). Цей аспект є особливо важливим для реформування українського законодавства.
* **Компенсація:** Рішення створює прецедент щодо розміру компенсації в аналогічних справах, присуджуючи 3000 євро за моральну шкоду, пов’язану з порушеннями.
СПРАВА “ОЗТЮРК ТА ІНШІ ПРОТИ ТУРЕЧЧИНИ”
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у справі “Озтюрк та інші проти Туреччини”, що стосується відсутності доступу до суду щодо рішень, прийнятих Радою суддів і прокурорів (РСП) у Туреччині. Заявники, які є суддями та прокурорами, скаржилися, що вони не мали змоги оскаржити рішення РСП, зокрема дисциплінарні стягнення, в суді. ЄСПЛ встановив, що ця відсутність доступу до судового перегляду порушує статтю 6 § 1 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд. Суд підкреслив важливість захисту незалежності судової влади та верховенства права, заявивши, що виключення членів судової влади із захисту, передбаченого статтею 6, у питаннях, що стосуються їх призначення та умов праці, не є виправданим. В результаті Суд присудив заявникам суми відшкодування моральної шкоди, а в одному випадку – відшкодування судових витрат і видатків.
Рішення починається з процедури, що окреслює походження справи та повідомлення турецькому уряду. Далі представлені факти, включаючи перелік заявників та деталі їхніх заяв, з акцентом на їхні скарги щодо відсутності доступу до суду стосовно рішень РСП. Розділ “Право” стосується об’єднання заяв через їхню подібну тематику. Потім він заглиблюється в ймовірне порушення статті 6 § 1, посилаючись на попередні рішення ЄСПЛ, такі як Grzęda v. Poland, Bilgen v. Turkey, Eminağaoğlu v. Turkey та Oktay Alkan v. Türkiye, щоб підтримати свої міркування. Суд повторює, що державні службовці можуть бути виключені із захисту, передбаченого статтею 6, лише якщо держава у своєму національному законодавстві виключила доступ до суду для відповідної категорії персоналу і якщо це виключення було обґрунтоване об’єктивними підставами в інтересах держави. Рішення завершується застосуванням статті 41, що стосується компенсації, та розбивкою присуджених сум у доданій таблиці.
Найважливішим положенням цього рішення є підтвердження застосовності статті 6 § 1 Конвенції до рішень, прийнятих Радою суддів і прокурорів (РСП) щодо членів судової влади в Туреччині. Суд підкреслює, що виключення суддів і прокурорів із захисту, передбаченого статтею 6, зокрема права на справедливий судовий розгляд і доступу до суду, не є виправданим, особливо у питаннях, що стосуються їх призначення, умов праці та дисциплінарних стягнень. Це рішення підсилює принцип, згідно з яким незалежність судової влади та верховенство права вимагають, щоб члени судової влади мали право оскаржувати рішення, що впливають на їхню кар’єру та професійне життя, в незалежному суді.
СПРАВА «ТІРАМІСА С.Р.Л. ПРОТИ РЕСПУБЛІКИ МОЛДОВА»
Нижче наведено аналіз рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Тіраміса С.Р.Л. проти Республіки Молдова»:
1. **Суть рішення:**
Справа стосується молдовської компанії «Тіраміса С.Р.Л.», яка поскаржилася на невиконання остаточного судового рішення на її користь проти державної компанії R. ЄСПЛ встановив, що Молдова порушила статтю 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд, включаючи виконання судових рішень) та статтю 1 Протоколу № 1 (захист власності) через тривале невиконання рішення. Суд постановив, що держава несе відповідальність за борги державної компанії, особливо тому, що компанія виконувала публічні функції та перебувала під контролем держави. Суд відхилив прохання Уряду виключити заяву з реєстру на підставі односторонньої декларації, визнавши запропоновану компенсацію недостатньою.
2. **Структура та основні положення:**
* **Процедура:** У рішенні викладено походження справи, сторони, що беруть участь, та представництво.
* **Факти:** Детально описано комерційні відносини між «Тіраміса С.Р.Л.» та державною компанією R, судовий процес, ініційований для стягнення боргу, та подальші проблеми з виконанням рішення. Підкреслюється, що, незважаючи на судові накази, значна частина боргу залишилася несплаченою через відсутність активів компанії R, на які можна було б звернути стягнення.
* **Право:** У цьому розділі представлено скарги заявника відповідно до статті 6 § 1 та статті 1 Протоколу № 1. Розглядається прохання Уряду виключити заяву з реєстру на підставі односторонньої декларації, яке Суд відхиляє. Потім Суд розглядає прийнятність та суть справи, посилаючись на відповідну судову практику щодо виконання судових рішень та відповідальності держави за борги державних підприємств.
* **Застосування статті 41:** Суд розглядає питання справедливої сатисфакції, присуджуючи заявнику конкретні суми відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також витрат і зборів.
* **Додаток:** Надає зведену таблицю ключових відомостей про заяву, включаючи дати, суми та інформацію про суд.
3. **Основні положення для використання:**
* **Відповідальність держави за державні підприємства:** Рішення підтверджує принцип, згідно з яким держава може нести відповідальність за борги своїх державних підприємств, особливо коли ці підприємства виконують публічні функції та перебувають під значним державним контролем.
* **Невиконання рішення як порушення:** Рішення підтверджує, що тривале невиконання остаточного судового рішення є порушенням статті 6 § 1 Конвенції (право на справедливий судовий розгляд) та статті 1 Протоколу № 1 (захист власності).
* **Достатність компенсації:** Суд наголошує, що коли уряд прагне вирішити справу шляхом односторонньої декларації, запропонована компенсація повинна адекватно покривати як матеріальну, так і моральну шкоду, щоб відновити заявника в тому становищі, в якому він перебував би, якби порушення не сталося.
* **Зобов’язання організовувати правові системи:** Рішення нагадує державам про їхнє зобов’язання організовувати свої правові системи таким чином, щоб компетентні органи могли виконувати свої зобов’язання щодо боргових зобов’язань за судовими рішеннями, і що відсутність коштів не є прийнятним виправданням для недотримання.
Це рішення слугує нагадуванням державам про їхні зобов’язання забезпечувати виконання судових рішень, особливо коли залучені державні підприємства.
